На Сході квітка лотоса – це священна квітка. Вона втілює непорочність, досконалість, витонченість і прагнення вверх до сонця, до духовної чистоти. Є давній китайський вислів про лотос: «Який виходить із мулу, але не забруднений, який омивається чистими прохолодними водами, але не розбещений». Лотос також є символом духовного самовдосконалення: в якому б середовищі, гарному чи поганому, не була людина, вона завжди повинна зберігати душевну чистоту.
#img_gallery#
У Нарнії настали тривожні часи. Країну завоювали жорстокі тельмарінці, які загнали корінних жителів Нарнії в дрімучі ліси і неприступні гори. Принц Каспіан, на очах якого його дядько, узурпатор Міраз, творить безчинства, наважується протрубити в Чарівний Ріг. Пітер, Сьюзен, Едмунд і Люсі — герої далекого минулого — ще раз опиняються в своєму колишньому королівстві. Перед ними стоїть практично нездійсненне завдання — врятувати Нарнію…
У ролях: Джорджі Хенлі (Люсі), Уїльям Мозлей (Пітер), Скандар Кейнс (Едмунд), Ганна Попплуелл (Сьюзан), Бен Барнс (принц Каспіан), Ліам Нісон (Аслан) (голос), Уорвік Девіс (Нікабрік), Пітер Дінклейдж (Трампкін), Серджо Кастеллітто (король Міраз), Вінсент Грасс (доктор Корнеліус), Корнелл Джон (Гленсторм), Шейн Ренгі (Астеріус), Деміен Алькасар (лорд Сопеспіан), Саймон Андре (лорд Сайтлі), Предраг Бьєлач (лорд Доннон), Алісія Боррачеро (королева Прунапрізмія), Пьєрфранчесько Фавіно (лорд Глозель)
#img_left_nostream#Ті, хто вцілів від вибухів касетних бомб, були серед тих, хто підтримував зусилля у Веллінгтоні з міжнародної заборони цієї зброї.
Міністр Нової Зеландії із роззброєння й контролю над озброєнням Хон Філ Гофф сказав у своїй вступній промові, що на конференцію, щоб «нагадати нам, чому нам потрібно ухвалити декларацію про касетні бомби і чому ми повинні терміново просуватися у вирішення цієї проблеми», приїхали жертви з Афганістану, Іраку, Сербії та Таджикистану.
«Вони є нагадуванням про наші зобов’язання перед постраждалими, їхніми сім’ями, а також громадськими організаціями, які забезпечують підтримкою тих, хто перебуває в їхній сфері впливу», – сказав пан Гофф.
Більше 500 делегатів із 122 держав узяло участь у конференції з касетних бомб у столиці Нової Зеландії, мета якої полягала в складенні «Веллінгтонської декларації», яку розглядатимуть у травні в Дубліні, Ірландія. У грудні в Норвегії відбудеться церемонія підписання, яка має повторити «процес в Осло».
Як повідомляє правозахисна організація «Human Rights Watch», цей процес був викликаний нападами Ізраїлю на Ліван у 2006 році. Ізраїль скинув 4,6 мільйона бомб на всю територію південного Лівану, всього сталося близько 962 окремих вибухів. «Тільки всесвітня угода, що забороняє касетні боєприпаси, запобіжить таким трагедіям у майбутньому», – каже Стів Гуз, співробітник правозахисної організації у «Human Rights Watch».
Факти стосовно касетних бомб (за інформацією «Human Rights Watch»)
Як мінімум 14 країн і невелика кількість недержавних збройних сил використовували касетні бомби не менше ніж у 30 країнах;
Як мінімум 76 країн мають запас касетних бомб;
Тридцять чотири країни виготовили більш ніж 210 різних типів касетних бомб; і як мінімум 13 країн передали більше 50 різних типів кластерних (касетних) бомб щонайменше 60 іншим країнам і недержавним збройним силам.
