Blog

  • Командувач військ США в Південній Кореї чекає чергового випробування ядерної зброї на півночі

    Командувач військ США в Південній Кореї чекає чергового випробування ядерної зброї на півночі

    #img_left_nostream#Агресивні плани Північної Кореї можуть бути ліквідовані

    За твердженням командувача військ США в Південній Кореї, північнокорейський режим, швидше за все, не стане відмовлятися від проведення в майбутньому випробувань ядерної зброї. Проте агресивних дій Північної Кореї побоюватися не варто, оскільки союз між Вашингтоном і Сеулом настільки міцний і могутній, що в змозі охолодити запал агресора.

    Минулого місяця генерал армії США Барвел Белл заявив на прес-конференції у Сеулі, що випробування ядерної зброї Північною Кореєю, здійснене 9 жовтня цього року, видно, не буде останнім.

    "Північнокорейський режим уже провів випробування ядерної зброї, і скоро ми знов зможемо стати свідками ще одних випробувань, такі мої припущення, – сказав Белл. – Було б добре, якби цього не сталося".
     
    Белл займає пост командувача угрупування військ чисельністю приблизно 28 000 військовослужбовців США в Південній Кореї згідно з угодою про взаємну оборону, укладеною після завершення війни в Кореї 1950-1953 рр. Він також проінформував кореспондентів ЗМІ про проведені недавно переговори на вищому рівні між США і Південною Кореєю.

    За твердженням північнокорейського режиму, потреба в ядерній зброї викликана необхідністю втримати США від агресивних дій стосовно цієї країни. Вашингтон заявляє про відсутність якого-небудь наміру нападати на Північну Корею. На думку Белла, озвучену на прес-конференції, військовий союз між США і Південною Кореєю необхідний для стримування агресивних намірів Північної Кореї (а якщо таке стримування все ж таки не вдасться, то союзу доведеться ліквідовувати агресію), але ніяк не для підготовки до нападу.

    "У повідомленнях низки ЗМІ командування об’єднаних збройних сил представляється як структура, яка розробляє плани попереджуючого удару, проте такі думки абсолютно безпідставні", – заявив Белл.

    Відповідно до нинішніх умов договору між США і Південною Кореєю, у разі виникнення війни командування південнокорейських збройних сил приймають на себе військовослужбовці США. За словами генерала Белла, на переговорах президентів у Вашингтоні в жовтні була досягнута домовленість про передачу Південній Кореї функцій управління збройними силами країни протягом 2009-2012 рр.; подробиці повернення командування південнокорейськими військами обговорюватимуться додатково.

    Повернення пріоритету оперативного управління військами у військовий час розглядається адміністрацією південнокорейського президента Но Му Хьона як складова частина політики виходу з під впливу США у вирішеннях стратегічних питань.

    На думку Белла, роль США в захисті Південної Кореї поступово еволюціонує у напрямі оборони країни в повітрі і на морі, із покладанням відповідальності за військові дії на південнокорейську армію чисельністю більше півмільйона чоловік.

    Генерал Белл закликав Північну Корею припинити розробки ядерної зброї і відновити шестисторонні переговори про припинення північнокорейських ядерних програм. За твердженням США, Південної Кореї, Японії, Росії та Китаю, ліквідація програми створення ядерної зброї може обернутися для Північної Кореї економічними й дипломатичними перевагами.

    Авторські права належать Андре Паште. Публікується з дозволу автора. З блогом Андре Паште China Confidential можна ознайомитися за адресою: chinaconfidential.

    Версія англійською The Epoch Times

     

     

  • Я для Нас: Пошук сенсу в нашому матеріальному світі

    Я для Нас: Пошук сенсу в нашому матеріальному світі

    Ми були в горах Еквадору у складі групи школярів із Північної Америки, допомагаючи будувати школу для місцевих жителів. Усі працювалися два тижні, але все більше наростала тривога, що не зможемо закінчити. Велику частину часу з’їдало перевезення колод і цементу на мулах важкими гірськими дорогами, і через кілька днів нам уже треба було повертатися до Канади.

    #img_left#У дуже засмучені ми прийшли з сумною звісткою до старійшини села. Ця невисока жінка, наймолодша в селі, сиділа одна у своїй простенькій хатині. Ми пояснили їй проблему за допомогою перекладача, і вона спокійно сказала нам: «Не біда, я просто скличу мінга».

    Це нас збентежило. Мінга, це як? Раптово вона встала, вийшла за двері своєї хатини і голосно прокричала: «Завтра… буде… мінга!» І все. Ніхто з нас так і не зрозумів, що сталося. Після повернення, повідомивши нашим хлопцям погану новину, лягли спати в пригніченому стані – ми програли.

    На наступний ранок сталося диво. Сотні чоловік заповнили село. Чоловіки, жінки, діти прийшли за кілька миль із навколишніх місць, щоб допомогти нам добудувати школу. Вони нічого не просили натомість і навіть принесли на всіх їжу. Разом за кілька годин ми зробили те, на що зазвичай ішли тижні. До кінця дня будова школи була закінчена. Усі були в захопленні. Це, дійсно, був найприголомшливіший проект, в якому ми коли-небудь брали участь.

