Сільські поліклініки Китаю перебувають у гнітючому стані.
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
Велика Епоха (The Epoch Times)
За повідомленнями гонконзької газети Mingpao, Китай недавно придбав у Росії ще один зенітно-ракетний комплекс протиповітряної оборони С-300, який дасть змогу озброїти вісім ракетних батальйонів протиповітряної оборони.
Російські військові представники із свого боку повідомили, що контракт на постачання ракетного комплексу був уже підписаний із Китаєм.
У своєму повідомленні Mingpao послалося на одне з російських ЗМІ, яке заявило, що цього разу Китай купує останній удосконалений варіант ракетного комплексу протиповітряної оборони С-300 із кодовою назвою С-300ПМУ. Зона дальності ракет досягає 200 км.
Окрім уражання літаків, ракети можуть перехоплювати стратегічні балістичні ракети. Росія офіційно почала виробництво цього вдосконаленого комплексу протиповітряної оборони тільки цього року і навіть російська армія його ще не використовує.
На закінчення повідомлення також було відмічено, що це третій контракт Китаю з Росією на закупівлю ракетного комплексу протиповітряної оборони. На цей раз загальна сума контракту оцінюється в один мільярд доларів. Попередні постачання були здійснені в середині 1990 р. і в 2004 р.
Російські військові представники впевнені, що з трьома такими системами протиповітряної оборони в основному можна буде забезпечити захист усіх основних промислових і економічних центрів Китаю. Тоді Росія відхилила пропозицію Китаю про купівлю 34-х військових транспортних літаків Іл-76 і чотирьох літаків-заправників Іл-78 загальною вартістю 1,5 мільярда доларів.
Стало відомо, що Китай уже висловлював своє невдоволення ситуацією, яка склалася, через що була скасована намічена на вересень зустріч міністрів оборони обох країн. Але військові оглядачі впевнені, що у КПК немає ніякої іншої альтернативи. Їм залишається тільки терпляче чекати під пильною увагою всього світового співтовариства.
Велика Епоха (The Epoch Times)
За повідомленнями гонконзької газети Mingpao, Китай недавно придбав у Росії ще один зенітно-ракетний комплекс протиповітряної оборони С-300, який дасть змогу озброїти вісім ракетних батальйонів протиповітряної оборони.
Російські військові представники із свого боку повідомили, що контракт на постачання ракетного комплексу був уже підписаний із Китаєм.
У своєму повідомленні Mingpao послалося на одне з російських ЗМІ, яке заявило, що цього разу Китай купує останній удосконалений варіант ракетного комплексу протиповітряної оборони С-300 із кодовою назвою С-300ПМУ. Зона дальності ракет досягає 200 км.
Окрім уражання літаків, ракети можуть перехоплювати стратегічні балістичні ракети. Росія офіційно почала виробництво цього вдосконаленого комплексу протиповітряної оборони тільки цього року і навіть російська армія його ще не використовує.
На закінчення повідомлення також було відмічено, що це третій контракт Китаю з Росією на закупівлю ракетного комплексу протиповітряної оборони. На цей раз загальна сума контракту оцінюється в один мільярд доларів. Попередні постачання були здійснені в середині 1990 р. і в 2004 р.
Російські військові представники впевнені, що з трьома такими системами протиповітряної оборони в основному можна буде забезпечити захист усіх основних промислових і економічних центрів Китаю. Тоді Росія відхилила пропозицію Китаю про купівлю 34-х військових транспортних літаків Іл-76 і чотирьох літаків-заправників Іл-78 загальною вартістю 1,5 мільярда доларів.
Стало відомо, що Китай уже висловлював своє невдоволення ситуацією, яка склалася, через що була скасована намічена на вересень зустріч міністрів оборони обох країн. Але військові оглядачі впевнені, що у КПК немає ніякої іншої альтернативи. Їм залишається тільки терпляче чекати під пильною увагою всього світового співтовариства.
Велика Епоха (The Epoch Times)
Тайбей. 13 жовтня віце-президент Тайваню зустрілася з двома незалежними представниками групи розслідування Девідом Кілгуром і Девідом Мейтасом, щоб докладніше дізнатися про незаконне видаляння органів у комуністичному Китаї. Вона засудила цю практику і закликала вжити заходів для її припинення.
