Blog

  • Кельн: від заходу до світанку

    Кельн: від заходу до світанку

    Кельн – одне з найдивовижніших міст Центральної Європи. Він поєднує у собі чарівну комбінацію старовинних вулиць на березі річки, історичного центру, що чудово зберігся, а також кращих пам’ятників культури в Німеччині.

    Римляни були першими, хто побачив потенціал цієї місцевості. Вони заселили територію Кельна в 33 році до н.е. і заклали фундамент для одного з найважливіших міст Німеччини на багато століть. Це місто тривалий час було західною колонією Римської Імперії.

    Назва "Кельн" походить від словосполучення "Колонія Агріпіни" на ім’я римської цариці Агріпіни. До сьогоднішніх днів місто змогло зберегти свою пишність і може похвалитися найвідвідуванішим місцем країни – грандіозним собором – однією з найбільших готичних споруд, будь-коли побудованих людиною.

    Насправді, Кельн відомий як місто церков. На кожному розі можна виявити якийсь монументальний собор. Усі вони настільки величезні, що в будь-якому іншому місті могли б стати легендою. Але тільки не в Кельні.

    #img_gallery#

    Всі вони здаються карликами в порівнянні з центральним собором (Домським), розташованим у самому центрі міста. На мою думку, найбільшими перевагами собору є його розташування на березі річки Рейн і фантастичні вітражі на вікнах, які можуть конкурувати з кращими з римських. Ще більш чарівне багатство культурної спадщини Кельна – це місто є культурним серцем Німеччини з його дивовижною колекцією першокласних музеїв і художніх галерей. Але, напевно, найбільш привабливою особливістю міста є його жителі, відомі своїм тонким відчуттям гумору і пристрастю до веселості, яка виливається в щорічний карнавал – один з найбільших у Європі.

    Кельн був практично знищений внаслідок бомбардувань під час Другої світової війни. Кажуть, що до кінця війни близько 99 % будівель міста перетворилися на руїни.

    Одним з цікавих фактів є те, що, коли бомбардувальники супротивника не здійснювали атаки на Німеччину і повинні були з якоїсь причини повернутися, перед тим, як залишити повітряний простір Німеччини, вони скидали свої бомби саме на Кельн, найзахідніше німецьке місто.

    Дивно, що собор уцілів, не враховуючи невеликих пошкоджень. Можливо, це сталося тому, що бомбардувальники супротивника використовували його як орієнтир і не хотіли його знищувати. Кельн також є важливим вузлом перетину залізничних колій і слугує зручним відправним пунктом для поїздок до Франції, Нідерландів і Бельгії. До Парижа всього лише чотири години потягом, а до Амстердама – дві.

    У Кельні, як в багатонаціональному місті, можна знайти практично будь-яку їжу, яку тільки можна уявити, включаючи чудові китайські та індійські ресторани.

    Шопінг

    Найбагатолюдніший район для шопінгу – це пішохідна вулиця Хое, біля собору, яка веде на Шільдергасе. Це найбільший торговий район міста, в якому розташована мережа магазинів одягу, таких, як Gap, H&M і C&A, а також безліч універмагів.

    На вихідних вулиці заповнюються музикантами і вуличними акторами, а центр Шільдергасе – торговими наметами, в яких продаються ювелірні вироби, фрукти і овочі.

    Наймоднішою вулицею Кельна вважається популярна серед студентів і заповнена електричними вивісками Еренштрасе. Там ви зможете знайти все, починаючи від джинсів у стилі ретро, до меблів у стилі кіч, а також сучасні дизайнерські розробки. Ця вулиця, затиснена між магазинами сотнями затишних кафе і барів, завжди заповнена студентами і покупцями.

    Пляшка "Eau de Cologne", або кельнської води, як і раніше є популярним, хоча вже не модним сувеніром, названим на честь міста.

    Одна з найвідоміших марок "4711" одержала свою назву від номера будинку, де вона була винайдена. На сьогоднішній день її продають в магазині "4711" на розі Швертнергасе і Глокенгасе. Характерні пляшки з блакитною етикеткою досить красиві, хоча аромат – справа смаку.

    Мистецтво

    Музей Людвіга – це, напевно, одна з найкращих колекцій сучасного мистецтва Німеччини. Там зберігаються чудові роботи німецького імпресіонізму, включаючи Отто Дікса і Макса Ернста, а також вражаючу колекцію Пікассо і напрям поп-арт, який представлений Енді Уорхолом і Джаспером Джонсом.

    Музей Валльраф-Ріхарц, що знаходиться в на диво сучасній будівлі кубічної форми, пропонує роботи художньої школи Кельна XVI сторіччя і володіє однією з найкращих колекцій картин цього періоду. Там також представлена хороша секція імпресіонізму, де представлені роботи Ренуара, Моне і Ван Гога.

    Щоб дізнатися про життя і творчість соціаліста Кете Кольвіц, відвідайте музей Кете Кольвіц у Кельні, в якому є колекція її скульптур і монохромної графіки. Кольвіц вважається однією з найважливіших художників Німеччини за її виключно глибокі за змістом відтиснення і скульптури, присвячені темам людського страждання – війні, смерті, голоду та бідності.

    Культура

    Головна визначна пам’ятка міста – це грандіозний Домський собор, одна з найбільших готичних будов, що будь-коли зводились людиною. Його шпилі були найвищими в світі доти, доки не була побудована Ейфелева вежа, але вони, як і раніше, залишаються найвищими в місті. Втомливий підйом на дах собору вартий зусиль, оскільки перед очима відкривається вигляд на все місто, що зачаровує.

    Поряд з Домським Собором знаходиться Римсько-німецький музей – один з найважливіших археологічних центрів Німеччини. Тут виставлені одні з найкращих римських знахідок району Рейну. Там є цікава колекція скульптур, скляного посуду і ювелірних виробів, але найзначнішим експонатом є мозаїка Діоніса, що має площу понад 70 кв. м.

    Музей шоколаду не включений до списку культурної спадщини, проте, це одне з найпопулярніших місць у місті. У музеї ви знайдете інформацію про історію і способи виготовлення шоколаду. Будівля музею є діючою шоколадною фабрикою, головною визначною пам’яткою якої є фонтан з рідкого молочного шоколаду. Відвідувачам пропонують безкоштовну дегустацію, тому будьте готові чудово провести час.

    Назір Кешвані. Спеціально для Великої Епохи

  • Туризм європейський – сервіс український

    Туризм європейський – сервіс український

    (з історії однієї подорожі)

    „Готуй сані влітку, а воза – взимку ", – згідно з цією народною мудрістю нам уже давно варто було подбати про літо, а саме, про найприємнішу його складову – відпустку.

