Blog

Город Виго, расположенный в Галисии на северо-западном побережье Испании, принял строгие меры против людей, которые мочатся в воду или на пляже. Они будут оштрафованы на сумму до 750 евро.

Отныне в муниципалитете Виго “мочильщики”, пойманные за этим занятием на пляже, могут быть оштрафованы, как сообщила испанская радиостанция Cadena SER в репортаже, переданном Le Parisien. То, что было, по общему признанию, обычной практикой, больше не допускается.

Муниципалитет отмечает, что эта привычка не только противоречит хорошим манерам, но и, что более важно, не соблюдает самые элементарные правила гигиены. Это явление становится все более выраженным с прибытием летних посетителей.

Как обеспечить соблюдение этой меры?

Но если на бумаге эта мера легко применима, то в реальной жизни она будет несколько сложнее. Нелегко будет опознать человека, облегчающего себя в воде. Однако для того, чтобы эта мера соблюдалась как можно чаще, муниципалитет намерен установить больше общественных туалетов вокруг пляжа.

Кроме того, правила больше не позволят людям пользоваться мылом на пляже или в близлежащих душевых. Барбекю также будут запрещены. Людей также будут наказывать за такие проступки, как оставление мусора на пляже.

Місто Віго, розташоване в Галісії на північно-західному узбережжі Іспанії, вжило суворих заходів проти людей, які мочаться у воду або на пляжі. Вони будуть оштрафовані на суму до 750 євро.

Відтепер у муніципалітеті Віго “подзюрники”, впіймані за цим заняттям на пляжі, можуть бути оштрафовані, як повідомила іспанська радіостанція Cadena SER у репортажі, переданому Le Parisien. Те, що було, за загальним визнанням звичайною практикою, більше не допускається.

Муніципалітет зазначає, що ця звичка не тільки суперечить хорошим манерам, але і, що важливіше, не дотримується найпростіших правил гігієни. Це стає все більш вираженим із прибуттям літніх відвідувачів.

Як забезпечити дотримання цього заходу?

Але якщо на папері цей захід легко застосовний, то в реальному житті він буде дещо складнішим. Нелегко буде впізнати людину, яка полегшує себе у воді. Однак для того, щоб цей захід дотримувався якнайчастіше, муніципалітет має намір встановити більше громадських туалетів навколо пляжу.

Крім того, правила більше не дозволять людям користуватися милом на пляжі або в душових. Барбекю також буде заборонено. Людей також каратимуть за такі провини, як залишення сміття на пляжі.

Китайський письменник Цао Тянь заявив, що відмовляється прийняти російську літературну премію на знак протесту проти того, що Росія займає частину китайських територій, а також проти вторгнення Росії до України. У Китаї вся інформація про це відразу ж зазнала цензури.

21 червня було обрано 198 лауреатів Російської міжнародної премії в галузі оригінальної літератури 2022 року, у тому числі 4 китайських поети, серед яких був і Цао Тянь.

Наступного дня Тянь публічно заявив у соціальних мережах, що відмовляється від нагороди та грошового призу, висловлюючи таким чином свою антивоєнну позицію, а також закликав до миру в усьому світі та солідарності з українським народом.

У найбільшій китайській соцмережі WeChat деякі користувачі похвалили Тяня, сказавши, що він має твердість духу. Проте в цей час усі повідомлення в WeChat на цю тему піддаються цензурі, а замість заяви Тяня з’являється напис «контент не може бути переглянутий через порушення». Повідомлення у китайських ЗМІ на цю тему також було видалено за одну ніч.

У своїй заяві Цао Тянь зокрема написав: «Література не має меж, але письменники мають батьківщину! Росія — це країна, яка захопила найбільше китайських територій. …Особливо зараз, коли Росія відверто напала на Україну та проливає кров українського народу, для мене було б безсовісно прийняти цю нагороду».