#img_right#На прес-конференції 14 жовтня Люй заявила, що згідно з докладом Кілгура і Мейтаса, хірурги КПК видаляли внутрішні органи у тисяч незаконно ув‘язнених живих послідовників Фалуньгун для трансплантацій, що вселяє жах. Вона вірить, що жителі Тайваню не погодилися б на таку пересадку, знаючи, що органи взято у живих людей.
13 жовтня відомий правозахисник Девід Мейтас і колишній держсекретар Канади з питань Тихо-азіатського регіону Девід Кілгур, автори ”Звіту про перевірку твердження про видаляння органів послідовників Фалуньгун у Китаї”, опублікованого в липні 2006 року, зустрілися з пані Люй Сюлянь, віце-президентом Тайваню і головою комісії з прав людини. На зустрічі також були віце-президент Китайської асоціації з прав людини Су Ючень і президент організації ”Адвокати світу за правосуддя” Чжу Ванцзи.
На початку розмови Люй Сюлянь сказала двом представникам групи розслідування, що читала їхню доповідь і була шокована, дізнавшись про такі страхітливі злочини.
Девід Кілгур заявив, що він проводив своє розслідування незалежно і за власним бажанням. Мета його поїздок в ООН, Європу, Азію та Америку – привернути до цього увагу людей і об’єднати їх, щоб покласти край злочинам, які здійснює Комуністична партія Китаю (КПК).
Люй Сюлянь вважає, що ця проблема прямо стосується тайваньців, які їдуть у КНР для пересадки органів. Девід Мейтас запропонував скоординувати організації для розповсюдження цієї новини і вживання відповідних заходів.
Адвокат Чжу Ванцзи, що бере участь в юридичному захисті послідовників Фалуньгун протягом багатьох років, заявив, що Юридична рада прийняла запропоновану членом ради Лай Цинде тимчасову статтю про серйозні порушення прав людини з боку КПК. Уряду Тайваню слід проінформувати людей про ці злочини й проблему пересадки органів у Китаї.
Віце-президент Люй Сюлянь: ”Я запрошу організації для проведення усестороннього розслідування і вживання відповідних заходів”.
Наприкінці Люй Сюлянь заявила, що найближчим часом вона організує зустріч для обговорення пропозицій двох незалежних представників групи розслідування і Юридичної ради, яка повинна допомогти із збором різних думок і координацією з юридичними відділами для вироблення необхідних заходів.
Після семінару з прав людини 14 жовтня Люй заявила на прес-конференції: ”Я розповім тайваньцям про всю серйозність цих злочинів, які прямо стосуються народу Тайваню”.
Вона розповіла, що збирається запросити різні департаменти уряду, включаючи Юридичну раду, для спільної роботи над проблемою. Вони обговорять уживання необхідних заходів після проведення усестороннього розслідування. Двоє незалежних представників групи розслідування уже відвідали 25 країн, щоб викрити організоване КПК видаляння органів у живих послідовників Фалуньгун. Обох чекає дуже тісний графік зустрічей із відділами тайванського уряду, включаючи міністерство юстиції, раду зі зв’язку з материковим Китаєм, організацію охорони здоров’я. Різні агентства й організації виявили велику зацікавленість доповіддю Кілгура і Мейтаса.
Обидва представники групи розслідування також зустрінуться із співробітниками юридичної сфери і правозахисниками, детально пояснюючи, чому звинувачення КПК у видалянні органів послідовниками Фалуньгун справедливе. Кілгур і Мейтас заявили: ”Цей звірячий злочин КПК – найбільш порочний на Землі. Ми повинні спільно працювати над тим, щоб покласти край цій жорстокості! ”
Лінь Хун. Велика Епоха
Тайбей. 13 жовтня віце-президент Тайваню зустрілася з двома незалежними представниками групи розслідування Девідом Кілгуром і Девідом Мейтасом, щоб докладніше дізнатися про незаконне видаляння органів у комуністичному Китаї. Вона засудила цю практику і закликала вжити заходів для її припинення.
#img_right#На прес-конференції 14 жовтня Люй заявила, що згідно з докладом Кілгура і Мейтаса, хірурги КПК видаляли внутрішні органи у тисяч незаконно ув‘язнених живих послідовників Фалуньгун для трансплантацій, що вселяє жах. Вона вірить, що жителі Тайваню не погодилися б на таку пересадку, знаючи, що органи взято у живих людей.
