Blog

#img_left_nostream#Репортери "The Epoch Times" узяли ще одне інтерв’ю у свідка, який кілька днів тому запропонував розкрити подробиці, що стосуються концентраційного табору Суцзятунь, розташованого в Північно-Східному Китаї. У цьому інтерв’ю жінка як очевидець розповіла, що її колишній чоловік був одним з головних хірургів у цьому концентраційному таборі. Він займається хірургією головного мозку і відповідав, головним чином, за видалення рогівки. Через жахливі факти видалення органів у живих людей і спалювання трупів, свідок і її сім’я жили в неспокої. Кожного разу, згадуючи події в Суцзятунь, вона відчуває невимовний біль.

У її чоловіка був мобільний телефон, призначений спеціально для цього роду діяльності. Неважливо, коли і де він знаходився, як тільки дзвонив телефон, він повинен був йти робити операцію. Протягом двох років роботи в Суцзятунь він робив на день по декілька операцій з видалення рогівки.

Її колишній чоловік розповів їй, що всі люди, які містяться в концентраційному таборі Суцзятунь, є практикуючими Фалуньгун. Для інших, навіть якщо вони засуджені на смерть, щоб видалити органи, треба оформити багато паперів і провести різні процедури. Тільки у практикуючих Фалуньгун через те, що основна політика комуністичної партії – видавати їхню смерть за “самогубство", лікарня може проводити арешт і видаляти у них органи без яких-небудь формальних процедур. Кожен хірург знав, що вони є практикуючими Фалуньгун. Їм сказали, що робити такі речі з ними – це не злочин. Навпаки, вони займаються "чистками" для КПК. У тих, хто лежав на операційному столі, був пошкоджений розум, або вони були без свідомості. Головними об’єктами видалення рогівки були літні люди та діти.

Один з читачів "The Epoch Times" у Китаї зателефонував до її нью-йоркського офісу і розповів наступне: одній знаменитості в Китаї зробили пересадку печінки. Печінка належала практикуючому Фалуньгун. Цей читач також розповів, що в Головній лікарні військових і поліцейських сил в Пекіні дотепер зберігають органи практикуючих Фалуньгун для високопосадовців і знаменитостей. Він сказав, що він одержав дану інформацію від родича цієї знаменитості.

Згідно з останніми повідомленнями сайту Мінхуей, концентраційний табір Суцзятунь, можливо, не єдиний концтабір в Китаї. У 2000 році поліція міста Саньхе провінції Хебей і пекінський офіс Сичуань заявили практикуючим Фалуньгун: "Можете не називати ваші імена. Ми відправимо вас дуже далеко, в концентраційні табори, і ніхто не дізнається, що ви там. <.> Є концтабори в Північно-Східному Китаї і Синьцзяні".

Нижче наведено розмову кореспондента "The Epoch Times" зі свідком, який забажав залишитись невідомим:

"The Epoch Times": Як може концентраційний табір Суцзятунь залишатися таким таємним?

Відповідь: Тому що декілька людей ділять прибуток. Тому вони не скажуть іншим. У цій кімнаті може розміститися, принаймні, 100 чоловік. Знаєте, коли практикуючі Фалуньгун потрапляють під арешт, їм не дають якогось особистого місця. Всіх зігнали до купи, і якщо хтось один пішов у туалет, повернувшись, він вже не знайде собі місця. Багато їх розміщено в одноповерховому житловому будинку в лікарні. Цей дім був демонтований в 2003 році. Ми підозрюємо, що там був підвал, про який ніхто не знав. Вітальня звичайного американського дому може легко вміщувати 100 чоловік. Наша лікарня дуже велика. Вони не скажуть нікому, що у них був цей одноповерховий житловий будинок. Вони можуть сказати, що він був побудований для найнятих на роботу селян або для безпритульних.

"The Epoch Times": Як Ви думаєте, Чи Міньюй, начальник Суцзятунь, знає про це?

Відповідь: Думаю, він повинен знати.

"The Epoch Times": Цей концентраційний табір знаходиться в громадському місці?

