Blog

На конференції, що відбулася 31 серпня в Стокгольмі з приводу майбутнього відновлення Лівану, вдалося зібрати майже 940 млн. доларів, що майже удвічі більше суми 500 млн., яку планував зібрати шведський уряд – організатор конференції.

#img_left#США пожертвували більше 200 млн. доларів, Європейський Союз обіцяв 50 млн. додатково до зобов’язань, здійснених до війни.

Проте член комісії Євросоюзу Беніта Ферреро-Валднер, виступаючи на прес-конференції у Брюсселі вдень, до того вже попередила, що самі лише гроші не зможуть відновити Ліван. Вона розцінює фінансову допомогу тільки як перший крок і думає, що Євросоюзу потрібно проявити солідарність із ліванським народом.

”Відродження Лівану буде складним процесом, в якому змішаються фінансові, юридичні та політичні завдання. Перше, що ми повинні здійснити – це відновити повноваження ліванського уряду, тим самим підтримавши плани реабілітаційних робіт, розвитку й реформування”, – говорить пані Ферреро-Валднер.

Ліванський уряд за підтримки збройних сил ООН узяв на себе відповідальність управляти територією країни і роззброїти "Хезболлах", в той час, як Ізраїль зобов’язався вивести свої війська з південного Лівану, відповідно до резолюції 1701 ООН.

ООН неодноразово закликала Ізраїль зняти блокаду повітряного простору і водного Лівану. Ізраїльський уряд відповів, що не відмінить блокаду до поти, поки "Хезболлах" контролює південний Ліван.

Спостерігачі скептично ставляться до того, що слабкий ліванський уряд здатний зі свого боку виконати резолюцію ООН.

”Суверенітет ліванського уряду повинен бути повністю відроджений”, – заявила Ферреро-Валднер, додавши, що він повинен відновити свою владу в країні, і що Європейський Союз готовий допомогти ”реабілітації, реформам і планам розвитку”.

До того, як спалахнула війна, Ферреро-Валднер обговорювала плани соціально-економічного розвитку Лівану. Вона відзначила, що війна збільшила зобов’язання ЄС із проведення реформ на Близькому Сході.

Ізраїльські бомбардування впродовж 34-х днів бойових дій істотно пошкодили інфраструктуру Лівану і майно вартістю мільярди доларів, сказав прем’єр-міністр Лівану Фуад Синьйора на конференції у Стокгольмі.

Коли журналіст шведського телебачення на прес-конференції поставив питання прем’єр-міністрові Швеції Горану Персону про те, чи дотримується Ізраїль міжнародного права, він відповів: ”Зрозуміло, Ізраїль повинен дотримуватися міжнародного права. Проте слід сказати про те, що "Хезболлах" його порушує. Викрадання ізраїльських солдатів і бомбардування цивільних об’єктів в Ізраїлі також не відповідають міжнародним законам”. Прем’єр-міністр також сказав, що покласти край блокаді Лівану – дуже важливо для Ізраїлю.

Чова Чу. Велика Епоха

Від погодних умов залежать багато сфер людського життя: починаючи від сільського господарства і закінчуючи космонавтикою.

#img_left#А погода буває різною, і її прояви деколи можуть дуже здивувати. Наприклад, в місті Североєнісейські в Красноярському краї, вже в 20-х числах серпня відбувся рясний снігопад, що саме собою незвично.

В результаті в деяких місцях повалилися дерева й обірвалися лінії електропередач. Як повідомив заступник начальника Гідрометцентру Кабайкін З. Н. у період з 27 до 29 серпня висота снігу в Североєнісейському становила 22 см.

За його словами, причиною такого снігопаду стало те, що з північних широт на південь Евенкії спустився висотний циклон, і з ним – широкий осередок тропосферного холоду, у зв’язку з чим відбулося похолодання.

Можна відмітити дуже ранні приморозки і в Красноярську: цього року вони спостерігалися в середині серпня, що трапляється раз на 40 років. А 27-го того ж місяця температура в центрі краю вночі опустилася до + 0,8 градусів за Цельсієм. Такого не було вже протягом останніх ста років. Абсолютний мінімум був перекритий на 1,4 градуса.

2006 рік у Красноярському краї почався суворими морозами. Вони досягли – 45 градусів у центральних районах і до – 55 в Евенкії й трималися впродовж двох тижнів. Запам’ятається красноярцям і підвищення рівня води в річці Єнісей. В середині липня він піднявся вище за критичну відмітку більш ніж на 2 м, і частина набережної у місті опинилася під водою.

