Вранці 23 березня група дітей зібралася біля воріт експериментальної початкової школи в Нанпіні, чекаючи відкриття школи. До них підійшов чоловік і мовчки став завдавати удари довгим ножем. До того часу, коли охоронець школи і вчитель, який робив ранкову зарядку, а також водій автомобіля, нарешті, затримали злочинця, вісім дітей було вбито і п’ять важко поранено — всі учні були віком від 8 до 9 років.
#img_right#Трагедія сталася в місті Нанпіні, провінції Фуцзянь. Вона шокувала всю націю. Державні ЗМІ повідомили про цей інцидент, і новина широко обговорювалася в Інтернеті. Хоча деякі люди заговорили про причини інциденту і про те, що відповідальність лежить на суспільстві, ніхто не підозрював, що це тільки початок.
Чжен Міншена, вбивцю, колишнього лікаря місцевої лікарні, швидко засудили до смертної кари 8 квітня, через два тижні після вбивства. При більш великих процесах це носить назву «застосувати найсуворіше покарання якомога швидше». Таким чином, влада намагається уникнути критики з боку громадськості і показати, що вона зробила свою справу. Крім того, влада прагне стримувати потенційних злочинців. Єдина проблема полягає в тому, що цього разу тактика не спрацювала.
Через чотири дні після судового розгляду, сталася ще одна трагедія. На цей раз все відбулося перед початковою школою в провінції Гуансі, за 800 миль від Нанпіня. Однією з двох жертв став 8-річний школяр.
Китайська влада вважала, що докопатися до причин убивств школярів не настільки важливо, як провчити винуватих. Крім того, глибокий аналіз та обговорення могли б призвести до неприємних результатів для партії. Страта Чжен Міншена була здійснена 28 квітня, через 36 днів після вбивства. Це дуже швидко навіть за китайськими стандартами.
У той же день і в наступні два дні, у трьох школах відбулися нові вбивства. 28 квітня у провінції Гуандун 18 учнів початкової школи і вчитель отримали поранення в результаті нападу на них із ножем колишнього вчителя.
29 квітня в провінції Цзянсу 29 дітей і 3 вчителі отримали поранення в дитячому садку, повідомили державні ЗМІ. 30 квітня в провінції Шаньдун п’ятеро дітей були поранені в початковій школі. На цей раз убивця використовував молоток, а не ніж. Останнім був випадок в провінції Шаньсі — 12 травня семеро дітей і двоє дорослих загинули в дитячому садку від сокири м’ясника.
Корінні причини
У незвичайному інтерв’ю телебаченню 13 травня прем’єр Держради КНР Вень Цзябао відзначив, що «ми повинні не тільки посилити заходи безпеки, але й усунути корінні причини цієї проблеми». Це дуже велика рідкість, коли представник китайського вищого ешелону влади визнає, що дії вбивці викликані глибокими причинами.
Хоча в інших країнах також відбувалися подібні огидні злочини, 6 масових вбивств беззахисних дітей за два місяці в різних провінціях, розташованих за тисячі кілометрів одна від одної, важко повністю пояснити тільки особистими мотивами, і варто спробувати знайти «корінні причини».
З 1949 року китайський комуністичний режим використовував державну владу для систематичного знищення віросповідання в країні і насадження матеріалістичного світогляду. Більшість релігій вчить людей не вбивати. До того, як комуністи захопили владу в Китаї, китайці вважали, що якщо позбавити когось життя, то треба буде його відшкодувати у цьому чи в наступному житті. Тим не менш, ті, хто виріс у Китаї протягом останніх 60 років, були свідками вбивства багатьох невинних людей, так що вбивства стали частиною їхнього життя.
Більшість убивств були ініційовані правлячою партією: від убивств поміщиків на початку 1950-х до вбивств ворогів народу під час «Культурної революції», від убивств на площі Тяньаньмень у 1989 році до вбивств тисяч послідовників Фалуньгун в останні десятиліття. Зростаючи і виховуючись у таких умовах, люди не засвоїли заповідь «не убий», хоча деякі досі вчаться цьому в сім’ї.
Більшість цивілізованих країн мають правило — дітей треба оберігати. Вбивство дітей є немислимим, але не для сучасного Китаю. В останні роки ми бачили занадто багато смертей невинних і беззахисних дітей, які були викликані з ініціативи або, принаймні, за підтримки комуністичного режиму.
Один із прикладів — велике число загиблих школярів під час землетрусу в провінції Сичуань. У Китаї в цілому, не тільки в провінції Сичуань, найгірші будівлі — це завжди початкові і середні школи. Кращі будівлі — державні установи.
Так було не завжди. За часів Китайської республіки, в тій же провінції Сичуань, воєначальник Люй Веньхуей видав наказ, що якщо будь-яка урядова будівля буде якісніше будівлі школи, місцевий мер має бути усунений з посади. Порівняйте поведінку цього воєначальника з тим, як обійшлися з відповідальними за спорудження будівель, які призвели до загибелі тисяч школярів. Жоден чиновник не був покараний. Навпаки, щонайменше, два активісти з прав людини, Тан Цзожень і Хуан Ци, які досліджували і намагалися викрити брехню про землетрус у Сичуані, були засуджені до тюремного ув’язнення.
Іншим прикладом є Чжао Ляньхай. Чжао — батько однієї з жертв, отруєної меламіном, що містився в молоці. Мільйони немовлят і дітей страждають від каменів у нирках, які призводять до довгострокових ускладнень, деякі, можливо, померли. Влада стратила двох фермерів, які перебували на самому кінці цього високотехнологічного злочинного ланцюга. Влада провінції Хебей заборонила подавати позов проти тих, хто несе відповідальність за страждання дітей. Чжао Ляньхай не купився на офіційну версію, спробував дізнатися правду і вжити правові заходи. Він був таємно арештований і засуджений Дасінським районним судом м. Пекіна 30 березня.
Якщо хтось народився, виріс, навчався і виховувався у середовищі, де вбивства невинних людей і систематичне порушення прав людини відбуваються регулярно, як він зможе зрозуміти, що є добро і зло? Якщо держава подає приклад і насильством пригнічує всю націю, яких результатів можна очікувати?
Хен Хе. Велика Епоха
