Blog

#img_left#Після важкої зими, саме час відсвядкувати прихід весни благодійним джазовим концертом, – вирішили комітет телебачення і радіомовлення, Національна телекомпанія  України, музична академія та оркестр «РадіоБенд Олександра Фокіна». Концерт присвячений річниці з Дня народження Т. Г. Шевченка відбудеться 9 березня о 19:30 у Великому залі Київської Консерваторії.

У програмі концерту – вже відомі твори Ендрю Веббера («Cats»), Стиві Вандера («Superstition»), Фреді Равеля («Perfect Day», «Havana Nights»), Артуро Сандовала («Funky Cha-Cha»). Наступний концерт оркестру відбудеться не скоро – музиканти розпочинають роботу над музичним художнім фільмом «Ми з джазу-2» за сценарієм О. Бородянського.
 
«Радіобенд Олександра Фокіна» був заснований як оркестр солістів-інструменталістів Національної радіокомпанії. Автор ідеї, аранжувальник, звукорежисер Олександр Фокін втілив у життя давню мрію – створити оркестр, який фахівці звуть «шведським складом». В Америці в такому складі ще нещодавно працював оркестр, на жаль, вже покійного Мейнарда Фергюсона, а  у Європі діє сесійний, тобто тимчасовий, колектив Нільса Гесінджера.

Найбільше оркестр став відомий завдяки проекту “Зірки світової музики в гостях у “РадіоБенда Олександра Фокіна”. В зірковій колекції є виступи з оркестром Олега Лундстрема (Росія), гітаристом та співаком Джонатаном Батлером (США), піаністами Фреді Равелем (США) та Грегорі Меннінгом (США), “батьком” стилю acid jazz, композитором, співаком та вібрафоністом Роєм Ейерсом (США).

#img_left_nostream#«Інтуїція – це єдина варта уваги річ у світі». – Альберт Ейнштейн.

«Щасливий; розгніваний… дуже щасливий». Здавалося, що 52-річний «пацієнт Ікс» називає вирази обличчя не навмання, незважаючи на той факт, що він переніс два крововиливи у мозок, що серйозно порушили ділянки головного мозку, які відповідають за зір.

Сліпому «пацієнту Ікс» показали фотознімки на яких обличчя відображували страх, щастя й інші емоції. Процент правильно названих, виявився набагато більшим, ніж це могло б бути при вгадуванні. Чи може це бути ознакою «зору» поза наших очей? Чи це всього-на-всього спосіб сприйняття, який ще має бути досліджений?

Д-р Алан Пегна з Університету Нового Південного Уельсу в Австралії  та його дослідницька група у Женеві (Швейцарія) були вражені результатами, отриманими під час експериментів. Комп’ютер відзначив активність в правій мозочковій мигдалині мозку пацієнта. Ідентична картина спостерігалась, коли людині з неушкодженим мозком давали таке ж завдання.

Для багатьох вчених  у сфері невралгії це дослідження з «пацієнтом Ікс» надало неймовірну можливість додати ще одну здібність сприйняття до п’яти вже відомих. Для інших – це стало не більш ніж прелюдією дослідження давно вже відомої і випробуваної часом здібності – інтуїції.

Незважаючи на той факт, що інтуїція не мала наукового визнання у минулому столітті, останнім часом ця здібність усе більше привертає увагу у сфері нейропсихології. Ця здібність, знати про те, що не відбулося, про події на далекій відстані, або відчувати несподівані зміни навколишнього середовища, на протязі століть була відома людям у всьому світі, всупереч довготривалому запереченню з боку скептично настроєних наукових кіл.

Надчутливість чи шосте відчуття ?

«Море викинуло сотні людських тіл, але там не було знайдено жодного мертвого слона. Не було знайдено ані кішки, ані зайця… дуже дивно, що не було зареєстрованих випадків смерті серед тварин». Ці спостереження, які були зроблені урядовими чиновниками Шрі-Ланки після цунамі в Азії у 2004 році, викликали ряд цікавих питань.

Головне питання – чи володіють тварини здібністю передчувати близьку небезпеку? Як вони уникли цунамі? За хвилини до того, як море накрило більше двох миль землі, тварини відчайдушно кинулись бігти до узгір’я острову.

