Blog

Серед «Восьми безсмертних» («Ба сянь») також була одна жінка – Хе Сяньгу (безсмертна діва Хе). Її часто зображають у вигляді вродливої дівчини з квіткою лотоса в руках, чи з чарівним грибом ліньчжи, рідше – із флейтою з персикового дерева. В іншій руці вона тримає корзину, наповнену квітами. Хе – покровителька домашнього вогнища та домогосподарок.

#img_left#Атрибут Хе – квітка білого лотоса, як символ чистоти, на довгому стеблі, вигнутому подібно до священного жезла жуі – посоха виконання бажань. За іншою версією, її атрибут – бамбуковий черпак, оскільки її мати змушувала Хе поратися на кухні цілими днями. Саме тому вона є покровителькою домогосподарок. Дівчина проявляла надзвичайне терпіння, чим і зворушила Люй Дунбіня, який узяв її під своє заступництво і поміг вознестися на Небеса. Поспішаючи, вона і захопила з собою черпак.

Народилась Хе Сяньгу у провінції Хуань у префектурі Йонг (нині Лін’їнь). Із дитинства Хе здавалася дивною: вона дуже мало їла, оскільки Люй Дунбінь, передбачивши її незвичайне майбутнє, дав їй спробувати чарівного персика. Скуштувавши тільки половину персика (плоду), вона перестала відчувати голод і майже не мала потреби у земній їжі.

У часи танської імператриці У Цзе Тань (роки правління 684-704) Хе жила біля Слюдяного струмка. Коли їй було 15 років, уві сні їй з’явився святий Люй Дунбінь і навчив харчуватися слюдяним борошном і перлиновим порошком, щоб зробитися легкою і безсмертною. Прокинувшись, Хе виконала вказівки, і раптом її тіло стало легким і невагомим.

Вона відмовилася від заміжжя і пішла у гори. У горах Хе зустріла Люй Дунбіня, який долучив її до практики Дао. Люй Дунбінь подарував їй персик із чарівного острова безсмертних Пенлай та навчив, як слід управляти енергіями, використовуючи жіноче начало Інь. Навчившись, вона змогла перелітати через гори та збирати дикі фрукти і лікарські рослини, заробляючи собі і похилій матері на прожиття. Також Хе займалася передбаченнями. Пізніше вона вознеслась на небо (хоч іноді і з’являлася на землі) і там змітала пелюстки квітів біля Небесної брами.

За переказами, коло Небесної брами росло персикове дерево безсмертя, яке квітло один раз на 300 років, і тоді вітер засипав пелюстками прохід через Небесну браму. Небесний імператор наділив Хе статусом безсмертної, а Люй, спустившись на землю, навчив Дао іншу людину, яка й замінила її біля Небесної брами.

Хе Сяньгу винайшла жіночі практики досягнення безсмертя, вона також є покровителькою жінок-алхіміків.

У місті Гуаньчжоу є храм Хе Сяньгу, де їй поклоняються на сьомий день третього місяця китайського календаря.

Наступним із «Восьми безсмертних» («Ба сянь»), про якого піде далі мова, є Цао Гоцзю, якого вважають покровителем акторів та мімів.

#img_right#Цао Гоцзю був представником правлячого кола часів династії Сун (960 – 1279 рр.). Його зображають у червоному вбранні та головному уборі чиновника високого рангу з пайбань (кастаньєтами) і з нефритовою дощечкою, тримаючим пару імператорських емблем, що дають право входити удвір правителя, оскільки за походженням він є членом сім’ї одного з імператорів Піднебесної.

У «Нотатках про чудесне проникнення безсмертного правителя Чуньяна» Мяо Шань Ши (14 століття) оповідає нам, що Цао Гоцзю був сином першого міністра Цао Бяо і молодшим братом імператриці Цао Тай-хоу. Гоцзю – не ім’я, а титул для братів імператриці, буквально – «дядечко держави».

Із дитинства Цао Гоцзю зневажав багатство і знатність, мріючи лиш про істину даоського вчення. Коли подорослішав, попрощався з імператором та імператрицею, та пішов блукати світом. Правитель подарував йому золоту пластинку зі словами: «Гоцзю всюди може проїжджати, як сам імператор».

За переправу через річку Хуанхе перевізник почав вимагати з нього грошей. Замість плати Цао запропонував золоту пластину, та його супутники, прочитавши напис на ній, стали шанувати його як імператора, а перевізник завмер від жаху. Тоді Даос, що сидів у човні, суворо зауважив: «Пішовши в монахи, навіщо проявляєш свою могутність і лякаєш людей!» Цао схилився в поклоні і скромно відповів: «Як сміє Ваш учень проявляти свою могутність!»

– А зможеш викинути свою пластину в річку? – запитав Даос.

Цао відразу жбурнув пластину в бистрину. Всі були вражені, а Даос (це був Люй Дунбінь) подумав, що ця людина гідна піти з ним.

У Країні блаженних у цей час бенкетували сім безсмертних. У розпалі бенкету Лі Те Гуай, що був розпорядником усіх святкувань, мовив:

– Друзі, нас тут семеро. Ми займаємо сім із восьми гротів у Небесних сферах. Якби ще один безсмертний приєднався до нас, то коло замкнулося б. Чи ви не знаєте когось гідного?

– Я чув, що в імператриці Цао є молодший брат, моральні якості та прагнення якого співпадають з нашими поглядами. Як ви гадаєте, чи не варто прийняти його до наших лав? – запитав Люй Дунбінь.

