Внутрішня краса стародавніх, їх благопристойність, мудрість знаходили своє віддзеркалення в національних костюмах. Стародавні манускрипти, що зображають предків сучасної людини в їх простому, стриманому одязі чарують і викликають мимовільне захоплення.
Звичайно, відтворити моральні якості стародавніх в сучасному світі нелегко, тому багато дизайнерів вдаються до використання окремих деталей: квіткові мотиви, щоб підкреслити жіночність, широкі пояси – додати витонченість, накладний комір – «намалювати» шляхетність постави.
На культуру Японії дуже вплинула культура стародавнього Китаю. Навіть пройшовши через півтори тисячі років цивілізації, кімоно все ще нагадує ханфу — традиційний китайський одяг.
#img_gallery#
Місяць здійснює великий вплив на життєві цикли людей, тварин і рослин. Сьогодні про це частіше замислюються садівники і городники, які мають справу з місячним посівним календарем, а в звичайному житті люди згадують про фази місяця дуже рідко. А дарма. Адже навіть найзагальніші відомості про фази місяця і їхній вплив на наш організм могли б принести велику користь і допомогли б уникнути багатьох помилок.
#img_left#Отже: молодик і повний місяць – дві точки відліку, і два особливо впливових дні. Ні у молодик, ні в повний місяць не слід турбувати рослин. Ці дні несприятливі і для пересадки, і для підгодівлі, і для обрізання рослин.
Для людини ці дні також мають велике значення. У повний місяць посилюються кровотечі, тому не слід призначати планових хірургічних операцій, їх також не слід призначати на близькі до сонячних і місячних затемнень дати, оскільки в цих випадках післяопераційна реабілітація може виявитися тривалішою, ніж зазвичай.
Людям, схильним до зловживання алкоголем, не варто, по можливості, вживати спиртні напої при повному місяці, оскільки в такі дні легше втрачається контроль над собою, вірогідніші прояви неадекватності і агресії, як з вашого боку, так і з боку оточуючих.
А ось фарбувати волосся, щоб воно якомога довше зберігало свій колір, краще якраз в повний місяць. Якщо ви впевнені в своєму перукарі і не маєте можливості часто його відвідувати – зробіть в повний місяць стрижку. Ваше волосся буде рости поволі, і довго не доведеться підправляти його форму. Якщо ж ви навпаки хочете скоріше відростити волосся – підстрижіться в молодик.
Оскільки людський організм майже на 80% складається з води, а в молодик найсильніші припливи, то вода всередині організму теж спрямовується вгору до місяця, і людині в цей час складно утримати рівновагу і в фізичному, і в емоційному плані. У такі дні важко бути активним і займатися своїми звичайними земними справами. Для багатьох в цей час характерний мрійно-піднесений, медитативний настрій.
Спробуйте постежити за собою хоча б в дні повних місяців і молодиків, можливо, вам вдасться встановити й інші особливості, характерні тільки для вашого організму.
Світлана Корсакова. Велика Епоха
За повідомленням агентства Сіньхуа, 5 березня близько 7 години ранку на вугільній шахті Цзіньань, розташованій в повіті Дунляо провінції Цзілінь раптово зажеврів пласт вугілля. У зміні працювало 30 чоловік. Після аварії 13 чоловік вдалося успішно підняти на поверхню, а 17 шахтарів загинули від задухи.
Ведеться розслідування причин нещасного випадку.
6 лютого близько 14 години нам подзвонив письменник із провінції Гуандун Ляо Цзушень і розповів, що півгодини тому на площі Тяньаньмень його разом з дружиною обшукала міліція, і коли вони виявили апеляційні матеріали, адресовані міністерству суспільної безпеки, вони відвезли його з дружиною у відділення міліції. У них забрали посвідчення особи і склали протокол, а тепер збираються відправити до центру затримання апелянтів у район Мацзялоу.
