Крем Шарлотт готується дуже просто і для його приготування не потрібен великий набір продуктів.
Не дивлячись на це, крем дуже універсальний і підходить для прошарку тортів, для їхньої прикраси, а також для прикраси кексів і тістечок, і навіть для наповнення еклерів і профітролів.
Цей крем легко забарвлюється харчовими барвниками, а якщо до складу включити какао, ви отримаєте ніжний шоколадний крем.
Інгредієнти:
Масло вершкове — 80 г
Цукор — 70 г (3 ст.л.)
Молоко — 50 г
Білки яєць — 2 шт
Ванільна пудра — 1 г
Вихід готової страви — 200 г
Технологія приготування
Для приготування крему готують яєчно-молочний сироп. Цукор (90% від кількості за рецептурою) з молоком доводять до кипіння. Білки збивають 5—7 хвилин з рештою цукру. В яєчну масу поступово тонкою цівкою вливають гаряче молоко з цукром. Отриману масу ставлять на водяну баню і уварюють при температурі 104—105ºС до загустіння (близько 10 хвилин). Яєчно-молочний сироп проціджують і швидко охолоджують до 20ºС постійно помішуючи, щоб не утворилась плівка на поверхні.
Вершкове масло збивають 7—10 хвилин при невеликих обертах, потім, збільшивши кількість обертів, маленькими порціями додають яєчно-масляний сироп, ванільну пудру і збивають ще 10—15 хвилин.
Для приготування «горіхів із сиру» — сирних кульок — нам знадобляться такі продукти:
250 г сиру
2 яйця
5—6 ст.л. цукру
0,5 ч.л. соди, гашеної оцтом
щіпка солі
1 склянка борошна
1 пакетик ваніліну
олія
Горіхи із сиру. Приготування:
Готуємо тісто. У сир додамо яйця, цукор, сіль, соду гашену оцтом, ванілін, все перемішаємо до однорідної маси. Потім додамо борошно. З тіста зробимо кульки. Сирні кульки обваляємо в манній крупі і обсмажимо на олії до золотистого кольору. Готові кульки обваляємо у цукровій пудрі.
Для приготування такої локшини найкраще використовувати сковороду-вок! Але можна приготувати страву і в звичайній великій сковороді з антипригарним покриттям. Рецепт дуже простий і готується швидко!
Для приготування страви «Рисова локшина по-корейськи» нам знадобляться продукти:
300 г рисової локшини;
300 г м’яса (свинина);
2 цибулини;
100 г грибів (консервовані шампіньйони);
солодкий червоний перець;
200 г мексиканської овочевої суміші;
2 ст. л. соєвого соусу;
1 ч. л. винного оцту;
оливкова олія;
сіль за смаком.
Процес приготування рисової локшини по-корейськи:
Свинину наріжемо невеликими смужками і обсмажимо на олії. Цибулю наріжемо кільцями, перець і гриби подрібнимо. Додамо овочі до м’яса, обсмажуємо близько 10 хв. Потім увіллємо винний і соєвий соус, посолимо і готуватимемо ще 2 хв. Рисову локшину замочимо на 8 хв. Воду зіллємо. Варимо локшину протягом 5 хв. Локшину викладемо до м’яса і готуємо ще протягом 5 хв.
Корисно знати:
Оливкова олія містить органічні кислоти, мінерали і вітаміни, які так необхідні організму людини. Крім того, оливкова олія чинить омолоджувальну дію, покращує роботу травної системи.
Сирний суп — один із найулюбленіших супів у багатьох сім’ях, завдяки ніжному вершковому смаку.
Він ситний і його нескладно приготувати.
Для цього знадобиться:
• 3 л води або бульйону;
• 100 г свіжих печериць;
• 100 г цвітної капусти;
• 100 г рису;
• 2 пачки у фользі (180 г) плавленого сиру;
• 2—3 середні картоплини;
• 1 цибулина;
• 1 морквина;
• соняшникова олія;
• 2—4 ст. л. нарізаної зелені;
• сіль, перець
Очищаємо картоплю, моркву і цибулю.
Промиваємо рис, печериці та капусту.
Воду доводимо до кипіння.
Поки вода закипає, підготуємо овочі. Картоплю нарізаємо соломкою, цибулю — кубиками, печериці — скибочками. Суцвіття капусти розрізаємо на чотири частини, моркву тремо на крупній тертці.
