Blog

Головне місто Таїланду, метушливий і неспокійний Бангкок, пропонує достаток кулінарних спокус для будь-якого мандрівника. Це – місто з більш ніж дев’ятимильйонним населенням і місце, де ви можете що-небудь поїсти у будь-який час.

#img_right#Апетитні фрукти

Для тих, хто вперше в Таїланді, рекомендується покуштувати тропічні фрукти на одному з численних ринках міста. Такий ринок на відкритому повітрі зазвичай знаходиться на початку провулка, де продається все, починаючи від фруктів до живих курчат. Ціни на фрукти і овочі, куплені на відкритих ринках, як правило, нижчі ніж в універсамах.

Крім ринків, такі фрукти, як гуава, ананас, папайя, кавун і зелене манго, продають також вуличні продавці. Зелене манго досить в’язке, але приємне на смак. У торговців зазвичай також є два типи фруктових соусів: солоно-солодкий соус, змішаний з роздробленим чілі, і «нам-пла-ван» (буквальний переклад водно-солодко-рибний), який схожий на карамелевий соус, зроблений з пальмового цукру і рибного соусу.

Більшість тайців вживає соус «нам-пла-ван» із зеленим манго, а солоно-солодкий – із зеленим манго, гуавою, ананасом і кавуном. Якщо Ви полюбляэте солодке, спробуйте «нам-пла-ван». Середня ціна 10 або 20 батів (0,37 $ або 0,74 $) за порцію у вуличних торговців – це невелика ціна за таку чудову і здорову закуску.

Звичайно, в Таїланді є більш екзотичні тропічні фрукти, типу мангостін, саподілла (один із моїх улюблених, який продається в сезон з вересня по грудень), лонган, ной наа (солодке кремове яблуко), рамбутан, і рожеве яблуко (мій чоловік обожнює його після того, як спробував один раз). Є також сумно відомий дуріан, який, як то кажуть, "має смак небес і запах пекла". Люди або люблять ці фрукти або ненавидять їх. Незалежно від того, що говорять інші, завжди краще спробувати і вирішити самому.

Якщо вам подобається смак дуріана і, ласуючи ним, вам важко зупинитись, запам’ятайте одне: місцеві жителі говорять, що не можна вживати алкоголь, якщо ви з’їли велику кількість дуріана. Фольклорний переказ розповідає про чоловіка, який помер від того, що "жар" в його тілі від дуріана змішався з "жаром" від алкоголю. Також заборонено вживання дуріана і фруктів лонгана разом у великих кількостях. "Жар" від обох фруктів може викликати хворобливий стан. Проте дуріан може споживатися разом з мангостіном. Вважається, що мангостін "холодний" і врівноважує "жар" дуріана. Звісно, це фольклор, але в кожній казці є доля правди, тому краще остерегтися.

Обід біля річки

#img_right#Після прогулянки жарким і вологим містом існує чудовий спосіб прийти до тями – це розслабитися і насолодитися їжею біля річки Чао Пура.

Моє улюблене місце – бар і ресторан «Милий пейзаж», що розташувався недалеко від моста Крунг Тхеп (Банкок). Хоча пейзаж біля ресторану не такий вже й дивовижний, але це компенсується освітленою свічками атмосферою і звучанням солодкої мелодії живої музики. Обід увечері – найкращий час, щоб насолодитися заходом сонця і дивовижно легким бризом.

"Милий пейзаж" пропонує три різні типи кухні: тайську, японську і європейську. Я ніколи не куштувала японські або європейські страви, оскільки мій розум зазвичай зосереджується тільки на тайській їжі.

Смажена у фритюрниці сушена яловичина (в’ялена яловичина в тайському стилі) і Чіангмай – свиняча ковбаса з різними типами трав і "палаючим" присмаком (гостра), – є хорошим вибором для початківців.

Морепродукти, приготовані на вугіллі і подані в соусі каррі на банановому листі, печені креветки з тонкою локшиною в гарячому горщику, цілком приготований на пару луціан в чілі та лаймовому соусі, риба лоцман і овочі чао-ом в приправленому перцем чілі пряному супі і добре просмажений хрусткий салат – чудові головні страви, щоб задовольнити мою тягу до тайської їжі.