    Увечері ми запитали старійшину села, що сталося. Вона пояснила, що мінга – це коли всі стараються заради загального блага. Наш перекладач запитав, як це сказати англійською? Робота добровольців? Не зовсім. Добродійна робота? Теж не точно. Ми подумали, що це щось подібне до того, коли всі разом зводять загальне сховище, але, звичайно, Ви не побачите такого в діловій частині Манхеттена. Після багатьох сумнівів дійшли висновку, що мінга, це щось схоже на масове повстання, але з доброю метою. Це краще, що прийшло в голову.

    У ході десяти років нашої добродійної діяльності ми багато чого навчилися, здобувши незабутній досвід від конференцій за участю голів держав і високопоставлених осіб до випадків, коли ділили їжу з бідняками в країнах, які розвивалися. Але ніщо так не запам’яталося, як мінга. Насправді, ідея коли «всі стараються заради загального блага» стала головною в нашому житті.

    Ми заснували добродійну організацію ”Free The Children”, в якій діти допомагають іншим дітям здобути освіту. У рамках наших молодіжних програм побудовано більше 450 шкіл у 16 країнах, які розвиваються. 40 000 молодих людей знайшли шанс здобути освіту і краще майбутнє. Наша організація також надає медикаменти, забезпечує очищення води і реалізує програми альтернативного заробітку для сотень тисяч потребуючих.

    Завдяки цій роботі ми зрозуміли, що давати іншим – це справді шлях до щастя. Звичайно ж, це зовсім не означає, що ми всі повинні кинути свою роботу заради добродійної роботи у світі. Це може бути просто прояв доброти й співучасті до своїх ближніх. Допомагаючи іншим, ми можемо змінити на краще власне життя.

    #img_right#Ми назвали це ”Я для Нас” (Me to We).

    По суті, ”Я для Нас” – це спосіб життя, коли заново переглядаються поняття щастя й успіху. Коли розумієш, що щастя приходить не від дорогих машин і шикарних вілл, а від доброти, духовного єднання, подяки та співпереживання. Він закликає нас менше зосереджуватися на власному «я» і більше на «нас» – на тих, хто живе в нашому районі, нашій країні і нашому світі.

    Настав час «моєму» поколінню поступитися місцем «нашому» поколінню. Кожна людина на цій планеті є частиною чогось набагато більшого, ніж просто він сам. Нам необхідно корінним чином змінити свої погляди на себе і те, як ми ставимося до людей навколо нас. Присвятивши себе здійсненню добра в цьому крихкому світі, ми знов навчимося довіряти одне одному.

    У сучасному швидко змінному світі багато людей не відчувають щастя, і програма ”Я для Нас” пропонує їм шлях до його отримання. Звичайно, навряд чи це допоможе нам провести свої пенсійні роки на віллі на Гаваях, але це додає новий, глибший сенс нашому існуванню.

    Хіба це не те, чого шукає кожен?

    Крейг і Марк Кілбергер. Спеціально для Великої Епохи

    Крейг і Марк Кільбергер є співавторами проекту ”Я для Нас”: пошук сенсу в матеріальному світі. Вони також є співзасновниками добродійних організацій ”Free The Children” (Вільні діти) і ”Leaders Today” (Сьогоднішні лідери), що захищають інтереси дітей.

  • Фотоогляд: Тиждень високої моди в Малайзії (день третій)

    Фотоогляд: Тиждень високої моди в Малайзії (день третій)

    25 листопада. Малайзія. У Куала-Лумпурі третій день демонстрації високої Моди. Моделі демонструють роботи Jimmy Choo у будівлі Центру Конвенції.

    Міністр культури та мистецтв Малайзії нагородив Jimmy Choo за досягнення, які він вніс упродовж свого життя в розвиток мистецтва.

    #img_gallery#

  • Засновник Вікіпедії: «Свобода, зрештою, переможе»

    Засновник Вікіпедії: «Свобода, зрештою, переможе»

    Ексклюзивне інтерв’ю із засновником Вікіпедії Джиммі Уейлсом

    #img_right#На перший погляд Вікіпедія може здатися дуже схожою на інші досягнення світу інтернет останнього часу. Але її засновник запевняє, що різниця є: цей сайт не підкориться китайській цензурі.

    За рейтингом Alexa Вікіпедія, популярна онлайн-енциклопедія, сьогодні один з 20 найбільш відвідуваних сайтів в інтернеті.

    Відкрита в січні 2001 р., як доповнення до нині вже неіснуючого проекту Nupedia, і побудована за принципом «вікісистеми», яка дозволяє кожній людині редагувати її зміст, Вікіпедія постійно збільшується в обсязі. Величезна кількість розміщеної там безкоштовної інформації робить цю електронну енциклопедію все популярнішою.

