Blog

Існує щонайменше десять причин, через які у МВФ можуть бути претензії до уряду. Тобто Україна просто ігнорує план дій, записаний у Меморандумі з Фондом. Можливо, це міг би бути не найгірший вихід, якби уряд запропонував свій шлях розвитку економіки. Однак на сьогодні немає нічого, крім записів у Меморандумі.

#img_left#У вівторок до Києва повернулася місія Міжнародного валютного фонду. Керівник місії Джейла Пазарбашіоглу привезла з собою розчарування в українській владі та поганий настрій.

Справа йде до того, що Фонд відмовить Україні у черговому транші, і тим самим прискорить наступ в країні справжньої кризи.

МВФ спіймав на брехні

Ситуація дійсно критична. Попередній транш, схвалений Фондом в кінці липня, був отриманий обманним шляхом. Коли ще минулого разу в Україні працювала місія, уряд направив на адресу МВФ лист про наміри. Його підписав і президент. У листі, зокрема, запевнялося, що Україна заради отримання грошей виконає цілий ряд ключових умов.

Після цього були якісь рухи влади, після яких з’явився інший лист. Про нібито виконані обіцянки. Його підписала лише Юлія Тимошенко, а Віктор Ющенко свій підпис ставити відмовився. Тим не менше, лист пішов, і Фонд схвалив виділення траншу. Одному тільки богу відомо, чому.

Адже, не було виконано цілу низку попередніх умов, обговорених в Меморандумі і листі про наміри.

Перше. Уряд не затвердив законопроект про розкриття інформації стосовно власників істотної частки в банках.

Друге. Не прийнято рішення відносно Укрпромбанка і "Надра Банка". Хоч якесь рішення, навіть про ліквідацію. У цілому, навіть НБУ неефективно виконує свої функції. З 60-ти банків, які взяли на себе зобов’язання наростити капітал після січневої діагностики, обіцянку стримали лише 18.

Третє, і вже дуже істотно. Не були підвищені тарифи на газ для населення і теплокомуненерго.

Четверта умова і теж важлива. Новий фінансовий план НАК "Нафтогаз" на 2009 рік припускає дефіцит коштів компанії на рівні 33,3 мільярда гривень. Однак у Меморандумі як максимальне значення вказана сума в 25 мільярдів. Крім того, уряд так і не розробив прогноз роботи компанії в 2010 році.

П’яте. Крім випадків, коли споживання перевищує 600 кВт, не підвищено тарифи на електроенергію.

Шосте. Досі не впроваджені численні заходи з економії бюджетних грошей та обмеження дефіциту бюджету.

Сьоме. З підприємств беруться податки наперед, але деяким надаються відстрочки (зокрема, "Украгролізингу"). І те, і інше заборонено Меморандумом з МВФ.

Восьме. Жодного кроку не зроблено на шляху до впровадження пенсійної реформи.

Дев’яте і теж важливе. БЮТ і Партія Регіонів подолали вето на закон про фінансування Євро-2012. Який, насправді, змушує Нацбанк "надрукувати" 10 мільярдів гривень на приховане фінансування бюджету.

Десяте. Уряд і Нацбанк посилено нарощують "друкування" грошей. Ще тільки початок вересня, а річні ліміти на випуск нових грошей вже перевищені.

Такі тільки десять причин, через які у МВФ можуть бути претензії до уряду і НБУ. Якщо описувати ситуацію в цілому, то Україна просто ігнорує план дій, записаний у Меморандумі з Фондом.

Можливо, це міг би бути не найгірший вихід, якби уряд запропонував свій шлях розвитку економіки. Однак на сьогодні немає нічого, крім записів у Меморандумі.

Тарифний цирк

Можна навести ще два приклади брехні, на якій Фонд може зловити Україну. Перший – випадок з тарифами, який більше нагадує детектив.

Уряд зобов’язався перед МВФ підняти тарифи на тепло, у зв’язку з подорожчанням імпортного російського газу. А ще, згідно з Меморандумом, уряд зобов’язався підвищити ціни на газ для населення.

