Назва ікебана означає «живі квіти». У Японії ікебана була державною і чоловічою справою, яка личила буддійським ченцям і воїнам-самураям, а жінкам було категорично заборонено займатися ікебаною до XVII століття.
#img_left#Ікебана – це підношення богам і духам. У розробці цього ритуалу брали участь імператорський будинок і сегуни. Така важлива справа, що магічно забезпечує загальний добробут, знаходилася під строгим контролем держави. Засновник однієї з найстародавніших шкіл ікебани вважав, що «Для стародавніх складання квітів – шлях до просвітління».
Техніка складання композицій була привезена з Китаю в VI столітті буддійськими ченцями, які прямували до Японії для навчання. У Японії ікебана ставилася з обох сторін вівтаря в буддійських храмах у важких бронзових китайських посудинах. Тоді ці композиції називалися – рікка. В центрі композиції рікка поміщалася сосна заввишки 1,5 метра – символ Дерева Життя. В особливих випадках складалися композиції заввишки до 8 метрів.
З храмів Будди ікебана перейшла в храми бодхісаттв, храми синто та імператорські палаци. Потім – в будинки аристократії і самураїв.
Набагато пізніше ікебана увійшла до будинків простих японців як елемент ритуалу шанування Будди, духів, Богів і предків. Право складання ікебани отримали також і жінки.
Стародавні китайці казали: «Вгорі є Небесний рай, а внизу Су й Хан (м. Сучжоу і Ханчжоу)». Озеро Сіху, в перекладі з китайської – «Західне озеро», називається так тому, що лежить воно в західній частині м. Ханчжоу провінції Чжецзян. Озеро охоплює площу 60 кв. км. З трьох сторін його обступають гори, а з четвертої сторони до нього прилягає місто. Гори невисокі, але дуже живописні.
Згідно з легендою, озеро Сіху виникло з перлини, яку впустили на Землю Фенікс і Дракон.
#img_gallery#
2 квітня 2008 року в Токіо пройшла виставка осінньо-зимового одягу, на якому були представлені найновіші тенденції моди цього року.
Пропонуємо вашій увазі фотоогляд колекції одягу від японської фірми Musee D’Uji.
#img_gallery#
Зачарований чарівницею, безжальний китайський імператор-дракон повинен провести вічність у забутті. Його 10 000 воїнів перетворилися на теракотових воїнів. Проте коли шукач пригод Алекс О`Коннелл випадково будить володаря від вічної сплячки, він вимушений шукати допомоги у людей, які єдині знають, як справитися з воскреслими мертвяками: у своїх батьків.
Монарх повертається до життя, і наші герої розуміють, що його сила за цю тисячу років тільки збільшилася. Мумія готова підняти всю Азію в боротьбі за світове панування… якщо О`Коннелли її не зупинять.
Режисер: Роб Коен
Сценарій: Альфред Гог, Майлс Міллар
В ролях: Брендан Фрейзер, Джет Лі, Марія Белло, Джон Ханна, Люк Форд, Мішель Йео, Ізабелла Леун, Ентоні Он
за матеріалами:
Орел Кіноміст
З моменту свого відкриття австралійський континент вражав учених своєю дивовижною фауною і флорою. Якось з Австралії до Англії доставили пугало дивовижної тварини, яка виглядала явною містифікацією. Це було втілення зоопарку в одному звірові.
#img_left_nostream#Звір-зоопарк з плоским качиним дзьобом, покритим густою шерстю, має перетинчасті лапи. Плоский і широкий хвіст як у бобра, передні кінцівки як у крокодила, з шпорами на задніх лапах, призначеними для виділення отрути і з одним отвором під хвостом, що кладе яйця… Ссавець? Птах? Рептилія?
У ту пору з Австралії доходили чутки про звіра, що живе у воді й відкладає, подібно до птахів і рептилій, яйця і, що за цією твариною полюють аборигени, які люблять її м’ясо.
Щоб вирішити загадку дивовижної істоти до Австралії вирушив зоолог Беннет, і там він виявив – ця тварина, називається качконісом. Йому вдалося знайти гніздо качконіса, в якому було троє дитинчат, покритих шерстю. Коли люди відкрили гніздо і висадили дитинчат на землю, вони, хоча й бігали довкруги, але не робили ніяких спроб втекти від людей, як це роблять дорослі особини.
Тубільці, у яких розгорілися очі на цих жирних молоденьких звірів, говорили, що їм вже по вісім місяців і що старі качконоси годують молоком малюків тільки спочатку, а потім комахами, дрібними черепашками і тванню.