13 жовтня відомий правозахисник Девід Мейтас і колишній держсекретар Канади з питань Тихо-азіатського регіону Девід Кілгур, автори ”Звіту про перевірку твердження про видаляння органів послідовників Фалуньгун у Китаї”, опублікованого в липні 2006 року, зустрілися з пані Люй Сюлянь, віце-президентом Тайваню і головою комісії з прав людини. На зустрічі також були віце-президент Китайської асоціації з прав людини Су Ючень і президент організації ”Адвокати світу за правосуддя” Чжу Ванцзи.
На початку розмови Люй Сюлянь сказала двом представникам групи розслідування, що читала їхню доповідь і була шокована, дізнавшись про такі страхітливі злочини.
Девід Кілгур заявив, що він проводив своє розслідування незалежно і за власним бажанням. Мета його поїздок в ООН, Європу, Азію та Америку – привернути до цього увагу людей і об’єднати їх, щоб покласти край злочинам, які здійснює Комуністична партія Китаю (КПК).
Люй Сюлянь вважає, що ця проблема прямо стосується тайваньців, які їдуть у КНР для пересадки органів. Девід Мейтас запропонував скоординувати організації для розповсюдження цієї новини і вживання відповідних заходів.
Адвокат Чжу Ванцзи, що бере участь в юридичному захисті послідовників Фалуньгун протягом багатьох років, заявив, що Юридична рада прийняла запропоновану членом ради Лай Цинде тимчасову статтю про серйозні порушення прав людини з боку КПК. Уряду Тайваню слід проінформувати людей про ці злочини й проблему пересадки органів у Китаї.
Віце-президент Люй Сюлянь: ”Я запрошу організації для проведення усестороннього розслідування і вживання відповідних заходів”.
Наприкінці Люй Сюлянь заявила, що найближчим часом вона організує зустріч для обговорення пропозицій двох незалежних представників групи розслідування і Юридичної ради, яка повинна допомогти із збором різних думок і координацією з юридичними відділами для вироблення необхідних заходів.
Після семінару з прав людини 14 жовтня Люй заявила на прес-конференції: ”Я розповім тайваньцям про всю серйозність цих злочинів, які прямо стосуються народу Тайваню”.
Вона розповіла, що збирається запросити різні департаменти уряду, включаючи Юридичну раду, для спільної роботи над проблемою. Вони обговорять уживання необхідних заходів після проведення усестороннього розслідування. Двоє незалежних представників групи розслідування уже відвідали 25 країн, щоб викрити організоване КПК видаляння органів у живих послідовників Фалуньгун. Обох чекає дуже тісний графік зустрічей із відділами тайванського уряду, включаючи міністерство юстиції, раду зі зв’язку з материковим Китаєм, організацію охорони здоров’я. Різні агентства й організації виявили велику зацікавленість доповіддю Кілгура і Мейтаса.
Обидва представники групи розслідування також зустрінуться із співробітниками юридичної сфери і правозахисниками, детально пояснюючи, чому звинувачення КПК у видалянні органів послідовниками Фалуньгун справедливе. Кілгур і Мейтас заявили: ”Цей звірячий злочин КПК – найбільш порочний на Землі. Ми повинні спільно працювати над тим, щоб покласти край цій жорстокості! ”
Лінь Хун. Велика Епоха
#img_left_nostream#У Канаді, як і в багатьох частинах світу, міста приваблюють людей. Завдяки зростаючій кількості канадців, що вважають за краще жити в містах, урбанізація країни високими темпами зростає та викликає тривожні прогнози.
За даними, оприлюдненими Організацією економічного співробітництва та розвитку, Канада є однією з найбільш урбанізованих країн світу. Через розширення міст зменшуються первинні орні землі, а через відтік сільського населення назавжди змінюється структура сімейних ферм.
Згідно з Канадським федеральним бюро статистики, у 2001 році 64% населення Канади проживало у 27 мегаполісах. Зростання населення в семи з них у два рази перевищує середній у країні показник: це південне Онтаріо, область Монреаля, коридор Калгарі – Едмонтон, низовина британської Колумбії та південний острів Ванкувер.
Найсильніше зростання кількості мігрантів, у порівнянні з іншими містами, спостерігалося в Калгарі, що не дивно, зважаючи на стрімкий розвиток нафтової промисловості Альберти. Молодь виїжджає з провінційних міст, і відбувається зменшення общин.
Професор демографії та соціології з університету Альберти Франк Травато стверджує, що міграція до міст – це ознака індустріалізації, яка є природною прогресією пропорційною переходу від аграрної економіки до індустріальної.
