Blog

  • Обама покаже свої дипломатичні здібності в Москві

    Обама покаже свої дипломатичні здібності в Москві

    #img_left#Президент США Барак Обама розпочинає перший взит до Росії. Чого чекати від його зустрічі з президентом Медвєдєвим? Напередодні візиту до Москви пан Обама сказав, що "Владімір Путін однією ногою стоїть на старому шляху ведення діалогу між країнами, а другою – на новому".

    Напередодні зустрічі з президентом Обамою російський президент Дмітрій Медвєдєв висловив надію, що вдасться досягти домовленості з ядерного роззброєння та протиракетної оборони.

    Російський лідер сказав, що обидва питання є взаємопов’язаними, але, за наявності витримки і компромісу, згоди можна досягти по обох з них. Представник Білого дому заявив журналістам, що скоріше за все буде оголошено про поступ у питанні скорочення озброєнь.

    Обидві сторони мали підписати угоду, яка б замінила угоду від 1991 року про скорочення стратегічних озброєнь, але Росія заперечує проти американських планів протиракетного щита.

    За словами Обами, російські методи побудови відносин зі Сполученими Штатами часів холодної війни треба залишити у минулому. Особливі надії Барак Обама пов’язує з наступником Путіна Дмітрієм Мєдвєдєвим.

    Але, на думку російського політолога Віктора Мізина, спроба протиставити Дмітрія Мєдвєдєва Владіміру Путіну помилкова:

    "Не треба забувати, що президент Медведєв через особливості російської політичної системи є наступником, обраним самим Путіним. Це не політик, який шляхом праймеріз прийшов на політичний Олімп. І незважаючи на те, що вони вихідці з різних верств суспільства – Путін – це колишній підполковник КДБ, а Мєдвєдєв – інтелігент, перший інтелігент після Леніна, який став у керма Росії, – незважаючи на все це, Медведєв і Путін – це одна команда".

    Втім, і в діях цієї команди траплялися непорозуміння. Про одну з них нагадує провідний експерт американського фонду "Херітедж", близького до республіканської партії США, Аріель Коен:

    "Ось я був на початку червня на відомому Санкт-Петербурзькому економічному форумі, приїхав американський міністр зовнішньої торгівлі. З ним проводила переговори команда людей, досить близьких до Дмітрія Анатолієвича Мєдвєдєва. Всі вийшли посміхаючись і сказали, що в цьому році Росія з божою допомогою вступить до СОТ. І що виявилося? Через кілька днів від уряду, тобто, від Путіна, прийшла заява, що в цьому році "кіна не буде", не буде членства в СОТ, а буде створення митного союзу з Білорусією і Казахстаном …" "Я б сказав, – веде далі Коен, – "що якщо Барак Обама наївна людина, то він буде проводити переговори тільки з Дмітрієм Анатолієвичем, а якщо він людина, як мені відомо з достовірних джерел, не зовсім наївна, то його сніданок з Владіміром Путіним буде грати дуже серйозну роль".

    Компроміс буде, але частковий

    Щоправда, про що можуть домовитися дві команди – російська та американська – поки не зовсім зрозуміло. Чи не єдине важливе питання, де можливо вдасться досягти прогресу – це новий договір про обмеження стратегічних наступальних озброєнь.

    Термін дії договору закінчується в грудні 2009 року і обидві сторони говорять про готовність скоротити ядерні озброєння. Американські представники раніше говорили про бажаність радикального скорочення, до 500-600 боєзарядів з кожної сторони, а Обама під час квітневої зустрічі з Медведєвим у Лондоні – навіть про загальне і повне ядерне роззброєння. Російська ж сторона хоче залишити півтори тисячі зарядів.

    Російський політолог Андрєй Піонтковський вважає, що компроміс з цього питання буде досягнуто:

    "На частковий успіх в галузі контролю за стратегічними озброєннями саміт приречений, тому що обидві сторони у цьому зацікавлені. Для Обами скорочення ядерних озброєнь – це ідеологічно важливе питання. Ви напевно знаєте, він висунув таку, на мій погляд, досить спірну концепцію ядерного нуля, тому будь-який договір – це крок у цьому напрямку. А Москва давно хотіла отримати такий договір, оскільки це означало б у деякому роді юридичне визнання за Росією статусу ядерної наддержави. Та й потім, це буде скорочення американських озброєнь. Ось ці рубежі, про які йде мова – півтори тисячі боєголовок, ми в будь-якому разі будемо змушені до цього рівня опускати з економічних та технологічних причин".

