Blog

  • Вибір чоловіка по-китайськи. Чоловіки хочуть пошани, а жінки – соціального благополуччя

    Вибір чоловіка по-китайськи. Чоловіки хочуть пошани, а жінки – соціального благополуччя

    #img_left#31 липня  в Китаї традиційний День закоханих, подібний до Дня Святого Валентина в Європі. Протягом 2006 р. проводилося опитування на тему “Про любов і брак”. 67% китайців вважають, що інтуїція при виборі потенційного партнера для шлюбу – це  найважливіший першорядний чинник.

    Опитування також показує, що чоловіки звертають велику увагу на зовнішність жінки, тоді як жінки приділяють увагу соціальному статусові і фінансовим можливостям чоловіка.

    Державні ЗМІ повідомляють, що опитування проводилося серед жителів великих міст, включаючи Пекін, Шанхай, Наньцзін та ін. Питання ставилися щодо ставлення людей до любові та шлюбу, а також щодо їхніх поглядів на інтимну близькість до шлюбу, подружню невірність, інтимні стосунки на одну ніч,  гомосексуалізм і т.ін.

    Відповіді показали, що другий важливий чинник у виборі партнера – це здатність справлятися з різними обов’язками, включаючи турботу про сім’ю. 66,3% опитаних людей поставили цей критерій на перше місце. Тільки 36,4% учасників опитування вважають фінансовий статус і дохід найважливішим чинником у виборі партнера для подружніх стосунків.

    Не зважаючи на те, що менше 40% учасників розглядають фінансовий статус як найважливіший чинник, опитування показало, що існує тісний взаємозв’язок між заможністю людей та їхнім щастям у шлюбі. Люди, що мають дохід менше 500 юанів на місяць, меншою мірою задоволені своїм шлюбом. Опитування також показало, що зовнішність, ріст і рівень освіти – три найбільш незначних чинники при виборі партнера. Це указує на те, що молоде покоління має не цілком традиційні уявлення про любов і брак.

    Опитування також виявило важливі відмінності між чоловіками й жінками при виборі чоловіка або дружини. 47,8 % жінок розглядають фінансові можливості  чоловіка як важливий чинник. А  серед чоловіків тільки 22,9% погоджуються з цією думкою. 25,8% чоловіків більше довіряють своїм очам, для них важлива приємна зовнішність партнерки. А серед жінок тільки 10,2% надають значення зовнішності чоловіка. Дані указують на те, що чоловіки мають тенденцію звертати увагу на зовнішність партнерки, а жінки підкреслюють важливість фінансового й соціального статусу при виборі партнера для шлюбу.

    Більше половини учасників висловилася проти сексуальних відносин до шлюбу або інтимних зв’язків на одну ніч. Подружню невірність розглядають як серйозну перешкоду для успішного шлюбу – 77% учасників опитування заявили, що вони не схвалюють зради.

    Що стосується найкращого подарунка на День Святого Валентина – це троянди і… червоні боби. Дослідник, що склав опитування, пояснив, що троянди символізують любов у західних країнах, а червоні боби – символ любові в китайській традиції.

    Організатори цього заходу планують повторювати опитування кожен майбутній рік. Порівняння результатів опитування через 10-15 років зможе  показати яснішу картину тенденцій у поглядах китайців щодо любові та шлюбу.

    Велика Епоха

     

     

  • Повчальні історії Китаю: Сльози Дівчини Мен-Ян зруйнували Велику Китайську стіну

    Повчальні історії Китаю: Сльози Дівчини Мен-Ян зруйнували Велику Китайську стіну

    #img_left_nostream#Багато-багато років тому за часів правління династії Цинь (II століття до нашої ери) жила Дівчина на ім’я  Мен-Ян. Її поява на світ у чомусь схожа на легенду, і ця історія також подібна до легенди.

    Одного разу подружжя на прізвище Мен на межі своїх володінь посадило насіннячко гарбуза. Рослина росла швидко, і незабаром її стебло обплело огорожу сусідського володіння на прізвище Ян. Біля цієї огорожі на стеблі і виріс величезний гарбуз. І коли подружжя Мен розрізало цей гарбуз, то в ньому була красива маленька дівчинка!

    Цю маленьку дівчинку назвали Дівчина Мен-Ян. Коли дівчинка виросла, то вона стала такою ж прекрасною, як небесна діва. Вона виростала доброю і кмітливою, майстерної в створенні музики, віршуванні і глибоко розуміючою чесноти Конфуція. Немолоде подружжя Мен дорожили нею, як своєю власною дочкою.

