Blog

#img_left_nostream#Вранці, 13 серпня 2006 р., у провінції Цзянсі на найвищій точці гори У Гун дивовижно проявлялося Сяйво Будди в морі хмар, яке тривало 30 хвилин. Туристи зачаровано милувалися цим дивом. Сяйво Будди часто проявлялося після дощу!

#img_right#Правозахисна організація Human Rights Watch опублікувала 149-сторінкову доповідь “Гонка на дно”, в якій подала докладні результати дослідження участі західних корпорацій у посиленні інтернет-цензури Піднебесної. Серед найвідоміших винуватців названо корпорації Yahoo, Microsoft і Google.

На думку правозахисників, західні компанії, ведучі бізнес у Китаї, повинні та можуть дотримуватися низки вимог, таких як::

* Не зберігати призначені для користувача дані в юрисдикції місцевої влади.

* Не виконувати роль активного цензора.

* Не виконувати усних, не документованих, вимог представників влади, коли це стосується свободи слова і політичної цензури.

* Публікувати на своїх сайтах інформацію про ті випадки, коли влада змусила їх удатися до політичної цензури.

* Коли на пошуковому сайті результати пошуку відфільтровані з політичних причин, то про це потрібно повідомляти користувача, який здійснив пошуковий запит.

Гейша – людина мистецтва. Японською “гейся”, “гей” перекладається як “культура” або “мистецтво”, а “ся” означає людина. Таким чином, слово “гейша” можна перекласти як “людина мистецтва”.

#img_left#Вона має глибокі знання з традиційної японської культури з багатьох сфер. У Кіото їх називають “гейко”. Гейші дебютували в XVII столітті в Едо, яке пізніше стало називатися Токіо, під час правління сьогуна Токугави. Тоді вони були танцівницями й музикантами, яких можна було побачити на банкетах, де їх виховання й вишуканість вельми цінувалися.

У 1700 році указ сьогуна регламентував цю нову професію і зобов’язав гейш бути в закритих кварталах. До цього вимушеного перегрупування з “дівчатами легкої поведінки” частина гейш вирішила покинути свої будинки, які називалися “окійя” (освітні установи). Тепер вони об’єдналися в школи. У XVIII столітті гейша розглядалася як певна професія, відмінна від куртизанки.

Вони не торгували своєю чарівністю, і їхня поведінка не мала бути визивною. Сьогодні організовані в корпорацію гейші розглядають свою діяльність згідно зі строгими моральними нормами. Таким чином, гейша – це не куртизанка.

У цю епоху ученицями гейш ставали у віці трьох років і трьох днів. Ці учениці називалися “майко”. Деяких в окійя, де вони проходили навчання, продавали бідні сім’ї. Інші були родом із знатних сімей.

У наш час, щоб потрапити в будинок гейш, потрібно досягти 15 років і мати обов’язкову шкільну освіту. Майко повинна мати здібності до мистецтва: співати, танцювати, грати на музичних інструментах і уміти проводити бесіду. Їхня художня майстерність і духовні якості цінуються більше, ніж краса. Вони повинні бути люб’язними, приємними і послужливими.

Коли молода дівчина вирішує стати гейшею, вона покидає свою сім’ю і вступає в окійю. Тут гейші й майко живуть під контролем однієї матері (мама сан). Вона займається їх навчанням, годує їх, забезпечує житлом, піклується про всі їх потреби. Майко повинні потім усе це їй відшкодувати.

Над майко бере верховенство досвідченіша гейша, яку називають “старшою сестрою”, а вона сама стає “молодшою сестрою”. Це одна сім’я. “Старша сестра” навчає її, як поводитися в суспільстві, дає поради з приводу макіяжу й одягу, представляє її людям і ознайомлює з чайними будиночками, відвідувати які є обов’язком “молодшої сестри”.

Доля майбутньої гейші перебуває в руках “старшої сестри”. Відома гейша не ризикуватиме своєю репутацією, беручи верховенство над “молодшою сестрою”, яку вона вважає нездібною. Кожен ранок майко йде до школи гейш. Там вона зустрічає досвідченіших і більш професійних гейш, які продовжують удосконалюватися.

Її освіта триває три роки, і за цей час вона повинна освоїти мистецтво туалету, макіяжу, танцю, співу, музики, поезії, ікебани (мистецтво складання букетів), каліграфії, чайної церемонії та розмови.

Гейша – це, головним чином, професійна господиня, яка проводить розваги.

Традиційно, розваги й банкети чоловіків-японців проходять без дружин із їх колегами по роботі. Зазвичай на банкеті присутні кілька гейш. Крім усього, до їхніх обов’язків входить подавати саке. Під час вечора вони танцюють, співають, читають класичні поеми, грають на сямісені (японська лютня), барабані або на флейті. Вони відкривають двері і сервірують чайний салон відповідно до традицій.

