Blog

З 11 по 18 лютого в Мадриді пройшов Тиждень високої моди – The 45th Cibeles Fashion Week Show.

Представляємо вашій увазі показ колекції одягу для чоловіків "Зима 2007".

#img_gallery#

Серед всіх учнів Будди Махакасьяпа був визнаним аскетом (людиною, яка відмовилася від матеріального комфорту, і живе суворо дисциплінуючи себе). З дитинства він віддавав перевагу самотності і тримався осторонь від великої кількості людей. Він був на диво розумним і мудрим. Хоча він народився у багатій сім’ї, він ніколи не жив у розкоші.

#img_left#Час минав. Махакасьяпа виріс красивим молодим чоловіком. Завдяки його видатним талантам і красі багато дівчат захоплювалися ним. Його батьки любили його до безтями і хотіли йому знайти пристойну і красиву наречену. Але коли Махакасьяпа дізнався про це, він знову і знову відкладав одруження. Тому що насправді  хотів удосконалюватися, а дружина могла б перешкоджати реалізації його мрії.

Але його батьки не погоджувалися з цим. Вони весь час просили його одружитися, і почали шукати йому дружину, незважаючи на його небажання. Махакасьяпа не міг суперечити батькам. У нього з’явилася ідея. Він намалював портрет із зображенням дівчини, що медитувала. Вона була такою красивою, милосердною і урочистою.

Він віддав картину своїм батькам і сказав: «Якщо ви хочете, щоб я одружився, знайдіть жінку, зображену на цій картині. Інакше я вічно житиму сам». Його батьки вирішили, що виконати його прохання дуже важко, тому вони обговорили це зі своїми друзями. Потім вони розповсюдили новину серед інших родичів, так що, якщо хтось знав або чув про красиву дівчину, змогли поглянути на портрет.

Випадково одна багата сім’я, що жила в сусідньому місті, мала дочку на ім’я Мяосянь. Коли батько дівчини побачив, що дівчина на картині виглядала майже так само, як і його дочка, він послав повідомлення батькам Махакасьяпа, що дівчина на портреті – його дочка. Дві сім’ї відразу ж провели заручини.

Наречену привезли в будинок жениха як тільки була визначена дата весілля. Проте в ніч весілля красива наречена, в парчі та вбранні, прикрашеному нефритом, сиділа похмура. Махакасьяпа був спантеличений і також мовчав. Врешті-решт, удосвіта, він перервав мовчання:

– Ти чимось спантеличена?

– Ти зруйнував моє щастя, – відповіла Мяосянь.

Махакасьяпа був здивований:

– Ти закохана в когось іншого?

– Ні, ти зламав мої мрії, – заплакала Мяосянь.

– Що я зробив? Будь ласка, поясни, – запитав Махакасьяпа.

– Я хотіла займатися вдосконаленням, відкинути п’ять бажань, і відокремити себе від джерела всіх страждань. Але мої батьки були зацікавлені багатством твоєї сім’ї. Вони хотіли зруйнувати мою долю всупереч моїй волі, – сказала із сумом Мяосянь.

Махакасьяпа був дуже радий. Це воля Небес. Він так само не хотів одружуватися, але його батьки примушували його. Він так само зрозумів, що джерелом усіх людських страждань є бажання, тому він не любив бажання і хотів займатися вдосконаленням без відволікань. Тому вони вирішили дотримуватися своєї волі. Їх вважали чоловіком і дружиною, але насправді вони були людьми, що присвятили себе вдосконаленню.

Його батьки незабаром виявили ще одне ліжко в його кімнаті. Вони наказали слугам прибрати його. Махакасьяпа сказав Мяосянь: «Не турбуйся. Давай по черзі спати і медитувати. Хіба так ще не краще для вдосконалення? Насправді вони просять нас удосконалюватися старанніше!»

Мяосянь була дуже рада, почувши це, і вони послухалися поради Махакасьяпа. Однієї ночі Мяосянь спала в ліжку. Коли Махакасьяпа тільки закінчив медитувати він побачив отруйну змію біля ліжка, де дуже близько до змії лежала рука Мяосянь. Махакасьяпа дуже розхвилювався, він швидко обгорнув свою руку ганчіркою, м’яко прибрав руку Мяосянь і поклав її на ліжко. Мяосянь прокинулася. Вона була роздратована і запитала: «У чому справа?».