    Спроба Росії пов’язати скорочення ядерного потенціалу з питанням розгортання американської системи ПРО в Європі була сприйнята у Вашингтоні прохолодно.

    Не варто очікувати прориву, вважають фахівці й з питань, які пов’язані із ситуацією навколо сусідів Росії. Москва не припускає можливості відмови від визнання незалежності Абхазії й Південної Осетії. У свою чергу, Білий дім заявив вустами радника президента Майкла Макфола, що тільки в ім’я "перезавантаження" відносин з Росією Вашингтон не відмовиться від підтримки керівництва України і Грузії в їх бажанні приєднатися до НАТО.

    Не очікують експерти прориву і щодо ядерних програм Ірану та Північної Кореї.

    Втім, на думку професора міжнародного інституту дослідження проблем миру в норвезькому Осло Павла Баєва, важливим підсумком візиту Обами стала б зміна загального клімату у відношеннях США та Росії: "Безумовно, головним підсумком зустрічі буде не підрахунок боєголовок, а то чи вдасться хоч скільки-небудь переломити тенденцію, яка існує в Росії – тенденцію антиамериканізму, антизахідного відношення, взагалі, відчуття, що всі проти нас".

    Але для багатьох росіян, включаючи відомих політиків, антиамериканізм не є лайливим словом. Вони б хотіли, щоб Росія знову була наддержавою і противагою Сполучених Штатів, свого роду новим СРСР, забуваючи, що результатом протистояння США та СРСР став розвал Радянського Союзу.

    BBC

  • Сильні повені тривають на півдні Китаю. Евакуйовані сотні тисяч чоловік

    Сильні повені тривають на півдні Китаю. Евакуйовані сотні тисяч чоловік

    Китай. У 6-ти південних провінціях Китаю тривають зливові дощі, затапюючи все більші території. Нанесений економічний збиток вже оцінюється сотнями млн. доларів. У місті Гуйлінь провінції Гуансі сталася найсильніша повінь за останні 20 років, повідомляє Центральне агентство новин.

    Стихійне лихо спіткало провінції Гуйчжоу, Хубей, Хунань, Цзянсі, Аньхой, Фуцзянь і Гуансі-чжуанській автономний район.

    За останніми даними, в Гуансі повенями різного ступеня затоплені 6 міст і 39 повітів, з постраждалих районів в терміновому порядку евакуйовано 208 тис. 200 чоловік.

    У провінції Гуйчжоу пошкоджено 137,9 тис. га посівів, загинуло 19 чоловік, зруйновано 4739 будинків, завданий стихією збиток оцінюється в 133,5 млн. доларів.

    У провінції Хунань евакуйовано 102 тис. 300 осіб; постраждало 2 млн 410 тис. га посівів; зруйновано 17 тис. будинків; збиток становить 185,7 млн. доларів.

    У провінції Хубей постраждало 17 міст і 64 повітів; загинуло 13 осіб; евакуйовано 33 тис. 500 осіб; пошкоджено 8974 будинків; економічний збиток становить 139,2 млн. доларів.

    У провінції Фуцзянь негодою зруйновано 420 будинків, загинуло 5 чоловік, евакуйовано 22 тис. 200 чоловік, збиток оцінюється в 34,5 млн. доларів.

    #img_gallery#

  • Варто знати: Секрети прожиткового мінімуму

    Варто знати: Секрети прожиткового мінімуму

    Багато з нас неодноразово чули це слово «прожитковий мінімум». Водночас, майже невідомим є те, що це є базовий показник у всій системі соціального забезпечення. Цей показник лягає в основу загальної оцінки рівня життя в Україні, визначення критеріїв бідності, установлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат. Як бачимо, проведення всієї соціальної політики пов’язано із використанням прожиткового мінімуму.

    #img_right#У цьому контексті цікавим видається відповідь на питання: що ж лежить в основі цього показника?

