Blog

Когда Екатерина Максимова не может позволить себе опоздать, журналистка и активистка избегает ездить в московском метро, хотя это, вероятно, самый эффективный маршрут.

Это потому, что за последний год ее пять раз задерживали благодаря повсеместно установленным камерам слежения с функцией распознавания лиц. Полицейские часто говорили, что не понимают почему камеры “реагируют” на нее, и обычно отпускали через несколько часов.

“Такое впечатление, что я нахожусь в какой-то базе данных”, — говорит Максимова, которую ранее арестовывали дважды: в 2019 году после участия в демонстрации в Москве и в 2020 году из-за ее экологической активности, пишет AP News.

Для многих россиян, подобных ей, становится все труднее уходить от внимания властей: правительство активно отслеживает аккаунты в социальных сетях и использует камеры наблюдения против активистов.

Даже онлайн-платформа, когда-то восхваляемая пользователями за простоту решения бюрократических задач, теперь используется в качестве инструмента контроля. Власти планируют использовать ее для вручения повесток в армию, тем самым препятствуя популярной среди уклонистов от призыва тактике избегания личного вручения призывных документов.

Защитники прав человека говорят, что Россия при президенте Владимире Путине использует цифровые технологии для отслеживания, цензуры и контроля населения, создавая то, что некоторые называют “кибергулагом” — мрачная отсылка к трудовым лагерям, в которых содержались политические заключенные в советские времена.

Это новая территория, даже для страны с давней историей шпионажа за своими гражданами.

“Кремль действительно стал бенефициаром цифровизации и использует все возможности для государственной пропаганды, для слежки за людьми, для деанонимизации пользователей интернета”, — говорит Саркис Дарбинян, руководитель юридической практики “Роскомсвободы”, российской группы по свободе интернета, которую Кремль считает “иностранным агентом”.

Кажущееся безразличие Кремля к цифровому мониторингу изменилось после того, как в 2011–2012 годах массовые протесты координировались в интернете, что побудило власти ужесточить контроль в этой среде.

Одни правила позволяли блокировать сайты, другие обязывали операторов сотовой связи и интернет-провайдеров хранить записи звонков и сообщений, передавая информацию службам безопасности в случае необходимости. Власти оказывали давление на такие компании, как Google, Apple и Facebook, чтобы те хранили данные пользователей на российских серверах, но безрезультатно, и объявили о планах создания “суверенного интернета”, который может быть отрезан от остального мира.

По сравнению с китайским Великим файерволом российские меры могут показаться просто забором из частокола, но кремлевская борьба с интернетом набирает обороты.

После вторжения России в Украину в феврале 2022 года цензура в интернете и судебные преследования за сообщения и комментарии в социальных сетях настолько возросли, что побили все существующие рекорды.

По данным Net Freedoms, известной группы по защите прав пользователей интернета, в 2022 году власти заблокировали или удалили более 610 000 веб-страниц — самый высокий показатель за последние 15 лет, а 779 человек были привлечены к уголовной ответственности за комментарии и сообщения в интернете, что также является рекордом.

Главным фактором стал закон, принятый через неделю после вторжения, который фактически криминализирует антивоенные настроения, говорит глава организации Net Freedoms Дамир Гайнутдинов. Он запрещает “распространение ложной информации” об армии или ее “дискредитацию”.

Human Rights Watch привела еще один закон от 2022 года, позволяющий властям “во внесудебном порядке закрывать СМИ и блокировать онлайн-контент за распространение “ложной информации” о поведении российских вооруженных сил или других государственных органов за рубежом или за распространение призывов к санкциям против России”.

Коли Катерина Максимова не може дозволити собі запізнитися, журналістка та активістка уникає їздити в московському метро, хоча це, ймовірно, найефективніший маршрут.

Це тому, що за останній рік її п’ять разів затримували завдяки повсюдно встановленим камерам стеження з функцією розпізнавання облич. Поліціянти часто говорили, що не розуміють, чому камери “реагують” на неї, і зазвичай відпускали через кілька годин, пише AP News.

“Таке враження, що я перебуваю в якійсь базі даних”, — каже Максимова, яку раніше заарештовували двічі: 2019 року після участі в демонстрації в Москві й 2020 року через її екологічну активність.

Для багатьох росіян, подібних до неї, стає дедалі важче уникати уваги влади: уряд активно відстежує акаунти в соціальних мережах і використовує камери спостереження проти активістів.

