Український тиждень моди (Ukrainian Fashion Week) розпочався 15 березня, і триватиме по 21 березня 2006 року в Києві, у павільйоні “АльтаЕкспо”. Близько сорока відомих та молодих модельєрів з України, а також з закордону приймають участь цьому фестивалі моди.
#img_gallery#
Український тиждень моди (Ukrainian Fashion Week) розпочався 15 березня, і триватиме по 21 березня 2006 року в Києві, у павільйоні “АльтаЕкспо”. Близько сорока відомих та молодих модельєрів з України, а також з закордону приймають участь цьому фестивалі моди.
#img_gallery#
З якого віку Ви почали творчу діяльність?
Микола Дмитриєнко: Я працюю художником більше 30 років. На вибір професії вплинула зустріч з дивною людиною, моїм вчителем у художній школі Трухачовим Андрієм Миколайовичем. До Великої Вітчизняної війни він був художником-реставратором в Ермітажі, пережив блокаду, і після війни жив у моєму рідному місті Аркадак, Саратовської області. Андрій Миколайович на початку минулого століття навчався в Ленінградській академії мистецтв, був учнем К.С. Петрова-Водкіна, А.А. Рилова, П.М. Філонова. Наш учитель багато знав, був прекрасним живописцем і допоміг навчитися дивитися на світ іншими очима. Під його впливом я став художником, займався оформленням музейних експозицій, виготовляв макети і діорами спочатку в Росії, а з 1980 року в Молдавії. У різних музеях мною було створено 15 батальних і жанрових діорам, також були діорами живої природи.
Коли Ви зрозуміли, що мініатюри це Ваше покликання?
#img_right#М.Д.: На початку 80-х я створив першу мініатюру. Робота була розміром з ніготь великого пальця, на мініатюрі була зображена сільська дорога, якою йде селянин із собачкою. Я показав цю роботу близьким, знайомим, художникам і одержав гарні відгуки. Добре ставлення глядача завжди стимулює художника, і я виконав ще кілька мініатюр. До нас у гості зайшла сусідка, вона працювала в той час у картинній галереї міста Бендери. Ірина Миколаївна (так звали сусідку) дуже зацікавилася роботами. Я склав усі свої мініатюри в сірникову коробку і віддав їй на виставку. Відбулося кілька виставок мініатюр, але я до цього не поставився серйозно. Перший, хто сказав мені, що я створив щось незвичайне був Л.П. Григоращенко, молдавський художник, член-кореспондент АХ СРСР. Він дав мені кілька важливих порад, порекомендував не писати мініатюрні портрети, а зайнятися тільки мініатюрними пейзажами, тому що в 18-19 століттях було створено дуже багато мініатюрних портретів, а мініатюрними пейзажами займалися одиниці.
Одного разу я пожартував і сказав, що напишу картину і покладу її на зріз виноградної кісточки, на що почув у відповідь: "Ну, це занадто! Таке не можливо". Виявилося… можливо. Я написав картину олійною фарбою, зробив раму з латуні і поклав на зріз виноградної кісточки. Назвав я цю роботу "Вечоріє". Ця мініатюра є картиною за всіма канонами, написана вона в техніці "ala-prima" тобто мазками.
Як Ви думаєте, чи є сьогодні потреба у мистецтві такого роду?
М.Д.: Потреба у мініатюрах звичайно є. Глядач ставиться до них дуже добре. Майже 100% розуміння, усі ранні роботи отримали прописку в різних країнах.
Як близькі і рідні ставляться до Вашого заняття?
М.Д.: Родина з розумінням ставиться до мого захоплення мініатюрою; дружина і донька – перші глядачі, вони допомагають мені порадами.
Дану техніку Ви самі розробили?
#img_left_nostream#М.Д.: Мої мініатюри виконані олійною фарбою на металі, дереві чи картоні. Роботи розміром близько 0,5 кв.дм виконані на дереві, мініатюри середнього розміру написані на металі, найменші на картоні.