Цао Тянь народився у повіті Ланькао провінції Хенань у 1968 році. У 1989 р. закінчив юридичний факультет Хенанського університету зі ступенем доктора юридичних наук, працював юристом і репортером, а потім обіймав посаду директора місцевої компанії Fengyasong Real Estate Co., Ltd.

Після того, як Росія вдерлася в Україну, Пекін надає Кремлю потужну підтримку в економіці, дипломатії та громадській думці.

За матеріалами NTDTV

Китайский писатель Цао Тянь заявил, что отказывается принять российскую литературную премию в знак протеста против того, что Россия занимает часть китайских территорий, а также против вторжения России в Украину. В Китае вся информация об этом сразу же подверглась цензуре.

21 июня были выбраны 198 лауреатов Российской международной премии в области оригинальной литературы 2022 года, в том числе 4 китайских поэта, среди которых был и Цао Тянь.

На следующий день Тянь публично заявил в социальных сетях, что отказывается от награды и денежного приза, выражая таким образом свою антивоенную позицию, а также призвал к миру во всем мире и солидарности с украинским народом.

В самой крупной китайской соцсети WeChat некоторые пользователи похвалили Тяня, сказав, что он обладает твёрдостью духа. Однако в настоящее время все сообщения в WeChat по этой теме подвергаются цензуре, а вместо заявления Тяня появляется надпись «контент не может быть просмотрен из-за нарушений». Сообщения в китайских СМИ на эту тему также были удалены за одну ночь.

В своём заявлении Цао Тянь в частности написал: «Литература не имеет границ, но у писателей есть родина! Россия — это страна, которая захватила больше всего китайских территорий. …Особенно сейчас, когда Россия откровенно напала на Украину и проливает кровь украинского народа, для меня было бы бессовестно принять эту награду».

Цао Тянь родился в уезде Ланькао провинции Хэнань в 1968 году. В 1989 г. окончил юридический факультет Хэнаньского университета со степенью доктора юридических наук, работал юристом и репортёром, а затем занимал пост директора местной компании Fengyasong Real Estate Co., Ltd.

После того, как Россия вторглась в Украину, Пекин оказывает Кремлю мощную поддержку в экономике, дипломатии и общественном мнении.

По материалам NTDTV

Огляд доктора Енн Корсон.

Людське тіло — безперечно диво, але про це легко забути, якщо зосередитись на його недоліках. Один із таких нюансів, на якому деякі зациклюються, відомий як целюліт.

Целюліт — це, по суті, жир із “горбистою” текстурою. Від нього більше страждають жінки, але деякі чоловіки теж схильні до цієї особливості. Для жінок це надзвичайно поширене явище. Від 85 до 98% жінок у якийсь момент свого життя стикаються з появою целюліту, у багатьох він викликає сором’язливість і огиду. Надлишок жиру на тілі сам по собі приносить розчарування, а схожий на попкорн рельєф целюліту загострює увагу на цих почуттях.

Деякі стверджують, що наша ненависть до целюліту — це лише результат сучасних стандартів краси. Цей феномен горбистого жиру існував завжди, але раніше він не був такою вже великою проблемою. Погляньте, наприклад, на фігури на картинах Пітера Пауля Рубенса, і ви побачите безліч свідчень 17 століття, які демонструють цю помітну текстуру у всій її рельєфній красі. Однак у ті часи не було навіть слова «целюліт», і тим паче не було приводу для занепокоєння.

Поняття целюліту народилося у 20 столітті, але його історія почалася дещо раніше. Це слово, яке вперше з’явилося у французькому медичному словнику, опублікованому в 1873 році, насправді не мало нічого спільного з ямочками на шкірі, які ми знаємо сьогодні. Натомість воно використовувалося для опису болючої, запаленої тканини, що виникає в результаті бактеріального захворювання шкіри, відомого як целюліт.