Здавалося б, все йшло гладко. 10 червня Кабмін затвердив план заходів на 2009 рік щодо стабілізації фінансового стану НАК "Нафтогаз України". Зокрема, він рекомендував Національної комісії з регулювання електроенергетики (НКРЕ) з 1 жовтня підвищити ціни на газ для населення і теплокомуненерго.

Натхненний МВФ 10 липня розповсюдив прес-реліз, в якому зазначив, що влада України взяли на себе зобов’язання здійснювати щоквартальне підвищення тарифів на газ.

На наступний день НКРЕ підписала постанови № 811 та № 812. Документи вводили обов’язкову 20-відсоткову надбавку до вартості газу для населення. На 20% газ дорожчав б щокварталу, поки не виріс би в ціні в 2,5 рази. Однак коли стало відомо, що МВФ схвалить виділення Україні третього траншу кредиту на 3,3 мільярда доларів, уряд відмовився від зобов’язань.

НКРЕ оголосила свої постанови фальшивими. Паралельно було зроблено заяву, що документи прийняті під тиском президента, а не за ініціативою прем’єра. Однак хитрість не вдалася, тому що до київського офісу МВФ деякі "доброзичливці" передали передали верифіковані копії постанов 811 і 812.

Тому, в остаточному підсумку, НКРЕ затвердили ці ж документи, але вже під номерами 911 і 912. Уряд таки погодився, що ціна на газ для населення і комунальників восени зросте на 20%.

24 липня НКРЕ розповсюдила заяву про те, що з 1 вересня відбудеться перше підвищення ціни на газ для населення, а з 1 жовтня – для теплокомуненерго. А 27 липня МВФ остаточно дав добро на виділення 3,3 мільярдів доларів.

Але уряд і НКРЕ не здалися. "Не буде ніякого підвищення ціни на газ для населення", – пообіцяла прем’єр Юлія Тимошенко в серпні. У той же самий час НКРЕ знайшла привід скасувати власну постанову.

Голова Комісії Валерій Кальченко сказав, що рішення НКРЕ про підвищення ціни газу для населення і комунальників вступить в силу тільки у разі їх схвалення Федерацією профспілок. Природно, профспілки заявили, що ніяких підстав для підвищення цін немає.

Заради пристойності, Кальченко не виключив, що НКРЕ оскаржить рішення профспілок у суді. Першого вересня стала відома нова подробиця. На переговорах з місією МВФ уряд повідомив, що тарифи не вийшло підняти через протидію Секретаріату президента.

ЄВРО-2012 псує картину

Другий яскравий приклад – подолання вето президента на закон про фінансування Євро-2012 за рахунок "друкування грошей". Недопущення прийняття цього закону було однією з попередніх умов надання третього траншу МВФ. Однак Тимошенко підійшла до цього питання творчо.

Президент наклав вето, чим, очевидно, виконав умову МВФ. Після цього, 21 серпня, БЮТ і Партія Регіонів дружньо подолали вето. Більше того, Тимошенко особисто приїжджала в будівлю парламенту, щоб за закритими дверима обговорити з "регіоналами" перелік об’єктів, які будуть фінансуватися за рахунок "надрукованих" Нацбанком грошей. Список досі не оприлюднений, що викликає цілком обґрунтовані підозри у "дерибані".

Це лише два яскраві випадки обману. Реально ж, ключові речі, які обіцялися ще з зими минулого року, просто не виконуються. З цілком зрозумілих причин. Прем’єр Тимошенко не може прийняти умови МВФ. Їх виконання безпосередньо закреслює її перемогу на президентських виборах.

У Фонді, природно, всі це розуміють. Ймовірно, там знали і про обмани у листі прем’єра. Проте в кінці липня гроші дали – певно, щоб не провокувати нестабільність у найбільшій країні Східної Європи.

На цей раз такий варіант не пройде. У вівторок з’явилися відразу два підтвердження того, що МВФ може призупинити або зовсім анулювати програму з Україною, і не дати більше ніяких грошей.

Фонд пригрозив розірвати відносини

1 вересня зранку місія МВФ приїхала в Мінфін і уряд. Очевидно, розмова вийшла вкрай неприємною. Вдень заступник міністра фінансів Валерій Альошин зібрав прес-конференцію, на якій говорив про погане. Такого з ним не було дуже давно.