Роботи на дереві виконані за технологією І. Похітонова. У XIX столітті в Росії був такий мініатюрист-пейзажист. Мініатюри дуже маленьких розмірів – мій винахід.
Чи є у Вас нагороди, премії?
М.Д.: За мініатюри в мене два дипломи з виставок місцевого значення. У травні 2003 року на міжнародній виставці в Кишиневі моя карета отримала перше місце. Є в мене дипломи і за дизайнерські роботи.
Кому з художників Ви віддаєте перевагу?
М.Д.: Я вважаю, що у творчості кожного художника є щось гідне поваги і розуміння глядачів, але особисто я є шанувальником творчості М.К. Чюрленіса, литовського художника і композитора (1875-1911рр). Цей художник намагався поєднати музику і живопис. Мені подобаються такі його роботи як: "Соната сонця", "Соната весни" і багато інших.
Образотворче мистецтво другої половини XX століття подарувало світові багато шедеврів. Я не буду оригінальним, якщо скажу, що мені подобаються роботи Сальвадора Далі. Його картинами захоплюються в усьому світі. Твори Е. Невідомого, Х. Мура, Р. Раушенберга, Дж. Сегала і багатьох інших відомих майстрів назавжди залишаться в історії мистецтва.
Де проходили Ваші виставки і де ще Ви плануєте їх проводити?
#img_right#М.Д.: Мої роботи виставлялися в Москві, Стамбулі, Кишиневі й інших містах далекого і ближнього зарубіжжя. Планується виставка в Бухаресті і Держдумі РФ.
За роки роботи художником мною створені музейні експозиції, діорами, я ілюстрував книги, писав картини, але в очах глядачів я художник який пише дуже маленькі картини. Тому мої плани пов’язані з мініатюрою. Я почав серію робіт, у якій хочу відобразити природу й історичні пам’ятники Молдавії.
Чи знаєте Ви кого-небудь із сучасних художників, хто також пише мініатюри?
М.Д.: Я знайомий із творчістю мікромініатюристів М. Сядристого і Е. Казаряна, але це зовсім інші роботи. Інших художників, котрі займалися б як і я мікромініатюрним живописом олією, у світі очевидно немає.
З якого віку Ви почали творчу діяльність?
Микола Дмитриєнко: Я працюю художником більше 30 років. На вибір професії вплинула зустріч з дивною людиною, моїм вчителем у художній школі Трухачовим Андрієм Миколайовичем. До Великої Вітчизняної війни він був художником-реставратором в Ермітажі, пережив блокаду, і після війни жив у моєму рідному місті Аркадак, Саратовської області. Андрій Миколайович на початку минулого століття навчався в Ленінградській академії мистецтв, був учнем К.С. Петрова-Водкіна, А.А. Рилова, П.М. Філонова. Наш учитель багато знав, був прекрасним живописцем і допоміг навчитися дивитися на світ іншими очима. Під його впливом я став художником, займався оформленням музейних експозицій, виготовляв макети і діорами спочатку в Росії, а з 1980 року в Молдавії. У різних музеях мною було створено 15 батальних і жанрових діорам, також були діорами живої природи.
Коли Ви зрозуміли, що мініатюри це Ваше покликання?
#img_right#М.Д.: На початку 80-х я створив першу мініатюру. Робота була розміром з ніготь великого пальця, на мініатюрі була зображена сільська дорога, якою йде селянин із собачкою. Я показав цю роботу близьким, знайомим, художникам і одержав гарні відгуки. Добре ставлення глядача завжди стимулює художника, і я виконав ще кілька мініатюр. До нас у гості зайшла сусідка, вона працювала в той час у картинній галереї міста Бендери. Ірина Миколаївна (так звали сусідку) дуже зацікавилася роботами. Я склав усі свої мініатюри в сірникову коробку і віддав їй на виставку. Відбулося кілька виставок мініатюр, але я до цього не поставився серйозно. Перший, хто сказав мені, що я створив щось незвичайне був Л.П. Григоращенко, молдавський художник, член-кореспондент АХ СРСР. Він дав мені кілька важливих порад, порекомендував не писати мініатюрні портрети, а зайнятися тільки мініатюрними пейзажами, тому що в 18-19 століттях було створено дуже багато мініатюрних портретів, а мініатюрними пейзажами займалися одиниці.