У той же самий час корінні племена регіону, які зберігали контакт з природою протягом 60000 років, пішли слідом за тваринами і також врятувалися на узгір’ях. В наслідок чого, практично усі корінні жителі пережили натиск води. Але яким чином корінні мешканці і тварини змогли відчути загрозу, яка наближається? Чи буде правильним припустити, що за це відповідає інтуїція? І, якщо це так, то як функціонує цей загадковий біологічний механізм?

Зрозуміло, що відповісти не так легко, як запитати. На думку деяких вчених корінні мешканці острова на протязі тисячоліть свого життя поблизу навколишнього природного світу, засвоїли ці важливі уроки.

Наприклад вони почули тупіт диких слонів, які попрямували до внутрішньої частини острову, а також звернули увагу на дивну поведінку дельфінів, ігуан і птахів. Таким чином, вони змогли відчути те, що не змогла зафіксувати сучасна система радарів, яка функціонувала у день цунамі.

Згідно публікації у популярному журналі Science, вчені з вашингтонського університету в Сент-Луїсі з`ясували, що ключ до сприйняття у корінних народів знаходиться у зоні мозку, відомої як передня частина кори поясної звивини мозку. Вона активізується при зміні навколишнього середовища, не сприймається свідомим розумом і має важливе значення для виживання індивідуума.

Тим не менш, зрозуміти як тварини змогли передбачити цунамі, може виявитися ще більш складною задачею. Деякі зоологи передбачають, що відгадка скривається у зміні таких параметрів як атмосферний тиск, ледь помітні вібрації, які відчувались від землі або тонкі звуки хвилі, яка наближалась – сигнали, які людина не в змозі відчути, проте за допомогою яких деякі організми здатні відчути небезпеку.    

Але деякі вчені вважають, що у таких випадках, а також у випадку з «пацієнтом Ікс», потрібно застосовувати іншу методику за допомогою якої живий організм може сприйняти своє навколишнє середовище – методику відмінну від звуку, вібрації, запаху, зображення чи смаку.  Документально засвідчено, що птахи та інші тварини залишають райони тільки перед самим виверженням вулкану.

Подібним чином в ході досліджень, китайські біологи виявили, що за декілька хвилин до землетрусу, кішки, собаки й інші домашні тварини почали збуджено поводити себе, в деяких випадках навіть тривожно вити, лаяти або нявчати. Під час цих подій змії покинули свої нори, птахи відлетіли з гнізд, усюди бігали пацюки.

Спляча здібність

Перший експеримент був простим, у ньому приймало участь 40 добровольців і пара фотографів. Рональд Ренсінк, старший викладач інформатики і психології з Університету Британської Колумбії дав завдання описати, яким чином сталася автомобільна аварія, під час якої водії не бачили машин у які вони врізалися. Дослідження було опубліковане у журналі Psychological Science.

Піддослідним показували фотографію дороги, яку періодично поновлювали ідентичним зображенням. У будь-які довільні моменти, під час поновлення фото, на ньому відбувалися зміни – змінювались, видалялись або додавались об’єкти. Ці зміни, навіть коли вони були значними, часто було складно сприйняти.

У ході тесту потрібно було, щоб добровольці натискали кнопку в той момент, коли вони помічали зміни в серії знімків. Великим сюрпризом під час експерименту стало те, що декілька піддослідних запитали у Ренсінка, коли точно потрібно натискати кнопку, в той момент коли вони насправді бачать зміни, чи можна натиснути коли вони відчувають, що зміна має статися.

Це радикально змінило хід дослідження. Ренсінк виявив, що окрім більшої частини людей, які усвідомлювали точний момент, коли були зроблені зміни, третя частина піддослідних натискала кнопку точнісінько перед тим, коли ця зміна наставала.

Це дослідження демонструє, що інтуїція може бути екстрасенсорною здібністю виявлення найдрібніших змін у навколишньому середовищі. Це наводить на думку, що ми здатні відчувати сигнали, які не можуть сприймати навіть високотехнологічні пристрої.

Чи можемо ми поліпшити нашу інтуїцію? Що для цього потрібно? І чому тварини володіють кращою інтуїцією, ніж ми ?

Стародавні люди, які мали тісний зв’язок з циклами природи, володіли сильною інтуїцією. Дехто вважає, що у сучасної людини, яка у своєму розумінні світу усе більше покладається на технології, інтуїція послаблюється. У нашій сучасній культурі, ідеями, які виникли за допомогою інтуїції, часто нехтують на користь речей, які легко можна перевірити.

