Blog

  • У Китаї знайшли дивовижний камінь

    У Китаї знайшли дивовижний камінь

    У Китаї поблизу одного селища провінції Сіньцзян був знайдений величезний камінь, розташування якого суперечить усім законам фізики.

    Місцеві жителі давно про нього знають. Знаходиться величезний диво-камінь на горі в селищі Толі м. Урумчі провінції Сіньцзян. Важить він близько 100 тон. Стоїть вертикально на невеликій опорі на схилі гори й не падає.

    Літній місцевий житель Муладі, казах за національністю, розповів, що, коли він був маленьким, його батьки казали, що цей камінь стоїть там уже дуже давно. За його припущенням, у такому положенні камінь стоїть уже більше ста років. Місцеві пастухи називають його божественним каменем.

    #img_center_nostream##img_center_nostream#

  • Спотворений образ Тибету. Частина перша

    Спотворений образ Тибету. Частина перша

    «Перед тим, як я приїхала до вашого рідного міста, я думала, що це пустельне місце в безплідних горах; тепер, відвідавши його, я знаю, що воно сповнене ароматом квітів. Перед тим, як я зустріла вас, я думала, що ви примітивний народ; тепер, коли ми познайомилися один з одним, я знаю, що ви — справді благородна нація».

    Це слова тибетської народної пісні, яку пані Чжу Жуй, письменниця китайської національності, вперше почула в домі тибетця, і ці слова точно висловлювали її почуття щодо Тибету.

    Пані Чжу, що жила на материковому Китаї, пережила переосмислення від спотвореного уявлення про Тибет до любові до його культури та людей після того, як відвідала цю країну. Тепер, вже будучи іммігрантом у Канаді, вона не може відпустити Тибет із свого серця. Тибет став частиною її життя, як пульс і дихання. Та віддалена і таємнича земля стала поворотним моментом у її житті, що проходить червоною ниткою в її літературних творах.

    Оскільки Тибет зараз — центр міжнародної уваги, «Велика Епоха» взяла інтерв’ю у Чжу Жуй в Канаді, поцікавившись, як вона дивиться на Тибет, мешканців Тибету та їхню культуру. Далі викладена її розповідь.

    Моє перше відвідування Тибету: конфлікт між китайцями і тибетцями

    Коли я була молодою, я відвідувала численні збори, на яких просили згадати гірке минуле та висловити китайській компартії вдячність за прекрасне сьогодення. Тоді моє враження щодо Тибету було таким, що ця країна була не тільки нерозвиненою, але й варварською і страшною. Але пізніше моя думка змінилася.

    Тибет постав переді мною як цивілізоване, чисте та мальовниче місце. Я не можу точно визначити причину цієї зміни, тому що це сховано надто глибоко в моїй пам’яті. Як більшості китайців, комуністична пропаганда промивала мені мізки. Незалежно від того, що було сказано про Тибет, це не було хорошим, і я визнавала, що це було так. У 1980-ті китайський комуністичний режим стих щодо багатьох чутливих проблем, включаючи Тибет, і багато робіт, пов’язаних із Тибетом, з різними точками зору з’явилися в Китаї. Я навіть знайшла книги про Тибет, написані іноземними авторами, і  зацікавилася цим регіоном.

    Моя перша подорож до Тибету здійснилася в 1997 році. На шляху до Острова Птиці в провінції Цінхай я побачила першу тибетську палатку і попросила нашого водія зупинити машину. Коли ми йшли в напрямку палатки, люди в ній, тибетці — жінка, її чоловік і двоє дітей — вийшли привітати нас. З радістю вони провели нас всередину та гостинно пригостили своєю улюбленою стравою — чаєм з маслом, запропонувавши нам свою єдину подушку в якості сидіння.

    Я залишила господарці 10 юанів (приблизно $1,4) перед тим, як ми пішли. Інша китайська жінка в нашому фургоні спитала тибетку: «Всі інші люди працюють над плануванням сім’ї. Чому у вас двоє дітей?» 

    Повернувшись до машини, хтось із нас вигукнув: «Жителі Тибету дійсно бідні!» Інший відповів: «Бідні? Хіба тут не гарно?! Ці пасовиська усі вільні!» Почувши їхню бесіду, думаючи, як та тибетська жінка пригощала нас кращим із того, що в них було, не вимагаючи нічого натомість, я відчула на серці біль.