Якимось чином це слово почало позначати текстурований жир, а не целюліт, і відтоді означає фізичний дефект. Починаючи з 1930-х років, французькі журнали краси стали виділяти целюліт як «жіночу проблему», що виникає через скупчення токсинів у жирі. У США ця проблема була вперше популяризована журналом Vogue у статті 1968 «Целюліт: Нова назва для жиру, який ви не могли скинути раніше». У статті описується боротьба однієї молодої жінки з цією проблемою, “що нагадує сир”.

Слідом за такими редакційними статтями пройшов цілий потік кремів і процедур, які стверджують, що розгладжують горбики. Проте, зазвичай, вони не виправдовують очікувань. Федеральній торговій комісії США доводиться періодично подавати колективні позови проти компаній, які рекламують антицелюлітні засоби через необґрунтовані заяви. Ефективніші інвазивні процедури, спрямовані на лікування целюліту, такі як ліпосакція та ін’єкції силікону, часто призводять до поглиблення ямочок, а не до їх зникнення, і навіть викликають серйозніші проблеми.

Хоча колись целюліт розглядався як хвороба, сьогодні лікарі вважають його скоріше естетичною проблемою. Десятиліття тому вчені розкрили маркетингову складову та дезінформацію, які торкалися цієї природної особливісті жіночого жиру. У дослідженні 1978 року, опублікованому в «Журналі дерматологічної хірургії та онкології» під назвою «Так званий целюліт: Вигадана хвороба», дослідники пишуть, що лікарі зобов’язані «роз’яснювати той факт, що целюліт не хвороба, а результат типової для жіночої статі будови шкіри та природний наслідок старіння».

Навіть якщо це не хвороба, вам все одно може не подобається, як він виглядає. Але врахуйте, що виправлення целюліту – справа, скоріш за все, безнадійна. Як косметичні, так і медичні процедури, створені задля усунення целюліту, виявилися відверто невдалими. В огляді літератури з целюліту за 2004 рік, в якому розглядалися фізіологія та лікування цієї особливості, було зроблено висновок: «По-справжньому ефективних методів лікування целюліту не існує».

Проникнення крізь мережу колагенових волокон

Отже, що таке целюліт? Чому він переважно жіночий, і як він з’являється на тілі?

По-перше, це пов’язано з надмірністю жиру. Оскільки жіноче тіло створено для виношування та вигодовування дітей, у ньому зазвичай міститься на 10-15% більше жиру, ніж у чоловічому тілі. А целюліт найчастіше з’являється там, де у жінок накопичується жир (сідниці та стегна), хоча іноді він може з’являтися на животі та верхній частині рук. Більше жиру — більша ймовірність утворення целюліту.

Гормони також грають свою роль. Доведено, що естроген, головний жіночий гормон, робить великий внесок у розвиток целюліту. Ця горезвісна “текстура апельсинової шкірки” часто з’являється, коли жінка приймає протизаплідні таблетки або вступає у фазу гормональних змін у своєму житті.

Целюліт може з’явитися після статевого дозрівання, але, як правило, він з’являється у жінок старше 40 років. Це може бути пов’язане з гормональними змінами або з тим, що з віком шкіра стає більш пухкою, роблячи помітною текстуру під поверхнею шкіри.

Втрата жиру здається найкращим способом позбутися целюліту. Однак слід враховувати, що ця текстура може з’явитися й у струнких жінок. Експерти стверджують, що “пагорби та долини” створює не жир як такий, а взаємозв’язок між жиром та сполучною тканиною.

Якби вдалося зазирнути під шкіру, можна було б знайти мережу з колагенових білкових волокон, яка утримує жир на місці. Там, де ділянки жиру прориваються крізь мережу, виникає целюліт. У чоловіків, як правило, колагенова мережа щільніша, ніж у жінок. Вік, естроген та поганий м’язовий тонус можуть ще більше послабити цю мережу, внаслідок чого жир просочується крізь неї. Деякі засоби для лікування целюліту можуть допомогти привести в тонус цю сітку і зменшити видимість горбиків, але ефект від них тимчасовий, оскільки вони повертаються після припинення лікування.

