Blog

Сирний суп — один із найулюбленіших супів у багатьох сім’ях, завдяки ніжному вершковому смаку.

Він ситний і його нескладно приготувати.

Для цього знадобиться:

• 3 л води або бульйону;
• 100 г свіжих печериць;
• 100 г цвітної капусти;
• 100 г рису;
• 2 пачки у фользі (180 г) плавленого сиру;
• 2—3 середні картоплини;
• 1 цибулина;
• 1 морквина;
• соняшникова олія;
• 2—4 ст. л. нарізаної зелені;
• сіль, перець

Очищаємо картоплю, моркву і цибулю.

Промиваємо рис, печериці та капусту.

Воду доводимо до кипіння.

Поки вода закипає, підготуємо овочі. Картоплю нарізаємо соломкою, цибулю — кубиками, печериці — скибочками. Суцвіття капусти розрізаємо на чотири частини, моркву тремо на крупній тертці.

Як тільки вода закипить — додаємо картоплю. Потім, коли вода знову закипить, висипаємо рис. Піну від картоплі і рису знімаємо.

Тільки-но починає варитися картопля, відразу ставимо сковороду на вогонь і в соняшниковій олії кілька хвилин обсмажуємо цибулю.

Потім додаємо моркву і обсмажуємо її до золотистого кольору.

Додаємо печериці і злегка підсмажуємо. Піджарку висипаємо в каструлю.
Додаємо капусту. Поки вона вариться, натираємо на тертці плавлений сирок і висипаємо в суп.

Перемішуємо — потрібно щоб сирок повністю розчинився.

Солимо, додаємо приправи.

Суп потрібно поварити ще близько 5 хвилин на слабкому вогні і вимкнути.

За бажанням можна дати супу настоятися близько 10 хвилин.

Перед подаванням додати зелень.

Смачного!

Читайте також:
Суп з помідорами
Андалузский суп гаспачо

Високотехнологічна пряжа може стати портативним джерелом енергії для підзарядки ручних пристроїв і гаджетів.

#img_center_nostream#Міжнародна дослідницька група під керівництвом учених з University of Texas (UT) в Далласі і Hanyang University в Південній Кореї розробила пряжу під назвою Twistron, яка може виробляти електрику під час розтягування або скручування.

Вона складається з вуглецевих нанотрубок — порожнистих циліндрів з вуглецю діаметром в 10 000 разів менше людської волосини. Нанотрубки скручені у високоміцні, легкі нитки. Для того, щоб пряжа могла виробляти електроенергію, вона повинна бути спочатку просякнута або покрита електролітичним розчином, таким як солона вода.

Співавтор дослідження доктор На Лі каже: «По суті, ця пряжа є суперконденсатором. У звичайному конденсаторі ви використовуєте енергію, наприклад, від батареї, щоб зарядити конденсатор. Але в нашому випадку, коли ви вставляєте нитку вуглецевої нанотрубки у ванну з електролітом, нитки заряджаються від самого електроліта. Ніякого зовнішнього акумулятору або напруги не потрібно».

#img_center_nostream#Під час скручування або розтягуванні нитки обсяг вуглецевих нанотрубок зменшується, що призводить до зближення електричних зарядів, яким піддаються на нитки і збільшення їхньої енергії. Це в свою чергу збільшує напругу, пов’язану із зарядом, який зберігається в нитках, що дозволяє збирати електроенергію.

При розтягуванні ниток до 30 разів на секунду дослідники могли генерувати 250 Вт електроенергії на кілограм пряжі. У лабораторії дослідники змогли викликати світіння невеликого світлодіода, розтягуючи кількість пряжі вагою менше, ніж вага мухи.

Передбачається, що пряжу можна використовувати для одягу і збирати електроенергію під час руху людини. Це позбавить від необхідності мати при собі батарею для підзарядки.

Дослідники вшили пряжу в сорочку, і під час нормального дихання вона генерувала електричний сигнал. Таким чином, пряжу Twistron можна використовувати в якості автономного дихального датчика.

За словами автора дослідження д-ра Рея Богмало, їхня пряжа може стати в пригоді також для генерації енергії з океанських хвиль.

В Южной Корее создали нанопряжу Twistron, которая вырабатывает электричество от движения. Высокотехнологичная пряжа может стать портативным источником энергии для подзарядки наших ручных устройств и гаджетов.

#img_center_nostream#Международная исследовательская группа под руководством учёных из University of Texas (UT) в Далласе и Hanyang University в Южной Корее разработала пряжу, получившую название Twistron, которая может вырабатывать электричество при растяжении или скручивании.

Она состоит из углеродных нанотрубок — полых цилиндров из углерода диаметром в 10 000 раз меньше человеческого волоса. Нанотрубки скручены в высокопрочные, лёгкие нити. Для того чтобы пряжа могла вырабатывать электроэнергию, она должна быть сначала пропитана или покрыта электролитическим раствором, таким как солёная вода.

Соавтор исследования доктор На Ли говорит: «В сущности, эта пряжа является суперконденсатором. В обычном конденсаторе вы используете энергию, например, от батареи, чтобы зарядить конденсатор. Но в нашем случае, когда вы вставляете нить углеродной нанотрубки в ванну с электролитом, нити заряжаются самим электролитом. Никакой внешний аккумулятор или напряжение не требуется».