”Це відображає нашу природу, – каже він, – ми живемо в сучасному суспільстві, що стрімко розвивається, і це одна з причин урбанізації. Міста надають людям більше можливостей не тільки у сфері роботи, але й освіти, розваг і дозвілля”.
Джойслін Хейнсворт, яка разом зі своїм чоловіком управляє 800-акровою тваринницькою фермою в Редверсі, Саскетчеван, припускає, що масова втеча із сільських громад, принаймні в провінції, в основному, обумовлена економічними причинами. Сільське господарство – ненадійний бізнес, який вимагає великих позик, і молоді люди не хочуть цим займатися.
”Ми живемо в країні-експортері нафти, – говорить Хейнсворт, – молодь прагне знайти роботу на нафтових родовищах. Там настільки хороші зарплати, що молоді люди не бачать необхідності в такого роду позиках”.
Вона розповіла, що містечко Редверс, яке раніше процвітало, тепер ризикує втратити свою лікарню через труднощі з утриманням персоналу. Єдина причина, через яку школа ще працює – це те, що її відвідують діти із сусідніх общин. Деякою втіхою для общини стало повернення деяких її членів. Вони повернулися та відкрили компанії з постачання нафти або відкрили інший, теж пов’язаний з нафтою бізнес.
Через зниження ринкових цін, наявність субсидій в іноземних конкурентів і нечесні методи торгівлі, канадські фермери зазнають труднощів у бізнесі. Хейнсворт вважає себе удачливою, оскільки одна з її дочок планує управляти фермою, про що багато фермерів тепер і не мріють. Маючи дітей, які не хочуть займатися сільським господарством, багато фермерів працюють до самої старості, замість того, щоб продавати свої ферми.
Оскільки чисельність населення в сільських містах знижується, агломерації продовжують розширюватися, не зважаючи на деякі спроби управляти їхнім зростанням. Більша частина Торонто втратила 150 000 акрів первинних орних земель під час урбанізації з 1976 по 1996 рік. Прогнози показують, що через 20-40 років кількість населення південного Онтаріо подвоїться.
Відповідно до сайту Мережі екологічних спостережень і оцінок (Ecological Montoring and Assessment Network – EMAN), при такому темпі зростання екозона рівнин Міксвуд, і без того вся посмугована шосе та магістралями, буде повністю вкрита шляхами сполучення. Долини Міксвуд включають Великі озера та долину Св. Лоуренса, які є одними з найщільніше заселених і активно експлуатованих регіонів у країні.
EMAN цитує американські дослідження 1992 року, які стверджують, що тільки 5% Канади – сільськогосподарські угіддя вищого класу, тобто ті, що мають якісний ґрунт і гарний клімат. Тут урбанізація створює значно більше проблем, ніж на південь від кордону. За оцінками дослідників зростання урбанізації дорівнює приросту населення Флориди, розташованої у серці американської кукурудзяної індустрії.
Колишній прем’єр Монітоби Говард Полі вважає, що зростаюча урбанізація призводить до збільшення бідності у містах. Полі, тепер виконуючий обов’язки директора Дослідницького центру соціального рівноправ’я при Вінзорському університеті, вважає, що багато емігрантів вважали б за краще жити у менш великих містах і сільських центрах, якби їхні дипломи визнавалася в Канаді. На сьогодні лікарі й інженери з інших країн вимушені залишатися у великих містах і працювати на низькооплачуваних роботах, оскільки їхня освіта не знаходить реалізації.
”Конкретної економічної політики нема, – говорить Полі, – мають бути чіткі зусилля, спрямовані на те, щоб сільські райони, північні області та дрібніші міста також отримували вигоду від еміграції, але цього не відбувається”.
Звичайно, існує деяка кількість охочих виїхати з міст. Мешканка Оттави Лорена Дункан, яка нещодавно купила церкву в маленькій общині в Саннібрае, Нова Скотія, каже, що, не зважаючи на привабливість сільського життя, в їхньому з чоловіком віці такий крок є нездійсненним. Таким чином, вони використовують церкву, що перебуває у процесі ремонту, як літній особняк.
”У нашому віці, на пенсії, потрібно бути реалістами, – додала Дункан, – мешкати в селі, коли в 60-70 років ви повинні розчищати сніг, щоб вийти на дорогу, просто не розумно”.
Колись процвітаюча, община Саннібрае зараз забезпечує діяльність лише двох галузей промисловості. Через відтік населення навіть відвідини церковних служб тут настільки нечисленні, що їхнє подальше проведення стало неможливим.