    Доїхавши до пустельного простору на нашому шляху Цінхайсько-тибетським шосе, ми угледіли тибетську пару — чоловіка й дружину з дитиною на руках, що йшли дорогою. Вони помахали нам, сподіваючись що ми підвеземо їх. Я сказала водієві: «Давайте підвеземо їх?» Водій ніби не почувши моїх слів, натиснув на педаль газу і фургон поїхав ще швидше. «Чому Ви не зупинилися?» — спитала я. «В фургоні немає місця», — відповів він. «Це не так. Ми можемо взяти ще шість або сім пасажирів. Вони такі безпорадні в цій пустельній області. Якщо ми не допоможемо їм, хтозна, скільки часу пройде, поки вони стрінуть інший транспорт? Чому ми не можемо їм допомогти?» — «Ви настільки наївні. Ви не знаєте, що мешканці Тибету брудні. Якщо Ви дозволите їм увійти до фургону, то всі будуть мучитися від їхнього запаху».

    Я знала, що не зможу переконати їх і кинула цю спробу. Я дивилася з вікна та бачила, що руки тибетської пари досі були підняті вгору, але тепер застили в повітрі.

    Коли ми прибули до Тибету, я помітила, що все було іншим: мова, одяг, будівлі, релігійні місця — і все це мені подобалося. Коли я ходила вулицею Бархор — найвідомішою вулицею з магазинами в Лхасі — я повністю захопилася. Глиняні фляги, зв’язані шнурками прапори, картини «тан-га», бірюзові намиста та костюми — все вразило мене. Коли я входила до буддійських храмів, я насолоджувалася красою архітектури. Люди там були всі дуже тихими, і я була оточена атмосферою спокою.

    Моя друге відвідування Тибету: простота та щирість



    Я відвідала Лхамо Лхатсо, також відоме як Озеро Богині. В серцях тибетців — це священне озеро. Озеро слугує як підказка для визначення переродження Далай-лами та Панчен-лами. Це була важка поїздка. Не було прокладеної дороги, і відвідування озера зайняло в нас чимало часу. Коли я повернулася, знайшла в своєму волоссі вошей, і все моє тіло було в бруді.

    Господарка спокійно випрала весь мій брудний одяг. Мені було соромно. «Я така молода, можу й сама випрати свій власний одяг. Як я можу дозволити Вам робити це для мене?» — питала я. «Ви щойно повернулися з паломництва. Тому, роблячи щось заради вас, я роблю гарну справу. Я забезпечую собі гарну долю», — відповіла вона. «Це не було паломництвом. Я — китаянка. У мене немає ніякої віри в серці. Я пішла туди, тому що хотіла дізнатися свої минулі і майбутні життя». — «Це не має значення, чому ви пішли туди», — сказала господарка.

    Пізніше я переїхала в будинок до іншого селянина, де не було електрики й води. Вони заробляли на життя, сплітаючи шерстяні ковдри. Коли підійшов час від’їжджати, я сказала їм про свій від’їзд. Вони не очікували, що я поїду так швидко, і принесли все, що в них було цінне, на зразок картоплі. Вони попросили, щоб я відвезла це додому. Я сказала, що не хочу обтяжувати їх і не візьму це з собою. Тоді вони почали наполягати, щоб я взяла ковдри, які вони сплели. Я побачила, що очі їх були сумними через мій від’їзд, і мовила: «Я приїду знову, коли почнуться сільськогосподарські роботи». Почувши це, їхні обличчя засяяли, і вони взялися рахувати, скільки днів залишилося до початку землеробських робіт.

    Їхнє духовне життя зосереджене на віддачі, подяці та довірі. Вони — типові тибетці.

    Лінь Кайфен. Велика Епоха

  • Переслідування християн у Китаї

    Переслідування християн у Китаї

    #img_left_nostream#Здоров’я арештованого півроку тому лідера підпільної християнської церкви Ши Вейхая останнім часом значно погіршилось.

    Організація China Aid Association повідомила, що погіршення стану здоров’я Ши спричинене посиленими допитами, а також його цукровим діабетом, який у тюрмі розвинувся ще більше. Медичну допомогу йому зовсім не надають. У повідомленні говориться, що Ши Вейхань 21-го серпня був переведений з пекінського центру утримання до слідчого ізолятора району Хайдін, а його справа із поліції передана у прокуратуру.

