До Вашої уваги колекція весна/літо-2008 від Оскара де ля Ренти (Oscar de la Renta).
#img_gallery#
До Вашої уваги колекція весна/літо-2008 від Оскара де ля Ренти (Oscar de la Renta).
#img_gallery#
Особовий склад двох загонів включає 15 тисяч військовослужбовців, які задіяні в роботі на бавовняних полях. Цього року державна адміністрація здала землю в оренду військовим частинам і найнятим робітникам як приватним бізнесменам. У їхньому користуванні було більше 16 600 гектарів землі, і всі витрати по вирощуванню бавовни на цих землях вони несли самі. Проте отримати плоди своєї праці їм не дозволили – тільки держава має право збирати бавовну і встановлювати на неї ціни.
«Ціна на бавовну цього року становила 13,4 юаня за кг, але держава виплачувала нам тільки 9 юанів за кг. Влада заборонила нам збирати бавовну і продавати її», – розповіли військовослужбовці і цивільні робітники.
Установлена державою закупівельна ціна була настільки низька, що не могла покрити всіх витрат. Іншими словами, вона була нижча за собівартість бавовни. Тому військовослужбовці й робітники почали самі збирати урожай і продавати бавовну. У ніч проти 22 вересня більше ста міліціонерів провели обшук у гуртожитку, що і стало причиною сутички. Більше тридцяти чоловік отримали поранення у наслідок побиття, серед них були і люди похилого віку та жінки.
Інцидент спричинив велике невдоволення, тому вранці 23 вересня кілька тисяч військовослужбовців і робітників прийшли в місцеве відділення міліції і розгромили будівлі, а ще було зруйновано кілька контрольних пунктів на дорогах, які перевіряли наявність призначеної на вивіз бавовни. Кілька міліційних машин було розбито.
Того дня всіх працівників міліції евакуювали, але вночі було стягнуто декілька сотень співробітників органів безпеки з найближчої міліційної дільниці для затримання всіх, хто брав участь у заворушеннях. У результаті кілька десятків чоловік було арештовано.
Цей пов’язаний з бавовною конфлікт до цього часу не вирішено, повідомляє Інформаційний центр гонконзької організації захисту прав людини в Китаї.
Режисером картини Королівство/the Kingdom є Пітер Берг. У фільмі знялися такі актори як Джеймі Фокс (Jamie Foxx), Дженніфер Гарнер (Jennifer Garner), Кріс Купер (Chris Cooper), Джейсон Бейтман (Jason Bateman) і багато інших.
У Ріяді в Саудівській Аравії відбувається теракт – вибух на заводі західної компанії. Поки дипломати вирішують як відреагувати і чим відповісти терористам, агент ФБР Рональд Флорі (Джемі Фокс) швидко збирає елітну команду. У неї входять герої у виконанні Дженніфер Гарнер, Кріса Купера і Джейсона Бейтмена. Вони здійснюють таємну місію до Саудівської Аравії, сподіваючись з’ясувати, хто стоїть за терактом. Відповідь і їхні пошуки отримують несподіваний розвиток.
Дженніфер Гарнер 30 серпня представила «Королівство» в Токіо.
За матеріалами:
Суткі
Вашій увазі пропонується колекція одягу сезону весна-2008 від дизайнера Зака Посена (Zac Posen), що була продемонстрована на Тижні моди Mercedes-Benz Fashion Week у Нью-Йорку.
#img_gallery#
13 жовтня у Москві росіянин Султан Ібрагімов переміг по очках великого Евандера Холіфілда й отстояв титул чемпіона світу за версією WBO.
Такий результат бою можна сміливо поставити у заслугу обом боксерам, адже 45-річний американець став легендою світового боксу ще задовго до того, як Султан, якому 32, почав свою професійну кар’єру, і його вік примушував багатьох фахівців піклуватися не стільки про результат бою, скільки про його здоров’я.