Якщо ви зібралися піти в ресторан, не забудьте замовити столик, якщо ви хочете насолоджуватися видом річки, оскільки кількість столиків біля води обмежена. Ресторан розташований далеко від потягів і метро, тому кращий спосіб – це спіймати таксі.

Через час

Все ще голодні після опівночі? Вам пощастило. На багатьох вулицях Бангкока вуличні торговці продають їжу мало не до ранку. Одна з найпопулярніших вулиць, куди місцеві жителі люблять ходити – Сухумвіт Сой 38. Продавці приходять встановлювати прилавки близько 7 години вечора, і зазвичай працюють до 3 години ночі у будні та до 4 години у вихідні.

Вулиця Сухумвіт Сой була відома тільки місцевим жителям, але чутки дійшли і до туристів, які шукають, де б перекусити в такий час.

Типова вулична їжа тут – це «као-ман-кай» (курча з рисом), «йен-та-фо» (страва з рожевої локшини) і «пад-тай». Ціни вищі, ніж у продавців на інших вулицях (все це коштує 50 батів, близько 1,84 $), така сама ціна, як і в закритих торгових центрах з кондиціонерами.

Тому будьте спокійні. Якщо ви приїдете до Бангкока, незалежно від часу доби, ви точно не залишитесь голодними завдяки різноманітному асортименту пропонованої апетитної тайської їжі.

Тереза Чен. Велика Епоха

Близько 10 років тому ми були буквально завалені нескінченним потоком повідомлень про той кошмар, що нібито чекає нас у 2000 році. Мільярди доларів були витрачені на те, щоб виправити примарну проблему. Але довгоочікуване 1 січня 2000 року настало і нічого не сталося!

#img_left#Фактично усе було гранично просто. Якщо комп’ютер не був запрограмований на відключення з настанням 2000 року (00 на календарі), нічого і не повинно було трапитися.

Комп’ютер – це всього лише машина, для якої немає різниці між двома нулями чи будь-якими іншими двома цифрами. Деякі скажуть, що нічого не відбулося завдяки тим грошам, що були витрачені на запобігання катастрофи. Але компанії, які взагалі нічого не зробили, виявилися такими ж дієздатними, як і ті, що витратили мільйони. Усе це було фарсом!

Потім була істерія з приводу Єль-Ніньйо. Зараз ми знаємо, що Єль-Ніньйо дійсно був, але нічого нового він не приніс. Цей природний фенoмен існував і до і після того, як уперше почалися метеорологічні спостереження.

Тепер перед нами інша проблема – глобальне потепління, причиною якого є людина. Якщо вчений насмілиться вагатися щодо правильності теорії, за якою через забруднення довколишнього середовища людиною саме газ СО2 є причиною глобальної катастрофи, то його звинуватять у співробітництві з великими енергетичними компаніями чи в некомпетентності. Існування іншої думки – не припустимо. Відкриті наукові дискусії заборонені.

У будь-якому випадку політична коректність вимагає заборони відкритої дискусії між обома сторонами, наукові обґрунтування наводяться марно.

Незважаючи на це, деякі вчені, ризикуючи своєю репутацією, ставлять теорію глобального потепління під сумнів. У 75-хвилинному документальному фільмі, який можна переглянути на youtube.com, ці вчені представили докази, що спростовують дану теорію. Дослідники не вагаючись заявляють, що насправді сонце є причиною циклів потепління. Однак у процес навколо глобального потепління залучені чималі кошти. Отже, вчені, які хочуть одержати фінансування для своїх проектів, повинні погоджуватися з інтересами тих, хто виділяє кошти.

Сьогодні не обов’язково бути вченим, щоб поставити під сумнів теорію глобального потепління. Наука стверджує, що тисячі років тому був льодовиковий період. Якщо це правда, то відтоді бабуся Земля нагрівалася протягом тривалого періоду часу. Одже ми, власне, повинні цьому радіти, інакше всі були б ескімосами. До речі, у той час не існувало створеного людством газу СО2, що став би причиною танення льодовиків.

Я також хотів би представити свою власну теорію щодо причини глобального потепління. Це, можливо, призведе до того, що політично коректні священики високого рівня назвуть мене єретиком. І я сподіваюся, що після цього великі енергетичні компанії наймуть мене на роботу, і я зможу собі дозволити купувати їхню продукцію.