Заступник міністра передбачив важкі переговори про виділення четвертого траншу кредиту МВФ. Фонд відкрито заявив, що може припинити співпрацю з Україною. Приводом може стати те, що влада України піде на надмірне нарощування бюджетного дефіциту, і тим самим буде провокувати інфляцію.

"Нам в черговий рад доводиться повторювати деякі пояснення, які стосуються підходів Мінфіну та Мінекономіки … Це стосується і можливих показників, які необхідно буде відкоригувати в держбюджеті-2009. Мова йде і про дозволений законом про держбюджет загальний обсяг держборгу", – сказав він.

Природно, у Мінфіні знайшлися, що відповісти МВФ. За словами Альошина, розвиток економічної ситуації в поточному році може бути направлено за кількома сценаріями. І саме про це міністерство хоче говорити з МВФ. Також воно хоче обговорювати проект держбюджету на 2010 рік – далеко не саму актуальну на сьогодні тему.

Наприклад, Альошин вказав на приватизацію. "На друге півріччя планується кілька серйозних приватизаційних процедур, в тому числі і у вересні. Це стосується конкурсу по Одеському припортовому заводу і ряду інших підприємств. Тому говорити, що до кінця року неможливо виконати план надходжень від приватизації, я б вважав, передчасно", – сказав він.

Щоправда, заступник міністра визнав, що поки що від приватизації зібрані лише 6,5% річного плану, або 565 мільйонів гривень.



Борг збільшився на третину

Показники боргу справді страхітливі. За даними Секретаріату президента України, у січні-липні-2009 уряд наростив запозичення на 8,7 мільярда доларів, або на 35,2%. Половина цієї суми була залучена тільки за липень.

З такими темпами, на початок серпня уряд впритул наблизився до межі нарощування боргу, зазначеного в Меморандумі. При ліміті у 193 мільярди гривень, Кабмін вже залучив 185. Більше можна не позичати – межа буде досягнута за рахунок девальвації, яка автоматично зробить дорожчою валютну частину боргу.

Потрібно врахувати, що реально сума боргу вдвічі вище. Особливості бухгалтерії Мінфіну дозволяють не включати в суму боргу 10,5 мільярдів доларів або майже 90 мільярдів гривень за ринковим курсом, які вже отримані в рамках програми stand-by. Але це теж кредитні гроші, і повертати їх доведеться через три роки.

Однак і це не все. Уряд перевищив встановлений законом граничний рівень надання державних гарантій. Їх обсяг перевищив 40 мільярдів гривень, тоді як закон про бюджет передбачав 37 мільярдів.

Гарантії отримували все і вся: Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (8 мільярдів гривень), ДІУ (2), "Укркосмос" (2), "Украгролізинг" (понад мільярд доларів), "Укрмедснаб" (500 мільйонів євро і 400 мільйонів доларів ), "Укравтодор" (8 мільярдів гривень) і два авіапідприємства – ХДАВП і "Авіант" (2,5).

Про більшість цих проектів не відомо взагалі нічого. А недавно Тимошенко пообіцяла ще і дати держгарантії по позиках на розвиток підприємств вугільної галузі.

Нацбанк постраждав за курс

Після Мінфіну місія МВФ поїхала до Нацбанку. Опівдні вона зустрілася з керівництвом НБУ і представниками Секретаріату президента.

Загальний негативний фон відчувався і на цьому засіданні. Представники Фонду звинуватили регулятор в тому, що він намагається утримати курс, який втримати неможливо.

В Секретаріаті відмовилися коментувати хід переговорів. Зате джерело "Економічної правди" в Нацбанку видало свою версію подій. "Сказали, що спроба штучно утримати курс закінчиться простою розтратою резервів. У Фонді вважають, що курс гривні потрібно відпускати, поки він самостійно не врівноважиться", – розповів він.

За словами банкіра, регулятор дотримується іншої точки зору. Однак Заступник голови одного із системних банків у коментарі "Економічній правді" відзначив, що критика справедлива. "Цілком очевидно, що метод "заливання" ринку доларами не працює. Останні дві інтервенції майже на 300 мільйонів доларів всього лише дали заробити групі осіб. А більше витратити Нацбанк не в змозі", – вважає він.

