Blog

У той час як колишній прем’єр України Юлія Тимошенко відбуває 7-річний термін, її соратники продовжують підтримувати наметове містечко біля стін Печерського суду, де в жовтні екс-прем’єру винесли звинувачувальний вирок за газову угоду з Росією у 2009 році.

Наметове містечко, яке стояло біля Печерського районного суду Києва протягом усього судового процесу над Тимошенко, продовжує своє спокійне життя без протистоянь, криків у гучномовці та присутності величезної кількості органів правопорядку.

Це містечко, що складається з «біло-сердечних» та «військових» наметів, є безстроковою акцією протесту, яку з самого початку дозволила проводити міська влада в серпні минулого року після арешту Тимошенко. Тепер фокус зборів змістився до однієї з колоній Харківської області, куди Тимошенко була перевезена напередодні Нового 2012 року.

Соратники Тимошенко віддані ідеї і готові боротися за звільнення Тимошенко до переможного кінця.

«Ми будемо тут, поки Юлія Тимошенко перебуватиме в ув’язненні. Ми тут стоїмо і будемо стояти, оскільки Печерський суд — це епіцентр несправедливості», — каже одна з активістів містечка Лада Барабаш.

Інший активіст Сергій, що перебуває біля стін суду з початку безстрокової акції, стверджує, що наметове містечко залишається біля стін суду, оскільки це підтримка незаконно засуджених людей.

«Якщо наметове містечко згорнути, це буде означати, що ми здалися, і здався сам народ України», — впевнений Сергій.

«Влада ніколи більше не дозволить поставити наметове містечко для того, щоб згідно із законодавством України вільно висловлювати свою думку», — говорить він.

Прихильників Тимошенко під стінами суду зараз небагато, оскільки на вулиці мінусова температура зберігається і довго перебувати в наметовому містечку нелегко. Проте, частина людей залишається в наметах навіть на ніч.

«Тут є патріоти, які дійсно за Юлю, за Україну, за свободу, — говорить Барабаш. Насправді спати в наметі не холодно, сьогодні я сховалася і спала до семи ранку як бабак». Активісти кажуть, що час від часу до них приходять депутати, щоб повідомити новини та плани на майбутнє. Вечорами на встановленій маленькій сцені проходять міні-концерти, а останнім часом активісти розважають себе прибиранням снігу.

Лада розповідає, що вони харчуються, в основному, за свій рахунок, але безкоштовно отримують чай і каву, а іноді кияни приносять пряники, як це було за часів «помаранчевої революції» в кінці 2004 року.#img_center_nostream#

З 1899 року увагу всього світу привернуло до себе китайське місто Дуньхуан — були відкриті печери-храми з двома тисячами скульптурних композицій та 45 000 квадратних метрів наскельних малюнків.

Досьогодні поціновувачів мистецтва, істориків, учених, туристів та паломників вабить багатюща скарбниця Дуньхуана: монастир Лейінси, святині Саньвей, Сицяньскі буддийські храми, застави Янгуань та Юйменьгуань Великої китайської стіни, «місто диявола Ядань», «Печера тисячі Будд».

Дуньхуан

Біля пустелі Такла-Макан та гірських хребтів Тибетського нагір’я у північно-західному Китаї лежить справжня оаза ― місто Дуньхуан з незвичайним озером у формі півмісяця та Горою дзвінкого піску.



Дуньхуан — 敦煌 — dūn-huáng — сяючий, щирий.

Саме тут, на краю пустелі Гобі, у II столітті за правління імператора У-ді китайці встановили військовий пост: на Великій китайській стіні були добудовані два укріплення-застави Юйменьгуань (Нефритові ворота) і Янгуань, які окреслювали кордон Піднебесної. Через них проходив Великий шовковий шлях, який огинав з обох боків пустелю Такла-Макан з півночі на південь і прямував аж до Середземномор’я.

На Великому шовковому шляху Дуньхуан «відкривав ворота» в Піднебесну. Тисячоліття ця оаза збирала різні народи і народності, повз неї йшли каравани верблюдів та коней, тут відбувався «діалог» китайської, індійської, ісламської та грецької культури. Купці, посланці, буддійські монахи з південної та західної Азії і навіть Європи несли сюди розмаїтість своїх традицій.

Сидячий Будда в печерах Могао, місто Дунхуан. Фото: acftu.org.cn

За династій Вей і Цзінь (III—IV століття) Шачжоу (історична назва Дуньхуана) збирав китайських та іноземних послідовників буддизму, тому його ще називають вікном поширення буддизму в Китай. Із Піднебесної в Індію до буддійських святинь прямували паломники, а у зворотньому напрямку — проповідники вчення Шакьямуні. Саме з Дуньхуаном пов’язують ім’я Фа Сянь, (法顯, близько 337—422 рр.), який першим вирушив до буддійських країн за оригіналом «Віная-пітаки»*. У V ст. н. е. це місце сили стало одним із основних центрів буддизму країни.