    Перший імператор династії Цинь був жорстоким і деспотичним правителем. Для захисту недавно створеної династії він наказав зібрати незліченну кількість молодих людей, щоб ті, працюючи як раби, побудували уздовж північного кордону Китаю Велику Стіну. Імператор абсолютно не піклувався про своїх працівників, і багато хто з них помер від виснаження.

    Щоб відхилитися від рабської повинності, молодий учений на ім’я Ван Сілян пішов з свого дому і, шукаючи притулок, одного разу забрів у сад, який розкинувся за будинком сім’ї Мен. Дівчина Мен-Ян зустріла там Ван Сіляна і привела до батька. У батька дівчини було добре серце, і він вирішив допомогти Вану сховатися від рабської повинності.

    За  час, поки Ван Сілян переховувався в будинку сім’ї Мен, подружжя, що виростило дівчину, змогло трохи краще пізнати його. Ван виявився хорошим ученим і сердечною людиною, і тому вони вирішили видати свою дочку за нього заміж. Проте через три дні після таємного, але радісного весілля слуги імператора  увірвалися в будинок сім’ї Мен і схопили Ван Сіляна. Дівчина Мен-Ян знала, що її чоловіка схопили, щоб відправити на будівництво Великої Стіни.

    Цілий рік вона чекала його повернення або звісточки від нього, ділячись своїм горем із подушкою, яка не просихала від сліз. Проте від чоловіка не було ні звісточки. І тоді вона вирішила вирушити на його пошуки. Витративши багато днів на пошуки, Дівчина Мен-Ян вирішила запитати у стрічного старого, де розташована Велика Стіна? Чи довго до неї добиратися? Той відповів: "Дуже далеко звідси лежить місцевість, що має назву Провінція Ю, а Велика Стіна стоїть набагато далі від неї на північ".

    Шлях до Великої Стіни був дуже довгим і важким. Дівчина Мен-Ян йшла весь світовий день, зупиняючись тільки на нічліг, де доведеться. Вона харчувалася черствим хлібом і пила воду з будь-якого струмочка, який попадався їй на шляху. Часто утомлена  і замерзла, вона продовжувала шлях. Вона йшла і під дощем, і під пекучими променями сонця, безкраїми полями і крутими горами. Добрі люди давали їй можливість заночувати та їжу.

    Нарешті холодним осіннім днем Дівчина Мен-Ян дісталася до Великої Стіни. Побачивши людей, які тяжко працювали під невсипущим  наглядом охоронців, серце її завмерло. Вона стала розпитувати про свого чоловіка Ван Сіляна, але їй лише відповіли, що той помер через кілька днів після того, як його прислали на будівництво Стіни. Вана поховали під Стіною.

    Величезна хвиля горя заповнила серце Дівчини Мен-Ян. Вона ридала й ридала на вершині Великої Стіни, і її сльози текли, немов річка. Її плач вразив робітників і охоронців, які, покинувши свою роботу, почали ридати разом із нею. Свинцеві хмари затягнули небо, а холодний осінній вітер став ще похмурішим, немов оплакував разом із нею смерть її коханого чоловіка.

    Раптом пролунав гучний ревучий звук. Це звалилася частина Великої Стіни, оголивши останки всіх померлих на будівництві робітників. Опинившись перед купою кісток багатьох загиблих, Дівчина Мен-Ян розгубилася – як знайти останки свого чоловіка? І тоді вона пригадала, що про це говорили старші в сім’ї: якщо на кістки мертвого потрапить кров його живих родичів, то кістки її вберуть. І тоді вона проколола вказівний палець, і краплі її крові потекли на кістки. Нарешті вона знайшла останки тіла чоловіка, а поряд з ними вона пізнала ґудзики з одягу, який шила для нього.

    Дівчина Мен-Ян поховала чоловіка відповідно до ритуалів, як годиться коханій дружині. Легенда розповідає про те, що ту частину Великої Стіни, яка зруйнувалася під потоками сліз Дівчини Мен-Ян, неможливо відбудувати наново – вона розвалювалася кожного разу, як тільки її відновлювали. Дівчина Мен-Ян стала легендарною героїнею, дуже поважаною багатьма поколіннями китайців. Храм Дівчини Мен-Ян, зведений в східному кінці Великої Стіни за часів династії Сон приблизно 1 000 років тому, залишається відкритим для відвідин і здійснення ритуалів до цього дня.

    Це традиційна китайська історія, що розповідається в різних варіантах. Складена й переведена співробітниками The Epoch Times.

    Велика Епоха

     

     

  • Повчальні історії Китаю: Сльози Дівчини Мен-Ян зруйнували Велику Китайську стіну

    Повчальні історії Китаю: Сльози Дівчини Мен-Ян зруйнували Велику Китайську стіну

    #img_left_nostream#Багато-багато років тому за часів правління династії Цинь (II століття до нашої ери) жила Дівчина на ім’я  Мен-Ян. Її поява на світ у чомусь схожа на легенду, і ця історія також подібна до легенди.