    Його жінка, Чжан Цін, розповіла кореспондентові радіо «Вільна Азія», що їй не дозволяють зустрітися з чоловіком, але коли вона ходила до поліцейської дільниці, то бачила його на фото, яке було недавно зроблене. Вона сказала, що чоловік так схуд, що вона його спочатку навіть не впізнала. Через адвоката Чжан Цзін повідомили, що на її чоловіка чекає суд і, скоріше за все, строк позбавлення волі та штраф. Вона також розповіла, що після того, як арештували її чоловіка, їхня домашня церква закрилась. Хоча влада і не казала, що церква має припинити свою діяльність, але перед Олімпіадою на всі домашні церкви чинили великий тиск, і їхні рахунки, на які переказували пожертвування, було заморожено. Олімпіада вже закінчилась, але всі домашні церкви їхнього району досі не працюють.

    Представник China Aid Association пастор Фу Січу сказав: «Олімпіада вже закінчилась, однак китайський уряд зовсім не послабив тиск, який значно посилився напередодні Олімпіади. Відомому лідерові пекінської домашньої церкви пастору Чжан Мінсюаню досі заборонено повернутися до Пекіну, з якого його вигнали напередодні Олімпіади».

    Ши Вейхань був арештований 28-го листопада 2007р., 4-го січня від був визнаний невинним і був звільнений. 19-го березня його знову арештували, і 21-го серпня його справу було передано до прокуратури.

  • Фотоогляд: Дитячі торти до дня народження

    Фотоогляд: Дитячі торти до дня народження

    До Вашої уваги пропонується ще одна серія зразків кулінарного мистецтва: дитячі торти до дня народження…
    #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#

  • М’ясо з айвою

    1 кг айви, 600 г м’яса, 2 ст. ложки топленого жиру, 1 чайна ложка борошна, 6 чайних ложки цукру, сіль. Нарізати м’ясо невеликими шматками. Обсмажити в неглибокій каструлі, додавши 1 ст. ложку топленого сала. Помішувати час від часу, щоб не підгоріло. Підсолити та додати трохи теплої води. Варити впродовж однієї години, періодично додаючи невелику кількість теплої води.

    Джерело:
    e-povar.ru 

  • Нелегке життя моделей у Китаї

    Нелегке життя моделей у Китаї

    #img_right#За статистикою, в Китаї нараховується близько мільйона моделей, однак тільки одній з десяти тисяч вдається стати відомою і високооплачуваною.

    Як повідомляє сайт «Даян», у Китаї моделі розподіляються на п’ять категорій, відповідно до яких їм виплачують гроші. Звичайна модель за один вихід на подіум отримує 800-1200 юанів ($114-170) таких приблизно половина від загальної кількості. Наступна категорія отримує від 1500 до 3000 юанів, це провідні моделі ринку. Й найвисокооплачувані отримують від 5000 юанів ($700), таких у Китаї всього кілька.

    Вибирають моделей в основному під час особистої зустрічі, якщо пощастить, то в них буде заробіток, якщо ні, то потрібно чекати наступної пропозиції. Самі моделі розповідають, що коли їх вибирають, вони відчувають себе наче товар на поличці магазину. Клієнт дивиться на тебе й вибирає, чи підходить «якість», а якщо не вибирає, то тебе кладуть «назад на поличку» до наступного разу.

    Моделям також доводиться часто зазнавати відвертих зазіхань невихованих клієнтів, багато з яких не витримавши цього, лишають роботу на подіумі. Зараз у Китаї є тільки кілька десятків моделей, які стали по-справжньому успішними на цій ниві, в яких стабільний прибуток. Усі інші відносяться до приходящих і тимчасових.

    На сьогодні новим моделям, щоб мати хоча б незначні успіхи у цьому бізнесі, доводиться платити значно більшу суму й докладати суттєво більших зусиль, ніж це було ще у 80-ті. Щоб добре показати себе під час відбору, потрібно пройти навчання на курсах, які, з підрахунком усіх витрат, коштують близько 10 тисяч юанів ($1400) на рік. Навчання триває кілька років. Плата за включення до списку відбору може бути на декілька тисяч юанів дорожчою, ніж плата за навчання.

    У статті також зазначається, що першокласні моделі зазвичай стають акторками кіно або ведучими телепередач, модельєрами або ж знімаються у рекламних роликах, а також немало з них намагаються знайти собі багатого чоловіка, щоб потім узагалі не працювати.

