#img_left_nostream# 18-річна харків’янка Анастасія Васильєва першою серед 5 українок вийшла в другий раунд турніру ITF з призовим фондом 50 000 $ в Ханти-Мансійську (Росія).
У стартовому матчі українська тенісистка у важкій боротьбі обіграла росіянку Євгенію Пашкову – 5:7, 7:5, 7:6 (5).
Наступна суперниця українки визначиться після того, як зіграють грузинка Оксана Калашникова і Тетяна Котельникова з Росії.
За матеріалами: sapronov-tennis
Взагалі перший чвертьфінальний поєдинок між «Баварією» і «Манчестер Юнайтед» вийшов цікавим і досить видовищним.
«Юнайтед», забивши швидкий гол зусиллями Уейна Руні (на 2 хвилині), став грати другим номером, усе більше сподіваючись на контратаки, які в англійців виходили досить непогані. «Баварія» ж грала першим номером, намагаючись зрівняти рахунок. У мюнхенців виходили гарні атаки, але голкіпер гостей був неперевершений.
Але на 75 хвилині капітан гостей Гаррі Невілл, незрозуміло навіщо, зупинив рукою м’яч біля власної штрафної в абсолютно простій ситуації. Це призвело до дуже небезпечного штрафного, який виконувати взявся Франк Рібері. М’яч після його удару зрикошетив від Руні, який стояв у стінці.
Таким чином Гаррі Невілл просто втопив шанси своєї команди на успішний підсумок гостьового поєдинку.
На 83 хвилині Неманья Відіч влучив у поперечину, після поданого Райном Гіггзом кутового.
На перших секундах доданого часу Ван дер Саар виручив свою команду, відбивши удар Маріо Гомеса з декількох метрів.
А на останніх секундах Івіца Оліч після помилки Патріса Евра приніс перемогу «Баварії».
Ліга чемпіонів. 1 / 4 фіналу. Перший матч
"Баварія" – "Манчестер Юнайтед" – 2:1 (0:1)
"Баварія": Бутт, Лам, Демікеліс, Бадштубер, ван Бюйтен, Алтинтоп (Клозе, 86), Праньїч (Тимощук, 89), Рібері, ван Боммель, Оліч, Мюллер (Гомес, 72)
"МЮ": ван дер Сар, Евра, Відіч, Невілл, Фердинанд, Флетчер, Парк (Валенсія, 70), Скоулз, Нані (Гіггз, 82), Каррік (Бербатов, 70), Руні
Голи: Рібері (77), Оліч (90 +3) – Руні (2)
За матеріалами: sovsport
#img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream#
#img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream#
Після того, як статуя була виготовлена, вона переносилася в храм, де вже був подібний ідол. Учасники церемонії на колінах просили старого ідола віддати частину його божественної сили новому ідолу, і потім нову статую несли в новозбудований храм. З курильної чаші старого ідола брали трохи золи, яку також переносили в новий храм і насипали в ритуальну чашу, яка стоїть на вівтарі у нового ідола.
Божеству, розміщеному в храмі, жрець змазував очі, рот, ніс і вуха червоною тушшю або кров’ю, щоб відкрити новому богу органи почуттів для того, щоб він мав можливість спілкуватися із зовнішнім світом, щоб мав змогу чути звернені до нього молитви і прохання і насолоджуватися жертовними дарами і пахощами ладану. Існував також інший спосіб вдихнути життя в ідола. У визначений астрологами день майстер приходив до дому, де вже знаходилася статуя і поміщав всередину її срібні серце, нирки і т.д. Вважалося важливим, щоб усередині ідола знаходилися штучні внутрішні органи – символ «Живого духу», без чого божество не вважалося справжнім. Потім через маленький отвір у спині статуї в неї поміщали муху, комара або ящірку і відразу ж запечатували, щоб «душа не могла втекти». Потім майстер «вселяв душу в ідола» – пензликом із тушшю торкався до очей статуї, читаючи при цьому заклинання, і статуя вважалася готовою для поклоніння.
Божества в Китаї виготовлялися з металу, каменю, дерева або глини. Часто їх розфарбовували в різні кольори, а іноді золотили. Коли ремонтували храм, ідолу заклеювали очі, тим самим просячи бога залишити храм на час ремонту, щоб його не образити. Неповага до ідолів суворо каралося громадською думкою. Тим не менше, ідоли спільно зі служителями культу несли відповідальність за свої помилки. Їх могли покарати і навіть вигнати з храму.
Божества, на думку китайців, мали ті ж інстинкти, що і люди, і це призводило до певних вольності і нешанобливості до богів. Божеству приносили жертву, якщо його боялися або мали у ньому потребу; їм нехтували, коли потреба в ньому зникала; до нього ставляться зверхньо і навіть жорстоко, коли він не виправдав довіри, – відзначав у своїй книзі «Нариси китайської життя» Д. В. Путяга.