Наука намагається зрозуміти цю дивовижну людську здібність. Чи можливо, що наше технологічне середовище пригальмовує наш природжений інтуїтивний дар?

Версія англійською

Серед глядачів, що прийшли подивитися виступ трупи Divine Performing Arts (DPA) в Universal Arts Center в Сеулі (Південна Корея) увечері 7 лютого, була ще одна зірка, можливо, найпопулярнішого в Азії телесеріалу «Коштовність у палаці» — пані Вун-Гай Йео.

 

#img_right#В інтерв’ю кореспондентові The Epoch Times Йео сказала: «Це видовище дуже хвилююче! Настільки, що я аж втратила мову. Цей спектакль перевершує традиційні танцювальні шоу. Він веде людину до пізнання принципів життя, дозволяє людям дізнатися про переродження і багато інших речей. Це так надихає. Я не знаю, як можна ще краще передати свої відчуття»

 

«Важко описати словами ефект, який справила на мене трупа Divine Performing Arts! — вигукує Йео. — Він подібний до враження від весняного струмка, що б’є з-під землі, дивлячись на який, ти не уявляєш, звідки він бере свій початок. Моя душа також пробуджується, як цей весняний струмок»

 

«Музика і рухи — все дуже вишукано, красиві барви, сюжет у розповідях незвичайно глибокий. Я зворушена до глибини душі! Декорації також прекрасні, вони схожі на поему або картину, вони передали мені відчуття великого спокою», — провадила Йео.

 

Йео особливо відзначила фінальну частину програми «Знання справжньої ситуації дарує справжню надію». Всілякі гігантські колеса, що оберталися на декораціях, змусили її багато про що задуматися. «Я розумію їх так, що все взаємопов’язане й утворює єдине ціле. Захід і схід, життя і смерть — все це нерозривне одне з одним. Мені здається, значення полягає саме в цьому. Це по-справжньому схвилювало мене».

 

Цей твір змальовує величну картину злиття небесного і земного в приголомшливому процесі оновлення — тема, яку вперше розкрито в першому танцювальному номері шоу. Він сповіщає глядачів про те, що блискуча культура старовини була дарована людям Богами, і про її призначення зберігати етичну чистоту людства.

 

«Я думаю, що ця вистава сподобається всім, хто її дивитиметься, незалежно від того, чи це азіат, чи представник Заходу. Другі будуть навіть більше зворушені переглядом спектаклю», — каже Йео.

 

Ще одна частина, яка здалася їй найбільш чудовою, називалася «Небо чекає нас, незважаючи на переслідування». Ця частина розповідає історію про батька, який зазнав репресій за практику Фалуньгун. Фантастичні сцени, що розгортаються в цій частині, виражають надію і мудрість, які закладені в стародавньому вислові про те, що добрих людей обов’язково буде винагороджено, навіть якщо це станеться і не в цьому житті.

 

«Коли я побачила батька, який загинув від переслідувань і вознісся на Небо, моє серце одночасно стискалося від болю і підносилося від радості. Ви не лише бачите цю виставу своїми очима — вона залишається у вашій душі, в найпотаємніших куточках вашої свідомості. Професійні хореографи і танцюристи неодмінно повинні побувати на цьому шоу. Вони не лише мають знати про свою культуру, їм слід також повчитися в культур інших народів», — сказала Йео.

 

Почувши про те, що в 2009 р. трупа відвідає з гастролями 80 міст світу і її зможуть побачити люди різних національностей, Йео відзначила: «Останнім часом ритм життя людей постійно прискорюється, як вода у вирі. Люди рідко знаходять час подумати про що-небудь інше. Проте ці спокійні сцени, декорації на задньому плані, що розслабляють, це шоу спонукає людей глибоко задуматися… Все це може заспокоїти бурю в їхньому серці.

 

Літні ви чи молоді, вистава може запалити у вас іскру роздумів. Я щиро сподіваюся, що люди в усьому світі зможуть побачити це шоу. Особливо було б чудово, якби корейці, що живуть за кордоном, змогли відвідати цю наповнену глибоким сенсом постановку», — завершила своє інтерв’ю Йео.