Джерело "Економічної правди" у Нацбанку визнало, що регулятор обмежений в можливостях. Більш того, одного разу він вже був близький до порушення нижньої границі золотовалютних резервів, прописаної в Меморандумі з МВФ. "Якби не півтора мільярда останнього траншу від Фонду, ми б порушили "стелю", – відзначив він.

Що обурює МВФ

Зустріч в Нацбанку вийшла дуже жорсткою. Джерело в НБУ розповіло, як заступник голови Секретаріату Олександр Шлапак умовляв Джейлу Пазарбашиоглу дати Україні відстрочку на два тижні для проведення роботи над помилками. Проте у відповідь він почув лише нерозуміння. Що це змінить, якщо Україна вже не раз отримувала такий шанс і обіцяля провести реформи?

Він підкреслив, що відбулася різка зміна відносин місії МВФ і особисто Джейли Пазарбашиоглу до України. "По суті, зараз у Фонду є два варіанти. Перший – усе-таки дати грошей, і тим самим визнати, що виконання вимог Меморандуму не має особливого значення. Другий – влаштувати повторення лютневих подій. Тобто, відмовити нам, влаштувати міні-шок, але в такий спосіб змусити уряд хоч щось зробити для відновлення реноме", – зазначив чиновник.

Таким шляхом свого часу пройшла Туреччина, звідки родом Пазарбашіоглу. Країна змушена була пройти через сильну девальвацію і різке зростання процентних ставок, і лише після цього зайнялася реформами. Україна теж дізналася, що таке відмова МВФ.

Взимку цього року фонд не дав уряду грошей, і виконання бюджету врятував лише Нацбанк, який "надрукував" потрібні суми грошей. До цих пір невідомо, чому на той момент виконуючий обов’язки голови НБУ Анатолій Шаповалов пішов на поступки Тимошенко.

За словами джерела в Нацбанку, розрив програми саме зараз був би найбільш небажаним. Девальваційні настрої та очікування "другої хвилі" кризи настільки сильні, що відмова МВФ від співробітництва з Україною може спрацювати як спусковий гачок.

Уряд розраховує отримати від МВФ ще 3,8 мільярда доларів до кінця року. Частина цих грошей, найімовірніше, піде на фінансування соціальних видатків. Зате якщо їх не буде, то бюджетний колапс неминучий. Тільки офіційний дефіцит держбюджету склав за підсумками семи місяців більше 15,35 мільярдів гривень. Реально ж, Нацбанк профінансував витрати уряду на десятки мільярдів.

Тобто у випадку розриву програми з МВФ утримання курсу Нацбанком стало б навіть теоретично складним. Його резерви не виростуть на чергові 3,8 мільярда доларів.

За словами представника НБУ, сьогодні в уряду є три шляхи. Перший – виконати якісь вимоги МВФ. Чого, на жаль, не відбулося до цих пір. І навряд чи тепер Фонд буде слухати обіцянки. "Джейла зрозуміла, що переконати Тимошенко вже не вдасться. Вона ж усе розуміє", – зазначив чиновник.

Другий можливий шлях – Тимошенко вдало зустрілася з прем’єром Росії Володимиром Путіним. Успішна зустріч гарантує розрив програми з МВФ, тому що отримані від РФ гроші дозволять і далі не робити болючі для рейтингу  реформи. "Залишиться тільки гадати, під які умови Росія дасть гроші", – підкреслило джерело "Економічної правди".

Третій і дуже ймовірний сьогодні шлях – безальтернативний розрив відносин з МВФ. У такому разі, єдиним джерелом грошей залишиться Нацбанк, який повинен буде їх просто "надрукувати". А це гарантовані інфляція і сумнозвісна "друга хвиля кризи".

Сергій Лямець, Економічна правда

Національне господарство України, після отримання країною незалежності, успадкувало з радянської економіки фундаментальні диспропорції і протиріччя.

#img_left#Виробничі потужності українського господарства у структурі, кількості і якості його продукції, не відповідали комплексу потреб українського суспільства, адже наявні потужності формувалися під потреби іншої держави – СРСР.

Україна не потребувала, наприклад, такої кількості і таких видів озброєнь, які міг виробляти її ВПК, який при тому був суттєво залежний від коопераційних поставок з колишніх радянських республік.