І це всього лише деякі дані окремого регіону. Але ж погода останнім часом підносить несподіванки в усьому світі. Щодо того, чи зв’язані такі явища із змінами клімату, в Гідрометцентрі не коментують – над цим працюють спеціальні інститути.

У будь-якому випадку, такі сюрпризи природи дійсно здатні здивувати. Але чи правильно говорити, що вони не залежать від людини? Від його безвідповідального ставлення до природи? Про це можна міркувати й міркувати.

#img_right#Чого хотіла добитися Комуністична партія Китаю (КПК), заарештувавши 15 серпня відомого правозахисника Гао Чжишена? Гао відомий в усьому світі, і навіть конгрес США ухвалив у квітні 2006 року резолюцію, наполягаючи на тому, щоб Китай відновив адвокатську ліцензію Гао. Очевидно, що арешт викличе безліч заперечень і протестів із боку  високопоставлених  людей.

Проте Пекін вирішив кинути виклик громадській думці і 18 серпня оголосив про арешт через контрольоване державою агентство “Сіньхуа”, викликавши тим самим бурхливу реакцію протесту, як в країні, так і за кордоном.

Китайські оглядачі, які дотримуються різних точок зору, 25 серпня в Національному клубі друку у Вашингтоні зустрілися для обговорення арешту Гао.  Мета зустрічі  полягала не тільки в тому, щоб засудити незаконний арешт, але і зрозуміти глибоко приховані причини й манеру, в якій  КПК оповістила про цю подію громадськість.

Жорстоке переслідування Гао та інших правозахисників не має бути на користь КПК, яка працює над поліпшенням свого іміджу до XVII з’їзду Зборів народних представників, а також  запланованих в 2008 році Олімпійських ігор.

Комуністична верхівка Китаю приділяє велику увагу контролю над трансляцією і публікацією новин у Китаї і за кордоном. Чому вони хочуть привернути увагу до такого безсовісного порушення прав людини?

П’ять доповідачів: два міжнародні фахівці з прав людини, відомий китайський адвокат – прихильник демократії, жертва репресій КПК і китайський письменник – обговорювали сучасні пріоритети комуністичного режиму Китаю. Перед нами явно постає картина політичного режиму, яка “тріщить по швах”, його внутрішня криза й боротьба за владу. В той самий час партійні чиновники пригнічують опонентів, недуже турбуючись про імідж партії.

Доповідачі дійшли висновку, що Гао заарештували з метою перевірити, який ефект може викликати цей інцидент.

“Велика кількість арештів, не тільки Гао, але й інших адвокатів, – ознака погіршення ситуації”, – говорить Вей Цзіншен, один із найбільш відомих адвокатів, прихильників демократії. Він відзначив, що росте кількість тривалих термінів тюремного ув’язнення політичних дисидентів порівняно із ситуацією п’ять років тому. Він називає політичну стратегію лідера Китаю Ху Цзінтао “політикою нападу”, як у Китаї, так і за його межами. Це викликано важким становищем КПК.

Пілот “Китайських Східних авіаліній” Юань Шен, який, прилетівши 8 серпня до Лос-Анджелеса, попросив політичного притулку в США, підтримав  дискусію про погіршення ситуації з правами людини в Китаї, сказавши, що у разі повернення на батьківщину, він не тільки б зазнав переслідування, але і взагалі міг би “зникнути”. Він сказав, що поліція була “дуже груба і жорстока з ним” через “здійснений ним злочин” – розмови із співробітником аеропорту з приводу виходу з КПК.

Міжнародний фахівець з прав людини Мортон Скляр сказав, що зараз у Китаї посилилося переслідування правозахисників, адвокати Китаю перебувають тепер під тиском режиму. На його думку, китайська влада “повернулася спиною до букви закону”. Скляр говорить, що США сприяють зростанню кількості порушень прав людини в Китаї. Сполучені Штати “економічно й політично покладаються на Китай” і потребують голосу Китаю в Раді безпеки ООН, де у нього є право вето з питань, що стосуються таких країн, як Судан, Ліван, Ірак, Іран і Північна Корея.

