Коли вони прибули на фабрику, їх працедавці відібрали у них паспорти, щоб унеможливити їхній виїзд назад. Вони жили удесятьох в маленькій кімнаті, а спали на ліжках, де було повно клопів. Вода була тільки пару годин вночі. Там не було опалювання, навіть в морозні зими, і після сніданку – шматочка хліба з чаєм, – вони працювали 13 годин в день. Вихідні не входили в розпорядок.
Такий опис фабрики «Musa Garments» («Одяг Муси»), відкритої в Йорданії ізраїльтянами, наводить в недавньому звіті Національний трудовий комітет (NLC) – американська неурядова організація. Фабрика виготовляє одяг для ізраїльських модних магазинів. Службовці, головним чином іноземні робітники з Бангладешу та Індії, пришивають на готові вироби ярлички «Зроблено в Ізраїлі».
Після ретельного розслідування в Йорданії в 2005-2006 роках NLC виявив, що робітники були фактично рабами, існують задокументовані випадки побоїв і згвалтувань. Після звіту ситуація покращала, відтоді працівники NLC отримують щодня телефонні дзвінки від робітників, які скаржаться на свої умови найму. Один такий дзвінок дозволив їм дізнатися про «Musa Garments».
Представники NLC зустрілися з колишніми робітниками фабрики, які повернулися в Бангладеш. Їм розповіли, куди вони можуть звернутися у справі свого становища. Співробітники NLC розмовляли з кожним з них окремо, щоб упевнитися в правдивості історії, а також перевірити позови проти робітників, що все ще перебувають на фабриці в Йорданії.
Фабрики мігрують на схід
Чарльз Кернахан, директор Національного трудового комітету, повідомив «Велику Епоху» в телефонному інтерв’ю, що по всьому світу на фабриках існує тенденція – «виробляти більше за меншу ціну». «Ми бачимо реальне прискорення цієї гонки», – сказав він, відзначивши, що через це США втратили два мільйони робітників, починаючи з грудня 2007 р., коли почалися канікули. «Це дає компаніям привід оббирати їх», – вважає він. – «Ці робітники ніколи не повернутися назад».
NLC також в курсі подій в Китаї. «Китай, певна річ, висмоктує величезний прибуток в умовах низької заробітної плати, черпаючи вигоду за рахунок робітників», – упевнений Карнахан. Він заявив, що на китайських заводах змушують багато працювати за низьку плату, і що навіть інженери-механіки заробляють тільки 96 центів за годину.
«Шість мільйонів бенгальців являються робітниками по всьому світу. Вони зазнають зловживань їхіьою працею, тому що беззахисні», – розповів Карнахан. Як чужоземці в іншій країні, вони не знають законів, не говорять місцевою мовою і мають борги, тому що вони повинні платити за незаконне перевезення закордон.
Погрози і залякування
Робітники на фабриці Муси просили, щоб їм повернули паспорти або дали можливість зробити фотокопію, але їх проігнорували. Коли ж вони попросили встановити фонтанчик для пиття, наглядач сказав їм, що якщо вони не припинять ці розмови, то він відірве їм їхні репродуктивні органи.
Починаючи з грудня 2008 р. вони працюють 12,5 – 13,5 годин в день, сім днів в тиждень, не отримують плату і премії за наднормову роботу, що прийнято законом. Після канікул у них почали вимагати прискорити випуск продукції. Швеї, яким до цього давали завдання виробити 30 речей за годину, тепер повинні були виготовляти 40. Коли одна робоча сказала, що завдання по випуску продукції нереальне, наглядач побив її. Після цього деякі робітники були вислані. Зараз керівники погрожують решті ув’язненням.
Кобі Хайт, власник мережі модних магазинів, чий одяг виготовлений на «Musa Garments», сказав «Великій Епосі», що вони не знають, де їхній товар виготовлений, оскільки працюють через посередників. Він порадив зустрітися з посередником для того, щоб отримати чітке пояснення.
Власники ж «Musa Garments», які були заздалегідь опитані ізраїльською газетою «Ha’aretz», відповіли, що звіт NLC неправдивий, і що робітники брешуть. Деталей вони не повідомили.