Як тільки вода закипить — додаємо картоплю. Потім, коли вода знову закипить, висипаємо рис. Піну від картоплі і рису знімаємо.
Тільки-но починає варитися картопля, відразу ставимо сковороду на вогонь і в соняшниковій олії кілька хвилин обсмажуємо цибулю.
Потім додаємо моркву і обсмажуємо її до золотистого кольору.
Додаємо печериці і злегка підсмажуємо. Піджарку висипаємо в каструлю.
Додаємо капусту. Поки вона вариться, натираємо на тертці плавлений сирок і висипаємо в суп.
Перемішуємо — потрібно щоб сирок повністю розчинився.
Солимо, додаємо приправи.
Суп потрібно поварити ще близько 5 хвилин на слабкому вогні і вимкнути.
За бажанням можна дати супу настоятися близько 10 хвилин.
Нью-Йорк — яскраве та різнохарактерне місто, у одному тільки Квінсі (один із п’яти округів Нью-Йорка) говорять на 138 мовах (!), і серед усього цього лінгвістичного розмаїття бенгалі — одна з десяти найпопулярніших мов. Наш сьогоднішній рецепт — страва індійської кухні, і за ним ми вирушимо до першого індійського шеф-кухаря у Сполучених Штатах, який приніс зірку Мішлен своєму ресторану.
Шеф-повар Хемант Матхур
Хемант Матхур — справжній віртуоз індійської кухні та майстер приготування в печі-тандурі. За його плечима понад 30 років досвіду роботи, у готелях Taj Rambagh Palace в Джайпурі і Taj Mahal в Делі зокрема. У 1994 році він переїхав до Нью-Йорка. Тут, 6—7 днів на тиждень, Хеманта можна побачити у його білосніжному костюмі шеф-кухаря і з червоною Тілака на лобі, яка свідчить про те, що він молився, перш ніж відправитися вранці на роботу. Він проходить по залу, між столами ресторану, зупиняючись, вітає нових клієнтів і завсідників — завжди посміхаючись — багатьох знає по іменах, і це при тому, що на даний час у нього шість ресторанів.
Сьогодні Хемант навчить нас готувати грудинку баранини по-індійськи. За цим же рецептом ви зможете приготувати і курку. Основна увага тут приділяється маринаду, який надає характерної пряності та гостроти будь-якому м’ясу.
Грудинка баранини по-індійськи
Вам знадобляться:
8—10 реберець баранини або 1 кг м’яса на ваш вибір;
1 стакан йогурту (без фруктових добавок). Йогурт процідіть через марлю або паперовий фільтр для кави (2—4 рази). Можна також використовувати 1 стакан сметани замість йогурту;
¼ склянки солодового оцту;
сік 1 лимона;
8 зубчиків часнику, дрібно натертих;
1 імбир (7—8 см), очищений і дрібно натертий;
1 столова ложка суміші спецій гарам-масала;
1 столова ложка сушеного кмину;
1 чайна ложка подрібненого сушеного кардамону;
½ чайної ложки гострого червоного перцю;
1/4 чайної ложки меленого мускатного горіха;
2 столових ложки рослинної олії;
3 столових ложки розтопленого вершкового масла.
Приготування
Робимо три-чотири глибоких надрізи у кожному шматку баранячої грудинки, намагаючись не прорізати наскрізь.
Змішуємо йогурт, оцет, лимонний сік, часник, імбир, гарам-масалу, кмин, кардамон, кайенський перець і мускатний горіх у пластиковому пакеті середнього розміру, щоб помістилося все м’ясо і маринад. Додаємо м’ясо, злегка “масажуємо”, щоб йогурт зі спеціями повністю покрив м’ясо. Ставимо в холодильник на чотири години або, якщо є можливість, на всю ніч.
Розігріваємо гриль (можна використовувати і звичайну духовку). Якщо готуєте на грилі, температура є достатньо високою, якщо ви можете утримати руку на відстані 12—13 см над грилем не більше 3—4 секунд. Додаємо рослинне масло в пакет, зав’язуємо і гарненько струшуємо, щоб перемішати весь вміст.
Розкладаємо грудинку на деку і залишаємо на 5 хвилин.
Змащуємо кожен шматок розтопленим маслом і ставимо на гриль (або в духовку). Готуємо, поки обидві сторони не стануть однаково золотисто-коричневими, подаємо гарячим.