#img_gallery#
Нагадаємо, що спочатку у Палаці спорту «Мегаспорт» на Ходинському полі планувався перший в історії Росії об’єднаний бій двох чемпіонських версій у суперважкій вазі між Султаном Ібрагімовим – чемпіоном світу за версією WBO та чемпіоном за версією WBA, переможцем Миколи Валуєва узбецьким боксером Русланом Чагаєвим. Проте останній раптово захворів гепатитом і на бій із найталановитішим, на мій погляд, нині чинним російським важкоатлетом вийшов боксер, який на рингу, здавалося би, вже все всім довів – Евандер Холіфілд. Само його поява у Москві подібна до невеликого дива.
Сюди взагалі не особливо рвуться розпещені американські чемпіони. Але Евандер Холіфілд, хоча і володіє величезним статком і є найтитулованішим важкоатлетом в історії боксу, довів, що, як і раніше, володіє серцем лева і чемпіонським характером. Незважаючи на те, що у його активі перемоги над такими мегазірками, як Майк Тайсон, Джордж Формен, Ріддік Боуї і нічия з Ленноксом Льюїсом, він, як колись, сповнений бажання битися і завоювати п’ятий титул чемпіона світу (для порівняння, Мохаммед Алі був лише 3-кратним чемпіоном). Команда Холіфілда кидала виклик навіть Володимиру Кличко, але той відмовився. Коли було ухвалено остаточне рішення про те, що Евандер проведе бій із Султаном, вже ніхто не сумнівався, що вже він точно нічим не захворіє і ніяка інша причина не стане причиною перенесення бою.
«Віра у Бога – це єдине, що допомагає мені продовжувати виступати на рингу. Я вдячний Господу Богу за те, що він дав мені шанс продемонструвати свій боксерський талант тут, у Росії. Приїхавши до вашої країни, я хочу показати і довести вашим людям, що я – справжній переможець. Я також дякую Султанові за можливість узяти участь у цьому бої і поборотися з ним за титул. Я буду щасливий стати знову чемпіоном», – сказав на прес-конференції Евандер Холіфілд.
І цей бій відбувся. Він почався досить обережно. Адже і над росіянином був достатній вантаж величезної відповідальності. У разі поразки такому віковому боксерові, як Холіфілд, та ще й у себе вдома на його кар’єрі можна було би ставити хрест. Евандер помалу тіснив Султана, виманюючи його на себе і намагаючись жорстко зустріти на контратаці. У цьому компоненті американець завжди був дуже сильним. Саме таким чином він виніс із рингу непереможного Майка Тайсона.
Але час перемагає навіть великих і дивовижна швидкість Султана Ібрагімова не дозволяла йому завдати серйозного зустрічного удару чи удару у відповідь. Тактика Султана була приблизно такою самою, як і в попередньому бою з Шеноном Брігзом – тримати суперника на відстані і, використовуючи перевагу у швидкості, стрімко «зривати» дистанцію з нанесенням блискавичної серії ударів, а потім, не вплутуючись у жорсткий розмін, знову йти на дистанцію.
В обох бійців були вдалі епізоди, але все-таки Султанові щастило набагато більше. У середині бою Евандер став більш пасивним й удари росіянина все частіше почали потрапляти у ціль. Але Холіфілд недаремно має славу найстійкішого бійця в історії боксу. Ті жорстокі випробування, які він витримав у війнах на рингу з найбільшими чемпіонами Султанові, мабуть, поки навіть складно уявити. У кінцівці бою Евандер активізувався й рішуче пішов уперед, провівши декілька вдалих багатоударних комбінацій. Проте серйозно розхитати Султана він так і не зміг, й одноголосним рішенням суддів перемога була віддана росіянинові.
Так закінчився цей вечір у Палаці спорту на Ходинці. Попутно відмітимо, що Майк Тайсон все-таки не зміг приїхати на бій свого друга Султана Ібрагімова. Правоохоронні органи США не відпустили його до Росії через все ще незакриту справу відносно дози наркотиків, знайдених у його машині. Проте ми від щирого серця поздоровляємо Султана із перемогою над таким легендарним суперником. Його іскрометний талант, самобутня манера ведення бою і величезна працьовитість дозволяють сподіватися на об’єднання всіх чемпіонських поясів у руках російського боксера.