Навіть онлайн-платформа, яку колись вихваляли користувачі за простоту вирішення бюрократичних завдань, тепер використовується як інструмент контролю. Влада планує використовувати її для вручення повісток в армію, тим самим перешкоджаючи популярній серед ухильників від призову тактиці уникнення особистого вручення призовних документів.

Захисники прав людини кажуть, що Росія за президента Володимира Путіна використовує цифрові технології для відстеження, цензури та контролю населення, створюючи те, що дехто називає “кібергулагом” — похмуре посилання до трудових таборів, у яких утримували політичних в’язнів за радянських часів.

Це нова територія, навіть для країни з давньою історією шпигунства за своїми громадянами.

“Кремль справді став бенефіціаром цифровізації й використовує всі можливості для державної пропаганди, для стеження за людьми, для деанонімізації користувачів інтернету”, — каже Саркіс Дарбінян, керівник юридичної практики “Роскомсвободи”, російської групи зі свободи інтернету, яку Кремль вважає “іноземним агентом”.

Удавана байдужість Кремля до цифрового моніторингу змінилася після того, як у 2011-2012 роках масові протести координувалися в інтернеті, що спонукало владу посилити контроль у цьому середовищі.

Одні правила дозволяли блокувати сайти, інші зобов’язували операторів стільникового зв’язку та інтернет-провайдерів зберігати записи дзвінків і повідомлень, передаючи інформацію службам безпеки в разі потреби. Влада чинила тиск на такі компанії, як Google, Apple і Facebook, щоб ті зберігали дані користувачів на російських серверах, але безрезультатно, й оголосила про плани створення “суверенного інтернету”, який може бути відрізаний від решти світу.

Порівняно з китайським Великим фаєрволом російські заходи можуть здатися просто парканом із частоколу, але кремлівська боротьба з інтернетом набирає обертів.

Після вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року цензура в інтернеті та судові переслідування за повідомлення та коментарі в соціальних мережах настільки зросли, що побили всі наявні рекорди.

За даними Net Freedoms, відомої групи із захисту прав користувачів інтернету, у 2022 році влада заблокувала або видалила більше ніж 610 000 вебсторінок — найвищий показник за останні 15 років, а 779 осіб було притягнуто до кримінальної відповідальності за коментарі та повідомлення в інтернеті, що також є рекордом.

Головним чинником став закон, ухвалений за тиждень після вторгнення, який фактично криміналізує антивоєнні настрої, каже голова організації Net Freedoms Дамір Гайнутдінов. Він забороняє “поширення неправдивої інформації” про армію або її “дискредитацію”.

Human Rights Watch навела ще один закон від 2022 року, що дає змогу владі “у позасудовому порядку закривати ЗМІ та блокувати онлайн-контент за поширення “неправдивої інформації” про поведінку російських збройних сил або інших державних органів за кордоном або за поширення закликів до санкцій проти Росії”.

18 мая 2023 года пекинский Второй промежуточный суд подтвердил 8-летний приговор тюремного заключения, вынесенный поэтессе и художнице Сюй На за размещение в социальных сетях фотографий, показывающих, что власти не контролируют ситуацию с COVID-19.

Сюй На родилась 8 ноября 1968 года. Будучи студенткой Пекинского института радиовещания (ныне Коммуникационный университет Китая), она участвовала в протестах на площади Тяньаньмэнь в 1989 году.

Став свидетельницей жестоких репрессий в июне 1989 года, она решила, что не будет подконтрольной официальным партийным организациям и выбрала путь свободной художницы и поэтессы. Позже она вышла замуж за единомышленника, музыканта Ю Чжоу. Вместе они искали духовный смысл своей жизни и в середине 1990-х годов присоединились к Фалуньгун, пишет BITTER WINTER.

Они были участниками знаменитой акции протеста 25 апреля 1999 года возле “Чжуннаньхай”, резиденции руководителей КПК в Пекине. Тогда около 10 000 последователей Фалуньгун выступили против клеветы, распространяемой в СМИ. Именно этот инцидент сильно напугал партийных лидеров и превратил Фалуньгун в движение, которое власти стали безжалостно преследовать.

Протест 1999 года также положил начало серии событий, которые привели к первому аресту Сюй На и ее мужа в том же году. Второй арест произошел в 2001 году. Сюй На была приговорена к пяти годам и оставалась в заключении до 2006 года.