Щоб довести свою точку зору, адвокат Скляр навів як приклад випадок із міністром торгівлі Китаю Бо Силаєм.  Уряд США прийшов на допомогу, коли його звинуватили в тому, що він брав участь в “організації трудових таборів і репресіях”, в той час, коли він був губернатором провінції Ляонін у Китаї (2001-2004). Уряд  США втрутився в цю справу, стверджуючи, що Бо Силай має дипломатичну недоторканність, тоді як відповідач був усього лише членом “спеціальної делегації” з економічних питань. “Американський уряд порушує закон, прагнучи підтримати КПК”, – каже Скляр.

Представники групи зійшлися на думці, що часті скарги уряду США та інших демократичних країн на порушення прав людини в Китаї не становлять особливого занепокоєння для уряду Китаю, поки вони не заважають “звичайним відносинам” між країнами. Китайські лідери переконані, що американські чиновники насправді серйозно не турбуються про права людини, тому їх не хвилюють формальні скарги, подібні тій, що вони отримали після арешту Гао, та інші скарги щодо порушень прав людини.

Зараз головні погрози для продовження «звичайних відносин» і збереження влади КПК  є: 1) переслідування Фалуньгун і видаляння органів у тисяч живих послідовників, що спливло на світ; 2) ”9 коментарів”, які опубліковані  Epoch Times, і масовий вихід із Компартії. КПК прагне не дати просочитися новинам про видаляння органів, які шкодять їхнім суспільним відносинам і надіям на те, щоб бути визнаною  як ”нормальна” нація. КПК також прагне всіляко перешкоджати розповсюдженню  ”9-ти коментарів”, які стали причиною масового виходу з комуністичної партії.
Якщо враховувати ті ”моменти”, яких КПК боїться більше за все,  то можна повністю зрозуміти її мотиви.  ”Неприємності адвоката Гао почалися через те, що він брав участь у розслідуванні  злочинів проти Фалуньгун”, – пояснює кореспондент The Epoch Times Тяньлян Чжан. Гао сподобалися ”9 коментарів”, він вийшов із партії і красномовно пояснив, чому він підтримує вихід їх КПК: ”щоб  Китай міг зробити мирний перехід до вільного суспільства”.

Чжан склав хронологію подій, які демонструють посилення контролю і переслідування адвоката  Гао в міру того, як він усе більше брав участь у вищеназваних проблемах. Спостереження за ним почалося в жовтні минулого року після того, як він опублікував своє перше дослідження жертв репресій Фалуньгун. Контроль посилився в грудні 2005 року, коли він описав варварські тортури, які застосовують  до послідовників Фалуньгун. В цей самий час він відкинув КПК, оголосивши її ”жорстокою, невартою довіри, негуманною, злою партією”.  Пізніше, коли він зустрівся  із спеціальним доповідачем ООН із питань тортур Манфредом Новаком, агенти КПК намагалися влаштувати автомобільну аварію. За подальші три місяці Китайська комуністична партія двічі намагалася убити Гао, підлаковуючи їх як нещасні випадки.

Проте учасники дискусії  зробили висновок про те, що арешт Гао показує прагнення КПК таким чином  відвернути увагу від утечі пілота авіаліній Юаня, яке відбулося тижнем раніше. КПК завжди вдавалося управляти скаргами з приводу порушення прав людини, а арешт Гао виявився  лише дещо утрудненим. З іншого боку, біженець Юань привернув увагу до ”9-ти коментарів”. Юань переконував працівника аеропорту вийти з КПК  і тим самим торкнувся її хворого нерва. У Китаї ще до цього були неодноразові випадки втечі, але з цієї причини не тікав ще ніхто. КПК боїться, що випадок Юаня може стати дуже відомим.

Велика Епоха

#img_right#Чого хотіла добитися Комуністична партія Китаю (КПК), заарештувавши 15 серпня відомого правозахисника Гао Чжишена? Гао відомий в усьому світі, і навіть конгрес США ухвалив у квітні 2006 року резолюцію, наполягаючи на тому, щоб Китай відновив адвокатську ліцензію Гао. Очевидно, що арешт викличе безліч заперечень і протестів із боку  високопоставлених  людей.

Проте Пекін вирішив кинути виклик громадській думці і 18 серпня оголосив про арешт через контрольоване державою агентство “Сіньхуа”, викликавши тим самим бурхливу реакцію протесту, як в країні, так і за кордоном.