Відповідь: Не зовсім. Всі знають про цю лікарню. Вона дуже відома. Проте люди, у яких немає захворювань на серце або тромбозу, не підуть у цю лікарню.

Суцзятунь є приміським районом Шеньяна. Це схоже на сільську місцевість. Я не знаю, чи відбуваються такі речі в інших лікарнях району Суцзятунь. Медичний персонал може вільно переміщуватися усередині системи охорони здоров’я.

Ми виявили, що кількість тих, хто надходить до лікарні, несподівано зросла. Ми подумали, чому ж надійшло стільки людей? Я добиралася до роботи електричкою. Нас це особливо не турбувало. Ми не знали також про Фалуньгун – добре це чи погано.

"The Epoch Times": Як Ви дізналися, що органи видаляють у живих людей?

Відповідь: Під час святкування китайського Нового року в 2003 році люди приходили один до одного в гості. Наприклад, вони збиралися, щоб пограти в китайські шахи або мацзян. Коли вони розмовляли, то злегка торкалися цієї теми. Я знала, що моя сім’я мала нелегальне джерело доходу, але не знала, яке саме. Пізніше мені про це розповів мій колишній чоловік.

Мій колишній чоловік – дуже талановитий хірург, що робив операції головного мозку. Начальники багатьох лікарень хотіли, щоб він працював у них. Він розумний. Він знає, як заробити гроші.

Коли він почав працювати в лікарні Суцзятунь, він був лікарем-інтерном. Незабаром він просунувся до хірурга. Починаючи з 2003, я стала помічати, що він часто стає розсіяним. Наприклад, він дивився телевізор, тримаючи подушку від дивана, коли я вимикала телевізор, він навіть не помічав цього.

Спочатку він просто говорив, що хоче знайти іншу роботу. Я дуже здивувалася: "Чому? У нас все так добре в Суцзятунь." Поступово він почав пітніти вночі, йому стали снитися кошмари. Коли він прокидався, простирадло було все мокре від поту. Я запитала, може, його робота дуже стресова. Іноді він вів довгі бесіди з моїм батьком у нашій бібліотеці. Він говорив, що хоче поміняти роботу, і просив мого батька допомогти. Проте, з якихось незрозумілих мені причин, ніхто з наших родичів не допоміг йому поміняти роботу.

Врешті-решт, я не змогла більше терпіти. Я прямо запитала його, і тоді він розповів мені про це. Моя подруга бачила практикуючих Фалуньгун, ув’язнених в Суцзятунь. Всі знали, що багато практикуючих Фалуньгун прибуло з в’язниць Масаньцзя і Дабей. Нам було все одно. Багато людей, що працюють в Суцзятунь, походять з сімей партійних кадрів. Нам з дитинства щеплять таку поведінку – не питати про те, що нас не торкається.

Брат мого однокласника виїхав за кордон у 2002 році, незабаром після того, як почав брати участь у цій справі. Він виїхав, зробивши декілька операцій.

"The Epoch Times": Які операції робив Ваш колишній чоловік?

Відповідь: Він видаляв рогівку. Спочатку він не знав, чи давався цими людьми дозвіл на таку операцію. Люди, що лежали на операційному столі, були без свідомості. Вони були живими. Він дізнався про це після того, як зробив декілька операцій. Як могло бути, щоб стільки людей дарували свою рогівку? Людина, яка веліла йому робити ці речі, сказала йому: "Ти вже в цьому човні. Вбиваючи одного, коїш убивство. Вбиваючи декількох, теж коїш убивство". Пізніше він також дізнався, що ті люди були живими. Він не питав, куди надходили органи і тіла.

Так він напрацював карму. Він нервував, навіть коли вів машину. Він не міг нормально жити.

До 2003 року багато людей в Комітеті Народної Охорони здоров’я знали про це. Про це знали не тільки наші родичі, але навіть деякі сторонні люди.

Мій колишній чоловік сказав мені, що ті пацієнти, яким потрібні нирки, знаходяться в інших лікарнях. Нирки видаляють в лікарні Суцзятунь. Він багато чого не знав про наслідки. Можливо, тіла надходили в крематорій Суцзятунь.