А от, власне, і моя теорія – причина глобального потепління приховується в політичних суперечках та балаканинах.

Стів Кейсі, який стежить за ситуацією навколо глобального потепління з Стоунвол, штат Луїзіана, США. Спеціально для Великої Епохи.

З огляду на  місце розташування, не дивно, що віддалені північні простори Норвегії, які гордо височіють над Європою, претендують на звання "найпівнічніших". Найпівнічніший кафедральний  собор, університет, пивоварний завод, бар, міст, готель, парк, кемпінг, магазин різдвяних подарунків…



#img_left#Ці звання зустрічаються будь-де, залежно від того, як ви просуваєтесь усе далі й далі за полярне коло до Нордкапу (Північного мису) – найпівнічнішого пункту континентальної Європи.

Північний мис – це головна туристична пристрасть, через яку шукачі пригод вирушають,  ризикуючи, у віддалену північну дику місцевість Норвегії, що простягається уздовж сусідніх Швеції та Фінляндії, розмежовуючи західний кордон із Росією.

Тут північні олені перевершують чисельністю людей та іноді навіть перешкоджають руху автобусів. Наша експедиція до верхівки Європи проходила пізніми днями північного літа – занадто пізно для опівнічного сонця й занадто рано для північного сяйва, хоча ці місцеві явища, як відомо, не завжди дотримуються жорстких розкладів і можуть дивувати несвоєчасних відвідувачів.

Туман, вітер, дощ і навіть сонячне світло, з якими ми зіткнулися протягом нашого літнього відвідування, разом із драматичною спустошеністю пейзажу, повністю позбавленого дерев і з переважанням скель, дає можливість уявити, наскільки обезлюднені, надзвичайно ізольовані та суворі ці місця взимку.

Незважаючи на місце розташування і клімат, ця прикордонна земля все-таки населена, про що свідчать рекламні плакати, які відображають бажання місцевих жителів привернути до цього увагу й заробити значні кошти на туристському бізнесі. Однак усі дороги спрямовують туристичні автобуси на північ і у всіх одне призначення – Північний мис.

Зворушливий Північний мис із гладенькою платформою на своїй вершині, що забезпечує зручний доступ для автобусів, є безперечним туристичним лідером північної Норвегії. Але справа в тому, що й він не є найпівнічнішим місцем Європи.

Ця честь належить сусідньому півострову Knivskjellodden, куди неможливо дістатися автобусом, а можна потрапити тільки пройшовши 18 кілометрів пішки.

Дістатися до справжнього північного краю Європи нелегко. Починаючись від дороги, що веде до Північного мису, стежина на Knivskjellodden повільно спускається долілиць до рівня моря й проходить повз тундру, рідку трясовину та гострі, стрімкі скелі. Шлях досить складний, і вам постійно потрібно дивитися під ноги, незважаючи на захоплюючі унікальні пейзажі й атмосферу, що занурює у роздуми. Це дійсно трохи схоже на те, начебто йдеш до самого краю землі, що у деякому сенсі так і є.

Скелі превалюють у всьому пейзажі, і навіть нагадують формами скульптури. Можливо їх зробили попередні мандрівники, щоб допомогти собі знайти шлях? Адже інколи цю місцевість огортає густий морський туман, що відбувається регулярно й досить швидко.

Пішохідні стежки в Норвегії не так чітко позначені як в інших країнах, і мандрівники тут найчастіше воліють самотужки планувати свій власний шлях на місцевості. Однак, періодично тут все-таки зустрічаються червоні хрести, встановлені на високих тичинах, що височіють над снігом узимку. Вони вказують, що ви рухаєтесь у правильному напрямку. Такі знаки-покажчики, поряд зі скелястими формуваннями, що нагадують твори мистецтва, непогано виконують функцію приблизного маршруту до Knivskjellodden.

Нам пощастило з відносно ясною погодою під час переходу, і круті стрімчаки Північного мису драматично з’являються праворуч на нашому шляху, вказуючи подальший напрямок і надихаючи на подорожі.