Джойслін Хейнсворт, у якої сільське господарство “у крові”, пише для Сі-Бі-Сі (CBC), щоб збільшити свій прибуток. Вона також створила веб-блог, через який сподівається розповісти городянам про сільське господарство, ”звідки береться їхня їжа”. Хейнсворт не планує найближчим часом переїздити в місто.
”Раніше було 10 сусідів через кожні дві милі, тепер – два сусіди через кожні 10 миль, – говорить Джойслін, – ми тут живемо, тому що нам тут дуже подобається. Тут багато землі, свіже повітря, можливість усамітнитись. Це чудове місце”.
#img_left_nostream#У Канаді, як і в багатьох частинах світу, міста приваблюють людей. Завдяки зростаючій кількості канадців, що вважають за краще жити в містах, урбанізація країни високими темпами зростає та викликає тривожні прогнози.
За даними, оприлюдненими Організацією економічного співробітництва та розвитку, Канада є однією з найбільш урбанізованих країн світу. Через розширення міст зменшуються первинні орні землі, а через відтік сільського населення назавжди змінюється структура сімейних ферм.
Згідно з Канадським федеральним бюро статистики, у 2001 році 64% населення Канади проживало у 27 мегаполісах. Зростання населення в семи з них у два рази перевищує середній у країні показник: це південне Онтаріо, область Монреаля, коридор Калгарі – Едмонтон, низовина британської Колумбії та південний острів Ванкувер.
Найсильніше зростання кількості мігрантів, у порівнянні з іншими містами, спостерігалося в Калгарі, що не дивно, зважаючи на стрімкий розвиток нафтової промисловості Альберти. Молодь виїжджає з провінційних міст, і відбувається зменшення общин.
Професор демографії та соціології з університету Альберти Франк Травато стверджує, що міграція до міст – це ознака індустріалізації, яка є природною прогресією пропорційною переходу від аграрної економіки до індустріальної.
”Це відображає нашу природу, – каже він, – ми живемо в сучасному суспільстві, що стрімко розвивається, і це одна з причин урбанізації. Міста надають людям більше можливостей не тільки у сфері роботи, але й освіти, розваг і дозвілля”.
Джойслін Хейнсворт, яка разом зі своїм чоловіком управляє 800-акровою тваринницькою фермою в Редверсі, Саскетчеван, припускає, що масова втеча із сільських громад, принаймні в провінції, в основному, обумовлена економічними причинами. Сільське господарство – ненадійний бізнес, який вимагає великих позик, і молоді люди не хочуть цим займатися.
”Ми живемо в країні-експортері нафти, – говорить Хейнсворт, – молодь прагне знайти роботу на нафтових родовищах. Там настільки хороші зарплати, що молоді люди не бачать необхідності в такого роду позиках”.
Вона розповіла, що містечко Редверс, яке раніше процвітало, тепер ризикує втратити свою лікарню через труднощі з утриманням персоналу. Єдина причина, через яку школа ще працює – це те, що її відвідують діти із сусідніх общин. Деякою втіхою для общини стало повернення деяких її членів. Вони повернулися та відкрили компанії з постачання нафти або відкрили інший, теж пов’язаний з нафтою бізнес.
Через зниження ринкових цін, наявність субсидій в іноземних конкурентів і нечесні методи торгівлі, канадські фермери зазнають труднощів у бізнесі. Хейнсворт вважає себе удачливою, оскільки одна з її дочок планує управляти фермою, про що багато фермерів тепер і не мріють. Маючи дітей, які не хочуть займатися сільським господарством, багато фермерів працюють до самої старості, замість того, щоб продавати свої ферми.
Оскільки чисельність населення в сільських містах знижується, агломерації продовжують розширюватися, не зважаючи на деякі спроби управляти їхнім зростанням. Більша частина Торонто втратила 150 000 акрів первинних орних земель під час урбанізації з 1976 по 1996 рік. Прогнози показують, що через 20-40 років кількість населення південного Онтаріо подвоїться.
Відповідно до сайту Мережі екологічних спостережень і оцінок (Ecological Montoring and Assessment Network – EMAN), при такому темпі зростання екозона рівнин Міксвуд, і без того вся посмугована шосе та магістралями, буде повністю вкрита шляхами сполучення. Долини Міксвуд включають Великі озера та долину Св. Лоуренса, які є одними з найщільніше заселених і активно експлуатованих регіонів у країні.