    Одного разу подружжя на прізвище Мен на межі своїх володінь посадило насіннячко гарбуза. Рослина росла швидко, і незабаром її стебло обплело огорожу сусідського володіння на прізвище Ян. Біля цієї огорожі на стеблі і виріс величезний гарбуз. І коли подружжя Мен розрізало цей гарбуз, то в ньому була красива маленька дівчинка!

    Цю маленьку дівчинку назвали Дівчина Мен-Ян. Коли дівчинка виросла, то вона стала такою ж прекрасною, як небесна діва. Вона виростала доброю і кмітливою, майстерної в створенні музики, віршуванні і глибоко розуміючою чесноти Конфуція. Немолоде подружжя Мен дорожили нею, як своєю власною дочкою.

    Перший імператор династії Цинь був жорстоким і деспотичним правителем. Для захисту недавно створеної династії він наказав зібрати незліченну кількість молодих людей, щоб ті, працюючи як раби, побудували уздовж північного кордону Китаю Велику Стіну. Імператор абсолютно не піклувався про своїх працівників, і багато хто з них помер від виснаження.

    Щоб відхилитися від рабської повинності, молодий учений на ім’я Ван Сілян пішов з свого дому і, шукаючи притулок, одного разу забрів у сад, який розкинувся за будинком сім’ї Мен. Дівчина Мен-Ян зустріла там Ван Сіляна і привела до батька. У батька дівчини було добре серце, і він вирішив допомогти Вану сховатися від рабської повинності.

    За  час, поки Ван Сілян переховувався в будинку сім’ї Мен, подружжя, що виростило дівчину, змогло трохи краще пізнати його. Ван виявився хорошим ученим і сердечною людиною, і тому вони вирішили видати свою дочку за нього заміж. Проте через три дні після таємного, але радісного весілля слуги імператора  увірвалися в будинок сім’ї Мен і схопили Ван Сіляна. Дівчина Мен-Ян знала, що її чоловіка схопили, щоб відправити на будівництво Великої Стіни.

    Цілий рік вона чекала його повернення або звісточки від нього, ділячись своїм горем із подушкою, яка не просихала від сліз. Проте від чоловіка не було ні звісточки. І тоді вона вирішила вирушити на його пошуки. Витративши багато днів на пошуки, Дівчина Мен-Ян вирішила запитати у стрічного старого, де розташована Велика Стіна? Чи довго до неї добиратися? Той відповів: "Дуже далеко звідси лежить місцевість, що має назву Провінція Ю, а Велика Стіна стоїть набагато далі від неї на північ".

    Шлях до Великої Стіни був дуже довгим і важким. Дівчина Мен-Ян йшла весь світовий день, зупиняючись тільки на нічліг, де доведеться. Вона харчувалася черствим хлібом і пила воду з будь-якого струмочка, який попадався їй на шляху. Часто утомлена  і замерзла, вона продовжувала шлях. Вона йшла і під дощем, і під пекучими променями сонця, безкраїми полями і крутими горами. Добрі люди давали їй можливість заночувати та їжу.

    Нарешті холодним осіннім днем Дівчина Мен-Ян дісталася до Великої Стіни. Побачивши людей, які тяжко працювали під невсипущим  наглядом охоронців, серце її завмерло. Вона стала розпитувати про свого чоловіка Ван Сіляна, але їй лише відповіли, що той помер через кілька днів після того, як його прислали на будівництво Стіни. Вана поховали під Стіною.

    Величезна хвиля горя заповнила серце Дівчини Мен-Ян. Вона ридала й ридала на вершині Великої Стіни, і її сльози текли, немов річка. Її плач вразив робітників і охоронців, які, покинувши свою роботу, почали ридати разом із нею. Свинцеві хмари затягнули небо, а холодний осінній вітер став ще похмурішим, немов оплакував разом із нею смерть її коханого чоловіка.

    Раптом пролунав гучний ревучий звук. Це звалилася частина Великої Стіни, оголивши останки всіх померлих на будівництві робітників. Опинившись перед купою кісток багатьох загиблих, Дівчина Мен-Ян розгубилася – як знайти останки свого чоловіка? І тоді вона пригадала, що про це говорили старші в сім’ї: якщо на кістки мертвого потрапить кров його живих родичів, то кістки її вберуть. І тоді вона проколола вказівний палець, і краплі її крові потекли на кістки. Нарешті вона знайшла останки тіла чоловіка, а поряд з ними вона пізнала ґудзики з одягу, який шила для нього.