Китайські оглядачі, які дотримуються різних точок зору, 25 серпня в Національному клубі друку у Вашингтоні зустрілися для обговорення арешту Гао.  Мета зустрічі  полягала не тільки в тому, щоб засудити незаконний арешт, але і зрозуміти глибоко приховані причини й манеру, в якій  КПК оповістила про цю подію громадськість.

Жорстоке переслідування Гао та інших правозахисників не має бути на користь КПК, яка працює над поліпшенням свого іміджу до XVII з’їзду Зборів народних представників, а також  запланованих в 2008 році Олімпійських ігор.

Комуністична верхівка Китаю приділяє велику увагу контролю над трансляцією і публікацією новин у Китаї і за кордоном. Чому вони хочуть привернути увагу до такого безсовісного порушення прав людини?

П’ять доповідачів: два міжнародні фахівці з прав людини, відомий китайський адвокат – прихильник демократії, жертва репресій КПК і китайський письменник – обговорювали сучасні пріоритети комуністичного режиму Китаю. Перед нами явно постає картина політичного режиму, яка “тріщить по швах”, його внутрішня криза й боротьба за владу. В той самий час партійні чиновники пригнічують опонентів, недуже турбуючись про імідж партії.

Доповідачі дійшли висновку, що Гао заарештували з метою перевірити, який ефект може викликати цей інцидент.

“Велика кількість арештів, не тільки Гао, але й інших адвокатів, – ознака погіршення ситуації”, – говорить Вей Цзіншен, один із найбільш відомих адвокатів, прихильників демократії. Він відзначив, що росте кількість тривалих термінів тюремного ув’язнення політичних дисидентів порівняно із ситуацією п’ять років тому. Він називає політичну стратегію лідера Китаю Ху Цзінтао “політикою нападу”, як у Китаї, так і за його межами. Це викликано важким становищем КПК.

Пілот “Китайських Східних авіаліній” Юань Шен, який, прилетівши 8 серпня до Лос-Анджелеса, попросив політичного притулку в США, підтримав  дискусію про погіршення ситуації з правами людини в Китаї, сказавши, що у разі повернення на батьківщину, він не тільки б зазнав переслідування, але і взагалі міг би “зникнути”. Він сказав, що поліція була “дуже груба і жорстока з ним” через “здійснений ним злочин” – розмови із співробітником аеропорту з приводу виходу з КПК.

Міжнародний фахівець з прав людини Мортон Скляр сказав, що зараз у Китаї посилилося переслідування правозахисників, адвокати Китаю перебувають тепер під тиском режиму. На його думку, китайська влада “повернулася спиною до букви закону”. Скляр говорить, що США сприяють зростанню кількості порушень прав людини в Китаї. Сполучені Штати “економічно й політично покладаються на Китай” і потребують голосу Китаю в Раді безпеки ООН, де у нього є право вето з питань, що стосуються таких країн, як Судан, Ліван, Ірак, Іран і Північна Корея.

Щоб довести свою точку зору, адвокат Скляр навів як приклад випадок із міністром торгівлі Китаю Бо Силаєм.  Уряд США прийшов на допомогу, коли його звинуватили в тому, що він брав участь в “організації трудових таборів і репресіях”, в той час, коли він був губернатором провінції Ляонін у Китаї (2001-2004). Уряд  США втрутився в цю справу, стверджуючи, що Бо Силай має дипломатичну недоторканність, тоді як відповідач був усього лише членом “спеціальної делегації” з економічних питань. “Американський уряд порушує закон, прагнучи підтримати КПК”, – каже Скляр.

Представники групи зійшлися на думці, що часті скарги уряду США та інших демократичних країн на порушення прав людини в Китаї не становлять особливого занепокоєння для уряду Китаю, поки вони не заважають “звичайним відносинам” між країнами. Китайські лідери переконані, що американські чиновники насправді серйозно не турбуються про права людини, тому їх не хвилюють формальні скарги, подібні тій, що вони отримали після арешту Гао, та інші скарги щодо порушень прав людини.