Султан лише жалкує, що всі пояси в руках бійців з пострадянського простору, тоді як навкруги повно небитих американців. Ну а стосовно ж самого Холіфілда, то таку поразку він сміливо може вважати своєю перемогою. Його віра у Бога, високі людські якості і нездоланне прагнення йти назустріч своїй мрії дозволили ще раз у кінці боксерської кар’єри побувати на самій вершині.
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
Обожнюю читати щоденники людей, які живуть в далекій-далекій країні та розповідають про неї всю правду. Без купюр. А тепер уявіть, що ця країна – Індія.
«20 хвилин тому, продираючись крізь хащі джунглів в сторону парковки, я зустрів місцевого жителя. Він був зовсім чорний і в білому, але брудному одязі. Поки я прямував йому назустріч, він не зводив з мене очей, а як тільки я підійшов, він промовив:
– Дабл ю дабл ю дабл ю дот ком…
Я здивувався таким знанням місцевого жителя.
– Дабл ю дабл ю дабл ю дот ком! – вже голосніше та впевненіше сказав він.
Я зрозумів, що ця фраза, яку він вочевидь підчепив з реклами, була єдиним, що він міг вимовити англійською.
Якщо ви зустрінете на півдні Індії людину, яка вигукує Інтернет-адреси, не дивуйтесь, будь ласка. І передайте йому привіт.
Ганг
Я плив найсвятішою та найбруднішою в світі рікою Ганг і спостерігав за величезним театром людських пристрастей під відкритим небом. Сотні, тисячі людей молилися, милися, купалися, прали одяг і, нарешті, просто пили з великої ріки. А поруч були навалені купи золи – прямо коло води конвеєром спалювали тіла померлих, щоб потім відправити попіл в останнє плавання священними водами.
Сотні тисяч, мільйони людей живуть з мрією померти в місті Варанасі та бути розвіяним над цим тягучим потоком, хвилями якого, іноді пропливає чиєсь недопалене вухо. Мабуть, більшого усвідомлення тієї глибини культурної прірви, яка відокремлює одні народи від інших, я не відчував ніколи.
В Індії мільйон богів. Можливо, навіть більше. Розібратися навіть в головному пантеоні – хто чиє відображення – страшенно важко. А що вже говорити про «дрібних богів», які живуть ледь не на кожному дереві. Недивно, що найбільш ходовий в країні товар – це спеціальні помаранчеві гірлянди для богослужінь.
Я стояв по коліно в Бенгальській затоці, і мене трусило від холоду. «Та що з тобою? – дивувався мій напарник Микита. – Вода ж тепла». «Ти з Чорним морем порівнюєш, – похмуро відповідав я, – а я з Південно-Китайським». Дійсно, в останній раз я купався саме в Сіамській затоці в Камбоджі більше півроку тому.
Проте, тремтів я не від холоду води, а від ознобу. Той, хто відвідував Індію, знає, що я маю на увазі. Рано чи пізно, це чекає на всіх. Чи отруєння, чи тепловий удар, чи все разом, але симптоми однакові – стрибок температури, нестерпна слабкість, повна нездатність до прийняття їжі і дуже швидка втрата ваги.
Храм Сонця
Ми задумали оглянути храми. Але тільки-но ступивши на розпечену землю міста Бубанішвар, я гостро зрозумів, що ніякі храми або таємничі піраміди не змусять мене залишитися в цьому покритому пилом та жаркому місті жодної секунди. Мені потрібна була нора, в яку я міг би заповзти та відлежатися. Зализати рани, так би мовити. Спасіння прийшло у вигляді стоячого під парами поїзда до Делі. Я стрибнув всередину, навіть не доклавши зусиль купити білет.
І дивна справа, ледве поїзд тронувся, як я моментально відновив душевну рівновагу і навіть став почувати себе краще. І вже спокійно, з зацікавленістю мандрівника дивився на випалені поля Центральної Індії.
Я стояв у храмі Сонця в містечку Канарак. Палюче сонце щедро заливало власний храм пекучими променями, але мені було вже все одно. Я слабко відчував своє тіло – певно, саме так входять у стан нірвани та досягають просвітлення.