    Прожитковий мінімум мовою законів визначається як «вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистостей».

    Отже, його основою має бути певний мінімальний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг і методика, у відповідності до якої прожитковий мінімуму розраховується.

    І тут починається найцікавіше. Адже не всі знають, що до сьогодні при розрахунку прожиткового мінімуму використовується і методика, і мінімальний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, затверджені урядом ще у 2000 році. Хоча згідно із Законом України «Про прожитковий мінімум» набори продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг для основних соціальних і демографічних груп населення мають переглядатися не рідше одного разу на п’ять років.

    Кожен рік Кабінет міністрів України ставив і продовжує ставити перед собою завдання затвердити новий набір продуктів, товарів і послуг для споживчого кошика і кожен рік «успішно» провалював і провалює це завдання. Проекти такого набору ходили з одного міністерства до іншого, але всі ці спроби нічого не принесли. Таким чином, набір продуктів харчування, набір непродовольчих товарів та набір послуг, що складає теперішній споживчий кошик, взагалі можна вважати нелегітимними.

    Не менш важливим є те, що, на думку фахівців, норми, закладені в прожитковому мінімумі громадян України, суттєво нижчі за фізіологічні, а набір непродовольчих товарів взагалі не забезпечує багатьох потреб сучасної людини.

    І більше того, існує проблема відповідності набору та обсягу товарів мінімального споживчого кошика медичним стандартам. Висловлюються серйозні сумніви щодо адекватності набору товарів мінімального споживчого кошика.

    Величина прожиткового мінімуму не враховує низку життєво необхідних витрат: на будівництво чи купівлю житла або одержання його у найм, на освіту, оздоровлення, утримання дітей у дошкільних навчальних закладах, платні медичні послуги тощо. Не враховуються також зміни в складі споживчого кошика у зв’язку зі змінами у сфері житлово-комунального господарства.

    Крім того у структурі цього показника для працездатних осіб не закладено прибутковий податок для фізичних осіб, а він, як відомо, є доволі відчутним для заробітної плати кожної людини. Також варто відмітити, що при розрахунках загального показника по Україні не враховуються регіональні відмінності цін на продовольчі та непродовольчі товари.

    На думку експертів, якби споживчий кошик було наповнено реальним змістом, видаткову частину бюджету необхідно було б збільшити принаймні утричі.

    Все це означає одне: той розмір прожиткового мінімуму, який є на сьогодні, — це певна химера, завіса якою держава намагається прикрити неспроможність виконання своїх обіцянок у соціальній сфері. І залишається питанням для роздуму, чого варті «гучні» слова про забезпечення кожному громадянинові мінімального рівня життя, якщо цей самий рівень встановлюється «нижче плінтуса», і «лінійка», якою він встановлюється, давно вже не відображає реалії життя.

    Максим Щербатюк. Українська Гельсінська спілка з прав людини

  • Реалії життя: Пакистан (ФОТООГЛЯД)

    Реалії життя: Пакистан (ФОТООГЛЯД)

    Сотні тисяч пакистанців, стали біженцями в результаті проведення  військової операції проти руху "Талібан". Біженці покинули Сват, і знаходяться в украй важких умов життя при нестерпній жарі, в більш ніж в переповнених таборах.
    #img_center_nostream#  #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream##img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#
  • Хабарі та податки

    Суспільство у фінансовому плані поставлено з ніг на голову, хоча кількість мільйонерів зростає, тоді як рядові громадяни платять більше у вигляді хабарів, ніж у вигляді податків, пише в колонці, яку опубліковано у свіжому номері видання, англомовна газета Kyiv Post, що виходить у Києві.

    Не треба бути генієм, аби побачити, що з країною щось не так: більшість людей не платять прибутковий податок, зате регулярно змушені платити хабарі представникам влади, контрольованої представниками бізнесу і політичною елітою. Тим часом, офіційна кількість мільйонерів зростає, однак набагато більше мільйонерів залишаються незареєстрованими і не платять податки.

    Згідно з інформацією високопоставленого податківця, 7423 українці в 2008 році задекларували дохід у більш ніж мільйон гривень. Це на 400 українців більше, ніж у попередньому році. Проте податківці кажуть, що набагато більше число українців приховують мільярди гривень доходу.