    Однак, коли сайт привернув увагу китайських органів цензури, він викликав передбачувану реакцію: доступ китайців до неї був заблокований. Але в той час як кілька гігантів інтернету раніше погодилися на співробітництво із цензурою комуністичної партії Китаю (КПК), позиція Вікіпедії залишилася твердою в цьому питанні. У серпні її засновник Джиммі Уейлс відкрито заявив, що «цензура суперечить основним принципам Вікіпедії» і що «ми займаємо місце в культурі, котре я б хотів, щоб займав і Google».

    Раніше цього року Google піддали різкій критиці, коли компанія оголосила, що піддасть свій китайський сайт цензурі правлячого комуністичного режиму. Критики говорили, що Google порушив свій корпоративний слоган: «Don’t be evil» («Не будьте поганими»).

    Уейлс став коментувати це після того, як Пекін заблокував Вікіпедію на найдовший  термін – десять місяців. Нарешті, 10 жовтня, через майже рік після того, як почалася блокада, був таємно відкритий доступ до англомовної версії сайту Вікіпедія, можливо, через тиск із боку академіків і дослідників, які бояться, що його блокада завдасть шкоди середовищу дослідників.

    Версію Вікіпедії китайською мовою продовжують блокувати.

    «Великій Епосі» удалося взяти інтерв’ю в Уейлса, людини, яку журналу Time нещодавно назвав однією з 100 найвпливовіших людей у світі.



    ВЕ: І Google, і Yahoo, і Майкрософт капітулювали перед вимогами КПК щодо самоцензури. Як Ви думаєте, у якому напрямку буде рухатися Вікіпедія в майбутньому?

    Дж.У.: Вікіпедія ніколи не піде таким шляхом, доки я в силах перешкодити цьому. Наше співтовариство користувачів, поборників волі, ніколи не допустить цього. Я підтримую важливе й етичне: права особистості.



    ВЕ: Фірми-виробники з великим ім’ям уважають, що краще працювати з деякою самоцензурою, аргументуючи це тим, що це допоможе принести в Китай хоч якусь свободу слова, ніж взагалі ніякої. Що Ви думаєте із цього приводу?

    Дж.У.: Я думаю, що такий аргумент іноді може мати певний сенс, але це легко може перетворитися у виправдання. Ми зіштовхнулися з такого ж роду питаннями щодо апартеїду (порушення прав чорних людей білими в африканських країнах – прим. пер.) у Південній Африці… – краще приймати участь у цьому продуктивно, або відмовитися співробітничати взагалі?

    Важливим моментом є те, що громадськість повинна сказати компаніям, які пішли на компроміс: доведіть нам, що ви робите там щось гарне; ми не погодимося, якщо це тільки виправдання для того, щоб наживати гроші.

    ВЕ: Як Ви думаєте, що могло б статися якби Вікіпедія була комерційною структурою? Чи вважаєте Ви, що якби був отриманий доступ до нового комерційного ринку, то самоцензура почалася б і у Вікіпедії?

    Дж.У.: Якби я мав до цього відношення, то ні. Моя комерційна компанія Wikia також не буде співробітничати із цензорами. Для мене це питання особистої етики.

    ВЕ: Як Ви думаєте, чи може комуністична партія Китаю вкладати грошові кошти в маніпулювання статтями Вікіпедії, які представляють її в поганому світлі? Як би Ви зупинили це?

    Дж.У.: Це дійсно не є проблемою. Є ревне співтовариство, яке твердо вірить у нейтральність, прозорість і відкритість. Уряд Китаю має право вносити свій внесок у Вікіпедію… на тих самих засадах, що й інші.

    ВЕ: Кілька журналістів «Великої Епохи» були арештовані в Китаї за викриття справжньої  природи комуністичного режиму й порушень там прав людини, Пекін якраз посилює контроль над іншими ЗМІ. Чи вважаєте Ви, що ми незабаром побачимо в Китаї зміни?

    Дж.У.: Так, я так уважаю. Я думаю, що свобода, зрештою, переможе, тому що мораль – річ практична. Уряд Китаю, зрештою, усвідомить, що своєю дикою й непрактичною політикою цензури вони шкодять самі собі й своєму народові.

    Стівен Саммер. Велика Епоха

  • Командувач військ США в Південній Кореї чекає чергового випробування ядерної зброї на півночі

    Командувач військ США в Південній Кореї чекає чергового випробування ядерної зброї на півночі

    #img_left_nostream#Агресивні плани Північної Кореї можуть бути ліквідовані

    За твердженням командувача військ США в Південній Кореї, північнокорейський режим, швидше за все, не стане відмовлятися від проведення в майбутньому випробувань ядерної зброї. Проте агресивних дій Північної Кореї побоюватися не варто, оскільки союз між Вашингтоном і Сеулом настільки міцний і могутній, що в змозі охолодити запал агресора.

    Минулого місяця генерал армії США Барвел Белл заявив на прес-конференції у Сеулі, що випробування ядерної зброї Північною Кореєю, здійснене 9 жовтня цього року, видно, не буде останнім.