3 березня о 8 годині ранку метеорологи повідомили про підвищену небезпеку спалаху лісів. До полудня температура повітря вже піднялася до +27 , а асфальт на міських дорогах прогрівся до температури +34,5. Голова метеорологічної станції провінції Гуандун Юань Хуанчжун сказав, що така погода ще протримається декілька днів, але вона не повинна перевищити +30.
Інформацію про це повідомила газета Сінкуайбао.
В цілому Стоунхендж є спорудою з 82 п’ятитонних мегалітів, 30 кам’яних блоків, вагою по 25 тон і 5 величезних так званих трилітів, каменів, вага яких досягає 50 тон. Складені кам’яні блоки утворюють арки, які служили колись бездоганним покажчиком сторін світу. До недавнього часу вчені припускали, що цей монумент споруджений в 3100 році до наший ери племенами, які жили на Британських островах, для спостереження за Сонцем і Місяцем. Але останні дані сучасної науки примушують переглянути багато висновків дослідників.
#img_right#Ще в 20-х роках минулого століття відомий геолог X. Томас встановив, що камені для зведення комплексу доставлялися з каменоломень. які знаходилися більш ніж за 300 кілометрів від місця будівництва. Не потрібно говорити, що транспортування гігантських кам’яних блоків вимагало неймовірних зусиль. В кінці 1994 року професор Уельського університету Девід Боуен за допомогою новітнього методу визначив вік Стоунхенджа. Виявилось, що він складає 140 000 років. Навіщо ж стародавнім людям знадобилося докладати величезні зусилля на вирубку, складне транспортування, обробку міцних глиб і їхню неймовірну за точністю установку в строгому порядку? Відповіді на це питання поки немає.
Відомий астроном Фред Хойл. вивчивши всі геометричні особливості Стоунхенджа, визначив, що творці цієї споруди знали точний орбітальний період Місяця і тривалість сонячного року. За висновками інших дослідників, лунки, що знаходяться всередині кола, яке утворюється кам’яними блоками, в точності позначали траєкторію Полюса світу 12-30 тисяч років тому! У 1998 році вчені-астрономи відтворили за допомогою комп’ютера первинний вигляд Стоунхенджа і провели різні дослідження. Їхні висновки виявилися для багатьох шокуючими. Виявляється, цей стародавній моноліт є не тільки сонячним і місячним календарем, як передбачалося раніше, але і є точною моделлю сонячної системи в поперечному розрізі. Згідно з цією моделлю, Сонячна система складається не з дев’яти, а з дванадцяти планет, дві з яких знаходяться за орбітою Плутона (останньою з відомих на сьогоднішній день дев’яти планет), а ще одна – між орбітою Марса і Юпітера, де зараз розташовується пояс астероїдів. В принципі, ця модель підтверджує припущення сучасної астрономічної науки і повністю узгоджується з уявленнями багатьох стародавніх народів, які також вважали, що кількість планет в наший Сонячній системі дорівнює дванадцяти.
Особливістю всіх стародавніх мегалітів, є їхня незвичайно висока сейсмостійкість. Дослідження показали, що під час їх будівництва використовувалися спеціальні платформи, які пом’якшували або повністю гасили підземні поштовхи. На таких платформах споруджена більшість всіх стародавніх споруд. Крім цього, такі фундаменти практично не дають «усадки грунту», яка неминуче відбувається при сучасному будівництві.
#img_left_nostream#Ученим поки не відомо, хто і для чого спорудив за часів кам’яного століття грандіозну астрономічну обсерваторію в центрі Ірландії. Але після проведених ретельних досліджень стало зрозуміло, що приписувати зведення цього величезного «мегаліту» стародавнім племенам друїдів, які жили на території Ірландії в ті часи, просто безрозсудно. Безперечне одне, ким би не були стародавні будівельники, вони володіли величезними пізнаннями в астрономії, математиці, геології і архітектурі. І якщо врахувати, що грандіозні монументи і споруди в доісторичні часи споруджувалися практично по всьому світу, то можна зробити висновок, що ми, сучасні люди, практично нічого не знаємо про власну історію.