Касетні бомби складаються з великої кількості, часто із сотень, бомб малого калібру. Коли касетні бомби скидають із літаків і вертольотів, або стріляють ними із землі за допомогою артилерії чи ракетних пускових установок, вони у повітрі вивільняють заряди малого калібру, тому мають великий радіус ураження.
Велике розосередження бомб малого калібру та великий відсоток (до 40%) боєприпасів, що не розірвалися, збільшують ризик поранення або смерті безневинних жертв протягом тривалого періоду часу після того, як бомби було скинуто. За оцінками Організації Об’єднаних Націй, щонайменше сотні тисяч, а можливо і мільйон касетних бомб не вибухнуло від удару в Лівані, але й далі мають сповільнену смертельну дію, подібно до мін, – мовиться у звіті правозахисної організації «Human Rights Watch» «Масова атака Південного Лівану: використання Ізраїлем касетних боєприпасів у Лівані в липні та серпні 2006 року».
Пан Гофф сказав: «Касетні бомби, що залишилися не підірваними, становлять загрозу для життя цивільного населення так само, як і міни, і цю проблему необхідно вирішувати схожими методами». Він також додав, що Нова Зеландія відправила команди експертів по розмінуванню, щоб допомогти знешкоджувати касетні бомби, що не вибухнули, в Південному Лівані після конфлікту 2006 р. Персонал сил оборони раніше знешкоджував міни й боєприпаси, що не розірвалися, в Лаосі, Камбоджі, Мозамбіку, Анголі та Афганістані.
Новозеландська організація «Oxfam», координатор Новозеландської коаліції по касетних бомбах, звернулася до уряду з проханням зайняти тверду позицію щодо ухвалення договору, щоб у ході зустрічі цю угоду не була «ослаблено або поставлено під загрозу».
«Поки ми вимагатимемо підписати завершальну угоду від урядів як можна більшої кількості країн, щоб оголосити поза законом цю жахливу зброю, головне, щоб ухвалення договору не поставило під загрозу надію на порятунок «важких країн», – написала в прес-релізі директор правозахисної організації «Оксфам», Мері Воєхам, координатор Новозеландської Коаліції по касетних бомбах. «Справжній результат цієї угоди ми зможемо побачити за силою її допомоги і за кількостю життів, які будуть у результаті врятовані», – сказала вона.
Міжнародна Амністія проводитиме кампанію, щоб гарантувати повну заборону касетних боєприпасів без будь-яких винятків, таких як механізми самоліквідації або снаряди з 1%-ю несправністю, на цю мить це є одним із спірних питань.
Представник Міжнародної Амністії Маргарет Тейлор каже: «…конфлікт закінчується набагато пізніше, і часто безневинні цивільні жителі, й особливо їхні діти, втрачають кінцівки, життя або своїх близьких, коли збирають касетні бомби».
«Єдиний гарантований спосіб запобігти цій кривавій бійні полягає в тому, щоб заборонити касетні боєприпаси і забезпечити відповідними ресурсами допомогу тим, хто вижив, а також у розмінуванні територій із кластерними боєприпасами, що не вибухнули. Це єдиний розумний, гуманний шлях, щоб зробити крок уперед», – сказала пані Тейлор у прес-релізі.
З основних країн-виробників касетних боєприпасів Великобританія, Франція й Німеччина були представлені на конференції у Веллінгтоні, тоді як Сполучені Штати, Китай, Росія та Ізраїль не брали участі.
Шарлотта Катберсон. Велика Епоха
#img_left#Ядра фірми Tsuzitani використовувалися на Олімпійських іграх в Атланті, Сіднеї та Афінах. Проте під час Олімпійських ігор-2008 у Пекіні японська фірма з моральних міркувань вирішила відмовитися від гарного бізнесу.