    #img_left#Але ж перед початком нового туристичного сезону варто озирнутися і згадати про сезон попередній: що нового ми побачили, чому навчились і чим цікавим можемо поділитися з іншими. У деяких досвідчених туристів є свої спогади минулорічної поїздки за кордон, хай і не дуже приємні… Але, вважаємо, варто ознайомитись з їхньою історією подорожі, щоб самому не втрапити в таку ж халепу.

    Ігор та Вікторія В. – подружжя, яке використовує кожну можливість, аби  провести літню чи зимову відпустку десь подалі від Києва, побачити нові країни, дізнатись про їхні звичаї та культуру. Минулого літа перед ними постала нова дилема: куди їхати тепер? Де ми ще не були?

    На зустріч казці

    Пропозиція від туристичної компанії „Центр оздоровлення", яка продавала путівки від фірми „Феєрія", стала напрочуд доречною. Адже вони рекламували новий 12-денний тур дорогами Угорщини та колишньої Югославії. В програмі подорожі було обіцяно відвідання з екскурсіями надзвичайно дивовижних хорватських, угорських, сербських, чорногорських та боснійських міст та містечок. До того ж, поїздка мала бути автобусом, який є найдемократичнішим видом транспорту, що дозволяє бачити весь світ з вікна, навіть не підіймаючись із м’якого сидіння. Отже, подорож  у супроводі асів-професіоналів  обіцяла бути напрочуд захопливою.

    Спокуслива пропозиція швидко привабила досить багато туристів, і невдовзі група з 49 чоловік була набрана. У команді мандрівників було багато керівників та співробітників туристичних фірм, які вирішили ознайомитись з новим  маршрутом, щоб у майбутньому самим пропонувати такий відпочинок своїм клієнтам.

    Перед від’їздом всі формальності начебто були виконанні – підписано договір, оплачено екскурсії. Здавалося, хвилюватися вже нема про що…

    Початок розчарувань

    Першою несподіванкою став обіцяний автобус так званого «єврокласу», замість якого туристів у Чопі зустрів застарілий рейсовий „Ікарус". Та гід заспокоїла: „В цьому автобусі ми тільки перетнемо кордон". З ароматом бензину та комфортом минулого століття група вже насторожених туристів в’їхала в Угорщину.

    На зупинці в прикордонному угорському містечку Ніредьгазі ані автобус, ані інший транспорт на туристів не чекав. Тут вже українські мандрівники почали хвилюватися, але недовго, бо через декілька годин прибув ВІН. На жаль, марку цього автобусу розгледіти було майже неможливо, адже вона  просто стерлася за роки його експлуатації; вікна потемніли так, що жодним протиранням неможливо було позбутися того нальоту. Ну, а водії… ті взагалі порадували туристів своєю уніформою – шорти, майки та пантофлі, а в Угорщині навіть в міському транспорті люди цієї професії мають вдягати костюм та білу сорочку. До того ж, як виявилось потім, водії не знали ані маршруту, ані місцевості взагалі і вправно володіли тільки словацькою мовою. Насолоджуватись розповіддю екскурсовода туристам не дав мікрофон, що постійно виходив з ладу. Та коли автобус проїжджав звичайною місцевістю, де розповіді екскурсовода не були необхідними, до послуг туристів був телевізор. Але, на жаль подивитись відео туристи також не змогли, бо монітор постійно блимав. Пояснень такому сервісу «єврокласу» у супроводжуючого групу не було. А ось водії на своє виправдання розтлумачили через перекладача, що вони були насправді просто водіями таксі, які ніколи не сідали за кермо автобуса.

    Знайшлось виправдання і тому, чому в автобусі пасажирам не дозволяється користуватись біотуалетом. „Не хочете, щоб в салоні смерділо – не ходіть до туалету". От і доводилось подорожуючим чекати  4-5 годин зупинки. Але варто зауважити, що біотуалети якраз створені саме для таких випадків. І для того, щоб вони не смерділи, було б достатньо їх вчасно чистити. Але, схоже, в автобусах „єврокласу" такий сервіс не передбачений, так само, як і система кондиціювання. Все це було б не так і страшно, і туристи з часом, можливо, звикли б до такого „сервісу", якби він постійно не нагадував про себе затяжними поломками. Найбільш яскрава з яких сталася прямо над обривом в горах…

    Справжня загроза життю

    Перед виїздом до Белграда керівник групи запевнила, що на власні очі перевірила технічний стан автобуса і може гарантувати, що він готовий до гірської подорожі. Цікаво, звідки жінка-гід так добре зналася на технічних подробицях? Однак при кожному підйомі двигун починав диміти та горіти так, що одному з водіїв постійно доводилось заливати його водою, аж поки він не зупинився остаточно. Це сталося прямо в горах у неділю ввечері. І тут всіх охопив справжній тихий жах, адже поряд не було навіть і натяку на цивілізацію, саме так, як у захоплюючих пригодницьких фільмах. На щастя, туристам вдалось впіймати рейсовий автобус і на ньому дістатися найближчого міста.

    Дякуючи такому сервісу, „екскурсії" по Будапешту, Дубровнику та Белграду фактично були зірвані. Але в графік  вкластися горе-водії не змогли все одно. В результаті проїзд Бєлград-Чоп відбувався практично без санітарних зупинок і без зупинок на купівлю їжі на зворотній шлях. Та добре, що ніхто по-справжньому не постраждав, а міг би…

    Автобус – гільйотина

    Кріплення кришки багажного відділення автобусу було з самого початку зламане, тому на першій зупинці водій тримав її руками. Мабуть, це справа – не з легких, тому кмітливий чоловік просто підставив під неї … швабру. І от, коли Ігор наблизився до багажного відділення, щоб дістати валізу, швабра вислизнула, і важка металева кришка з гуркотом впала. Страшно собі уявити, що б могло статися, якби Ігор нахилився за багажем на мить пізніше.

    Побачивши цю картину, водій тільки роздратовано відповів: „Ви можете писати скаргу", а сам пішов і вирізав гілку, яку далі встановлювали на зупинках замість швабри. Всьому цьому були свідки, й Ігор навіть сфотографував такий механізм.

    Треба щось робити

    На десерт, коли туристи дісталися рідного Чопу і вже готові були спокійно зітхнути, що живі й майже без втрат повернулися до України, керівник групи не видав туристам білетів на потяг до Києва, а начальник потягу заявив, що вагон, в якому повинні були їхати туристи, відсутній взагалі. Як наслідок, люди з сумками бігали по всьому потягу в пошуках вільних місць. На щастя, для всіх вони знайшлися, хоч для деяких і на третіх полицях.