Хоча не існує засобів, які надійно і надовго підтягують сполучну тканину, зміна способу життя може допомогти. Наприклад, доведено, що куріння сигарет послаблює колаген та призводить до обвисання шкіри. Одне дослідження показало, що в жінок, які палять, з генетичною схильністю до целюліту більш ніж у 13 разів вище ймовірність розвитку целюліту середнього та тяжкого ступеня.

За матеріалами The Epoch Times USA

Обзор доктора Энн Корсон

Человеческое тело – это бесспорное чудо, но об этом легко забыть, если сосредоточиться на его недостатках. Один из таких нюансов, на котором некоторые зацикливаются, известен как целлюлит.

Целлюлит – это, по сути, жир с бугристой текстурой. От него страдают в основном женщины, но некоторые мужчины тоже подвержены этой особенности. Для женщин это невероятно распространенное явление. От 85 до 98% женщин в какой-то момент своей жизни сталкиваются с появлением целлюлита, у многих он вызывает стыд, стеснение и отвращение. Избыток жира на теле сам по себе приносит разочарование и досаду. Похожий на попкорн рельеф целлюлита заостряет внимание на этих чувствах.

Некоторые утверждают, что наша ненависть к целлюлиту – это всего лишь результат современных стандартов красоты. Этот феномен бугристого жира существовал всегда, но раньше он не был такой уж большой проблемой. Взгляните, например, на плотные фигуры на картинах Питера Пауля Рубенса, и вы увидите множество свидетельств 17 века, демонстрирующих эту заметную текстуру во всей её рельефной красе. Однако в те времена не было даже слова «целлюлит», и уж тем более не было повода для беспокойства.

Понятие целлюлита родилось в 20 веке, но его история началась несколько раньше. Это слово, впервые появившееся во французском медицинском словаре, опубликованном в 1873 году, на самом деле не имело ничего общего с ямочками на коже, которые мы знаем сегодня. Вместо этого оно использовалось для описания болезненной, воспаленной ткани, возникающей в результате бактериального заболевания кожи, известного как целлюлит.

Каким-то образом это слово перекочевало и стало обозначать текстурированный жир, а не целлюлит, и с тех пор означает физический дефект. Начиная с 1930-х годов, французские журналы красоты стали выделять целлюлит как «женскую проблему», которая возникает из-за скопления токсинов в жире. В США эта проблема была впервые популяризирована журналом Vogue в статье 1968 года «Целлюлит: Новое название для жира, который вы не могли сбросить раньше». В статье описывается борьба одной молодой женщины с этой проблемой, напоминающей творог.

Вслед за такими редакционными статьями последовал целый поток кремов и процедур, которые утверждают, что разглаживают бугорки. Однако, как правило, они не оправдывают ожиданий. Федеральной торговой комиссии США приходится периодически подавать коллективные иски против компаний, рекламирующих антицеллюлитные средства, из-за необоснованных заявлений. Более эффективные инвазивные процедуры, направленные на лечение целлюлита, такие как липосакция и инъекции силикона, часто приводят к углублению ямочек, а не к их исчезновению, и даже вызывают более серьезные проблемы.

Хотя когда-то целлюлит преподносился как болезнь, сегодня врачи считают его скорее эстетической проблемой. Десятилетия назад ученые раскрыли маркетинговую составляющую и дезинформацию, которые висели над этой естественной особенностью женского жира. В исследовании 1978 года, опубликованном в «Журнале дерматологической хирургии и онкологии» под названием «Так называемый целлюлит: Выдуманная болезнь», исследователи пишут, что врачи обязаны «разъяснять тот факт, что целлюлит не болезнь, а результат типичного для женского пола строения кожи и естественное следствие старения».