Сьогодні ж не каравани з крамом, а сотні туристів з усього світу топчуть стежки до цієї мальовничої оази, щоб поринути у чарівний світ єдності неба і землі, де просвітлені спускаються з небес та оживають легенди…

Буддійське божество на драконі. Фрагмент настінного розпису в печерному монастирі Цяньфодуна (Дуньхуан) 5—6 століття. Фото: Искусство Китая: Живопись и каллиграфия, c. 12. Искусство Китая, c. 880

Печера тисячі Будд

Перлиною дуньхуанської скарбниці є печерний храмовий комплекс Цяньфодун, який частіше називається ім’ям головної печери ― Могао. Ця маленька оаза розташована на західному схилі гори Міньшань, за 25 км від Дуньхуана.

Цяньфодун [千佛洞 — qiān-fó-dòng — тисяча, Будда, печера] — Печера тисячі Будд.

Шак’ямуні в нірвані. Довжина статуї 15,6 м (печера №158, Тан). Фото: otdohnyt.ru

Це трапилося на схилах пустелі Гобі і Такла-Макан у західному Китаї, у 366 році. Монах Ле Цзун, проїжджаючи Великим шовковим шляхом біля Дуньхуана, побачив спалах золотого світла, з якого вийшли тисячі Будд. Вражений побаченим, монах вирішив саме тут продовжити своє вдосконалення і, вважаючи це місце священним, почав копати першу нішу.

Люди, які прагнули вдосконалитись, наслідували приклад Ле Цзуна. Й так протягом десяти століть у горах Міньшан та Саньвейшань з’явилися сотні гротів, кожний із яких — ніби храм. До сьогодні збереглося сімсот печер, що протяглися гірськими схилами з півночі на південь на 1680 метрів. Розташовані ярусами й іноді з’єднані між собою вони різні за величиною — від 268 кв. м до зовсім маленьких — розміром з голову. Найдавніші печери датуються V століттям, найбагатші — створені за династії Тан (1279—1368).

492 печери Могао розмальовані кольровими фресками в основному буддійської тематики. Наприклад, Будда в оточенні бодхісатв, буддійске божество на драконі, Авалокітешвара веде душу в рай, урочистий виїзд імператора, зустріч китайських та іноземних купців… Найяскравіші фрески створені за династії Тан. Вони вкривають усю стіну та відзначаються різнобарв’ям. Лише малюнкам цього періоду притаманні зображення літаючих фей з довгими стрічками.

Найдивовижнішою в Могао по праву є печера «Цанцзіндун», що перекладається як «Сховище сутр». Даоський монах у 1900 році випадково натрапив на маленьку печеру, яка берегла більше 50 тис. пам’яток IV—XI століть. Це картини на шовкуі, гравюри, ритуальні речі, буддійські сутри, твори зороастрійців*, несторіанців*, записи з астрономії та літочислення, історії, географії, медицини, фольклору. Вражає знайдена найдавніша та найточніша карта північного неба. Та найдорогоціннішими вчені вважають шість листків тексту «Алмазної сутри», виготовлені майстром Ван Чи у 868 році.

По всій території долини, в якій розташовані печери, височіють храми небесним владикам, величезні дзвони та домівки священнослужителів.

Прикраса на стелі

Настінний розпис печери в Могао. Фото: daviegan.com

Багатющу скарбницю Дуньхуана доповнює гора Міньшашань з гострими, ніби кинджали, вершинами, джерело Півмісяця, яке в оточенні гір не висихає ось уже тисячу років, монастир Лейінси з численними павільйонами та статуями просвітлених, а також святиня Саньвей, на шести кілометрах якої розкинулись давні памятки: арка «Пайфан», монастир Спокою, храм богині Сіванму, монастир Лунвана, статуя Шакьямуні, колодязь Гуаньінь, павільйон Будди Амітаба, зала Лецзуньтан та зала Патріархів..

Міншашань — [鸣沙山 — míng-shā-shān — звучати, пісок, гора] — Гора піску, що звучить.



Унікальний комплекс святинь міста Дуньхуан розкриває величезний шар історії десяти віків. Великий шовковий шлях, крім традицій різних народів, приніс сюди вчення Шакьямуні, що вплинуло на культуру всього Китаю.