Усі їхні таланти використовуються для того, щоб зробити вечір приємним, але ці традиції зберігаються лише серед еліти. Гейші також беруть участь у публічних виступах під час святкування деяких подій. Сьогодні їх можна зустріти, в основному, в Осаці та Кіото. Якщо ви пройдетеся по кварталу Гіон в Осаці, ви побачите багато гейш. Їх граціозний силует, застиглий у часі, нагадає про те, що вони залишаються однією з останніх форм “живого мистецтва” у Японії.

Гейша – людина мистецтва. Японською “гейся”, “гей” перекладається як “культура” або “мистецтво”, а “ся” означає людина. Таким чином, слово “гейша” можна перекласти як “людина мистецтва”.

#img_left#Вона має глибокі знання з традиційної японської культури з багатьох сфер. У Кіото їх називають “гейко”. Гейші дебютували в XVII столітті в Едо, яке пізніше стало називатися Токіо, під час правління сьогуна Токугави. Тоді вони були танцівницями й музикантами, яких можна було побачити на банкетах, де їх виховання й вишуканість вельми цінувалися.

У 1700 році указ сьогуна регламентував цю нову професію і зобов’язав гейш бути в закритих кварталах. До цього вимушеного перегрупування з “дівчатами легкої поведінки” частина гейш вирішила покинути свої будинки, які називалися “окійя” (освітні установи). Тепер вони об’єдналися в школи. У XVIII столітті гейша розглядалася як певна професія, відмінна від куртизанки.

Вони не торгували своєю чарівністю, і їхня поведінка не мала бути визивною. Сьогодні організовані в корпорацію гейші розглядають свою діяльність згідно зі строгими моральними нормами. Таким чином, гейша – це не куртизанка.

У цю епоху ученицями гейш ставали у віці трьох років і трьох днів. Ці учениці називалися “майко”. Деяких в окійя, де вони проходили навчання, продавали бідні сім’ї. Інші були родом із знатних сімей.

У наш час, щоб потрапити в будинок гейш, потрібно досягти 15 років і мати обов’язкову шкільну освіту. Майко повинна мати здібності до мистецтва: співати, танцювати, грати на музичних інструментах і уміти проводити бесіду. Їхня художня майстерність і духовні якості цінуються більше, ніж краса. Вони повинні бути люб’язними, приємними і послужливими.

Коли молода дівчина вирішує стати гейшею, вона покидає свою сім’ю і вступає в окійю. Тут гейші й майко живуть під контролем однієї матері (мама сан). Вона займається їх навчанням, годує їх, забезпечує житлом, піклується про всі їх потреби. Майко повинні потім усе це їй відшкодувати.

Над майко бере верховенство досвідченіша гейша, яку називають “старшою сестрою”, а вона сама стає “молодшою сестрою”. Це одна сім’я. “Старша сестра” навчає її, як поводитися в суспільстві, дає поради з приводу макіяжу й одягу, представляє її людям і ознайомлює з чайними будиночками, відвідувати які є обов’язком “молодшої сестри”.

Доля майбутньої гейші перебуває в руках “старшої сестри”. Відома гейша не ризикуватиме своєю репутацією, беручи верховенство над “молодшою сестрою”, яку вона вважає нездібною. Кожен ранок майко йде до школи гейш. Там вона зустрічає досвідченіших і більш професійних гейш, які продовжують удосконалюватися.

Її освіта триває три роки, і за цей час вона повинна освоїти мистецтво туалету, макіяжу, танцю, співу, музики, поезії, ікебани (мистецтво складання букетів), каліграфії, чайної церемонії та розмови.

Гейша – це, головним чином, професійна господиня, яка проводить розваги.

Традиційно, розваги й банкети чоловіків-японців проходять без дружин із їх колегами по роботі. Зазвичай на банкеті присутні кілька гейш. Крім усього, до їхніх обов’язків входить подавати саке. Під час вечора вони танцюють, співають, читають класичні поеми, грають на сямісені (японська лютня), барабані або на флейті. Вони відкривають двері і сервірують чайний салон відповідно до традицій.

Усі їхні таланти використовуються для того, щоб зробити вечір приємним, але ці традиції зберігаються лише серед еліти. Гейші також беруть участь у публічних виступах під час святкування деяких подій. Сьогодні їх можна зустріти, в основному, в Осаці та Кіото. Якщо ви пройдетеся по кварталу Гіон в Осаці, ви побачите багато гейш. Їх граціозний силует, застиглий у часі, нагадає про те, що вони залишаються однією з останніх форм “живого мистецтва” у Японії.

