Blog

Во вторник ООН осудила глубоко институционализированную систему принудительного труда в Северной Корее, которая в некоторых случаях может быть приравнена к рабству — преступлению против человечности.

В своем докладе Управление Верховного комиссара ООН по правам человека подробно описывает, как жители этой страны, затворнически живущие под игом диктаторского режима, «контролируются и эксплуатируются обширной системой принудительного труда на нескольких уровнях».

«Свидетельства, содержащиеся в этом докладе, дают шокирующее и ужасающее представление о страданиях, причиняемых принудительным трудом, как с точки зрения его масштабов, так и уровня насилия и бесчеловечного обращения», — говорится в заявлении Верховного комиссара Фолькера Тюрка.

«Эти люди вынуждены работать в невыносимых условиях, часто в опасных секторах, без оплаты, без выбора, без возможности уйти, без защиты, без медицинской помощи, без отпуска, без еды и без жилья», — сказал он. Многие из них регулярно подвергаются избиениям, а женщины «постоянно подвергаются риску сексуального насилия».

При составлении этого доклада Управление Верховного комиссара по правам человека опиралось на различные источники, включая 183 интервью, проведенных в период с 2015 по 2023 год с жертвами и свидетелями, которым удалось бежать из Северной Кореи и проживать за границей.

«Если мы не выполняли дневную норму, нас били и сокращали наш рацион», — рассказывает одна из жертв.

Доклад, опубликованный группой следователей ООН десять лет назад, зафиксировал принудительный труд среди других широко распространенных нарушений прав в Северной Корее, включая казни, изнасилования, пытки, преднамеренное голодание и содержание 120 000 человек в сети тюремных лагерей.

В докладе, опубликованном во вторник, основное внимание уделяется институционализированной системе, включающей шесть различных видов принудительного труда, в том числе в местах лишения свободы и во время минимального 10-летнего военного призыва. Существуют также обязательные работы, назначаемые государством, и использование революционных «ударных бригад», или групп граждан, организованных государством и принуждаемых к «тяжелому ручному труду», часто в строительстве и сельском хозяйстве, говорится в новом документе. Есть и другие формы принудительной мобилизации, например, отправка рабочих за границу — источник иностранной валюты, который всегда строго контролируется.

Эта система «служит государству средством контроля, мониторинга и индоктринации населения», — подчеркивают в ООН.

«В некоторых случаях уровень контроля, тип обращения и степень эксплуатации людей, подвергающихся принудительному труду, могут быть равносильны “владению”, — говорится в докладе, — что может представлять собой преступление против человечности».

Самые серьезные опасения связаны с местами заключения, где жертвы принудительного труда вынуждены систематически работать под угрозой физического насилия и в нечеловеческих условиях, отмечает ООН.

После окончания учебы или военной службы каждый северокореец получает от государства рабочее место, которое диктует ему, где он должен жить. Это система, которая отвечает всем критериям «институционализированного принудительного труда в стране».

ООН призывает Северную Корею «покончить с принудительным трудом во всех его формах», «покончить с рабством и практикой, похожей на рабство» и «отменить использование детского труда».

Доклад также призывает международное сообщество «обеспечить строгую должную осмотрительность при любом экономическом взаимодействии» с Северной Кореей и гарантировать, что любая работа, выполняемая северокорейцами за рубежом, «носит добровольный характер, адекватно оплачивается работниками и выполняется в достойных условиях труда». В докладе содержится призыв к Совету Безопасности ООН привлечь Международный уголовный суд.

У вівторок ООН засудила глибоко інституціоналізовану систему примусової праці в Північній Кореї, яка в деяких випадках може бути прирівняна до рабства — злочину проти людяності.

У своїй доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини докладно описує, як жителі цієї країни, які закрито живуть під гнітом диктаторського режиму, «контролюються й експлуатуються широкою системою примусової праці на кількох рівнях».

«Свідоцтва, що містяться в цій доповіді, дають шокуюче і жахливе уявлення про страждання, заподіяні примусовою працею, як із погляду її масштабів, так і рівня насильства і нелюдського поводження», — йдеться в заяві Верховного комісара Фолькера Тюрка.

«Ці люди змушені працювати в нестерпних умовах, часто в небезпечних секторах, без оплати, без вибору, без можливості піти, без захисту, без медичної допомоги, без відпустки, без їжі і без житла», — сказав він. Багато з них регулярно зазнають побиття, а жінки «постійно піддаються ризику сексуального насильства».