У людини видаляли не тільки рогівку. Цілком можливо, що у таких людей видаляли й інші органи. Це зовсім не відрізняється від вбивства. Коли хірург трохи "схибить", його ніж вбиває людину.

Через це я розлучилася. Якби у нього був який-небудь зв’язок на стороні, я, можливо, могла б дотепер терпіти це. Те, що він зміг розповісти мені це, показує, що у нього ще залишилося трохи совісті. Якби він сам не сказав мені, я б не повірила. Ніхто б не сказав, що він робить щось подібне.

"The Epoch Times": У них були інші хірурги?

Відповідь: Інші хірурги були. Мій колишній чоловік – хірург головного мозку. Неможливо, щоб він видаляв нирки.

"The Epoch Times": Звідки Ви дізналися, що всі ув’язнені в Суцзятунь – практикуючі Фалуньгун?

Відповідь: Всі вони практикуючі Фалуньгун. Бо в інших людей є родичі. Родичі прийдуть до лікарні запитати про членів своєї сім’ї. Тільки родичі тих практикуючих Фалуньгун, що надходили сюди, про це не знають. У в’язницях Масаньцзя і Дабей міститься безліч практикуючих. Зараз вже не так багато. Щодня людей звільняють. Куди посилають їх?

Ті, які містилися в Суцзятунь, відмовилися підписати лист відмови від занять Фалуньгун. Багато хто оголосив голодовку на знак протесту проти катувань. Вони були дуже слабкими через те, що не приймали їжу.

Кожному давали лист паперу. Якщо ти не будеш займатися Фалуньгун, залиш відбиток свого пальця на папері, і тебе негайно звільнять. Коли людина виходить звідти, то не знає, куди піде. Вона вважає, що її звільнили. Тих, кого випускають, звичайно спочатку б’ють до втрати свідомості. Потім вводять анестезуючий засіб.

"The Epoch Times": За повідомленнями офіційного вебсайта судової системи міста Шеньян, лікарня Суцзятунь була заснована в 2000 році, щоб всі кадри КПК дізналися про рішення партії переслідувати Фалуньгун.

Відповідь: Я не знаю нічого про це. Іноді мій колишній чоловік залишався в лікарняному гуртожитку. Він звичайно не згадував про такі речі при мені. Він просто дзвонив додому і говорив, що він зайнятий і тому не приїде додому.

Мій колишній чоловік знав, що жертви є практикуючими Фалуньгун. Кожен хірург знав про це. У той час їм говорили, що переслідування Фалуньгун не є злочином. Навпаки, це "чистка" для КПК. У тих людей, що лежали на операційному столі, або був пошкоджений розум, або вони були без свідомості.

Мій колишній чоловік також турбувався, що одного прекрасного дня його уб’ють з метою знищення доказів. Тому він виїхав за кордон. Інші знали, що він не посміє розповісти про все.

"The Epoch Times": За ці роки хто-небудь приходив шукати своїх родичів?

Відповідь: За 2001 і 2003 тільки один селянин прийшов запитати, чи не знаходяться тут в ув’язненні його родичі. Все це таємниця. Ніхто не знає. Коли людей заарештовують, не ведеться ніякого оформлення паперів. Коли людей звільняють, також ніякі документи не оформляють.

Переслідування і є переслідування. Воно проти людства. Як китаянці, мені дуже прикро. Китайці вбивають китайців. Це не схоже на масове вбивство в Наньцзин, коли японці вдерлися до Китаю. Це вбивство наших власних побратимів. Неважливо, практикують вони Фалуньгун чи ні, це наші побратими. Це нелюдяно.

"The Epoch Times": Як Ви думаєте, ті, хто брав участь у всьому цьому, відчували, що вони роблять неправильно?

Відповідь: Між життям і грошима деякі люди вибирають гроші. Після того, як я дізналася про це, я сказала своєму колишньому чоловіку: "Все твоє життя зруйноване. Ти більше не зможеш тримати в руках ніж хірурга. Коли робитимеш людям операцію, ти згадуватимеш про те, що ти робив у минулому. Я не хірург. Не дивлячись на це, коли б я не говорила на цю тему, я починаю тремтіти і мені страшно".