Божества і духи являли свою милість тим, хто приносив їм жертви, – вважали давні китайці. Місце, де відбувалися жертвоприношення, називалося вівтарем. Найдавніші вівтарі представляли собою купу хмизу, який згорав разом з жертовними предметами. Дим від спаленої жертви піднімається до неба і досягає обителі богів, тому вівтар знаходився під відкритим небом. Пізніше вівтар стали зводити з каменю, глини або землі. Перше місце серед жертовних предметів займали тварини. Найбільш благородними дарами вважалися кінь, корова, свиня, собака і курка. Можна було приносити в жертву і диких тварин-ведмедів, кабанів, лосів, і також рибу і птахів.
У китайців вибір жертовної тварини залежав від того, якому богу воно призначалося і хто приносив жертву. Імператор приносив у жертву бика або теля, князі задовольнялися вівцею. Той, у кого не було коштів, обмежувався рисом, пшоном, овочами або чаєм. Часто в якості жертви приносили диню, оскільки велика кількість насіння в дині означала велике потомство в сім’ї, що складається із синів; зелений колір дині – колір юності, кругла форма – злагода в сім’ї.
Найціннішим з усіх жертвоприношень вважався священний камінь нефрит, якому приписували містичні властивості. За стародавніми звичаями, жертви повинні бути «натуральними», але потім вони були замінені символічними жертвами. Це пояснювалося тим, що будь-які істоти, живі й неживі, мають подвійну натуру: одну матеріальну, видиму, іншу не матеріальну, невидиму (згідно з віруваннями даосів, як вважав Вільгельм Грубо, німецький китаєзнавець 20 століття). Він писав: «Якщо богам пропонують жертовні дари, то це аж ніяк не слід вважати символічним актом, навпаки, і тут в основі лежить уявлення, що боги справді смакують від піднесених їм страв і напоїв, хоча при цьому обмежуються тільки їх нематеріальною субстанцією. Цим пояснюється також звичай спалення паперових речей. Вони не знищуються в процесі спалення, а тільки позбавляються своєї тілесної оболонки, тому що лише у своїй безтілесність вони можуть бути вжиті богами». Те ж стосується і спалювання паперових грошей. «Жертовні гроші» у виді диму досягають потойбічного світу, де перетворюються на справжні.
Віруючий, перед принесенням жертви повинен був підготуватися до цього обряду шляхом помірності й посту, щоб його думка могла зосередитися на внутрішній сутності дійства. Пост тривав до десяти днів і повинен був «оновити дух». Перед великим жертвопринесенням прийнято було уникати гулянок, веселих вистав та інших задоволень.
Обов’язковими предметами при здійсненні жертвоприношень були курильні палички, благовонні свічки і хлопавки. Курильні палички виготовлялися з сандалового дерева, кедра і пахучих трав. Вони запалювалися маленькими пучками (до 25 штук в пучку). Якщо палички запалювалися окремо, то зазвичай їх було не більше трьох. Їх ставили в спеціальний, наповненій попелом посудині прямо перед ідолом. Свічки змочені рослинним маслом, запалювалися по дві і обов’язково одночасно з курильними паличками, хоча палички могли запалюватимуться і без свічок.
Прообразом сучасних фейерверків були саме китайські хлопавки (бао Чжу або бао чжан) – буквальний переклад – палити бамбук. Вони відомі з 5 століття, але широке розповсюдження отримали, лише з 12 століття. Люди вірили, що тріск палаючого бамбука відлякує злих духів і несе щастя. Після винаходу пороху обрізки бамбука стали начиняти порохом і прикріплювати до них гніт. Часто хлопавки з’єднувалися у величезну батарею (до 10000 штук), що і давало можливість проводити безперервні вибухи.
Спочатку ми ставилися до цього повідомлення з недовір’ям. Вже скільки ми бачили "екстрасенсів", що знаходять щось із зав’язаними очима. Згадується, зокрема, шоу з пані, яка відчуває кольори руками. Туманна історія, офіційною наукою так і не розшифрована.
Лише новий герой ніскільки не претендує на екстрасенсорність або шосте відчуття. 56-річний мешканець Бурунді, відомий під "кодом" TN, не шукає слави.
Будучи лікарем, TN і сам розуміє: ми маємо справу з якоюсь погано дослідженою прихованою можливістю мозку. Тільки й того. Але для вчених, які вивчають його феномен, це "тільки й того" — справжнє диво природи.