Після того, як Махакасьяпа пояснив їй, у чому справа, вона заспокоїлася і вибачилася перед Махакасьяпа за своє неправильне розуміння. Вони провели так разом 12 років, поки не померли батьки Махакасьяпа. Після того, як його батьки померли, Махакасьяпа сказав Мяосянь: «Тепер я вирішив піти з дому і стати ченцем. Чекай на мене тут. Я повернуся за тобою, як тільки знайду мудрого і здібного вчителя».

Після того, як Махакасьяпа пішов з будинку, він наполегливо шукав вчителя, поки не зустрів Будду Шакьямуні. Натхненний чеснотою Будди він прийняв доктрину Будди і віддав себе під заступництво Будди. Але серед учнів-початківців Будди не могло бути жінок. Тому Махакасьяпа не повертався додому, щоб привезти Мяосянь.

Мяосянь чекала вдома новин від свого чоловіка, але вони не надходили протягом декількох років. Вона твердо віддала їхнє багатство іншим, пішла до берегів річки Ганг, і стала послідовницею іншого, не буддійського вчителя. Пізніше Будда дозволив жінкам стати своїми послідовницями, і тому з’явилися черниці-буддистки. Махакасьяпа отримав дозвіл Будди і знайшов Мяосянь.

Проте її незвичайна краса викликала в інших заздрість і плітки. Мяосянь зітхала, тому що вона була жінкою, і завжди уникала людей, коли йшла просити подаяння. Навіть у такому разі вона не могла уникнути того, щоб інші говорили й розпускали чутки про неї. Вона відчувала провину і тому перестала просити подаяння. Махакасьяпа дуже симпатизував їй і отримав дозвіл від Будди, щодня ділитися з нею їжею.

Це викликало іншу хвилю чуток: «Кажуть, що вони ніколи не спали разом протягом 12 років їх шлюбу, але зараз, після того, як вони стали ченцем і черницею, у них все ще зберігаються особисті стосунки, хоча вони займаються вдосконаленням». Махакасьяпа почув це. Це не зачепило його, але для того, щоб надихнути Мяосянь підвищитися у вдосконаленні, він перестав ділити з нею їжу і бачитися з нею.

Після цієї затримки Мяосянь стала дуже уважною у своїй практиці вдосконалення. Вона відмовилася спасти протягом багатьох днів і ночей і вдосконалювалася з праведною свідомістю. Вона підвищувалася все старанніше і старанніше, і в кінці досягла просвітління. Пізніше Будда похвалив її, сказавши: «Серед всіх черниць здатність пробудження Мяосянь найкраща».

Люди думають, що щастя настає із задоволенням людських бажань. Насправді в очах мудрих людей, той, хто думає так, страждає більше за всіх людей, тому що бажання є джерелом страждань. Позбутися таких бажань є єдиним шляхом для того, щоб по-справжньому стати вільним.

Відновлення «холодної війни» на сьогодні неможливе, – така думка учасників прес-конференції, що відбулася 21 лютого в Москві, в РІА "Новини".

#img_left#«Холодна війна – це, перш за все, боротьба ідей та ідеологій. Але говорити про те, що в Росії є якась могутня ідеологія, яка тотально пронизує все суспільство, ми не можемо. Некоректно стверджувати, що Росія – це країна, яка набирає оберти в зовнішній політиці, тому казати про те, що буде «холодна війна», не можна», – вважає завідувач відділу міжнаціональних відносин Інституту політичного і військового аналізу Сергій Мирославович Маркедонов.

На його думку, ведеться війна «піар-пропагандистська», в якій «однією командою, що намагається відродити образ Радянського Союзу, виступають «яструби» вашингтонські й московські для вирішення власних проблем, серед яких і внутрішньополітичні. Головне завдання – не захоплюватися піар-іграми, цією ілюзією успішності, довкола холодної війни».

З такою точкою зору погоджується і директор російських й азіатських програм Центру оборонної інформації США Микола Васильович Злобін.

За його словами, період «холодної війни» між СРСР і Заходом був «зрозумілим і простим». «Сьогодні ситуація набагато складніша, менш передбачувана, більш небезпечна. Відбуваються фундаментальні зміни в геополітиці, геопорядку, проходить складання світового порядку, і ні про яку «холодну війну» в цьому випадку мови бути не може. Я думаю, що ситуація набагато тривожніша», – відзначив він.