Поскольку они с мужем продолжали практиковать Фалуньгун, на одном из концертов Юй Чжоу в 2008 году он и Сюй На были снова арестованы. Через одиннадцать дней после ареста, 26 января, Юй Чжоу умер в центре заключения района Тунчжоу. Сюй На сказали, что он начал голодовку, которая оказалась для него смертельной из-за диабета. Она же уверена, что мужа убили. Сюй На была приговорена еще к трем годам лишения свободы и освобождена в 2011 году.

С тех пор Сюй На держалась в тени, пока не началась эпидемия COVID-19. Не выдержав лжи властей, она начала активно критически высказываться в социальных сетях. 19 июля 2020 года её арестовали вместе с 12 другими последователями Фалуньгун. Это указывало на то, что полицейская операция была частью репрессий против запрещенного духовного движения, а также предупреждением тем, кто размещал “неофициальную” информацию о пандемии в социальных сетях.

Теперь Сюй На должна оставаться в тюрьме до 2028 года. К тому времени ей исполнится 60 лет.

По ее сообщениям, в тюрьме она неоднократно подвергалась пыткам, но это не сломило её дух.

В одном из своих стихотворений она написала: “Когда у меня отняли все, что у меня есть, включая моего мужа, счастлива ли я еще? У меня тоже есть свое счастье. Когда мне связали руки и ноги, я чувствовала свободу. Свободу души. С головой ниже колен других людей я чувствовала достоинство. Когда мои волосы были покрыты чужой липкой, густой слюной, я чувствовала чистоту… Счастье. Потому что сила растёт изнутри. Все, что у меня есть, — это то, что никто никогда не сможет у меня отнять”.

Она также написала еще несколько слов: “Каждый случай несправедливости, происходящий в этом мире, очень важен для вас, даже если это происходит далеко от вас, потому что это всегда будет мучать вашу совесть”.

18 травня 2023 року пекінський Другий проміжний суд підтвердив 8-річний вирок тюремного ув’язнення, ухвалений поетесі й художниці Сюй На за розміщення в соціальних мережах фотографій, які свідчать про те, що влада не контролює ситуацію з COVID-19.

Сюй На народилася 8 листопада 1968 року. Бувши студенткою Пекінського інституту радіомовлення (нині Комунікаційний університет Китаю), вона брала участь у протестах на площі Тяньаньмень 1989 року.

Ставши свідком жорстоких репресій у червні 1989 року, вона вирішила, що не буде підконтрольною офіційним партійним організаціям, і обрала шлях вільної художниці та поетеси. Пізніше вона вийшла заміж за однодумця, музиканта Ю Чжоу. Разом вони шукали духовний сенс свого життя і в середині 1990-х років приєдналися до Фалуньгун, повідомляє BITTER WINTER.

Вони були учасниками знаменитої акції протесту 25 квітня 1999 року біля “Чжуннаньхай”, резиденції керівників КПК у Пекіні. Тоді близько 10 000 послідовників Фалуньгун виступили проти наклепу, поширюваного у ЗМІ. Саме цей інцидент сильно налякав партійних лідерів і перетворив Фалуньгун на рух, який влада почала безжально переслідувати.

Протест 1999 року також поклав початок серії подій, які призвели до першого арешту Сюй На та її чоловіка того ж року. Другий арешт стався 2001 року. Сюй На була засуджена до п’яти років і залишалася в ув’язненні до 2006 року.

Оскільки вони з чоловіком продовжували практикувати Фалуньгун, на одному з концертів Юй Чжоу у 2008 році його і Сюй На знову заарештували. Через одинадцять днів після арешту, 26 січня, Юй Чжоу помер у центрі ув’язнення району Тунчжоу. Сюй На сказали, що він почав голодування, яке виявилося для нього смертельним через діабет. Вона ж упевнена, що чоловіка вбили. Сюй На було засуджено ще до трьох років позбавлення волі й звільнено 2011 року.

Відтоді Сюй На трималася в тіні, поки не почалася епідемія COVID-19. Не витримавши брехні влади, вона почала активно критично висловлюватися в соціальних мережах. 19 липня 2020 року її заарештували разом із 12 іншими послідовниками Фалуньгун. Це вказувало на те, що поліційна операція була частиною репресій проти забороненого духовного руху, а також попередженням тим, хто розміщував “неофіційну” інформацію про пандемію в соціальних мережах.

Тепер Сюй На має залишатися у в’язниці до 2028 року. На той час їй виповниться 60 років.

За її повідомленнями, у в’язниці вона неодноразово зазнавала тортур, але це не зломило її дух.