А поки вчені вивчають цей стародавній пам’ятник, Стоунхендж продовжує жити своїм життям в народному фольклорі. Згідно з місцевою легендою, гігантські блакитні камені володіють цілющою силою, вони з’явилися на цій землі завдяки чарівникові Мерліну, чародієві при дворі короля Артура, який переніс їх з Ірландії. Походження величезного каменя П’яти пов’язане вже з іншою легендою. Кажуть, одного разу диявол побачив серед каменів ченця, що ховався. Перш ніж нещасний встиг сховатися, диявол запустив у нього величезним валуном, який придавив йому п’яту. Довгий час руїни Стоунхенджа асоціювалися із жрецьким культом стародавніх кельтів-друїдів, хоча фахівці цей зв’язок заперечують.
Джерело:
great-britain.ru
Передбачається, що територіальні і просторові кордони позначають лише межі, в яких держава за допомогою реальної сили може «ефективно захищати свої інтереси». «Стратегічні кордони життєвого простору» повинні переміщатися у міру зростання «комплексної потужності держави» (під нею розуміється сукупність економіки, науки і техніки, внутрішньої політичної стабільності, військової потужності). Концепція має на увазі перенесення бойових дій з прикордонних районів в зони «стратегічних кордонів» або навіть за їх межі, при тому, що причинами військових конфліктів можуть стати складнощі на шляху «забезпечення законних прав та інтересів Китаю в АТР». Довготривала програма будівництва збройних сил КНР складається з трьох етапів. Після закінчення першого (2000 рік) ЗС досягли здатності захистити життєві інтереси Китаю, зокрема шляхом успішного ведення локальних воєн низької і середньої інтенсивності по всьому периметру кордону, а також «ефективно стримувати і тримти у страху потенційних супротивників». На другому етапі (2010 рік) НОАК повинна перетворитися в силу, що «гарантує розширення стратегічних кордонів і життєвого простору». На третьому етапі (2050 рік) повинні бути створені ЗС, здатні «отримати перемогу у війні будь-якого масштабу і тривалості з використанням всіх засобів і способів ведення збройної боротьби».
Хоча вказана концепція не називає безпосередньо напрям, в якому розширюватимуться «стратегічні кордони життєвого простору» Китаю, досить очевидно, що це може бути тільки Росія, в першу чергу її східні регіони, прилеглі до кордонів з КНР, а також Центральна Азія, в першу чергу – Казахстан. Східний Сибір і Далекий Схід РФ володіють гігантською територією і природними ресурсами причому при дуже невеликому населенні, яке швидко скорочується. Схожа ситуація має місце в Казахстані. В Індокитаї (іншому потенційному напрямі китайській експансії) ситуація в усіх відношеннях є прямо протилежною (мало території і ресурсів за високої щільності корінного населення). Індія як напрям експансії, зрозуміло, розглядатися не може із причин географічного (між Китаєм та Індією лежать Гімалаї) і демографічного (населення Індії майже дорівнює китайському за набагато меншої площі території) характеру.
Те, що експансія Піднебесної вестиметься головним чином у напрямі Росії, підтверджується як офіційною пропагандою, що ведеться в цій країні, так і характером військового будівництва. Слід підкреслити, що в Китаї вся повнота влади залишається в руках Комуністичної партії, тому як офіційна пропаганда, так і наукові праці знаходяться під повним контролем партійних органів і відображають виключно офіційну точку зору.
Сьогодні офіційна китайська історіографія розглядає дії Росії стосовно Піднебесної, починаючи з XVII століття виключно як агресію, а всі договори, окрім Нерчинського (він був підписаний 27 серпня 1689 року, згідно з ним російсько-китайський кордон істотно відрізнявся від нинішнього; Китаю за цим договором належали, якщо дотримуватися нинішнього адміністративного поділу РФ, Амурська і частково – Читинська області, Приморський край і південь Хабаровського, Єврейська автономна область), – «нерівноправними» і «несправедливими». Втім, в багатьох джерелах навіть Нерчинський договір вважається поступкою з боку Китаю.