Зараз головні погрози для продовження «звичайних відносин» і збереження влади КПК  є: 1) переслідування Фалуньгун і видаляння органів у тисяч живих послідовників, що спливло на світ; 2) ”9 коментарів”, які опубліковані  Epoch Times, і масовий вихід із Компартії. КПК прагне не дати просочитися новинам про видаляння органів, які шкодять їхнім суспільним відносинам і надіям на те, щоб бути визнаною  як ”нормальна” нація. КПК також прагне всіляко перешкоджати розповсюдженню  ”9-ти коментарів”, які стали причиною масового виходу з комуністичної партії.
Якщо враховувати ті ”моменти”, яких КПК боїться більше за все,  то можна повністю зрозуміти її мотиви.  ”Неприємності адвоката Гао почалися через те, що він брав участь у розслідуванні  злочинів проти Фалуньгун”, – пояснює кореспондент The Epoch Times Тяньлян Чжан. Гао сподобалися ”9 коментарів”, він вийшов із партії і красномовно пояснив, чому він підтримує вихід їх КПК: ”щоб  Китай міг зробити мирний перехід до вільного суспільства”.

Чжан склав хронологію подій, які демонструють посилення контролю і переслідування адвоката  Гао в міру того, як він усе більше брав участь у вищеназваних проблемах. Спостереження за ним почалося в жовтні минулого року після того, як він опублікував своє перше дослідження жертв репресій Фалуньгун. Контроль посилився в грудні 2005 року, коли він описав варварські тортури, які застосовують  до послідовників Фалуньгун. В цей самий час він відкинув КПК, оголосивши її ”жорстокою, невартою довіри, негуманною, злою партією”.  Пізніше, коли він зустрівся  із спеціальним доповідачем ООН із питань тортур Манфредом Новаком, агенти КПК намагалися влаштувати автомобільну аварію. За подальші три місяці Китайська комуністична партія двічі намагалася убити Гао, підлаковуючи їх як нещасні випадки.

Проте учасники дискусії  зробили висновок про те, що арешт Гао показує прагнення КПК таким чином  відвернути увагу від утечі пілота авіаліній Юаня, яке відбулося тижнем раніше. КПК завжди вдавалося управляти скаргами з приводу порушення прав людини, а арешт Гао виявився  лише дещо утрудненим. З іншого боку, біженець Юань привернув увагу до ”9-ти коментарів”. Юань переконував працівника аеропорту вийти з КПК  і тим самим торкнувся її хворого нерва. У Китаї ще до цього були неодноразові випадки втечі, але з цієї причини не тікав ще ніхто. КПК боїться, що випадок Юаня може стати дуже відомим.

Велика Епоха

Напередодні Китайського Нового 2005 року за місячним календарем п’ятирічний Сунь Мінюань стояв на вулиці міста Дехуй у Китаї з плакатом на шиї з проханням – допомогти врятувати його батьків, заарештованих за практику Фалуньгун. В середині липня 2006 року разом із бабусею він намагався відвідати свою маму. Поліція не дозволила їм побачитися.

#img_left#Його мати, Mа Чуньлі, із північного Сходу Китаю, була арештована в 2004 році за духовну практику Фалуньгун, оголошену поза законом. Тоді вона оголосила голодовку більш ніж на 500 днів, виражаючи протест проти свого арешту. Її чоловік, Сунь Сянь, який також займається Фалуньгун, був засуджений на термін 12 років після того, як його побили і серйозно покалічили.

За повідомленням сайта “Ясна Мудрість”, пані Mа Чуньлі, 35 років, раніше працювала в штаті Управління охороною водних ресурсів міста Дехуй провінції Цзілінь. Після того як в 1997 р. їй поставили діагноз рак грудей, їй удалося вилікуватися, на її думку, лише завдяки заняттям Фалуньгун. В результаті, вся її сім’я стала займатися Фалуньгун.

Після того як Сунь подав уряду прохання про припинення переслідування практикуючих Фалуньгун, за це поліція катувала його різними методами. Жорстоко допитуючи його методом “розтягання тіла в п’яти напрямах”, поліція пошкодила суглоби його ніг.

В результаті того, що він протягом майже місяця був прив’язаний до “ложа смерті” – це інший метод тортур, – у нього обм’якнули м’язи нижче талії. Зараз його утримують у в’язниці Цзілінь серед "старих і непрацездатних". Нікому з членів сім’ї не дозволяють відвідувати його.

До цього поліція викрадала Ма Чуньлі п’ять разів, після тортур вона кілька разів була на межі смерті. 14 грудня 2004 р. її насильно забрав Відділ громадської безпеки й ув’язнив. Коли поліція перевозила її в інше місце, на голову їй надягали чорний мішок.