    Однак це стосується лише відомих моделей, решта працює моделями кілька років, а потім стають непотрібними, оскільки конкуренція дуже велика й завжди перевагу надають більш молодим. Після цього вони змушені шукати роботу в інших сферах. Оскільки більшість із них, як правило, не має гарної освіти, пошук роботи значно ускладнюється.

  • Загадковий інститут у Чунціні: по закінченню можна одержати диплом будь-якого ВНЗ

    Загадковий інститут у Чунціні: по закінченню можна одержати диплом будь-якого ВНЗ

    #img_left_nostream#У м. Чунцін з’явився університет «Фазан», що вже тричі протягом року змінював адресу. А нещодавно він навіть змінив назву. Студенти, які проживають у його гуртожитках, змушені жити по декілька чоловік в одній кімнаті через нестачу вільних місць: хлопці й дівчата сплять разом через дефіцит ліжок. Деякі сплять по черзі: хто вдень, а хто вночі. Про це повідомило Центральне агентство новин.

    Газета «Чунцін монінг» інформує, що цей інститут на початку року мав назву «Чунцінська філія Пекінського інституту міжнародної комерції», а нещодавно змінив назву на «Чунцінське відділення Китайського науково-технічного інституту», втім над дверима головного входу в будівлю інституту висіла табличка з написом «Центр навчання спеціальностям району Цзюлунбо», що зняли через кілька днів після початку навчальних занять.

    Студент цього інституту Хуан Хе, який приїхав із провінції Сіньцзян, розповів кореспондентові газети, що коли він уперше прийшов в інститут, то побачив, що аудиторії зовсім були не відремонтовані, а підсобні будівлі поспіхом добудовувалися.

    Викладацький склад також не був укомплектований повністю. Практично немає ніяких умов для навчання. А нещодавно їм оголосили, що інститут, швидше за все, знову переїде тимчасово в інше місце, тому що тут ще не завершили ремонт.

    Багато студентів обурено розповіли кореспондентові, що торік інститут набрав більше 200 нових студентів. Плата за навчання в ньому становить від 6000 юанів ($900) до 8000 юанів. Але коли почалося навчання, то вони побачили, що в інституті зовсім нічого не готово для лекцій. Кілька десятків студентів відразу ж забрали свої документи, гроші й пішли. З тих, хто залишився, а це більше 150 чоловік, пішла ще половина і зараз залишилося тільки 80 студентів.

    Одна зі студенток ображено розповіла, що в недобудованому гуртожитку, де їх розмістили, не вистачає ліжок і кімнат, хлопців і дівчат поселили разом, і до того ж багато людей змушені спати позмінно, хто вдень, а хто вночі. Студенти кажуть: «Вдень можна не ходити на уроки, а йти досипати — ніхто нічого не скаже».

    Директор цього інституту Дяо Веньтао, відповідаючи на численні сумніви батьків щодо кваліфікації інституту й дипломів, сказав: «Звичайно ж, будуть гарні дипломи. Дипломи яких навчальних закладів ви хотіли б одержати тут?» Він також сказав, що студенти можуть одержати не тільки офіційні дипломи Пекінського інституту міжнародної комерції, Китайського науково-технічного інституту, але й «також можуть одержати дипломи Сичуанського університету й Пекінського авіаційного університету, просто навчання буде проходити дистанційно».

    Водночас в управлінні міністерства освіти м. Чунцінь батькам цих студентів сказали, що жодна з філій згаданих вище інститутів у них не зареєстрована.

    Дяо Веньтао також розповів, що їхній навчальний заклад є освітньою корпорацією «Літянь цяоюй», у підпорядкуванні якої перебуває більше 20-ти інститутів, тому «те, що ми часто змінюємо назву нормально».

  • Трагічно загинув послідовник Фалуньгун у Китаї

    Трагічно загинув послідовник Фалуньгун у Китаї

    Ранок 18 серпня у м. Паньцзинь провінції Ляонін розпочався з того, що декілька поліцейських незаконно ввірвалися у квартиру послідовника Фалуньгун Яна Цинфена. Його вигнали з дому без пояснення причини. При цьому вони, не надавши ордер на обшук або рішення суду, стали проводити обшук.