В одному зі своїх віршів вона написала: “Коли в мене забрали все, що в мене є, включно з моїм чоловіком, чи щаслива я ще? У мене теж є своє щастя. Коли мені зв’язали руки й ноги, я відчувала свободу. Свободу душі. З головою нижче колін інших людей я відчувала гідність. Коли моє волосся було вкрите чужою липкою, густою слиною, я відчувала чистоту… Щастя. Тому що сила росте зсередини. Усе, що в мене є, — це те, що ніхто ніколи не зможе в мене забрати”.

Вона також написала ще декілька слів: “Кожен випадок несправедливості, що відбувається в цьому світі, дуже важливий для вас, навіть якщо це відбувається далеко від вас, тому що це завжди буде мучити вашу совість”.

Когда Россия вторглась в Украину, мировые компании отреагировали быстро: одни объявили о немедленном выходе из России, другие — о сокращении импорта или новых инвестиций. Заводы, энергетические холдинги и электростанции стоимостью в миллиарды долларов были списаны или выставлены на продажу. Все это сопровождалось яростным осуждением войны и выражением солидарности с Украиной.

Спустя год с лишним стало ясно: уехать из России оказалось не так просто.

Россия все чаще ставит преграды на пути компаний, желающих покинуть страну, требуя одобрения правительственной комиссии, а в некоторых случаях и самого президента Владимира Путина, и одновременно вводя болезненные налоги на стоимость продажи, пишет AP News.

Хотя истории компаний разнятся, общей темой является необходимость преодолевать полосу препятствий между западными санкциями и общественным мнением с одной стороны и усилиями России по сдерживанию и наказанию за уход с рынка с другой. Некоторые международные бренды, такие как Coke и Apple, проникают в страну неофициально через третьи страны, несмотря на решение о выходе.

Многие компании просто остаются на месте, иногда ссылаясь на ответственность перед акционерами или сотрудниками, или на юридические обязательства перед местными франчайзи и партнерами. Другие утверждают, что они поставляют продукты питания, сельскохозяйственные товары или медикаменты первой необходимости. Некоторые ничего не объясняют.

Для покупателей в Москве практически ничего не изменилось. Хотя магазин детских товаров Mothercare стал Mother Bear под новым владельцем, большинство товаров в магазине в торговом центре “Европейский” по-прежнему носят марку Mothercare.

То же самое увидел студент Алик Петросян, совершая покупки в магазине Maag, которому теперь принадлежит бывший флагманский магазин одежды Zara в Москве.

“Качество совсем не изменилось, все осталось прежним”, — сказал он. “Цены не сильно изменились, учитывая инфляцию и экономические сценарии, которые произошли в прошлом году”.

Первоначальный исход из России возглавили крупные автопроизводители, нефтяные, технологические компании и компании, оказывающие профессиональные услуги: BP, Shell, ExxonMobil и Equinor закрыли совместные предприятия или списали доли на миллиарды. McDonald’s продал 850 своих ресторанов местному франчайзи, а французская компания Renault получила символический один рубль за контрольный пакет акций АвтоВАЗа, крупнейшего российского автопроизводителя.

После первой волны выхода появились новые категории: компании, которые выжидают, те, кто пытается избавиться от активов, и те, кто пытается вести бизнес как обычно. Согласно базе данных Йельского университета, более 1000 международных компаний публично заявили, что они добровольно сокращают российский бизнес сверх того, что требуют санкции.

Но Кремль продолжает ужесточать требования. Недавно Путин объявил, что правительство возьмет на себя активы финской энергетической компании Fortum и немецкой коммунальной компании Uniper, не допуская их продажи, чтобы компенсировать шаги Запада по захвату российских активов за рубежом.

Датская пивоваренная компания Carlsberg объявила о намерении продать свой российский бизнес — одно из крупнейших российских пивоваренных предприятий — в марте 2022 года, но столкнулась с трудностями, связанными с поиском подходящих покупателей.

“Это сложный процесс, и он занял больше времени, чем мы изначально рассчитывали”, но теперь “почти завершен”, — сказала Таня Фредериксен, глава глобального отдела внешних коммуникаций.

Она назвала российский бизнес глубоко интегрированной частью Carlsberg. В его разделении участвовали все подразделения компании и было инвестировано более 100 миллионов датских крон (14,8 миллиона долларов) в новое пивоваренное оборудование и IT-инфраструктуру, сказала Фредериксен.

Другой пивной гигант, Anheuser-Busch InBev, пытается продать долю в российском совместном предприятии турецкому партнеру Anadolu Efes, отказавшись от получения дохода.

