Blog

#img_left_nostream#У грибників, як і у рибалок, є свої улюблені місця. І кожен грибник хвалить своє, хай навіть поганеньке (який-небудь бурелом із непрохідним болотом) місце. Але там – найбільше грибів, і краще за це місце для нього немає.

Йти туди неодмінно не менше десяти кілометрів, так як “до десятого кілометра все вже давно позбирано”, і взагалі: “Там не ліс, а парк культури й відпочинку”, – скаже Вам бувалий “мисливець на гриби”. Думка про те, що на вечерю,  можливо, будуть смажені в сметані рижики, а взимку на Різдво – мариновані маслюки, робить свою справу, і грибники, пробираючись крізь лісову гущавину, чимчикують  до заповітної здобичі.

“Парк культури й відпочинку” закінчується, і нога людини ступає за десятий кілометр. Бувалий грибник, махнувши рукою в нікуди, із словами:  “Я там подивлюся, а ти за ялинками пошукай. Біля тієї корявої торік купа  білих росла”, – відкланявшись, прямує вдалечінь. Біля “корявої” немає нічого схожого на обіцяне, тільки поганки, прикинувшись опеньками, гордо засідають на трухлявому пні. Ну, може, хоч оцю сироїжку для розплоду взяти.

Ого-го, груздь – красень! Та не один, тут ціле сімейство, – не нахилився б за сироїжкою, може, і не помітив би. А ось ще сім’я. І що тут почалося!..

Груздь, боровик, підберезник, знову груздь, та так багато… Сироїжки вже не котируються – інший сорт. Година, і кошик повний, а навколо ще повно грибів. Пакет з діркою з минулого походу лежить у кишені. Ну, нічого – зараз усе в хід піде.

Так, боровики – в панаму, білі гриби в куртку можна загорнути. Ну, на опеньки ми розмінюватися не будемо. Усе, під зав’язку – брати більше нікуди. А де ж бувалий? Після п’ятої спроби аукання силует бувалого, що мляво плентався, з’явився на горизонті. Пригадавши, що до автобуса залишилося всього нічого, грибники, підхопивши свою дорогоцінну ношу, потряслися у напрямку траси.

Ось якби ще заслінки на очі, як у коней, щоб по боках не оглядатися, а то одна спокуса навкруги. Бачить око, та нікуди брати. Останній кілометр перед зупинкою був подоланий у спринтерському темпі – автобус чекати не буде. Добре ще, що він “гумовий”, а то ні за що не влізли б з такою ось поклажею.

Нарешті, дім. П’ятий поверх, ліфта немає. Ну, нічого, після болота це – не перешкода, прорвемося. Хух…  Усе, фінішували. Залишилося тільки перебрати. От тут увесь оптимізм і зникає. А що робити? Винагородою ж за працю будуть смажені в киплячій олії рижики.
Завтра знову піду.

У східній частині Німеччини, Мюнхені, 16 вересня відкрився найбільший фестиваль пива. Цей захід є найбільшим народним фестивалем світу. Очікується, що цього року він збере до шести мільйонів відвідувачів. Це свято триватиме до 3 жовтня.

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

У східній частині Німеччини, Мюнхені, 16 вересня відкрився найбільший фестиваль пива. Цей захід є найбільшим народним фестивалем світу. Очікується, що цього року він збере до шести мільйонів відвідувачів. Це свято триватиме до 3 жовтня.

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

17 вересня в японському місті Йокогама відбувся показовий виступ  спортсменів синхронного плавання з Японії під час змагання за Кубок світу із синхронного плавання. Змагання відбувалося з 14 до 17 вересня впродовж чотирьох днів.  

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_left#Група дослідників з канадського Університету Калгарі використовує знімки із супутника і наземну зйомку, щоб скласти план ділянок проживання ведмедів гризлі у канадській провінції Альберта. Це робиться через побоювання, що бурхливе освоєння території загрожує майбутньому цих тварин у регіоні.

Четверо студентів узяли на себе завдання створити детальну карту нинішнього району проживання гризлі в Альберті, який через втручання людей істотно зменшився. Результати цього дослідження зможуть стати довідковою інформацією для майбутньої політики освоєння землі та землекористування, яке, як стверджують дослідники, може призводити до згубних стресів у ведмедів. Наслідками таких сильних стресів може стати нижча тривалість їхнього життя й зниження рівня народжуваності.

«Ми помітили, що у ведмедів гризлі в заповідних зонах менше стресів і вони більш здорові, ніж гризлі у громадських лісах, де багато всього відбувається», – розповідає професор географії з Університету Калгарі й один з координаторів програми доктор Грег Макдермід.

«Можливо, ми почнемо виявляти «популяції-острови» або популяції, які відрізані від інших популяцій, тільки через те, як розвивається Альберта».

Група представить свої остаточні висновки до 2011 року, коли закінчиться дослідження.

Низький коефіцієнт відтворення ведмедів гризлі і чутливість до порушень місць існування зробили їх одним із видів, які знаходяться під загрозою у Північній Америці. Макдермід розповів, що ще 150 років тому гризлі гасали по всій півночі й заходу Північної Америки, від Аляски до канадської провінції Манітоба, а на півдні аж до Мексики. Сьогодні гризлі займають усього лише половину своїх історичних районів проживання.