Феномен сліпого зору
Але перш ніж розповісти про сенсаційні досліди з TN, потрібно пояснити, на який вид сліпоти він страждає. Через перенесені два інсульти у нього повністю знищена зорова кора в обох півкулях, хоча інші відділи мозку залишилися практично неушкодженими. Очі ж TN здорові й продовжують відправляти сигнали в мозок, але там їх нема чому переробляти.
Медикам відомо немало пацієнтів зі схожим діагнозом. Проте зазвичай страждає лише зорова кора в одній з півкуль і, відповідно, пропадає зір на одному з очей. TN же сліпий на обидва ока і є першою людиною з таким ушкодженням, що було описано в науковій літературі. Причому відсутність активності в його зоровій корі підтверджена томографією, так що "та він же підглядав!" – не проходить.
TN унікальний? Не зовсім. І це якраз робить його випадок особливо значимим для науки. Річ у тім, що медикам давно відомий феномен сліпого зору (blindsight), що спостерігається у пацієнтів зі схожим ураженням головного мозку. Полягає він у наступному: люди демонструють (у дослідах із строго контрольованими умовами) якісь відгуки на візуальні подразники, при тому що вони стверджують – нічого не видно.
Наприклад, пацієнтам з відсутнім зором на одному оці показують у "мертвому полі" різні предмети. І пацієнти розпізнають їх відсутність або наявність, інколи навіть відрізняючи велике О від Х. Причому самі піддослідні пояснюють, що просто "ворожать всліпу", ось тільки відсоток вірних відповідей виявляється вищим, ніж за теорією вірогідності.
Учені міркують: у феномені сліпого зору ми маємо справу з простою обробкою зорової інформації поза зоровою корою, сигнали йдуть в обхід і задіюють якісь найдавніші ділянки мозку, які зазвичай невживані не використовуються.
Причому відбувається це на несвідомому рівні, але візуальна інформація, нехай і в примітивному вигляді, впливає на вибір людини. Хоча в плані зорових відчуттів – перед нею суцільна чорнота. Тобто предмети як такі свідомо людина не бачить, але відчуває їх.
Давні зорові інстинкти
Здібності TN давно привернули увагу дослідників. У 2004-му ми розповідали про неназваного сліпого пацієнта, здатного розрізняти емоційні вирази облич людей, не сприймаючи їх візуально (тобто в його мозку був лише "чорний екран").
Тоді йшлося саме про TN. І навіть проводив те давнє дослідження той же самий учений, що й нинішнє, — Алан Пегна з госпіталю університету Женеви. Тепер разом з Беатрис де Гельдер з університету Тілбурга та низкою колег з різних країн Алан попросив TN відставити убік свою паличку і спробувати "просто" пройти коридором.
"Спочатку він нервував, сказав, що він не зможе зробити цього, бо сліпий", — згадує де Гельдер. Але все таки сліпа людина бездоганно пройшла маршрут, лавіруючи між стіною і штативом від камери, всілякими дрібними предметами, розкиданими по підлозі.
TN дивився вниз. Свідомо він нічого не бачив, але якимсь відчуттям взнавав перешкоди. Після подвійного проходження коридору вчені нагородили свого підопічного оплесками. Цікаво, що сам TN, коли йому пояснили, що він щойно зробив (адже про перешкоди його заздалегідь не повідомили), – був дуже здивований.
Може, це ехолокація? Відгуки кроків і навіть власного дихання могли б підказати сліпому, де знаходяться предмети. Беатрис стверджує – це не відповідь. Річ у тім, що ехолокація погано працює з малими предметами. Іншими словами, наявність такого "звукового зору", мабуть, допомогла б TN не врізатися в стіну, але не обійти лежачу на підлозі книгу.
Один із фахівців із сліпого зору, що не брав участі в цій роботі, коментує: "Схоже, в реальному світі ми можемо використовувати сигнали в мозку, які абсолютно не усвідомлюємо". Можливо, йдеться про давні відділи мозку, зазвичай не задіяних у такій незвичайній якості. Але які шляхи тут використовуються – ще незрозуміло.
Дослідники говорять про «давню» форму бачення, схожу з нашою реакцією на предмет, що летить в обличчя (ми ухиляємося до того, як розглянемо його). А ще – про те, що ми самі, зрячі, в багатьох ситуаціях діємо, підкорюючись якимсь підсвідомим мотивам, про які не замислюємося.
У деяких випадках такі поведінкові відгуки можуть бути пов’язані з візуальними відчуттями, але не тими, які "як на екрані" показує нашій свідомості зорова кора.
Деталі нового досліду розкриває стаття його авторів у журналі Current Biology. І ця наукова робота являє собою разючий контраст з історією жінки, яка відчуває кольори пальцями: та до себе вчених і на гарматний постріл не підпускала. TN же, за словами Пегні, зацікавлений у дослідженні самого себе і дуже хоче допомогти вченим зрозуміти феномен сліпого зору. А ось наскільки ці знання допоможуть іншим сліпим людям з аналогічним діагнозом – можна лише гадати.