Святковий обід у Піднебесній включає як мінімум три види китайського супу, наприклад, суп з плавників акули, суп з ластівкового гнізда і між стравами — суп з гірчичною зеленню. На вишуканих обідах подають суп і під час великої перерви між стравами для нейтралізації смаку попередньої серії страв і «очищення піднебіння», що дозволяє повною мірою насолодитися новими стравами.
Але яким би не був китайський суп, вишуканим банкетним або простим повсякденним, його основу завжди повинен становити добрий бульйон. Такий бульйон повинен під час довгого помірного варіння витягти весь природний букет і солодкість із кісток і м’яса. Крім того, він повинен бути нейтральним — щоб приправи і спеції, які будуть введені потім, могли безперешкодно розкрити свій аромат. Зважаючи на це, кухарі в Китаї для варіння бульйону використовують тільки курятину або свинину, але ніколи — яловичину, оскільки їй характерний більш виражений смак.
Китайський суп буває легким (або швидким) і щільним (або «цілющим»).
У багатьох супах тривалого варіння використовуються сушені продукти. Це одна з особливостей китайської кухні. Століття тому китайці опанували науку збереження харчових продуктів за допомогою заквашування та висушування під вітром і на сонці. Такі продукти, як корінь лотоса, китайський мангольд, ріпа, гриби, гірка диня, морські водорості і т.п., висушуються, навіть якщо вони вживаються в їжу і свіжими. Висушені морепродукти, такі як плавники акули, каракатиці, кальмари, устриці та гребінці, використовувати в китайському супі краще, оскільки сушені продукти змінюють смакові якості супу, роблячи його більш насиченим. Тривале варіння на повільному вогні надає китайському супу особливий смак.
У звичайний день вдома подають якийсь один вид супу. Зазвичай достатньо густий, з шматочками курки, м’яса, сушених грибів, кореня лотоса і з різними іншими овочами, щоб китайський суп вийшов ситний. Кожному гостю надається право налити собі стільки супу, скільки він забажає, тому супи зазвичай подають у великій супниці. Їдять супи з піал, використовуючи невелику фарфорову або металеву ложку-черпачок діаметром близько 15 см. Як правило, суп є останньою стравою обіду.
Готуємо китайський суп вдома
Рецепт № 1. Китайський суп
Варена куряча грудка — 200 г
Соєвий соус — 2 ст.ложки
Рисове вино або сухий херес — 4 ст.ложки
Мелений білий перець
Часник — 10 зубчиків
Шпинат — 100 г
Лимонний сік — 4 ст.ложки
Бульйон курячий — 1,5 л
Рисова локшина — 60 г
Порізана кінза — 1 ст.ложка
Щоб приготувати китайський суп, спершу наріжте м’ясо вузькими смужками. Херес з’єднайте з соєвим соусом, посипте перцем і вилийте на м’ясо.
Доведіть бульйон до кипіння, почистіть часник і опустіть в бульйон. Зменшіть вогонь. Нехай часник вариться близько 10 хвилин, потім вийміть його.
Переберіть шпинат, помийте і наріжте. Введіть його в бульйон і варіть близько 3 хвилин. Вичавіть в суп лимонного соку, куряче м’ясо з маринадом, локшину і варіть протягом хвилини.
Китайський суп готовий. Подаючи до столу, для краси посипте його нарізаною кінзою.
Рецепт № 2. Китайський суп
вода — 2 л
куряча грудка — 2 шт
морква — 1 шт
консервовані паростки бамбука — 150–200 г
сушені гриби шиітаке — 80 г
цукор — 1 ст. ложка
світлий соєвий соус — 4–5 ст. ложок
чорний перець горошком, свіжий перець чилі, соус, зелень кінзи — за смаком
Курячі грудки помийте, залийте водою і поставте на середній вогонь. Додайте цілу очищену моркву, трохи горошин чорного перцю і солі за смаком. Варіть близько години.
Тим часом замочіть сушені гриби в теплій воді протягом 40 хвилин, потім вийміть їх і наріжте скибочками.
Моркву і курячі грудки вийміть з бульйону, наріжте маленькими шматочками і складіть в миску. Додайте консервовані паростки бамбука і скибочки грибів. Влийте соєвий соус, введіть цукор і сіль. Все перемішайте і залиште на годину для маринування.
Далі викладіть маринад у каструлю з киплячим бульйоном, нагрійте до кипіння і варіть близько 5 хвилин. Готовий китайський суп розлийте по тарілках. За бажанням прикрасьте зеленню кінзи і дрібно нарізаним перчиком чилі.