EMAN цитує американські дослідження 1992 року, які стверджують, що тільки 5% Канади – сільськогосподарські угіддя вищого класу, тобто ті, що мають якісний ґрунт і гарний клімат. Тут урбанізація створює значно більше проблем, ніж на південь від кордону. За оцінками дослідників зростання урбанізації дорівнює приросту населення Флориди, розташованої у серці американської кукурудзяної індустрії.
Колишній прем’єр Монітоби Говард Полі вважає, що зростаюча урбанізація призводить до збільшення бідності у містах. Полі, тепер виконуючий обов’язки директора Дослідницького центру соціального рівноправ’я при Вінзорському університеті, вважає, що багато емігрантів вважали б за краще жити у менш великих містах і сільських центрах, якби їхні дипломи визнавалася в Канаді. На сьогодні лікарі й інженери з інших країн вимушені залишатися у великих містах і працювати на низькооплачуваних роботах, оскільки їхня освіта не знаходить реалізації.
”Конкретної економічної політики нема, – говорить Полі, – мають бути чіткі зусилля, спрямовані на те, щоб сільські райони, північні області та дрібніші міста також отримували вигоду від еміграції, але цього не відбувається”.
Звичайно, існує деяка кількість охочих виїхати з міст. Мешканка Оттави Лорена Дункан, яка нещодавно купила церкву в маленькій общині в Саннібрае, Нова Скотія, каже, що, не зважаючи на привабливість сільського життя, в їхньому з чоловіком віці такий крок є нездійсненним. Таким чином, вони використовують церкву, що перебуває у процесі ремонту, як літній особняк.
”У нашому віці, на пенсії, потрібно бути реалістами, – додала Дункан, – мешкати в селі, коли в 60-70 років ви повинні розчищати сніг, щоб вийти на дорогу, просто не розумно”.
Колись процвітаюча, община Саннібрае зараз забезпечує діяльність лише двох галузей промисловості. Через відтік населення навіть відвідини церковних служб тут настільки нечисленні, що їхнє подальше проведення стало неможливим.
Джойслін Хейнсворт, у якої сільське господарство “у крові”, пише для Сі-Бі-Сі (CBC), щоб збільшити свій прибуток. Вона також створила веб-блог, через який сподівається розповісти городянам про сільське господарство, ”звідки береться їхня їжа”. Хейнсворт не планує найближчим часом переїздити в місто.
”Раніше було 10 сусідів через кожні дві милі, тепер – два сусіди через кожні 10 миль, – говорить Джойслін, – ми тут живемо, тому що нам тут дуже подобається. Тут багато землі, свіже повітря, можливість усамітнитись. Це чудове місце”.
Цзя Цзя дав інтерв’ю для програми ”Дві страви й один суп” і для радіо ”Голос надії”:
Дана структура влади компартії Китаю – це чиновники низького рівня. Вони всі підкоряються центральному комітетові КПК. Комуністична партія Китаю заявляє, що у них є 70 мільйонів членів КПК. Насправді справжніх членів компартії не може бути так багато, тому що вони вступають у ряди членів КПК для виживання. Усім китайцям відомо, що якщо ти є членом КПК, то важко вижити.
Чому так говоримо, тому що всі перебувають під контролем КПК. Тому, навіть після вбивства 4 червня, все ще є студенти університетів і багато інтелігенції, які вступали в ряди КПК. Кажуть, що не реально 14 мільйонам чоловік вийти з лав КПК. Як це не реально?! Я готовий підтвердити публічно про достовірність величезного потоку виходів із компартії.
Якби не було тиску, і був би вільний вихід із КПК, то вкінці тільки Ху Цзіньтао залишився б у КПК. Насправді компартія тільки представляє Центральний комітет КПК. Центральний комітет – це диктатура, а не ці 70 мільйонів членів. Вони тільки вимушені слухати і підкорятися Центральному Комітетові КПК. У них немає права думати і висловлювати свою думку. Так багато людей стали членами КПК тільки заради виживання. Усі вони страждають від КПК, тому треба їм допомогти й об’єднати їх.
На цю мить більше 14 мільйонів чоловік вийшли з комуністичної партії Китаю, багато хто під псевдонімами – через страх. Мета моєї акції – саме показати людям, що не треба боятися КПК, тому що сама компартія, у тому числі й Ху Цзіньтао, живуть щодня в страху, вони живуть абсолютно в страху, тому що всі члени КПК і весь народ чекають, – чого чекають? Чекають змін. Проте вони ще думають, що ці зміни можуть принести ще більші нещастя, тому вони перебувають у страху. І тому, якщо всі заявлять про вихід із рядів КПК під справжніми іменами, тоді компартії прийде кінець.