#img_right#8 серпня Міністерство охорони здоров’я КПК повідомило, що смерть службовця в листопаді 2003 р. була підтвердженим випадком захворювання на високопатогенний вірус пташиного грипу (H5n1).

Це перша в Китаї смерть, причиною якої був пташиний грип, небезпечний для людини. Вона була зафіксована за два роки до офіційно зареєстрованого випадку. Розслідування причини смерті жертви пташиного грипу, померлої три роки тому, було викликане звітом, опублікованим китайськими ученими в червні цього року.

У звіті мовилося, що одиничні смертельні випадки мали місце в Китаї вже в 2003 р. в період спалаху атипової пневмонії. Жертвою в цьому випадку став 24-річний сержант. У 2003 р. у нього з’явилися ознаки лихоманки і легеневої інфекції. Він звернувся по допомогу у військовий госпіталь Пекіна, але врятувати його не вдалося, він помер 25 листопада того ж року.

Лікарі поставили діагноз: атипова пневмонія. Минулого місяця міністерство охорони здоров’я знов досліджувало легені, кров і тканини померлого, провівши лабораторні дослідження. В результаті було виявлено, що смерть сержанта стала першим смертельним випадком у результаті зараження на високопатогенний вірус людського пташиного грипу в континентальному Китаї.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) відмовилася прокоментувати той факт, що комуністичний режим Китаю приховував епідемію пташиного грипу. Проте представник пекінського офісу ВООЗ відзначив, що, можливо, існують й інші приховані факти. Він закликав міністерство охорони здоров’я країни провести повторне розслідування всіх випадків невідомої легеневої інфекції.

Нове розслідування почалося 22 червня 2006 року, після того, як журнал ”New England Journal of Medicine” опублікував звіт дослідників Китаю. Вони провели повторне розслідування випадку лихоманки і легеневої інфекції, що відбулася в листопаді 2003 р. Причина інфекції невідома, це цілком міг би бути випадок пташиного грипу. У звіті також мовилося, що в тілі померлого не було знайдено вірусу атипової пневмонії, хоча саме вона була визначена як причина його смерті. Проте в легеневих тканинах померлого був знайдений вірус пташиного грипу.

Оскільки комуністичний режим Китаю повідомив ВООЗ про перший випадок зараження пташиним грипом лише в травні 2005 року, виникнення першого випадку було “відсунуте” у звіті на два роки назад. ВООЗ зажадала від Пекіна перевірити всі дані і дати цьому пояснення . Під впливом зовнішнього тиску, Міністерство охорони здоров’я Китаю заснувало Центр контролю й запобігання епідеміям і Академію військової медицини Китаю.

Разом з експертами ВООЗ проведено розслідування, в результаті якого було виявлено, що вищезазначена жертва була заражена людським вірусом пташиного грипу. За даними ВВС, один з тих, хто брав участь у цій науково-дослідній роботі, 21 червня написав лист редакторові журналу ”New England Journal of Medicine” і просив повернути дані звіту, не даючи ніяких пояснень. Редактор журналу не виконав його прохання, посилаючись на те, що повідомлення вже надруковане.

11 серпня 2006

Велика Епоха

#img_right#8 серпня Міністерство охорони здоров’я КПК повідомило, що смерть службовця в листопаді 2003 р. була підтвердженим випадком захворювання на високопатогенний вірус пташиного грипу (H5n1).

Це перша в Китаї смерть, причиною якої був пташиний грип, небезпечний для людини. Вона була зафіксована за два роки до офіційно зареєстрованого випадку. Розслідування причини смерті жертви пташиного грипу, померлої три роки тому, було викликане звітом, опублікованим китайськими ученими в червні цього року.

У звіті мовилося, що одиничні смертельні випадки мали місце в Китаї вже в 2003 р. в період спалаху атипової пневмонії. Жертвою в цьому випадку став 24-річний сержант. У 2003 р. у нього з’явилися ознаки лихоманки і легеневої інфекції. Він звернувся по допомогу у військовий госпіталь Пекіна, але врятувати його не вдалося, він помер 25 листопада того ж року.

Лікарі поставили діагноз: атипова пневмонія. Минулого місяця міністерство охорони здоров’я знов досліджувало легені, кров і тканини померлого, провівши лабораторні дослідження. В результаті було виявлено, що смерть сержанта стала першим смертельним випадком у результаті зараження на високопатогенний вірус людського пташиного грипу в континентальному Китаї.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) відмовилася прокоментувати той факт, що комуністичний режим Китаю приховував епідемію пташиного грипу. Проте представник пекінського офісу ВООЗ відзначив, що, можливо, існують й інші приховані факти. Він закликав міністерство охорони здоров’я країни провести повторне розслідування всіх випадків невідомої легеневої інфекції.