Під час складання цієї доповіді Управління Верховного комісара з прав людини спиралося на різні джерела, включно з 183 інтерв’ю, проведених у період із 2015 до 2023 року з жертвами та свідками, яким вдалося втекти з Північної Кореї та проживати за кордоном.

«Якщо ми не виконували денну норму, нас били і скорочували наш раціон», — розповідає одна з жертв.

Доповідь, опублікована групою слідчих ООН десять років тому, зафіксувала примусову працю серед інших широко поширених порушень прав у Північній Кореї, включно зі стратами, зґвалтуваннями, тортурами, навмисним голодуванням і утриманням 120 000 осіб у мережі тюремних таборів.

У доповіді, опублікованій у вівторок, основна увага приділяється інституціоналізованій системі, що охоплює шість різних видів примусової праці, зокрема в місцях позбавлення волі та під час мінімального 10-річного військового призову. Існують також обов’язкові роботи, призначені державою, і використання революційних «ударних бригад», або груп громадян, організованих державою, яких примушують до «важкої ручної праці», часто в будівництві та сільському господарстві, йдеться в новому документі. Є й інші форми примусової мобілізації, наприклад, відправлення робітників за кордон — джерело іноземної валюти, яке завжди суворо контролюється.

Ця система «служить державі засобом контролю, моніторингу та індоктринації населення», — підкреслюють в ООН.

«У деяких випадках рівень контролю, тип поводження і ступінь експлуатації людей, що піддаються примусовій праці, можуть бути рівносильні “володінню”, — йдеться в доповіді, — що може бути злочином проти людяності».

Найсерйозніші побоювання пов’язані з місцями ув’язнення, де жертви примусової праці змушені систематично працювати під загрозою фізичного насильства і в нелюдських умовах, зазначає ООН.

Після закінчення навчання або військової служби кожен північнокореєць отримує від держави робоче місце, яке диктує йому, де він має жити. Це система, яка відповідає всім критеріям «інституціоналізованої примусової праці в країні».

ООН закликає Північну Корею «покінчити з примусовою працею у всіх її формах», «покінчити з рабством і практикою, схожою на рабство» і «скасувати використання дитячої праці».

Доповідь також закликає міжнародне співтовариство «забезпечити сувору належну обачність у будь-якій економічній взаємодії» з Північною Кореєю та гарантувати, що будь-яка робота, яку виконують північнокорейці за кордоном, «має добровільний характер, адекватно оплачується працівниками та виконується в гідних умовах праці». У доповіді міститься заклик до Ради Безпеки ООН залучити Міжнародний кримінальний суд.

Полиция Кении заявила в понедельник, что арестовала главного подозреваемого после того, как в карьере в столице Найроби были найдены девять расчлененных женских тел. Родственники одной из жертв говорят, что наняли водолаза, так как им приснился сон с указанием обыскать карьер.

Глава Управления уголовных расследований Мохамед Амин заявил, что 33-летний Коллинз Джумаиси Халуша признался в убийстве 42 женщин (включая его жену), начиная с 2022 года. Управление не привело никаких доказательств в поддержку этого заявления.

В доме Халуша, расположенном в нескольких минутах ходьбы от карьера, были найдены несколько смартфонов и удостоверения личности. Ожидается, что во вторник он предстанет перед судом.

По словам полицейских, тела были обнаружены после того, как родственники одной из пропавших женщин заявили, что им приснился сон, в котором она велела им обыскать карьер. Родственники попросили местного водолаза помочь, и он обнаружил тела, завернутые в мешки.

Исполняющий обязанности генерального инспектора полиции Дуглас Канджа сообщил, что сотрудники соседнего отделения полиции были отстранены, чтобы обеспечить проведение расследования.

Местные жители обвинили полицию в халатности из-за близости карьера и нераскрытых дел о пропавших без вести.

В заявлении, подписанном правозащитными группами в выходные, содержится призыв к силовым структурам Кении «ускорить расследование всех сообщений о насильственных исчезновениях».

Первоначально высказывались опасения, что тела могут быть связаны с похищениями и арестами молодых людей во время недавних антиправительственных протестов.

Поліція Кенії заявила в понеділок, що заарештувала головного підозрюваного після того, як у кар’єрі в столиці Найробі було знайдено дев’ять розчленованих жіночих тіл. Родичі однієї з жертв кажуть, що найняли водолаза, оскільки їм наснився сон із вказівкою обшукати кар’єр.