    Отже, в результаті такого „відпочинку" були не тільки зірвані договірні умови, але й поставлено під загрозу життя та здоров’я туристів. Всі вони були людьми досвідченими, тому прямо в поїзді були складені три акти, копію яких зразу ж по приїзду в Київ Ігор додав  до претензії на адресу турфірми „Центр оздоровлення". Через деякий час прийшла відповідь, у якій компанія висловила свою категоричну незгоду з тим, що умови договору були виконані не в повному обсязі. От тільки підтвердили, що не забезпечили туристів білетами на поїзд Чоп-Київ.

    В листі вони зазначили: „Автобус марки „Каросса", в якому їхали заявник та група туристів, відповідає нормам міжнародних пасажирських перевезень.

    Крім того, претензії з роботи транспорту не належать до роботи Виконавця, тобто  відповідність транспорту нормам лежить на перевізнику". До того ж, вони зазначили, що „система кондиціювання була цілком справною та використовувалась водіями автобусу згідно з технічними вимогами; технічна несправність в автобусі (зламані кріплення кришки багажника) була усунена водіями автобусу можливим засобом». У цьому посланні жодним чином не згадується про те, що через цей автобус мало не загинула людина.

    „Аварія в дорозі, яка виникла при переїзді з Хорватії в Будву, викликала затримку в дорозі на 3 години", – пише далі Виконавець. Нагадаємо, що згідно з діючим законом „Про туризм", за затримку транспорту санкції виставляються тільки в тому випадку, якщо її час перевищує 3 години.

    А щодо того, що екскурсії по Будапешту та Дубровнику насправді нагадували тур „галопом по Європі", а в Бєлграді туристи взагалі не мали змоги вийти та пройтись центром міста, в листі було пояснення, що „час проведений в дорозі, час на екскурсії, вільний час не був регламентованим і не визначався ані умовами договору, ані програмою туру. Виходячи з цього, Замовник не може об’єктивно судити про те, як саме повинні були проводитись екскурсії".

    Послання закінчується висновком: „Враховуючи все вищенаведене, вважаємо, що звинувачення та вимоги Замовників є необґрунтованими,  а Договір у цій частині виконаний в повній мірі". Ось так вам!

    Отримавши такого листа, Ігор був дуже здивований. Невже після недоброякісно виконаної роботи, неналежного сервісу, й того, що під загрозу було поставлено  життя 49 чоловік,  компанія не несе жодної відповідальності?

    Щоб розібратися в цьому, він направив листа до Державної служби туризму та курортів з викладенням проблеми, а також з питанням щодо доцільності ліцензування „Центру оздоровлення".

    Невдовзі заступник голови надіслав відповідь, у якій йдеться зокрема про:

    „Зауваження щодо надання неякісних послуг перевезення не регулюються Законами України „Про туризм", „Про ліцензування певних видів господарського діяльності" і не є безпосередньо предметом перевірки додержання ліцензійних умов, проведення господарської діяльності з організації іноземного, зарубіжного, внутрішнього туризму, екскурсійної діяльності, правом проведення яких наділена Державна служба туризму і курортів…

    …Повноваження щодо контролю за додержанням вимог чинного законодавства та інших питань стосовно транспортних засобів покладені на Міністерство транспорту і зв’язку України.

    Законом України „Про туризм", передбачено відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та майну туриста, відповідно до цивільного законодавства…

    …З приводу допомоги у вирішенні питання про повернення Ваших коштів, необхідно зазначити, що спори майнового і немайнового характеру з питань надання туристичних послуг підлягають вирішенню у встановленому законом порядку третейськими судами та судами загальної юрисдикції.

    Беручи до уваги норми ст. 34 Закону України „Про туризм", для вирішення порушених у скарзі питань про відшкодування збитків та якість туристичних послуг рекомендуємо звернутися до суду".

    „Підчепили на гачок"

    Можливо, суд і міг би врегулювати це питання, якби турфірма не вдалась до хитрощів. Нагадаємо, що єдиним визнаним порушенням умов фірма назвала незабезпечення туристів залізничними квитками. Гроші вони таки погодились повернути, але за умови, що туристи підпишуться під заявою, що жодних претензій щодо надання послуг вони не мають. Туристи були загнані в глухий кут. Втомлені від бюрократичної тяганини, вони таки поставили свої підписи і отримали по 98 грн. Підписали заяву й Ігор з Вікторією. Отже тепер пред’являти свої претензії вже нікому, бо підпис підтверджує, що їх просто немає.

    Розчарований Ігор вже почав думати, що закон навряд чи може стати на його бік. Залишається тільки дивуватись, як шахраям вдалося з жертви зробити винного.

    Післямова

    Сім’я вже майже була й забула про „казковий" літній відпочинок, та напередодні нового року Ігор та Вікторія отримали новорічну листівку від фірми „Центр оздоровлення". І щоб ви подумали? З поздоровленням в конверті була також… реклама нового туру з пропозицією відвідати Словаччину, Чехію, Францію та ін. Та навряд чи наші любителі подорожувати цього разу нею скористаються.

  • Заборонений плід солодкий, або як допомогти підліткові уникнути спокус?

    Заборонений плід солодкий, або як допомогти підліткові уникнути спокус?

    Як все-таки важко захистити свою дитину від проблем нашого сучасного суспільства! Всі батьки, здавалося б, розуміють, що для цього потрібно дати своєму чаду необхідні знання, навчити робити правильний вибір, вміти гідно сприймати невдачі і поразки, не кривити душею і бути чесним перед самим собою, вміти відповідати за свої вчинки.

    #img_left#Але часто наша надмірна опіка викликає протест і агресивну поведінку з боку дітей, і тоді їм доводиться самим утверджуватися на вулиці і в компанії своїх однолітків, де вони і стикаються з багатьма неприємностями. Що робити тоді батькам? Пропонуємо вам декілька простих порад психологів про те, як уберегти підлітка від згубних впливів сучасного суспільства і зберегти з ним довірливі стосунки.

    Куріння… Що? Знову?!

    Але не можна ж закривати очі на факти: кількість смертельних випадків від куріння тютюну набагато вища, ніж від інфекцій, отрут, воєн і катастроф. Куріння під час вагітності, навіть якщо палить не мати, а лише батько, завдає величезної шкоди дитині, яка ще не народилася. Звичка палити скорочує життя людини в середньому на термін від 19 до 23 років.

    Більшість тих, що палять, спробували першу сигарету, будучи підлітками, хоча про шкоду куріння кожен начувся з дитячих років, не кажучи вже про те, що на кожній пачці сигарет написано, що куріння небезпечне для здоров’я. І все-таки, чому підлітки починають палити?

    Основна причина – це занижена самооцінка! Хлопцям сигарета зазвичай дозволяє відчути себе мужнішим, хоча постійне куріння, навпаки, уповільнює зростання м’язової маси.

    Дівчина з сигаретою в руках виглядає начебто трохи загадковішою, що додає їй жіночності, але, на жаль, лише в очах подруг. На щастя, більшість чоловіків не люблять жінок, що палять.

