Blog

Представляємо вашій увазі фотоогляд колекції прекрасного вбрання нареченої.

#img_gallery#

Китайські ієрогліфи — одна з найглибших і найзагадковіших форм писемності на планеті. Кожен ієрогліф — малюнок, у кожного знака — своя історія і значення.

Зміст статі:

Історія китайських ієрогліфів Основні графічні елементи китайського ієрогліфа Кількість китайських ієрогліфів Культурний вплив китайської писемності Вимова в китайській мові Традиційне і спрощене накреслення ієрогліфів Значення китайських ієрогліфів

#img_left#Донині точно невідомо, коли вперше виникли китайські ієрогліфи. Є відомості, що це сталося за часів династії Інь (1401—1122 рр. до н.е.), але є переказ про те, що китайські ієрогліфи винайшов історіограф небесного імператора Хуанді на ім’я Цан Цзе чотири тисячі років тому.

«Цан Цзе винайшов ієрогліфи, і з цієї нагоди Небо обсипало землю просом, а злі духи ридали ночами», — так мовиться в легенді.

Відомий учений і каліграф епохи династії Тан (618—907 рр. н.е.) Юй Шинань так сказав про винахід Цан Цзе: «Він створив шість видів ієрогліфічних рисок, узявши за зразок контури гір і потоків, річок і морей, сліди дракона та змії, птахів і звірів».

Відомий танський письменник і художник Цзан Яньюань пояснив, як слід розуміти цей факт: «Небо не могло більше приховувати від людей свої таємниці. Люди, навчившись писемності, вже могли розпізнати небесні таємниці. Це схоже на щасливий акт провидіння, коли зерна проса самі сипляться з Неба».

Легенда також каже про те, що китайські ієрогліфи дозволили людям пізнавати принципи й основні закони будови Всесвіту. Злі духи не могли більше так легко вводити людей в оману і брехати їм, тому вони плакали.

Китайські ієрогліфи — це справжній скарб культури Стародавнього Китаю. Китайці говорять про «єдність Неба і людини», що також відображається в ієрогліфах.

Найдавніші китайські ієрогліфи писали на черепахових панцирах і кістках бика. Їх називають «цзягувень», що дослівно перекладається як «текст на панцирі та кістках». Згодом, після появи технологій плавлення бронзи, китайські ієрогліфи почали писати на бронзових посудинах. Вони називалися «цзіньвень», що означає «текст на бронзі».

12 китайських ієрогліфів древнього зображення «цзягувень», що позначають тварин китайського гороскопу. Під кожним знаком написаний його аналог в сучасному (спрощеному) зображенні. Ієрогліфи на зображенні (зліва направо зверху вниз) позначають: щур, бик, тигр, кролик, дракон, змія, кінь, вівця, мавпа, півень, собака, кабан.

У ході розвитку ієрогліфічного письма почали з’являтися різні стилі каліграфії, такі як: «чжуань», «лішу», «сін», «цао», «кай» та ін. Згодом каліграфія перетворилася на вид мистецтва зі своїми суворими правилами. Наприклад, кожен китайський ієрогліф повинен строго вписуватися у квадрат заданого розміру, риски ієрогліфа повинні суворо писатися зверху вниз і зліва направо, спочатку пишуться горизонтальні риски, а потім вертикальні і т.д.

Нижче на малюнку можна простежити порядок креслення рисок на прикладі китайського ієрогліфа «мудрість» (huì — хуей):

У Китаї й досі вважається, що каліграфія відображає якості і характер людини. У стародавні часи люди, які хотіли найнятися на роботу, давали не резюме, як зараз, а свою каліграфію, за якою роботодавець і судив, наймати цю людину чи ні.

Насправді ієрогліфічна писемність, на відміну від алфавітної, майже не пов’язана з самою мовою. ЇЇ знаки варто розуміти більш асоціативно, образно. І якщо вивчення розмовної мови починають із фонетики, то опанування письмової грамоти ― з найпростіших складових китайського ієрогліфа.

Кожен ієрогліф складається з певної кількості графічних елементів (всього їх понад 200). Як правило, самі по собі ці елементи не несуть якогось смислового навантаження. Записані у певній послідовності поєднання графічних елементів, називаються графемами. Графема може вживатися як самостійний простий китайський ієрогліф або виступати частиною складного.