Цзя Цзя дав інтерв’ю для програми ”Дві страви й один суп” і для радіо ”Голос надії”:
Дана структура влади компартії Китаю – це чиновники низького рівня. Вони всі підкоряються центральному комітетові КПК. Комуністична партія Китаю заявляє, що у них є 70 мільйонів членів КПК. Насправді справжніх членів компартії не може бути так багато, тому що вони вступають у ряди членів КПК для виживання. Усім китайцям відомо, що якщо ти є членом КПК, то важко вижити.
Чому так говоримо, тому що всі перебувають під контролем КПК. Тому, навіть після вбивства 4 червня, все ще є студенти університетів і багато інтелігенції, які вступали в ряди КПК. Кажуть, що не реально 14 мільйонам чоловік вийти з лав КПК. Як це не реально?! Я готовий підтвердити публічно про достовірність величезного потоку виходів із компартії.
Якби не було тиску, і був би вільний вихід із КПК, то вкінці тільки Ху Цзіньтао залишився б у КПК. Насправді компартія тільки представляє Центральний комітет КПК. Центральний комітет – це диктатура, а не ці 70 мільйонів членів. Вони тільки вимушені слухати і підкорятися Центральному Комітетові КПК. У них немає права думати і висловлювати свою думку. Так багато людей стали членами КПК тільки заради виживання. Усі вони страждають від КПК, тому треба їм допомогти й об’єднати їх.
На цю мить більше 14 мільйонів чоловік вийшли з комуністичної партії Китаю, багато хто під псевдонімами – через страх. Мета моєї акції – саме показати людям, що не треба боятися КПК, тому що сама компартія, у тому числі й Ху Цзіньтао, живуть щодня в страху, вони живуть абсолютно в страху, тому що всі члени КПК і весь народ чекають, – чого чекають? Чекають змін. Проте вони ще думають, що ці зміни можуть принести ще більші нещастя, тому вони перебувають у страху. І тому, якщо всі заявлять про вихід із рядів КПК під справжніми іменами, тоді компартії прийде кінець.
Колишній чиновник розповідає про великомасштабний рух із виходу з Комуністичної партії Китаю.
#img_right#Гонконг. Високопоставлений керівник із технологічних питань, який недавно втік із Китаю, на прес-конференції, яка відбулася в Гонконзі, попросив у міжнародного співтовариства підтримки, допомоги в отриманні політичного притулку.
Він також висловив своє щире бажання розвитку демократії у своїй країні, що, за його словами, стане можливим тільки з падінням КПК (Китайської комуністичної партії).
Пан Цзя Цзя, генеральний секретар науково-технологічної асоціації провінції Шаньсі, 23 жовтня втік на Тайвань, але не отримав на острові політичного притулку. На прес-конференції, що відбулася в п’ятницю, 27 жовтня, він заявив, що готовий розглянути будь-яку країну, яка зможе забезпечити йому безпеку і дати нове місце проживання. Цзя Цзя хотів би продовжити свою роботу за кордоном, щоб допомогти Китаю рухатися до демократії.
Цзя був депортований до Гонконгу 26 жовтня після того, як тайванська влада відмовила йому в наданні політичного притулку, оскільки він прибув на Тайвань разом із туристичною групою. Він стверджує, що мета його життя полягає в тому, щоб добитися падіння КПК. Цзя вирішив покинути Китай, щоб публічно закликати всіх членів КПК вийти з компартії. Він також бажає публічно підтвердити достовірність величезного потоку виходів з КПК – з партії і пов’язаних із нею організацій вийшло майже 15 мільйонів чоловік.
”Факт, що більше 14 мільйонів чоловік відкинули КПК, примусив мене зробити свій крок, – говорить Цзя – Я побачив, що на сайті ”Вихід із КПК” неодноразово публікувалася одна і та ж заява. Що за заява? Сайт пояснював, що число людей, що заявили про вихід із КПК, насправді досягло такої кількості. Це робиться тому, що багато країн і уряди відмовляються вірити в реальність цього числа і в те, що такий рух дійсно існує. Тому я був вимушений покинути Китай, щоб дати можливість громадськості дізнатися правду”.