Пізніше, після того, як мій колишній чоловік закінчив оформлення документів для виїзду за кордон, йому довелося пояснити мені, чому він повинен виїхати.

Я не практикую Фалуньгун. Я не така благородна. Я не виїхала в США в таку далечінь, щоб повідати про це всьому світу. Мій друг порадив мені поїхати в США, щоб підбадьоритися. Він сказав, що Америка – це країна, де особливе значення надають правам людини. Це вільна країна. Він сказав, що там я зможу розповісти про свій досвід. Люди вважають, що я розлучилася через те, що мій колишній чоловік захотів виїхати за кордон, а я не захотіла. Інші питали мене, чому я розлучилася з чоловіком, адже він така хороша людина.

Тепер ми розкриваємо це світу. Принаймні, частина людей в Суцзятунь ще може вижити. Мені все одно, визнають власті це чи ні. Викриття цих фактів стримуватиме зло.

Мені здається, що ті люди, в яких пропали родичі, повинні зібратися разом і зажадати пояснень у відповідних урядових установ. Коли люди зникають, вони або мертві, або збожеволіли. Інакше, вони знайдуть спосіб переслати звісточку додому.

Видання "The Shenyang Morning News" від 11 березня 2006 року повідомляє, що один селянин був спалений без згоди родичів. Хто знає, може, у нього теж були видалені органи.

Я бачила покаяння шпигуна. Буде і покаяння лікаря. Йому не обов’язково розкривати своє ім’я. Проте він може розкрити інформацію. Всі, хто робить такі речі, відчувають тягар провини.

************ **************

Концентраційний табір Суцзятунь

#img_left_nostream#Суцзятунь – один з районів біля міста Шеньян. Це місто-супутник, що знаходиться за 15 км на південь від Шеньяна. Концтабір Суцзятунь також називають "National Traditional Chinese Medicine (TCM) Thrombus Treatment Center" (Державний центр лікування тромбозів традиційною китайською медициною).

Адреса: шосе Сюесун 49, округ Суцзятунь, місто Шеньян, провінція Ляонін, Китай. Його також називають "Liaoning Thrombus Treatment Center of Integrated Chinese and Western Medicine" (Центр лікування тромбозів інтегрованими методами китайської і західної медицини Ляонін). Побудований у 1998 р.

Англійська версія:
The Epoch Times

Щороку перед початком і протягом Національного Народного з’їзду і Політичної Консультативної конференції біди наздоганяють багато рядових китайців, особливо тих незліченних апелянтів, які приїздять до Пекіна в пошуках правосуддя у представників влади. Їх незаконно затримують, ув’язнюють і б’ють. Декілька апелянтів з провінції Хейлунцзян, щоб уникнути переслідування жорстоких поліцейських, пробігли перед поїздом, що наближається. Двоє загинуло на місці, а ще двоє одержало поранення.

Представники йдуть в зал конференції з парадного килима зі щасливими обличчями. Рік за роком, за кожним їх кроком лежать сльози і кров все більшої кількості китайських громадян. Цей рік ще гірший.

Я від всієї моєї сім’ї хочу висловити співчуття сім’ям двох загиблих. З 15 лютого мої очі були зав’язані режимом. Але мої вуха іноді ще чують деякі речі.

Я чую, що у світі ведеться жвава дискусія про Естафету голодовки на захист прав людини і на знак протесту проти жорстокого режиму. Також ходять чутки, що декому ця дискусія приносить справжнє задоволення, а деякі навіть знаходяться в емоційно збудженому стані з цього приводу.

Дотримуйтеся своєї думки і не чекайте, що люди, що не беруть участь в нашій Естафеті зрозуміють або підтримають нас. Інакше ви будете глибоко розчаровані або даремно витратите енергію на суперечки. Це змінило б початковий намір наполегливо переслідувати наші цілі. Рух міжнародної Естафети голодовки вже досяг великих перемог.