Проте, з іншого боку, для її сільського господарства було недостатньо продукції свого сільгоспмашинобудування. Не вистачало зерносховищ, елеваторів.

Металургійний і хімічній комплекси створювалися під масштаби споживання СРСР, а не України, тому їхня потужність перевищувала її потреби. Потужностей, наприклад, легкої, місцевої, електронної промисловості в країні не вистачало для забезпечення внутрішнього попиту.

При тому, що основні виробничі фонди вже тоді потребували оновлення, а структура суспільного виробництва характеризувалася вкрай неефективним використанням ресурсів. Такий стан господарства має назву – "глибока структурна криза".

Господарству також була притаманна і криза недовиробництва в окремих галузях, які обслуговували потреби населення країни. Коріння цієї кризи пострадянського господарства України – у відповідних пріоритетах економічної політики СРСР.

Криза перевиробництва, яка є фазою економічного циклу ринкової економіки, до примусової, командної економіки не має відношення. Проте перевиробництво мало місце в названих вище та інших галузях.

Якщо до цього додати, з одного боку, радикальне погіршення родючості землі, виснаження родовищ корисних копалин, погіршення екології, аварію на ЧАЕС, а з іншого – безбожність, моральну кризу тогочасного українського суспільства, постає вражаюча картина суспільно-економічної кризи, залишеної у спадок від розвалу СРСР.

Завдання щодо її подолання стояло перед владою вже незалежної України. Проте до його виконання влада не приступила. Змалілий посткомуністичний людський матеріал у владі був не здатний до такої широкомасштабної державної роботи.

Тягар цих проблем обвалився на плечі народу, а квазікерівники нової держави зосередилися на виконанні інших завдань, притаманних їхній природі.

За роки незалежності в країні запроваджена імпортозалежність практично всіх галузей економіки, навіть сільського господарства і харчової промисловості. Легка, місцева і машинобудівна промисловості ледь жевріють.

Частка сировинних галузей (металургія і хімія) склала майже 50% в експорті країни, а весь експорт склав 40% ВВП у 2008 році. Ця експортна монозалежність та негативне сальдо торгового балансу в 13 мільярдів доларів США стали головною економічною причиною обвалу курсу гривні наприкінці 2008 року.

Земля і надра нещадно експлуатуються. Село і сільська інфраструктура, соціальна інфраструктура руйнуються. Кількість робочих місць за час незалежності у господарстві суттєво скоротилася.

Населення країни зменшується небезпечними темпами під тягарем нерозв`язаних господарських проблем. Як при таких його характеристиках назвати стан українського господарства? Наскільки він відповідає інтересам українців?

Структурна криза, криза пере- і недовиробництва, власне, всепроникна господарська криза за роки незалежності була загнана всередину, схована під зовнішнім блиском імпорту, купленого українцями в борг.

Це стало закономірним наслідком глибокої політичної, світоглядної, духовної кризи українського суспільства, а передовсім, його керівництва.

З початком світової кризи 2008 року, з відтоком іноземного капіталу з України, країна демонструє найвищі у світі темпи падіння промислового виробництва і знецінення національної валюти.

Це проявляються назовні давні, внутрішні, смертельно небезпечні хвороби української економіки, які були поза увагою суспільства і влади.

Господарство, що знаходиться у такій кризі, не має внутрішніх механізмів відродження. Воно продовжуватиме і далі деградувати.

Введене в стан фундаментальних диспропорцій у часи примусової економіки, після проголошення незалежності, українське господарство було кинуте у вир клептокапіталізму під розмови про "невидиму руку ринку".

Проте ініціаторам було відомо, що ця "рука" не відновить економічні пропорції і баланси у відповідності з інтересами українського народу. Зменшення чисельності людності на шість мільйонів душ – ось результат подвійного удару по українському господарству – комуністичного і дикокапіталістичного.

Діяльність всіх урядів і президентів у роки незалежності не йшла, як мала б йти, в руслі виробленої національної економічної стратегії. Стратегія взагалі не була створена.

"Скажіть, що зробити і я зроблю", – ці слова одного з прем’єрів характеризують всю безпорадність політичної "еліти" і її "масштаб".

