За чотири роки, що минули, китайська культура пережила значущий період відродження, свідченням чого стало міжнародне театральне дійство, відоме як «Новорічна вистава на честь китайського Нового року». Кількість постановок зросла з семи виступів у п’яти містах в 2004 році до сімдесяти шести виступів у тридцяти містах в 2007 році.
Характерною особливістю цього концерту є те, що артисти і постановники глибоко занурюються в стародавні китайські традиції, які пригнічувалися впродовж півстоліття. Ніколи ще культура і традиції Китаю не були представлені в такому величезному міжнародному масштабі.
Традиційна китайська культура дала людству безліч найбільших досягнень. Просочена ідеями даосизму, буддизму, конфуціанства, відчуттям глибокого духовного шанування і морального обов’язку, вона здійснювала вплив на менталітет, мистецтво, поезію, музику, танець і архітектурний стиль династій Китаю, що приходили на зміну однан одній впродовж п’ятитисячолітньої історії.
Артисти зі всіх країн світу, включаючи багатьох, хто народився в Китаї, зібралися разом, щоб здійснити подорож в цю обширну і глибоку історію, представляючи на суд глядачів грандіозне театральне дійство – «Новорічний гала-концерт».
Безліч документів і предметів культурної спадщини Китаю збереглися до наших днів. Вони пережили спроби, зроблені комуністичним режимом Китаю в період "Великої культурної революції", навмисно і відкрито зруйнувати все, що стосувалося традиційної китайської культури.
Під час цієї "культурної" трагедії, що тривала з середини 1960-х до середини 1970-х років, були знищені тисячі храмів, численні картини, скульптури, сувої, поеми таі інші дорогоцінні об’єкти. Це був період небаченої жорстокості і духовного спустошення. Проте непросто знищити п’ятитисячолітню спадщину. Глибоко вкорінені вірування і традиції вціліли в серцях багатьох китайців.
Останніми роками в світі зріс інтерес до всього, що пов’язане з Китаєм. Комуністичний режим Китаю підхопив цей імпульс і організував безліч китайських "культурних" концертів. Але при ретельному розгляді можна виявити одну істотну суперечність.
Комуністична атеїстична ідеологія до приходу до влади в 1949 році безпосередньо протиставляла себе п’ятитисячолітній китайській культурі. Духовність, віра і моральні норми, що існували в китайській історії, відкрито зневажались режимом, вважалися марновірством і безглуздістю, в які вірять лише люди, які помиляються або неписьменні. Комуністична культура за своєю суттю протилежна традиційній культурі Китаю.
Тоді що ж являє собою офіційна китайська культура останніми роками? Безумовно, існують талановиті виконавці і постановники. Значні грошові кошти вкладаються в постановку і рекламу цих виступів. Проте без глибокого осмислення і пошани до вірувань і традицій чи може це ще вважатися китайською культурою?
Коли правляча ідеологія зневажає ці традиції, чи є щирість за наслідуванням старовинним костюмам, використанням традиційних інструментів і поверховим представленням архітектури за допомогою декорацій?
Гімнасти, виконуючі акробатичні номери в традиційному одязі, не здатні передати глибокий внутрішній сенс китайської культури. Сцена, наповнена агресивним барабанним боєм, позбавлена внутрішнього сенсу, того, що є найважливішим, – змісту, який стоїть за всім цим, внутрішнього наповнення, що мотивує кожен рух, кожен удар барабана, кожну музичну ноту, кожен стібок одягу.
Тоді що ж пропагував Китай останніми роками, якщо не традиційну китайську культуру? Не що інше, як комуністичну культуру. Вона виявляється в нескінченній мімікрії. Незалежно від того носить китайський традиційний костюм чи намагається безглуздо наслідувати західну культуру – за цим комуністичним маскуванням немає нічого, окрім порожнечі.
Комуністичну культуру складають атеїзм, презирство до духовності, віра в те, що немає нічого після цього життя і що люди повинні прагнути до безперервної боротьби, постійно боротися один з одним. Та духовна порожнеча, яка сьогодні змішалася з «палкими» капіталістичними устремліннями, приводить лише до сліпого задоволення інтересів власної матеріальної вигоди.
Таке життя без моральних принципів спрямоване лише на задоволення своїх особистих потреб, це "хаотичний коктейль". Це і є комуністична культура Китаю. Сам спосіб її виживання вимагає маскування, брехні та обману. Уявити ж її справжнє обличчя, втілене на сцені, просто неможливо.
Самовіддана праця артистів, що присвятили себе відродженню і передачі культурних традицій, так само як і творчість живописців, які удосконалювали себе протягом довгих, важких років, щоб осягнути і відтворити суть прекрасних пейзажів, була по-справжньому відчута глядачами, які були глибоко вражені і захоплені. Це й стало причиною швидкозростаючої популярності концертів.
Автор Майкл Махонен – актор, режисер і сценарист, що має численні нагороди. Він володар нагороди "Gemini Award" (канадський аналог "Emmy"). Його дебютний фільм "Піщана буря" ("Sandstorm"), в якому він виступив як режисер і сценарист, завоював 29 призів на міжнародних кінофестивалях.