    Дівчина Мен-Ян поховала чоловіка відповідно до ритуалів, як годиться коханій дружині. Легенда розповідає про те, що ту частину Великої Стіни, яка зруйнувалася під потоками сліз Дівчини Мен-Ян, неможливо відбудувати наново – вона розвалювалася кожного разу, як тільки її відновлювали. Дівчина Мен-Ян стала легендарною героїнею, дуже поважаною багатьма поколіннями китайців. Храм Дівчини Мен-Ян, зведений в східному кінці Великої Стіни за часів династії Сон приблизно 1 000 років тому, залишається відкритим для відвідин і здійснення ритуалів до цього дня.

    Це традиційна китайська історія, що розповідається в різних варіантах. Складена й переведена співробітниками The Epoch Times.

    Велика Епоха

     

     

  • Чи уміли в Стародавньому Китаї літати?

    Чи уміли в Стародавньому Китаї літати?

    #img_left#У стародавніх китайських книгах можна знайти історичні записи про те, що в 770-475 рр. до н.е., в період Весни й Осені, Лю Бан створив машину, яка літала. Це робить Лю Бана батьком інженерії.

    У ”Моцзи Лювень” можна прочитати: “Лю Бан нарізував бамбук і дерево і виготовив дерев’яного птаха, який залишався в небі протягом трьох днів”.

    Лю Бан також спроектував великого повітряного змія, щоб стеження за ворогом під час війни. У “Хунсу” ми також читаємо:

    “Лю Бан виготовив із дерева великого повітряного змія, щоб стежити за містами царства Сун”. Крім того, Лю Бан також спроектував літак для подорожей. Згідно з “Юян Цзацзу”, зібранню творів Юян династії Тан, Лю працював у дуже віддаленому від його села місці. Дружина нудьгувала за ним, тому він створив дерев’яного птаха. Лю Бан прилетів на ньому додому, щоб зустрітися з дружиною, і повернувся на роботу наступного дня.

    Стосовно теми дерев’яних птахів на Сході, відомий інший цікавий випадок. У 1898 році французький археолог Лорі в одній із стародавніх єгипетських могил у Саккарі виявив птаха з дерева. Час його створення датується приблизно 200 р. до н.е.

    На той час люди не мали ніяких  уявлень про польоти, і предмет із табличкою “Дерев’яний птах” порошився в музеї Каїра 70 років. У 1969 році його побачив єгипетський лікар Халіл Мессіха, якому подобалося моделювати. Цей “дерев’яний птах” нагадав Мессіху про свій недавній досвід виготовлення моделей літаків. Він вирішив, що це був не просто птах, оскільки у нього не було пір’я й  кігтів.

    Дивовижним чином його хвіст був вертикальний, і він мав поперечне крило, що перетворювало його на модель літака. Мессіха виготовив копію. Він не знав, як стародавні єгиптяни примушували його літати, але коли запустив модель, то виявилось, що вона може планерувати. Подальші випробування показали, що він міг не тільки ковзати по повітрю, але і був порівнянний із сучасними планерами.

    Пізніше учені виявили, що ця модель була дуже схожа на планери із сучасними гвинтами, які можуть самі літати по повітрю. За допомогою маленького мотора вони можуть розвинути швидкість від 70 до105 км/г  і перевозити значний вантаж.

    Оскільки стародавні єгиптяни, перш ніж виготовити реальні предмети, робили їх моделі, можливо, що дерев’яний птах такого типу використовувався як транспорт точно так, як і повітряний змій з дерева, сконструйований Лю Баном.

    Велика Епоха

     

     

  • Чи уміли в Стародавньому Китаї літати?

    Чи уміли в Стародавньому Китаї літати?

    #img_left#У стародавніх китайських книгах можна знайти історичні записи про те, що в 770-475 рр. до н.е., в період Весни й Осені, Лю Бан створив машину, яка літала. Це робить Лю Бана батьком інженерії.

    У ”Моцзи Лювень” можна прочитати: “Лю Бан нарізував бамбук і дерево і виготовив дерев’яного птаха, який залишався в небі протягом трьох днів”.

    Лю Бан також спроектував великого повітряного змія, щоб стеження за ворогом під час війни. У “Хунсу” ми також читаємо:

    “Лю Бан виготовив із дерева великого повітряного змія, щоб стежити за містами царства Сун”. Крім того, Лю Бан також спроектував літак для подорожей. Згідно з “Юян Цзацзу”, зібранню творів Юян династії Тан, Лю працював у дуже віддаленому від його села місці. Дружина нудьгувала за ним, тому він створив дерев’яного птаха. Лю Бан прилетів на ньому додому, щоб зустрітися з дружиною, і повернувся на роботу наступного дня.