У центрі ув’язнення Ма Чуньлі довелося пережити побої, тортури на “ложі смерті”, підвішування за наручники. Протестуючи проти тортур і ув’язнення, вона оголосила голодовку на більш ніж 500 днів.

У відповідь на її голодовку поліція насильно розжала їй зуби, вставила їй в стравохід тверду пластмасову трубку і рухала її у різні боки, піддаючи жінку “насильницькому годуванню” (форма тортур). Ці тортури поставили її життя під загрозу, і вона кілька разів потрапляла в камеру для тяжкохворих.

31 жовтня 2005 р., міський суд Дехуей незаконно засудив її до шести років позбавлення волі. Переживаючи, що вона через свою голодовку може померти у будь-який час, як персонал лікарні, так і персонал в’язниці не хотіли б прийняти її. У результаті довелося міському судові розглянути справу, щоб примусити в’язницю прийняти її.

Міська в’язниця Хейцзуйцзи міста Чаньчунь не повідомила сім’ю Mа Чуньлі навіть приблизне місце її перебування. Тоді її матір попросили поклопотатися про Ма в лікарні.

Наприкінці червня тюремна охорона заборонила родичам відвідувати Mа Чуньлі, виправдовуючи це тим, що такий візит вимагає схвалення начальника в’язниці. Усі начальники пішли у відпустку, і нікому було дати дозвіл.

В середині липня цього року бабуся Сунь Мінюаня супроводжувала дитину, яка намагалася зустрінуться з матір’ю. Поліція знов не дозволила їм побачитися.

Жінка-поліцейський сказала їм: "Mа Чуньлі не може ходити. Її можна відвідати тільки в самій в’язниці, а для цього потрібний спеціальний дозвіл". Вони просили допомоги у влади, але почули: "Нікого не немає на місці. Всі відпочивають у Сіньхуаньдао".

Вень Хуа. Велика Епоха

Напередодні Китайського Нового 2005 року за місячним календарем п’ятирічний Сунь Мінюань стояв на вулиці міста Дехуй у Китаї з плакатом на шиї з проханням – допомогти врятувати його батьків, заарештованих за практику Фалуньгун. В середині липня 2006 року разом із бабусею він намагався відвідати свою маму. Поліція не дозволила їм побачитися.

#img_left#Його мати, Mа Чуньлі, із північного Сходу Китаю, була арештована в 2004 році за духовну практику Фалуньгун, оголошену поза законом. Тоді вона оголосила голодовку більш ніж на 500 днів, виражаючи протест проти свого арешту. Її чоловік, Сунь Сянь, який також займається Фалуньгун, був засуджений на термін 12 років після того, як його побили і серйозно покалічили.

За повідомленням сайта “Ясна Мудрість”, пані Mа Чуньлі, 35 років, раніше працювала в штаті Управління охороною водних ресурсів міста Дехуй провінції Цзілінь. Після того як в 1997 р. їй поставили діагноз рак грудей, їй удалося вилікуватися, на її думку, лише завдяки заняттям Фалуньгун. В результаті, вся її сім’я стала займатися Фалуньгун.

Після того як Сунь подав уряду прохання про припинення переслідування практикуючих Фалуньгун, за це поліція катувала його різними методами. Жорстоко допитуючи його методом “розтягання тіла в п’яти напрямах”, поліція пошкодила суглоби його ніг.

В результаті того, що він протягом майже місяця був прив’язаний до “ложа смерті” – це інший метод тортур, – у нього обм’якнули м’язи нижче талії. Зараз його утримують у в’язниці Цзілінь серед "старих і непрацездатних". Нікому з членів сім’ї не дозволяють відвідувати його.

До цього поліція викрадала Ма Чуньлі п’ять разів, після тортур вона кілька разів була на межі смерті. 14 грудня 2004 р. її насильно забрав Відділ громадської безпеки й ув’язнив. Коли поліція перевозила її в інше місце, на голову їй надягали чорний мішок.

У центрі ув’язнення Ма Чуньлі довелося пережити побої, тортури на “ложі смерті”, підвішування за наручники. Протестуючи проти тортур і ув’язнення, вона оголосила голодовку на більш ніж 500 днів.

У відповідь на її голодовку поліція насильно розжала їй зуби, вставила їй в стравохід тверду пластмасову трубку і рухала її у різні боки, піддаючи жінку “насильницькому годуванню” (форма тортур). Ці тортури поставили її життя під загрозу, і вона кілька разів потрапляла в камеру для тяжкохворих.