Даже если это не болезнь, вам все равно может не нравиться, как он выглядит. Но учтите, что исправление целлюлита – дело, скорее всего, безнадежное. Как косметические, так и медицинские процедуры, направленные на устранение целлюлита, оказались откровенно неудачными. В обзоре литературы по целлюлиту за 2004 год, в котором рассматривались физиология и лечение этой особенности, был сделан вывод: «По-настоящему эффективных методов лечения целлюлита не существует».

Проникновение сквозь сеть коллагеновых волокон

Итак, что же такое целлюлит? Почему он в основном женский, и как он появляется на теле?

Во-первых, это связанно с избыточностью жира. Поскольку женское тело создано для вынашивания и вскармливания детей, в нем обычно содержится на 10-15% больше жира, чем в мужском. А целлюлит чаще всего появляется там, где у женщин накапливается жир (ягодицы и бедра), хотя иногда он может появляться на животе и верхней части рук. Больше жира – больше вероятность образования целлюлита.

Гормоны тоже играют свою роль. Доказано, что эстроген, главный женский гормон, вносит основной вклад в развитие целлюлита. Эта пресловутая текстура апельсиновой корки часто появляется, когда женщина принимает противозачаточные таблетки или вступает в фазу гормональных изменений в своей жизни.

Целлюлит может появиться после полового созревания, но, как правило, он появляется у женщин старше 40 лет. Это может быть связано с гормональным фоном или с тем, что с возрастом кожа становится более рыхлой, делая заметной текстуру под поверхностью кожи.

Потеря жира кажется самым прямым способом избавиться от целлюлита. Однако следует учитывать, что эта текстура может появиться и у стройных женщин. Эксперты утверждают, что холмы и долины создает не жир как таковой, а взаимосвязь между жиром и соединительной тканью.

Если бы удалось заглянуть под кожу, то можно было бы обнаружить сеть из коллагеновых белковых волокон, которая удерживает жир на месте. Там, где участки жира прорываются сквозь эту сеть, возникает целлюлит. У мужчин, как правило, коллагеновая сеть более плотная, чем у женщин. Возраст, эстроген и плохой мышечный тонус могут еще больше ослабить эту сеть, в результате чего жир просачивается сквозь нее. Некоторые средства для лечения целлюлита могут помочь привести в тонус эту сетку и уменьшить видимость бугорков, но эффект от них временный, так как бугорки возвращаются после прекращения лечения.

Хотя не существует средства, которое надежно и надолго подтягивает соединительную ткань, изменение образа жизни может помочь. Например, доказано, что курение сигарет ослабляет коллаген и приводит к обвисанию кожи. Одно исследование показало, что у курящих женщин с генетической предрасположенностью к целлюлиту более чем в 13 раз выше вероятность развития целлюлита средней и тяжелой степени.

По материалам The Epoch Times USA

Суддя Верховного суду Кларенс Томас написав у п’ятницю, що верховний суд має переглянути рішення про контрацепцію, одностатеві стосунки та одностатеві шлюби, прийнявши від свого імені точку зору, що атакує Roe v. Wade (історичне рішення Верховного Суду США щодо законності абортів).

Призначений республіканцями суддя стверджував, що Верховний суд має повернутись до розгляду інших питань, які стали прецедентами у попередніх розглядах.

“Я пишу окремо, щоб наголосити на другій, більш фундаментальній причині, через яку аборт не повинен прикриватися рішенням про належну правову процедуру”, — написав суддя Томас. “Історія рясніє значними доказами того, що “належна правова процедура” навряд чи вимагає від виконавчої та судової влади дотримання законодавчого чи загального права за позбавлення людини життя, свободи чи власності”.

Своїм рішенням, ухваленим у п’ятницю, “суд загалом відмовляється втручатися в основну юриспруденцію належної правової процедури або застосування цієї доктрини в інших конкретних контекстах”, — йдеться у листі (pdf), додаючи, що такі справи, як Griswold v. Connecticut (надання одруженим людям права на отримання протизаплідних засобів), а також Lawrence v.Texas (надання права вступати у будь-який вид сексуального акту за взаємною згодою наодинці) та Obergefell v. Hodges (надання права на одностатеві шлюби) мають бути переглянуті.