    #img_left#За словами свідків, приблизно через дві години після цього Ян раптом випав із вікна своєї квартири на 6 поверсі й розбився на смерть. Поліцейські вибігли з під’їзду, констатували його смерть і відразу ж пішли. Потім прийшли інші поліцейські й повідомили, що він покінчив життя самогубством, і зажадали, щоб його родичі негайно піддали кремації його тіло.

    Згідно з даними сайта minghui.org, того ж дня у м. Панцзинь були заарештовані ще 8 послідовників Фалуньгун. Раніше в цьому місті вже були зафіксовані численні випадки загибелі послідовників Фалуньгун у результаті репресій.

    Місцева влада не пояснює обставини загибелі цих людей. Й стосовно Фалуньгун дотримується політики: «Коли справа стосується Фалуньгун, то можна не спиратися на закони» і «якщо забили до смерті, то буде вважатися, що заподіяв собі смерть».

    Нагадаємо, як раніше писала The Epoch Times, арешти й убивства послідовників Фалуньгун не припинялися навіть під час Олімпійських ігор у Пекіні. Більш того, нещодавно стало відомо про розробку особливого плану, що зараз опрацьовується. Китайський режим готує широкомасштабне й масове придушення «чотирьох видів нестабільних елементів суспільства», що не має прецедентів в історії.

    «Чотири види нестабільних елементів», про які йде мова, насправді зовсім не терористи, екстремісти або рецидивісти, а… голови домашніх християнських церков, апелянти, правозахисники й люди, які мають погляди, відмінні від поглядів компартії.

    Особливий акцент зроблений на послідовниках системи Фалуньгун, яку в Китаї сам режим, перед тим як розгорнути репресії, визнав найпопулярнішою серед народу практикою. Фалуньгун став розповсюджуватися в Китаї в 1992 р. Його засновник майстер Лі Хунчжи, поширюючи практику, об’їхав з лекціями весь Китай. За деяким даними, навіть члени компартії займалися цією системою.

    Се Чженхуа. Велика Епоха

  • За право на свободу слова — до в’язниці

    За право на свободу слова — до в’язниці

    #img_left_nostream#29-річна уйгурка Mehbube Ablesh, співробітниця телеканалу м. Урумчі Сіньцзян-Уйгурського автономного району, опублікувала в Інтернеті статтю, в якій повидиться критика уряду через те, що чиновники в Сіньцзяні активно просувають путунхуа (державна китайська мова), і в дедалі більшій кількості шкіл навчання проходить саме цією мовою. Місяць тому вона була заарештована, після чого відразу звільнена з роботи, повідомляє радіо «Вільна Азія».

    Кореспондент радіо зателефонував до відділу реклами телеканалу, в якому працювала заарештована дівчина, проте співробітник, що зняв трубку відповів, що зовсім навіть не чув про цей випадок. Потім кореспондент зателефонував керівництву телеканалу, де підтвердили, що такий випадок дійсно був, але ця тема в Сіньцзяні занадто чутлива, тому вони не будуть більше про це розповідати і порадили кореспондентові дізнатися подробиці через інші канали.

    Кореспондент заперечив, сказавши, що про цей випадок уже опубліковано статтю в Інтернеті. «Якщо ти дізнаєшся про це з інших джерел, це зовсім інша справа, але якщо через наші офіційні джерела, то нам незручно надавати таку інформацію», — відповів співробітник телеканалу.

    Колега Mehbube Ablesh, який забажав лишитися анонімним, розповів, що після того, як дівчину заарештували, її відразу звільнили з телеканалу, про що керівництво повідомило на зборах 60-ти співробітників керівничої ланки телекомпанії.

    Відповідно до слів спікера Всесвітнього Уйгурського Конгресу Дільсата Расіта, ця дівчина не порушила жодних законів КНР, вона просто скористалася правом на свободу слова та інформацію, наданим їй конституцією держави, і висловила свою точку зору, яка відрізняється від думки компартії. «На сьогодні там, де проживають уйгури в Китаї, фактично у будь-якому районі, якщо вони висловлюють погляди, відмінні від поглядів компартії, що зараз в країні при владі, то їх карають, і ці явища вже стали звичайними і повсюдними», — сказав Дільсат.

    Він також розповів про те, що у Сіньцзяні вже понад 20 років діє закон про дві мови викладання в навчальних закладах. Однак починаючи з 2004 р. влада автономного регіону оприлюднила «рішення про підсилене просунення навчання двома мовами», в якому зазначається, що порядок навчання у початковій і середній школах представників національних меншин, кінець кінцем, перейде на навчання китайською мовою.