Коли Росія вторглася в Україну, світові компанії відреагували швидко: одні оголосили про негайний вихід з Росії, інші — про скорочення імпорту або нові інвестиції. Заводи, енергетичні холдинги та електростанції вартістю в мільярди доларів були списані або виставлені на продаж. Усе це супроводжувалося запеклим засудженням війни та висловленням солідарності з Україною.

Через рік із гаком стало зрозуміло: виїхати з Росії виявилося не так просто.

Росія дедалі частіше ставить перепони на шляху компаній, які бажають покинути країну, вимагаючи схвалення урядової комісії, а в деяких випадках і самого президента Володимира Путіна, і одночасно запроваджуючи болючі податки на вартість продажу, пише AP News.

Хоча історії компаній різняться, спільною темою є необхідність долати смугу перешкод між західними санкціями та громадською думкою з одного боку та зусиллями Росії зі стримування і покарання за відхід з ринку з іншого. Деякі міжнародні бренди, як-от Coke і Apple, проникають у країну неофіційно через треті країни, попри рішення про вихід.

Багато компаній просто залишаються на місці, іноді посилаючись на відповідальність перед акціонерами або співробітниками, або на юридичні зобов’язання перед місцевими франчайзі та партнерами. Інші стверджують, що вони постачають харчові продукти, сільськогосподарські товари або медикаменти першої необхідності. Деякі нічого не пояснюють.

Для покупців у Москві практично нічого не змінилося. Хоча магазин дитячих товарів Mothercare став Mother Bear під новим власником, більшість товарів у магазині в торговому центрі “Європейський”, як і раніше, носять марку Mothercare.

Те ж саме побачив студент Алік Петросян, здійснюючи покупки в магазині Maag, якому тепер належить колишній флагманський магазин одягу Zara в Москві.

“Якість зовсім не змінилася, все залишилося колишнім”, — сказав він. “Ціни не сильно змінилися, враховуючи інфляцію та економічні сценарії, які відбулися минулого року”.

Початковий вихід із Росії очолили великі автовиробники, нафтові, технологічні компанії та компанії, що надають професійні послуги: BP, Shell, ExxonMobil і Equinor закрили спільні підприємства або списали частки на мільярди. McDonald’s продав 850 своїх ресторанів місцевому франчайзі, а французька компанія Renault отримала символічний один рубль за контрольний пакет акцій АвтоВАЗу, найбільшого російського автовиробника.

Після першої хвилі виходу з’явилися нові категорії: компанії, які вичікують, ті, хто намагається позбутися активів, і ті, хто намагається вести бізнес як зазвичай. Згідно з базою даних Єльського університету, понад 1000 міжнародних компаній публічно заявили, що вони добровільно скорочують російський бізнес понад те, що вимагають санкції.

Але Кремль продовжує посилювати вимоги. Нещодавно Путін оголосив, що уряд візьме на себе активи фінської енергетичної компанії Fortum і німецької комунальної компанії Uniper, не допускаючи їхнього продажу, щоб компенсувати кроки Заходу із захоплення російських активів за кордоном.

Данська пивоварна компанія Carlsberg оголосила про намір продати свій російський бізнес — одне з найбільших російських пивоварних підприємств — у березні 2022 року, але натрапила на труднощі, пов’язані з пошуком відповідних покупців.

“Це складний процес, і він зайняв більше часу, ніж ми спочатку розраховували”, але тепер “майже завершений”, — сказала Таня Фредеріксен, голова глобального відділу зовнішніх комунікацій.

Вона назвала російський бізнес глибоко інтегрованою частиною Carlsberg. У його поділі брали участь усі підрозділи компанії й було інвестовано понад 100 мільйонів данських крон (14,8 мільйона доларів) у нове пивоварне обладнання та IT-інфраструктуру, сказала Фредеріксен.

Інший пивний гігант, Anheuser-Busch InBev, намагається продати частку в російському спільному підприємстві турецькому партнеру Anadolu Efes, відмовившись від отримання доходу.

За матеріалами AP News

Россия недавно открыла для Китая свой дальневосточный порт Владивосток, который она занимает с 1860 года. По мнению наблюдателей, такой стратегический обмен между двумя странами на фоне ухудшения международных отношений является следствием действий российско-китайского тандема в Украине и вокруг Тайваня и Южно-Китайского моря.