Рецепт № 3. Китайський кисло-гострий суп з локшиною
Бульйон — 3 л
Гриби шиітаке — 10 шт
Перець чилі — 1 шт
Корінь імбиру — 50 г
Лимон — 1 шт
Локшина рисова — 50 г
Рисове борошно або картопляний крохмаль — 4 ст.ложки
Яйця — 2 шт
Тофу (соєвий сир) — 100 г
Помідори — 2 шт
Соєвий соус — за смаком
Спосіб приготування:
Гриби замочіть у воді десь на годину для збільшення в об’ємі.
Потім обсушіть гриби і наріжте смужками.
Подрібніть корінь імбиру і разом із перцем чилі і грибами опустіть в каструлю з бульйоном. Поставте каструлю на вогонь і варіть протягом півгодини. Після цього влийте сік лимона і вийміть з супу перець. Опустіть в суп локшину.
Потім влийте в борошно трохи води, перемішайте до консистенції сметани і вилийте в каструлю.
Збийте яйця міксером і тонкою цівкою введіть в суп. Проваріть близько 5 хвилин.
Наріжте тим часом помідори, тофу і додайте в суп. Готуйте ще 2–3 хвилини. Після виключення вогню бажано дати китайському супу настоятися.
Поріжте грудки, посоліть і поперчіть. У моркві зробіть виїмки і поріжте на кружечки, щоб зробити «квіточки». Цибулю наріжте соломкою. В олії стушкуйте моркву, цибулю та подрібнений часник протягом двох хвилин. Потім покладіть капусту і курку, налийте необхідну вам кількість бульйону (в залежності від бажаної густоти китайського супу) і тушкуйте ще протягом 15 хвилин.
Замочіть гриби і спагеті приблизно на 20 хвилин, а потім варіть в супі 5 хвилин. В кінці приготування за смаком додайте солі і трохи цукру.
Китайська кухня дуже своєрідна й екзотична в порівнянні з європейською. А все тому, що в давні часи до приготування їжі в Китаї ставилися по-філософськи, як до якогось естетичного ритуалу. Проте, традиційна народна китайська їжа дуже проста ― рис, локшина, бобові, овочі і т. ін. М’ясні страви в Китаї не користуються особливою популярністю. Однак, банкетна їжа разюче відрізняється від повсякденної. Качка по-пекінськи чи Бей Джин Хао ― одна з найулюблених китайських святкових страв.
Отже, Бей Джин Хао можна приготувати двома способами: смажити тушку в підвішеному стані над вогнищем або ж у закритій печі.
Так чи інакше, для приготування цієї страви в домашніх умовах нам знадобляться такі інгредієнти:
Тушка качки (2―3 кг);
Херес 1 ст. ложка;
Мед 4 ст. ложки;
Соєвий соус 5 ст. ложок;
Імбирний порошок 1 ст. ложка;
Кунжутне масло 1 ст. ложка;
Перець мелений 1 ст. ложка;
Вода 1 склянка;
Харчовий барвник червоного кольору (за бажанням);
Сіль.
Качку по-пекінськи подають на стіл із мандариновими коржиками, але їх можна замінити млинцями, для приготування яких нам знадобиться:
Пшеничне борошно 500 г;
Окріп 1 склянка;
Яйце 1 шт.;
Молоко 2/3 склянки;
Масло рослинне 2 ст. ложки;
Зелена цибуля.
Качка по-пекінськи готується таким чином: тушку слід промити, видалити з неї волосяний покрив (якщо треба), потім просушити, обрізати кінчики крил. Зрізати з качки зайвий жир, обдати її окропом. Потім натираємо тушку хересом зовні і всередині, залишаємо її за кімнатної температури хвилин на 10. Натираємо качку сіллю і в такому стані кладемо у холодильник на 12 годин. Бажано, щоб качка «стояла» на великій тарелі або в каструлі. Для цього можна скористатися склянкою, яку ми поміщаємо в тушку. Періодично з тарелі потрібно видаляти рідину, що натекла.