 

Йео вивчала корейську літературу в Університеті Кореї. Вона грає на сцені вже більше 30 років. У драмі «Коштовність у палаці» вона — найбільш досвідчена акторка. Зараз їй 69 років, і в неї все ще є енергія і сили для виступів.

 

 The Epoch Times є почесним спонсором Divine Performing Arts.

У Кореї 2 лютого 2009 р. успішно завершилися гастролі компанії Divine Performing Arts (DPA). Багато глядачів дали прекрасну оцінку екстраординарному шоу і казали, що наступного року вони не лише самі прийдуть, щоб переглянути його знову, але також приведуть своїх родичів і друзів.

 

#img_left#Президент клубу «Ротарі» пан Чжен Міссі (з району Дацзу), який також є художником і професором університету Ханан, висловив свою думку про концерт: «У цьому концерті була така чистота! Давно я не бачив нічого подібного. У мене було відчуття, що я повернувся в стародавній світ. Танці розповідають про те, що відбувається в Китаї, а також про принцип покарання за злі діяння і здобуття винагороди за хороші».

 

Він також відзначив: «Колір відображає особливості китайської культури і досконало відповідає костюмам та сцені. Він допомагає об’єднати традиційні й сучасні технічні прийоми. У цьому шоу прекрасно гармонують західні і традиційні китайські музичні інструменти».

 

Пан Кім Лунюнь, корейський художник традиційної школи, чув від інших, що шоу DPA чудове. Тому він приїхав, щоб самому подивитися і оцінити цей концерт.

 

«Шоу продемонструвало багатогранність китайської культури, — вважає художник. — Кожна постановка і танець були чудово виконані, вони були такими зворушливими! Кожен номер надихає.

 

Я розповім своїм друзям, — пообіцяв він, — що це шоу демонструє п’ятитисячолітню традиційну китайську культуру. Кожна людина хоч один раз повинна переглянути цей концерт!»

 

До Кореї на завершальний виступ DPA прибув оркестр із Gardner Island (Бусан). Він став відомим після десятиденних гастролей у Сполучених Штатах у жовтні минулого року. Його керівник пан Чі Інчжи сказав: «У цілому шоу DPA є дуже високопрофесійним. Найбільше враження на мене справили вокальні номери. Ведучі концерту і декорації були абсолютно унікальними».

 

The Epoch Times є почесним спонсором Divine Performing Arts.

#img_center_nostream#

Знаменитості з артистичного середовища відвідали перший концерт Divine Performing Arts (DPA) в Японії. Він пройшов 11 лютого 2009 р. у Хітомі в меморіальному залі Шова жіночого університету Токіо.

#img_left#Серед глядачів, що заповнили зал, був Жу Шоуцзі, шанований і знаменитий поет-пісняр і член найбільшого японського Музичного товариства захисту прав авторів, композиторів і видавців (JASRAC), заснованого як некомерційна організація в 1939 р. для захисту прав авторів у Японії.

«Увесь сьогоднішній виступ просто чудовий. Мене, як поета-пісняра, найбільш схвилювали пісні й вірші. Особливо у виконанні Гуан Гуйміня та Яна Цзяньшен. Вони мене дуже зворушили. Я та співак, який прийшов зі мною, думаємо, що їхні голоси чудові. Я не говорю китайською мовою, але це не важливо, тому що їхні голоси проникли в моє серце. Мені не потрібен переклад. Я зворушений до глибини душі».

Пан Гуань був одним із найбільш видатних тенорів Китаю 70 — 80-х років до того, як він емігрував до Америки. Пані Ян Цзяньшен закінчила одну з кращих консерваторій у Китаї, а пізніше поїхала вчитися у знаменитих італійських майстрів.

Пан Шоуцзі сказав, що він хотів би написати пісні для двох солістів DPA. Він відомий у музичних колах Японії і на своєму віку написав більше 4000 пісень. Багато з них завоювали престижні винагороди в Японії і займали верхній смугу хіт-парадів протягом тижнів.

«Я дійсно сподіваюся написати пісні для цих вокалістів. Я оцінюю хороший артист чи поганий не кількістю альбомів, випущених ним, а тим, чи можу я присвятити себе написанню пісень для нього. Поза сумнівом, ці два співаки вразили мою уяву. Будь ласка, — попросив він, — якщо можливо, передайте мою пропозицію пані Ян. Нині я працюю з композиторами NHK, ми складаємо список творів класичної музики, які мали великий уплив на музичний світ Японії за останнє століття. Ми можемо також написати пісні для пані Ян. Ще я хочу запросити її на конкурс вокалістів наступного року».