Джерело: Мембрана
Досягти бажаного ефекту можна не лише за наявності вдома пухнастої тварини, але й спілкуючись з дельфінами в океанаріумі, спостерігаючи за ящіркою в тераріумі або просто слухаючи спів птахів на природі. Та головну роль все ж відіграють домашні улюбленці. Перш за все, присутність поряд з нами живої істоти – маленької та беззахисної, такої як кішка або папуга; або великої та сильної, як собака або кінь, – будить відчуття відповідальності. Догляд і турбота дають людині можливість відчути себе потрібною, відповідальною і зрозуміти свою значущість. У родині вони сприяють гармонізації стосунків: спільна опіка та ігри з ними допомагають згуртувати сім’ю.
Існує багато видів анімалотерапії, залежно від вигляду тварини, яка лікує.
Каністерапія – використання собак – це прекрасні «ліки» проти гіподинамії, викликаної малорухливим способом життя. Прогулянки з собакою знижують вірогідність серцево-судинних захворювань. Собака задовольняє дефіцит людини в спілкуванні, підвищує самооцінку господаря, покращує його товариськість, вирішує конфлікти в родині.
Фелінотерапія – терапевтична дія кішок. Кішки скрашують самоту, заспокоюють, знижують артеріальний тиск. Їхнє біополе стабілізує роботу серця, знімає біль у суглобах і головний біль, стимулює швидке загоєння травм, лікує внутрішні запальні захворювання.
Кішка – прекрасний енергоінформаційний прилад, що знаходить хворі місця свого господаря. Тривала дружба з кішкою зміцнює імунну систему і сприяє здоров’ю й довголіттю. Муркотання кішки – це певні звукові коливання (частота від 20 до 50 Герц), що стимулюють процес зцілення.
Муркотання сприяє підвищенню захисних сил організму, прискорює загоєння ран, в результаті дії звукових коливань такої частоти підвищується щільність кісток, що сприяє зрощенню переломів. Завдяки відомій котячій звичці масажувати кігтиками тіло людини, в останньої задіюються рефлексогенні зони — котячі кігті працюють так само, як інструменти рефлексотерапевта під час сеансу голкотерапії.
Тварини здатні впливати як на душевний, так і на фізичний стан здоров’я людини. Наприклад, спостереження за акваріумними рибками допомагає вилікуватися від деяких захворювань шкіри. Золоті рибки викликають у людей відчуття радості та благополуччя, сприяють підвищенню інтелектуального рівня. Довго спостерігаючи за рибками, людина починає робити менше серйозних помилок у житті, прагне більше часу проводити з сім’єю.
Канарки і папужки допомагають людям, які вимушені довго лежати в ліжку або страждають на депресію. Цвірінькаючі вихованці будять у людині творчі здібності. Птахи змінюють людину: вона стає життєлюбом, у неї підвищується працездатність і творча активність, вона привчається жити, згідно з встановленим режимом дня.
Якщо ви з любов’ю ставитеся до тварин, то й вони відповідають вам тим же, і дарують вам тепло, турботу та лікують вас. Тварини люблять нас, приймають людей такими, які вони є – зі всіма помилками і недоліками. Окрім цього вони пробуджують в людях почуття відповідальності й мають унікальну здатність виводити людину із замкнутого внутрішнього простору і, таким чином, створюють бажання спілкуватися з людьми, пізнавати навколишній світ, радіти життю.
Заморожене плече і коліно стрибуна
Від болю в суглобах страждає кожен сьомий мешканець планети. І не треба вважати, що це стареча хвороба. Вона вражає людей, починаючи з 30-40 років, а після 55 років – це проблема 80% населення землі. Більше того, останніми роками хвороба зустрічається і в молодому віці, позначається спадкова схильність і спосіб життя. На самому початку, коли зміни в суглобі мінімальні, хвороба може не турбувати. Але по мірі прогресування уражень суглоби починають боліти. Спочатку це періодичний біль, що виникає під час великого навантаження. Потім він стає сильнішим та інколи виникає у спокої. З часом біль стає постійним і сильним, обмежує рухливість.
А сам суглоб може деформуватися навіть зовні. Навіть назви захворювань, основний симптом яких – біль у суглобах, звучать якось незвично, не по-медичному: лікоть тенісиста, коліно стрибуна, шпора п’яти, заморожене плече, тунельний синдром… Так і уявляєш собі цього стрибуна або тенісиста – доскакався, догрався…
Дійсно, сильний біль у суглобах може з’явитися в результаті травм – але не лише травм. Спровокувати ураження суглобів можуть вірусні, запальні, аутоіммунні захворювання, природжені порушення опорно-рухового апарату.