    Стосовно теми дерев’яних птахів на Сході, відомий інший цікавий випадок. У 1898 році французький археолог Лорі в одній із стародавніх єгипетських могил у Саккарі виявив птаха з дерева. Час його створення датується приблизно 200 р. до н.е.

    На той час люди не мали ніяких  уявлень про польоти, і предмет із табличкою “Дерев’яний птах” порошився в музеї Каїра 70 років. У 1969 році його побачив єгипетський лікар Халіл Мессіха, якому подобалося моделювати. Цей “дерев’яний птах” нагадав Мессіху про свій недавній досвід виготовлення моделей літаків. Він вирішив, що це був не просто птах, оскільки у нього не було пір’я й  кігтів.

    Дивовижним чином його хвіст був вертикальний, і він мав поперечне крило, що перетворювало його на модель літака. Мессіха виготовив копію. Він не знав, як стародавні єгиптяни примушували його літати, але коли запустив модель, то виявилось, що вона може планерувати. Подальші випробування показали, що він міг не тільки ковзати по повітрю, але і був порівнянний із сучасними планерами.

    Пізніше учені виявили, що ця модель була дуже схожа на планери із сучасними гвинтами, які можуть самі літати по повітрю. За допомогою маленького мотора вони можуть розвинути швидкість від 70 до105 км/г  і перевозити значний вантаж.

    Оскільки стародавні єгиптяни, перш ніж виготовити реальні предмети, робили їх моделі, можливо, що дерев’яний птах такого типу використовувався як транспорт точно так, як і повітряний змій з дерева, сконструйований Лю Баном.

    Велика Епоха

     

     

  • Казковий відпочинок

    Казковий відпочинок

    "Валя забути не хоче в Анапі безсоннії ночі", – саме так говорили мені всі перед від’їздом на відпочинок, але я сприймала їх як іронію. А дарма!

    #img_left#Насправді, по приїзді в район Анапи Джемете (там ми зупинилися), переді мною відкрився новий світ, про який я і мріяти не могла, і всі події, що відбувалися зі мною, здавалися чудовим сном. Немала протяжність Піонерського проспекту заповнена торговими рядами і різними кафе.

    Через дорогу, метрів за 100 – величезна піщана гора, на вершині якої відкривається красивий краєвид на море. Величезний пляж із висоти пташиного польоту схожий на мурашник (порівняння смішне, але це так). А оскільки всі ми в душі трішки діти, можна зустріти зовсім дорослих людей з надувними іграшками – одне задоволення погойдатися на хвилях і пригадати приємні миті. Удень пляж переповнений, всі намагаються накупатися вдосталь і хоч трохи стати "шоколадними зайцями".

    Наступає вечір. Весь Піонерський проспект перетворюється на щось миготливе, схоже на гірлянду. Красиво оформлені кафе заманюють своїм виглядом, і пройти повз просто неможливо. У кожній з кафе своя програма: різні конкурси, танці, а оскільки заклади нічні, звичайно ж, стриптиз. Для тих, хто втомився від шуму і музики, є романтичніше місце для прогулянки – море, вночі воно ще красивіше.

    Грайливі хвилі плескають по ногах, теплий вітерець тріпоче волосся. Саме в цей час доби на морі можна зустріти багато закоханих пар, звичайно, де ще можна знайти таке заманливе місце. З лівого боку моря освітлюється Анапа. Вона схожа на величезний корабель, що пливе морем. При такому шикарному краєвиді в душі прокидаються всі відчуття: і любов, і щастя, і захоплення, починаєш відчувати себе найщасливішою людиною на всьому білому світі.

    З настанням нового дня приходять нові думки, і хочеться відвідати інші місця. Наш маршрут ліг на Утріж. Ми сіли в маршрутне таксі і через 20 хвилин були на місці. Але по дорозі неможливо було відірвати око від таких живописних ландшафтів. Високі зелені гори, кам’янисті гори, проїжджаючи повз які було трохи страшно: можна подумати, що камені зараз поваляться донизу. І праворуч, звичайно ж, було видно нескінченне, сяюче в променях сонця море.

    Оглянувши шикарну місцевість, ми вирішили заглянути в дельфінарій, як виявилось, народу там було видимо не видимо, і в більшості не маленькі діти, а дорослі люди. Дельфіни. Вистава цих чудових тварин залишиться в моїй пам’яті на все життя. Говорять, дельфін і людина завжди разом, але щоб настільки?! …

    У цих красенів були свої імена, дельфіни стрибали в обручі, танцювали в парах, малювали картину, танцювали вальс із своїм тренером і навіть співали пісеньку. Виїхали з Утріжа ми вже пізно увечері й абсолютно не стомлені пішли гуляти морем. Слід відмітити, щодня море поводиться по-різному: то воно тихе, а вітерець легкий і теплий – то шумне, а вітер холодніший.