«Ми маємо справу зі світом, правила гри, правила життя якого ми не знаємо. Не знаємо, на що звертати в цьому світі увагу, і що є найголовнішим, – сказав Злобін. – Ми стикаємося з новою проблемою, про яку ми не знали в ХХ столітті, – це відсутність привабливих моделей на світовому політичному ринку. А коли відсутні позитивні моделі, то світ стає менш керованим, тому що незрозуміло, яка система координації, куди прагнуть країни, і що вони хочуть. Росте частка експромту, імпровізації, що веде до ще більшого посилення непередбачуваності. Світ, в якому ми живемо, є непередбачуваним».

«Зараз іде нормальна конкуренція – напіввійськова, напівполітична, напівекономічна, – а «холодна війна» – це поняття з минулого, це спроба пояснити незрозумілі процеси, що відбуваються у світі, зрозумілими, але не завжди адекватними термінами», – сказав на закінчення Микола Злобін.

На питання кореспондента «Великої Епохи», «яку роль відіграє Китай у відносинах між Росією та Америкою», політологи відповіли так.

На думку, Сергія Маркедонова, «Китай – чинник не дуже добре вивчений. Нам не вистачає просто достатньо адекватного знання про Китай. Або Китай дуже демонізуєся, або його роль десь ігнорується. Китайську позицію треба вивчати серйозніше, детальніше. Потрібні реальні знання. У Китаю багато проблем. Це, як і раніше, селянська країна з дуже низьким рівнем споживання, в цій країні багато етнічних конфліктів, які ніде широко не освітлюються».

Микола Злобін вважає, що «у російсько-американських відносинах Китай великої проблеми не становить. Є побоювання США з приводу внутрішньої ситуації в Китаї – колосальні проблеми, пов’язані з економікою, які треба вирішувати, проблеми із забезпеченням орними землями й доступом до питної води, з освітою, хворобами… Це країна, яка посідає останнє місце у світі з рівня доступу до цих речей. А етнічні проблеми…

Я думаю, що на Китай сьогодні дивляться не як на потенційного військового або технологічного суперника. За підрахунками американських експертів, Китай відстає від Америки технологічно років на 70, що означає назавжди. На Китай дивляться скоріше як на джерело великої небезпеки у разі його дестабілізації. Якщо Китай вибухне зсередини, то нікому не видасться мало, і в першу чергу Росії».

Юлія Цігун. Велика Епоха

21 лютого усьоме відзначався міжнародний день рідної мови. Рідна мова – це одночасно і культура, і оформлення думки. Різноманіття мов є величезним надбанням людської спадщини.

#img_left#За даними ЮНЕСКО у світі існує 6000 живих мов. Половина з них перебуває на межі зникнення. 96% мов використовує тільки 4% населення. 80% африканських мов не мають писемності. Щорічно вимирає десяток мов, і ця тенденція в майбутньому посилюватиметься. Цей день був установлений, щоб сприяти визнанню й використанню саме рідної мови, особливо це стосується мов національних меншин.

Для виживання мови необхідно, щоб нею говорило щонайменше 100 000 чоловік. У всі часи мови зароджувалися, існували, потім вимирали, іноді навіть не залишивши сліду. Але ніколи раніше вони не зникали настільки швидко. Об’єднання «племен» у державу досягалося на шкоду мовам. Для єдності країни було необхідно примусити людей говорити однією мовою.

З виникненням нових технологій національним меншинам стало ще важче домогтися визнання їхніх мов. Мова, не представлена в Інтернеті більше «не існує» для сучасного світу. Отже, 81% сторінок в Інтернеті опубліковано англійською. Далі з великим відставанням ідуть німецька і японська мови, кожна по 2%, потім французька, іспанська і скандинавські мови, кожна по 1%. Решта всіх мов разом узяті навряд чи становлять 8% веб-сторінок.

За ініціативою «B@bel» ЮНЕСКО створило портал, який дозволяє національним меншинам, що перебувають у несприятливих умовах, дістати доступ до освіти й знань людства. ЮНЕСКО надає допомогу країнам, які хочуть зберегти своє культурне різноманіття, забезпечуючи якісне навчання мов національних меншин. Програма MOST працює над заняттями, покликаними сприяти рівності між різними етнічними групами. Вона прагне запобігати й вирішувати етнічні конфлікти.