NHK International Inc — це державна японська телерадіокомпанія. Вона випустила в цілому 57 тис. програм, охоплюючи 129 країн і регіонів.

#img_left#Томойосі Садамару, добре відомий японський письменник, відвідавши концерт, схвильовано сказав: «Шоу DPA передає ідею того, що знання фактів — це надія на порятунок. Лише знаючи факти, можна знайти широку дорогу. Китайська комуністична партія (КПК), — додав він, — часто обмовляє Фалуньгун. Після перегляду шоу, мені дуже хочеться повідомити режимові КПК, що ніхто більше не здатний створити такий зворушливий концерт».

Пан Садамару похвалив високопрофесійний виступ, який, поза сумнівом, був набагато кращим за церемонію відкриття Олімпійських ігор у Пекіні. Він любить китайську культуру і вивчав китайську мову в Китаї. Добре знає китайську культуру і суспільні проблеми цієї країни. Він написав багато книг про звичаї національних меншин китайської провінції Юньнань.

«Китайська компартія часто лає Фалуньгун, навішуючи на нього різні ярлики. Переглянувши це шоу, багато артистів якого є послідовниками Фалуньгун, я більш за все хочу сказати китайському урядові: «Якби вони дійсно були тими, ким ви їх називаєте, то вони ніколи не змогли б створити такий дивовижний, блискучий і зворушливий концерт». Я дуже сподіваюся, що настане день, коли китайці зможуть вільно подивитися це шоу у своїй країні».

Китайський письменник пан Циу, переглянувши виступ у Токіо, сказав: «Трупа DPA представила дуже гарні пісні й танці. Вона дуже добре показала події минулого і легенди».

Він здивувався коли дізнався, що в DPA три гастрольні трупи: «Грандіозно! Я думаю, що це було від початку грандіозно.

Я згоден із принципом Істина-Доброта-Терпіння. Разом з розвитком суспільства, культура стає різноманітнішою. Неможливо обмежити людей однопартійним однобоким і єдиного напряму мисленням. Тому багато людей вірять у Фалуньгун. Це справедливо. Неможливо знищити їхню віру класовою боротьбою, або оголосивши їх ворогами. Природа КПК, що протистоїть моральним цінностям, своєму народові й суспільству, має бути широко викрита.

Найбільша відмінність між релігією і КПК полягає в тому, що релігія дає визначення основним питанням життя і смерті: звідки ми приходимо і куди йдемо. А КПК закликає людей віддати їхнє життя за партію. Релігія не має нічого спільного з наукою. Ми бачимо, що в Китаї так багато проблем. Чому вони з’явилися? Чому заарештовують практикуючих Фалуньгун? Чому в Китаї переслідують практикуючих Фалуньгун? Чи діють у Китаї які-небудь закони? Кожен повинен задуматися над цим».

#img_center_nostream#

Редактор японського журналу Baodao пан Фу Цзяншен був зворушений концертом у Токіо: «Сьогоднішня вистава перевершила мої очікування. Костюми яскраві й прекрасні. Я приголомшений. Хоча перед тим, як побувати на виставі, я бачив безліч фотографій із виступу DPA, але не здогадувався, що сам виступ так мене вразить. Я ніколи не бачив концерт такого високого рівня. А проекційний задній фон — нововведення, і виконавці немов сходять із нього і йдуть у нього».

The Epoch Times є почесним спонсором Divine Performing Arts.

#img_left#Лінь — 20-річна дівчина з Китаю, що працює в Японії, розповіла про концерт Divine Performing Arts (DPA), що пройшов у Хіросімі. Вона здобула атеїстичне виховання, але її погляди змінилися за один вечір.

Після закінчення вистави Лінь зі своїми подругами з Хіросіми затрималася у фойє. «О! Це шоу дійсно дивовижне. Я просто не знаю, як його описати. Воно просто дивовижне!» — сказала Лінь нашому кореспондентові.