Через недосяжність для туристичних автобусів, труднощі піших переходів і непередбачених погодних умов, Knivskjellodden залишається ізольованим районом і йому не вистачає популярності свого південного сусіда – Північного мису, де стугонливий туристський вулик має власну величезну автостоянку, різноманітніші туристські магазини, кафе, ресторани, пам’ятники старовини, каплицю,  власне поштове відділення, і, навіть за стандартами Норвегії, місцеву дорожнечу.

На відміну від нього, справжнє найпівнічніше місце в Європі відзначене скромним пам’ятником, що фіксує широту 71° 11′ 08" (це ще північніше, ніж Північний мис – 71° 10′ 21"). Біля пам’ятника лежить невелика дерев’яна коробочка, в якій знаходиться книга, куди ви можете записати ваше ім’я й номер відвідувача. Ви можете пізніше запросити свідоцтво, яке засвідчить ваше досягнення, звісно за маленьку винагороду, назвавши свій номер у сусідньому кемпінгу Kirkeporten – "найпівнічнішому у світі".

Справжньою нагородою за те, що ви досягли Knivskjellodden, стає почуття досягнення мети разом із відчуттям абсурдності того, що саме важається найбільш північнішим пунктом Європи. Спокій пильного споглядання півночі й сновидінь тільки про воду, що біжить до Північного полюса, разом із наповненою різноманітністю морського життя, життя птахів, польових квітів і ягід – все робить похід дуже цінним.

Присівши на півдорозі перевести дух та витягнути ноги, залишається тільки насолоджуватися й пишатися тим фактом, що найпівнічніше місце в Європ – це справжня дика місцевість, яка дійсно відповідає такій назві.

Є невелика втіха в усвідомленні того, що неприборканий дух наживи сучасного суспільства ще не досяг усіх куточків земної кулі – хоча його присутність можна відчути вже зовсім поруч – у місцях продажу сувенірів і в ресторанах, що обдирають туристів.

Дорога назад від Knivskjellodden створює помилкову уяву про поступовий рух долілиць. На крутих схилах виникає задишка й палають ноги, а кожний Червоний хрест і мітка на скелі вдячно вітаються.

Незважаючи на перебільшену претензію щодо своєї популярності та чималу комерційну спрямованість, сам Північний мис також  варто відвідати. Малоймовірно, що ви, здолавши весь цей шлях, передумали б там побувати через високу вхідну плату. Вечір – найкращий час для візиту, серед літа він може бути дуже пізно, наприклад, під час нашого приїзду – о 21:13 вечора.

Море, небо й відблискування сонячних променів, що мерехтять у воді – цим захоплюючим пейзажем можна милуватися з морських стрімчаків другого найпівнічнішого місця Європи так довго, наскільки ви зможете вистояти у вітер і холод.

Метью Макдермотт. Велика Епоха

Можете уявити дріт, який міг би відтворювати свою первісну форму після того, як його піддали деформації будь-якого типу? Інженерам Університету Іллінойс (США) вдалося створити нове покоління металів, що володіють здатністю "запам’ятовування".

#img_left#Натуральні метали та сплави, що використовуються в промисловості, мають переважно однорідну молекулярну структуру маленьких або великих часток. Щодо металів із винятково маленькими частками, можна сказати, що матеріал у цьому випадку схильний до крихкості й твердості, отже, еластичність тут перебуває в такому стані, що виключає твердість виробу. В іншому випадку, вчені виявили, що велика кількість твердих часток у складі металу призводила до того, що він ставав пружним і тягучим, але після його крутіння повертався до початкового стану.

Проте, нові метали прийшли на зміну старим концепціям як невід’ємні їхні властивості. Учені Таер Саіф, Джаганнатан Раджагопалан і Джонг Хан довели, що навіть після того як метал зазнав певної деформації, якщо стане можливо домогтися рівноваги між маленькими й великими частками, то матеріал стане володіти "пам’яттю".

 

Наукове пояснення даного явища полягає в тому, що матеріали зі здатністю "запам’ятовування" мають внутрішню структуру часток змішаного розміру, найбільш еластичні (великі) частки дуже добре переносять деформацію й розтягування, у той час як маленькі (тверді) частки спрямовують великі частки до первісного стану. Одже, матеріал не крихкий і має стійкість до деформацій.