Визнання й пошана всіх мов є ключем до збереження миру. Кожна мова самобутня. Вона має власні вислови, які відображають менталітет і звичаї народу. Так само, як і наші імена, ми отримуємо рідну мову від нашої матері в дитинстві. Вона формує нашу свідомість, просочує закладеною в ній культурою.

Навіть притому, що глибоко проникнути в культуру іншої мови дуже важко, знання мов розширює наш кругозір і відкриває перед нами багатообразний світ. Знайомство з носіями інших мов дає можливість дізнатися про наші відмінності, здатне розсіяти страхи перед світом і зробити мислення вільнішим.

Якщо ми користуємося лише однією мовою, частина нашого мозку розвивається менше, наші творчі здібності багато що втрачають. Існує близько 300 слів, які у всіх мовах мають таке саме значення: я, ти, ми, хто, що, немає, все, один, два, великий, довгий, маленький, жінка, чоловік, є, бачити, чути, сонце, місяць і т.д.

Але якщо ми візьмемо інші слова, наприклад, слово терпіння китайською (жень), то воно також позначає терпимість, терплячість…

Якщо французькою je t’aime (я тебе люблю) можна сказати подрузі, дитині, коханому, то це немислимо для інших мов, наприклад, для англійської або італійської, в яких існують різні слова для позначення поняття «любити».

Ще один приклад. В Індії близько 1600 мов і діалектів, ситуація дуже складна. Конституція гарантує всім громадянам право «зберегти» їхні мови, і всі етнічні та релігійні меншини мають право на управління в навчальних закладах. На ділі ж існує мовна ієрархія. Малі мови можуть зникнути, будучи заміненими англійською, яка сприймається як нейтральна мова, символ сучасності і гарного соціального положення

Версія французькою

На Тижні високої моди Milan Fashion Week пройшов показ італійського дома моди Макс Мара (Max Mara) "Осінь-зима 2007".

#img_gallery#

Вже пройшло понад 15 років з того часу, як упала залізна тоталітарна машина під назвою «Радянський Союз», але плоди її функціонування, ми пожинаємо й досі. Зокрема, Україна успадкувала корумповану систему правосуддя радянського зразка й сьогодні конфронтує з її проявами, покращуючи законодавство в цілому та кримінально-процесуальний кодекс зокрема.

#img_right#Таку думку на прес-конференції «Боротьба з порушенням прав людини під час досудового ув’язнення і слідства в українській правовій системі», висловив Мейлах Шейхет, директор представництва в Україні від Об’єднання Комітетів для Євреїв колишнього Радянського Союзу (UCSJ).

«На спільній зустрічі в Чикаго наше Об’єднання разом з Гельсінською спілкою вирішило зосередити увагу на подоланні жахливих наслідків радянського тоталітаризму та розробити спільний план дій задля розбудови демократії у колишньому Радянському Союзі, – додав Мейлах Шейхет, – справи, до яких мало відношення об’єднання, показали існування в Україні як правового нігілізму, так і проявів порушення загальновизнаних елементарних прав і свобод людини». За його словами, на теренах Радянського Союзу в значній мірі був поневолений не тільки єврейський, а й інші народи.

Отже, з метою моніторингу стану досудового утримання в Україні та допомоги суспільству в створенні легальних умов для максимального його оздоровлення від кримінального злочинства, а також для захисту інтересів підозрюваних, що затримуються, виходячи з презумпції їх невинності аж до винесення судового вироку, було започатковано проект «Боротьба з порушенням прав людини під час досудового ув’язнення і слідства в українській правовій системі».

У своїй діяльності організатори проекту розраховуватимуть на широку взаємодію з недержавними, громадськими об’єднаннями, а також із державними правозахисними органами в Україні.

«Ми прагнемо, щоб завдяки цьому проекту українське суспільство якнайшвидше звільнилось від жахливих нашарувань ХХ століття, в якому дві тоталітарні криваві системи – радянська і фашистська – знищили декілька мільйонів найкращих людей, генофонд та суспільні культурні цінності і пріоритети», – підсумував Мейлах Шейхет.