31 жовтня 2005 р., міський суд Дехуей незаконно засудив її до шести років позбавлення волі. Переживаючи, що вона через свою голодовку може померти у будь-який час, як персонал лікарні, так і персонал в’язниці не хотіли б прийняти її. У результаті довелося міському судові розглянути справу, щоб примусити в’язницю прийняти її.

Міська в’язниця Хейцзуйцзи міста Чаньчунь не повідомила сім’ю Mа Чуньлі навіть приблизне місце її перебування. Тоді її матір попросили поклопотатися про Ма в лікарні.

Наприкінці червня тюремна охорона заборонила родичам відвідувати Mа Чуньлі, виправдовуючи це тим, що такий візит вимагає схвалення начальника в’язниці. Усі начальники пішли у відпустку, і нікому було дати дозвіл.

В середині липня цього року бабуся Сунь Мінюаня супроводжувала дитину, яка намагалася зустрінуться з матір’ю. Поліція знов не дозволила їм побачитися.

Жінка-поліцейський сказала їм: "Mа Чуньлі не може ходити. Її можна відвідати тільки в самій в’язниці, а для цього потрібний спеціальний дозвіл". Вони просили допомоги у влади, але почули: "Нікого не немає на місці. Всі відпочивають у Сіньхуаньдао".

Вень Хуа. Велика Епоха

#img_left#Згідно з щорічним Звітом ООН від 20 липня, Китай посів третє місце у постачанні гуманітарної продовольчої допомоги у світі за 2005 рік. Велика частина продовольства прямує до Північної Кореї.

За заявою дослідників, гуманітарна продовольча допомога використовується для  підтримки комуністичної диктатури й створення опозиції цивілізованому світові, тоді як величезна кількість китайців не має доступу до життєво необхідного продовольчого мінімуму. 

Об’єм гуманітарної продовольчої допомоги, що направляється з Китаю в зарубіжні країни, за останні кілька років збільшився в три рази і досяг 636 тис. т, поставивши, таким чином, Китай на третє місце у світі після США і Європи. У звіті ООН також мовиться, що постачання продовольчої допомоги до Китаю Всесвітньою продовольчою програмою ООН (ВПП ООН) упродовж 26 років закінчилися ще в 2004 році.

Співпраця між ВПП ООН і китайським урядом почалося в 1979 році,  головною метою якого стало запобігання бідності й голоду в Китаї. Усього за цією програмою до Китаю було доставлено майже 3,8 млн. т продовольства. Останній вантаж із продовольством був відправлений 7 квітня 2004 року до м. Шеньчжень провінції Гуандун.

Економіст Чень Цзіньсун каже: "Якщо подивитися на історію Китаю, то він завжди був самостійною могутньою державою. У його п’ятитисячолітній історії лише при комуністичному режимі відбулася трагедія, коли десятки тисяч людей умирали з голоду. Тільки у останні десятиліття Китай поставив себе в залежність від довгострокової гуманітарної продовольчої допомоги".

"Сьогодні для того, щоб узаконити свою політичну владу, КПК сліпо розширює економіку країни і швидкими темпами, незважаючи на наслідки, витрачає природні ресурси,. На поверхні КПК створила процвітання і швидке економічне зростання; але фактично, це призвело до виникнення глибокої економічної, соціальної, і культурної кризи в китайському суспільстві. Це неодмінно заподіє величезну шкоду добробуту китайського народу в майбутньому".

Чень упевнений, що КПК надає допомогу країнам, відомим своїми порушеннями прав людини. Це Північна Корея, Куба і Мьянма (Бірма). КПК витрачає важко зароблені населенням гроші і, що ще гірше, принижує китайський народ.
Сіма Тай, оглядач і коментатор із США з питань, що стосуються Китаю, сказав: "КПК ставить перед собою мету всюди розповсюдити ідею "Висхідного Китаю", агітуючи йти за ідеалами КПК про "могутню націю", при цьому допомагаючи іншим комуністичним країнам. Проте її кінцева мета – це підтримка  правління комуністичного режиму й створення опозиції цивілізованому світові".