Одного разу я пожартував і сказав, що напишу картину і покладу її на зріз виноградної кісточки, на що почув у відповідь: "Ну, це занадто! Таке не можливо". Виявилося… можливо. Я написав картину олійною фарбою, зробив раму з латуні і поклав на зріз виноградної кісточки. Назвав я цю роботу "Вечоріє". Ця мініатюра є картиною за всіма канонами, написана вона в техніці "ala-prima" тобто мазками.
Як Ви думаєте, чи є сьогодні потреба у мистецтві такого роду?
М.Д.: Потреба у мініатюрах звичайно є. Глядач ставиться до них дуже добре. Майже 100% розуміння, усі ранні роботи отримали прописку в різних країнах.
Як близькі і рідні ставляться до Вашого заняття?
М.Д.: Родина з розумінням ставиться до мого захоплення мініатюрою; дружина і донька – перші глядачі, вони допомагають мені порадами.
Дану техніку Ви самі розробили?
#img_left_nostream#М.Д.: Мої мініатюри виконані олійною фарбою на металі, дереві чи картоні. Роботи розміром близько 0,5 кв.дм виконані на дереві, мініатюри середнього розміру написані на металі, найменші на картоні.
Роботи на дереві виконані за технологією І. Похітонова. У XIX столітті в Росії був такий мініатюрист-пейзажист. Мініатюри дуже маленьких розмірів – мій винахід.
Чи є у Вас нагороди, премії?
М.Д.: За мініатюри в мене два дипломи з виставок місцевого значення. У травні 2003 року на міжнародній виставці в Кишиневі моя карета отримала перше місце. Є в мене дипломи і за дизайнерські роботи.
Кому з художників Ви віддаєте перевагу?
М.Д.: Я вважаю, що у творчості кожного художника є щось гідне поваги і розуміння глядачів, але особисто я є шанувальником творчості М.К. Чюрленіса, литовського художника і композитора (1875-1911рр). Цей художник намагався поєднати музику і живопис. Мені подобаються такі його роботи як: "Соната сонця", "Соната весни" і багато інших.
Образотворче мистецтво другої половини XX століття подарувало світові багато шедеврів. Я не буду оригінальним, якщо скажу, що мені подобаються роботи Сальвадора Далі. Його картинами захоплюються в усьому світі. Твори Е. Невідомого, Х. Мура, Р. Раушенберга, Дж. Сегала і багатьох інших відомих майстрів назавжди залишаться в історії мистецтва.
Де проходили Ваші виставки і де ще Ви плануєте їх проводити?
#img_right#М.Д.: Мої роботи виставлялися в Москві, Стамбулі, Кишиневі й інших містах далекого і ближнього зарубіжжя. Планується виставка в Бухаресті і Держдумі РФ.
За роки роботи художником мною створені музейні експозиції, діорами, я ілюстрував книги, писав картини, але в очах глядачів я художник який пише дуже маленькі картини. Тому мої плани пов’язані з мініатюрою. Я почав серію робіт, у якій хочу відобразити природу й історичні пам’ятники Молдавії.
Чи знаєте Ви кого-небудь із сучасних художників, хто також пише мініатюри?
М.Д.: Я знайомий із творчістю мікромініатюристів М. Сядристого і Е. Казаряна, але це зовсім інші роботи. Інших художників, котрі займалися б як і я мікромініатюрним живописом олією, у світі очевидно немає.
Вона з’ясувала, що в 70% випадків лід містив більшу кількість бактерій, ніж вода з туалетів.
Щоб здійснити свій проект Жасмин Робертс побувала в п’ятьох ресторанах серії »фастфуд» на півдні Флориди. У кожному ресторані вона брала шматочки льоду зі столиків самообслуговування, а також з машин автоматичної подачі льоду для напоїв. У цих же ресторанах вона брала і зразки туалетної води.
