#img_left_nostream#Як були споруджені такі пам’ятники як Стоунхедж, Великі Піраміди в Гізі, фортеця Саксайуаман та інші стародавні споруди. Багато з вчених вважають, що в деяких випадках тільки для того, щоб доставити масивні брили до місця спорудження, потрібні були десятки тисяч робітників.
Однак, невисокий на зріст чоловік з Латвії наполягає, що ці старовинні споруди були збудовані з використанням набагато менших зусиль, застосовуючи будівельний секрет, який було втрачено на віки. Він навіть стверджує, що зміг застосувати цю техніку на практиці при будівництві таємничого Коралового замку.
В 25 років Едвард Лієдскалниньш був заручений з дівчиною на 10 років молодшою за нього – Агнесе Скафе, яку він ласкаво називав «мила шістнадцятилітка». На біду, за ніч до весілля, наречена Едварда змінила своє рішення і кинула його. Як не дивно, але Лієдскалниньш вирішив збудувати дійсно чарівний замок на пам’ять про своє загублене кохання.
Після свого жорстокого розчарування і перенесеного туберкульозу Лієдскалниньш іммігрував з рідної Латвії до США. Він оселився у Флорида-Сіті, де реалізував свій проект вражаючої і загадкової споруди, яка коли-небудь була збудована однією людиною: Кораловий замок, або як його називає Лієдскалниньш «Парк кам’яних воріт».
Споруджена повністю з каменів, які Лієдскалниньш сам переніс, обробив і встановив – дивовижна споруда повністю зроблена з гігантських брил, вага деяких з них перевищує 30 тонн. Після 28-річної самотньої праці й використання простих інструментів власноруч виготовлених Едвардом – блоку і лебідки – Кораловий замок втілився у реальність.
Однак замість того, щоб поділитися своїм загадковим будівельним секретом зі світом, Лієдскалниньш доклав усіх зусиль, щоб зберегти свою таємницю пересування кам’яних брил. З цього приводу було багато дискусій, але нікому не вдалося повторити переміщення настільки величезних каменів без будь-яких зовнішніх зусиль. За однією з легенд, одного разу вночі діти слідкували за Лієдскалниньшем і побачили, що великі кам’яні брили літають у повітрі немов «повітряні кульки».
У 1936 році Лієдскалниньш вирішив перемістити споруду в сусідній Хомстід і найняв вантажівку для перевезення каменів – єдиний випадок, коли він вдався до допомоги. Постійно докладаючи зусиль щодо збереження свого секрету, Лієдскалниньш наполіг на тому, щоб водій лишив свою вантажівку на ніч для того, щоб він міг самостійно завантажити величезні брили. Водій взяв під сумнів його слова, але наступного дня Лієдскалниньш, як і пообіцяв, завантажив каменюки у великий трейлер для перевезення.
Людина-загадка
Спорудження Коралового замку оповите таємницями. Яким чином одна людина змогла перемістити великі брили вагою 1100 тонн для будівництва цієї масивної споруди. Хоча Лієдскалниньш ніколи детально не розповідав свої будівельні секрети, він лишив записи, які наводять на думку щодо серії експериментів з використанням магніту, які свідчать про те, що його таємниця пов’язана з дослідженням магнітного поля Землі. Невже Лієдскалниньшу вдалося відкрити, як деякі вважали, спосіб подолання гравітації?
Лієдскалниньш не давав прямих відповідей на запитання про спорудження Коралового замку, але він стверджував, що володіє технікою, яка була колись відома стародавнім будівничим – техніка, подібна до тієї, яку використовували при будівництві великих Єгипетських пірамід. Він повторював, що ця технологія дуже проста, якщо ти володієш секретом.
Одна з приголомшливих особливостей Коралового замку – кам’яний блок вагою у дев’ять тонн, який використовується як брама на вході в замок. Лієдскалниньш встановив цей величезний камінь з такою точністю, що його можна відчиняти легким дотиком. У 1986 році, більш ніж через 30 років після смерті Лієдскалниньша, виникла необхідність відремонтувати браму. Для виконання цієї роботи знадобилася бригада з 6 чоловік і кран вантажопідйомністю 20 тонн, щоб пересунути кам’яну брилу. Але, не дивлячись на використання техніки, команді не вдалося встановити браму з тією ж точністю.
Інтер’єр Коралового замку сам по собі демонструє витончену художність і чудо інженерної думки. Він офіційно вважається історичним пам’ятником і був перетворений у відкритий музей для всіх, хто відчуває зацікавленість і бажає внести свій вклад у розкриття загадки про те, як жив і працював ексцентричний латиш. Кораловий сад декорований столами і стільцями, а сходи і сонячний точний до хвилини годинник – свідчення надзвичайних здібностей Лієдскалниньша.
Як то кажуть, Лієдскалниньша ніколи не бачили працюючим у його Кораловому замку, однак сусіди переказували, що робота у його майстерні супроводжувалась чудернацьким співом пізніми вечорами. Яку саме технологію застосовував Лієдскалниньш і чому він хотів зберегти у таємниці таке надзвичайне відкриття? Чи дійсно він володів тими ж будівничими таємницями, які застосовували у стародавньому світі? Нам лишається тільки здогадуватися, оскільки таємниця будівництва була відома тільки Лієдскалниньшу, який забрав з собою в могилу свій будівельний секрет.