Ян Іньбо, незалежний китайський письменник, говорить: "Чому КПК так посилено  допомагає Північній Кореї, дуже маленькій країні, яка висохла від війни, тиранії й жорстокості? Я сумніваюся, що уряд Північної Кореї віддасть велику частину продовольства своїм громадянам".

Сіма Тай також додав: "Китай повинен, перш за все, прагнути вирішити проблему бідності у своїй країні. Тоді як безліч китайців усе ще не мають можливості задовольнити основні життєві потреби, КПК розтрачає важко зароблені гроші своїх громадян, щоб створити собі сприятливий імідж.

Це твердження також справедливе стосовно Північної Кореї; не зважаючи на те, що Північна Корея зазнавала труднощів, режим Кім Чен Іра витратив величезні гроші на ракетні випробування. Ми можемо побачити схожість двох комуністичних режимів".

The Epoch Times

#img_left#Згідно з щорічним Звітом ООН від 20 липня, Китай посів третє місце у постачанні гуманітарної продовольчої допомоги у світі за 2005 рік. Велика частина продовольства прямує до Північної Кореї.

За заявою дослідників, гуманітарна продовольча допомога використовується для  підтримки комуністичної диктатури й створення опозиції цивілізованому світові, тоді як величезна кількість китайців не має доступу до життєво необхідного продовольчого мінімуму. 

Об’єм гуманітарної продовольчої допомоги, що направляється з Китаю в зарубіжні країни, за останні кілька років збільшився в три рази і досяг 636 тис. т, поставивши, таким чином, Китай на третє місце у світі після США і Європи. У звіті ООН також мовиться, що постачання продовольчої допомоги до Китаю Всесвітньою продовольчою програмою ООН (ВПП ООН) упродовж 26 років закінчилися ще в 2004 році.

Співпраця між ВПП ООН і китайським урядом почалося в 1979 році,  головною метою якого стало запобігання бідності й голоду в Китаї. Усього за цією програмою до Китаю було доставлено майже 3,8 млн. т продовольства. Останній вантаж із продовольством був відправлений 7 квітня 2004 року до м. Шеньчжень провінції Гуандун.

Економіст Чень Цзіньсун каже: "Якщо подивитися на історію Китаю, то він завжди був самостійною могутньою державою. У його п’ятитисячолітній історії лише при комуністичному режимі відбулася трагедія, коли десятки тисяч людей умирали з голоду. Тільки у останні десятиліття Китай поставив себе в залежність від довгострокової гуманітарної продовольчої допомоги".

"Сьогодні для того, щоб узаконити свою політичну владу, КПК сліпо розширює економіку країни і швидкими темпами, незважаючи на наслідки, витрачає природні ресурси,. На поверхні КПК створила процвітання і швидке економічне зростання; але фактично, це призвело до виникнення глибокої економічної, соціальної, і культурної кризи в китайському суспільстві. Це неодмінно заподіє величезну шкоду добробуту китайського народу в майбутньому".

Чень упевнений, що КПК надає допомогу країнам, відомим своїми порушеннями прав людини. Це Північна Корея, Куба і Мьянма (Бірма). КПК витрачає важко зароблені населенням гроші і, що ще гірше, принижує китайський народ.
Сіма Тай, оглядач і коментатор із США з питань, що стосуються Китаю, сказав: "КПК ставить перед собою мету всюди розповсюдити ідею "Висхідного Китаю", агітуючи йти за ідеалами КПК про "могутню націю", при цьому допомагаючи іншим комуністичним країнам. Проте її кінцева мета – це підтримка  правління комуністичного режиму й створення опозиції цивілізованому світові".

Ян Іньбо, незалежний китайський письменник, говорить: "Чому КПК так посилено  допомагає Північній Кореї, дуже маленькій країні, яка висохла від війни, тиранії й жорстокості? Я сумніваюся, що уряд Північної Кореї віддасть велику частину продовольства своїм громадянам".

Сіма Тай також додав: "Китай повинен, перш за все, прагнути вирішити проблему бідності у своїй країні. Тоді як безліч китайців усе ще не мають можливості задовольнити основні життєві потреби, КПК розтрачає важко зароблені гроші своїх громадян, щоб створити собі сприятливий імідж.

Це твердження також справедливе стосовно Північної Кореї; не зважаючи на те, що Північна Корея зазнавала труднощів, режим Кім Чен Іра витратив величезні гроші на ракетні випробування. Ми можемо побачити схожість двох комуністичних режимів".

The Epoch Times