4 мая Главное таможенное управление коммунистического режима Китая выпустило уведомление, в котором российский порт Владивосток был включен в число транзитных портов для трансграничной перевозки внутренних китайских товаров. Эта политика вступит в силу 1 июня. Товары, проходящие через Владивосток, будут классифицироваться как “внутренняя торговля” и не будут облагаться импортными и экспортными пошлинами.

По данным официальных СМИ материка, транспортные расходы при использовании нового маршрута значительно сократятся. Ранее товары из китайских провинций Цзилинь и Хэйлунцзян доставлялись на грузовиках в порт Далянь провинции Ляонин на расстояние более 1000 километров, прежде чем их можно было переправить по морю. Теперь же грузовикам придется проехать всего около 200 километров от города Суйфэньхэ провинции Хэйлунцзян и города Хуньчунь провинции Цзилинь.

На официальных китайских картах 13 века Владивосток отмечен как территория Поднебесной. Тогда порт назывался Юнминчэн. Позже город получил название Хайшенвай, которое используется в Китае по сей день наряду с “Владивостоком”, российским имперским названием, которое буквально означает “покорять Восток” или “править Востоком”.

Этот город, а также земли вокруг него, являются родиной маньчжурской народности династии Цин. Однако Хайшенвай вместе с более чем 1 миллионом квадратных километров территории был аннексирован царской Российской империей в 1860 году после того, как Китай потерпел поражение от англичан и французов во время Второй опиумной войны.

В течение последующих 163 лет Хэйлунцзян и Цзилинь не имели выхода к портам.

Сменявшие друг друга правительства Китая никогда не признавали законность и действительность договора, определявшего оккупацию Россией этой территории.

После Второй мировой войны, как одна из стран-союзниц и победившая сторона, правительство Китайской республики (КР) потребовало возвращения суверенитета Даляня, Владивостока, Сахалина и других территорий, которые все еще были оккупированы коммунистической Россией (Советским Союзом). Однако в 1949 году КР потерпела поражение от коммунистов в гражданской войне и отступила на остров Тайвань. На материке коммунисты создали Китайскую Народную Республику (КНР).

В 2001 году тогдашний лидер правящей Коммунистической партии Китая (КПК) Цзян Цзэминь подписал договор с президентом России Владимиром Путиным под названием “Китайско-российский договор о добрососедстве, дружбе и сотрудничестве”.

В договоре Цзян официально признал китайские территории, аннексированные Россией с имперской эпохи, российскими, навсегда передав РФ не менее 1,5 миллионов квадратных километров территории, принадлежавшей Китаю, включая остров Сахалин (Вуляньхай) и Владивосток (Хайшенвай), что в несколько десятков раз превышает площадь Тайваня.

Зарубежные китайские СМИ, поддерживающие КПК, восторженно восприняли открытие Владивостока для Китая, утверждая, что это дивиденды, которые принесла КПК российско-украинская война.

Профессор Сун Гочэн из Национального университета Чэнчи на Тайване сказал 16 мая в интервью The Epoch Times, что нет ничего достойного для торжества: “Изначально [порт] принадлежал вам, а теперь вам всего лишь разрешили им пользоваться”.

Комментатор текущих событий Ян Нин написал в своей статье для The Epoch Times: “Сегодня Хайшенвай стал морским устьем Цзилиня. Это показывает, что с начала русско-украинской войны в 2022 году, под мощными санкциями Запада, Россия ослабла, ее экономическое развитие идет медленно, так как она столкнулась с неудачами в войне”.

“России пришлось еще больше укрепить политическое, экономическое и даже военное сотрудничество с КПК. В том числе пойти на некоторые уступки, сделать Владивосток портом для КПК, чтобы ослабить давление со стороны международного сообщества”.

Ян отметил, что открытие порта Хайшенвай не только хорошо для экономики Китая, но и имеет значение для военных возможностей КПК.

“Потому что, как только КПК вторгнется на Тайвань, Запад обязательно наложит санкции. Не исключено, что американские военные перекроют снабжение КПК по таким маршрутам, как Малаккский пролив и Суэцкий канал. Тогда китайские корабли смогут использовать Владивосток для прохождения арктическим маршрутом”, — сказал он.

После вторжения России в Украину в 2022 году, Россия подверглась санкциям со стороны многих членов международного сообщества. Агрессия КПК в отношении Тайваня и в Южно-Китайском море также привела к эскалации напряженности. С тех пор объем торговли между Китаем и Россией значительно вырос.

В марте лидер КПК Си Цзиньпин посетил Россию и подписал совместное заявление с Путиным, в котором также говорилось о развитии и региональном сотрудничестве в рамках “Северо-Восток — Дальний Восток”.