    Як допомогти своїй дитині-підлітку уникнути нікотинової залежності? На думку психологів, необхідно зважати на підлітка, поважати його думку і погляди, дозволяти багато питань вирішувати самостійно. Батькам варто час від часу «відпускати повідець», тоді у дитини не виникне гострої необхідності доводити свою дорослість за допомогою сигарети.

    Допомогти дитині в чомусь бути успішнішою і компетентнішою, ніж її однолітки. Наприклад, гра на гітарі, успіхи в спорті, знання комп’ютера і т.п. забезпечать авторитет серед друзів і без сигарети.

    Не варто палити самим! За розрахунками наркологів, вірогідність того, що підліток закурить вже в 12 років, досягає 80%, якщо в сім’ї палять троє дорослих, і 40%, якщо палить хоча б одна людина.

    Дитина обов’язково оцінить ваш вчинок, якщо ви зважитеся кинути палити тільки заради того, щоб вона не приохотилася до цієї шкідливої звички. Не можете кинути? Будьте чесними! Поясніть, як безглуздо ви поступили, почавши палити, які слабкі ви тепер перед цією залежністю, і як багато шкоди вона вам приносить.

    Разом підрахуйте, скільки йде грошей у курця на сигарети в рік, і які корисні речі на ці гроші можна купити. Якщо ваша дитина палить, спробуйте підписати з нею індивідуальний договір: вона не палить рік, а ви за це в кінці року подаруєте їй бажану річ, яка коштує не менше заощадженої суми.

    Варто підказати підліткові, як можна відмовитися від пропозиції закурити. Психологи пропонують наступний алгоритм відмови: відмова + аргумент + зустрічна пропозиція. Аргументом може бути слабке здоров’я: «У мене алергія на тютюновий дим, може, краще проїдемося на велосипедах?»; або вже існуючий негативний досвід: «Я пробував – мені не сподобалося. А ти можеш підтягтися на турніку сім разів?» Стрічна пропозиція переводить розмову на іншу тему і виключає насмішки, можливі у разі відмови закурити.

    Сильний аргумент: «У наш час палити просто не модно! І до речі, не вигідно» – вже зараз при прийомі на високооплачувану роботу з двох кандидатур вибирають того, хто не палить.

    Вживання спиртних напоїв

    Чим небезпечно? Регулярністю! Якщо підліток хоче чогось добитися в житті, отримувати хорошу зарплату і вже тим більше мати власний бізнес, то мозок йому дуже стане в нагоді! А будь-який алкоголь, як відомо, попросту заглушує роботу кори головного мозку. Крім того, на хвості неприємності на ім’я «алкоголь» сидить інша, ім’я якої…

    Хуліганство

    Так, кров вирує, особливо якщо трохи випити… І до розсудливості закликати теж марно… Але ж буває той самий момент, часом, коротка мить, коли перед підлітком стоїть вибір – робити чи ні, йти або не йти. Від вибору залежить дуже багато чого!

    Наркотики

    Необхідно знати одну просту річ: спробувавши один раз, можна втратити шанс і надію на хороше життя, свій будинок, свою сім’ю, дітей, кар’єру – ось далеко не повний список, від чого доводиться відмовлятися за лічені секунди! Вживаючи наркотики, людина з першої дози впадає в психічну і фізичну залежність від цих речовин, яка називається наркоманією і викликає психічні розлади – спотворення світогляду, зміну особистості, а також важкі захворювання внутрішніх органів. Наркотики ослаблюють імунітет і виснажують організм.

    Внутрішньовенні наркотики сприяють передачі вірусних гепатитів В, З і D, а також ВІЛ, що викликає СНІД.

    Існують непрямі ознаки регулярного вживання наркотиків:

    широкі або вузькі зіниці незалежно від освітлення;

    невиразна мова або «п’яна хода» за відсутності запаху алкоголю з рота;

    дратівливість, різкість, скритність;

    зниження інтересу до улюблених захоплень;

    різке зростання фінансових потреб;

    сліди уколів в місцях розташування вен, прагнення постійне носити одяг з довгими рукавами.

    Самолікування від цієї залежності неефективне. Необхідно звертатися до психіатрів-наркологів, які мають досвід успішної боротьби з цією недугою.

    Ранній секс

    Чим небезпечний? Ризик зараження смертельно небезпечною інфекцією.

    Сучасна медицина не заохочує раннього початку статевого життя. Головна причина – непомірно висока в нашій країні частота абортів серед дівчаток-підлітків, а також збільшення розповсюдження серед підлітків інфекцій, що передаються статевим шляхом, приводять до різних ускладнень і безпліддя. Адже будь-яка дівчинка в майбутньому мріє стати матір’ю!

    Як уникнути небезпек, якщо, не дивлячись на всі застереження батьків, все-таки ваша дитина має сексуальні стосунки? Важливо розповісти про необхідність контрацепції. Найбільш відповідний засіб – презерватив, який відносно ефективно захищає від інфекцій, що передаються статевим шляхом. Інші засоби неефективні!

    Необхідно проконсультуватися з лікарем щодо протизаплідних засобів і уникати «аварійної» контрацепції, якою можна користуватися не частіше як 4-и рази на рік.

    Сподіваємося, що наші прості поради допоможуть Вам швидше порозумітися з дітьми і допомогти їм безболісно пережити цей важкий підлітковий вік.

  • Підприємець Трейсі Хьюз удостоєна нагороди під час місяця історії жінок

    Після отримання нагороди для ділових жінок банку «North Fork» Трейсі Хьюз сказала, що, як вона тепер зрозуміла, кондитерський бізнес – «її покликання». Нагорода була вручена на заході, приуроченому до місяця історії жінок.

    Хьюз почала займатися кондитерським бізнесом, коли працювала в компанії «Colgate-Palmolive» і принесла на роботу торт. Він так сподобався колегам, що вони почали замовляти кондитерські вироби, і за ніч вона на своїй нью-йоркській квартирі випікала 10-12 пирогів.

    Після того, як її скоротили з «Colgate-Palmolive», що було її третім скороченням за 14 років, вона вирішила прислухатися до внутрішнього голосу і взяти своє життя під контроль. «Я хотіла здійснити мрію, яка виникла у мене давно, і момент був вибраний правильно», – сказала вона.

    У 2003 році у неї з’явився перший значний клієнт – фінансова компанія «Сміт Барні», що замовляє кондитерські вироби для своїх партнерів у банківській справі. Поворотним моментом стало внесення її компанії до списку журналу Опрі Уїнфрі «О», а також репортажів, що послідували, в чотирьох інших журналах, на Fox TV і радіо-шоу Венді Вільямс.