Найпростіші графеми китайського ієрогліфа. Зображення: Leonid 2/ru.wikipedia.org

Порядок написання графем у китайському ієрогліфі. Фото: H.ua

Базовими графічними елементами китайського ієрогліфа є:

• горизонтальна риска
• вертикальна риска
• крапка
• похила ліворуч
• гак
• похила праворуч
• висхідна вліво
• ламана

Із цих найпростіших елементів утворюються похідні, наприклад, тричі ламана горизонтальна.

Важливо також знати правила написання елементів китайського ієрогліфа. Наприклад, інструмент для письма повинен рухатися зліва направо, якщо ми пишемо горизонтальну риску, і зверху вниз, якщо вертикальну чи похилу. У першу чергу ми пишемо вертикаль, потім ― горизонталь. Спочатку пишеться похила ліворуч, після ― похила праворуч. Перш за все ― зовнішній бік ієрогліфа, потім ― середина. Останньою ставиться крапка праворуч.

Кількість китайських ієрогліфів, як і самі ієрогліфи, також постійно змінювалася. Найбільша їхня кількість була зібрана у збірці «Цзі юнь», складеній при династії Сунь. Ця збірка нараховує 53 525 ієрогліфів.

Сьогодні неможливо точно визначити, скільки ідеографічних знаків нараховує китайське письмо. Середньостатистичний китаєць використовує у своїй мові кілька тисяч ієрогліфів. Грамотною вважається людина, що розуміє значення 1,5 тис. ― 3,5 тис. ієрогліфів. У спробі підрахувати точну кількість китайських ієрогліфів, думки мовознавців розійшлися. Одні називають цифру 40 тис., інші ― 70 тис. Більшість ієрогліфів міститься лише в текстах класичної народної літератури.

Лігатура ― побажання, об’єднане в один китайський ієрогліф. Зображення: GSKLee/ru.wikipedia.org

Необхідно знати, що китайська культура ― єдиний приклад давньої культури, що зберегла свою систему писемності донині. До нас дійшли пам’ятки китайської писемності, створені ще до нашої ери, ― «Шу-цзін» («Книга історії») і «Ши-цзін» («Книга пісень»).

Китайська писемність передалася до В’єтнаму і Японії ще в I―III ст. н. е. Як наслідок ці мови стали використовувати китайські ієрогліфи (адаптувавши та змінивши їх) у своїх письмових системах. Японія досі використовує ієрогліфи китайського походження у своїй системі письма.

Китайська писемність, насамперед, спирається на візуальне сприйняття. Тому існують так звані живописні ієрогліфи (малюнки рослин, квітів, птахів тощо, які складаються з безлічі ієрогліфічних знаків) і лігатури (побажання, що, об’єднані в один ієрогліф).

Китайський ієрогліф «Щастя» і листівки з побажаннями. Ілюстрація: Donbass.ua

Можна сказати, що китайські ієрогліфи якоюсь мірою визначили сприйняття цим народом навколишнього світу. Багато звичаїв, а також деякі зразки народної творчості були створені під впливом особливостей китайської мови. Наприклад, традиція вішати біля входу в будинок перевернутий ієрогліф «Щастя». Перехожий подумає: Ієрогліф «Щастя» перевернувся, що також співзвучно із виразом: «Щастя прийшло».

Незважаючи на велику кількість китайських ієрогліфів, слів у цій мові, якщо можна їх так називати, дуже мало. У таблиці піньінь (таблиця транскрипцій) представлено всього 394 склади — це і є весь словниковий запас китайської мови. Передавати усно багатий зміст письмової мови допомагають чотири основні тони і численні поєднання. Тобто один і той же склад, виголошений різними тонами і вживаний у різних поєднаннях з іншими складами, має абсолютно різні значення. Щоб усе це розпізнати під час спілкування, людина повинна певною мірою володіти музичним слухом.

Проте якщо, наприклад, хтось прочитає китайською мовою невідомий вірш, ніхто не зрозуміє весь його зміст, поки не прочитає письмовий варіант. Це тому, що у віршах для досягнення рими використовуються нестандартні поєднання китайських ієрогліфів, значення яких на слух зрозуміти практично не можливо.

У процесі вивчення ієрогліфічної писемності у людини розвивається образне сприйняття та зорова пам’ять. Вивчення написання китайських ієрогліфів розвиває художні здібності. Вивчення тонів розвиває музичний слух. Тобто ця писемність сама по собі сприяє гармонійному розвитку людини, не тільки збагачуючи її знання, але й розвиваючи здібності до мистецтва, що дуже цінували в Стародавньому Китаї.