«Думати тільки про славу й репутацію не завжди обов’язково добре; краще за все слухатися свого серця», – заявив керівник фірми. Після жорстоких придушень протестів у Тибеті, він вирішив відмовитися надавати свою продукцію на Олімпійські ігри. Він вибачився перед штовхачами ядра за те, що цього разу їм доведеться обійтися без ядер Tsuzitani.
Компанія Tsuzitani відома як кращий виробник ядер у світі. Її власник виготовляє ядра сам. Через оптимальний баланс його ядра пролітають до 2 м далі, ніж звичайні ядра, тому вони дуже популярні серед спортсменів.
Цінжуй Нільсон. Велика Епоха
Як повідомило Центральне агентство новин, уряд Тибету у вигнанні, який знаходиться в Індії, заявив, що всі ці звинувачення з боку офіційного Пекіна, є пропагандистськими методами, до того ж Далай-лама зовсім не проти проведення Олімпіади.
«Китайський уряд повинен зміцнити свої звинувачення доказами, а не робити такі серйозні заяви просто так без будь-яких доказів», – сказав представник тибетського уряду у вигнанні Тудан Санбо в інтерв’ю кореспондентові Центрального агентства новин.
Тудан також сказав, що в буддизмі самогубство вважається одним з найтяжчих гріхів. Таким чином заява китайської влади щодо загонів смертників звучить тим більше як звичайна пропаганда.
1 квітня представник міністерства безпеки КНР на прес-конференції заявив, що в деяких монастирях Лхаси, а також в місцях мешкання ченців міліція виявила і вилучила велику кількість вогнепальної зброї і боєприпасів. Він також сказав кореспондентам, що заради здійснення своїх планів по відділенню Тибету від Китаю, тибетці збираються сформувати групи смертників, і що вони заявляють, що готові принести себе в жертву.
Тудан Санбо заперечує, що у тибетців є які-небудь плани нападу шляхом самогубства. Він сказав: «Всі акції протесту, які ми проводимо, є ненасильницькими. Виходячи з буддійського вчення, вбивати себе як напад на когось, це нечувана справа. Ми вважаємо, що людина є найдорогоціннішою істотою в світі. Всі ці бездоказові звинувачення з боку КПК не принесуть ніякої користі для відновлення хороших відносин між Тибетом і китайцями-хань».
Китайська компартія також у своїй пропаганді говорить, що у них давно є докази, підтверджуючі те, що безлади в Тибеті 14 березня є частиною ретельно продуманих планів Далай-лами, який хоче перешкодити провести пекінську Олімпіаду.
Але кореспонденти питають: «Якщо китайська влада давно знала про це, чому ж вона не вжида ніяких заходів, щоб запобігти безладам?»
Трагічна історія однієї з численних китайських сімей, яка розпалася в результаті жорстоких переслідувань китайською компартією одного або всіх її членів.
#img_left#У повіті Ілан провінції Хейлунцзян живе симпатична 7-ми літня дівчинка, її звуть Гун Юй. Зазвичай діти цього віку не знають ні смутку, ні турбот, живуть під опікою батьків, але маленька Кун бачить свого тата і маму тільки на фотографії. Одного дня вона написала: «Коли тато повернеться, я дам йому чашку, наповнену моїми сльозами».
Що ж трапилося із сім’єю цієї дівчинки? Куди поділися її батьки? Виявляється тато й мама Гун Юй є послідовниками Фалуньгун, і тому тата засудили до п’яти років в’язниці, а мама, щоб уникнути подібного вироку, була вимушена покинути домівку.
У 1999 р. китайська влада почала переслідувати Фалуньгун. На початку 2000 р. тато цієї дівчинки Гун Фенчан поїхав до Пекіна з апеляцією до уряду. Його заарештували й протримали у в’язниці 34 дні. Під час ув’язнення поліцейські його сильно били, засовували йому під нігті зубочистки, били його твердими предметами по ребрах, а також били електричними палицями, від чого він неодноразово блював.