    В даний час компанія Хьюз випікає кожного тижня 500 кондитерських виробів, у свята – більше. Скоро вони з’являться і в ресторанах.

    Любов до здоби у пекаря-самоучки сягає корінням в дитинство. «Моя пристрасть до випічки йде від моєї бабусі, – говорить Хьюз. – Я пам’ятаю, як дитиною облизувала збивачки після того, як бабуся готувала свої домашні торти. Я спробувала воскресити цей дух у моїх кексах з ромом, секретний рецепт яких виник після експериментів на кухні пізніми вечорами після роботи».

    Будучи талановитим пекарем, Хьюз також є професійною моделлю. Вона з’являлася на обкладинці журналу «Ebony» і «Essence».

    На запитання про проблеми, з якими вона зіткнулася в бізнесі, Трейсі відповіла, що складність була в тому, щоб навчити людей дивитися на випічку як на бізнес, а не хобі, і переконати їх ставитися до неї, як до серйозної ділової жінки.

    Кент Конкол. Велика Епоха
  • Показ весільної колекції у Нью-Йорку від Badgley Mischka (фотоогляд)

    Показ весільної колекції у Нью-Йорку від Badgley Mischka (фотоогляд)

    14 квітня 2007 р. у Нью-Йорку у «Jumeirah Essex House» була представлена колекція весільного вбрання від Badgley Mischka.

    #img_gallery#

  • Історія із Стародавнього Китаю: чеснота простого селянина

    Історія із Стародавнього Китаю: чеснота простого селянина

    Селянин Хуан Цзяньцзи, який народився в Ченду, провінція Сичуань, за часів династії північна Сун, був звичайною людиною з праведним способом життя. Він не гнався за особистою вигодою, був щасливий, коли у нього з’являлася можливість допомогти іншим, і користувався великою пошаною у людей.

    #img_left#В цей час бургомістром Ченду був Чжан Юн. Він також був доброчесною людиною, чиновником з почуттям справедливості, хоча й трохи гордовитим. Одного разу уві сні йому з’явилося божество і повідомило: «До тебе прибув Хуан Цзяньцзи з Симень». Після цього увійшла людина в даоському одіянні. Божество спустилося східцями, щоб зустріти Хуана Цзяньцзи. Воно запропонувало гостю місце вище, ніж бургомістрові.

    Наступного ранку Чжан Юн розпочав пошуки Хуана Цзяньцзи, і, нарешті, його знайшов. Коли він побачив його, то зрозумів, що це та ж сама людина, яку він бачив уві сні. Він запитав у селянина, чи дійсно він щодня здійснював стільки хороших справ і володіє настільки великою чеснотою, що навіть божество проявляє до нього таке шанування.

    Селянин Хуан відповів: «Я нічого особливого не робив. Всього лише займаюся обробкою своєї землі. Під час збирання врожаю я купив трохи зайвого зерна за гарну ціну. Наступного року воно виявилося мені непотрібним, і я продав його бідним селянам за тією ж самою ціною, тому що їхнє зерно ще не дозріло. Після продажу я не отримав ніякого прибутку. Вага зерна була такою самою. Але я також нічого не втратив від того, що допоміг цим бідним людям».

    Коли бургомістр це почув, глибоко зітхнувши, він сказав: «Ти дійсно заслуговуєш займати місце  вище за моє». Після цього він простягнувся на землі, щоб виразити йому шанування.

    Існує прислів’я: «Не треба думати, що за добрі справи не буде відплати». Володіючи жалісливим серцем, селянин не шукав для себе ніякої особистої вигоди. Він чесно вів свої справи, і цим надав допомогу іншим. Тому його всі поважали, і він був винагороджений.

    Версія німецькою

  • Інтуїція: відчуття, що кидає виклик фізичному

    Інтуїція: відчуття, що кидає виклик фізичному

    Інтуїція – шосте відчуття чи просто підвищена чутливість до зовнішніх подразників?

    «Єдиною по-справжньому цінною річчю є інтуїція».

    Альберт Ейнштейн



    #img_right#«Веселий; сердитий; веселий… точно веселий». 52 річний пацієнт X, котрий переніс два крововиливи в мозок, які серйозно пошкодили центр мозку відповідальний за обробку візуальної інформації, здавалося не вгадував вирази облич, які демонстрував у випадковому порядку апарат, що проводить моніторинг головного мозку.

    Проте коли йому «показували» фотознімки з обличчями, що виказували переляк, щастя й інші емоції, всліпу то він правильно «відчував» їх набагато частіше ніж якби це було просто випадковістю. Чи було це «баченням», поза межами звичайного зору, або способом сприйнятливості, який ще належить пізнати?

    Доктор Алан Пенья з Університету Нового Південного Уельсу в Австралії, і його команда дослідників у Женеві (Швейцарія) були вражені результатами цього дослідження. Головний мозок пацієнта X під час сканування проявляв помітну активність у правій мигдалині, і були отримані показники, ідентичні отриманим у здорового мозку з такою ж активністю.

    Багатьох нейробіологів нещодавній досвід із пацієнтом X наштовхує на думку про цікаву можливість — додати до п’яти відомих відчуттів ще одне. Для інших це не більше ніж наукова прелюдія до дослідження вже відомої здібності до інтуїції.

    Не дивлячись на слабке наукове визнання в минулому столітті, ідея існування інтуїції останніми роками отримала новий поштовх у сфері нейрофізіології. Ця можлива здатність «знання» речей, які ще не відбулися, далеких подій або змін, що насуваються, була впродовж тисячоліть добре відома практично всім корінним народам світу – на противагу тривалого неприйняття скептичними науковими кругами.

    Підвищена чутливість або шосте відчуття?

    «Море винесло до берега сотні людських тіл, але там немає жодного мертвого слона. Не було знайдено навіть жодного кота або зайця (…) дуже дивно, що не було відмічено загибелі ніяких тварин». Ці заяви, які були зроблені державним посадовцем Шрі-Ланки після Азіатського цунамі в 2004 р., викликають цікаві запитання.

    Наприклад, чи володіють тварини здатністю тим, чи іншим чином відчувати небезпеку, що наближається? Як вони врятувалися від цунамі? Усього лише за лічені хвилини до появи хвилі вони врятувалися втечею на підвищення острова .

    У той же час племена аборигенів цього району, завдяки своєму 60-тисячолітньому контактові з природним середовищем, наслідуючи поведінку тварин, теж тікають на підвищення. Як результат – практично всі місцеві жителі вижили після буйства водної стихії.

    Але як тварини й аборигени відчули небезпеку, що насувалася? Чи справедливо було б постулювати, або, можливо, навіть стверджувати наявність інтуїції? Як же діє цей загадковий біологічний механізм?