#img_right#Новітні технології перемагають біль
До недавнього часу в арсеналі лікарів було зовсім мало способів допомогти страждаючому від болю в суглобах. Це протизапальні, знеболюючі й гормональні препарати, і як останній засіб, коли вже немає іншого виходу – операція. Але біда в тому, що всі ці засоби (за винятком операції) не є радикальним вирішенням проблеми – їхня дія тимчасова, а частіше – короткочасна.
Операція, зрозуміло, вирішить проблему, але, по-перше – це дуже травматичний метод, а по-друге, навіть операція не дає гарантії – бувають і невдачі. Перспектива лягати під ніж або все життя жити на знеболюючих, прямо скажемо, трохи похмура. На щастя, медицина йде вперед, і насьогодні є дієві методи допомоги таким хворим – сучасні, нетравматичні, результативні.
Один із таких методів – це вприскування штучного мастила в суглоб – засіб, що полегшує біль на період від декількох місяців до декількох років. При цьому ефект досягається не обезболюючими ліками і не гормонами, а зменшенням тертя суглобового хряща за допомогою природного мастила – гіалуронової кислоти. “Змазування суглоба” дозволяє усунути хворобливе тертя хряща і “перекіс зв’язок”, роблячи суглоб рухливішим. В результаті вдається продовжити нормальне життя суглоба найбільш природним способом – без хірургії, без вприскування гормонів.
Ще один сучасний високотехнологічний метод боротьби з болем у суглобах – “Радіальна хвилева терапія” (Radial wave therapy). Він застосовується у тих випадках, де звичайне лікування (гормони, фізіотерапія і протизапальні ліки) не давали бажаного результату, і ортопеди часто “опускали руки” і рекомендували операцію.
При радіально-хвилевій (або, як її ще називають, ударно-хвилевій) терапії вражені тканини зазнають високоенергетичної вібрації, яка відновлює місцевий кровообіг; розпушує хворобливі кісткові вирости, ділянки звапніння і фіброзні запалення, що поступово розсмоктуються. В результаті – припиняється біль, відновлюється кількість рухів у суглобах і підвищується переносимість навантажень. Вже після декількох процедур пацієнт може працювати, займатися спортом, тобто повернутися до нормального життя – без болю.
Джерело:
Кожен, хто веде здоровий спосіб життя, напевно, в глибині душі мріє про довголіття. Міцне здоров’я закладає запас міцності на довгий вік, який одні вважають віком 80-ти, інші 100-а, а треті – 120-ти років. Але відомі довгожителі й більші за цей строк. Навіть вік 150 років не є межею в наші дні. Давні патріархи жили по 500, 600 і більше років. «Висхід еволюції» і «Таємна Доктрина» О.П. Блаватської говорять про те, що людині призначений довгий вік у майбутньому.
Цивілізація з одного боку дає переваги людині, але з іншого – вона її розбещує. Багато людей у наші дні схильні до передчасного старіння, ожиріння, склерозу судин, цукрового діабету, хронічних захворювань. Усіх цих проблем можна уникнути, якщо вести здоровий спосіб життя і стежити за своїм харчуванням.
Хвороби – наслідок неправильного способу життя
Але не лише здорове харчування створює нам здоровий спосіб життя – гідний спосіб життя. Адже, хвороби виникають як наслідок неправильного способу життя. Як кажуть навчені досвідом люди: «Хвороба – від гріха». Хворіє людство тому, що грішить. Правильне життя не створить причин для хвороби. А що означає правильний спосіб життя? Довгий вік патріарха за Біблією може бути тому, що такі люди не грішать і тому мають багатирське здоров’я. Здоров’я набагато легше зберегти, ніж лікувати вже розвинуте захворювання.
З чого починається здоров’я? Здоров’я – це наслідок правильного життя. Людина – це процес, і все її життя – це потік причин і наслідків. Причини людських вчинків – у думках. Світ пронизують дуже тонкі й потужні енергії, серед яких думка, – одна з найбільш тонких енергій. Від неправильних думок виникають різні хвороби. Адже думка створює реакцію, впливаючи на наші емоції та відчуття, і в результаті в організмі запускається процес, що створює певні хімічні реакції, що й впливає на органи і системи. Причиною хвороби може бути дисгармонійна і руйнівна для здоров’я енергія. Причиною неправильного способу життя і, як наслідок, хвороб, є наші неправильні думки. Якщо думки людини гідні, то вона веде здоровий спосіб життя і дорогоцінним даром для неї буде міцне здоров’я. «Друзі, тримайте думки чистими, це знаменитий тонічний засіб!» – говорить довгожитель-мудрець.