"Безпорадність лідерів відкриває дорогу зовнішньому втручанню", – вчать чужі спеціалісти з геополітики. Тож на терені української економіки реалізовувалися стратегії і Росії, і США, і ЕС, інших країн.

Не реалізовувалася лише власна, українська стратегія. Її не було. Не було і немає її носіїв у політиці. Сьогодні, власне як і в усі роки незалежності, пожинаємо гірки плоди цієї "стратегічної" безпорадності влади, розірваної на клапті локальними бізнес-інтересами її складових частин.

Цивілізаційний характер економічної кризи вимагає від держави вироблення чесної і продуманої стратегії її подолання на нових світоглядних засадах, вимагає посилення ролі держави у її здійсненні.

Таке втручання держави в економіку необхідне для того, щоб господарство України і саму країну із ресурсної резервації світового використання перетворити у лідера подолання цивілізаційної кризи. Але вони (політики) про це навіть не згадують.

Стереотипні заклики урядовців про нові "зовнішні допомоги", нові кредити для подолання старої кризи української економіки, спроби інфляційним шляхом вирішити бюджетні проблеми, – не є виходом, це – продовження заганяння вглиб смертельної хвороби господарства і прогнозованого її прогресування.

І демонстрація суспільно-економічної недієздатності влади.

Саме це є основною загрозою для держави і суспільства. Влада наче є, але фактично, її немає.

Політики, діяльність яких привела країну до такої кризи і які ігнорують її згубні наслідки для народу, неспроможні результативно діяти. Тому що в економічній кризі країни матеріалізувалися їхні неадекватні уявлення про господарську діяльність суспільства.

Наявна персоналізація влади є духовним, інтелектуальним і функціональним банкрутством. Таким чином, перед українським народом постає виклик на рівні його існування.

Виклик на рівні буття цілого суспільства, який потребує нової системи координат життєдіяльності українського народу, нового світогляду і відповідної дії, а отже, нових творчих особистостей.

Українське суспільство живе в епоху народження України. Час України і час ініціації тих, хто відчуває в своєму серці відповідальність за країну.

Вони не можуть не чути, що прийшла пора їхньої суспільної дії. Народ сам з кризи не вийде. Він з себе виокремить кращих, тих хто покаже путь в майбутнє.

На Майдані українці продемонстрували готовність творити свою, не теперішню Україну. Ті, що самовладно тоді опанували трибуною Майдану з претензією на право діяти від його імені, провалили справу.

Зміни в людях Майдану пройшли непоміченими для польових і інших командирів, останні не відчули дух часу.

Сьогодні час тих, у кого болить за країну, хто знає її стан в тій чи іншій галузі, у кого є власні здобутки суспільного рівня, хто знає що, для чого і як робити для держави, для суспільства, для людей, але які не хочуть, не вміють, і не будуть ліктями пробивати собі дорогу до владного керма.

Саме таких людей час кличе до суспільної дії, до самореалізації. У них особлива спільна і індивідуальна відповідальність за подолання кризи в країні.

Олександр Сугоняко, президент Асоціації українських банків

Шведи люблять природу. Влітку та восени вони відправляються на природу, щоб збирати ягоди і гриби, як дозволяє їм закон, що діє в Швеції, – «Право суспільних відвідин». Тепер, проте, багато хто стурбований зростаючим числом небезпечних тварин у лісах.

#img_left#У Щвеції є своєрідний закон – «Право для всіх» («allemansrätten»). Можна було б перекласти  це як «Право кожної людини», але цей конкретний вислів має на увазі «Право суспільних відвідин». Воно означає, що у кожної людини є право більш-менш вільно переміщуватися  по сільських місцевостях і лісових угіддях, якщо поводитися обачно і ввічливо як по відношенню до людей, так і до тварин і природи.

Вся проблема в тому, що зростають популяції деяких потенційно небезпечних тварин. Наприклад, диких кабанів розводять як дичину, але деякі з них втікають  і розмножуються. У деяких місцях на півдні і в центральній Швеції їх вже можна зустріти досить часто, особливо коли на землі лежить багато жолудів.

