Я отримав 12-ти сторінкове видання "Фалуньгун сьогодні". Нагорі першої сторінки фотографія двох жінок, що виконують те, що на Заході назвалося б "гімнастика" – слово XVII-го століття, що походить від грецького "gymnos" – "голою", оскільки стародавні греки тренувалися без одягу. Ці дві жінки на фотографії не голі, а носять звичайний для сьогоднішнього Заходу одяг для занять спортом. Вони займаються Фалунь Дафа, що бере початок у стародавній китайській практиці цигун. З цигун тісно зв’язано Тай Цзи – комплекс рухів, що нагадує балет для вдосконалення балансу і витонченості.
Підраховано, що зараз існує 75 мільйонів практикуючих Фалунь Дафа в Китаї і 25 мільйонів в інших країнах, включаючи Сполучені Штати.
Сьогодні Фалунь Дафа не більш дивний, ніж західна "вранішня розминка" або індуська йога, така популярна до недавнього часу на Заході. Але поряд з фотографією двох жінок, які займаються вправами Фалунь Дафа (на відміну від західної вранішньої розминки або індуської йоги) вимальовувався неймовірний заголовок "Замучені до смерті за виконання цього".
Заходу і СНД знайомі переслідування в сталінській Росії та гітлерівській Німеччині
Почнемо з того, що переслідування, не говорячи вже про тортури, приховуються. У сталінській Росії проходили загальні вибори із загальним виборчим правом. Зрозуміло, що понад 99% з ентузіазмом голосували за Сталіна і його підлеглих. Адже навіть Уолтер Дюранті, московський кореспондент New York Times, писав, що Сталін був "найбільшим політичним лідером світу в історії». Той факт, що нацисти винищили приблизно 12 мільйонів цивільного населення, став відомий громадськості на демократичному Заході тільки тоді, коли союзницькі війська увійшли до нацистських концтаборів. Раніше цей факт був відомий тільки союзницькій розвідувальній авіації, що фотографувала ці табори.
Замучити до смерті за виконання вправ, призначених для поліпшення здоров’я, – Сталін або Гітлер вважали б це за дурний жарт.
Ну добре. Присутніх 4 червня 1989 року на площі Тянь-ань-мень (Пекін) подавили бронетанками. Це було зрозуміло. Жертви були принесені в ім’я мирного обмеження абсолютизму – злочин, що мав місце і в сталінській Росії, і гітлерівській Німеччині, хоча влаштувати публічне видовище різанини, як урок всім іншим – було зроблено, виходячи з китайського абсолютизму.
Диктатор Цзян Цземінь розглядав не тільки студентів з площі Тянь-ань-мень як потенційну небезпеку для своєї влади, оскільки будь-яка спроба ввести яку-небудь конституційну форму правління могла б закінчиться його відставкою (як це трапилося через два роки з Горбачовим у Росії), але з іще серйознішими для нього наслідками. Цзянь Цземінь навіть боїться практикуючих Фалунь Дафа, причому до такої міри, що їх мучать до смерті, згідно повідомлень Міжнародної Амністії, Комітету ООН проти Тортур, Державного Департаменту США, Boston Globe, Wall Street Journal та інших західних громадських джерел інформації.
"Замучити до смерті" за виконання вправ для поліпшення здоров’я підриває міжнародний престиж Цзян Цземіня, не дивлячись на "дружбу" Заходу з диктатором Китаю. Та все ж, він ігнорує свій міжнародний престиж заради своєї власної безпеки.
Виклик західній громадській думці стає очевидним з огляду на поводження пекінської поліції з Рупертом Вінгфілд Хейсом, кореспондентом ВВС в Пекіні, за його власний репортаж. Коли (на тій же самій площі Тянь-ань-мень!) проходив мітинг протесту проти арешту 14 іноземних (!) практикуючих Фалуньгун, він пішов туди, щоб освітити цю подію. Коли він йшов назад до машини ВВС, щоб передати повідомлення, перед ним різко загальмував поліцейський автомобіль і його забрали в сусідній відділок міліції. Там вже знаходилося декілька інших іноземних журналістів, і з одним з них він розговорився.
"Припинити розмови!" – закричав один з поліцейських, і після того, як кореспондент ВВС став заперечувати, схопив його за горло і підпер до стіни. Після чого його допитували протягом двох годин.
Поліція знала, що не могла запобігти появі в новинах ВВС репортажу, і подія стала б відома керівництву, можливо, навіть самому Цзянь Цземіню.
Все це відбувалося не з китайцями, приреченими на суспільну німоту, а з людьми з Заходу, які повідомляють новини всьому світу.
Отже, якщо страх підриву влади (і можливо самого уряду) "зсередини" примушує диктатора ігнорувати, кидати виклик і боротися так з демократичним Заходом навіть в даний час, що ще цей страх може спровокувати, коли він володітиме ядерною зброєю, здатною знищити Захід і таким чином примусити його до беззастережної капітуляції?
Побоювання диктатора зрозумілі. Не всі китайці реагують на жорстокість диктатора з побоюванням, покорою або "патріотичним" захопленням. 7 жовтня я отримав е-мейл від Пао-пао Хсін:
«Вітаю….
Цікаво дізнатися, що китайський народ все ще існує. 1-го жовтня 2005 року велика кількість протестуючих пройшла через китайський квартал Сан-Франциско, закликаючи покласти край диявольському режиму комунізму, який був встановлений і підтримував свою владу за рахунок масових вбивств більше 100 000 000 чоловік за останні 50 років (навіть 80 років, оскільки КПК була заснована в 1921 році).
З повагою, Пао-пао Хсін
Але щоб стало з Пао-пао Хсіном, студентами 1989 року з площі Тянь-ань-мень або сьогоднішніми послідовниками Фалуньгун без демократичного Заходу і його співчуття, наскільки б слабким не було це співчуття в порівнянні з тим, яким воно повинно або могло б бути? Їх би просто не існувало! Всі 75 мільйонів практикуючих Фалунь Дафа тоді було б просто знищено. Пригадаєте часи Mao!
Згідно тому ж кореспондентові ВВС в Пекіні, про якого я згадував вище:
«Китайський уряд має особисте досьє на кожного свого громадянина, що називається Дан Ань. Ви ніколи його не побачите. Ви не знаєте, що воно містить, але воно може керувати Вашою долею. Чорною плямою на Вашій репутації може послужити погана успішність в школі, розбіжності з вашим босом, відвідини психіатра – все це може супроводжувати Вас все Ваше життя, що залишилося».
Одного разу в історії Китаю, китайський династичний абсолютизм знищив 1/8 населення, і Mao був не так далекий від цього. Але Mao потребував солдатів і робочих, для виробництва зброї. Проте тепер, досягнувши світового панування за допомогою ядерної суперзброї, лідерам Китаю буде потрібно лише 1/10 існуючого населення, щоб підтримувати свою світову владу. Поліція може проглянути Дан Ань і помітити інших 9 з 10 занесених туди осіб як потенційних кандидатів на знищення.
Коли в 1949 році Джордж Оруелл видав свою книгу "1984", він описував там свої жахи, виходячи із знань про сталінську Росію і гітлерівську Німеччину, тоді як сюжетом книги була Англія 1985 року. Він нічого не знав про Китай, але якби знав достатньо, то прийшов би до висновку, що сталінська Росія і гітлерівська Німеччина, можливо, були лише жалюгідними попередниками Китаю після 1949-го року, і отже "1984" потрібно було б перейменувати. Як щодо "2008"?