Так маленька оаза провінції Гансю перетворилася на могутній центр культури і мистецтва. Сьогодні її багатющу спадщину вивчають і досліджують. Знову і знову вона привертає до себе увагу. Адже прекрасні пам’ятки не тільки чарують, містичні і надзвичайні, вони приближають нас до божественного світу, до якого доторкнулися древні.

***

* «Віная-пітака» — частина священного Палійського канону, звід правил поведінки для буддійських монахів.

* Несторіанство — один із 5 напрямків християнства, що виник на початку V ст. н. е.

* Зороастризм — дуалістична релігійна система давнього Ірану.

Бодхісатва, фреска (Дуньхуан)

Наскальний живопис печери Цяньфодуна. Фото: china-voyage.com

Копія настінної картини в печері Дуньхуан — твори художника Ню Юйшен. Фото: news.cn

Настінний розпис печери в Могао. Фото: chinaculture.org

Танка з печери №17, Дуньхуан. Північна Сун. XI в. Музей Гіме, Париж. Зображення мандрівного ченця з тигром і мішком, повним священних текстів за плечима, були об’єктом шанування.

Настінний розпис у печері Юйлінь у Дуньхуані (печера №25, династія Тан).

С 1899 года внимание всего мира привлёк к себе китайский город Дуньхуан — были открыты пещеры-храмы с двумя тысячами скульптурных композиций и 45 000 квадратных метров наскальных рисунков.

И сегодня ценителей искусства, историков, учёных, туристов и паломников влечёт богатейшая сокровищница Дуньхуана: монастырь Лэйинсы, святыни Саньвэй, Сицяньские буддийськие храмы, заставы Янгуань и Юймэньгуань Великой китайской стены, «город дьявола Ядань», «Пещера тысячи Будд».

Дуньхуан

Возле пустыни Такла-Макан и горных хребтов Тибетского нагорья в северо-западном Китае лежит настоящий оазис ― город Дуньхуан с озером в форме полумесяца и Горой звучащих песков.

Дуньхуан — 敦煌 — dūn-huáng — сияющий, искренний.

Озеро Юэяцюань оазиса Дуньхуан посреди песков безжизненной пустыни. Фото: videla.ru/ozero-yueyacyuan-12-foto.html

Пещеры-храмы близ Дуньхуана. Сохранилось более 700 больших и малых пещер, расположенных пятью ярусами и занимающих более 1600 м горных склонов. Фото: friendsofdunhuang.org

Цяньфодун — Пещера тысячи Будд — Пещерно-храмовый комплекс близ Дуньхуана. Фото: daviegan.files.wordpress.com

Именно здесь, на краю пустыни Гоби, во II веке при правлении императора У-ди китайцы установили военный пост: на Великой китайской стене были достроены два укрепления-заставы Юймэньгуань (Нефритовые ворота) и Янгуань, которые обозначали границу Поднебесной. Через них проходил Великий шёлковый путь, который огибал с обеих сторон пустыню Такла-Макан с севера на юг и следовал до Средиземноморья.

На Великом шёлковом пути Дуньхуан «открывал ворота» в Поднебесную. Тысячелетия этот оазис собирал разные народы и народности, через него проходили караваны верблюдов и лошадей, и здесь происходил «диалог» китайской, индийской, исламской и греческой культуры. Купцы, посланники, буддийские монахи с южной и западной Азии и даже Европы несли сюда разнообразие своих традиций.

Сидячий Будда в пещерах Могао, город Дунхуан. Фото: acftu.org.cn

При династиях Вэй и Цзинь (III—IV века) Шачжоу (историческое название Дуньхуана) собирал китайских и иностранных последователей буддизма, поэтому его ещё называют окном распространения буддизма в Китае. Из Поднебесной в Индию к буддийским святыням направлялись паломники, а в обратном направлении — проповедники учения Шакьямуни. Именно с Дуньхуаном связывают имя Фа Сянь, (法 显, 337—422 годы), который первым отправился в буддийские страны за оригиналом «Виная-питаки»*. В V в. н. э. это место силы стало одним из основных центров буддизма страны.

Сегодня же не караваны с товаром, а сотни туристов со всего мира топчут тропинки к этому живописному оазису, чтобы окунуться в волшебный мир единства неба и земли, где просветлённые спускаются с небес, и где оживают легенды…

Буддийское божество на драконе. Фрагмент настенной росписи в пещерном монастыре Цяньфодун (Дуньхуан) 5—6 века. Фото: Искусство Китая: Живопись и каллиграфия, С. 12. Искусство Китая, С. 880

Пещера тысячи Будд

Жемчужиной Дуньхуанской сокровищницы является пещерный храмовый комплекс Цяньфодун, который чаще называется именем главной пещеры — Могао. Этот маленький оазис расположен на западном склоне горы Миньшашань, в 25 км от Дуньхуана.