Ця пропозиція була підтримана всіма. Чжун Лі Цюань взявся випробовувати, наскільки щиро обранець прагне осягнути Дао.

Життя ж самого Цао в той час було безрадісним. Цао Ер, його молодший брат, вів себе розпутно та неправедно, що ганьбило Цао Гоцзю. Що ж можна було вдіяти, якщо своїми порадами він тільки налаштовував брата проти себе?

– Закони природи такі: люди, що сіють добро, отримають винагороду, а ті, що чинять зло – згинуть. Мені соромно за тебе, більше того, я передбачаю тяжку твою долю, – наставляв брата Цао Гоцзю.

Та Цао Ер не слухав – вчинив злочин, вбивши одного вченого, щоб заволодіти його жінкою-красунею. Бідолашна звернулась за допомогою до Цао Гоцзю, проте була вигнана та побита вартовими. Цао Гоцзю змусив брата відмовитися від красуні, Цао Ер же кинув її в колодязь. Жінку врятував старець – дух однієї зірки. Тоді нещасна звернулась до непідкупного судді Бао, який засудив нашого героя до вічного ув’язнення, а його брата Цао Ер до страти.

Коли імператор оголосив амністію, Цао Гоцзю звільнили. Відтоді він, у великій спокуті гріхів брата, давав милостиню бідним, розлучився з сім’єю, друзями, й подався в гори, де на самоті осягав Дао. Одного разу його відвідали двоє таких же, як він, відлюдників. Це були Чжун Лі Цюань та Люй Дунбінь. Безсмертні поцікавились його намірами.

– Єдина ціль мого перебування тут – осягнути Дао, – відповів Цао Гоцзю.

– Де ж знаходиться Дао? – запитали вони його.

– Дао – там, – сказав Цао і вказав на небо.

– А де ж небо? – запитали безсмертні.

Замість відповіді Цао Гоцзю вказав на своє серце.

Чжун Лі Цюань посміхнувся і промовив:

– Серце є небо, а небо є Дао. Ти пізнав істину! – і в той же час перетворив Цао Гоцзю у безсмертного.

Актриса і співачка Дженніфер Хадсон нещодавно повідомила, що намагається впоратися з депресією після вбивства кількох членів її сім’ї. Нещодавно Хадсон втратила матір, брата і племінника.

#img_left#Близькі Хадсон були застрелені під час п’яного дебошу в 2008 році у Чикаго. Ця трагедія завдала важку душевну травму актрисі, яка нещодавно висловилася з приводу цього в передачі «На тлі музики».

Хадсон поділилася своїми проблемами і розповіла про те, як вплинуло на її життя вбивство близьких їй людей.

«Це було так, як ніби я дивилася на себе з боку, протягом приблизно двох тижнів. Я весь час знаходилася в одному приміщенні, до якого входили і виходили мої близькі та друзі. У різні способи я могла відчувати присутність своєї матері, вона була чудовою мамою», – розповіла Хадсон ведучому передачі.

Колишній чоловік Дженніфер Вільям Белфор звинувачувався у вбивстві, але був визнаний невинним, повідомило ShowbizSpy.com.

З початку свого дебюту в 2004 році у шоу «Американський ідол» Хадсон зробила вельми успішну кар’єру. Її роль у фільмі «Дівчата мрії» в 2007 році принесла їй «Оскара» за кращу жіночу роль другого плану. Актриса знялася і в першому повнометражному фільмі «Секс у великому місті». Два роки опісля Хадсон завоювала премію «Греммі» за свій сольний дебютний альбом.

Іспанія вперше в історії стала чемпіоном світу.

#img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream#

#img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# 

#img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# 

#img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# 

#img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream#

Згідно з «Хуанді Ней Цзін» (трактат Жовтого Імператора про внутрішнє), стародавнім китайським медичним довідником, усі хвороби мають кілька причин. Ось вони: сухість, вологість, холод, висока температура, вітер, дощ, невідповідність між Інь та Ян, радість, гнів, дієтичні помилки та несприятливе місце розташування житла.

#img_left#Хвора людина часто відчуває себе краще на світанку та протягом дня (природа Ян), але може відчувати себе гірше після заходу сонця та вночі (природа Інь). Іншими словами, ознаки хвороби можуть підсилитися в сутінках і стати ще гіршими вночі.

У чому ховається причина цих закономірностей? Наші предки вважали, що людина уособлює небесні елементи, тому здоров’я людини підвладне змінам погоди, сезонів і клімату.

Є давній китайський вислів: «Навесні відбувається народження, влітку – зростання, восени – врожай, а взимку – зберігання або накопичення». Це висловлювання може бути застосоване до енергії людського тіла. Є також чотири відповідних періоди дня: ранок (весна), полудень (літо), вечір (осінь) і ніч (зима).

Вранці енергія людини починає рости, таким чином, дух хвороби (Інь) знижується. Опівдні людська енергія продовжує наростати, а прояви хвороби продовжують слабшати. Коли людська енергія зростає, вона може подолати хворобу. У цей час людина почуває себе добре.

Увечері, коли сонце сідає, енергія людини починає зменшуватися відповідно до природи, тому дух хвороби починає наростати. Вночі енергія людини повертається в тіло, це означає, що її енергія повертається у внутрішні органи. В результаті хвороба займає поверхню людського тіла. У цей час дух хвороби досягає максимуму, що змушує ознаки хвороби проявлятися сильніше.

У цьому причина того, чому хвороба тісно пов’язана з чотирма сезонами та чотирма періодами дня.

Ху Найвень. Велика Епоха