#img_left_nostream#Мозок людини до цього дня залишається для нас однією з незбагненних загадок. Він є складною і творчо обдарованою системою пізнання світу. Не дивлячись на те, що шляхом анатомування, гистохімії, томографії, електроенцефалографії мозок вивчили досить добре, проте основні питання так і залишилися невирішеними.
Давайте спробуємо поглянути, як розглядали і вивчали мозок впродовж далеких часів. Перший опис мозку, що дійшов до нас, належить єгиптянам. Він знаходиться в так званому «хірургічному папірусі Е. Сміта». Тут рух мозку у відкритій рані порівнюється з «киплячою міддю». Пошкодження мозку, на думку єгиптян, викликали хворобливі стани в інших частинах тіла (паралічі та парези).
Старогрецька медицина в порівнянні з єгиптянами не обмежилася простим спостереженням і приступила до радикальніших досліджень – трепанацій. Само слово «трепанация» – грецького походження («трепаной»- буквальне «свердло», «бурав»). Теоретичною базою для трепанування простих переломів кісток черепа мало уявлення про скупчення рідин в його порожнині після травми. Гіппократ описує випадки паралічів і судом на стороні, протилежній травмі. Ескулапи Древньої Еллади застерігають від трепанування в області кісткових швів, череватого пошкодженнями твердої мозкової оболонки та її судин.
Напевно, перший опис мозкових оболонок можна зустріти в Герофіла Александрійського, в III столітті до н.е. Він дав назви твердій і м’якій оболонкам і відкрив мережу судин на поверхні мозку, синуси твердої мозкової оболонки і місця їх злиття. У тому ж віку Еразістрат описав шлуночки мозку і отвору, що пов’язують бічні шлуночки з III шлуночком. Найбільша ж заслуга в області вивчення лікворних просторів, належить Галену (131 – 201 рр.), що вперше детально описав мозкові оболонки і шлуночки мозку.
Сучасна система уявлень про роботу мозку почала закладатися в XIX столітті. Такому розвитку сприяли дослідження К. Гольджі (1844-1926) і С. Рамон-і-Кахаля (1852-1934). Наукова монографія С. Рамон-і-Кахаля «Гістологія нервової системи людини і хребетних тварин», була вперше опублікована в 1904 році на іспанській мові. Вона й сьогодні залишається фундаментальною працею по морфології нервової системи. В результаті сучасних досліджень мозку на різних рівнях (хімічному, анатомічному, фізіологічному, ембріологічному і психологічному) і склалася існуюча галузь знань.
Дивний орган
Більшості людей відомо, що ми використовуємо потенціал свого мозку, за різними даним, від 5 до 30%. Цікаво, якби ми змогли використовувати наш мозок на 100%, які б здібності у нас відкрилися? Телікинез? Телепатія? Поки сучасній науці це не відомо…
Не знає вона, наприклад, і що таке пам’ять. Як серед всіх осіб на вулиці ми взнаємо свого знайомого, якого не бачили багато років? У якому вигляді «зберігається» його зовнішній вигляд в нашій голові? Якщо вважати, що на кожен акт запам’ятовування потрібне утворення в мозку ще однієї речовини (шматочка білка), то, щоб запам’ятати гігантську кількість інформації, якою ми оперуємо, людині було б потрібно мозок розміром із земну кулю.
Деякі древні медичні трактати, що належать різним культурам, надають мозку людини вище значення. Наприклад, згідно канонам традиційної китайської медицини, мозок людини відрізняється від інших органів. Він не відноситься до категорії органів Цзан Фе (травної, сечостатевої, серцево-судинної і дихальної систем), а відноситься до органів «дивних». Необхідно відзначити, що китайська медицина і різні методи вдосконалення системи Дао розвивалися на основі спільних принципів і мають безліч спільних понять. Багато знаменитих медиків минулого були практикуючими даосами, досить пригадати знаменитих медиків Тао Хун Цзіна та Сунь Си Мяо.
Головний мозок, згідно традиційній китайській медицині, має в своєму складі «Дев’ять палаців». Деякі з них відповідають сучасним анатомічним поняттям. Наприклад, «Палац Нівань», розташовується в області пінеальной залози (шишковидної залози).
Пінеальна залоза відноситься до підкіркових центрів зору. З її діяльністю також зв’язують різні видіння та галюцинації. Останні дослідження вченими шишковидної залози відкрили цікаву особливість. Виявляється, передня частина шишковидної залози імітує наші очі лише в простіший формі! Навіщо нам око всередині голови?
Древня китайська наука стверджує, що «Палац Нівань» є вмістищем людської душі. Так само розглядають цю структуру й інші джерела. Пінеальная залоза відповідає шостій чакрі аджна в традиції вед, оку Брахми в індуїзмі або є «сідлом душі» в теоріях Декарта. Мабуть видіння, сни та галюцинації – це те, що бачить душа з інших просторів і вимірів.
І як вийшло, що незалежно один від одного різні культури і системи вдосконалення, що належать до різних епох і частин світу єдині в розумінні значення цієї частини головного мозку. Можливо, уперто відкидаючи надприродні здібності головного мозку і розглядаючи його лише поверхнево, ми, перш за все, обмежуємо своє розуміння.