Справжню сенсацію викликало відкриття в 1884 р. зоологом Колдуеллом яєць качконіса. Цей покритий шерстю звір, який ростить своїх дитинчат подібно до ссавців, відкладав яйця, як рептилії і птахи. Самка відкладає в гнізді декілька яєць, а потім висиджує їх як курка.
З яєць вилуплюються голі, сліпі дитинчата з коротким носиком. Потім ніс подовжується, а тільце покривається шерстю. Хутро качконіса густе і грубе, темно-бурого кольору з сріблястим відтінком. Підшерстя сіре, схоже на підшерстя тюленя або морської видри, калана. Від хутра виходить специфічний рибний запах. Качконіси живуть у водоймищах з мулистим дном і проціджуючи мул через дзьоб, здобувають креветок, пуголовків черв’яків, жаб.
Чудові плавці і пірнальники качконіси можуть пробути під водою до 10 хвилин, закриваючи очі і вуха. Як же вони ухитряються знаходити здобич? Люди дізналися про це зовсім недавно. Виявилось, що ця дивовижна тварина-зоопарк володіє своєрідним «шостим» відчуттям. У голові качконіса є утворення-рецептори електросигналів, що утворюються під час роботи м’язів у істот – їхньої потенційної здобичі.
Звичайно, електросигнали від м’язів жаб і креветок дуже слабкі, але, проте, чуйний прилад в голові качконіса вхитряється їх уловити. Ще до цього вражаючого відкриття качконіс задав силу-силенну загадок зоологам і палеонтологам. Чи можна його віднести до ссавців? Чи ж це птах, що несе яйця? Чи отруйна рептилія, покрита шерстю? Або ж це представник особливого класу живих істот: не звірів, не птахів, не рептилій?
Качконіс несе яйця. З яєць з’являються дитинчата, яких мати починає годувати молоком. Молоко сочиться з отворів на животі матусі (сосків у неї немає), і малюки його просто злизують. У малюків короткий дзьоб і зуби, які з віком зникають, замінюючись простими роговими пластинками.
Температура тіла качконіса не перевищує 28˚ С і міняється як у рептилії, залежно від навколишнього середовища. На думку одного з біологів-еволюціоністів Джуліана Хакслі «качконосам вдалося вціліти впродовж 70 млн. років і ця тварина – одна з тих, що «були проміжними ланками між рептиліями і сучасними ссавцями».
От як зоолог Джерал Даррелу описав зовнішній вигляд качконіса: «Його химерний вигин дзьоба створював видимість постійної благодушної усмішки; в круглих карих очах-гудзичках виражалася яскрава особа. Він здавався одягненим у хутряну шубу, яка йому непомірно велика. Було відчуття, що він зараз закрякає, і справді, звук, що видається качконісом, нагадував незадоволене квоктання сердитої квочки, яка шкандибає по землі, немов дитинча видри, обнюхуючи все на своєму шляху».
Георгій Лупанін. Велика Епоха
Повне ім’я: Тетяна Ліберман
Місце народження: м. Оротукан, Магаданська область, Росія
Біографія
Тіна Кароль – творчий псевдонім блакитноокої киянки Тетяни Ліберман. На диво всім рідним, серйозна дівчина пов’язала своє життя з музикою. Закінчила вище Київське державне музичне училище ім. Р.М. Глієра. Подумавши, вирішила, що знання менеджменту і логістики в житті теж стане в нагоді, і вступила до Національного авіаційного університету.
З 11 років успішно бере участь у різних музичних конкурсах: Співаночка-Джазочка (3-а премія), Золоті трембіти (1-а премія), Юні зірки Прикарпаття (1-а премія), Таланти твої, Україна (1-а премія), Шолом, Україна (1-а премія), Різдвяні зустрічі у Братів Блюзу (2-а премія), Чорноморські ігри (3-а премія), Золотий струм (Гран-прі), Під однією зіркою (1-а премія), фестиваль Ми діти твої, Україна, Молода Галичина (2-а премія), Едельвейс (1-а премія), Сім культур, Перший всеукраїнський конкурс артистів естради (2-а премія), Перший всеукраїнський конкурс ізраїльської пісні (1-а премія). Представляла Україну на гала-концерті Слов’янського базару. Пощастило побувати на Російському балу в Лондоні.
Конкурс в Юрмалі Тіна вважає за найяскравішу, цікавішу і значнішу подію для молодого виконавця, а тому не могла упустити можливості взяти участь у ньому. Як відомо, на ньому Тіна зайняла друге місце й отримала приз із рук самої Примадонни, після чого, що називається, прокинулася знаменитою.