    У 37 пункті конституції КНР ідеться про те, що якщо дозволяють обставини, то навчання школярів, які є представниками національних меншин, має проходити їхньою мовою. Таким чином, вищезазначене рішення місцевої влади суперечить цій статті конституції.

    У вересні в мусульман, які становлять більшість серед мешканців Сіньцзяна, почався священний місяць Рамадан. Місцева влада постійно вимагала, щоб уйгури змінили свої національні звичаї і в період Рамадану не припиняли роботу своїх офісів і ресторанів. Місцеві чиновники уйгурського походження підписали так звану «гарантію про відповідальність», в якій гарантують, що підлеглі їм райони не будуть постувати, не буде вечірніх молитов та інших релігійних церемоній.

  • Там, де квітнуть абрикоси

    Там, де квітнуть абрикоси

    #img_left_nostream#Абрикосовий феномен

    Є у центрі Середньої Азії, між Індією та Пакистаном, плем’я, що мешкає у долині річки Хунза, тому так і назвали цю народність – хунза. Вони харчуються в основному абрикосами. Про будь-якого жителя цього племені жартома говорять: вранці він з’їдає шкірку абрикоса, вдень – середину, а увечері – кісточку. Коли одного разу європейський лікар-місіонер виявив цю нечисленну народність, його вразила красива струнка статура, висока працездатність і оптимізм. Лікар організував там лікарню, але проходили тижні, місяці, а до нього ніхто не звертався. Лікаря збентежило те, що цей народ не потребує лікарської допомоги, оскільки практично не хворіє (травми не рахуються). Навіть зубний біль їх не мучає. Тривалість життя мешканців цієї долини становить 110-120 років. Ці фантастичні дані були підтверджені ЮНЕСКО. Хунзи купаються у крижаній воді навіть при температурі  мінус 15 градусів, до ста років грають у рухомі ігри, 40-річні жінки виглядають, як дівчата, а в 60 років – все ще стрункі і вродливі та народжують дітей. Окремі випадки є зовсім унікальні. Цікавий факт – жителі цієї долини дуже схожі на європейців. Історики стверджують, що це військо Олександра Македонського залишило тут частину своїх воїнів і купців, що забезпечували армію.

    У жителів щасливої долини є період, коли фрукти ще не достигли – він зветься ”голодна весна” і триває від двох до чотирьох місяців. У ці місяці вони майже нічого не їдять і лише раз на день п’ють напій з сушених абрикос. Абрикоси там – найпочесніший фрукт. У племені є навіть така приказка: ”Твоя дружина не піде за тобою туди, де не плодоносять абрікоси”

    Але абрикоси вони їдять не тому, що вся народність – вегетаріанці, а тому, що умови життя складні і живуть хунзи дуже бідно. Місцевість гориста, родючого грунту майже немає. Води не вистачає, її накопичують під час рідкісних дощів. Плем’я розводить кіз, які пасуться на гірських кам’янистих схилах. Зимою хунзи їдять сушені абрикоси та злаки. Влітку – абрикоси та інші фрукти, овочі, злаки, козиний сир, рідкісне м’ясо. Їжа на перший погляд здається неситною, але вона понад усе підходить для організму людини за фізіологічними показниками. Американський дослідник Мак-Карісон вважає, що особливу роль в збереженні міцного здоров’я грає саме низькокалорійна їжа, яку і вживають горці.

    І нерви, мов канати, і м’язи, немов сталь

    Зацікавившись цією невеликою народністю, учені-дослідники   ретельно вивчали їх спосіб життя, харчування та місце існування. І зрозуміли, що людина цього племені має повноцінне здоров’я. Що розуміють під виразом "повноцінне здоров’я"? Його визначають три аспекти:

    #img_left_nostream#По-перше, висока працездатність. Вона виявляється під час роботи та під час танців та ігор. Для людини цього племені пройти 100 кілометрів на день не є чимось нездійсненним. Вони легко підіймаються на круті гори, щоб передати звістку, і повертаються додому свіжі і веселі.

    По-друге, життєрадісність цього маленького дружнього народу дивує. Вони часто сміються, завжди у доброму гуморі, навіть якщо голодні чи страждають від холоду.

