Blog

Якщо ви будете подорожувати по Карпатах, який маршрут би ви не обрали, вам обов’язково вкажуть на місця, тим або іншим чином пов’язані з іменем Олекси Довбуша. Золото Довбуша, на думку гуцулів, може бути заховане у багатьох місцях. За найбільш поширеними версіями, скарби заховані або біля селища Рахівка в Закарпатті, або в Яремчі на Прикарпатті, або у Скелях Довбуша біля селища Бубнище Долинського району. Правда, якщо врахувати масштаби діяльності народного месника, то скарб може бути і не один.

Певний час фігуру Олекси Довбуша розглядали як фольклорну вигадку, збірний образ чесного і справедливого народного героя, який відбирає золото у багатіїв і роздає бідним. Пізніше було встановлено дослідниками, що Олекса Довбуш був реальною історичною особою і триста років тому він насправді організовував погроми кортежів багатої знаті, яка подорожувала Карпатами. Докладну біографію та описи походів Довбуша (1738–1745) представив громадськості прикарпатський історик професор Грабовецький. Однак, крім фактів, у народі виникло і безліч легенд, переказів і пісень, найбільш цікаві з яких стосуються теми скарбів.
 
Перша публічна заява про існування скарбу Довбуша зробила газета «Діло» 10 червня 1895 р. У її публікації повідомлялося, що один житель Угорщини підмовив місцевих гуцулів села Пістня відправитися на пошуки скарбів Довбуша, стверджуючи, що йому добре відомо їх місце розташування. Заінтриговані селяни озброїлися лопатами і викопали великий рів посеред лісу, проте золота так і не виявили. Подібні історії час від часу мали місце у різних куточках Карпат, однак всі спроби знайти скарб закінчувалися безрезультатно.
 
Найчастіше місцезнаходженням схованки золота вважається якась виразна особливість гірського ландшафту. Приміром, камінь, що нагадує обриси людської фігури, печера з потаємними ходами або старий колодязь, вік якого не одна сотня років.

Потенційним місцезнаходженням скарбів Довбуша можуть бути Cкелі Довбуша, названі на честь героя, оскільки свого часу слугували укриттям для нього і його опришків. У карпатському регіоні таких скель декілька, зокрема Скелі Довбуша розташовані недалеко від Болехова Івано-Франківської області. Там на висоті 900 м розташоване озеро, назване Мертвим. Згідно з місцевою легендою, скарб Довбуша захований десь на дні озера.

#img_right#Скарби України: заповзятливий Полуботок
 
Про невичерпні багатства Полуботка пам’ятають і сьогодні. Захисти він юридично грамотно кругленьку суму грошей майже триста років тому, кожен українець міг би отримати сьогодні 38 кг золота …

Павло Полуботок (1660–1724 рр.), син переяславського козацького полковника, здобув хорошу освіту і зробив блискучу кар’єру для свого часу. Якийсь час користувався привілеями Петра І, отримавши в особисте володіння кілька сіл, місто Любеч і землю. Він також колекціонував предмети старовини, унікальні реліквії і вивчав мистецтва. На той час Полуботок вважався одним із найбільш багатих політичних лідерів.

Ставши гетьманом, Павло Полуботок вирішив затіяти з царем хитру дипломатичну гру, маючи намір отримати більше політичної свободи. Однак, довідавшись про дії Полуботка, цар наказав заарештувати його і відправити до каземату Трубецького бастіону. Перебуваючи в ув’язненні, Полуботок зазнавав жорстоких тортур, які застосовували до нього з метою вивідати його подальші плани і секрети, проте він зберігав мовчання. Згодом гетьман, не витримавши тортур, помер від важких ран. Петро І у гніві направив до маєтку Полуботка спеціальну комісію, щоб конфіскувати його майно. Але, на подив ревізорів царя, весь спадок гетьмана зник.
 
Лише через багато років таємниця Полуботка була розкрита. Виявилося, що він передбачив наступні події у своєму житті і перед тим, як його заслали до в’язниці, переправив основну частину свого золота в Англію, де воно було віддане на зберігання під відсотки. Згідно зі знайденим заповітом гетьмана, інші цінності заховані ним в Україні в надійних місцях. На думку багатьох дослідників, скарби України, що належали Полуботку, досі зберігаються десь на території сучасного Глухова.
 
Історія зі скарбом Полуботка на цьому не закінчується. Сьогодні ні українська влада, ні українці, які мають родинні зв’язки з гетьманом, вже не зможуть отримати ні копійки його статку. Справа в тому, що в липні 1986 р. в Лондон прибув Едуард Шеварднадзе, міністр закордонних справ СРСР на той час. Він і поставив крапку в цьому питанні, офіційно заявивши про те, що радянська влада не має жодних фінансових претензій до Великобританії і не зацікавлена в скарбах Полуботка.

Після здобуття незалежності на початку 90-х тему Полуботка та його заощаджень знову підняла більшість українських ЗМІ. По Україні пішли чутки, що якби скарби гетьмана Павла Полуботка вдалося повернути на батьківщину, то з урахуванням усіх нарахованих відсотків за три століття, кожен українець зміг би отримати 38 кг золота! Однак, очевидно, що тепер це вже не більше ніж мрія, і українцям не залишається нічого іншого, як змиритися з тяжкою долею і усвідомити, що гетьманські скарби українцям, на жаль, не належать.

#img_left_nostream#Скарби України: спадщина Івана Мазепи

Гетьман Іван Мазепа є однією з найбільш неоднозначних фігур у списку власників скарбів України. Москва і понині називає його зрадником, а частина українців вважає його героєм. Так чи інакше, Мазепа прославився в історії України і всієї Європи легендарною особистістю, причому надзвичайно багатою.

Його добре знали і в палатах шведського короля, і в царському палаці Росії. Дуже добре зарекомендував він себе і в Польщі, і в Молдові. За своє життя гетьман отримав чимало орденів і заслуг. Проте примітно, що жодного з них досі не виявлено… Вартість кожної з цих речей сьогодні могла б бути оцінена в сотні тисяч доларів.

Де вони можуть бути? В одній Україні у Мазепи було чотири резиденції. Зокрема відомо, що в Батурині у гетьмана зберігалися величезні заощадження. Щодо їх нинішнього місцезнаходження ламають голову як історики, так і безліч українців, які марять скарбами.

Довідка для тих, хто шукає скарби України:

Згідно зі статтею 140 Цивільного кодексу України, особи, які виявили скарб, зобов’язані здати його місцевому державному фінансовому органу. З моменту його виявлення скарб переходить у власність держави. У свою чергу, держава зобов’язана виплатити тому, хто виявив і здав скарб у фінансовий орган, грошову винагороду у розмірі 25% вартості цінностей скарбу.