Глава Управління кримінальних розслідувань Мохамед Амін заявив, що 33-річний Коллінз Джумаїсі Халуша зізнався в убивстві 42 жінок (включно з його дружиною), починаючи з 2022 року. Управління не навело жодних доказів на підтримку цієї заяви.

У будинку Халуша, розташованому за кілька хвилин ходьби від кар’єра, було знайдено кілька смартфонів і посвідчення особи. Очікується, що у вівторок він постане перед судом.

За словами поліцейських, тіла було виявлено після того, як родичі однієї зі зниклих жінок заявили, що їм наснився сон, у якому вона веліла їм обшукати кар’єр. Родичі попросили місцевого водолаза допомогти, і він виявив тіла, загорнуті в мішки.

Виконуючий обов’язки генерального інспектора поліції Дуглас Канджа повідомив, що співробітники сусіднього відділку поліції були відсторонені, щоб забезпечити проведення розслідування.

Місцеві жителі звинуватили поліцію в недбалості через близькість кар’єра і нерозкритих справ про зниклих безвісти.

У заяві, підписаній правозахисними групами у вихідні, міститься заклик до силових структур Кенії «прискорити розслідування всіх повідомлень про насильницькі зникнення».

Спочатку висловлювалися побоювання, що тіла можуть бути пов’язані з викраденнями та арештами молодих людей під час недавніх антиурядових протестів.

В результате проливных дождей на востоке Афганистана погибли по меньшей мере 40 человек и еще около 350 получили ранения, сообщили во вторник представители движения Талибан. По данным официальных СМИ, по меньшей мере 17 человек погибли в результате аварии автобуса на одной из главных автомагистралей.

Шарафат Заман Амар, представитель Министерства здравоохранения, подтвердил, что 40 человек погибли во время урагана в понедельник и что 347 раненых были доставлены на лечение в региональную больницу в Нангархаре из Джелалабада, столицы провинции Нангархар, и близлежащих районов.

По словам представителя провинции Седикуллы Курайши, среди погибших — пять членов одной семьи, которые умерли, когда обрушилась крыша их дома в районе Сурх Род. Еще четыре члена семьи получили ранения.

В провинции Нангархар было разрушено около 400 домов и 60 столбов электропередач. Во многих районах отключено электричество, а в городе Джелалабад ограничена связь.

Абдул Вали, 43 года, говорит, что большая часть разрушений была нанесена в течение часа.

«Ветер был настолько сильным, что все поднялось в воздух. Затем последовал сильный дождь», — сказал он. По словам Вали, его 4-летняя дочь получила незначительные травмы.

По данным Всемирной продовольственной программы, в мае в результате исключительно сильных дождей погибли более 300 человек и были разрушены тысячи домов, в основном в северной провинции Баглан.

Официальное информационное агентство талибов «Бахтар» сообщило, что по меньшей мере 17 человек погибли и 34 получили ранения, когда автобус перевернулся во вторник утром на главном шоссе, связывающем Кабул и Балх в северной провинции Баглан.

Причина аварии не была известна, но в подобных инцидентах в стране часто обвиняют плохие дорожные условия и неосторожное вождение.

Унаслідок проливних дощів на сході Афганістану загинули щонайменше 40 осіб і ще близько 350 дістали поранення, повідомили у вівторок представники руху Талібан. За даними офіційних ЗМІ, щонайменше 17 людей загинули внаслідок аварії автобуса на одній із головних автомагістралей.

Шарафат Заман Амар, представник Міністерства охорони здоров’я, підтвердив, що 40 людей загинули під час урагану в понеділок і що 347 поранених доправили на лікування в регіональну лікарню в Нангархарі з Джелалабада, столиці провінції Нангархар, і прилеглих районів.

За словами представника провінції Седікулли Курайші, серед загиблих — п’ятеро членів однієї сім’ї, які померли, коли обвалився дах їхнього будинку в районі Сурх Род. Ще чотири члени сім’ї дістали поранення.

У провінції Нангархар було зруйновано близько 400 будинків і 60 стовпів електропередач. У багатьох районах відключено електрику, а в місті Джелалабад обмежено зв’язок.

Абдул Валі, 43 роки, каже, що більшу частину руйнувань було завдано протягом години.

«Вітер був настільки сильним, що все піднялося в повітря. Потім пішов сильний дощ», — сказав він. За словами Валі, його 4-річна дочка отримала незначні травми.