Стати учасником конкурсу Нова хвиля – вже саме собою престижно. А той факт, що співачка зайняла друге місце й отримала приз від Алли Пугачової (сума якого перевищила Гран-прі самого конкурсу), взагалі може закрутити голову. Але Тіна вважає цю перемогу новим етапом свого творчого шляху, етапом "сильним і переконливим, який був пройдений не "завдяки, а всупереч". Дійсно, ця перемога далася дівчині ой, як нелегко! Мало того, що дві з трьох пісень, які Тіна підготувала за умовами конкурсу, довелося в найостанніший момент міняти через їхню "неформатність", ще й під час одного з виступів відключився мікрофон.
Але виконавець настільки занурився у спів, що цього не помітила і доспівала пісню до кінця! Їй вистачило емоцій і голосу не просто заспівати пісню так, щоб її почули останні ряди, а зарядити зал своїм вогненним темпераментом. Так що досвід, здобутий в Юрмалі, Тіна вважає безцінним. І додає, що якби ця перемога їй далася легко, то це було б просто нецікаво.
Співачка представлена до звання Заслуженого артиста України, але вона вважає за краще концентруватися не на чергових нагородах і титулах, а на улюбленій справі – музиці. Сили й енергія, так для цього необхідні, генеруються під час роботи. Для Тіни Кароль записувати пісні, взагалі займатися творчістю – це гігантське задоволення. Планами на майбутнє виконавець ділиться не дуже охоче:
– Це глобальне питання, просто вселенське. Плани на майбутнє величезні й у чомусь навіть зухвалі. Про них двома словами не розповіси та і розповідати поки конкретно нічого – ми, я і моя команда, лише складаємо цей план. Адже всі наші дії мають бути прораховані – інакше це буде не професійний шоу-бізнес, а маніакальний психоз.
Питання про вільний час викликає у Тіни здивування. Для неї це недозволена розкіш. Та все ж інколи вона дозволяє собі розслабитися – погуляти в лісі, берегом моря, сходити на концерт органної музики або в картинну галерею. Довго валятися в ліжку не любить – шкода втрачати час. П’яти годин для сну їй цілком вистачає, щоб відчувати себе бадьорою.
Молода співачка поважає творчість будь-якого напряму і жанру, якщо воно щире. Сама завжди в кожен свій виступ укладає душу.
#img_right#- Усе, що я роблю, я роблю від чистого серця. Гордість народжує самозакоханість, а я цього не люблю, – відповідає Тіна, коли її питають, якими своїми досягненнями вона може пишатися.
У чоловіках цінує порядність і надійність, терпіти не може егоїстів, у жінках її приваблює інтелект і дратує безцільне існування. Поважає людей, у яких слова не розходяться із ділом. Заповітна мрія Тіни – створити школу юних геніїв. Також хотіла б заспівати дуетом з Аллою Пугачовою, Роббі Уїльямсом, Андреа Бочеллі.
Дискографія Тіни Кароль
2006 Show Me Your Love
Нагороди
1996 Співаночка-Джазочка – 3 премія.
1997 Золоті трембіти – 1 премія, Юні зірки Прикарпаття – 1 премія.
1998 Талантів твої, Україна – 1 премія, Шолом, Україна – 1 премія.
1999 Різдвяні зустрічі у Братів Блюзу – 2 премія, Чорноморські ігри – 3 премія, Золотий струм – Гран-прі, Під однією зіркою – 1 премія, фестиваль Ми діти твої, Україна.
2000 Брала участь у 17 концертах у рамках добродійного фестивалю по містах США: Нью-Йорк, Філадельфія, Талас, Детройт, Х’юстон, Мілуокі.
2001 Молода Галичина – 2 премія, Едельвейс – 1 премія, Сім культур – представляла Ізраїль.
2002 Перший всеукраїнський конкурс артистів естради – 2 премія, Перший всеукраїнський конкурс ізраїльської пісні – 1 премія, представниця України на гала-концерті Слов’янського базару.
2003 р. Соліст ансамблю пісні і танцю Збройних сил України, нагороджена стипендією Державної Ради України і подякою від міра міста Києва, основна жіноча роль мюзиклу Екватор – Маргарет.