    Відповісти на це запитання, зрозуміло, не так легко, як його поставити. За припущеннями дослідників, корінні жителі острова за багато років несвідомо отримали деякі важливі уроки. Наприклад, вони відчувають звуковий резонанс кроків диких слонів, коли ті кидаються бігти в напрямку внутрішньої частини острова, а також звернули увагу на дивну поведінку дельфінів і ігуан, а також дикий бунт птахів. Завдяки цьому їм фактично вдалося відчути те, що наші складні радари, які не працювали під час цунамі, зробити не змогли.

    Як повідомляється в статті популярного видання Science, учені з Вашингтонського університету в Сент-Луїсі, говорять, що ключ до передбачення аборигенів знаходиться в частині мозку, іменованою передньою частиною кори поясної звивини (anterior cingulate), яка активізується при змінах навколишніх природних умов, непомітних свідомості, але, проте, необхідних людині, щоб вижити.

    На питання, чому тварини почули небезпеку раніше, відповісти, ймовірно, важче. Деббі Мартір, що спеціалізується на програмах захисту тварин на острові Суматра (один з островів, що найбільш постраждали від цунамі) висловлює свою думку, що «це могли бути коливання, а також міг змінитися атмосферний тиск, що стривожило тварин і примусило їх переміститися туди, де вони відчували б себе безпечніше», і додала, що «зокрема, дикі тварини надзвичайно чутливі. Вони володіють чудовим слухом і, ймовірно, могли чути наступ води на відстані». Це може послужити вагомим доказом чутливості диких видів до практично непомітних подразників.

    Проте багато вчених припускають, що в даному випадку, так як і з пацієнтом X, повинен існувати інший метод, завдяки якому живі організми можуть сприймати навколишнє середовище. Було засвідчено, що птахи й інші тварини покидають даний район безпосередньо перед виверженням вулкана. Китайські біологи провели дослідження, яке показало, що за декілька хвилин до початку землетрусу кішки, собаки й інші автохтонні (місцеві) види стають досить збудженими, а в деяких випадках навіть нестримно завивають, гавкають і нявкають. Дослідники описують, що під час таких випадків змії покидають свої нори, птахи б’ються в клітках, а щурі намагаються куди-небудь утекти.

    Прихована здатність

    Початковий експеримент був простий: по сорок добровольців і по двоє фотографів на дослід. Керівник експерименту, канадець Рональд Ренсінк, старший викладач інформатики й психології в Університеті Британської Колумбії, спробував описати причини автокатастроф у випадках, коли водій, з вини якого відбулося зіткнення, не бачив автомобіль, у який врізався. Дослідження було опубліковане в журналі «Psychological Science».

    Спочатку добровольцям показували фотознімок дороги, який періодично оновлювали, замінюючи ідентичним зображенням. У довільний момент при оновленні фото відбувалися зміни – наприклад, віддалялися, змінювалися або додавалися елементи. Ці зміни, навіть великі, часто важко було помітити.

    У досліді учасники повинні були натискали на кнопку звукового сигналу в той момент, коли вони помічали зміну в послідовності зображень. Несподіванкою в цьому експерименті стало те, що кілька добровольців запитали Ренсінка, чи повинні вони натискати на кнопку лише тоді, коли дійсно бачили зміну, чи їм можна натискати на неї й у ту мить, коли вони відчули інтуїтивно, що вона ось-ось відбудеться.

    Потім експеримент кардинально змінили, і Ренсінк виявив не тільки те, що більшість добровольців у той самий момент усвідомлюють, що відбулася зміна, але й те, що одна третина з них натискала на звуковий сигнал трохи раніше.

    Здається, ці дослідження демонструють, що інтуїція цілком може бути несвідомим способом виявлення нескінченно малих змін навколишнього оточення, здатністю сприймати подразники, які неможливо виявити за допомогою наших наукових технологій. І в першому й у другому випадку вона є вражаючим і корисним прихованим шостим відчуттям, що заснуло за роки технологічної еволюції людства.

    Побачивши під час експерименту, що, коли ми не роздумуємо надто довго над рішенням складних питань, використовуючи свою свідомість, а робимо перерву, відступаємо на крок і «засинаємо над цим», результати завжди виявляються кращими. Дослідник Ап Дейкстерхейс з Амстердамського університету прийшов до висновку, що «на якомусь етапі нашої еволюції, ми стали ухвалювати рішення свідомо, і в нас це не дуже добре виходить. Ми повинні навчитися дозволяти нашому несвідомому справлятися зі складними завданнями».

  • Виховання дітей — Олег Віссаріонович Кільчичаків

    Виховання дітей — Олег Віссаріонович Кільчичаків

    Якщо один день людина була моїм учителем, то я повинен поважати її, як мого батька, усе своє життя (Стародавній вислів).

    #img_left#Дитина – центр Усесвіту. Її загадка і її Майбутнє. Саме так уважає Олег Віссаріонович Кільчичаків – власник і керівник Школи гувернерів у Санкт-Петербурзі.

    – Усе має свій початок. Із чого починали Ви?

    – Радянську освіту, з одного боку, хвалили, і, справді, у нас були грамотні інженери, і в космос ми літали, але при цьому був колективний підхід до виховання.

    Готували конформістів, тобто людей, які у всьому повинні були погоджуватися з думкою колективу. Була система – “один гребінець”, і під неї розчісували всіх. Я тоді викладав історію в 5, 8, 9 класах у звичайній радянській школі, у якій навчалося близько 1 000 дітей. Я сам бачив усі прояви цієї хибної системи освіти.

    Діти приходили в школу із цікавістю. Вони любили свою школу, свої предмети, свої ручки, свої фломастери. Але так було приблизно до 4-5 класу. Слабкі вихователі й слабкі вчителі в початковій школі не могли розвинути в дітей бажання отримувати знання й далі. До 8 класу за знаннями вже ходили одиниці. Тобто школа вбивала інтерес до навчання.

    У мене є син, і на цю проблему я дивився очима батька. Це був початок 90-х років, коли була важка економічна ситуація, і батькам доводилося багато працювати в нашій країні, займатися з дітьми в них не було часу. Тоді й виникла ідея створення школи гувернерів. Це було не так, що я прокинувся вранці й вирішив, тобто нічого нового я не придумав.

    Якщо за два-три роки до школи з дитиною позайматися індивідуально, то у неї буде кістяк – в неї буде закладено бажання вчитися, здобути блискучу освіту. Ми хочемо готувати людей, які можуть сказати на чорне-чорне біле-біле, які готові обстоювати свою думку і йти проти колективу не тому, що вони бунтарі, а тому що вони готові відстоювати свою точку зору на деякі речі. Мій ідеал – це люди-нонконформісти, тобто ті, хто діятиме незалежно від того, що написано на першій сторінці газети “Правда”.