    Крім того, менш ніж 546 000 із 22 мільйонів українських заробітчан (з 46 млн. осіб населення), подали податкові декларації на доходи, зароблені в 2008-му. Вони задекларували 22 мільярди гривень, на відміну від 30 мільярдів у 2007 році.

    Отже, якщо більшість українців уникають сплати податків, чи стають вони багатшими? Не зовсім. Замість того, щоб платити податки, які прозоро витрачаються на суспільні потреби, громадяни змушені мати справу з процвітаючим чорним оподаткуванням. Центр антикорупційних досліджень та ініціатив в Україні недавно підрахував, що до десяти відсотків своїх доходів українці витрачають на хабарі. Податкові та урядові інспектори, професори, лікарі та вчителі — всі є частиною складної культури корупції.

    Проблема в тому, що хабарі є регресивним податком. Платежі надходять від найбідніших і незахищених верств населення до найсильніших і найвпливовіших. З іншого боку, прибутковий податок прогресивний — його засновано на платоспроможності.

    Куди йде більшість грошей? Після 18 років незалежності гроші все ще дозволяють зберігати систему, створену бізнес-магнатами, бюрократами і законодавцями. Разом вони приймають складні закони та нормативні документи, водночас змушуючи ключові державні інститути — такі як правоохоронні органи — служити приватним, а не суспільним інтересам.

    Україна залишається сильно корумпованою і бюрократичною країною, де олігархи видобувають природні ресурси та збагачуються, тоді як більша частина населення перебуває за межею бідності. При цьому становищі справ субсидії та внутрішні операції, м’яко кажучи, є лише частиною загальної картини.

    Рінат Ахметов, найбагатший мільярдер країни, і його благодійний фонд «Ефективне управління» гідні того, щоб бути виділеними із загальної маси. Оскільки Ахметов перебуває на вершині піраміди, незалежно від того, хто перебуває при владі, він має більше впливу, ніж будь-хто інший, для того, щоб привести країну до відкритої та конкурентоспроможної економіки, прогресивної податкової системи та усунути тіньові махінації, які є характерними для українського бізнесу. Якби Ахметов дійсно хотів подібних змін, як стверджують в його фонді «Ефективне управління», то ці зміни на даний момент було б завершено. Зрештою, ми вважаємо, що він є господарем в уряді і в бізнесі більше, ніж будь-який інший українець.

    Великі роботодавці, такі як Ахметов, також повинні почати виплачувати працівникам достойні заробітні плати. Чому українські працівники сталеливарних заводів або шахтарі заробляють у кілька разів менше, ніж представники аналогічних професій у Польщі? Замість цього Ахметов та інші мільярдери своїми діями демонструють незацікавленість у зміні економіки, заснованої на експлуатації дешевої робочої сили та природних ресурсів.

    Суспільство в фінансовому плані перевернуто з ніг на голову і залишиться в такому положенні, поки регресивні податки (хабарі) не викорінять з економіки та замінять прибутковим податком, який будуть платити всі, особливо ті, які найбільше здатні на це.

    Джерело:
    Корреспондент

  • У протестах уйгурів проти політики етнічного геноциду загинуло понад 100 чоловік у Китаї

    У протестах уйгурів проти політики етнічного геноциду загинуло понад 100 чоловік у Китаї

    #img_left_nostream# Китай. Згідно з останніми офіційними даними китайської влади, 140 чоловік загинули, 828 – одержали поранення під час сутичок у місті Урумчі в районі Сіньцзян. Влада ввела обмеження на пересування людей і автомобілів.

    В акції протесту проти політики «етнічного геноциду», що, на думку уйгур, здійснює китайська компартія, взяло участь близько 10 тис. Чоловік. Протест розпочався 5 липня, причиною якого стала бійка між ханьцями та уйгурами. Цей інцидент стався днями на заводі іграшок у місті Шаогунь провінції Гуандун.