    І по-третє, виняткова стійкість. "У хунзів нерви міцні, як канати, і тонкі й ніжні, як струна, – писав військовий лікар-дослідник Мак-Карісон. – Вони ніколи не сердяться і не скаржаться, не нервують і не виявляють нетерпіння, не сваряться між собою і з повним душевним спокоєм переносять фізичний біль, неприємності".

    Вчені-медики вважають, що від якості їжі багато в чому залежать розумове здоров’я, душевна рівновага, відсутність неврозів та психічних розладів. Проте ми не перебільшуватимемо роль харчування у формуванні особи людини і народності в цілому. Все-таки існує багато інших чинників, в основному, нематеріальних – клімат, релігія, звичаї… Хунзи знають грамоти, не уміють ні читати, ні писати. У них немає поезії, живопису, скульптури, вони не ознайомлені з ткацьким ремеслом. Рівень соціального і духовного розвитку вкрай невисокий.

    Але повернемося до теми нашої статті. Чи дійсно абрикоса така життєдайна та володіє здатністю замінити багато продуктів за вмістом у ній вітамінів, мікроелементів тощо? Так.

    #img_left_nostream#Склад

    У дозрілих абрикосах переважає сахароза (до 27 % – в свіжих, до 84 – в сушених), багато полісахаридів – пектинових речовин, дуже корисних для травлення. Абрикоси містять органічні кислоти – яблучну, лимонну, саліцилову, янтарну, винну (від 1,5 до 2%); пектини, крохмал, ароматичні та дубильні речовини; вітаміни – С (13 мг%), майже стільки ж каротину (вітаміну А), вітаміни РР, В1, В2, В15. Багатий мінеральний склад плодів. Абрикоси містять магній, калій, залізо, фосфор, кальцій, а також мікроелементи – натрій, мідь, кобальт, йод, кремній, марганець, цинк та більш рідкісні, але й більш необхідні для здоров’я молібден, нікель, срібло і титан. Ядра кісточок абрикос містять незамінні амінокислоти: аргінін, тірозін, метіонін, валін, лейцин, фенілаланін.

    Лікувальні властивості

    Свіжі та сушені абрикоси, абрикосовий сік з м’якоттю застосовують у дієтичному харчуванні за нестачі вітамінів в організмі. Абрикосовий сік з м’якоттю особливо корисний маленьким дітям, вагітним жінкам і літнім людям, оскільки засвоюється організмом легше, ніж плоди. При анемії регулярне вживання в їжу абрикос, завдяки високому вмісту в них заліза, сприяє нормалізації процесу кровотворення. 100 г плодів так само діють на процес кровотворення, як і 250 г печінки. Абрикоси корисні під час шлункових захворювань і порушення обміну речовин. Вони м’яко, але надовго збуджують залозний апарат шлунку і нормалізують кислотність шлункового соку, що приводить до норми діяльність підшлункової залози, і, як наслідок, поліпшується робота печінки та жовчного міхура. Відвар з абрикос – пом’якшувальний засіб при запаленні слизових оболонок шлунково-кишкового тракту. Абрикосовий сік ефективний під час коліту, особливо якщо хвороба супроводжується метеоризмом і дисбактеріозом. Як сечогінний засіб під час явних і прихованих набряків незамінний абрикосовий сік або настій кураги. Абрикоси застосовують при запаленні нирок, вони виводять з організму різні шлаки. При сухому кашлі та коклюші для розрідження мокроти застосовують плоди абрикоса. Як заспокійливий засіб під час кашлю, бронхіту, трахеїту, ларингіту використовують ядра кісточок. Доведено, що абрикоси захищають організм від раку легенів, шлунку, сечового міхура, стравоходу та горла, завдяки високому вмісту каротину. Під час серцево-судинних захворювань корисне регулярне вживання свіжих абрикос, кураги і соку. Під час гіпертонії рекомендується щорічно протягом сезону дозрівання абрикос їсти якомога більше цих плодів. Абрикоси підвищують розумову працездатність і покращують пам’ять, завдяки високому вмісту фосфору і магнію.

    Ібн Сина (Авіцена, 980-1037) – учений, лікар, філософ і поет назвав абрикосу «жіночим плодом», оскільки це ідеальний засіб для схуднення, а також для приготування живильних масок для обличчя та волосся. Авіценна рекомендував вводити абрикоси до складу мазі для лікування висипу та пити відвар з ароматних абрикос для ліквідації поганого запаху поту.