Рух із виходу з КПК почався після публікації ”Великою Епохою” у листопаді 2004 року ”Дев’яти коментарів про комуністичну партію” – серію статей, що викривають злу і корумповану природу КПК і її вплив на китайську культуру. Цзя говорить, що мета його втечі – відокремити себе від КПК. Із-за закордону він зможе звернутися до всіх членів компартії із закликом вийти з неї, щоб дозволити Китаю стати демократичною країною.
Будучи громадянином КНР, мандруючи як турист, Цзя не має права залишатися в Гонконзі більше 7 днів. Він сподівається отримати притулок, щоб уникнути депортації в КНР, де він може зазнати жорстоких тортур.
Багато китайців ненавидять КПК
На думку Цзя, у Китаї є величезна кількість людей, які проти КПК, і реальна кількість тих, які вийшли з КПК перевищує кількість заяв на сайті. ”Тому я вірю, що число людей, що вийшли з КПК, реальне і заслуговує довіри. Насправді, я вважаю, що справжня кількість набагато вища”, – говорить Цзя. – Гадаю, 95% членів компартії хочуть із неї вийти”. Цзя також додав, що центральний комітет КПК боїться зрадити гласності, так само як і заперечувати явища виходів із партії.
”Припустимо, що Ху Цзінтао або Хе Гоцян, голова департаменту центрального комітету КПК, не погодяться зі мною”, – говорить Цзя. – Вони проведуть прес-конференцію, щоб спростувати мої слова. Тоді у нас з’явиться можливість звернутися до людей усього світу; ми запропонуємо організувати ”Центр виходу з КПК” прямо на площі Тяньаньмень, щоб дати можливість 78 мільйонам членів КПК зробити добровільний вибір: залишитися в партії або вийти з неї. Ми попросимо ООН простежити за тим, щоб не було переслідувань, і кожен зміг зробити добровільний вибір. Тоді з’явиться можливість підрахувати, скільки з них залишиться в партії. Якщо розглядати з точнішої й наукової точки зору, уся сутність КПК – це її центральний комітет”.
Цзя також підкреслив, що багато членів партії міркують про вихід, читають і поширюють ”Дев’ять коментарів” у приватних колах; часто лають КПК і говорять про своє бажання вийти з партії. Він стверджує, що більшість китайців, які не перебувають у партії, відчувають люту ненависть до КПК. ”Я можу сказати людям усього світу, що китайці у КНР ненавидять КПК, ненавидять саму суть КПК” – сказав Цзя. – Для нас немає нічого огиднішого, ніж КПК”.
Федеральний уряд
Під час прес-конференції Цзя висунув пропозицію про створення в Китаї федерального уряду, закликаючи діючих чиновників КПК вийти з партії і, можливо, зайняти пост правління у федеральному уряді. Цзя також висловив свою думку з приводу існуючого занепокоєння, що такі зміни в структурі управління Китаю супроводжуватимуться насильством і безладами.
”Без КПК Китай буде стабільним, тому всі соціальні хвилювання викликані КПК, – сказав він. – КПК – корінна причина всіх бунтів і соціальних заворушень. Якщо КПК впаде, Китай буде вільним від будь-яких соціальних потрясінь”. Цзя говорить, що не боїться, що Китай зіткнеться з бунтами, якщо не стане КПК, оскільки люди з високими устремліннями, подібні до нього, створять новий уряд у Китаї, тоді як існування КПК є перешкодою на шляху створення нового демократичного уряду.
Нема лиха без добра
На сміливий вчинок Цзя надихнуло читання сайту ”Великої Епохи” китайською мовою, особливо публікація ”Дев’ять коментарів” і репортажі про жорстоке переслідування Фалуньгун, що триває, з боку комуністичного режиму. ”Ті, хто скоїв злочини, бояться Фалуньгун. Невинні люблять і поважають Фалуньгун”, – говорить Цзя. – Ми всі знаємо, що КПК керує непереборне прагнення вбивати, ніхто точно не знає, скільки людей вона знищила. КПК переслідує Фалуньгун впродовж 7 років, проте їй до цієї пори не вдалося придушити дух послідовників Фалуньгун”.
Цзя розповів, що його батько був членом Гоміньдана, – із цієї причини його сім’я зазнала численних репресій. Беручи до уваги історію своєї сім’ї, Цзя вважає дивом, що він, не вхожим у партійні кола, зумів досягти високої посади. Цзя вважає, що його відступництво – священна подія, він вважає, що знищення КПК – це воля Неба.
Пань Цзюй. Велика Епоха