    Китайська влада стверджує, що ініціатором конфлікту став Всесвітній уйгурський конгрес , що знаходиться у Німеччині, зокрема його лідер Ребія Кадер, який на думку компартії Китаю, «керує безладдями з-за кордону». Однак аналітики вважають, що це черговий стандартний метод «розв’язання» внутрішніх проблем, що часто використовує китайський режим. Наприклад, після масових акцій протесту тибетців, що відбулися в березні минулого року, китайська влада також звинуватила  духовного лідера тибетців Далай-Ламу в  організації безладдь в регіоні.    

    Тибетський автономний район (ТАР) і Сіньцзян-Уйгурський автономний район (СУАР) є для правлячої в країні партії «найчутливішими» районами, куди був обмежений доступ журналістів і де значно більше військових і поліції. У цих районах мешкають найбільш численні в Китаї національні меншини (тибетці та уйгури), які не хочуть миритися зі знищенням своєї культури й захопленням своїх земель ханьцями, яких підтримує китайська влада.

    Періодично в цих районах відбуваються акції протесту, що часто закінчуються силовим придушенням армією, при цьому лідери правлячої партії стверджують, що вони в такий спосіб «борються з тероризмом, сепаратизмом і екстремізмом».

     
    #img_center_nostream# 
     
     
  • Ребія Кадір: «Тепер вони знищують нашу культуру»

    Ребія Кадір: «Тепер вони знищують нашу культуру»

    #img_left_nostream#Мене зустріла тепла посмішка, коли ми ще й не встигли представитися один одному.  Так я познайомився в Гамбурзі з Ребією Кадір, головою Всесвітнього уйгурського конгресу.

    Насилу віриться, що ця 60-річна жінка з сивиною в волоссі, заплетеному в дві коси, може бути «державним ворогом № 1 КНР». Проте так і є. Ця живо жестикулююча жінка зі зморшками біля очей від сміху — найзнаменитіша представниця, після Далай-лами, одного з народів, які зазнають репресій у Китаї, — уйгурів. У списку Суспільства народів, що перебувають під загрозою зникнення, уйгури займають одне з перших місць. Страждання цього народу почалися в 1949 році, коли КНР узяла під контроль Східний Туркестан, теперішній автономний район Сіньцзян.

    В інтерв’ю Великій Епосі (The Epoch Times) колись найбагатша жінка Китаю, мати 11 дітей і автор бестселера, розповіла про жорстоке ставлення до представників її народу. В результаті примусових абортів, вигнань, а тепер — викорінювання культури, проти уйгурів у Китаї здійснюється геноцид, на який світова спільнота мало звертає уваги.



    — Пані Кадір, що з вашими дітьми, які залишилися в Сіньцзяні?



    — Двоє з них перебувають у в’язниці. Вони позбавлені можливості підтримувати зв’язок зі своїми дружинами. Троє — під домашнім арештом.

    Мої родичі і друзі перебувають під спостереженням і бояться нажити собі проблем. У моїх знайомих на батьківщині забрали паспорти, щоб вони не змогли виїхати. Одну людину, що підтримувала мене, збила машина. Я думаю, що це не було випадковістю. Китайський уряд всіляко намагається перешкоджати моїй суспільній діяльності на Заході. З цією метою він пише листи урядам.

    Так, китайські посольства адресували листи європейським парламентарям, в яких повідомляється про те, що я терористка і сепаратистка і щоб зі мною не вступали ні в які контакти, інакше це може створити проблеми для міждержавних відносин. Вони і в моїй країні підкуповували людей, аби ті негативно висловлювалися в мою адресу на телебаченні і в Інтернеті. Чи заслуговують на повагу подібні вчинки з боку держави?

    Я — не терористка, це китайська держава — терорист. Це вона поміщає у в’язниці і вбиває безневинних людей — кого ще після цього можна назвати терористом? Я твердо вірю в те, що правда на моїй стороні. Я борюся за демократію, за права людини і тому мене не можна залякати.

    — Яку проблему для КНР, з точки зору китайської влади, представляють уйгури?

    — Комуністична партія хоче нас асимілювати, а ми цього не хочемо — це основна проблема. Китайський правлячий режим — шовіністи, тоді як ми — володіємо власною самобутньою культурою і індивідуальністю. Вони для нас — окупаційна влада, вони зайняли нашу землю в 1949 році. Тепер вони бояться, що про наші вимоги дізнається весь світ. Мені інколи думається, що китайська влада хотіла б узагалі викреслити слово «геноцид» зі словника, лише тоді б їм стало спокійно на душі.