Усі зразки були поміщені в стерильні ємності і досліджені в лабораторії центру з вивчення раку Лі Моффіт.
У чотирьох з п’яти випадків лід, який був узятий зі столиків для самообслуговування, містив більше бактерій, ніж вода в туалеті. А лід з машин автоматичної подачі, містив більше бактерій, ніж туалетна вода, у трьох випадках.
Щодо бактерій, знайдених у льоді в трьох з п’яти ресторанів результат виявився таким: дослідження показали наявність бактерій кишкової групи, бактерій, що присутні у фекаліях теплокровних тварин.
Симптоми, пов’язані з присутністю бактерій кишкової групи, включають спазми і понос. Інший вид кишкової бактерії, під назвою ДНК-полімераза (Е. Coli), може викликати кишкові захворювання, а в окремих випадках призвести до гемолітичного уремічного синдрому, серйозного захворювання нирок.
12-річна дівчинка сказала, що результати її вразили.
"Я думала, що в льоді міститься невелика кількість бактерій, і я ніколи не сподівалася, що їх буде так багато», – сказала вона. І ніколи не думала, що вода з туалету може бути чистішою”.
Вона припускає, що існує кілька шляхів зараження води.
"Можливо, апарати не очищують належним чином, або причиною є те, що хтось торкається льоду руками", – сказала вона.
Після того, як у лабораторії були отримані ці результати, Жасмин зустрілася з керівниками і власниками ресторанів. Вони були шоковані цими результатами. Деякі керівники сказали, що вони скористаються цією інформацією для того, щоб змінити методи обслуговування.
Який урок ми можемо з цього мати? Коли замовляєте напої, уникайте льоду в склянці.
Брайєн Трогт. Велика Епоха
Вона з’ясувала, що в 70% випадків лід містив більшу кількість бактерій, ніж вода з туалетів.
Щоб здійснити свій проект Жасмин Робертс побувала в п’ятьох ресторанах серії »фастфуд» на півдні Флориди. У кожному ресторані вона брала шматочки льоду зі столиків самообслуговування, а також з машин автоматичної подачі льоду для напоїв. У цих же ресторанах вона брала і зразки туалетної води.
Усі зразки були поміщені в стерильні ємності і досліджені в лабораторії центру з вивчення раку Лі Моффіт.
У чотирьох з п’яти випадків лід, який був узятий зі столиків для самообслуговування, містив більше бактерій, ніж вода в туалеті. А лід з машин автоматичної подачі, містив більше бактерій, ніж туалетна вода, у трьох випадках.
Щодо бактерій, знайдених у льоді в трьох з п’яти ресторанів результат виявився таким: дослідження показали наявність бактерій кишкової групи, бактерій, що присутні у фекаліях теплокровних тварин.
Симптоми, пов’язані з присутністю бактерій кишкової групи, включають спазми і понос. Інший вид кишкової бактерії, під назвою ДНК-полімераза (Е. Coli), може викликати кишкові захворювання, а в окремих випадках призвести до гемолітичного уремічного синдрому, серйозного захворювання нирок.
12-річна дівчинка сказала, що результати її вразили.
"Я думала, що в льоді міститься невелика кількість бактерій, і я ніколи не сподівалася, що їх буде так багато», – сказала вона. І ніколи не думала, що вода з туалету може бути чистішою”.
Вона припускає, що існує кілька шляхів зараження води.
"Можливо, апарати не очищують належним чином, або причиною є те, що хтось торкається льоду руками", – сказала вона.
Після того, як у лабораторії були отримані ці результати, Жасмин зустрілася з керівниками і власниками ресторанів. Вони були шоковані цими результатами. Деякі керівники сказали, що вони скористаються цією інформацією для того, щоб змінити методи обслуговування.
Який урок ми можемо з цього мати? Коли замовляєте напої, уникайте льоду в склянці.
Брайєн Трогт. Велика Епоха
Що може бути чарівнішим, ніж захід сонця?
Що може бути чарівнішим, ніж захід сонця?