На жаль, після захоплення влади компартією, в Китаї почалася реформа писемності, в результаті чого написання багатьох китайських ієрогліфів сильно спростилося і вони стали називатися «спрощеними» ієрогліфами. Значення «спрощених» ієрогліфів змінилося в порівнянні з їхніми традиційними аналогами, і через це історичний зміст, закладений у багато ієрогліфів, повністю загубився. Це добре видно на прикладі з китайським ієрогліфом «країна».

Традиційна китайська писемність пишеться зверху вниз справа наліво. Написи на вивісках також могли бути написані горизонтально справа наліво. Сьогодні в Континентальному Китаї вже давно перейшли на спрощені китайські ієрогліфи і «західну» форму писемності — горизонтально зліва направо. Проте в автономних районах Китаю, таких як Тайвань, Гонконг і Макао (Аоминь), які не перебувають під прямою владою компартії, зберігся стародавній стиль написання і використовуються традиційні китайські ієрогліфи, які також називають «ієрогліфами в повному накресленні».

Щоб прочитати газету китайською мовою, потрібно знати близько 3000 китайських ієрогліфів.

Якщо Вам цікаві китайські ієрогліфи і їх значення, пропонуємо Вам прочитати наступні статті:

Ієрогліф «хороший»

Ієрогліф «щастя»

Ієрогліф «Будда»

Ієрогліф «терпіння»

Ієрогліф «жадібність»

Ієрогліф «сім’я»

Ієрогліф «доброта»

Ієрогліф «вдача»

За новими статтями про значення ієрогліфів стежте у рубриці «Китайські ієрогліфи».

«Дайте Фей імбирного пива від нудоти», – запропонував я своїй дочці. «Що такого міститься в імбирному пиві, що воно допомагає?» – запитала вона. Відповідь, що моя мама давала мені імбирного пива від цього нездужання, зовсім не буде тим науковим поясненням, на яке вона від мене чекає. На жаль, моя мати ніколи не згадувала про чарівний компонент в цьому напої, таким чином, я вирішив з’ясувати користь імбиру та  інших спецій для здоров’я.

Повідомлення відносно спецій в Nutrition Action Health Letter містило сюрприз для мене і, ймовірно, для багатьох мам. Там говорилося про дуже невелику кількість або взагалі відсутність імбиру в імбирному пиві. І чи корисно воно – залежить лише від того, кого ви слухаєте.

#img_left_nostream#Імбир

Доктор Сюзана Зік, епідеміолог мічиганського університету, провела чотири дослідження впливу імбиру на лікування вранішнього нездужання. Вагітним жінкам давали 1000 міліграмів подрібненого імбиру або 500 міліграм екстракту імбиру протягом чотирьох тижнів. В кожному випадку імбир був прекрасним плацебо для полегшення симптомів цього стану. Зік вважає, що імбир блокує дію серотоніну, нейропередавача в кишківник, який може викликати нудоту.

НАСА, проте, з’ясувало, що імбир чинив невеликий вплив на симптоми морської хвороби в астронавтів під час їх підготовки на стільцях, що оберталися. Голландські вчені були успішніші. Вони дали порошок імбиру військово-морським курсантам під час плавання в бурхливих морях. Це не зупиняло нудоту або запаморочення, але припиняло блювоту  та  холодний піт.

Товариство акушерів-гінекологів Канади заявляє, що використання 1000 міліграмів імбиру (близько половини чайної ложки) у поділених дозах «виявляється безпечним» для припинення вранішнього нездужання у вагітних жінок.

#img_left_nostream#Кориця

Річард Андерсен з Міністерства сільського господарства Сполучених Штатів говорить, що невелика кількість кориці зменшує цукор у крові діабетиків. Шістдесят хворих на діабет з Пакистану, розділених на дві групи, отримували по 1 і по 6 грамів порошку кориці щодня протягом 60 днів. Після сорока днів прийому в пацієнтів, які отримували по 1 граму кориці, цукор в крові знизився майже на 25%, а у пацієнтів, які отримували по 6 грамів, – на 29%.

Пізніші дослідження Андерсена, який використовував 10 грамів порошку кориці, показали зниження цукру лише на 10 відсотків. Інші дослідження в Голландії  та  Германії з використанням кориці результатів зниження цукру не дали. Ніхто не може пояснити невідповідності в цих результатах. Але Андерсен вважає, що для пацієнтів із зайвою вагою, хворих на діабет типу А, дозування було дуже низьким.