    Зрозумійте мене правильно, ми нічого не маємо проти китайського народу. Ми просто хочемо жити у світі, зберігаючи свою національну індивідуальність. Протягом 58 років уйгури намагаються вирішити конфлікт мирним способом. Ми не здійснюємо нічого протизаконного. У 1954 році наша інтелігенція була арештована за звинуваченнями в сепаратизмі, релігійному фанатизмі і т.д. У 1957 році вони ув’язнили всіх наших інтелектуалів , звинувативши їх у тому, що вони були проти комуністичного режиму. У 1966-му наші керівники були затримані. Репресії проходили у три великі хвилі.

    — Компартія намагається створити собі сучасний імідж. Чи змінилося що-небудь у ситуації уйгурів за останні роки?

    — Політика стосовно багато чого можливо і змінилася, але стосовно уйгурів — ні. І на 17-му З’їзді компартії Китаю — також ні. Протягом останніх 10 років вони як і раніше намагаються нас знищити, тільки цього разу іншими способами.

    Тепер зазнає нападів наша культура. Сьогодні вони ще хочуть скасувати і нашу писемність, і мову. Школярам у Китаї з початкової школи промивають мізки. Тепер вони поклали око на наших дівчат. Дівчат у віці 14—25 років без їх на те згоди висилають до внутрішнього Китаю. Це також велика трагедія для нас, там вони вимушені працювати в нічних барах.

    Влада хоче збільшити число цих дівчат до 1,2 мільйонів. Це також свого роду повільний геноцид, тому що вони вивозять наших дівчат. До цього слід додати контроль над народжуваністю: уйгурів змушують робити примусові аборти.

    Відбувається прискорене переселення китайців у місця мешкання уйгур. Уйгури навіть з університетською освітою не можуть знайти роботу. В адміністрації — одні китайці. У 1949 р. там проживало лише 2% китайців, тепер — понад 60%.

    Незапланована імміграція призводить до серйозних проблем в екології. Відбувається експлуатація природних копалин, що наносить шкоду довкіллю. В результаті цього пересохнули три озера. Раніше уйгури, принаймні, могли займатися сільським господарством і таким чином протистояти їхньому способу життя. Тепер цієї можливості немає, тому що до нас приїхало надто багато китайців.

    — Яке становище уйгур у трудових таборах? Чи були такі випадки як із послідовниками Фалуньгун, коли ув’язнених вбивають з метою витягання органів?



    — Це дуже важливе питання. Уйгури повинні в рік безкоштовно працювати три місяці в трудовому таборі. Не лише дорослі, але й діти. Їх довільно незаконно затримують і карають. Торгівля органами існує, але у нас немає жодних доказів, тому я не хочу багато про це говорити. Тіла страчених уйгурів не повертають. Лише в дуже окремих випадках членам сім’ї повертається тіло страченого політичного ув’язненого. Це відбувається, здається, лише в одному випадку з тисячі.

    — Які уйгурські традиції щодо цього питання?

    — Згідно з нашими традиціями, поховання — це священний ритуал, використовувати органи померлих заборонено. Тіло має бути похоронене у відповідності з нашими традиціями. Але що робити, якщо солдати забирають труп? Був випадок, коли родичам взагалі не дозволили поглянути на тіло. Людина, яка наважилася сказати «ні», що в Китаї недопустимо, була звинувачена в критиці режиму.

    — Чи вважаєте Ви, що китайська влада вводить в оману світові ЗМІ? У ЗМІ широко повідомлялося, що голова держави Ху Цзіньтао під час свого виступу на 17-му партійному з’їзді 60 разів вжив слово «демократія»?

    — Репортерам слід було б спочатку поспостерігати, а потім робити повідомлення. Тоді вони не стали б поширювати подібні чутки впродовж кількох десятиліть.