Дістаємо качку, рівномірно змащуємо її медом і знову ставимо в холодне місце на такий же час (12 годин). Як мине цей час готуємо піч: заливаємо в деко воду, нагріваємо духовку до 190 ˚С. Качку кладемо грудкою догори на решітку для гриля, під якою ставимо деко з водою. Покриваємо всю цю конструкцію шаром фольги. Запікаємо качку по-пекінськи протягом години. У цей час готуємо соус: змішуємо імбир, кунжутне масло, перець і соєвий соус до стану густої маси. Витягуємо качку і за допомогою пензлика змащуємо її щойно приготованим соусом. Деко з водою ми прибираємо, а качку на решітці знову поміщаємо в піч, встановивши попередньо температуру в ній 260˚С. Стежимо, щоб птах не підгорів. Чекаємо приблизно 25 хвилин.
Третій раз змащуємо качку сумішшю меду і соєвого соусу і знову ставимо в піч, в режимі «гриль» готуємо 5 ― 10 хвилин. За цей час наша качка по-пекінськи підрум’яниться і отримає хрустку скоринку. Дістаємо готову качку, даємо їй трохи охолонути, видаляємо кістки і ріжемо птицю на тонкі шматочки. Важливо, щоб скоринка залишалася на кожному з них.
Сама качка по-пекінськи вже готова, а ми в цей час беремося за приготування доповнення до неї ― млинців. Змішуємо борошно і воду, додаємо збите яйце. Вливаємо молоко, потім масло. Кидаємо туди ж подрібнений зелений лук. І ретельно перемішуємо. Випікаємо тонкі млинці на тефлоновій пательні, не змащуючи її олією!
Качку по-пекінськи подаємо на стіл із млинцями, соєвим соусом, зеленою цибулею та цибулею-пореєм. Незважаючи на те, що для приготування цієї страви доведеться виділити так багато часу, в цілому, рецепт простий. Тому наступного разу здивуєте своїх гостей справжнім делікатесом китайської кухні.
Более 150 лет в нашей стране использовали вазелиновую мазь, её применяли как спасительное средство в самых разных случаях. Однако в ходе научных исследований было обнаружено, насколько опасен вазелин. Об этом и о шести натуральных средствах, которыми можно его заменить, читайте далее.
Первоначально вазелин считался лекарственным и косметическим средством, однако , что в действительности он им не является. Существуют по меньшей мере 4 причины, по которым нужно отказаться от использования вазелина.
Чем опасен вазелин
Вазелин получают из ископаемого топлива
В 1859 году на нефтяной вышке впервые обнаружили парафиноподобное вещество, из которого впоследствии стали получать вазелин. Вещество, представляющее собой густую и тёмную массу, собиралось на соединениях насоса во время процесса добычи нефти. Время от времени его нужно было соскабливать, чтобы не допустить неисправности буровой установки. Некоторые работники, которые окрестили это вещество «стержневым воском», обнаружили, что оно помогает лечить порезы и ожоги.
Оставаясь побочным продуктом нефти, сегодня вазелин перегоняется и превращается в бесцветный гель без запаха. Использование вазелина не только вредно для кожи, оно также косвенно поддерживает экологическое разрушение, вызванное бурением нефти и сжиганием ископаемого топлива.
Вазелин— канцерогенное вещество
Вазелин состоит из смеси углеводородов — группы органических соединений, в состав которых входит водород и углерод. Хотя технически это натуральное вещество, но не все продукты, которые даёт природа, приносят здоровью пользу (к примеру, формальдегид).
Согласно рейтингу , вазелин имеет 4 класс опасности, он очень восприимчив к загрязнению полициклическими ароматическими углеводородами (ПАУ). Воздействие ПАУ может происходить за счёт вдыхания продуктов неполного сгорания угля, масла, дерева и парафиновых восковых свечей, но ПАУ могут также проникать в организм через кожу. Когда ПАУ попадают в организм, они накапливаются в почках и печени. Из более чем 100 видов ПАУ 15 для человека являются канцерогенами.
Создатели вазелина заявляют, что их продукт очищен и не содержит веществ, способных вызвать рак. Но стоит ли рисковать?
Вазелин создаёт непроницаемый барьер на коже
Вазелин может противостоять сухости кожи, потому что плотный гель создаёт барьер, который защищает от таких внешних факторов, как воздух, вода и бактерии.
Этот гидрофобный щит уменьшает потери трансэпидермальной воды более чем на 98%. Он не позволяет коже дышать и фактически тем самым иссушает её.
В тематическом исследовании, опубликованном в 2000 году, было обнаружено, что у детей, которым выписывали вазелин для контроля системного кандидоза (вид грибковой инфекции), наблюдалось распространение инфекции. Вазелин создал питательную среду для грибков. И только когда лечение вазелином было прекращено, симптомы вернулись к исходному уровню.