Нове розслідування почалося 22 червня 2006 року, після того, як журнал ”New England Journal of Medicine” опублікував звіт дослідників Китаю. Вони провели повторне розслідування випадку лихоманки і легеневої інфекції, що відбулася в листопаді 2003 р. Причина інфекції невідома, це цілком міг би бути випадок пташиного грипу. У звіті також мовилося, що в тілі померлого не було знайдено вірусу атипової пневмонії, хоча саме вона була визначена як причина його смерті. Проте в легеневих тканинах померлого був знайдений вірус пташиного грипу.

Оскільки комуністичний режим Китаю повідомив ВООЗ про перший випадок зараження пташиним грипом лише в травні 2005 року, виникнення першого випадку було “відсунуте” у звіті на два роки назад. ВООЗ зажадала від Пекіна перевірити всі дані і дати цьому пояснення . Під впливом зовнішнього тиску, Міністерство охорони здоров’я Китаю заснувало Центр контролю й запобігання епідеміям і Академію військової медицини Китаю.

Разом з експертами ВООЗ проведено розслідування, в результаті якого було виявлено, що вищезазначена жертва була заражена людським вірусом пташиного грипу. За даними ВВС, один з тих, хто брав участь у цій науково-дослідній роботі, 21 червня написав лист редакторові журналу ”New England Journal of Medicine” і просив повернути дані звіту, не даючи ніяких пояснень. Редактор журналу не виконав його прохання, посилаючись на те, що повідомлення вже надруковане.

11 серпня 2006

Велика Епоха

#img_right#8 серпня Міністерство охорони здоров’я КПК повідомило, що смерть службовця в листопаді 2003 р. була підтвердженим випадком захворювання на високопатогенний вірус пташиного грипу (H5n1).

Це перша в Китаї смерть, причиною якої був пташиний грип, небезпечний для людини. Вона була зафіксована за два роки до офіційно зареєстрованого випадку. Розслідування причини смерті жертви пташиного грипу, померлої три роки тому, було викликане звітом, опублікованим китайськими ученими в червні цього року.

У звіті мовилося, що одиничні смертельні випадки мали місце в Китаї вже в 2003 р. в період спалаху атипової пневмонії. Жертвою в цьому випадку став 24-річний сержант. У 2003 р. у нього з’явилися ознаки лихоманки і легеневої інфекції. Він звернувся по допомогу у військовий госпіталь Пекіна, але врятувати його не вдалося, він помер 25 листопада того ж року.

Лікарі поставили діагноз: атипова пневмонія. Минулого місяця міністерство охорони здоров’я знов досліджувало легені, кров і тканини померлого, провівши лабораторні дослідження. В результаті було виявлено, що смерть сержанта стала першим смертельним випадком у результаті зараження на високопатогенний вірус людського пташиного грипу в континентальному Китаї.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) відмовилася прокоментувати той факт, що комуністичний режим Китаю приховував епідемію пташиного грипу. Проте представник пекінського офісу ВООЗ відзначив, що, можливо, існують й інші приховані факти. Він закликав міністерство охорони здоров’я країни провести повторне розслідування всіх випадків невідомої легеневої інфекції.

Нове розслідування почалося 22 червня 2006 року, після того, як журнал ”New England Journal of Medicine” опублікував звіт дослідників Китаю. Вони провели повторне розслідування випадку лихоманки і легеневої інфекції, що відбулася в листопаді 2003 р. Причина інфекції невідома, це цілком міг би бути випадок пташиного грипу. У звіті також мовилося, що в тілі померлого не було знайдено вірусу атипової пневмонії, хоча саме вона була визначена як причина його смерті. Проте в легеневих тканинах померлого був знайдений вірус пташиного грипу.

Оскільки комуністичний режим Китаю повідомив ВООЗ про перший випадок зараження пташиним грипом лише в травні 2005 року, виникнення першого випадку було “відсунуте” у звіті на два роки назад. ВООЗ зажадала від Пекіна перевірити всі дані і дати цьому пояснення . Під впливом зовнішнього тиску, Міністерство охорони здоров’я Китаю заснувало Центр контролю й запобігання епідеміям і Академію військової медицини Китаю.

Разом з експертами ВООЗ проведено розслідування, в результаті якого було виявлено, що вищезазначена жертва була заражена людським вірусом пташиного грипу. За даними ВВС, один з тих, хто брав участь у цій науково-дослідній роботі, 21 червня написав лист редакторові журналу ”New England Journal of Medicine” і просив повернути дані звіту, не даючи ніяких пояснень. Редактор журналу не виконав його прохання, посилаючись на те, що повідомлення вже надруковане.

11 серпня 2006

Велика Епоха