Одним з головних аргументів для суперечки є думка, що уряд не може реагувати належним чином, оскільки не знає чіткої мети Естафети голодовки на захист прав людини. Інші говорять, що якщо уряд не реагує, то учасникам протесту буде важче закінчити протест благородно.

Люди з подібними поглядами розглядають реакцію уряду тільки як умову, що визначає важливість Естафети голодовки. Це повністю відрізняється від нашого наміру.

Що буде для нас перемогою? Маючи справу з політичною системою без внутрішнього розслідування її моральних і етичних аспектів, якщо ми засновуватимемо фактичні результати нашого руху на захист прав людини на раціональній реакції уряду, тоді це, найвірогідніше, не принесе результатів, які ми хотіли. Тоді буде важче закінчити нашу акцію і для нас не буде ніякої перемоги.

Естафета голодовки вже досягла великих перемог:

1. Багато китайців взяли в ній участь B цьому наша перемога.

2. Багато китайців, що представляють різні соціально-економічні прошарки суспільства, взяли участь в акції B цьому наша перемога.

3. За дуже короткий проміжок часу люди з більше 20 провінцій взяли участь в голодовці.

4. Ми викриваємо жорстокий диктаторський режим, пробуджуємо свідомість людей і їх бажання брати участь, що показує, що ми виграємо.

5. Ми дали цивілізованій решті всього світу, можливість подивитися на Китай і задуматися про його політичний устрій і обстановку з правами людини D це наша перемога.

6. Ми дали можливість будь-якій людині взяти участь в нашій акції, не залишаючи дому.

7. Ми можемо контролювати масштаб нашої акції, можемо регулювати або повністю зупинити цей рух, коли побажаємо. B цьому наша перемога.

8. До нашої акції за дуже короткий час приєдналися активісти демократичного руху, активісти руху з прав людини, апелянти, звільнені робітники, селяни, що втратили свою землю, і люди з кожного шару суспільства. B цьому наша перемога.

9. Ми за короткий час розкрили злісність і жорстокість диктаторів, які використовували бандитську тактику. B цьому наша перемога!

Деякі люди критикують цю Естафету голодовки і вважають, що подібна поведінка спонукає уряд творити зло. Це тому, що їм не вистачає здорового глузду, тому що сама природа цієї системи диктує, що вона завжди творитиме зло. Як можна вважати мирних учасників протесту відповідальними за те, що збираються робити лиходії? Хіба можна вовку, якому подобається людська плоть, робити людину відповідальною за вовка, який її поїдає?

Сьогодні численні співробітники таємної поліції і гангстери все ще оточують мій офіс. Апелянтів зі всієї країни все ще викрадають, заарештовують і допитують без виключення. Декілька моїх відвідувачів були арештовані і допитані. Коли я відправився на зустріч з журналістами Times, армія секретних агентів, що стежать за мною, влаштувала цілу виставу!

Гао Чжішен. Спеціально для Великої Епохи

Вчені порахували, що наш Всесвіт досяг сучасного розміру за час, менший однієї трильйонної частки секунди. Вчені використали дані зонда WMAP (Wilkinson Microwave Anisotropy Probe), що аналізував мікрохвильове випромінювання космосу. Крім цього, учені затверджують, що Всесвіт складається на 22% з темної матерії, і на 74% з невидимої енергії, і лише 4% лишається на звичайну матерію.

Поперечні коливання електричного поля в електромагнітних хвилях рівномірно розподілені між всіма можливими напрямками. Іноді, при розсіюванні на якому-небудь об’єкті, ця рівновага може бути порушена, що викликає поляризацію сигналу. Дослідники думають, що зонд уловлював такі поляризовані мікрохвилі, що були розсіяні на доісторичній плазмі.

Ґрунтуючись на нових даних, учені пояснюють дивну асиметрію й неоднорідність нашого Всесвіту квантовими флуктуаціями в первинній матерії в перші миті життя. Виникнення галактик є одним з наслідків таких відхилень.