Вчені, які створили метали зі здатністю "запам’ятовування", пояснюють, що внаслідок деформації термічна активація (нагрівання) дозволяє помітно прискорити процес повернення металу в його первісний стан. Крім того, на відміну від інших металів зі здатністю "запам’ятовування", ці, зазвичай, не залишають слідів маніпуляцій після повернення до свого первісного стану.

Тим часом, ринок сподівається на можливість застосовувати такі метали в електронних компонентах, які зазнають постійної вібрації, змальовуючи в уяві ймовірність вторинного використання браслетів, що володіють "пам’яттю",  еластичних інструментів і кухонного посуду майбутнього. Можливо, одного чудового дня вам не потрібно буде турбуватися про те, що ваша машина перетвориться в "гармошку" в результаті нещасного випадку.

Колишній дипломат КНР у Сіднеї – Чень Юнлінь (Chen Yong Lin), який проводить виїзні виступи в Канаді, 04.06. увечері в інтерв’ю журналісту Великої Епохи розкрив низку внутрішніх документів, які показують, як китайська компартія за межами Китаю управляє китайськими кварталами, зарубіжними китайськими ЗМІ, погрожує західним політикам та спокушає їх вигодами для того, щоб переслідувати Фалуньгун та інших неугодних для неї організацій та людей.

#img_left#Чень Юнлінь розповів, що в консульствах різних країн створено відділи, які займаються слідкуванням за деякими людьми й організаціями та пригнічують їх. Вони створюють проблеми послідовникам Фалуньгун, тайванським політикам, китайським демократам і т.д. Він заявив: „Переслідування Фалуньгун – це першочергова задача китайської компартії. Вона використовує 60% своїх фінансів для боротьби з Фалуньгун, 20-30% – для боротьби з Тайванем і ще 5-10% – на інші підривні цілі".

У показаному Чень Юнлінем „Графіку визначення роботи зарубіжної спеціальної групи по боротьбі з Фалуньгун" від 07.02.2001 р. відмічено, що ця група складається з начальників усіх відділів посольств та консульств. Вони мають конкретне завдання, вони діють для переслідування Фалуньгун. Він також відмітив, що посли та генеральні консули у всіх країнах є головними керівниками цієї групи.

Китайська компартія більше всього боїться закордонних юридичних процесів

Чень Юнлінь розповів, що на початку китайська компартія вважала, що за 2-3 роки можна знищити Фалуньгун, але вона не очікувала, що за 8 років пригноблення Фалуньгун навпаки розквітне по всьому світу, так що вона дуже ненавидить його. Китайська компартія більше всього побоюється юридичних процесів за кордоном, це змушує китайських чиновників, які брали участь у переслідуваннях Фалуньгун, при відвідуванні інших країн хвилюватися. Колишній дипломат сказав: „Китайська компартія, яка віддає перевагу насиллю та брехні, ніколи не розуміла ідеї послідовників Фалуньгун про прагнення до свободи віри".



Управляти китайськими кварталами

Чень Юнлінь стверджує, що управління китайськими кварталами – це послідовна закордонна політика китайської компартії, вона, не жаліючи сил, декілька десятків років займається цим, сформувавши цілу систему.

Він розповів, що в Австралії, Європі та інших країнах існують подібні організації, одну з них називають „Асоціація китайських організацій", іншу – „Генеральне зібрання китайських організацій". Також є, наприклад, „Китайська асоціація по активізації мирного об’єднання". Всі вони керуються директивами компартії Китаю.

Чень Юнлінь навів приклад: в травні 2001 року китайська організація в кількості більше 40 чоловік написала лист колишньому прем’єру Канади з метою зганьбити Фалуньгун, вони стверджували, що Фалуньгун погіршує стосунки між Китаєм та Канадою. Потім китайська компартія розповідає про це посольствам та консульствам інших країн, говорить, що в Канаді ось що відбувається і т.д.



Спокушувати західних чиновників

Чень Юнлінь сказав, що китайська компартія в основному 2 способами проникає в західні уряди. По-перше, давати чиновникам привілеї, наприклад, безплатно подорожувати по Китаю. По-друге, використовувати культурний обмін. Пропонувати канадським студентам квоти на отримання премій, давати дітям політиків шанс безплатно вчитися та жити в Китаї.