Здоровий спосіб життя повинен вести до довголіття. Довголіття як наслідок здорового способу життя має причиною праведне життя, сюди входить не лише відсутність шкідливих звичок і строга дисципліна щодо себе, але й корисність на спільне благо, для людей і любов до них. Любов до ближніх, чистота намірів, відсутність жадань, ненасильство, співчуття, правильна мова – все це складає правильне життя.
Що ж іще є важливим, коли ми говоримо про здоровий спосіб життя? Це не лише відсутність шкідливих звичок, як сама собою зрозуміла умова, але ще й миролюбний характер. Відсутність сварок і побутових конфліктів сприяє здоров’ю та довголіттю. Турбота про старших, про батьків, про стареньких, пошана і любов до них сприяють довгому життю. Так у Японії, де ці якості виховуються в підростаючого покоління, найбільше довгожителів.
Поживна енергія
Здоров’я залежить і від того, чим ми харчуємося. Одна умова, як вегетаріанське харчування, сприяє профілактиці багатьох захворювань тому, що м’ясні продукти викликають захворювання суглобів, судин, рак, засмічують печінку та нирки. Прийнято вважати на Заході, що здорова їжа – це калорійна їжа. Західній науці відомо дві концепції харчування. Перша концепція пов’язана з іменами старогрецького мислителя Арістотеля і давньоримського лікаря Галена; в минулому столітті їхня концепція змінилася сучасною концепцією збалансованого харчування, яка й висуває теорію калорій. Збалансоване харчування передбачає наявність у їжі всіх необхідних організму речовин, також враховується взаємодія складових частин їжі.
Але що таке калорії? Виявляється, калорії – це одиниці енергії, поживної енергії. Енергія, що живить життя, має властивість життєвості. Прийнято також вважати, що найкалорійніша їжа – це м’ясна і мучна. Проте тут криється несподіванка. Скільки життєвої енергії, що живить тіло, містить труп убитої тварини? А де більше цілющої енергії: у білій муці чи в проростках пшениці?
Виявляється, що калорій більше в пророщеній пшениці й у свіжому молоці, свіжих фруктах, горіхах та меді, але зовсім немає енергії в убитій рибі або корові. Помилка дієтологів, що труп курки містить сотню-другу калорій, тоді як життєвої енергії в убитій тварині немає зовсім! Це тіло, що просто розкладається, яке не живить, а забирає енергію. Чисте вегетаріанське харчування сприяє довгому віку ще й тому, що не заподіює шкоди живим істотам. Адже вбивство – це гріх. Ахімса, або ненасильство, — перша умова йога-довгожителя.
З їжею обов’язково повинні надходити незамінні амінокислоти, їх дефіцит приносить велику шкоду здоров’ю. Незамінні кислоти містяться в молоці, житньому хлібі, картоплі тощо. Кальцій, який також повинен потрапляти в організм, бере участь у роботі серця; його дефіцит призводить до зниження розумової і фізичної працездатності. Дуже багаті на кальцій молоко й молочні продукти. Фосфор бере участь в численних фізіологічних процесах. Фосфор міститься в молоці, яйцях, гречаній крупі, бобах. Магній стимулює виділення жовчі, підсилює перистальтику кишковника, нормалізує роботу серця (джерела магнію: горох, пшоно, хліб, сир). Йод підвищує стійкість організму до інфекцій. Дефіцит йоду призводить до порушення обміну речовин і збільшення маси тіла. Йодом дуже багаті морські водорості. Важлива роль належить цинку, який бере участь в обміні речовин. Мідь впливає на зростання і розвиток організму (міститься в бурякові, квасолі, горосі). Організму ніяк не обійтися і без вітамінів, які також повинні надходити з їжею в достатній кількості. При їх дефіциті виникає гіповітаміноз.
Так! Вітаміни – це не просто набір мікроелементів, це кристал психічної енергії, що властивий тій або іншій рослині або молоку, меду, як рослинному продукту, переробленому тваринною еволюцією. Отже, вітамін можна синтезувати, але скласти його неможна. Набір мікроелементів – це ще не вітамін. Вітамін створюється природою і життям. Їжте більше вітамінів, але не ковтайте пігулки! Вітамінів більше в стиглому фрукті або овочі, але фрукт, що не дозрів, містить вітамінів менше. Також розмір овоча ще не є гарантією того, що він поживний і в ньому повно вітамінів. Зверніть увагу на якість продукту!