    "Північнокорейський режим уже провів випробування ядерної зброї, і скоро ми знов зможемо стати свідками ще одних випробувань, такі мої припущення, – сказав Белл. – Було б добре, якби цього не сталося".
     
    Белл займає пост командувача угрупування військ чисельністю приблизно 28 000 військовослужбовців США в Південній Кореї згідно з угодою про взаємну оборону, укладеною після завершення війни в Кореї 1950-1953 рр. Він також проінформував кореспондентів ЗМІ про проведені недавно переговори на вищому рівні між США і Південною Кореєю.

    За твердженням північнокорейського режиму, потреба в ядерній зброї викликана необхідністю втримати США від агресивних дій стосовно цієї країни. Вашингтон заявляє про відсутність якого-небудь наміру нападати на Північну Корею. На думку Белла, озвучену на прес-конференції, військовий союз між США і Південною Кореєю необхідний для стримування агресивних намірів Північної Кореї (а якщо таке стримування все ж таки не вдасться, то союзу доведеться ліквідовувати агресію), але ніяк не для підготовки до нападу.

    "У повідомленнях низки ЗМІ командування об’єднаних збройних сил представляється як структура, яка розробляє плани попереджуючого удару, проте такі думки абсолютно безпідставні", – заявив Белл.

    Відповідно до нинішніх умов договору між США і Південною Кореєю, у разі виникнення війни командування південнокорейських збройних сил приймають на себе військовослужбовці США. За словами генерала Белла, на переговорах президентів у Вашингтоні в жовтні була досягнута домовленість про передачу Південній Кореї функцій управління збройними силами країни протягом 2009-2012 рр.; подробиці повернення командування південнокорейськими військами обговорюватимуться додатково.

    Повернення пріоритету оперативного управління військами у військовий час розглядається адміністрацією південнокорейського президента Но Му Хьона як складова частина політики виходу з під впливу США у вирішеннях стратегічних питань.

    На думку Белла, роль США в захисті Південної Кореї поступово еволюціонує у напрямі оборони країни в повітрі і на морі, із покладанням відповідальності за військові дії на південнокорейську армію чисельністю більше півмільйона чоловік.

    Генерал Белл закликав Північну Корею припинити розробки ядерної зброї і відновити шестисторонні переговори про припинення північнокорейських ядерних програм. За твердженням США, Південної Кореї, Японії, Росії та Китаю, ліквідація програми створення ядерної зброї може обернутися для Північної Кореї економічними й дипломатичними перевагами.

    Авторські права належать Андре Паште. Публікується з дозволу автора. З блогом Андре Паште China Confidential можна ознайомитися за адресою: chinaconfidential.

    Версія англійською The Epoch Times

     

     

  • На форумі в Нью-Йорку обговорювалося питання про падіння КПК

    На форумі в Нью-Йорку обговорювалося питання про падіння КПК

    На форумі "Глобальна стратегія Китаю і внутрішня криза", що відбувся в середині листопада, розглядалося питання про те, що найбільшою кризою, перед якою опинився китайський режим, є рух виходу з лав Комуністичної партії Китаю.

    #img_left#Форум відбувся завдяки організаціям Майбутній форум Китаю і Секретні новини Китаю. Він проходив у відомому готелі ”Вальдорф Асторія” у Нью-Йорку. Виступали віце-президент Європейського Парламенту Едвард Макміллан-Скотт, захисник прав людини в Китаї Вій Цзіншен (Wei Jingsheng) і член законодавчих зборів штату Нью-Йорк, США, Майкл Бенджамін.

    За допомогою Інтернету до них також приєднався Цзя Цзя (Jia Jia), колишній генеральний секретар Асоціації експертів із науки й техніки провінції Шаньсі (Shanxi). Цзя перебуває на цей час у Таїланді, у нього тимчасовий статус біженця. Він утік із Китаю до Тайваню минулого місяця і чекає надання політичного притулку.

    Цзя говорив із приводу "хвилі виходу з Комуністичної партії Китаю". Це тема, із якою він знайомий як колишній комуністичний лідер; і як високопоставлена офіційна особа Китаю до цього моменту він відкрито підтримував рух виходу із КПК, перебуваючи на своїй посаді.

    Відповідно до слів Цзя, багато чиновників планують "запасні виходи", відправляючи свій капітал і родичів за кордон. " Кожен, хто може знайти спосіб утекти з материкового Китаю, – сказав Цзя, – намагається зробити це. Вони всі кажуть, що комуністичній партії настав кінець, і треба тікати зараз, тому що КПК може несподівано закрити двері, і тоді більше не буде ніякого порятунку".

    Аннетт Го (Annette Guo), головний редактор ”Великої Епохи”, і захисник демократії Вей Цзіншен звернулися до питання про те, як зовнішня політика китайського режиму пристосована до приховування його внутрішньої кризи. Го сказала, що китайський режим використовував націоналізм, щоб відволікти своїх людей, а Вей пояснив, що Китай намагається використовувати ядерну ситуацію з Північною Кореєю для зближення із заходом, видаючи себе за раціональнішого партнера.