Чень Юнлінь відзначив спосіб „тиску" на західних чиновників. Він каже, що ті західні чиновники, які допомагали китайським дисидентам, всі контролюються компартією Китаю (КПК). Якщо вони захочуть поїхати в Китай, то потрібно мати особливий дозвіл, або їм взагалі можуть відмовити у наданні візи.

Управляти зарубіжними китайськими ЗМІ

Чень Юнлінь розкрив три способи управління компартією Китаю зарубіжними китайськими ЗМІ. Перший – це підтримувати та допомагати. Китайська компартія дає наказ вітчизняним компаніям, що працюють за кордоном, допомагати цим ЗМІ в рекламі і т.п.

Він навів як приклад газету „Сіньбао Австралії". Коли компартія Китаю оплатила свою велику рекламу на першій сторінці, директор цієї газети здався, перестав публікувати об’єктивну інформацію про Фалуньгун, а став писати статті з наклепами на нього. Іншим китайським ЗМІ в різних країнах були запропоновані подібні статті з китайських офіціальних ЗМІ.

Другий спосіб, це прямо співпрацювати зі ЗМІ. Третій спосіб – пригнічувати місцеві ЗМІ, погрожувати родичам персоналу ЗМІ, спокушати їх вигодами і т.д.

 

Мета поїздки Чень Юнліня в тому, щоб Канада та її народ більше дізналися про серйозні порушення прав людини в Китаї. Він сподівається, що західне суспільство більше зверне уваги на порушення прав людей, які живуть під владою комуністичного режиму, та буде більш розумно та помірковано оцінювати китайську компартію.

Чень Юнлінь народився в 1968 році в провінції Чженцзян, працював політичним консулом Генерального консульства КНР в Сіднеї. 26 травня 2005 р. він залишив консульство, порвавши з КПК. 4 червня 2005 року Чень в перший раз відкрито з’явився на мітингу „Не забувати „04.06.", прощатися з китайською компартією, підтримати 2 мільйони людей, які вийшли з компартії" в місті Сіднеї. 8 липня 2005 року Австралія надала йому та членам його сім’ї посвідку на постійне проживання. Він зараз живе в передмісті Сіднею. 

Версія китайською

Китайські офіційні адміністративні витрати займають перше місце у світі.  За останні 25 років ця цифра збільшилась у 88 разів. Щорічно витрати на пригощання за рахунок держави досягли сотень мільярдів юанів.

#img_left#Серед кількох мільйонів службових машин тільки 30% використовуються у службових цілях.

Один бідний повіт у провінції Гуйчжоу щорічно витрачає щонайменше вантажівку горілки «Маонай» (найкраща горілка у Китаї) для частування. У суспільстві називають таку «розкіш за державні гроші» – «китайська розкіш».

 

Як повідомила «Щоденна газета – Законність», один державний службовець на прізвище У, який нещодавно влаштувався на роботу в деяке державне відомство, поїхав у відрядження на 4 дні. За цей час тільки на частування він витратив 7800 юанів. Це не враховуючи витрати на автомобілі та супроводжуючих, які забезпечувала інша сторона. Він сказав, що ці гроші дорівнюють пенсіям його батьків за півроку. За ці гроші він міг би існувати 3 місяці і, в то самий час, сплачувати за навчання у вищому навчальному закладі.

 

У газеті надруковано, що згідно з даними деякого центу опитування 98,3% з 17836 опитаних вважають, що марнотратство у адміністративних колах дуже розповсюджено: «Витрати значно перевищують норми», «Витрачають гроші так як заманеться, а держава сплачує за все», «Марнотратство суттєве, ефект від роботи низький», «Спричиняють шкоду державі, на свою користь».

Офіційні адміністративні витрати у Китаї займають перше місце у світі. Заступник начальника Управління статистики у провінції Хунань – Е Цінн навів такі данні: З 1978 року до 2003 року надходження до бюджету збільшились приблизно у 29 разів, проте витрати за цей період на адміністративне керування збільшились у 88 разів, при цьому частка витрат на адміністративне керування у загальному об’ємі витрат склала 19,03%. Згідно з початковими даними уряду, кожний рік витрачається сто мільярдів юанів на пригощання. Найбільші витрати йдуть на «об’єкти політичних успіхів» та будівництво службових будинків.