У серпні 2000 р. співробітники поліції та «Офісу 610» повіту Ілан прийшли до них додому й знову забрали Гун Фенчана. На той час маленькій Гун Юй ще не виконалося і місяця.
26 грудня тато і мама Гун Юй знову поїхали до Пекіна із зверненням до уряду. З ними була і їхня маленька дочка, якій тоді було п’ять місяців. Того разу мамі з дочкою вдалося уникнути арешту, а Гун Фенчана знову заарештували й відправили до слідчого ізолятора за місцем проживання. Там його били й катували. Після чого його засудили до двох років виправних робіт у трудовому таборі. У таборі він перебував доти, доки дуже захворів, тільки тоді його звільнили.
Коли він повернувся додому, його звільнили з колишньої роботи, і він заробляв на життя, працюючи рикшею, возячи пасажирів на трьохколісному возі. 12 грудня 2006 р. поліція знову прийшла й заарештувала тата Гун Юй. Її матері вдалося сховатися, і вона була вимушена піти бродяжити. Гун Юй тоді було 6 років, вона знову втратила батьківське тепло.
На цей раз під час ув’язнення її тата били так, що він кілька разів непритомнів. Його поливали крижаною водою і далі катували. Від цих тривалих тортур у нього похитнувся розум, він почав довільно бити людей, прикушувати свого язика (дуже поранив його), від чого втратив здатність говорити, не міг сам уживати їжу і нікого не впізнавав, навіть своїх рідних і свою дочку.
Але навіть у такому стані його засудили до п’яти років. Зараз він перебуває у в’язниці Цзянкоу м. Цзямуси провінції Хейлунцзян. Оскільки йому не надали ніякого лікування, його хвороба почала прогресувати і стан дуже погіршився.
Коли дідусь Гун Юй поїхав до керівництва в’язниці та почав вимагати, щоб його синові призначили лікування, йому відповіли: «Щодо послідовників Фалуньгун у нас є наказ із Центрального комітету про те, що стосовно них можна не дотримуватися законів. Якщо тільки він ще дихає, то його потрібно заарештувати, якщо навіть уже вмирає, все одно не можна їх звільняти». Наприкінці він також дуже грубо сказав: «Гун Фенчан ні на що не хворий, він прикидається».
На цей час мама Гун Юй переховується. В її бабусі хворе серце й ревматизм, вона щодня плаче й убивається по своєму синові, від чого серце болить ще сильніше. Її дідусь ходить по різних інстанціях, сподіваючись, що хтось зверне увагу на їхню проблему, але поки безуспішно. Чиновники не лише не хочуть допомогти, але грублять і навіть погрожують йому.
Маленька Гун Юй часто плаче та все ж сподівається, що її батьки повернуться і вони знову житимуть разом, як раніше.
Лінь На. Велика Епоха
У всьому світі особливу популярність мають твори Сюй Бейхуна, на яких змальовано коней, що мчать щодуху. Ця серія картин так і називається «Коні Сюй Бейхуна». Багато хто каже, що коні на його картинах виглядають навіть реалістичніше, ніж справжні.
#img_left_nostream#Було встановлено, що посадові особи одного із структурних підрозділів Південної залізниці під час укладення в 2005 році угоди про супроводження та охорону вантажів, котрі перевозяться залізничним транспортом, свідомо внесли до неї витрати, не передбачені чинним законодавством. Зокрема, у вказаному договорі містився пункт про відповідальність Південної залізниці перед вантажовідправником за втрату або нестачу вантажу, який доставлений у вагонах з неушкодженими пломбами. Свою передбачувану фінансову відповідальність вказані посадові особи застрахували у страховій компанії. Такі умови договору порушують Закон України «Про залізничний транспорт» та Статут залізниць України, згідно з якими залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псували чи пошкодження вантажу у випадках, якщо вантаж доставлений у непошкодженому вагоні з непошкодженими пломбами.