    Член місцевих законодавчих зборів штату Нью-Йорк, Майкл Бенджамін, висловив таку ж думку. Він назвав "подвійною грою" політику, яку проводить китайський режим: "Вони представляють громадськості всього світу фальшиву картину реального життя в Китаї за допомогою своєї пропаганди. Ми повинні впевнитися, що ця "подвійна гра" буде викрита, і ми зможемо почати Олімпійські ігри 2008 року".

    Віце-президент Європейського Парламенту Едвард Макміллан-Скотт виклав основні директиви форуму, зосереджуючись на своєму досвіді з правами людини в Китаї, а особливо на його таємній зустрічі в Пекіні в травні для розслідування злочинів, пов’язаних із видалянням органів у практикуючих Фалуньгун, організованих КПК. Макміллан-Скотт також висловив своє захоплення мужністю людей, які вийшли з лав КПК, і заявив, що ця кампанія повинна бути підтримана урядами вільних країн в усьому світі.

    Бенджамін також аналогічно висловився щодо того факту, що 15 мільйонів чоловік вийшли з лав Комуністичній партії Китаю і споріднених з нею організацій: "Це переконлива перемога, яка демонструє, що є ті, хто бажає встати і, не побоявшись, сказати: ”Ми достатньо терпіли. Ми хочемо демократії, і ми хочемо мати вільне життя”, – і це треба поважати".

    Форум закінчився нотою підтримки, але також і попередження.

    "Кожен знає, – сказав Макміллан-Скотт, – що китайський режим добігає кінця. Я тільки хочу сказати людям у Китаї, які є винними в злочинах геноциду, таких як видаляння органів в ув’язнених практикуючих Фалуньгун, – ми знаємо ваші імена. Ми знаємо, що ви робите …, і ви будете покарані. Це 2006 рік. Це епоха прав людини й демократії, і миру, в якому КПК немає місця".

    Шеллі Чжан і Метт Гнайзда, Велика Епоха
  • На форумі в Нью-Йорку обговорювалося питання про падіння КПК

    На форумі в Нью-Йорку обговорювалося питання про падіння КПК

    На форумі "Глобальна стратегія Китаю і внутрішня криза", що відбувся в середині листопада, розглядалося питання про те, що найбільшою кризою, перед якою опинився китайський режим, є рух виходу з лав Комуністичної партії Китаю.

    #img_left#Форум відбувся завдяки організаціям Майбутній форум Китаю і Секретні новини Китаю. Він проходив у відомому готелі ”Вальдорф Асторія” у Нью-Йорку. Виступали віце-президент Європейського Парламенту Едвард Макміллан-Скотт, захисник прав людини в Китаї Вій Цзіншен (Wei Jingsheng) і член законодавчих зборів штату Нью-Йорк, США, Майкл Бенджамін.

    За допомогою Інтернету до них також приєднався Цзя Цзя (Jia Jia), колишній генеральний секретар Асоціації експертів із науки й техніки провінції Шаньсі (Shanxi). Цзя перебуває на цей час у Таїланді, у нього тимчасовий статус біженця. Він утік із Китаю до Тайваню минулого місяця і чекає надання політичного притулку.

    Цзя говорив із приводу "хвилі виходу з Комуністичної партії Китаю". Це тема, із якою він знайомий як колишній комуністичний лідер; і як високопоставлена офіційна особа Китаю до цього моменту він відкрито підтримував рух виходу із КПК, перебуваючи на своїй посаді.

    Відповідно до слів Цзя, багато чиновників планують "запасні виходи", відправляючи свій капітал і родичів за кордон. " Кожен, хто може знайти спосіб утекти з материкового Китаю, – сказав Цзя, – намагається зробити це. Вони всі кажуть, що комуністичній партії настав кінець, і треба тікати зараз, тому що КПК може несподівано закрити двері, і тоді більше не буде ніякого порятунку".

    Аннетт Го (Annette Guo), головний редактор ”Великої Епохи”, і захисник демократії Вей Цзіншен звернулися до питання про те, як зовнішня політика китайського режиму пристосована до приховування його внутрішньої кризи. Го сказала, що китайський режим використовував націоналізм, щоб відволікти своїх людей, а Вей пояснив, що Китай намагається використовувати ядерну ситуацію з Північною Кореєю для зближення із заходом, видаючи себе за раціональнішого партнера.

    Член місцевих законодавчих зборів штату Нью-Йорк, Майкл Бенджамін, висловив таку ж думку. Він назвав "подвійною грою" політику, яку проводить китайський режим: "Вони представляють громадськості всього світу фальшиву картину реального життя в Китаї за допомогою своєї пропаганди. Ми повинні впевнитися, що ця "подвійна гра" буде викрита, і ми зможемо почати Олімпійські ігри 2008 року".