 

За даними відповідних органів, у кожному п’ятому селищі чи місті в Китаї існують «об’єкти політичних успіхів». Будівлі уряду й адміністрацій різних рівнів з кожним роком будують все розкішнішими. Як повідомляють ЗМІ, бюджет деякого повіту провінції Шансі, якому держава допомагає подолати бідність, 100 мільйонів юанів, проте деякі державні установи побудували собі службові будівлі вартістю більше 10 мільйонів юанів. У провінції Гуаньдун одна сільська адміністрація, яка складається з 7 службовців, витратила більше ніж 4 мільйонів юанів на будівництво службового будинку.

 

Існує ще більш дивовижні факти та цифри. Згідно зі статистикою відповідних органів: зараз у Китаї існує декілька мільйонів службових автомобілів. Витрати на них перевищують 200 мільярдів юанів на рік. Однак тільки кожна третя з них використовується для службових цілей. Попрете, собівартість службових машин у декілька разів вища за собівартість звичайного подібного транспорту.

 

Повіт Хеннань провінції Хунань бідний. Його борги досягли 700 мільйонів. Деякі вчителі отримують тільки 70% зарплатні. Іноді вираховуються гроші із зарплати держслужбовців на ремонт доріг та для допомоги бідним людям в селах. Однак немало місцевих чиновників у останні роки купують нові легкові автомобілі середньої та вищої категорії.

 

«Щоденна газета – Законність» повідомляє, що «китайська розкіш» – це «розкіш за державні кошти». Одна її особливість – чиновники на рівні повіту можуть легко придбати найдорожчі легкові автомобілі. Інша – витрачаються шалені гроші на так звані «політичні успіхи» та «імідж».

 

Версія китайською

Тисячі безземельних селян  в Китаї вимагають дотримання їхніх прав, стверджуючи, що китайський комуністичний режим вважає Олімпійські Ігри 2008 року в Пекіні набагато важливішими, ніж їхній добробут.

#img_right#Два представники з Туліня, міста Фуцзінь, провінції Хейлунцзян, виступили від імені 2913 чоловік, що підписали петицію з вимогою ставити на перше місце їхні права, а не Олімпійські Ігри, – йдеться в статті  «China Affairs» від 1 червня.

Голоси тисяч людей, які підписали петицію 

Селянин на ім’я  Сю з міста Чаньгань розповів, що від 5 до 6 тисяч селян підписали заяву, і що вона просто ще не опублікована в Інтернеті.

Сю вважає, що Олімпіада є дорогим заходом, якому приділяється набагато більше уваги, ніж життям простих людей. Він сказав: «Влада позбавила людей їхніх земель. Скажіть мені, яка користь від Олімпійських Ігор у Пекіні?».

Інший селянин пояснив, що вони не проти Олімпіади. Проте комуністична партія Китаю використовує Олімпійські Ігри для створення позитивного іміджу для себе, не піклуючись про добробут громадян.

Селяни з міста Фуцзінь, які позбулися своїх земель, витратили останні 11 років, намагаючись відстояти свої права.  Сільський житель на ім’я Цянь говорить: «11 років апеляцій і подачі позовів виявилися даремними. Жоден чиновник не займається цим і CCTV (китайський державний канал) відмовляється повідомляти про це, поки ми не отримаємо підпису від центрального уряду. Все це свідчить про те, наскільки корумпований цей режим. У Китаї, про права людини ніхто не піклується». 

Чиновники стягують із селян орендну плату 

Згідно із зверненням селян, чиновники з міста Фуцзінь захопили їхню землю в квітні 1995 року під приводом придбання землі для національного проекту за участю Південної Кореї, що інвестує гроші в спільну ділянку землі в області Тусін. Вони використовували 570 китайських акрів землі і змусили багато місцевих сільських жителів переселитися.

Селяни отримали лише невелике відшкодування в розмірі від 10 ($1,31) до 70 юанів (9,17) за акр.   У 1997 році, спільний китайсько-корейський проект був закритий, але місцева влада заснувала будівельну компанію, продовжуючи захоплення цих земель. Тепер вони здають ці землі селянам за дуже високими цінами. За словами селян, чиновники навіть наймають міліціонерів і кримінальні структури, щоб ті не давали їм займатися сільським господарством для виживання. Апеляції селян не принесли ніяких плодів.