Дикий кабан небезпечний, якщо відчуває, що його потурбували. Це зовсім не те, на що хотілося б наштовхнутися, коли йдеш на прогулянку. Фермери все більше скаржаться на пошкоджений ними врожай на полях, що вже переходить допустимі  межі. В даний час мисливці співпрацюють з фермерами, щоб вирішити цю проблему.

Місцеві ведмеді – ще одна тварина, яка загрожує проблемами. Ще кілька років тому в Швеції дуже рідко можна було зустріти ведмедя. Тому було вжито заходів по збільшенню популяції ведмедів. Це привело до того, що особливо в північних регіонах люди стикаються з небезпекою опинитися віч-на-віч з ведмедем. Хоча нещодавно в пресі голосно висвітлювались  смертельні або майже смертельні випадки, справжня небезпека отримати поранення від зазвичай полохливого ведмедя маловірогідна.

Як засіб відбиття атаки ведмедя рекомендується газовий перцевий балончик. За повідомленням шведського радіомовлення SR, 90 % всіх нападів ведмедів на Алясці вдається відбивати  за допомогою перцевого балончика.

Шведи, збираючи ягоди, відчувають себе краще з перцевим балончиком в кишені. Але найкращий спосіб безпеки – навчитися, як поводитися, якщо зустрів ведмедя. Інформацію про те, як поводитися при нападі ведмедя, можна отримати в інтернеті  та інших джерелах  для  шведських громадян.

Врешті-решт, навіть часті зустрічі з потенційно небезпечними тваринами не можуть зупинити шведів і велику кількість туристів від задоволення поблукати величезними природними лісами і відкритими місцевостями. Як і раніше, велика кількість людей з інших європейських країн з невеликими територіями незайманих лісів і без цього «Права суспільних відвідин» радіє таким прогулянкам, особливо м’яким шведським літом.

#img_left#Китай. Співробітники управління держбезпеки міста Шеньяна провінції Ляонін 14 липня таємно викрали менеджера місцевої філії американської компанії. Тільки через півтора місяця з великими труднощами його родичам вдалося дізнатися, що він відправлений у трудовий табір за те, що є послідовником духовної практики Фалуньгун.

33-річний Юй Ян – співробітник шеньянської філії американської компанії з виробництва аналітичної спектральної техніки Leeman Labs.Inc. За хорошу роботу директор компанії презентував йому ноутбук, який у нього потім забрали під час арешту. В даний час напрямок, який він вів у компанії, на межі зупинки. Керівництво хвилюється, але зробити нічого не може.

Як розповіли батьки Юя, після того, як його забрали, про нього не було жодних звісток. Батьки зверталися в різні відомства і поліцейські дільниці, ніхто не надав їм ніякої інформації про сина.

З великими труднощами через знайомих літнім батькам нарешті вдалося дізнатися, що їхній син заарештований через практику Фалуньгун, 28 серпня був переведений у виправно-трудовий табір Шеньсінь з Центру ув’язнення міста Шеньян і перебуватиме там 1 рік і 9 місяців.

Через духовну практику, яка, на думку батьків, допомогла Юй Яну значно виправити свій характер і домогтися гарних успіхів у роботі, його відправили у виправний табір без судового розгляду й офіційного вироку.

Мода. 19 серпня в австралійскому Сіднеї пройшов показ колекції Myer сезону весна-літо 2009/10. На якому були також представлені торгові марки Sretsis, TL Wood, Nevenka, Maticevski та інші.

#img_gallery#

#img_left_nostream#Оригінальну ідею в боротьбі зі свинячим грипом запропонував знаменитий французький вірусолог, лауреат Нобелівської премії по медицині 2008 року Люк Монтаньє. Він стверджує, що для профілактики грипу A/ H1N1  досить приймати екстракт тропічного фрукта папайї.

«До того моменту, коли вакцина проти «нового грипу» буде готова, я пропоную використовувати невеликі хитрощі з метою запобігання інфекції, а саме – приймати інтегратор на базі ферментованої папайї».

Таку заяву Люк Монтаньє зробив під час європейського медичного конгресу на тему «Вільні радикали, здоров’я  та  стиль життя», що проходить зараз в римському університеті «Форо Італіко».