За даними Всесвітньої продовольчої програми, у травні внаслідок винятково сильних дощів загинуло понад 300 осіб і було зруйновано тисячі будинків, переважно в північній провінції Баглан.

Офіційне інформаційне агентство талібів «Бахтар» повідомило, що щонайменше 17 людей загинули і 34 дістали поранення, коли автобус перекинувся у вівторок вранці на головному шосе, яке пов’язує Кабул і Балх у північній провінції Баглан.

Причина аварії не була відома, але в подібних інцидентах у країні часто звинувачують погані дорожні умови і необережне водіння.

Агентство разведки Южной Кореи сообщило во вторник, что высокопоставленный северокорейский дипломат, работающий на Кубе, бежал в Южную Корею. Это последнее дезертирство представителей правящей элиты КНДР, вероятно, навредит усилиям Ким Чен Ына по укреплению своего лидерства.

Национальная разведывательная служба (NIS) заявила, что сообщения СМИ о дезертирстве советника по политическим вопросам Северной Кореи на Кубе соответствуют действительности. Ранее во вторник южнокорейская массовая газета Chosun Ilbo сообщила, что дипломат Ри Иль Кю бежал в Южную Корею вместе с женой и детьми в ноябре.

Chosun Ilbo цитирует слова Ри, сказанные в интервью газете, о том, что он решил бежать из-за разочарования в политической системе Северной Кореи, несправедливой оценки работы министерством иностранных дел Пхеньяна и неодобрения министерством его надежд посетить Мексику для лечения нервного расстройства. Он сказал, что в больницах на Кубе нет необходимого медицинского оборудования для лечения его болезни.

Северная Корея не сразу отреагировала на заявление о дезертирстве Ри. Раньше КНДР обвиняла Южную Корею в похищении или склонении к дезертирству. Она также назвала некоторых перебежчиков предателями или преступниками, которые бежали, чтобы избежать наказания.

Ри дезертировал до того, как Южная Корея и Куба установили дипломатические отношения в феврале. Это событие, по мнению экспертов, нанесло политический удар по Северной Корее, чья дипломатическая позиция во многом зависит от небольшого числа союзников времен холодной войны, таких как Куба.

В докладе Chosun говорится, что до своего дезертирства Ри участвовал в попытках помешать Кубе открыть дипломатические отношения с Южной Кореей. В докладе говорится, что Ри получил благодарность от Ким Чен Ына за свою роль в переговорах с Панамой, которые привели к освобождению судна, задержанного в 2013 году за якобы перевозку запрещенных предметов, таких как ракеты и детали истребителей. В докладе говорится, что Ри в то время был третьим секретарем посольства Северной Кореи на Кубе.

Около 34 000 северокорейцев дезертировали в Южную Корею, чтобы избежать экономических трудностей и политического давления, в основном с конца 1990-х годов. Большинство из них — женщины из более бедных северных регионов. Однако в последнее время число работающих высокообразованных северокорейцев, бежавших в Южную Корею, неуклонно растет.

«Это дезертирство высокопоставленного чиновника наносит Северной Корее еще больший вред, поскольку Ри играл важную роль в представлении интересов Пхеньяна в Гаване», — сказал Лейф-Эрик Исли, профессор международных исследований в Университете Ewha Womans в Сеуле.

«Режим Кима, несомненно, принимает меры, чтобы усложнить дезертирство дипломатов за рубежом, но усиление репрессий, скорее всего, приведет к дальнейшей изоляции Пхеньяна и может способствовать еще большему числу дезертиров», — сказал Исли.

Мун Сон Мук, эксперт сеульского Корейского исследовательского института национальной стратегии, считает, что новости о дезертирстве высокопоставленных лиц, подобных Ри, распространятся среди северокорейских дипломатов и других лиц, что может нанести серьезный удар по Киму — хотя это вряд ли приведет к краху режима в ближайшее время.

Самый громкий случай дезертирства за последние годы произошел в 2016 году, когда в Южную Корею прибыл Тхэ Ёнхо, занимавший в то время пост министра в северокорейском посольстве в Лондоне. По его словам, он решил бежать, потому что не хотел, чтобы его дети жили «несчастной» жизнью в Северной Корее, а также впал в «отчаяние» из-за казней чиновников и стремления Кима к созданию ядерного оружия. Тхэ был избран в парламент Южной Кореи в 2020 году.