Територіальні претензії Пекіна до Москви вперше були пред’явлені на початку 60-х років ХХ століття. Попри офіційні заяви китайської влади про те, що жодних подібних проблем між РФ і КНР сьогодні немає, зміст пропаганди не міняється, що означає можливість у будь-який момент знову виступити з домаганнями на російські землі і моральну підготовку власного населення до цього моменту.
ПРОБЛЕМИ ЗРОСТАННЯ
Слід підкреслити, що Китай не потрібно представляти як ірраціональний агресивний тоталітарний режим, його політичне керівництво надзвичайно раціональне. Проте перед цією країною стоїть комплекс дуже серйозних проблем.
Багаторічне економічне зростання Китаю, що виводить його на позиції наддержави, по-різному трактується з погляду кінцевої мети. Одні дослідники називають це «наздоганяючим розвитком» (КНР прагне наздогнати передові країни світу за основними економічними показниками), інші вважають це відновленням колишніх позицій (ще на початку XIX століття Китай давав до третини світового ВВП). Але у запаморочливого зростання є третій аспект – це вимушена міра. Китай схожий на «велосипед», якщо не їхати – він впаде.
Економічне зростання КНР – це не тільки питання престижу і зростання впливу країни в світі, це єдиний спосіб добитися підвищення добробуту населення, яке, незважаючи на обмеження народжуваності, продовжує збільшуватися на десятки мільйонів чоловік у рік. Проте подальше економічне зростання робить критичною ситуацію з ресурсами, особливо в умовах стрімкого підвищення цін на нафту.
Ще критичнішою стає екологічна обстановка. Збиток від руйнування навколишнього середовища починає «з’їдати» все більшу частину економічного зростання. Відповідно модель розвитку економіки повинна бути змінена з екстенсивної на інтенсивну, менш ресурсозатратну, більш наукоємну. Проте такий перехід сам собою вимагає вкладення дуже значних коштів. При цьому він неминуче приведе до подальшого збільшення безробіття (вона є природним наслідком підвищення ефективності виробництва) і соціального розшарування.
За три десятиліття реформ виросли доходи всіх верств населення країни, але виросли вкрай нерівномірно. При Мао панувала абсолютна убогість, але в ній були всі рівними, що добре «лягало» на китайський менталітет. Зараз розшарування досягло величезних розмірів, хоча в країні формально зберігається комуністична система. Така ситуація дуже сильно впливає на соціальну стабільність, але зміна моделі зростання може лише посилити її.
Безробіття саме собою породжує ще одну суперечність. У Китаї, за різними даними, від 200 до 300 млн. «зайвих людей». Збереження або тим більше збільшення цієї «армії» надзвичайно небезпечне для внутрішньої ситуації в країні. З іншого боку, величезний надлишок робочої сили робить її вкрай дешевою. У цьому – найважливіша конкурентна перевага Китаю і відповідно одне з найважливіших джерел його феноменального економічного зростання. Якщо знижувати безробіття і підвищувати зарплати, то це автоматично приведе до зростання цін на китайський ширвжиток (від одягу до електроніки). А в цьому випадку сотні мільйонів покупців у всьому світі почнуть набагато уважніше дивитися на якість товару. В результаті доходи від експорту можуть знижуватися, а підприємства в Китаї – закриватися, викидаючи людей на вулицю.
Нарешті, суперечність закладена в демографічній ситуації. З одного боку, відмова від політики «одна сім’я – одна дитина» неможлива, оскільки населення країни вже зараз щонайменше в 1,5 рази перевищує оптимальне з погляду навантаження на природу та інфраструктуру (ситуація посилюється тим, що майже все населення Китаю проживає на половині території країни, інша половина непридатна для життя). З іншої – в найближчій перспективі ця політика породить такі соціальні феномени, як стрімке старіння населення і «дефіцит наречених», наслідки яких свідомо будуть украй неприємними.