Я згоден, що “ніщо на думку [суду] не повинно ставити під сумнів прецеденти, не пов’язані з абортами”, — додав він, посилаючись на думку більшості, висловлену суддею Семюелем Аліто у п’ятницю.

Проте суддя стверджував, що на підставі цього прецеденту “у майбутніх справах нам доведеться переглянути всі суттєві питання цього суду, пов’язані з прецедентами належної правової процедури, включаючи Griswold, Lawrence та Obergefell”.

Постанова 6-3 залишила в силі заборону Міссісіпі на аборти після 15 тижнів, що прямо суперечить рішенню Roe v. Wade, згідно з яким штати дозволяють аборти до життєздатності плода, приблизно до 24 тижнів. Ця постанова також скасувала рішення 1992 року у справі Planned Parenthood v. Casey від 1992 року, що підтвердило рішення Roe.

“Рішення Roe із самого початку було явно помилковим”, — написав суддя Аліто від імені більшості, скасувавши два знакові рішення. “Його аргументація була відверто недостатньою, і це рішення мало згубні наслідки. І далекі від того, щоб забезпечити національне вирішення проблеми абортів, Roe та Casey загострили дебати та посилили розбіжності”.

“Настав час прислухатися до Конституції та повернути питання про аборти на розгляд обраних представників народу”, — продовжив він.

Коли рішення суду рознеслося Вашингтоном, натовпи активістів руху за життя, які вже кілька днів збиралися біля будівлі Верховного суду США, вибухнули радісними криками.

“Я у захваті”, — сказала 36-річна Емма Крейг, представниця організації Pro Life San Francisco. “Аборт — це найбільша трагедія нашого покоління, і через 50 років ми із соромом озирнемося на 50 років, що пройшли під егідою Roe v. Wade”.

Закон штату Міссісіпі був заблокований судами нижчої інстанції, оскільки він порушував прецедент Верховного суду щодо прав на аборт. У штатах, очолюваних демократами, аборти, найімовірніше, залишаться законними.

Нині понад десяток штатів мають закони, які захищають права аборт. Навпаки, останніми роками багато республіканських штатів прийняли обмеження на аборти всупереч рішенню Roe.

Судья Верховного суда Кларенс Томас написал в пятницу, что верховный суд должен пересмотреть решения о контрацепции, однополых отношениях и однополых браках, приняв от своего имени точку зрения, атакующую Roe v. Wade (историческое решение Верховного Суда США относительно законности абортов).

Назначенный республиканцами судья утверждал, что Верховный суд должен вернуться к рассмотрению других вопросов, которые стали прецедентами в предыдущих разбирательствах.

“Я пишу отдельно, чтобы подчеркнуть вторую, более фундаментальную причину, по которой аборт не должен прикрываться решением о надлежащей правовой процедуре”, – написал судья Томас. “История изобилует значительными доказательствами того, что “надлежащая правовая процедура” вряд ли требует от исполнительной и судебной власти соблюдения законодательного или общего права при лишении человека жизни, свободы или собственности”.

Своим решением, принятым в пятницу, “суд в целом отказывается вмешиваться в основную юриспруденцию надлежащей правовой процедуры или применение этой доктрины в других конкретных контекстах”, – говорится в письме (pdf), добавляя, что такие дела, как Griswold v. Connecticut (предоставление женатым людям права на получение противозачаточных средств), а также Lawrence v. Texas (предоставление права вступать в любой вид сексуального акта по обоюдному согласию наедине) и Obergefell v. Hodges (предоставление права на однополые браки) должны быть пересмотрены.