    Віце-президент Європейського Парламенту Едвард Макміллан-Скотт виклав основні директиви форуму, зосереджуючись на своєму досвіді з правами людини в Китаї, а особливо на його таємній зустрічі в Пекіні в травні для розслідування злочинів, пов’язаних із видалянням органів у практикуючих Фалуньгун, організованих КПК. Макміллан-Скотт також висловив своє захоплення мужністю людей, які вийшли з лав КПК, і заявив, що ця кампанія повинна бути підтримана урядами вільних країн в усьому світі.

    Бенджамін також аналогічно висловився щодо того факту, що 15 мільйонів чоловік вийшли з лав Комуністичній партії Китаю і споріднених з нею організацій: "Це переконлива перемога, яка демонструє, що є ті, хто бажає встати і, не побоявшись, сказати: ”Ми достатньо терпіли. Ми хочемо демократії, і ми хочемо мати вільне життя”, – і це треба поважати".

    Форум закінчився нотою підтримки, але також і попередження.

    "Кожен знає, – сказав Макміллан-Скотт, – що китайський режим добігає кінця. Я тільки хочу сказати людям у Китаї, які є винними в злочинах геноциду, таких як видаляння органів в ув’язнених практикуючих Фалуньгун, – ми знаємо ваші імена. Ми знаємо, що ви робите …, і ви будете покарані. Це 2006 рік. Це епоха прав людини й демократії, і миру, в якому КПК немає місця".

    Шеллі Чжан і Метт Гнайзда, Велика Епоха
  • Кому вирішувати, чи надати Африці допомогу розміром $20 млрд.?

    Кому вирішувати, чи надати Африці допомогу розміром $20 млрд.?

    #img_left_nostream#Президент Китаю Ху Цзіньтао провів у Пекіні дводенний Форум китайсько-африканської співпраці (ФКАС). Він заявив 48-ми країнам-учасникам цього саміту, що Китай анулює $10 млрд. боргу, який заборгували бідні країни Африки, виділить на розвиток китайсько-африканських відносин $5 млрд., щоб привернути інвестиції китайських компаній до Африки і надасть Африці $5 млрд. пільгових позик і споживчих кредитів.

    Яку мету мають його наміри? Відповідь очевидна. Типовий зразок установлення політичного курсу Комуністичної партії Китаю (КПК) виглядає таким чином: пропозиція про допомогу Африці поступає в міністерство закордонних справ, міністерство фінансів та інші відомства, такі як Центральна керівна група КПК із міжнародних відносин. Потім Політичне бюро Центрального Комітету і його постійні комісії схвалюють пропозицію. І, нарешті, президент Ху в найбільш відповідний для китайської компартії час, обнародує ухвалене рішення.

    Проте законність і прозорість цього рішення сумнівні. Адже справа стосується мільярдів доларів платників податків і легітимності діючої системи. Я вважаю, що КПК до того, як підтвердити план допомоги Африці, проводила усестороннє дослідження. Вона повинна була впевнитися, що цей план принесе істотний прибуток. Фактично, я можу перерахувати три стратегічні мети, які передбачається досягти цим рішенням:

    • це може стримувати Тайвань на його шляху до незалежності. Серед 24 країн, що підтримують дипломатичні відносини з Тайванем, 5 – африканські країни, які були запрошені Пекіном для участі у ФАКС. Якщо цей план допомоги Африці буде реалізований, дипломатичні відносини Тайваню з країнами Африки похитнуться. Це багато в чому може обмежити присутність Тайваню на міжнародній арені.

    • метою розвитку економічних і торгових відносин з африканськими країнами, чи то у формі інвестиційного капіталу, або ж надання Африці експортних кредитів, є відкриття африканських ринків для китайських товарів та імпорту звідти сировини і природних ресурсів, таких як нафта, ліс і руда.

    • це може частково нейтралізувати критику деяких представників міжнародного співтовариства, які звинувачують Китай у практиці нового колоніалізму в Африці, хоча за деякими оцінками КПК готова допомогти Африці та її населенню грошима, які вона у них і взяла. Крім того, європейські й американські країни вже перестали звертати увагу на Африку. Тепер Китаю набагато легше підсилити свій вплив на чорному континенті і завершити там свої довгострокові проекти.

    Проте навіть якщо надання допомоги африканським країнам принесе Китаю прибуток, наскільки багато Китаю потрібно вкласти в них? Якщо це вигідно народу і сприяє мирному розвиткові Китаю, чом би не збільшити розмір допомоги $30 або $40 млрд.? Звичайно ж, остаточне рішення ухвалювалося лідерами КПК, які обговорювали фінансову позицію Китаю на основі проведеного експертами усестороннього дослідження.

    Між іншим, це гроші китайського народу (20 мільярдів дорівнюють 5 % загального доходу чиновників усіх рівнів за рік). Навіть якщо рішення, прийняті верховним керівництвом, завжди «мудрі» і «правильні», але чи схвалені вони китайським народом? Ці гроші будуть виплачені з його кишені. Принаймні люди мають право знати про причини ухвалення цього рішення.