Вазелин не питает кожу
Хотя вазелин используется более 100 лет для лечения сухой кожи, однако он не имеет никаких лечебных или целебных свойств.
Если кожу сперва не очистить и не увлажнить, то нанесение даже толстого слоя «нефтяного желе» (вазелина) не сможет вылечить её сухость. Фактически, регулярное использование вазелина лишает кожу её собственной влаги.
Вазелин — не панацея для лечения кожи, и существует множество более безопасных, натуральных и эффективных средств.
Чем заменить вазелин — шесть здоровых альтернатив
Масла — идеальный вариант для любого типа кожи, даже жирной. Весь фокус в том, чтобы правильно подобрать масло, в котором нуждается ваша кожа, и правильно его наносить.
Есть 3 правила. Первое — наносите масла только на очищенную, обязательно влажную кожу. Второе — предварительно нагрейте масло в ладони. Третье — не используйте его слишком много. Идеальный вариант: капнуть несколько капель на ладонь, растереть, нагревая, и лёгкими похлопывающими движениями нанести на кожу. При необходимости можно повторить.
Масло ши
Это масло используется на протяжении веков народами Западной Африки, чтобы питать кожу во время воздействия засушливого климата. Он работает как увлажняющее, смягчающее и защитное средство.
Масло ши представляет собой сложный эфир, обогащенный кальцием, железом, магнием, марганцем, цинком, медью, калием, жирными кислотами и витамином Е. Оно известно своими противовоспалительными свойствами. Масло ши содержит ценные антиоксиданты и несколько катехинов. Эта смесь жирных кислот, питательных веществ и фенолов помогает увлажнить сухую кожу, образуя на ней нежирный и дышащий барьер.
Масло какао
Масло какао является смягчающим и защитным средством, ко всему имеющим чудесный аромат шоколада. Оно состоит из богатых жирных кислот и антиоксидантов, в том числе катехинов, галловой кислоты, антоцианидинов и проантоцианидинов, которые оказывают на кожу противовоспалительное действие. Доказано, что эта уникальная смесь полифенолов способствует повышению тонуса кожи, эластичности и производству коллагена. Масло какао используется как антивозрастная мазь, которая образует тонкий барьер на коже.
Масло манго
В косточках манго содержатся пальмитиновая, стеариновая и олеиновая омега-3 жирные кислоты. Это масло глубоко проникает в кожу и увлажняет её.
А теперь расскажем и о других, немасляных средствах:
Овсянка
Измельчённая овсянка обеспечивает мягкое очищение и глубокое увлажнение сухой, раздражённой кожи. Овсянка содержит витамин Е, жирные кислоты, антиоксиданты и полисахариды, которые излечивают кожу, успокаивая воспаление и сглаживая тонкие линии и морщины.
Мелкие частицы из натуральной пудры овсянки образуют вязкий барьер. Высокое количество крахмалов и сахаров, содержащихся в овсе, позволяет удерживать воду, создавая, по существу, вторую кожу, имеющую как гидратирующие, так и защитные свойства.
Корень окопника
Растение окопник (Symphytum officinale) обладает множеством полезных свойств. Его корни, в частности, содержат небольшое количество аллантоина — мощного органического соединения, благодаря которому средний слой кожи (дерма) испытывает успокоительный и излечивающий эффект. Окопник помогает излечивать наружный слой кожи, стимулируя формирование здоровой ткани. Аллантоин имеет способность поглощать влагу.
Настой окопника идеально подходит для людей с чувствительной кожей. Чтобы сделать лечебный бальзам, смешайте порошок корня окопника с маслом-основой.
Пчелиный воск
Пчелиный воск — это природное средство для ухода за кожей. Он содержит более 300 элементов, в том числе моноэфиры, диэфиры, жирные кислоты и углеводороды. Часто используемый в качестве ключевого ингредиента в бальзамах для губ, кремах для рук и увлажняющих кремах, пчелиный воск — отличный увлажнитель, который поглощает воду из воздуха и доставляет её в кожу.
Пчелиный воск также образует защитный дышащий барьер и не забивает поры. По сравнению с покупными барьерными кремами, пчелиный воск был признан превосходным средством для лечения кожи в 98% случаях.
Здесь вы можете узнать, как своими руками сделать натуральный бальзам на основе пчелиного воска.