Невідомо, чи взаємодіє кориця з іншими лікарськими засобами. Андерсен також запропонував використання водного екстракту спеції тривалий час, оскільки деякі інгредієнти кориці розріджують кров. Отже перш, ніж використовувати корицю або інші спеції, проконсультуйтеся з лікарем.

#img_left_nostream#Куркума

Я не розумів того, що коли я насолоджуюся каррі в індійському ресторані або додаю гірчицю до бутерброда з сиром, я їм куркуму. Дослідники вивчають цю спецію як  ліки, здатні вилікувати рак і хворобу Альцгеймера. Насправді,  вчених цікавить куркумін, що надає куркумі жовтого кольору.

Лікар Бхагат Аггарвал, професор, який досліджує рак в Центрі раку в Хьюстоні, говорить, що куркумін викликає запрограмовану смерть ракових клітин. Крім того, він пригнічує ріст судин, що живлять пухлини. Наприклад, у щурів, які одержують куркумін, зменшуються пухлини грудей, кишківника. В даний час хворим з хронічними онкологічними захворюваннями дають цю спецію, щоб перевірити, чи впливає вона на ріст ракових клітин.

Дослідники з Гарварду пішли далі та ввели куркумін у кров миші з ознаками хвороби Альцгеймера. Тиждень по тому кількість тромбоцитів зменшилася на 30 відсотків. Дослідження проводилися лише з хворими на початковій стадії хвороби Альцгеймера.

Зараз додавання невеликої кількості спецій у наше життя здається здоровою думкою. Шкода, що моєї матері вже немає в живих, і вона не дізнається, як багато я тепер знаю про спеції. Але питання залишилося без відповіді. Є чи ні імбир в імбирному пиві, я так і не можу відповісти своїй дочці, і чому він допомагає при нудоті. Якби я міг запитати у своєї мами!

Лікар Гіффорд-Джонс, медичний журналіст, який має  приватну медичну практику в Торонто.

Його веб-сайт: http://mydoctor.ca/user/index.asp?id=3520.

Версія англійською

#img_left_nostream#На даний час з кожним роком  зростає середній вік людей, які страждають на ті чи інші серцево-судинні захворювання. Така загрозлива ситуація спонукала вчених-дієтологів різних країн  замислитися щодо профілактики хвороб серця і звернути пильнішу увагу на морепродукти, а  зокрема  –  на рибу.

Зв’язок між рибою і серцем був відкритий під час великого дослідження здоров’я і способу життя гренландських ескімосів. Ескімоси, які харчувалися майже виключно тваринною їжею (рибою і морськими тваринами) були, за тодішніми уявленнями, готовими кандидатами на ранній інфаркт. Вони поглинали вражаючу кількість жиру та холестерину і практично не їли овочів, фруктів і зелені. При цьому серця і судини ескімосів виявилися у чудовому стані. Саме після цього дослідження рибу і риб’ячий жир почали енергійно пропагувати як засіб профілактики інфарктів.

Мову можна вести не лише про ескімосів, але й про будь-яких інших  мешканців морських країн, наприклад, Японії та Італії. Вони рідше страждають на серцево-судинні захворювання, ожиріння і порушення функції щитовидної залози, відчувають себе енергійно і живуть довше, ніж ті, хто вживає цю їжу не так часто.

Завдяки чому морепродукти настільки ефективні?

Якщо порівнювати з тваринним м’ясом, то морепродукти і риба — це легкозасвоюваний білок. Легко він засвоюється тому, що, по-перше, в м’язовій тканині риби, креветок, крабів та  інших мешканців морських глибин, кількість сполучної тканини, яка затримує переварювання білка, приблизно в 5 разів менше, ніж у м’ясі. По-друге, через те, що їх м’язи майже не містять жиру (жир, як відомо, також додає навантаження на травні залози). Тобто у вас ніколи не буде відчуття  важкості у  шлунку, якщо ви  з’їсте порцію, скажімо, риби. Завдяки цьому морепродукти — незамінна їжа для тих, хто хоче відчувати себе в тонусі без перерв на післяобідній сон тощо.