Рух – це життя
Один із чинників ризику, що призводить до багатьох захворювань є низька рухова активність. Рухова активність є біологічною необхідністю. Одним з найчастіших захворювань, пов’язаних із низькими фізичними навантаженнями є остеохондроз. Раніше на це захворювання страждали люди від 30 до 40 років, зараз хвороба зустрічається в підлітковому і навіть дитячому віці.
Так, для здоров’я необхідно вести активний спосіб життя. Під цим мається на увазі висока фізична активність. Але фізична активність може бути не лише в спортклубі, але й у себе на грядці, або в лісі, коли ви ходите по гриби, в турпоході, або просто під час миття підлоги, домашнього прибирання. Я знала одну жінку, яка кожен ранок мила сходову клітку, – чим не зарядка! Краще за все праця до поту, що робить організм міцнішим, загартованішим і витривалішим. Також будь-яка творча робота вимагає максимальної самовіддачі – це вже буде духовний піт, який робить нас щасливими від усвідомлення нашої потрібності й корисності для загального блага. І це теж сприяє довголіттю.
Впродовж усього життя ми зазнаємо переохолодження, що приводить до виникнення застудних захворювань. Гартування дозволяє підвищити опірність організму до низьких температур. Гарт організму в екстремальних кліматичних умовах загострює силу волі й надає організму міцності, робить організм сильнішим і витривалішим, він легше пристосовується до несприятливих умов життя. Заняття різними видами спорту, зарядкою, гартуванням, відмова від шкідливих звичок, режим дня — все це дозволить зберегти здоров’я, яке є безцінним.
Умійте радіти життю
Генетична схильність до довгого віку буде ще одним чинником, що говорить про потенціал і резерви людського організму, які сприяють довголіттю. Але генетичні параметри закладаються у внутрішньоутробному розвитку, під час формування плоду і в першу мить життя новонародженого, отже, батьки теж повинні поклопотатися про майбутнє своїх дітей. Спадщина предків може бути яскраво вираженою, але може зберігатися і як резерв людського духу.
Наявність мети в житті – також важливий чинник. Безцільна людина не проживе довго. Цілеспрямованість і воля створюють міцний щит проти хвороб і знегод, приносячи бадьорість духу і радість. Сльози і журба швидко старять людину. Довгожителі зазвичай уміють радіти життю.
Джерело: Будь здоровий! Здоров’я не купиш!
Говорячи про Google у нещодавньому інтерв’ю Wall Street Journal, засновник компанії Сергій Брін порівняв комуністичний режим у Китаї з Радянським Союзом, де він виріс. «Особливо це стосується цензури та стеження за дисидентами, – говорить він. – Я бачу ті ж відмітні ознаки тоталітаризму, і мене особисто це дуже непокоїть».
#img_left#За його словами, ці труднощі з комуністичною цензурою у результаті привели до ідеї припинення діяльності Googlе у Китаї. Систематична цензура Інтернету китайською владою почалася у 1998 році зі встановлення "Золотого Щита" (Golden Shield) або, як кажуть у народі, "Великої вогненної стіни". Вона була створена якраз перед початком переслідування духовної практики Фалуньгун у липні 1999 року. Як тільки переслідування розпочалося, почалася і боротьба за доступ до Інтернету між владою, яка намагається використовувати його для придушення Фалуньгун, і послідовниками Фалуньгун, які намагаються використовувати його для опору переслідуванню. За останні десять з гаком років масштаби і складність цього самого витонченого механізму цензури у світі збільшилися. Він фільтрує величезні масиви інформації, які комуністичний режим вважає «чутливими».
Фільтрується пошукова інформація, що включає ключові слова, пов’язані з Тибетом, уйгурами, Внутрішньою Монголією, активістами-демократами, бійні на площі Тяньаньмень, Тайванем і Фалуньгун. Інформація, що відноситься до Фалуньгун, цензурується особливо жорстко.
Те, що комуністичний режим у Китаї приділяє особливу увагу блокуванню інформації про Фалуньгун, доводить створення програми Green Dam.
Вперше представлений влітку 2009 року, Green Dam став спробою китайської влади здійснити цензуру персональних комп’ютерів методом прямого доступу. Використовуючи архів ключових слів він блокує доступ до забороненої інформації.
Дослідження університету в Мічигані виявили два списки ключових слів. Один, який містить 2700 слів, був, в основному, націлений на порнографію. Інший, що містить 6500 слів, називався Falunwords.lib. 90% його слів ставилися до Фалуньгун.
Стеження за послідовниками Фалуньгун здійснювалися не тільки за допомогою Green Dam. Китайська версія популярної комунікаційної програми Skype використовувалася для стеження і фільтрації повідомлень користувачів. У вересні 2008 року дослідник Нарт Віллінев з інформаційного відділу університету Торонто виявив, що TOM-Skype використовувався для стеження запису інформації та часткової фільтрації чутливих ключових слів. В основному, були видалені повідомлення, що стосуються Фалуньгун, за винятком тих, які містили слова «комуніст» і «комуністична партія».