#img_center_nostream#При скручивании или растяжении нити объём углеродных нанотрубок уменьшается, что приводит к сближению электрических зарядов на нити и увеличению их энергии. Это в свою очередь увеличивает напряжение, связанное с зарядом, хранящимся в нити, что позволяет собирать электроэнергию.

При растяжении нитей до 30 раз в секунду исследователи могли генерировать 250 Вт электроэнергии на килограмм пряжи. В лаборатории исследователи смогли вызвать свечение небольшого светодиода, растягивая количество пряжи весом меньше, чем вес мухи.

Предполагается, что пряжу можно использовать для одежды и собирать электроэнергию от человеческого движения. Это избавит от необходимости иметь при себе батарею для подзарядки.

Исследователи вшили пряжу в рубашку, и при нормальном дыхании она генерировала электрический сигнал. Таким образом, пряжу Twistron можно использовать в качестве автономного дыхательного датчика.

По словам автора исследования д-ра Рэя Богмана, их пряжа может пригодиться также для генерации энергии из океанских волн.

Випускниця коледжу мистецтв створює одяг з перероблених пластикових пакетів. В її колекції є зимові куртки, піджаки і куртки, зроблені з відходів. Такий підхід допоможе зменшити споживчі відходи і кількість пластику на полігонах.

Тріша Чейні (Trisha Cheeney) — випускниця Коледжу мистецтв штату Меріленд, США. Нещодавно в рамках конкурсу на «швидку» моду і революцію з рециркуляції вона створила обмежену колекцію Pälemer. Весь одяг цієї колекції складається з перероблених пластикових пакетів.

У колекції є зимова куртка, зроблена з 214 пластикових пакетів, легка куртка, вітровка і рюкзак, на який знадобилося 80 пакетів. Для створення візерунків на одязі Тріша майстерно використовує кольорові пакети.

Зараз вона сподівається зібрати кошти для своєї першої колекції на Kickstarter, оскільки вважає, що це допоможе у вирішенні проблеми споживчих відходів.

Через Kickstarter можна підтримати кампанію: замовити зимову куртку за $485 і вітровку за $435.

Згідно The Wall Street Journal, щорічно випускається 700 млрд пластикових пакетів, по мільйону в хвилину. Більшість з них не підлягає біорозкладанню і відправиться на звалище.

Pälemer — це революція в дизайні одягу, переробці матеріалів, а також у боротьбі з марнотратством засобів виробництва. Pälemer — це перш за все рух з переробки, який допомагає переосмислити, як ми використовуємо матеріали навколо нас, каже Чейні.

Є надія, що її інновації допоможуть змінити ставлення до виробництва речей із вторсировини в індустрії моди.

Багато старих і непотрібних речей можна використовувати багаторазово. Наприклад, зі старої футболки зробити килимок для спальні, будиночок для домашнього улюбленця або навіть дизайнерську прикрасу. Скляні пляшки — відмінний варіант для незвичайного нічного світильника, а з пластикових пляшок можна зробити годівницю для птахів або невеликий вертикальний город.

Выпускница колледжа искусств создаёт одежду из переработанных пластиковых пакетов. В её коллекции есть зимние куртки, пиджаки и ветровки, сделанные из отходов. Такой подход поможет уменьшить потребительские отходы и количество пластика на полигонах.

Триша Чейни (Trisha Cheeney) — выпускница Колледжа искусств штата Мэриленд, США. Недавно в рамках конкурса на «быструю» моду и революцию по рециркуляции она создала ограниченную коллекцию Pälemer. Вся одежда этой коллекции состоит из переработанных пластиковых пакетов.

В коллекции есть зимняя куртка, сделанная из 214 пластиковых пакетов, лёгкая куртка, ветровка и рюкзак, на который понадобилось 80 пакетов. Для создания узоров на одежде Триша мастерски использует цветные пакеты.

Сейчас она надеется собрать средства для своей первой коллекции на Kickstarter, поскольку считает, что это поможет в решении проблемы потребительских отходов.

Через Kickstarter можно поддержать кампанию: заказать зимнюю куртку за $485 и ветровку за $435.

Согласно The Wall Street Journal, ежегодно выпускается 700 млрд пластиковых пакетов, по миллиону в минуту. Большинство из них не подлежит биоразложению и отправится на свалку.

Pälemer — это революция в дизайне одежды, переработке материалов, а также в борьбе с расточительством средств производства. Pälemer — это прежде всего движение по переработке, которое помогает переосмыслить, как мы используем материалы вокруг нас, говорит Чейни.

Есть надежда, что её инновации помогут изменить отношение к производству вещей из вторсырья в индустрии моды.

Многие старые и ненужные вещи можно использовать многократно. Например, из старой футболки сделать коврик для спальни, домик для домашнего любимца или даже дизайнерское украшение. Стеклянные бутылки — отличный вариант для необычного ночного светильника, а из пластиковых бутылок можно сделать кормушку для птиц или небольшой вертикальный огород.