Його колега Леонід Стонов, директор Міжнародного бюро з прав людини в країнах колишнього Радянського Союзу, зауважив, що першим кроком цієї кампанії буде збільшення можливостей досудового звільнення при затриманні підозрюваних, які не є соціально небезпечними. Він додав: «Ми хочемо максимально розширити умови досудового слідства. Наприклад, якщо людина не є вбивцею чи насильником, то на слідства вона могла б ходити з дому, будучи або під розпискою про невиїзд, або звільненою під заставу. Важливо, щоб людина не відчувала того тюремного тиску. До речі, це буде одним із факторів різкого зниження катувань та недемократичного ставлення до людини, що знаходиться під слідством».

За словами пана Стонова, наявність ксенофобії є лакмусовим папірцем ступеню розвитку громадянського суспільства у країні. Він повідомив, що задля моніторингу всіх видів ксенофобії, антисемітизму та неонацизму у країнах колишнього Радянського Союзу та активного захисту людських інтересів запускається новий багатомовний блог «Коаліція проти ненависті», із попереднім варіантом якого можна ознайомитися на сайті coalitionagainsthate.org. Організатори сподіваються, що цей проект надаватиме допомогу жертвам ксенофобії та всіляко упереджуватиме її подальше розповсюдження. До того ж, у цьому блозі, попередньо зареєструвавшись, зможе брати участь будь-яка організація.

Леонід Стонов зауважив, що проекти будуть фінансуватися бізнесом, а це має стати прецедентом як для України, так і для інших країн СНД. Він запросив усіх бажаючих взяти участь у реалізації проекту, а також ділитися власними ідеями та їх успішним втіленням.

Розділив думку попередніх доповідачів і Руслан Бєльський, адвокат, експерт проекту «Боротьба з порушеннями прав людини під час досудового ув’язнення». Він вважає, що проблеми досудового затримання сягають своїм корінням у авторитарну радянську державну систему, яка нехтувала правами людини, висуваючи на перше місце абстрактні інтереси держави. Руслан Бєльський зазначив, що реальна частина правоохоронної системи встановлювала принцип «хай постраждають десять невинних, але жоден винний не уникне відповідальності».

Більша частина керівного складу сучасних правоохоронних органів навчалася і проходила першу практику у рамках радянської правоохоронної системи. Сьогодні, коли вже встановлені демократичні правила досудового слідства «хай десять винних уникнуть відповідальності, але жоден невинний не повинен постраждати», керівництво правоохоронних органів чинить максимально можливий опір введенню правил, оскільки вони не звикли працювати за їхніми умовами. Отже, почав використовуватися другий недолік радянської держави – декларативність законодавства, тобто застосовування практики, яка не відповідає вимогам законодавства, шляхом необ’єктивного тлумачення норм закону.

При цьому триваєі пряме порушення норм закону, на яке не звертають уваги контролюючі органи. А саме: відсутність фіксації фактичного затримання людини; незабезпечення людині правової допомоги; порушення або незаконне перекручування права людини відмовитись давати свідчення; надмірна формалізація прав і обов’язків затриманої особи; можливість незаконного позбавлення людини свободи шляхом розміщення у приймальник-розподільник та ін.

На Тижні високої моди Milan Fashion Week пройшов показ колекції Moschino "Осінь-зима 2007".

#img_gallery#

На Тижні високою моди Milan Fashion Week пройшов показ колекції Byblos "Осінь-зима 2007".

#img_gallery#

Китайські збройні сили загрузнули в прибутковій торгівлі людськими органами, згідно з результатами досліджень, викладеними в недавно опублікованому офіційному звіті про незаконне видаляння органів.

#img_left#Звіт, складений колишнім державним секретарем Канади Девідом Кілгуром і міжнародним адвокатом-правозахисником Девідом Мейтасом, стверджує, що китайська Народно-визвольна Армія (НОА) координує проведення операцій з пересадки органів ув’язнених іноземцям безпосередньо в стінах військових медичних госпіталів.

Автори звіту говорять, що для збройних сил Китаю неписані законодавчі акти міністерства охорони здоров’я, спрямовані на те, щоб операції з трансплантації органів проводилися відповідно до міжнародних норм.

Недавно випущений звіт є останнім оновленням всебічного дослідження, опублікованого минулого року.

«Участь Народно-визвольної армії у видалянні органів широкомасштабна», – сказав пан Кілгур на прес-конференції минулого місяця.

Незважаючи на стандартні заперечення чиновників китайської компартії (КПК), автори стверджують, що ця ганебна практика в Китаї все ще триває і не слабшає.