Електромобілі називають майбутнім мегаполісів та ідеальним транспортом, вони не рідкість на дорогах уже сьогодні. Але у електрокарів є одна особливість: на їхню зарядку від звичайної розетки потрібно 3—6 годин. Як заряджати електромобілі жителям багатоповерхівок?
Більшість людей щодня проїжджає менше 100 км. Навіть найдешевший електромобіль може задовольнити потреби тих, у кого маршрут обмежується пунктами «дім» — «робота» — «магазин» — «дім».
Власник електромобіля, що живе в багатоповерхівці, може зіткнутися із проблемою — як вивести розетку на парковку? Із цим питанням розбирався .
При облаштуванні зарядної точки для електрокара є 2 типи проблем: технічні та бюрократичні.
Технічні проблеми пов’язані із неправильністю технічного рішення. Наприклад, деякі виводять розетку на фасад будинку та ховають її у сейф, щоб окрім них ніхто нею не користувався.
У такого рішення є ряд недоліків: це небезпечно — клас захисту корпусу повинен бути IP-54, інакше погані погодні умови можуть викликати аварійну ситуацію. Також це досить дорого, неестетично, некомфортно для власника електромобіля та недовговічно — сейф незабаром заіржавіє.
Бюрократичні проблеми з’являються тоді, коли керуюча компанія багатоповерхівки (ЖЕК, ОСББ) не дозволяє підключити зарядну станцію. Причин для заборони може бути безліч. Але зазвичай основна причина відмови виглядає так:
Через це власники електрокарів іноді вдаються до радикальних методів. Наприклад, спускають кабель із вікна 12-го поверху. Звичайно, це має ряд недоліків: небезпечно для життя, некрасиво, незручно — потрібно декілька разів підніматися та спускатися, щоб поставити машину на зарядку.
Вирішення проблеми
Тут є 2 варіанти:
вирішенням проблеми займається сам власник електромобіля;
проблему вирішує керуюча компанія — ЖЕК, ОСББ.
У першому випадку вирішенням проблеми займається сам господар електрокара.
Технічну проблему вирішити досить просто — для цього потрібно купити спеціальну зарядку.
Це повинна бути антивандальна зарядка (бажано — з металевим корпусом) класу захисту IP54. Також потрібна розетка типу Mennekes (розетка дає струм тільки тоді, коли до неї підключена машина — це більш безпечно). У зарядці повинна бути функція обмеження доступу (тільки для власника). Це можливо завдяки RFID-картам.
Бюрократичну проблему вирішити складніше.
Якщо у вашому будинку створено ОСББ і вдасться домовитися із його керівником та із сусідами про виведення зарядки, то залишається тільки технічний момент.
Якщо ж у вас керуюча компанія (переважно в новобудовах), то потрібно вирішувати це питання з енергопостачальною компанією. Краще це робити спільно із сусідами, у яких теж є електромобіль або які хочуть його придбати. Тоді вийде дешевше. Також можна звернутися до компаній, які займаються документальним оформленням підключення зарядок. Але в будь-якому випадку будьте готові до того, що питання буде вирішуватися досить довго.
Усе це призводить до того, що організаційна робота із виведення зарядки та фінансові витрати на її підключення лягають на плечі електромобілістів.
У другому випадку, якщо рішенням проблеми займається керуюча компанія (ОСББ, ЖЕК), — це найбільш цивілізований та європейський підхід.
Технічна проблема вирішується просто — керуючій компанії потрібно встановити смарт-зарядні станції, які будуть ідентифікувати жителів та вести облік споживання електроенергії по кожному з них.
Керуючій компанії також потрібно налаштувати онлайн-моніторинг роботи станції, щоб можна було вибрати правильну модель співпраці з жителями-власниками електромобілів.
Що стосується способу оплати використаної електроенергії, то кожна керуюча компанія може вибрати найбільш зручний формат: або безкоштовна зарядка для всіх жителів, або жителі повертають тільки собівартість використаної електроенергії, або продаж жителям електроенергії за тарифом, більшим, ніж собівартість електрики (це дозволяє керуючій компанії окупити інвестиції у зарядну інфраструктуру).
Потрібно розуміти, що будівництво зарядної інфраструктури, — процес складний і дуже дорогий. І краще одразу комфортно заряджатися на якісної зарядці, ніж інвестувати значні кошти і час в установку неякісного обладнання.