    Якщо ми пригадаємо минуле, то у всіх заможних людей у Росії діти здобували домашню освіту, виписували гувернерів із Франції, Англії, Німеччини. У багатьох відомих людей у біографії написано: здобув блискучу домашню освіту. А потім вони вже йшли в університет. Але відносилися до гувернера як до вчителя все життя, були дуже вдячні.

    – Еліта. Кого Ви вважаєте елітою?

    – У перекладі із французької це кращий серед рівних. Еліта є серед гімнастів, фігуристів, серед музикантів. Але в нас у 90-х роках поняття слова “еліта” убили. Наприклад, реклама: “Елітні торти з доставкою” – це смішно. Якщо говорити про еліту в сенсі виховання, то діти, котрі здобули домашню освіту, мають рівень знань вищий ніж той який дають у муніципальній, або навіть приватній школі. Вони вихованіші й більш освічені за інших, це майбутня інтелектуальна еліта Росії. Я, звичайно, за генетику й уважаю, що діти не рівні генеалогічно, але вони рівні за способом отримання знань.

    – Хороший викладач – це дар божий. Як Ви підбираєте співробітників? Напевно, це дуже складно.

    – Складно. Чому хороші викладачі не йдуть у гувернери, хоча багато хто з них здатний, займаючись із дитиною по дві години на день, підготувати її до школи? Є дві перешкоди: перша – у суспільстві до професії гувернера ставляться не дуже прихильно. Завжди вважалося, що йти в гувернантки не дуже добре – це не ідеал для жінки. До того ж ви можете потрапити в сім’ю неінтелігентів-мільйонерів, які можуть нагрубити, образити, принизити.

    З неї знущаються діти нерозумних батьків, так буває – це правда. Тому ми втрачаємо багатьох, хто міг би бути хорошим гувернером. І друга – це фінансова сторона. Існує ринок, існує такса, і 30 000 рублів у місяць на сьогодні – це максимум, більше платити гувернерові ніхто не буде. Молоді люди не йдуть. Якщо ти здобув музичну освіту в консерваторії, закінчив університет, знаєш досконало європейські мови, то ти у великому місті можеш легко заробити більш ніж 30 000 рублів на місяць. Є ще один бік – у 90-х роках у цю професію прийшло багато слабких педагогів.

    Сірі педагоги зіпсували імідж гувернера. Дуже хороших учителів усього 10%, інші – сіра маса. Приходить такий слабкий педагог, вона не любить сім’ю, у яку прийшла, погано ставиться до дитини, думає тільки про себе, заздрить сім’ї, у якій працює. Те, що повідомляли ЗМІ про випадки побиття дітей і інші неприємні факти, – це правда. Такі жінки можуть лягти в ліжко з господарем, щоб отримувати більше грошей, крадуть речі, усе це не придумано. Аморально поступати можуть і ті й інші.

    Тому ми вважаємо, що гувернером може бути людина сильна, така, що відбулася соціально, успішний сім’янин. Якщо це жінка, то в неї повинні бути надійний чоловік, не п’яниця, дорослі діти, що живуть самостійно. Тоді в неї спокійно на душі. Вона цікава, розумна, освічена. Вона оптимістична, вона особа. Дитині з такою цікаво. У нас були випадки, коли дитина так любила гувернантку, що ховала одяг, щоб вона не йшла.

    – Батьки в таких випадках не ревнують?

    – Звичайно, ревнують. Це питання є в кожній сім’ї. Іноді гувернантку через це звільняють. Такої проблеми немає в інтелігентних розуміючих батьків. Навіть за дві години в день дитина прикипає до хорошої гувернантки, і люди розумні вважають, що це добре – у дитини є друг.

    Ще розумніша мама використовує це на свою користь: вона приходить до дитини тільки з позитивним настроєм, вона не карає, вона говорить тільки теплі добрі слова, а всі побутові дрібниці – це доля гувернантки. Розумна мама спокійна, дурна – ревнує. Ще важче з бабусями. Їхні ревнощі не керовані.

    – Патріотизм і віра у вихованні, розкажіть небагато про це.

    – Патріотизм і державність у вихованні – це дуже важливо. Гувернантка починає з того, що учить дитину любити батьків. Це листівка мамі на 8 березня, лист таткові, малюнок для батьків у подарунок і т.д. Це краєзнавство, історія Петербургу. Зрозуміло, що в цьому віці дитина ще не зрозуміє історію Росії, для неї зрозуміліша історія міста.

    Тобто патріотизм, державність, майбутня доля Росії – усе це у вихованні присутнє обов’язково. Сама школа гувернерів аполітична – ми не підтримуємо жодних політичних партій, але ми за те, щоб держава була міцною, процвітаючою.

    Гувернантка може бути атеїстом, може належати будь-якій конфесії, але вона повинна говорити про віру так, як це прийнято в сім’ї.

    – Як Ви ставитеся до вивчення православ’я в школі?

    – Я супротивник. У нас багатонаціональна й багатоконфесійна держава, місто. Проти тому, що якщо навіть введено буде факультативно, то однаково з’являться проблеми. Якщо хтось не піде на факультатив, то однокласники засуджуватимуть. Засуджуватиме нерозумна вчителька, з якою вимагатимуть виконання плану з відвідин факультативу.

    Якщо в Санкт-Петербурзі до цього можуть поставитися лояльно, то в інших місцях Росії (Володимир, Рязань, Тула) по-іншому. Дитина не витримає тиску й ходитиме. Треба читати курс усіх релігій. У нас світська держава, і я проти спроби ввести вивчення якоїсь певної релігії. При цьому порушуються права дитини неправославного, дитини-атеїста, дитини іншої конфесії.

    – Як Ви уявляєте майбутню систему освіти?

    – Я вважаю, що в школу треба йти у віці більш зрілому, ніж зараз. Дитина від природи егоїстична й дика по-хорошому. Вона ще багато чому не навчена. Вона егоїст по-справжньому, але її можна виховати. У 1989 році мене назвали фашистом через те, що я запропонував розділити дітей за здібностями. А через три роки в школах увели тестування. І це добре. Не обов’язково кожній дитині вчитися 9-12 років, як зараз.

    Якщо дитина надалі збирається бути робітником, то хай навчається 7 років. Хай навчиться читати, писати, вивчить географію, історію, математику, креслення, логіку було б непогано, театральне мистецтво, щоб бути розкріпаченим. Продовжувати вчити її далі – це даремна праця й великі бюджетні кошти, викинуті на вітер.

    Сьогодні існує система спеціалізованих шкіл, інтернатів, військові училища. Так здобувають освіту музиканти, спортсмени. Можна складати іспити екстерном. Моя племінниця так навчається. Але якщо не відбувся як спортсмен, музикант, то нічого страшного, є система отримання додаткової освіти.