Юань Хунбин, ученый-юрист из Австралии, сказал 16 мая в интервью The Epoch Times, что открытие Россией Владивостока для Китая и укрепление китайско-российской торговли показывают, что КПК всегда поддерживала Россию за кулисами. Международное сообщество не должно думать, что КПК перестанет поддерживать Россию.

“Отношения между КПК и Россией — это действительно союз преступников, который не имеет верхнего предела. Главным сторонником вторжения России в Украину является КПК”, — сказал Юань.

В предыдущем интервью The Epoch Times Юань отметил, что страной, которая аннексировала и оккупировала больше всего китайских территорий в истории, была Россия.

“Теперь КПК заключила союз с агрессивной страной, которая нанесла Китаю наибольший ущерб в истории, что показывает, что КПК может полностью продать национальные интересы Китая ради выгоды собственного режима”.

По материалам The Epoch Times USA

Росія нещодавно відкрила для Китаю свій далекосхідний порт Владивосток, який вона займає з 1860 року. На думку спостерігачів, такий стратегічний обмін між двома країнами на тлі погіршення міжнародних відносин є наслідком дій російсько-китайського тандему в Україні та навколо Тайваню і Південнокитайського моря.

4 травня Головне митне управління комуністичного режиму Китаю випустило повідомлення, в якому російський порт Владивосток було включено до числа транзитних портів для транскордонного перевезення внутрішніх китайських товарів. Ця політика набуде чинності 1 червня. Товари, що проходять через Владивосток, класифікуватимуться як “внутрішня торгівля” і не оподатковуватимуться імпортними та експортними митами.

За даними офіційних ЗМІ материка, транспортні витрати при використанні нового маршруту значно скоротяться. Раніше товари з китайських провінцій Цзілінь і Хейлунцзян доправляли вантажівками в порт Далянь провінції Ляонін на відстань понад 1000 кілометрів, перш ніж їх можна було переправити морем. Тепер же вантажівкам доведеться проїхати всього близько 200 кілометрів від міста Суйфеньхе провінції Хейлунцзян і міста Хуньчунь провінції Цзілінь.

На офіційних китайських картах 13 століття Владивосток відзначений як територія Піднебесної. Тоді порт називався Юнмінчен. Пізніше місто отримало назву Хайшенвай, яку використовують у Китаї донині поряд із “Владивостоком”, російською імперською назвою, що буквально означає “підкорювати Схід” або “правити Сходом”.

Це місто, а також землі навколо нього, є батьківщиною маньчжурської народності династії Цин. Однак Хайшенвай разом із понад 1 мільйоном квадратних кілометрів території був анексований царською Російською імперією 1860 року після того, як Китай зазнав поразки від англійців і французів під час Другої опіумної війни.

Протягом наступних 163 років Хейлунцзян і Цзілінь не мали виходу до портів.

Уряди Китаю, що змінювали один одного, ніколи не визнавали законність і дійсність договору, який визначав окупацію Росією цієї території.

Після Другої світової війни, як одна з країн-союзниць і сторона, що перемогла, уряд Китайської республіки (КР) зажадав повернення суверенітету Даляня, Владивостока, Сахаліну та інших територій, які все ще були окуповані комуністичною Росією (Радянським Союзом). Однак 1949 року КР зазнала поразки від комуністів у громадянській війні й відступила на острів Тайвань. На материку комуністи створили Китайську Народну Республіку (КНР).

У 2001 році тодішній лідер керівної Комуністичної партії Китаю (КПК) Цзян Цземінь підписав договір із президентом Росії Володимиром Путіним під назвою “Китайсько-російський договір про добросусідство, дружбу й співробітництво”.

У договорі Цзян офіційно визнав китайські території, анексовані Росією з імперської епохи, російськими, назавжди передавши РФ щонайменше 1,5 мільйона квадратних кілометрів території, що належала Китаю, включно з островом Сахалін (Вуляньхай) та Владивостоком (Хайшенвай), що у кілька десятків разів перевищує площу Тайваню.

Закордонні китайські ЗМІ, які підтримують КПК, захоплено сприйняли відкриття Владивостока для Китаю, стверджуючи, що це дивіденди, які принесла КПК російсько-українська війна.

Професор Сун Гочен із Національного університету Ченчі на Тайвані сказав 16 травня в інтерв’ю The Epoch Times, що немає нічого гідного для урочистості: “Спочатку [порт] належав вам, а тепер вам лише дозволили ним користуватися”.