    Щодня день від’їзду ставав ближчим, а розлучатися з казковим місцем абсолютно не хотілося. І тут я задумалася, чому мені абсолютно чужий край здається казковим, а свій рідний – звичайним, а причина ось в чому: по-перше, Анапа – курортне місто, там все зроблене для відпочинку людей, і мало що нагадує про роботу та інший клопіт. По-друге, коли відпочиваєш із любимою людиною, красивим здається все! По-третє, відпочивати має право кожен, але багато хто чомусь вважає за краще відпочивати на грядці або вдома, лише небагато хто їде проводити свою відпустку на курорти!

    Психологи кажуть: “Себе треба любити!” Звичайно, тільки, полюбивши себе, починаємо розуміти, який важливий для нашого організму відпочинок!

    Якщо ви до цього часу не знаєте, як і де провести свою заслужену відпустку, то не втрачайте часу дарма, скоріше беріть путівки і їдьте відпочивати, тоді ви зрозумієте, чому, приїхавши додому, на мої очі часто наверталися сльози, сльози щастя і величезного смутку!

    Валентина Зелепуга. Велика Епоха
  • Казковий відпочинок

    Казковий відпочинок

    "Валя забути не хоче в Анапі безсоннії ночі", – саме так говорили мені всі перед від’їздом на відпочинок, але я сприймала їх як іронію. А дарма!

    #img_left#Насправді, по приїзді в район Анапи Джемете (там ми зупинилися), переді мною відкрився новий світ, про який я і мріяти не могла, і всі події, що відбувалися зі мною, здавалися чудовим сном. Немала протяжність Піонерського проспекту заповнена торговими рядами і різними кафе.

    Через дорогу, метрів за 100 – величезна піщана гора, на вершині якої відкривається красивий краєвид на море. Величезний пляж із висоти пташиного польоту схожий на мурашник (порівняння смішне, але це так). А оскільки всі ми в душі трішки діти, можна зустріти зовсім дорослих людей з надувними іграшками – одне задоволення погойдатися на хвилях і пригадати приємні миті. Удень пляж переповнений, всі намагаються накупатися вдосталь і хоч трохи стати "шоколадними зайцями".

    Наступає вечір. Весь Піонерський проспект перетворюється на щось миготливе, схоже на гірлянду. Красиво оформлені кафе заманюють своїм виглядом, і пройти повз просто неможливо. У кожній з кафе своя програма: різні конкурси, танці, а оскільки заклади нічні, звичайно ж, стриптиз. Для тих, хто втомився від шуму і музики, є романтичніше місце для прогулянки – море, вночі воно ще красивіше.

    Грайливі хвилі плескають по ногах, теплий вітерець тріпоче волосся. Саме в цей час доби на морі можна зустріти багато закоханих пар, звичайно, де ще можна знайти таке заманливе місце. З лівого боку моря освітлюється Анапа. Вона схожа на величезний корабель, що пливе морем. При такому шикарному краєвиді в душі прокидаються всі відчуття: і любов, і щастя, і захоплення, починаєш відчувати себе найщасливішою людиною на всьому білому світі.

    З настанням нового дня приходять нові думки, і хочеться відвідати інші місця. Наш маршрут ліг на Утріж. Ми сіли в маршрутне таксі і через 20 хвилин були на місці. Але по дорозі неможливо було відірвати око від таких живописних ландшафтів. Високі зелені гори, кам’янисті гори, проїжджаючи повз які було трохи страшно: можна подумати, що камені зараз поваляться донизу. І праворуч, звичайно ж, було видно нескінченне, сяюче в променях сонця море.

    Оглянувши шикарну місцевість, ми вирішили заглянути в дельфінарій, як виявилось, народу там було видимо не видимо, і в більшості не маленькі діти, а дорослі люди. Дельфіни. Вистава цих чудових тварин залишиться в моїй пам’яті на все життя. Говорять, дельфін і людина завжди разом, але щоб настільки?! …

    У цих красенів були свої імена, дельфіни стрибали в обручі, танцювали в парах, малювали картину, танцювали вальс із своїм тренером і навіть співали пісеньку. Виїхали з Утріжа ми вже пізно увечері й абсолютно не стомлені пішли гуляти морем. Слід відмітити, щодня море поводиться по-різному: то воно тихе, а вітерець легкий і теплий – то шумне, а вітер холодніший.

    Щодня день від’їзду ставав ближчим, а розлучатися з казковим місцем абсолютно не хотілося. І тут я задумалася, чому мені абсолютно чужий край здається казковим, а свій рідний – звичайним, а причина ось в чому: по-перше, Анапа – курортне місто, там все зроблене для відпочинку людей, і мало що нагадує про роботу та інший клопіт. По-друге, коли відпочиваєш із любимою людиною, красивим здається все! По-третє, відпочивати має право кожен, але багато хто чомусь вважає за краще відпочивати на грядці або вдома, лише небагато хто їде проводити свою відпустку на курорти!