Можливо, самий глибокий аналіз фільтрування інформації в Китаї представлений у звіті Центру ініціативних досліджень «Відкрита мережа» (Open Net Initiative) за 2005 рік. Дослідники проглянули всю інформацію в Інтернеті на такі заборонені в Китаї теми, як: Фалуньгун, бійня на площі Тяньаньмень, незалежність Тибету, порушення прав людини, опитування громадської думки, незалежні засоби масової інформації, демократія.
Було виявлено, що кожен перевірений ними сайт, що відноситься до Фалуньгун, був блокований у Китаї.
У більшості випадків, цензура таких китайських слів, як «демократичний рух», була дуже жорсткою, а відповідних англійських слів – м’якою. Але, коли це стосувалося Фалуньгун, «значний відсоток англомовних та китайських сайтів були блоковані».
Дослідження також показало, що між 2002 і 2005 роками китайська комуністична партія в основному припинила фільтрування інформації, і «тільки китайські сайти, що стосуються Фалуньгун і подій на площі Тяньаньмень, були постійно недоступні».
У той час, як китайська компартія зробила все можливе, щоб стерти будь-який позитивний образ Фалуньгун з китайського Інтернету, послідовники Фалуньгун зуміли налагодити зв’язок із зовнішнім світом і зі своїми земляками у тому ж самому Інтернеті.
На сайтах Фалуньгун відразу ж дається докладна інформація про численні випадки порушень прав людини по відношенню до послідовників Фалуньгун. Здатність негайно привернути увагу всього світу до індивідуальних випадків іноді допомагає поліпшити ставлення до ув’язнених і навіть призводить до їх звільнення. Наприкінці 2000 року послідовники Фалуньгун змогли мобілізувати Міжнародну Амністію і уряд Канади, щоб врятувати китайсько-канадського скульптора, професора Чжана Куньлуня від ув’язнення і тортур всього за три місяці його перебування у в’язниці.
Послідовники Фалуньгун часто посилають листи електронною поштою мешканцям Китаю, в яких вони розповідають про Фалуньгун, про переслідування, яким вони піддаються, і про роль комуністичної партії Китаю.
На превеликий неспокій китайської влади, послідовники Фалуньгун, які працюють у Всесвітньому об’єднанні вільного Інтернету, розробили для китайців ефективні та прості способи для прориву його блокади. Ті, хто використовує їх програмне забезпечення, має доступ до Інтернету без цензури.
Чень Юнлінь був першим секретарем китайського консульства в Сіднеї до того, як він втік за кордон з політичних мотивів. За його словами, «виступати проти Фалуньгун – першочергове завдання китайського посольства і консульств».
Чень пояснив, чому китайська влада обрала своєю жертвою всередині та за межами Китаю Фалуньгун. «Китайська компартія завжди покладалася на насильство, брехню, і пропагувала атеїзм, щоб утримати свою владу. Вони не могли зрозуміти мирні зусилля послідовників Фалуньгун із захисту своїх переконань, – сказав Чень. – Зараз вони відчувають, що не можна дозволити людям дізнатися про те, чому піддався Фалуньгун у Китаї».
Так як боротьба за свободу Інтернету триває, люди в Китаї тільки починають розуміти, що це означає.
Структури китайської комуністичної партії, залучені в регулюванні Інтернету:
Центральний відділ пропаганди
Міністерство торгівлі
Міністерство телекомунікацій
Управління друку та видавничої діяльності
Міністерство культури
Міністерство інформаційної індустрії
Міністерство громадської безпеки
Управління громадської безпеки
Державне управління радіо, кіно і телебачення
Державна рада
Інформаційне агентство при Державній раді
Комітет з державної таємниці
Джерело: Цензура Інтернету в Китаї у 2004-2005 рр..: Дослідження країни, Open Net Initiative
Ян Якілек. Велика Епоха
#img_left_nostream# У Запоріжжі завершився матч відбіркового етапу до Євро-2010 у першій групі між жіночою гандбольною командою України і Румунії. На жаль, наші дівчата у впертій боротьбі упустили таку бажану перемогу, зігравши внічию – 27:27.
Відзначимо, що після першого тайму підопічні Леоніда Євтушенка вели з перевагою у чотири м’ячі, а за дві хвилини до кінця зустрічі різниця у рахунку складала у два м’ячі.
ЧЄ-2010. Жінки. Кваліфікація, група 1
Україна – Румунія – 27:27 (18:14)
Турнірне становище команд
1 Румунія
2 Україна
3 Португалія
4 Швейцарія
За матеріалами: turnir