Це не перші дані, які астрономи одержують за допомогою WMAP. Цей зонд перебуває в місці, де гравітаційні поля Землі й Сонця врівноважують один одного. Три роки тому вчені виявили вік нашому Всесвіту – 13,7 мільярдів років. Тоді було встановлено, що зірки почали утворюватися тільки через 200 мільйонів років. Підсумовуючи нові дані з попередніми, астрономи уточнюють цю цифру до 400 мільйонів років. Планове завершення досліджень зонда призначено на 2009 рік.

Відповідно до результатів останніх досліджень в Ірландії, метою яких було визначення рівня навичок читання, бідність і низький рівень освіти в родині як і раніше сильно позначаються на рівні підготовки дитини.

Фахівці The National Assessment of English Reading протестували в школах країни вісім тисяч першокласників і п’ятикласників.

За даними досліджень, рівень школярів досить високий і практично не змінився із часу останнього дослідження, що проводилося в 1998 році. Дослідження показали, що у дітей з неповних родин або родин, де батьки безробітні, рівень навичок читання значно нижчий. Аналогічні результати були й у дітей, що перебувають на обліку в лікарні.

Погані результати спостерігалися в тих дітей, батьки яких мали незакінчену освіту, а також у 4% п’ятикласників, які проводили перед телевізором більше п’яти годин на день. Приблизно15% дітей, що навчаються в школах з несприятливими умовами, мають досить низькі показники.

Дослідження показали, що діти, яким батьки читали до школи, вчаться краще. Такі ж результати були в дітей, що мали доступ до книг та енциклопедій. У результаті досліджень з’ясувалося, що у дітей, чий вік був нижче середнього в їхньому класі, показники також були нижче середніх. Виявилося, що ті першокласники, яких навчали тимчасові або недосвідчені вчителі, показували невисокі результати.

У першокласників імовірність учитися у некваліфікованих і тимчасових учителів більше ніж у п’ятикласників. Також з’ясували, що практично половина вчителів, задіяних у програмі допомоги відстаючим, не закінчили річний курс коррекційного навчання. Як і в попередніх тестах, за оцінкою рівня навичок читання дівчатка показали результати значно вищі, ніж хлопчики.

#img_left_nostream#У 30-і роки 19-го століття ми жили у Зарайську. Наш батько захворів якоюсь дивною хворобою: у нього зовсім розлагодились нерви, очі стали каламутними, голос заслаб, він постійно відчував напружене роздратування.

На його щастя, у Зарайську вів лікувальну практику прекрасний військовий лікар Василь Васильович Георгіївський. Ліків він призначав мінімум, але призначав пацієнтам розроблені ним самим дієти і незвичайні процедури. Якщо хворий не підкорявся його рекомендаціям, лікар переставав його лікувати.

Батько неодноразово звертався до інших медиків, нарешті, попросив допомоги у В.В. Георгіївського. Той, оглянувши нового пацієнта, дав абсолютно несподівану пораду: «Джерельну воду пийте».

Батько, роздратований такою несерйозною рекомендацією, висловив своє незадоволення лікареві, який у відповідь спокійно повторив свої слова, вклонився і вийшов. Як це не дивно, джерельна вода дійсно допомогла батькові, і дуже скоро він одужав.

Щодо іншого пацієнта лікар діяв ще більш дивно. «Накажіть, – сказав медик, – Вашим слугам слухатися мене, а не Вас». Той здивувався, але все ж дав відповідне розпорядження.

«А зараз наказую вам, – звернувся лікар до лакеїв, – бити пана кулаками. Це «лікування» тривало протягом декількох днів і, як не дивно, допомогло хворому.

Мені здається, що Георгіївський такими процедурами кардинально змінював ситуацію, у якій був його підопічний. Організм пацієнта отримував нові неприємні хворобливі відчуття, які витісняли колишню недугу. За принципом – клин клином вибивають.

Дивовижною була і методика діагностування: він оголяв руку хворого від ліктя до плеча і по верхній частині руки ставив діагноз.

Люди, які довірялися Василю Васильовичу, дійсно видужували, і він набув такої слави, що до нього потягнулися люди зі всіх куточків Росії. Проте, сам собі він допомогти не міг: час від часу він впадав у тугу, закривався і багато пив.

За матеріалами журналу: «Чудеса и приключения»

Георгій Лупанін. Велика Епоха