Я согласен, что “ничто во мнении [суда] не должно ставить под сомнение прецеденты, не связанные с абортами”, – добавил он, ссылаясь на мнение большинства, высказанное судьей Сэмюэлем Алито в пятницу.

Тем не менее, судья утверждал, что на основании этого прецедента “в будущих делах нам придется пересмотреть все существенные вопросы этого суда, связанные с прецедентами надлежащей правовой процедуры, включая Griswold, Lawrence и Obergefell”.

Постановление 6-3 оставило в силе запрет Миссисипи на аборты после 15 недель, что прямо противоречит решению Roe v. Wade, согласно которому штаты разрешают аборты до момента жизнеспособности плода, примерно до 24 недель. Это постановление также отменило решение 1992 года по делу Planned Parenthood v. Casey от 1992 года, которое подтвердило решение Roe.

“Решение Roe с самого начала было явно ошибочным”, – написал судья Алито от имени большинства, отменив два знаковых решения. “Его аргументация была откровенно недостаточной, и это решение имело пагубные последствия. И далекие от того, чтобы обеспечить национальное решение проблемы абортов, Roe и Casey обострили дебаты и усилили разногласия”.

“Пришло время прислушаться к Конституции и вернуть вопрос об абортах на рассмотрение избранных представителей народа”, – продолжил он.

Когда решение суда разнеслось по Вашингтону, толпы активистов движения за жизнь, которые уже несколько дней собирались у здания Верховного суда США, разразились радостными криками.

“Я в восторге”, – сказала 36-летняя Эмма Крейг, представительница организации Pro Life San Francisco. “Аборт – это величайшая трагедия нашего поколения, и через 50 лет мы со стыдом оглянемся на 50 лет, прошедших под эгидой Roe v. Wade”.

Закон штата Миссисипи был заблокирован судами низшей инстанции, поскольку он нарушал прецедент Верховного суда в отношении прав на аборт. В штатах, возглавляемых демократами, аборты, скорее всего, останутся законными.

В настоящее время более десятка штатов имеют законы, защищающие права на аборт. Напротив, в последние годы многие республиканские штаты приняли ограничения на аборты вопреки решению Roe.

Країни G7 хочуть протиставити збільшенню впливу Китаю в країнах, що розвиваються, інвестиційну програму на загальну суму 600 мільярдів доларів. Ця сума має бути «мобілізована» протягом наступних п’яти років для фінансування інфраструктурних проєктів у найбідніших країнах, заявив Білий дім у неділю на саміті G7 у замку Ельмау.

Ініціатива під назвою «Партнерство для глобальної інфраструктури» покликана «створити високоякісну та стійку інфраструктуру», йдеться у заяві Білого дому. Лише США хотіли «мобілізувати» для цього 200 мільярдів доларів протягом наступних п’яти років.

Проте уряд США не хоче нести витрати наодинці. Сума має бути отримана шляхом поєднання кредитів, державного фінансування та приватного капіталу.

Інвестиційна програма має стати відповіддю західних держав на гігантський інвестиційний наступ Китаю в країнах, що розвиваються: в рамках проєкту «Новий шовковий шлях» КНР останніми роками профінансувала численні інфраструктурні проєкти, насамперед у найбідніших країнах Азії та Африки.

Критики звинувачують Китайську Народну Республіку в тому, що вона насамперед представляє власні інтереси, такі як забезпечення безпеки торговельних шляхів і доступ до сировини, а не інтереси країн-отримувачів.

Багато країн-отримувачів «тепер усвідомили, що у них велика заборгованість, що їх обсяг виробництва значно не збільшився і що ці так звані інвестиції не дійшли до населення», — сказав високопосадовець уряду США в Ельмау.

Він вважає, що країнам «Великої сімки» «ще не пізно» протидіяти цьому. За його словами, у центрі уваги ініціативи G7 має бути Африка. Але країни Південно-Східної та Центральної Азії та Центральної Америки також мають отримати зиск, сказав він.

===