Протягом року після укладення зазначених угод вантажовідправник висунув до Південної залізниці більше 360 вимог про відшкодування, нібито, виявленої у непошкоджених вагонах нестачі на загальну суму понад 1 мільйон 700 тисяч гривень, які були виплачені. Також за цей період зазначений структурний підрозділ Південної залізниці виплатив страховій компанії більше 7,5 мільйонів гривень страхових внесків, отримавши від неї в якості компенсації лише трохи більше 1 мільйона.
Таким чином, у результаті необґрунтованих відшкодування вартості нестачі вантажів та перерахування страхових внесків, Південній залізниці були заподіяні збитки на загальну суму понад 8 мільйонів гривень.
За вказаним фактом слідчим відділом управління СБУ в Харківській області порушено кримінальну справу за ознаками ч.5 ст.191 (розтрата майна шляхом зловживання службовим становищем, вчинене в особливо великому розмірі) Кримінального кодексу України.
Послідовник Фалуньгун, звільнений з ув’язнення, розповів що довелося пережити йому, його родичам і колегам по роботі в той час, коли його переслідувала китайська компартія. Нижче наведена його розповідь.
#img_left#Я живу в м. Юеян провінції Хунань. 2 листопада 2007 р. близько п’ятої годинни вечора я поширював матеріали про переслідування Фалуньгун на вулиці людям. Охоронець середньої школи №1 помітив мене і доніс в міліцію. Приїхали міліціонери з відділення Юеянлоу, заарештували мене і відвезли у відділок, де допитували протягом шести годин, після чого відправили до першого центру ув’язнення м. Юеян. Там мене обшукали і конфіскували особисті речі вартістю в 1600 юанів. Коли я був на допиті, близько семи співробітників з міліційного відділення Юеянлоу обшукали мій будинок. Вони конфіскували книги Фалуньгун, фотографію засновника Фалуньгун пана Лі Хунчжі, а також СD-диски з матеріалами про Фалуньгун та інші речі. Міліціонери заявили, що все це «докази» проти мене.
Коли я знаходився в першому центрі ув’язнення, наглядачі веліли в’язням бити мене, тому що я не слідував їхній політиці «перевиховання і перетворення». Вони били мене по голові до крові. Після чого вони прив’язали мене в положенні «орла з розкритими крилами» до дерев’яної дошки і тримали так протягом трьох ночей і двох днів. Наручники і кандали врізалися в шкіру; руки й ноги кровоточили.
Я знаходився в першому центрі ув’язнення більше місяця. Начальник команди внутрішньої безпеки Цзян Чао і заступник начальника Фу Вей застосовували різні методи, щоб мене «перетворити». Вони загрожували мені тюремним ув’язненням, примусовою працею і тим, що мене звільнять з роботи. Вони також чинили тиск на мою сім’ю, колег по роботі та моїх начальників, примушуючи їх проводити зі мною виховну роботу. Вони вирішили ув’язнити мене у виправно-трудовий табір на два роки, але табір не прийняв мене. Незважаючи на це, вони шляхом здирства забрали у моєї сім’ї 3 500 юанів як так звану заставу.
В той час, як я знаходився в ув’язненні, на мою дружину і нашу дитину, а також на інших членів сім’ї, чинили сильний тиск. Моя дружина день і ніч плакала, нічого не пила і не їла, не спала декілька ночей. Вдень їй потрібно було працювати, але, на щастя, декілька колег з її роботи, знайомі вчителі та інспектори школи поклопоталися про неї.
Коли мене випустили, і я повернувся на роботу, мені повідомили, що через мене дісталося всій школі. Директор початкової школи, де я працював, отримав повідомлення про покарання; школі заборонили брати участь в будь-яких «першокласних» змаганнях. Мене позбавили щорічних преміальних і відрядної заробітної плати розміром понад 1 100 юанів. Мене усунули з посади вчителя, і зараз я чекаю рішення керівництва про мою роботу.
За матеріалами сайту minghui.org