2004 р. Виконавець ролі Марфи-биліци в спектаклі Духів день, конкурс Нью-Йорк – Київ – Тель-Авів – Гран-прі, Переможниця конкурсу міс Галичина, мюзикл Ассоль, головна роль, Ассоль (Австрія), спектакль Яйце коня – граю роль карми головного героя і супроводжую весь спектакль співом acapello, учасниця півфіналу конкурсу Євробачення.
2005 р. Учасниця Російського добродійного бала в Лондоні, в Королівській резиденції. Робота над сольним альбомом. Друга премія на Міжнародному конкурсі вокалістів в Юрмалі – НОВА ХВИЛЯ.
Джерело:
Доба
Відповідь досить проста: ВОНИ хочуть, щоб ви не залишилися в країні нелегально, сумніваються в тому, що у вас достатньо грошей для безтурботного відпочинку, і підозрюють, що ви сядете на шию якому-небудь добродійному суспільству, волаючи про допомогу "нещасним українцям". Отже, мета співбесіди для них – переконатися, що ваші наміри обмежуються вказаними в анкеті, а для вас – це довести.
За ступенем строгості всі посольства діляться на прохідні (до них віднесемо представляючі країни Шенгена, куди більшість туристів потрапляють без особистої бесіди), важкопрохідні, на зразок посольств Великобританії, Ізраїлю і Сполучених Штатів, і практично непрохідні типу посольств Канади і Австралії. Чим густіше сито, через яке вам належить просочитися, тим серйозніше потрібно підготуватися.
Маскування
Деякі категорії туристів неулюблені у всіх консульствах. Це чоловіки із смуглявою шкірою і золотими зубами, одягнені в спортивні брюки; молоді, з помітною зовнішністю і зухвалим поглядом дівчата; домогосподарки, які мандрують без "господаря", а також двірники та інші особи з невиразним річним доходом.
Якщо ви виявили в себе одну з цих ознак, займіться маскуванням. Наприклад, одягніть ненависну краватку, змийте хоча б третину макіяжу. Ну а потім можна подумати про свої відповіді на можливі питання.
Аутотренінг
Доведеться зважати на різницю менталітетів. Питання "Звідки у вас гроші?", яке в наший країні вважається надзвичайно непристойним, на Заході знаходять цілком пристойним. Наївні європейці не розуміють, як може немолода леді все життя збирати грошики в панчоху, щоб на схилі днів своїх блиснути в Монте-Карло. Американці, зразкові пуритани, не вірять, що чоловік з дружиною здатні розлучитися навіть на час відпустки. Англійці вважають, що бабуся з онуком, які не володіють іноземними мовами, не в змозі об’їхати всю Великобританію без допомоги гіда. Ізраїльтяни не люблять туристів, які купують дешеві тури, – адже "особи слов’янської національності" зазвичай так не роблять!
Але оскільки без співбесіди в країну не пустять, нікуди не подінешся – треба продумати відповіді на самі, здавалося б, найнетактовніші питання.
Головне – не збиватися в свідченнях. У візових офіцерів особлива недовіра до туриста виникає у випадку, якщо інформація, отримана під час співбесіди, сильно різниться з початковими даними.
Подружжю – засновникам сімейного підприємства потрібно знати про кількість співробітників і оборот фірми. Бабусі з чадом непогано б розучити фразу "Вуд ю гів мі е гляс оф вотер?". Загалом, відповіді на питання "Коли, скільки, навіщо?", а головне, "Хто платить?", потрібно підготувати заздалегідь.
Лінія поведінки
І ось настала година X: ви стоїте (сидите) перед візовим офіцером, який вивчає ваші папери, зрідка підкидаючи на вас гострозорі очі. В цей момент у жодному випадку не можна: а) метушитися; б) посміхатися запобігливо; в) вдавати, що результат того, що відбувається, вас абсолютно не хвилює. У бесіді протипоказані мукаючі звуки, довгі роздуми перед відповіддю, а фрази на кшталт: "Бачите, я тут написав, але насправді…" виключені! Зв’язні, а головне, природні відповіді на питання подобаються візовим офіцерам найбільше.
Провокаційні заяви екзаменатора ніби: "Ми дзвонили вам в офіс, нам сказали, що ви там не працюєте", – не повинні викликати бурю обурення, набагато краще підійдуть фраза "Давайте разом перевіримо телефони" і погляд в стелю, що супроводжується перерахуванням щонайменше п’ятнадцяти номерів.
А взагалі-то є універсальний спосіб спілкування з візовими офіцерами. Він формулюється до осоружного просто: завжди говорити правду. Ах, як хочеться її говорити, говорити, говорити..
Джерело:
touradvices.tourua.com