    Дуже важливо, щоб у школі були сильні вчителі, особливо викладачі-чоловіки. Треба платити хорошу зарплатню, щоб прийшли чоловіки. Хоча б 30 000 рублів. Дуже важливо, щоб у класах, розділених за профілями, цей профільний предмет викладав саме чоловік – у Росії так склалося, що саме чоловіки є сильними профільними педагогами. Важливо розуміти, що процес навчання не закінчується на тому, що дитина пішла в школу. У цьому процесі постійно повинні брати участь і батьки, і вчителі.

    Надія Жихаревич. Велика Епоха

    Корисне посилання: www.ukrlitzno.com.ua.

  • Глечик із тріщиною. Казки з Індії й Шрі-Ланки

    Глечик із тріщиною. Казки з Індії й Шрі-Ланки

    Колись жив один чоловік, що заробляв собі на хліб тим, що приносив воду з річки до будинку свого роботодавця.

    #img_left#У хазяїна будинку було велике господарство, і йому було потрібно багато води для поливання садів навколо його будинку, готування їжі й купання.

    І той чоловік приносив воду на коромислі, з обох кінців якого висіли глиняні глечики. Уранці він виходив із порожніми глечиками й повертався з наповненими, і так повторювалося по кілька разів на день.

    В одному із глечиків була тріщина. Коли чоловік долав свій шлях, вода капала із глечика, і після довгої дороги в глечику залишалася лише половина води.

    Так тривало день за днем. Глечик же, що залишався повним, дуже пишався тим, що він ідеально виконував своє доручення. І він нашіптував із докором іншому глечикові: «Ти повинен соромитися самого себе; рівно половина води втрачається, коли ти носиш її з ріки».

    Другий глечик почав почувати себе приниженим і соромитися того, що не виконує свою роботу як належить. Особливо після того, як чоловік у черговий раз підійшов до річки, і глечик у ній побачив своє відображення із тріщиною.

    – Я прошу пробачення, – сказав він чоловікові, – я соромлюся самого себе.

    – Чому? – запитав його чоловік. – Чого ти соромишся?

    – Я не виконую свого призначення. Половина води витікає із тріщини в мені, і тобі доводиться працювати удвічі більше, щоб відновити розлиту воду.

    Чоловік пожалів його й сказав:

    – Коли ми будемо проходити дорогою, скажи мені, що ти думаєш про квіти, які супроводжують нас усюди.

    – Квіти дуже гарні, – сказав глечик, – але тобі не вдасться відволікти мене від того, що я погано виконую свою роботу.

    – Друже мій, – відповів чоловік, – ти не зовсім мене зрозумів, невже ти не помітив, що квіти розцвітають тільки, з одного боку дороги. Я знав, що просочується вода, і міг замінити тебе на інший глечик, але замість цього я посіяв насіння з одного боку дороги, і ти поливав його щодня, поки не з’явилися квіти. Щодня, коли я долаю свій шлях від річки до будинку, ці квіти радують моє серце й надихають мене продовжувати роботу, саме такий глечик мені потрібний, за що я тобі й вдячний.

    Чоловік не хотів позбавляти життя предмет, яким є глечик із тріщиною, тому що він знав секрет мудрості про те, що всі предмети на світі – живі.

    Версія на івриті

  • Чи дійсно сік з червоного винограду може вилікувати всі наші хвороби?

    Чи дійсно сік з червоного винограду може вилікувати всі наші хвороби?

    Недавно я зацікавився результатами дослідження, яке виявило антиокислювальні властивості у деяких плодово-ягідних соків і фруктових напоїв.

    #img_left#Виявилось, що з 13 досліджених плодово-ягідних соків, сік з червоного винограду володіє найбільш сильним антиокислювальним ефектом, що пояснюється наявністю в ньому великої кількості рослинних речовин, які потенційно запобігають хворобам, відомих як поліфеноли.

    Результати цього дослідження привели до того, що сік червоного винограду назвали королем плодово-ягідних соків. Проте перш ніж кинутися в магазин за цим суперпродуктом, було б добре звернути увагу на основний компонент соку з червоного винограду – цукор.

    Як і всі плодово-ягідні соки, сік з червоного винограду містить багато цукру. У соку однієї відомої торгової марки міститься 40 г. цукру на 240 мл. соку. Тобто в 100 мл. напою міститься 16,66 г. цукру. З іншого боку, в кока-колі міститься 35 г. цукру на 330 мл., тобто 10, 6 г. в 100 мл. Це означає, що в червоному виноградному соку міститься на 50 % більше цукру, ніж в кока-колі.

    Невже цей надлишок цукру може звести нанівець деякі оздоровлюючі властивості, які приписуються поліфенолам в соку з червоного винограду? Схоже, це риторичне запитання.

    Цукор в таких плодово-ягідних соках, як сік з червоного винограду, в основному, знаходиться у формі глюкози і фруктози. Як я писав раніше, хоча фруктозу часто розглядають як «корисну» форму цукру, є докази, що це далеко не так.

    Якраз на цьому тижні, наприклад, було опубліковане дослідження, в якому йдеться, що ця форма цукру може неабиякою мірою шкодити здоров’ю. У дослідженні, опублікованому в журналі «Гепатологія», щурів нагодували цукровим розчином, що містить або глюкозу, або фруктозу (2). Годування щурів фруктозою привело до двох серйозних наслідків: збільшення вироблення жирів в печінці і зменшення ефективності білкового лептину (крім інших функцій, лептин зменшує вироблення жирів і сприяє спалюванню жиру в тілі).

    Дослідження виявило, що деякі негативні властивості фруктози були результатом погіршення функції рецептора, відомого під назвою альфа-поліфосфорна кислота. Цей рецептор присутній в тілі людини, і його активність у людини менша, ніж у щурів. В результаті, один з авторів дослідження «Гепатології» припустив, що ефект дії фруктози на людину повинен викликати ще гірші наслідки, ніж ті, які спостерігалися у щурів. Схоже, що є всі підстави вважати, що вживання фруктози може сприяти зростанню процесу ожиріння, яке спостерігається в світі.

    Враховуючи все вищесказане, є підстави стверджувати, що плодово-ягідні соки потрібно вживати з обережністю. Наявність у складі соку поліфенолу і його антиокислювальна дія не враховує всі властивості соку і вплив, що здійснюється на здоров’я людини.

    Статті:

    1. Roglans N. і ін. Погіршення активності Stat-3 печінки і зменшення поліфосфорної активності у щурів, нагодованих фруктозою. Hepatology, 2007; 45:778-788

    2. Mullen W, і ін. Аналіз фенолових сполук у соках, що продаються, і фруктових напоях. J Agric Food Chem. 16 березня 2007 року.

    Джон Бріффа – лікар з Лондона, який пише на теми здоров’я, зокрема, харчування і природної медицини.

    Версія англійською