В 2019 году в Южную Корею прибыл исполняющий обязанности посла Северной Кореи в Италии Чо Сон Гиль. Также в 2019 году в Южную Корею вместе с семьей прибыл исполняющий обязанности посла Северной Кореи в Кувейте.

Агентство розвідки Південної Кореї повідомило у вівторок, що високопоставлений північнокорейський дипломат, який працював на Кубі, втік до Південної Кореї. Це останнє дезертирство представників правлячої еліти КНДР, ймовірно, зашкодить зусиллям Кім Чен Ина зі зміцнення свого лідерства.

Національна розвідувальна служба (NIS) заявила, що повідомлення ЗМІ про дезертирство радника з політичних питань Північної Кореї на Кубі відповідають дійсності. Раніше у вівторок південнокорейська масова газета Chosun Ilbo повідомила, що дипломат Рі Іль Кю втік до Південної Кореї разом із дружиною та дітьми в листопаді.

Chosun Ilbo цитує слова Рі, сказані в інтерв’ю газеті, про те, що він вирішив тікати через розчарування в політичній системі Північної Кореї, несправедливу оцінку роботи міністерством закордонних справ Пхеньяну і несхвалення міністерством його надій відвідати Мексику для лікування нервового розладу. Він сказав, що в лікарнях на Кубі немає необхідного медичного обладнання для лікування його хвороби.

Північна Корея не відразу відреагувала на заяву про дезертирство Рі. Раніше КНДР звинувачувала Південну Корею у викраденні або схилянні до дезертирства. Вона також назвала деяких перебіжчиків зрадниками або злочинцями, які втекли, щоб уникнути покарання.

Рі дезертирував до того, як Південна Корея і Куба встановили дипломатичні відносини в лютому. Ця подія, на думку експертів, завдала політичного удару по Північній Кореї, чия дипломатична позиція багато в чому залежить від невеликої кількості союзників часів холодної війни, таких як Куба.

У доповіді Chosun йдеться, що до свого дезертирства Рі брав участь у спробах завадити Кубі відкрити дипломатичні відносини з Південною Кореєю. У доповіді йдеться про те, що Рі отримав подяку від Кім Чен Ина за свою роль у переговорах із Панамою, які привели до звільнення судна, затриманого 2013 року за нібито перевезення заборонених предметів, таких як ракети і деталі винищувачів. У доповіді йдеться, що Рі на той час був третім секретарем посольства Північної Кореї на Кубі.

Близько 34 000 північнокорейців дезертирували до Південної Кореї, щоб уникнути економічних труднощів і політичного тиску, в основному з кінця 1990-х років. Більшість із них — жінки з бідніших північних регіонів. Однак останнім часом кількість працюючих високоосвічених північнокорейців, які втекли до Південної Кореї, неухильно зростає.

«Це дезертирство високопоставленого чиновника завдає Північній Кореї ще більшої шкоди, оскільки Рі відігравав важливу роль у представленні інтересів Пхеньяна в Гавані», — сказав Лейф-Ерік Іслі, професор міжнародних досліджень в Університеті Ewha Womans у Сеулі.

«Режим Кіма, безсумнівно, вживає заходів, щоб ускладнити дезертирство дипломатів за кордоном, але посилення репресій, найімовірніше, призведе до подальшої ізоляції Пхеньяну і може сприяти ще більшій кількості дезертирів», — сказав Іслі.

Мун Сон Мук, експерт сеульського Корейського дослідницького інституту національної стратегії, вважає, що новини про дезертирство високопосадовців, подібних до Рі, поширяться серед північнокорейських дипломатів та інших осіб, що може завдати серйозного удару по Кіму — хоча навряд чи це призведе до краху режиму найближчим часом.

Найгучніший випадок дезертирства за останні роки стався 2016 року, коли до Південної Кореї прибув Тхе Енхо, який обіймав на той час посаду міністра в північнокорейському посольстві в Лондоні. За його словами, він вирішив тікати, бо не хотів, щоб його діти жили «нещасним» життям у Північній Кореї, а також впав у «відчай» через страти чиновників і прагнення Кіма до створення ядерної зброї. Тхе було обрано до парламенту Південної Кореї 2020 року.

У 2019 році до Південної Кореї прибув виконувач обов’язків посла Північної Кореї в Італії Чо Сон Гіль. Також 2019 року до Південної Кореї разом із сім’єю прибув виконувач обов’язків посла Північної Кореї в Кувейті.