    Інакше кажучи, невже для цих грошей не можна знайти вигіднішого застосування у себе в країні? Наприклад, витратити їх на систему соціального захисту китайських громадян – на лікування хворих, на створення фондів допомоги безробітним, на освіту і багато на що інше.

    Деякі припускають, що так звана допомога розміром $20 мільярдів – це тільки гра КПК. Китаю не доведеться платити гроші. Після зменшення обсягів допомоги з різних причин, Африці нададуть тільки невелику суму грошей, тоді як китайські підприємства зможуть отримати вигоду. Але хто вирішує, які люди, організації та підприємства повинні отримати користь, допомагаючи Африці? Як громадськість може контролювати цей процес?

    Пекін зробив усе тихо й потайки. Громадськість не отримала ніяких пояснень щодо деталей цієї допомоги Африці. (Вищевикладений аналіз – тільки моя власна думка, а не офіційне пояснення.) Чому саме $20 мільярди? Чому допомога надається саме таким чином? Чому гроші не витрачаються  всередині Китаю?

    Найбільше зростання Китаю відбувається в економічній сфері, отже, фінансові доходи уряду від обсягу продажів, що збільшується, також зростатимуть. Встановлення відвертості і прозорості ухвалення великих фінансових рішень з обговоренням у суспільстві – ось питання, що вимагає невідкладного розгляду.

    The Epoch Times (Велика Епоха)

  • Кому вирішувати, чи надати Африці допомогу розміром $20 млрд.?

    Кому вирішувати, чи надати Африці допомогу розміром $20 млрд.?

    #img_left_nostream#Президент Китаю Ху Цзіньтао провів у Пекіні дводенний Форум китайсько-африканської співпраці (ФКАС). Він заявив 48-ми країнам-учасникам цього саміту, що Китай анулює $10 млрд. боргу, який заборгували бідні країни Африки, виділить на розвиток китайсько-африканських відносин $5 млрд., щоб привернути інвестиції китайських компаній до Африки і надасть Африці $5 млрд. пільгових позик і споживчих кредитів.

    Яку мету мають його наміри? Відповідь очевидна. Типовий зразок установлення політичного курсу Комуністичної партії Китаю (КПК) виглядає таким чином: пропозиція про допомогу Африці поступає в міністерство закордонних справ, міністерство фінансів та інші відомства, такі як Центральна керівна група КПК із міжнародних відносин. Потім Політичне бюро Центрального Комітету і його постійні комісії схвалюють пропозицію. І, нарешті, президент Ху в найбільш відповідний для китайської компартії час, обнародує ухвалене рішення.

    Проте законність і прозорість цього рішення сумнівні. Адже справа стосується мільярдів доларів платників податків і легітимності діючої системи. Я вважаю, що КПК до того, як підтвердити план допомоги Африці, проводила усестороннє дослідження. Вона повинна була впевнитися, що цей план принесе істотний прибуток. Фактично, я можу перерахувати три стратегічні мети, які передбачається досягти цим рішенням:

    • це може стримувати Тайвань на його шляху до незалежності. Серед 24 країн, що підтримують дипломатичні відносини з Тайванем, 5 – африканські країни, які були запрошені Пекіном для участі у ФАКС. Якщо цей план допомоги Африці буде реалізований, дипломатичні відносини Тайваню з країнами Африки похитнуться. Це багато в чому може обмежити присутність Тайваню на міжнародній арені.

    • метою розвитку економічних і торгових відносин з африканськими країнами, чи то у формі інвестиційного капіталу, або ж надання Африці експортних кредитів, є відкриття африканських ринків для китайських товарів та імпорту звідти сировини і природних ресурсів, таких як нафта, ліс і руда.

    • це може частково нейтралізувати критику деяких представників міжнародного співтовариства, які звинувачують Китай у практиці нового колоніалізму в Африці, хоча за деякими оцінками КПК готова допомогти Африці та її населенню грошима, які вона у них і взяла. Крім того, європейські й американські країни вже перестали звертати увагу на Африку. Тепер Китаю набагато легше підсилити свій вплив на чорному континенті і завершити там свої довгострокові проекти.

    Проте навіть якщо надання допомоги африканським країнам принесе Китаю прибуток, наскільки багато Китаю потрібно вкласти в них? Якщо це вигідно народу і сприяє мирному розвиткові Китаю, чом би не збільшити розмір допомоги $30 або $40 млрд.? Звичайно ж, остаточне рішення ухвалювалося лідерами КПК, які обговорювали фінансову позицію Китаю на основі проведеного експертами усестороннього дослідження.

    Між іншим, це гроші китайського народу (20 мільярдів дорівнюють 5 % загального доходу чиновників усіх рівнів за рік). Навіть якщо рішення, прийняті верховним керівництвом, завжди «мудрі» і «правильні», але чи схвалені вони китайським народом? Ці гроші будуть виплачені з його кишені. Принаймні люди мають право знати про причини ухвалення цього рішення.