    Якщо Ху говорить про демократію, то він повинен спершу забезпечити доступ журналістам у всі райони Китаю. Він повинен звільнити таких громадських активістів-діячів як Чень Гуанчена, який опинився у в’язниці лише внаслідок своїх висловів. Він також повинен звільнити моїх дітей. Відкрити вільний доступ до Тибету і Східного Туркестану, аби журналісти могли побачити, що там відбувається, і населення могло вільно висловлюватися. Має бути присутньою, хай і не в такій мірі, як у європейських країнах, але хоча б одна десята частина тієї демократії, що є тут, у Європі.

    Йому слід надати вільний доступ у трудові табори журналістам, щоб вони могли поговорити із послідовниками Фалуньгун, уйгурською і тибетською опозицією, демократичними активістами — і повідомити світу, що є прогрес (або ж його немає).

    Світові ЗМІ не повинні дозволяти комуністичному режиму Китаю так себе використовувати. Нічого не стало краще ні в одному з напрямів діяльності КПК.

    Якби щодо демократизації китайської держави було дійсно щось зроблене, то вони повинні були б вітати те, що Ангела Меркель прийняла Далай-ламу. Якщо в Китаї насправді є демократія, то чому вони перешкоджають моїй діяльності і шлють листи у всілякі офіційні інстанції?

    Якщо там є демократія, то чому послідовники Фалуньгун не можуть вірити у свою релігію? Якби там була демократія, то вони повинні були б визнати, що зробили помилку на площі Тянь-Ань-Мень і принесли б вибачення. Ті, хто перебували у той час при владі, повинні постати перед судом.

    5 лютого 1997 року багато уйгурів було затримано, і вони досі перебувають у в’язниці. Вони ні в чому не винні, вони мають бути на волі. Якби все це було зроблено, то можна було б казати про демократію, тому що в цьому випадку демократія була б очевидна.

    — Як повинен поводитися Захід, маючи великі економічні інтереси в Китаї?

    — Європейські країни, західні країни, всі демократичні країни повинні використовувати будь-яку можливість для здійснення тиску на Китай з метою припинити порушення прав людини в Китаї, інакше одного дня небезпека може зрости для всього світу.

    Китай підтримує країни, які пригнічують власні народи — Бірма, Іран… Тому світовій спільноті демократичних держав потрібно прагнути до того, щоб економічні стосунки між державами безпосередньо залежали від дотримання прав людини в цих державах.

    Демократичні країни мають бути готовими піти на економічні жертви. Потрібно ризикнути і піти на ці жертви. Тоді припиняться людські жертви в Китаї, тоді б всі побачили, що Китай не настільки сильний, яким він здається зовні.

    Західні країни повинні співпрацювати між собою в питаннях захисту прав людини. Якщо Німеччина припиняє зв’язки, то і Франції не слід торгувати з Китаєм. Потрібно дотримуватися одних поглядів. Коли Німеччина виступає за права людини в Китаї, а Великобританія і Франція — ні, то це ні до чого не приведе.

    — Чому Китай не такий вже і сильний?



    — Китай не настільки сильний, як думають у Європі. Якщо західні компанії і уряди заберуть свої інвестиції з Китаю, понад усе від цього постраждає китайський уряд. Це призвело б до того, що сотні тисяч людей залишилися б без роботи, що у свою чергу ослабило б уряд. Внутрішні протиріччя чинили б тиск на режим.

    В китайського уряду є два улюблених слова — свобода і солідарність. Але ці два слова, в першу чергу, базуються на справедливості і демократії, про що забуває правлячий режим.

    Флоріан Годовіц. Велика Епоха

  • Дизайн модного взуття на парзькому Тижні моди 2009

    Дизайн модного взуття на парзькому Тижні моди 2009

    Дизайн модного взуття на парзькому Тижні моди 2009.

    #img_gallery#

  • Показ жіночих колекцій на Тижні Mercedes-Benz в Берліні

    Показ жіночих колекцій на Тижні Mercedes-Benz в Берліні

    Мода. До вашої уваги показ жіночих колекцій від дизайнерів Michalsky, Кіліана Кернер (Kilian Kerner), Germanys Next Topmodel, Сatwalk та інші колекції сезону весна-літо 2010 на Тижні Mercedes-Benz, що відбулася в Берліні 3 липня 2009 р.

    #img_gallery#

  • Фотоогляд: Романтика світла в скляному будинку

    Фотоогляд: Романтика світла в скляному будинку

    #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#