Композиція «Небеса чекають нас, незважаючи на переслідування» вразила її більш за все. «Коли я дивилася постановку про маленьку дівчинку і переслідування, мої очі наповнювалися слізьми. Після того як її батька репресували, Бог спустився з небес, щоб врятувати його, а також врятувати життя дівчинки і її матері».

Лінь здобула атеїстичну освіту в Китаї. Вона не вірить в існування Богів і Будд, але сказала, що Боги і Будди на цій виставі виглядали дуже реальними. І вона зрозуміла головну ідею цього шоу, що Боги і Будди створили п’ятитисячолітню історію китайської цивілізації і слід поважати їхнє благодіяння. «Я змогла зрозуміти цю виставу, тому що я китаянка. Нас постійно вчили не вірити в існування Богів, але, побачивши цю виставу, я відчула, що Боги і Будди існують!

Я вперше побачила це шоу. Це дійсно грандіозно. Якщо DPA ще раз приїде до Японії, то я обов’язково піду дивитися знову».

Через недавні інциденти, пов’язані з китайськими неякісними продуктами, імідж Китаю в Японії дуже постраждав. Лінь, як китаянка, що працює в Японії, стала часто відчувати дискримінацію. Отже на виставі Лінь звертала увагу на реакцію японських глядачів, що сиділи поруч.

«Я ставила собі питання, як японські глядачі поставляться до цього концерту. Якби він їм сподобався, то у них склалося б краще враження про Китай».

Наприкінці вона радісно додала: «Повернувшись додому сьогодні ввечері, я збираюся зателефонувати своїй сім’ї до Китаю, щоб розповісти їм про прекрасний концерт DPA!»

The Epoch Times є почесним спонсором Divine Performing Arts.

Німецький письменник і доктор наук Й. Хельшер тривалий час вивчав Китай. І коли він відвідав концерт Divine Performing Arts (DPA), це справило на нього дуже сильне естетичне враження.

#img_left#З іншого боку, учений-китаєзнавець вельми жалкував, що Китаю з такою глибокою культурою, яка була представлена на сцені, не існує, принаймні на території континентальної частини Китаю. Далі письменник Й. Хельшер пояснив: «Трагічна сцена про переслідування однієї сім’ї. Є епізод, де дія відбувається у в’язниці. Глядачеві може здатися, що це лише спектакль. Проте нам не можна забувати, що це реальність». І додав: «Можливо, ситуація скоро зміниться».

Німецький учений ділився своїми думками: «В останній сцені показана надія і порятунок. Це, перш за все, особиста дорога. Я не знаю, чи може змінитися такий жорстокий режим, але ясно одне: якщо Китай не зміниться, то він забере із собою в прірву весь світ».

На питання, як письменник оцінює місію артистичної трупи, а саме відродження китайської культури, Й. Хельшер відповів: «Комунізм — це експорт із-за кордону. І я вважаю дуже і дуже важливим, щоб Китай усвідомив свою власну культуру і переніс її в XXI століття, оскільки комунізм — це не китайська традиція».

Будда або Конфуцій — це титани думки, яким є, що сказати людям, причому не лише на Сході, але і на Заході. І я впевнений, якщо вдалося б змінити режим у Китаї, то це було б для всіх нас проривом у новий простір, чи керуємося ми серединним шляхом Будди, чи вивчаємо конфуціанство. Американська модель суспільства — вживання за будь-яку ціну — не діє вже і в Штатах. І з цієї причини, я думаю, східна філософія може бути корисна для Європи. Що стосується руйнування довколишньої природи, то ясно одне: так не може тривати далі ні в нас, ні в Китаї».

Якщо повернутися до теми стародавнього китайського мистецтва, то на доктора Хельшера велике враження справила музика на стародавньому інструменті ерху. Він сказав: «Понад усе мені сподобалася гра на ерху, хоча й інше було чудовим, але та мелодія немов призначена для медитації».

У концерті Divine Performing Arts часто згадується про зв’язок між Небесами і людиною, між Богами і людьми, а також говориться про те, звідки прийшли люди. Із цього приводу німецький письменник як представник західного світогляду каже: «Ми на Заході, можливо, звиклися ставитися до Бога як до священної особи. Я вірю, що є Творець і що він неосяжно великий. Дуже важливо, щоб людина знала, що є хтось вищий за неї, інакше вона робитиме себе саму богом. Одна з доріг — це медитація».

Марія Чжен. Велика Епоха