    Психологи кажуть: “Себе треба любити!” Звичайно, тільки, полюбивши себе, починаємо розуміти, який важливий для нашого організму відпочинок!

    Якщо ви до цього часу не знаєте, як і де провести свою заслужену відпустку, то не втрачайте часу дарма, скоріше беріть путівки і їдьте відпочивати, тоді ви зрозумієте, чому, приїхавши додому, на мої очі часто наверталися сльози, сльози щастя і величезного смутку!

    Валентина Зелепуга. Велика Епоха
  • Їжа як ліки, частина 4

    Їжа як ліки, частина 4

    #img_right#Смакові пристрасті та переваги в їжі є корисними показниками харчового і енергетичного балансу в людському організмі. Питання не тільки в тому, «що» ми їмо, але також і «як» ми їмо. У завершальній частині я поговорю про пристрасті в їжі та ..

    Пристрасті

    Наш організм розрізняє п’ять основних смаків: солодке, солоне, кисле, гостре та гірке. Якщо Ви маєте сильний потяг до одного чи більше специфічних смаків, то це – ознака порушення рівноваги у фізіологічних процесах організму.

    Тяга до цукерок і вуглеводів є найпоширенішою. Іноді причиною цьому стають проблеми з обміном речовин або травлення, а також втома. Іноді причина міститься в емоційності. Сум або знижений тонус можуть примусити нас жадати цих смаків і типів їжі.

    Потяг до інших смакових відчуттів, таких як пряного та солоного, вказує на інші типи відхилень в організмі або на духовному рівні.

    Постарайтеся не позбавляти себе задоволення скуштувати те, чого вам дуже сильно хочеться – це може завдати більшої шкоди, ніж самі продукти, яких ви прагнете уникнути.

    Як їсти

    Під час споживання їжі важливим є те, як ми їмо. Наші звички харчування здійснюють вплив на фізіологічний процес травлення. Порушення цього процесу може призвести до різних пристрастей до окремих продуктів та до переїдання, тому що потреба організму в поживних речовинах не задоволена в повній мірі.

    Приділяйте достатньо часу кожному прийому їжі. Їжте уважно, з паузами; дихайте спокійно та глибоко. Не відволікайтеся на проглядання телевізора, читання газет; не працюйте і не розмовляйте по телефону. Травний процес і всмоктування їжі організмом будуть ускладнені якщо ви відволікаєтеся на щось окрім їжі.

    Їжте, коли Ви знаходитеся в спокійному стані. Уникайте неприємних думок і напружених бесід під час прийому їжі – ці чинники також ускладнюють процеси травлення і всмоктування.

    Їжте поволі, жуйте кожен шматок, поки він не перетвориться на рідку консистенцію. Травлення починається вже в роті. Даючи час слинним ферментам виконати свою роботу, ми допомагаємо процесу травлення. Інакше, їжа не буде переварена або поглинена організмом, і ми можемо відчувати нестачу живильних речовин, розвинути потяг до певної їжі та до переїдання, щоб компенсувати те, в чому відчуває нестачу наш організм. Якщо вам важко їсти повільно, спробуйте опустити столові прилади між шматками.

    Якщо Ви маєте тенденцію до переїдання, викликаного вашим емоційним станом, спробуйте на деякий час перед їжею зосередити свою увагу на глибоких вдихах і видихах. Можна також спробувати вести спеціальний щоденник, в якому перед прийомом їжі записувати свої думки та відчуття, – перше, що прийде в голову. Зосередьте увагу над тим, щоб подумати про те, чого вам не вистачає насправді, що вам потрібне. Чи це їжа, чи щось ще? Часткове завдання мого лікування – це допомогти пацієнтові визначити це «щось ще».

    Найважливіше – це ставитися до себе з м’якістю і терпінням. Всі вищеперелічені поради – це всього лише поради. Не звинувачуйте і не судіть себе, якщо вам важко слідувати цим порадам. Як тільки ваші тіло/душа/розум досягнуть свого природного стану балансу, ви зможете зробити це природно і без зусиль.

    Доктор Мьюсам – фахівець з холистичної медицини в Нью-Йорку.

     

     

     

     

     

     

     

     

  • Їжа як ліки, частина 4

    Їжа як ліки, частина 4

    #img_right#Смакові пристрасті та переваги в їжі є корисними показниками харчового і енергетичного балансу в людському організмі. Питання не тільки в тому, «що» ми їмо, але також і «як» ми їмо. У завершальній частині я поговорю про пристрасті в їжі та ..