Шимла
Шимла була облюбована британцями, які почали використовувати її в якості літньої резиденції з цілком зрозумілих причин. Перечікувати літню спеку в Делі при наявності прохолодних гір у відносній близькості – витончений варіант самокатування. Тому тут з’явилася де-факто літня столиця Індії, британці ломилися сюди з Калькутти.
Єдина проблема – вслід за колоністами, що відійшли у минуле, про різницю спеки та прохолоди зрозуміли і самі мешканці Делі. Тому навколишні схили рябіють бетоном. Шимла залишається приємним містечком з шалеподібними будинками, цілком альпійським вокзалом та помпезним палацом віце-короля Індії.
Мантри
Я безупинно читав мантри. Фізично, звичайно, я цього не робив, але ж мантри читаються автоматично, якщо проходиш поруч з написаними на «молитовних гірляндах» текстами. Або якщо обертаєш молитовний барабан.
Дхармсала – притулок Далай-лами та тибетців, які добровільно пішли за ним на заслання, – найкраще місце в Індії в середині травня.
Рай на землі. Ну, принаймні, близькі до нього підступи.
Палаткове містечко
На підступах до Раю… я знайшов Шамбалу. Це виявився вид на Гімалаї з табору Тріунд (2827 м). Палатки та коні, які пасуться на фоні величезних сніжних гір. Що ще потрібно для курсу медитації?
А ще потрібна прогулянка до табору гірською стежкою, через язики льодовиків серед приголомшливих краєвидів.
На обкладинці мого кишенькового атласу світу (ну, знаєте, така брошурка з м’якою палітуркою) зображені Кремль, піраміда Хеопса, Ейфелева вежа і Тадж-Махал. В цей день я доторкнувся рукою до останнього з вищезгаданих об’єктів.
– Можливо, варто на цьому заспокоїтися? – боязно спитав голос розуму всередині моєї голови, – згідно з обкладинкою атласу, весь світ ти вже передивився.
– Nice try, loser.
Так чому ж рік потому я з відчаєм хочу повернутися туди? Я точно знаю, що зроблю в першу чергу, потрапивши в Делі. Я поїду до найкрасивішого мінарету в світі – Кутб Мінару, сховаюся в тіні столітніх колон та буду дивитися на індійських дівчат в сарі найяскравіших в світі фарб та відтінків.
Мені в Москві давно вже не вистачає яскравих фарб».
Імператор Ся почув про мистецтво влучної стрільби стрільця. По суті він і раніше бачив його стрільбу й високо цінував його майстерність. Одного разу Імператор Ся захотів викликати Хоуї до палацу, щоб той продемонстрував свою майстерність тільки перед імператором, й імператор зміг повною мірою насолодитися його стрільбою, що досягла повної досконалості.
Тому Імператор Ся наказав доставити йому Хоуї й надати стрільцю відкрите місце у імператорському саду. Він також наказав людям принести мішень розміром один квадратний фут із шкіри тварини та з крапкою діаметром один дюйм (2,54 см). Імператор указав на нього і сказав Хоуї: «Сьогодні ти запрошений до палацу для того, щоб продемонструвати свою дивовижну майстерність, використовуючи цю мішень. Щоб не допустити того, щоб ця вистава втратила сенс через відсутність змагань, дозволь мені запропонувати тобі покарання й винагороду: якщо ти попадеш у крапку, я винагороджу тебе десятьма тисячами лян золота [1], якщо ж ти схибиш, то я зменшу на одну тисячу твою сімейну допомогу. Тепер можеш починати».
Почувши слова імператора, Хоуї не сказав ні слова, але його обличчя спохмурніло. Він поволі пішов до вихідної позиції, відмірюючи сто кроків від мішені; його хода стала дуже важкою. Потім він вийняв стрілу, вставив її у лук, прийнявши відповідну позицію, і натягнув тятиву, цілячись у крапку.
При думці про можливий результат цієї стрільби дихання впевненого Хоуї почастішало. Піднята рука також почала тремтіти. Після кількох спроб націлитись, він не зміг відпустити тятиву. Врешті-решт, він налагодив стрілу в тятиву; стріла вилетіла, як і мало бути, але потрапила у мішень за кілька дюймів від крапки. Хоуї миттю зблід. Він знову натягнув тятиву, але ніяк не міг сконцентруватися; і стріла ввійшла в мішень ще далі від крапки.