Зниження народжуваності автоматично веде до зростання частки немолодого населення, хоча пенсійна система в КНР знаходиться в зачатковому стані. Тому завдяки можливості визначення статі дитини до її народження більшість китайських сімей прагнуть як єдину дитину мати хлопчика – спадкоємця і годувальника в старості. Вже зараз в молодших вікових групах спостерігається дуже сильний перекіс у статевій структурі на користь хлопчиків (не менше 20%). У найближчому майбутньому це приведе до появи в країні до 20 млн. молодих людей, «не забезпечених» нареченими. Через безпрецедентність такої проблеми Китаю навіть немає у кого запозичити способи її вирішення.
РОЗРУБАТИ ГОРДІЇВ ВУЗОЛ?
Мабуть, будь-яка проблема КНР окремо цілком вирішувана. Біда в тому, що вирішення кожної проблеми посилює ще одну або декілька інших. Саме це поєднання «різноспрямованих» проблем з їхнім масштабом робить сам Китай величезною проблемою і викликом для всього людства. Особливо для сусідів.
Експансія з метою захоплення територій і природних ресурсів є для Піднебесної, можливо, єдиним способом розрубати гордіїв вузол вказаних проблем. Про природні напрями цієї експансії вже було сказано вище. Експансія ця, ймовірно, носитиме в першу чергу, економічний і демографічний характер. Газета НОАК «Цзефанцзюнь бао» 3 квітня 1988 року, коментуючи концепцію «стратегічних кордонів життєвого простору», з підкупливою прямотою писала наступне: «Ефективний контроль, здійснюваний протягом тривалого часу над стратегічним районом, який здійснюється за межами географічних кордонів, зрештою приведе до перенесення географічних кордонів».
У цю фразу, напевно, треба вчитатися, щоб оцінити її чудовий сенс. Можна тільки підкреслити, що навіть в країнах, набагато демократичніших, ніж Китай, газета, що є друкарським органом збройних сил, може виражати тільки і виключно офіційну точку зору. Причому за минулі два десятиліття ніхто сказаного не спростував. «Ефективний контроль над стратегічним районом» Сибіру і Далекого Сходу РФ, зрозуміло, можна здійснювати шляхом економічної і демографічної експансії, без будь-якої війни.
Проте не можна виключати і безпосередньої військової агресії. Треба враховувати дуже високу роль НОАК в політичному житті Китаю (головним керівним постом в китайській владній ієрархії вважається не пост генсека ЦК КПК і тим більше не пост голови КНР, а пост голови Центральної військової ради), а також практичну безмежність людських ресурсів. Подальший розвал Збройних сил РФ, про який «НВО» неодноразово писала, може спровокувати Китай на те, щоб «прискорити процес». Або вказані вище проблеми можуть настільки загостритися, що Пекін визнає військовий напад «меншим злом» в порівнянні з внутрішньою катастрофою. Концепції (і військові, і політичні) такої агресії вже написані, про що і йшла мова на початку статті.
Дуже високе безробіття серед молоді і «дефіцит наречених» роблять високі власні втрати під час бойових дій не просто допустимими, але навіть бажаними для військово-політичного керівництва країни. Про військові навчання, що проводяться в Китаї і носять однозначно антиросійську спрямованість, в «НВО» також вже гогворилося (№ 47, 2006, «Третім радіючим бути не вдасться»).
Правда, те, що може виявитися бажаним для влади, свідомо буде украй небажаним для населення. Декілька мільйонів китайців позбудуться своїх єдиних спадкоємців і годувальників у старості. Позбудуться в тому віці, коли завести нову дитину швидше за все вже не можна, зате знести власний уряд ще можна. Питання тут буде в тому, на кого ці люди більше образяться – на тих, хто убив їхніх дітей (тобто на Росію), або на тих, хто відправив їхніх нащадків на смерть (влада КНР). Питання, безумовно, надзвичайно цікаве.
Майбутнє Китаю складається з суцільних питань, на які, мабуть, немає відповідей і в самій цій країні. Безумовно можна сказати лише одне – це не «розсмокчеться». Незалежно від того, як розвиватиметься Китай далі, він неминуче зламає нинішній світовий порядок.