Сам професор зізнався, що й сам приймає препарат для зміцнення імунної системи. Щоб протистояти грипу, необхідно мати добрий імунний захист. Адже летальним результатом закінчилися захворювання саме тих пацієнтів, які належали до групи ризику, – перш за все це хворі, які страждають на серцево-судинні захворювання, відзначив професор.
 
Заходи по запобіганню вірусним інфекціям, у тому числі звичайнісінької застуди – це вже половина успіху в справі боротьби з вірусом, додав він.
 
Нагадаємо, що саме Люк Монтаньє разом з Барре-Сінуссі  відкрив у 1983 році ретровірус ВІЛ, що викликає синдром придбаного імунного дефіциту  людини.

Варто уваги, що в 2002 році Монтаньє, перебуваючи на аудієнції у Папи Римського Іоанна Павла Другого, порекомендував йому приймати ферментовану папайю проти хвороби Паркінсона. Мабуть, Папа дотримався даної поради, оскільки через деякий час його стан помітно поліпшився.
 
Довідка:
Вперше це дерево було вирощене індійцями, мешканцями тропічної Америки. Папайя була широко поширена та культивована в Перу за тисячі років до вступу іспанців на землю Нового світу.
 
Для насолоди та здоров’я людини Бог створив цю рослину та наділив її чарівним, з точки зору медицини, ферментом, який сприяє розщепленню білків. Його дія подібна дії ферментів, що виробляються організмом людини. Сьогодні це диво називають «папаїна». 
Його цілющі властивості стали відомі європейцям ще в XVI столітті. Коли в 1519 році Фернандо Кортес, іспанський завойовник, отруївся м’ясом біля індіанського міста Мексике, місцеві мешканці дали йому напій, виготовлений з  дивовижного дерева папайя, і він швидко видужав…

Цю тропічну рослину останніми роками почали вирощувати в Ізраїлі як харчовий продукт і як вихідний матеріал для косметики.

Плід  папайї – ягода, що за формою, будовою, смаком і навіть за хімічним складом  нагадує диню. Звідси й інша назва рослини – «динне дерево». Маса плоду досягає 6-7 кг, у культурних сортів – 1-3 кг. Товста зелена шкірка плодів при дозріванні стає золотисто-жовтою. Їстівна частина плоду – м’якоть оранжево-жовтого кольору. Внутрішня порожнина заповнена великою кількістю насіння – 700 і більш.

Енергетична цінність 100 г їстівної частини плодів папайї – 26-74 калорії. Плоди папайї не лише на вигляд, але й за хімічним складом дуже близькі до дині. Вони містять глюкозу й фруктозу, органічні кислоти, клітковину, білки, вітамін С, бета-каротин, вітаміни В1, В2, В5 і D.

Мінеральні речовини представлені калієм, кальцієм, фосфором, натрієм, залізом. Особливу цінність плодам додає папаїн – рослинний фермент, що  за своєю дією схожий на шлунковий сік. В його склад входить фермент протеаза та  інший фермент, подібний до пепсину.

Плоди папайї використовують, перш за все, як цінний дієтичний продукт, що сприяє травленню. Є відомості, що вони допомагають при виразці шлунка. В США з плодів папайї роблять пігулки, які використовують для лікування герпесу. А з незрілих плодів отримують лікувальний препарат папаїн, який є висушеним молочним соком.

Папаїн в шлунку людини розщеплює білки, а також, подібно до пепсину, сприяє розщепленню жирів. У зв’язку з цим він особливо корисний людям, які страждають на дефіцит білка через нездатність організму повністю або частково засвоювати білки. Папайю використовують в медицині також як антикоагулятор крові при лікуванні тромбозів, гастритів.

Зовнішньо папаїн застосовують для лікування опіків, в косметиці – для виведення ластовиння і для видалення небажаного волосся. Рослинний фермент папаїн, що руйнує кератин, послаблює волосся, що вже виросло, і перешкоджає процесу формування нового волосся.

В той же час відомо, що молочний сік, який міститься в недостиглих плодах, дуже отруйний. Свої отруйні властивості він втрачає, коли з білого стає безбарвним, водянистим.

У кімнатних умовах зрілі плоди здатні зберігатися не більше 2-3 днів, а в холодильнику їх можна тримати близько тижня. Для заморожування плоди папайї не придатні.