Крім того, в риб’ячому білку є всі життєво необхідні (т.зв. незамінні) амінокислоти. Відсутність якої-небудь з них в продукті харчування може призвести до затримки росту, зменшення ваги тіла, розвитку анемії, атеросклерозу, імунодефіциту, неврозу, депресії, безсоння, прискореному старінню шкіри та  інших проблем зі здоров’ям.

У рибі та інших морепродуктах легкий не лише білок, але й жир. Його там менше, ніж в м’ясі. Наприклад, в сазані, трісці, хеку його 3-6% (для порівняння, в м’ясі жиру близько 18%), що робить цю їжу дієтичною. А той жир, який є, — чисті ліки. Напевно, багато хто приймав його в дитинстві.

Вітамін D

Риб’ячий жир поповнює запаси вітаміну D, необхідного для повноцінного засвоєння кальцію і фосфору. З цих мікроелементів будуються кістки, хрящі та інша сполучна тканина зростаючих організмів.  Крім того, фосфор, на який багаті всі морепродукти, бере участь в обміні речовин у нервовій тканині, при його нестачі в харчуванні людина  стає дратівливою, її турбує тремтіння і відчуття оніміння шкіри.

Найбільша кількість вітаміну D міститься в палтусі. Чайна ложка жиру з печінки палтуса містить запас вітаміну на 2 тижні. Якщо врахувати, що добову норму вітаміну D перевищувати небажано, то печінку палтуса краще не їсти. А ось порція лосося (100 г) містить якраз денну норму – стільки ж, скільки 50 г оселедця або 180 г баночних сардин.

Поліненасичені  жирні кислоти

У риб’ячому жирі також містяться поліненасичені жирні кислоти, які мають дивну властивість –  перешкоджати відкладенню холестерину на стінках судин, а значить, запобігати розвитку т.зв. хвороби старості — атеросклерозу. Тому рибу та інші морепродукти треба включати в раціон харчування усім, кому за 40, — саме з цього віку в людей починають з’являтися перші бляшки на судинах. Ці жирні кислоти виробляються найдрібнішими морськими водоростями.

Водорості поїдає дрібна рибка, її, у свою чергу, рибки побільші… Так по ланцюжку коштовні жири доходять до нас. Загалом,  такі жири – кращі друзі серця і судин. Але цим їх можливості не обмежуються.

Поліненасичені жирні кислоти не лише можуть запобігти злоякісному переродженню клітин, але й уповільнюють процес, що вже почався.  Вони незамінні при хронічних запаленнях і, зокрема, при артриті. Коліти й взагалі запальні процеси в кишківнику втихомирюються під впливом цих жирів. Корисні вони також при астмі, деяких шкірних захворюваннях, хворобах нирок, депресії і синдромі хронічної втоми.

Звичайна скумбрія – одне з кращих джерел жирних кислот. Відразу за нею йде озерна форель, тихоокеанський та атлантичний оселедець, тунець і лососеві. А дорогий вугор і палтус, який має багато жиру, містять їх удвічі менше, ніж простий оселедець.

Йод

Крім того, у рибі міститься достатньо дефіцитного мікроелемента йоду. Причому в найлегшій для засвоєння формі — органічній (на відміну від неорганічного йоду, для засвоєння якого з солі і пігулок організму потрібно витратити сили).

Якщо цей мікроелемент потрапляє в організм у недостатній кількості, людина відчуває підвищену стомлюваність (нерідко за прояв йододефіциту приймають синдром хронічної втоми, причина якої –  переважно  слабкий імунітет), починає затримуватись процес мислення.
Але найнеприємніші наслідки йододефіциту загрожують вагітним. Мати, яка під час перших трьох місяців після зачаття вживала мало йоду, ризикує отримати дитину з природженим кретинізмом. Крім того, йододефіцит може привести до таких вроджених захворювань, як глухонімота і косоокість.

Мікроелементи

Окрім всього іншого, у рибі багато таких дефіцитних мікроелементів, як мідь і цинк. Кожен з них активізує близько сотні ферментативних реакцій. Наприклад, засвоєння білка, побудова статевих клітин і клітин імунітету, гормонів. Тому дари моря будуть корисні всім як загально зміцнюючий засіб.

Скільки ж потрібно з’їдати риби для того, щоб підтримувати всі вище перераховані ефекти?

Експерти ВООЗ стверджують, що для того, щоб по максимуму отримати користь від дарів моря, їх потрібно з’їдати близько 150 г 2-3 рази на тиждень. Отже, одного рибного дня на тиждень буде замало — влаштовуйте його кілька разів за 7 днів.