Коментатор поточних подій Ян Нін написав у своїй статті для The Epoch Times: “Сьогодні Хайшенвай став морським гирлом Цзіліня. Це показує, що від початку російсько-української війни 2022 року, під потужними санкціями Заходу, Росія ослабла, її економічний розвиток іде повільно, оскільки вона зіткнулася з невдачами у війні”.

“Росії довелося ще більше зміцнити політичне, економічне й навіть військове співробітництво з КПК. Зокрема піти на деякі поступки, зробити Владивосток портом для КПК, щоб послабити тиск з боку міжнародної спільноти”.

Ян зазначив, що відкриття порту Хайшенвай не тільки добре для економіки Китаю, а й має значення для військових можливостей КПК.

“Тому що, щойно КПК вторгнеться на Тайвань, Захід обов’язково накладе санкції. Не виключено, що американські військові перекриють постачання КПК за такими маршрутами, як Малаккська протока та Суецький канал. Тоді китайські кораблі зможуть використовувати Владивосток для проходження арктичним маршрутом”, — сказав він.

Після вторгнення Росії в Україну 2022 року Росія зазнала санкцій з боку багатьох членів міжнародної спільноти. Агресія КПК щодо Тайваню і в Південнокитайському морі також призвела до ескалації напруженості. Відтоді обсяг торгівлі між Китаєм і Росією значно зріс.

У березні лідер КПК Сі Цзіньпін відвідав Росію і підписав спільну заяву з Путіним, у якій також ішлося про розвиток і регіональне співробітництво в рамках “Північний Схід — Далекий Схід”.

Юань Хунбін, учений-юрист з Австралії, сказав 16 травня в інтерв’ю The Epoch Times, що відкриття Росією Владивостока для Китаю і зміцнення китайсько-російської торгівлі показують, що КПК завжди підтримувала Росію за лаштунками. Міжнародна спільнота не повинна думати, що КПК перестане підтримувати Росію.

“Відносини між КПК і Росією — це дійсно союз злочинців, який не має верхньої межі. Головним прихильником вторгнення Росії в Україну є КПК”, — сказав Юань.

У попередньому інтерв’ю The Epoch Times Юань зазначив, що країною, яка анексувала та окупувала найбільше китайських територій в історії, була Росія.

“Тепер КПК уклала союз з агресивною країною, яка завдала Китаю найбільшої шкоди в історії, що показує, що КПК може повністю продати національні інтереси Китаю заради вигоди власного режиму”.

За матеріалами The Epoch Times USA

Електричний гіперкар “Сова” б’є нові рекорди швидкості серед серійних електромобілів. Випробування проходять на аеродромі Елвінгтон у Північній Англії.

На відрізку в 200 метрів електрокар розвинув середню швидкість 309 кілометрів на годину. А на відрізку в 400 метрів він розігнався до 319 кілометрів на годину. Усі свідчення фіксували спеціальними вимірювальними приладами. Два світові рекорди підтвердив представник Книги Гіннесса.

Двоє жителів Лос-Анджелеса були заарештовані за ймовірну участь у керованій Пекіном схемі, спрямованій на підрив діяльності американських послідовників Фалуньгун, духовного руху, забороненого в Китаї за критику китайського уряду.

У п’ятницю Міністерство юстиції США заявило, що ця пара намагалася підкупити федерального агента під прикриттям, який видавав себе за співробітника податкової служби США, заплативши йому 5 000 доларів готівкою, пообіцявши більшу винагороду, якщо він або вона подасть скаргу до Служби внутрішніх доходів з вимогою скасувати звільнення від сплати федеральних податків для організації Фалуньгун.

Позбавлення організації статусу пільговика збільшило б її зобов’язання зі сплати федеральних податків.

Департамент процитував підозрюваного у перехопленому дзвінку, який заявив, що хабарі призначалися для досягнення мети Китаю — “повалення Фалуньгун”.

Посольство Китаю у Вашингтоні не відразу прокоментувало звинувачення.

Фалуньгун — це духовний рух, заснований у 1990-х роках, в основі якого лежить медитація.

Він закликає людей зректися правлячого китайського уряду, а Пекін, своєю чергою, називає його культовою організацією, яка загрожує національній стабільності.

П’ятничні звинувачення були оголошені через місяць після того, як федеральні агенти заарештували двох жителів Нью-Йорка за підозрою в організації китайської “таємної поліцейської дільниці” в районі Чайнатаун на Манхеттені.