Цяньфодун [千佛洞 — qiān-fó-dòng — тысяча, Будда, пещера] — Пещера тысячи Будд.

Шакьямуни в нирване. Длина статуи 15,6 м (пещера №158, Тан). Фото: otdohnyt.ru

Это случилось на склонах пустынь Гоби и Такла-Макан в западном Китае в 366 году. Монах Лэ Цзун, проезжая по Великому шёлковому пути недалеко от Дуньхуана, увидел вспышку золотого света, из которой вышли тысячи Будд. Потрясённый увиденным, монах решил именно здесь продолжить своё совершенствование и, считая это место священным, начал копать первую нишу.

Люди, которые хотели усовершенствоваться, следовали примеру Лэ Цзуна. И так на протяжении десяти веков в горах Миньшашань и Саньвейшань появились сотни гротов, каждый из которых напоминал храм. До наших дней сохранилось семьсот пещер, которые протянулись горными склонами с севера на юг на 1680 метров. Расположенные ярусами и иногда соединённые между собой, они разные по величине — от 268 кв. м до совсем маленьких — размером с голову. Древнейшие пещеры датируются V веком, богатые — созданы при династии Тан (1279—1368).

492 пещеры Могао разрисованы цветными фресками, в основном, буддийской тематики. Например, Будда в окружении бодхисатв, буддийское божество на драконе, Авалокитешвара провожает душу в рай, торжественный выезд императора, встреча китайских и иностранных купцов… Ярчайшие фрески созданы при династии Тан. Они покрывают всю стену и отличаются разнообразием. Лишь рисункам этого периода присущи изображения летающих фей с длинными лентами.

Удивительной в Могао по праву является пещера «Цанцзиндун», что переводится как «Хранилище сутр». Даосский монах в 1900 году случайно наткнулся на маленькую пещеру, которая хранила более 50 тыс. памятников IV—XI веков. Это картины на шёлке, гравюры, ритуальные принадлежности, буддийские сутры, произведения зороастрийцев*, несторианцев*, записи по астрономии и летоисчислению, истории, географии, медицине, фольклору. Изумляет точностью обнаруженная древнейшая карта северного неба. Драгоценной находкой учёные считают шесть листков текста «Алмазной сутры», изготовленной мастером Ван Чи в 868 году.

По всей территории долины, где расположены пещеры, возвышаются храмы небесным владыкам, огромные колокола и дома священнослужителей.

Украшение на потолке

Настенная роспись пещеры в Могао. Фото: daviegan.com

Богатейшую сокровищницу Дуньхуана дополняют гора Миньшашань с острыми, словно кинжалы, вершинами, источник Полумесяца, которое в окружении гор не высыхает вот уже тысячу лет, монастырь Лэйинсы с многочисленными павильонами и статуями просветлённых, а также святыня Саньвэй, на шести километрах которой расположились древние памятники: арка «Пайфан», монастырь Спокойствия, храм богини Сиванму, монастырь Лунвана, статуя Шакьямуни, колодец Гуаньинь, павильон Будды Амитаба, зал Лецзуньтан и зал Патриархов.

Миншашань — [鸣沙山 — míng-shā-shān — звучать, песок, гора] — Гора звучащего песка.

Уникальный комплекс святынь города Дуньхуан раскрывает огромный пласт истории десяти веков. Великий шёлковый путь, кроме традиций разных народов, принёс сюда учения Шакьямуни, что повлияло на культуру всего Китая.

Так, маленький оазис провинции Гансю превратился в мощный центр культуры и искусства. Сегодня его богатейшее наследие изучают и исследуют. Снова и снова он привлекает к себе внимание. Ведь прекрасные памятники не только очаровывают, мистические и удивительные, они приближают нас к божественному миру, к которому прикоснулись древние.

Бодхисатва, фреска (Дуньхуан)

Наскальная живопись пещеры Цяньфодун. Фото: china-voyage.com

Копия настенной картины в пещере Дуньхуан — произведения художника Ню Юйшэна. Фото: news.cn

Настенная роспись пещеры в Могао. Фото: chinaculture.org

Танка из пещеры №17, Дуньхуан. Северная Сун. XI в. Музей Гиме, Париж. Изображения странствующего монаха с тигром и мешком полным священных текстов за плечами были объектом почитания.

Настенная роспись в пещере Юйлинь в Дуньхуане (пещера №25, середина династии Тан).

***

«Виная-питака» — часть священного Палийского канона, свод правил поведения для буддийских монахов.

Несторианство — одно из 5 направлений христианства, возникшее в начале V в. н. э.

Зороастризм — дуалистическая религиозная система древнего Ирана.