Хоуї підібрав свій лук та стріли й спромігся попрощатися з імператором із вимушеною усмішкою, а потім залишив імператорський палац розлючений сам на себе. Засмучений Імператор Ся не зміг приховати свого замішання і запитав підлеглого: «Чому цей неперевершений стрілець, який зазвичай стріляє дуже влучно, сьогодні виступив із такими поганими результатами, знаючи про покарання й винагороду?»
Придворний пояснив: «Зазвичай, коли Хоуї стріляє, це не більше ніж звичайна практика у стрільбі. Будучи у нормальному стані, він може повністю проявити свою майстерність. Але сьогодні результат його стрільби був безпосередньо пов’язаний з його життєвими інтересами, як же він може заспокоїтися і повною мірою проявити своє уміння? Здається, тільки тоді, коли можна повністю забути про здобуття та втрату, можна заслужити звання віртуозного Стрільця.
[1]: Один лян дорівнює 50 г.
Сунь Симяо, відомий лікар Династії Тан, мав чудові медичні навички. Оскільки він був праведним, чесним і шляхетним, а також лікував багато людей, його шанобливо прозвали Королем медицини.
Відповідно до легенди, Сунь Симяо вів спокійний спосіб життя без мирських прагнень. Він жив у самоті на горі Тайбай (Taibai), спокійно вдосконалюючись у Дао. Одного разу, коли він, не поспішаючи, прогулювався лісом уздовж озер, він побачив хлопчика-пастушка, який бив батогом маленьку білу змійку. Він не міг цього витримати і запропонував хлопчику свій єдиний коштовний одяг в обмін на маленьку білу змійку. Він взяв змію додому й ретельно залікував їй рани трав’яними ліками.
Біла маленька змійка дуже швидко одужала, і Сунь відпустив її в гори. Незабаром після цього якийсь молодий чоловік у білому одязі прийшов відвідати його. Він виразив свою повагу Сунь Симяо й запросив його у свій палац. Як виявилося, та біла змійка була сином Короля драконів з Водного палацу Цзин Ян (Jing Yang). Щоб відплатити за доброту Симяо, Король драконів запропонував йому свої дорогоцінні скарби з палацу, але Сунь відмовився прийняти їх.
Симяо сказав Королю драконів: «Я вдосконалююсь в Дао, мені не потрібні матеріальні речі, будь ласка, залиш їх собі». Король драконів все-таки хотів віддячити йому за послугу. Він знав, що Суню Симяо подобається вивчати книги з медицини. Тому він попросив свого міністра знайти кілька книг зі стародавньої медицини, що залишились з минулих поколінь, і віддав їх Сунь Симяо, який із задоволенням взяв їх. Пізніше він ретельно вивчав ці книги й застосовував дослідження у своїй медичній практиці. Все це було записано в його книзі: «Тисяча золотих методів».
Оскільки імператор Тан Тайцзун (Tang Taizong) захоплювався чудовою репутацією лікаря, він запросив його до імператорського двору. Імператор помітив, що Сунь Симяо мав величну зовнішність і божественну статуру. Імператор сказав йому: «Після того, як я зустрів тебе сьогодні, я повірив у те, що є еліксир молодості. Будь ласка, поділися їм зі мною».
Сунь Симяо відповів: «Люди женуться за божественним і за знаннями алхімії з певною метою – або подовжити своє життя, або заради прибутку. Я не думаю, що вони одержать те, чого бажають. Як може звичайна людина бажати безсмертя? Я вивчаю медицину й практикую Дао, щоб вилікувати та врятувати більше людей. Медицина, якою я займаюся – лише для лікування хвороб, вона не може подовжити чиєсь життя. Я вибачаюся за те, що не можу виконати те, що Ваша Милість бажає. Будь ласка, дозвольте мені повернутися в гори».
Імператор намагався вмовити його залишитись, але Сунь Симяо зрештою все-таки пішов.