Продовжуючи боротися за землю, сільські жителі також виразили обурення тим, що чиновники продають їхні землі іншим. За останніх 11 років лише в одному селі було захоплено понад 20 тисяч гектарів.  Один селянин заявив: «Це наша земля. Ми вимагаємо демократії! Зараз нам нікуди йти, і наші апеляції ніде не будуть прийняті». 

За повідомленнями, місцева влада переслідує представників селян. Їм загрожують в’язницею, якщо вони не припинять свої апеляції. Селяни, у свою чергу, збираються подати на чиновників до суду.  

Понад сотня чоловік із міста Туліня, сіл Сінхуа, Цінфен, Цінфу і Ляньфен подали адміністративний позов.

Версія англійською

САН-ДІЄГО. Лише в одному окрузі Сан-Дієго по підрахунках проживають близько 11 тисяч чоловік, які перенесли катування.

#img_left#Катування – це питання, яке навряд чи має відношення до більшості, однак люди, які перенесли їх, знають, що це, можливо, одне із самих важких випробувань, яким може піддатися людина; їм також відомо й про психічний, і емоційний біль, викликаний перенесеними стражданнями.

На щастя, є люди, готові їм допомогти.

На території Старого міста (центральна історична частина м. Сан-Дієго з безліччю архітектурних і історичних визначних пам’яток) перебуває філія Міжнародної організації, тих хто переніс катування м. Сан-Дієго. Це незалежна, некомерційна організація, робота якої присвячена наданню допомоги людям, які були піддані катуванням.

«Я думаю, що коли вони знайдуть нашу організацію або інші подібні, вони зможуть прийти й відчути себе тут у безпеці, забути про відчуття розгубленості у цьому світі. Деякі наші клієнти навіть вважають нас своїм другим будинком», – сказала Марен Доерті, менеджер по зв’язках із громадськістю Міжнародної організаці, тих хто переніс катування.

Заснована у 1997 році Міжнародна організація, тих хто переніс катування працює над забезпеченням жертв катувань безкоштовними послугами й професійною допомогою, у яких вони бідують, щоб знову встати на ноги. Філії організації по усьому світі надали допомогу більше 650 постраждалим, що  стала жертвами катувань.

До людей, хто переніс катування, застосовується індивідуальний підхід, у надання допомоги може входити всі що завгодно: від забезпечення медичним і психіатричним лікуванням,  надання клієнтові нової пари окулярів, які можливо були загублені, і навіть до навчання їх тому, як одержати абонементну картку в бібліотеці.

Крім допомоги клієнтам оправитися  фізично, також організовується відвідування суспільних заходів і творчих програм, що сприяє емоційному видужанню. Після того, як їм вдалося вирватися з жахаючого середовища, де їх піддавали катуванням, багато потерпілих не мають родин або навіть звичайних  контактів з людьми.

«Ви можете собі представити, наскільки безнадійно людина почуває себе, випробувавши щось подібне, – сказала Елайза Кейн,  працівник організації. – Знову відчути довіру до  людей і видужати – можливо, це найбільший подарунок, що ми можемо  допомогти їм зробити собі».

Клієнти приходять із самих різних шарів суспільства, більшість із них – це біженці й люди, що шукають притулок у США.

Три працівники з Americorps, організації, схожої на американський «Корпус миру» (Peace Corps), допомагають у роботі  філії, тих хто Переніс катування м. Сан-Дієго.

Кейт Болус, один із працівників Americorps, сказала: «Вони були адвокатами, релігійними лідерами й учителями у своїй країні. Чим більше буде таких людей, як вони, навколо, тим краще. Я сподіваюся, що ми зможемо допомогти їм відновити їх  колишнє суспільне становище».

Марен Доерти розповіла, що коли вони один раз повели клієнтів на прогулянку в парк «Морський світ»,   вона побачила, що радість вертається до них,  і це її дуже вразила. «Деякі емоції вертаються. Вони пройшли через дуже сильну психологічну травму,  після чого можливість бути тут, на сонце, і пізнавати Сан-Дієго дійсно може допомогти їм залікувати  щиросердечні рани», –   сказала Даферті.

Версія англійською