З моменту видання первинної версії звіту в липні минулого року, під назвою «Звіт про перевірку тверджень про видаляння внутрішніх органів послідовників Фалуньгун у Китаї», обидва автори відвідали понад 30 країн, знайомлячи громадськість із звірствами, що відбуваються в Китаї, і збираючи додаткові докази.

Новий звіт, під заголовком «Кривавий урожай», містить на 20 сторінок більше, ніж перший і посилається на додаткові 16 джерел інформації. За словами авторів, він надає «ще переконливіші свідчення на користь нашого висновку».

Новий звіт змальовує страхітливу картину

Коли Китай змінив курс від соціалізму у бік ринкової економіки в 1980-х рр., установи охорони здоров’я і військові відомства відчули значне скорочення фінансування, згідно з інформацією, представленою в звіті. З того часу окремі клініки і військові госпіталі були вимушені шукати інші шляхи поповнення свого бюджету.

Маючи сотні тисяч послідовників Фалуньгун в китайських концтаборах і враховуючи зростаючу потребу іноземців в органах, усі вони скористалися системою трансплантації як новим способом заробляння грошей.

Отримані відомості, викладені в звіті, підтверджують ранні повідомлення про причетність НОА до торгівлі органами. У 2001 р. лондонська газета «Daily Telegraph» повідомила, що всі операції з пересадки органів іноземцям в Китаї були проведені у військових госпіталях, оскільки список тих, що чекали своєї черги в міністерстві охорони здоров’я був дуже великий.

Військові госпіталі були незалежні від міністерства охорони здоров’я і володіли великим доступом до поліцейських ресурсів, під чим малося на увазі вільне отримання внутрішніх органів від в’язнів концтаборів.

Попередній звіт канадців стверджує, що з 2000 по 2005 рр. в Китаї було проведено 41 500 операцій з пересадки органів, які взялися невідомо звідки. Тобто, кількість цих операцій різко зросла з початком переслідування духовної практики Фалуньгун.

У пізнішому звіті автори відзначають, що поки в Китаї корупція поширена повсюдно, продаж органів військовим не є проблемою тільки корупції. Очорнення і переслідування Фалуньгун, а також потреба військових заробляти гроші таким чином – усе це санкціоноване самим урядом.

За їх словами, видаляння органів у Китаї, головним чином, є проблемою наживи і результатом дотримання принципів КПК (або відсутності цих принципів). Прайс-листи, взяті з китайських веб-сайтів, що рекламували трансплантацію органів минулого року, визначають ціну печінки приблизно в 120 тис. доларів США, а нирки – приблизно в 80 тис. доларів. Колись один з лідерів Китаю Ден Сяопін сказав, що «ставати багатшим – це чудово», проте, якщо при цьому зневажаються етичні принципи, то таке суспільство стає досить небезпечним.

До останнього звіту також увійшли записи телефонних розмов з персоналом китайських клінік та інтерв’ю з іноземцями, яким зробили операції з трансплантації в Китаї. Попри неоднаковий досвід пацієнтів, всі вони відзначили атмосферу ретельної секретності, а також помітну відсутність інформації про деталі і час проведення операцій, лікарів і обслуговуючий персонал.

«Коли люди поводяться так, ніби їм є, що приховувати, цілком резонно припустити, що їм насправді є, що приховувати», – йдеться у звіті.

Його автори привели більш ніж переконливі докази на користь того, що пора вже зупинити цю «огидну форму зла». Вони настійно закликають фармацевтичні компанії всіх країн припинити експорт антиімунних препаратів до Китаю.

Відомо, що китайські фахівці з трансплантації використовують велику кількість ліків для запобігання відторгненню пересаджених органів, оскільки китайські клініки не надають післяопераційної реабілітації і перевірки приживання органів, як на Заході.

Антиімунні препарати можуть викликати великі ускладнення і мають багато сторонніх ефектів – деякі з них являють собою загрозу для життя. За словами китайських медиків, такий післяопераційний догляд може тривати до кінця життя пацієнта.

В Австралії всі процедури з пересадки органів застраховані компанією Medicare і тягар відповідальності за реабілітацію хворого, відповідно, лягає на державну систему охорони здоров’я.

За словами Девіда Мейтаса, ті, хто отримує комерційні трансплантанти в Китаї, не повинні отримувати за них компенсацій і оплати післяопераційного догляду.

Ша Адамс. Велика Епоха