    Пристрасті

    Наш організм розрізняє п’ять основних смаків: солодке, солоне, кисле, гостре та гірке. Якщо Ви маєте сильний потяг до одного чи більше специфічних смаків, то це – ознака порушення рівноваги у фізіологічних процесах організму.

    Тяга до цукерок і вуглеводів є найпоширенішою. Іноді причиною цьому стають проблеми з обміном речовин або травлення, а також втома. Іноді причина міститься в емоційності. Сум або знижений тонус можуть примусити нас жадати цих смаків і типів їжі.

    Потяг до інших смакових відчуттів, таких як пряного та солоного, вказує на інші типи відхилень в організмі або на духовному рівні.

    Постарайтеся не позбавляти себе задоволення скуштувати те, чого вам дуже сильно хочеться – це може завдати більшої шкоди, ніж самі продукти, яких ви прагнете уникнути.

    Як їсти

    Під час споживання їжі важливим є те, як ми їмо. Наші звички харчування здійснюють вплив на фізіологічний процес травлення. Порушення цього процесу може призвести до різних пристрастей до окремих продуктів та до переїдання, тому що потреба організму в поживних речовинах не задоволена в повній мірі.

    Приділяйте достатньо часу кожному прийому їжі. Їжте уважно, з паузами; дихайте спокійно та глибоко. Не відволікайтеся на проглядання телевізора, читання газет; не працюйте і не розмовляйте по телефону. Травний процес і всмоктування їжі організмом будуть ускладнені якщо ви відволікаєтеся на щось окрім їжі.

    Їжте, коли Ви знаходитеся в спокійному стані. Уникайте неприємних думок і напружених бесід під час прийому їжі – ці чинники також ускладнюють процеси травлення і всмоктування.

    Їжте поволі, жуйте кожен шматок, поки він не перетвориться на рідку консистенцію. Травлення починається вже в роті. Даючи час слинним ферментам виконати свою роботу, ми допомагаємо процесу травлення. Інакше, їжа не буде переварена або поглинена організмом, і ми можемо відчувати нестачу живильних речовин, розвинути потяг до певної їжі та до переїдання, щоб компенсувати те, в чому відчуває нестачу наш організм. Якщо вам важко їсти повільно, спробуйте опустити столові прилади між шматками.

    Якщо Ви маєте тенденцію до переїдання, викликаного вашим емоційним станом, спробуйте на деякий час перед їжею зосередити свою увагу на глибоких вдихах і видихах. Можна також спробувати вести спеціальний щоденник, в якому перед прийомом їжі записувати свої думки та відчуття, – перше, що прийде в голову. Зосередьте увагу над тим, щоб подумати про те, чого вам не вистачає насправді, що вам потрібне. Чи це їжа, чи щось ще? Часткове завдання мого лікування – це допомогти пацієнтові визначити це «щось ще».

    Найважливіше – це ставитися до себе з м’якістю і терпінням. Всі вищеперелічені поради – це всього лише поради. Не звинувачуйте і не судіть себе, якщо вам важко слідувати цим порадам. Як тільки ваші тіло/душа/розум досягнуть свого природного стану балансу, ви зможете зробити це природно і без зусиль.

    Доктор Мьюсам – фахівець з холистичної медицини в Нью-Йорку.

     

     

     

     

     

     

     

     

  • Ричард Гір убачає в новій залізниці загрозу самобутності Тибету

    Ричард Гір убачає в новій залізниці загрозу самобутності Тибету

    #img_right#Франкфурт-на-Майні. Голлівудська зірка Ричард Гір, який виступає за звільнення Тибету від китайського панування, вбачає в залізниці загрозу самобутності країни.

    В інтерв’ю для “Frankfurter Rundschau” актор говорить про велику небезпеку для релігійної, культурної і мовної самобутності Тибету.

    ”Найвисокогірніша залізниця у світі між Пекіном і Лхасою призведе до подальшої мілітаризації регіону,” – вважає Гір.

    “Посилиться руйнівна експлуатація тибетських корисних копалини, яка і без того набирає швидкість, і збільшиться імміграція китайців до Тибету”, – вважає він. Унаслідок цього тибетці будуть ще більш пригноблені.

    На погляд Гіра, у Тибеті панує атмосфера дедалі зростаючих політичних репресій. Так, новий голова Комуністичної партії Китаю в Тибеті Чжан Цинлі, говорив про ”битву на смерть” із Далай-ламою і його прибічниками.

    Американський актор виступає за участь тибетців в економічному розвиткові. Він закликає китайського президента Ху Цзіньтао до діалогу з тибетським лідером Далай-ламою.

    Велика Епоха