    Інакше кажучи, невже для цих грошей не можна знайти вигіднішого застосування у себе в країні? Наприклад, витратити їх на систему соціального захисту китайських громадян – на лікування хворих, на створення фондів допомоги безробітним, на освіту і багато на що інше.

    Деякі припускають, що так звана допомога розміром $20 мільярдів – це тільки гра КПК. Китаю не доведеться платити гроші. Після зменшення обсягів допомоги з різних причин, Африці нададуть тільки невелику суму грошей, тоді як китайські підприємства зможуть отримати вигоду. Але хто вирішує, які люди, організації та підприємства повинні отримати користь, допомагаючи Африці? Як громадськість може контролювати цей процес?

    Пекін зробив усе тихо й потайки. Громадськість не отримала ніяких пояснень щодо деталей цієї допомоги Африці. (Вищевикладений аналіз – тільки моя власна думка, а не офіційне пояснення.) Чому саме $20 мільярди? Чому допомога надається саме таким чином? Чому гроші не витрачаються  всередині Китаю?

    Найбільше зростання Китаю відбувається в економічній сфері, отже, фінансові доходи уряду від обсягу продажів, що збільшується, також зростатимуть. Встановлення відвертості і прозорості ухвалення великих фінансових рішень з обговоренням у суспільстві – ось питання, що вимагає невідкладного розгляду.

    The Epoch Times (Велика Епоха)

  • Вражаючий виступ «Божественна Велич»

    Вражаючий виступ «Божественна Велич»

    #img_left_nostream#НЬЮ-ЙОРК. Відкривається брама в піднебесну. Небесні істоти в традиційних китайських нарядах парами спускаються на землю, щоб нагородити своєю присутністю людство. Це був один із перших номерів, які відкривали програму «Божественна Велич», організовану телебаченням ”Нова Династія Тан” (New Tang Dynasty TV). Попередній перегляд програми, яка є частиною щорічного китайського новорічного Гала-концерту, відбувся 29 жовтня.

    На відміну від більшості бродвейських постановок, постановки ”Нової Династії Тан” не дотримуються одного сюжету, натомість вони складаються з різних танцювальних і вокальних номерів, а також гри на музичних інструментах. В основу кожного номера закладений свій сюжет.

    Професійна майстерність танцюристів та їхня хореографія прекрасні. У «Монгольському танці з чашами» юні дівчатка, одягнені в костюми північних жителів рівнин, стрибають, кружляють і виконують трюки в монгольських танцювальних традиціях, утримуючи при цьому на голові по три чаші.

    Інша блискуча постановка – «Цвітіння слив», в якій танцівниці використовують китайські віяла, що легко повертаються, зображаючи життя квітки сливи. Ці квіти – одні з найбільш улюблених китайцями, тому що вони можуть розпускатися під час холодної зими. Найяскравішим номером став «Танець дракона», в якому десять чоловіків управляють тілом неонового дракона, який звивається, кружляючи й танцюючи на сцені.

    Деякі музичні номери стали вже популярними. Наприклад, дует на цитрі, в якому два інструменти представляють голоси двох феніксів, що злітають у піднебессі, і соло на ерху (двострунна віолончель), під назвою «Доля», що продемонструвало, як один інструмент може заповнити зал чарівливим звуком.

    Концерт триває й стає ясно, що номери програми представляють набагато більшу картину, ніж просто оповідають про окремо взяті сюжети. Публіку знайомлять (усього лише за дві години, не рахуючи перерви) з Китаєм, китайською культурою, її історією, фольклором, міфами й легендами. Розповідають, ким були китайці і ким вони стали, а також показують, ким ще не пізно стати.  

    Це чудове видовище. Деякі цікаві постановки були представлені в «оперних танцях», що розповідають міфи й легенди з китайської історії. Це легенда «Коли очі лева стають червоними». Вона розповідає, як завдяки співчуттю однієї жінки було врятовано село. Інше оповідання – «Шлях Дао» – про пошуки молодою людиною Даоського вчителі, і ще відома всім історія про відважну дівчину Мулан.

    У виступі були також номери, які звертали увагу на проблеми сучасного Китаю. Наприклад, номер «Мрія дитини», яка показує страждання безневинної дитини від репресій, а також пісня у виконанні Бай Сюе «Туга за будинком», в якій вона сподівається на нове відродження її землі і народу.

    Кожен окремий номер просочений китайською культурою. Багато що з декорацій схоже на традиційний китайський живопис тушшю і фарбами. Прекрасний ефект був досягнутий за допомогою спецефектів, таких як снігопад у китайському пейзажі «Розквіт слив» або зображення Даоського вчителя та його учня, які летять на японських журавлях.

    Журнал Billboard зарахував Гала-концерт ”Нової Династії Тан” (ТБ НДТ) до одних із 10 найпопулярніших шоу лютого 2006 року. Програми «Божественна Велич», «Чудеса свят» і «Захоплюючий китайський Новий рік» прекрасні і пропонують глядачам незабутні враження.

    The Epoch Times (Велика Епоха)