Доктор Скотт Нільсен, фахівець з екології ведмедів гризлі з Університету Альберти, стверджує, що нинішня густота популяції гризлі в Альберті досить низька порівняно з іншими популяціями.

«Частково причини такої різниці полягають у тому, що якість природного середовища в частині районів проживання гризлі провінції Альберта – мінімальна», – каже Нільсен.

Як він пояснює, ведмеді гризлі краще за все адаптовані до життя у відкритій або нерівній місцевості на невеликій височині, але великі площі в гірських парках, вкриті скелями та кригою, а також стиглі старі одновікові насадження лісу за межами парків є бідним середовищем для ведмедів.

Вважається, що були часи, коли у цих місцях жило більше 6 000 ведмедів гризлі. За роки після заселення цих територій людьми й порушення ними природного середовища гризлі це число зменшилося до приблизно 700, якщо вірити недавнім оцінкам.

Призначена в 2004 р. канадським урядом Команда з порятунку ведмедів гризлі Альберти вважає, що головні чинники, які впливають на популяцію ведмедів, включають дозволене і незаконне полювання, а також підвищену людську діяльність у ділянках проживання ведмедів гризлі, що призводить до підвищеної смертності серед них.

Команда також дала рекомендації щодо відновлення популяції ведмедів. Деякі з них включають створення заповідних зон, контроль освоєння території та іншої людської діяльності.

17 вересня в японському місті Йокогама відбувся показовий виступ  спортсменів синхронного плавання з Японії під час змагання за Кубок світу із синхронного плавання. Змагання відбувалося з 14 до 17 вересня впродовж чотирьох днів.

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

19 вересня в місті Японії, Токіо, президент автомобільної корпорації Катсуакі Ватанабе відвідав прес-конференцію, присвячену запускові у виробництво нової моделі  Lexus LS460. 

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

З першим кроком тлінної плоті по грішній землі до цього світу ввійшло щось. Щось маленьке, вертке, неспокійне, таке, що нагадує малокаліберного гризуна, і ім’я було йому – суєта.

#img_left#Саме суєтою, не беручи до уваги дерев, чорнозем і нафту, відрізняється земля від неба. Саме нею унікальна наша цивілізація і позначена наявність людини в тій або іншій точці Всесвіту.

Завдяки горезвісній суєті здійснюються найбільші у світі романтичні дурощі та фатальні помилки, купуються паперові сертифікати на неймовірно далекі зірки і розв’язуються світові війни…

Саме такою відмінною рисою як суєта, можна охарактеризувати відносини між Північною Кореєю та іншими країнами світу. А почалося все, не беручи до уваги приналежність Пхеньяну до комуністичного табору, з активної розробки корейцями атомних технологій. Це призвело до бурхливої реакції США, звичайно, негативної.

Тоді Пхеньян попросив у Штатів фінансової допомоги на будівництво АЕС на території Північної Кореї, а в обмін пообіцяв закрити свою ядерну програму. Отримавши категоричну відмову, КНДР зробила рішучий крок… і розірвала Міжнародний договір про нерозповсюдження ядерної зброї. І з тієї пори управляє своїми ядерними розробками, як хоче.

Проте за свою самостійність їй доводиться платити: терпіти незліченні звинувачення в підробці американської національної валюти для підтримки світового тероризму, носити клеймо “осі зла”, через яке їй перекрили фінансовий кисень, і щорічно сперечатися з південним сусідом через те, що він проводить сумісні навчання зі Сполученими Штатами.

Терпіла, терпіла, та і вирішила відповісти – узяла й запустила в липні цього року в повітря дві балістичні ракети. Проте на цьо.му справа не закінчилася: через місяць після ефектного військового випробування телеканал АВС почав бити на сполох, повідомляючи про те, що американська розвідка помітила пересування підозрілих автомобілів у районі північнокорейського полігона.

Такі дані стали причиною чуток про підготовлення підземних ядерних випробувань, що викликало достатньо неоднозначну реакцію в урядових колах США. Так, представником Білого дому було висловлено думку, що випробування в Північній Кореї хоча небажані, проте цілком можливі.

А американські дипломати, які перебувають на цей момент в Пхеньяні, ознайомившись з його ядерною програмою, повідомляють, що ні про які випробування в ній не мовиться. У відповідь на це американські органи влади висловили довіру, але все-таки попереджають, що у разі підтвердження їхніх побоювань стосовно Північної Кореї будуть уведені ще суворіші фінансові санкції та ін., та ін., та ін.

Скільки триватиме це протистояння – визначити складно. Якщо ж дуже постаратися, то можна дійти висновку, що трапиться це дуже нескоро, оскільки для заданого результату потрібно, щоб хто-небудь із барикад, які стоять по різні сторони, зважився піти на поступки, що вельми проблематично, адже в цій ситуації діє принцип “хто кого дожме”. А “дожимати” одне одного такі “міцні горішки” можуть ще досить довго.

Надія Соколова. Спеціально для Великої Епохи