Blog

  • Дещо про етику індіанців

    Дещо про етику індіанців

    #img_left_nostream# Живучи в сучасному суспільстві, ми нерідко вважаємо
    світогляд древніх народів дурним і примітивним. Але не варто квапитися в
    судженнях. Матеріальна сторона життя суспільства ще не показник рівня його
    культури, потрібно пізнати й духовну її складову. Нижче приводиться витримка зі
    «Зводу Законів» древнього племені індіанців Ямана, що колись жили на острові
    Вогненна Земля.

     «Закони Племені
    Ямана, що оголошувалося юнакам під час ініціації й записані Мартіном Гусинде»

    • Коли на твою стоянку прийде багато гостей і обдарити всіх
    ти не зможеш, подумай спершу про чужих; що залишиться, роздай рідним і друзям.

    • Коли з кількома людьми ти виявишся в краю, де народився, і
    вони побажають улаштуватися на нічліг, саме безпечне місце звільни тим, хто не
    бував тут. Сам задовольняйся місцем гірше. Не думай: яка мені справа до того,
    що чужинці втратять свого човна.

    • Якщо тобі не повезе на полюванні, дозволь іншим
    приєднатися до тебе. Більше того, покажи їм гарні місця, де водиться багато
    тюленів, добути яких буде не важко.

    • Коли підійдеш до багаття, всідайся з достоїнством,
    піджавши під себе ноги. Дивися на всіх із дружелюбністю. Не приділяй увагу
    комусь одному з них; ні до кого не повертайся спиною. Не ходи в гості занадто
    часто.

    • Якщо тобі запропонували нічліг, залишися. Допоможи людям у
    їхніх турботах. Ніхто не стане просити про допомогу. Але глянь, може бути, у
    них не вистачає води або дров, або ж перед входом не прибраний сніг. Візьмися
    за роботу. Таких людей усюди приймуть із радістю.

    • Не базікай про те, що почув. Занадто легко посіяти
    неправду. Потім люди замисляться, хто ж був базікою – тоді вже вони розшукають
    тебе.

    • Коли знайдеш що-небудь, не говори: це моє. Адже незабаром
    може з’явитися хазяїн. Варто йому побачити загублену річ у твоїх руках, він
    укаже іншим на тебе й промовить: от злодій! Ямана не терплять злодіїв.

    • Зустрінеш на дорозі сліпого, підійди до нього й запитай:
    куди ти йдеш? Бути може, ти довідаєшся, що він заблукав. Скажи йому негайно: ти
    збився з дороги. Він шляхетно відповість тобі: стало бути, я заблукав. Тоді
    запитай його: куди тебе відвести? Він скаже: я хочу потрапити до себе. Негайно візьми
    його за руку  й відведи.

    • Якщо ти когось убив у гніві або по необачності, не
    намагайся втекти. Знайди в собі сили винести всі наслідки, не змушуй своїх
    родичей відповідати за зроблене тобою.

    • Ніколи не забувай ці наставляння. Якщо ти будеш триматися
    їх, все піде добре, люди будуть задоволені тобою; вони скажуть про тебе: це
    Гарна людина!

    Прочитавши ці рядки, нам – сучасним людям, варто над багато
    чим замислитися й переглянути своє ставлення до культури й звичаїв древніх.

    За матеріалами журналу «НАВКОЛО СВІТУ» 1995р., №12.

     

  • Троє молодих людей було арештовано в Китаї за розповсюдження чуток про ситуацію в районах, що постраждали від землетрусу

    Поліція м. Ченду заарештувала трьох молодих людей за розповсюдження чуток про те, що від вибуху хімічного заводу і трупів, що розкладаються, заражені всі джерела води у потерпілих від землетрусу  районах.

    Сайт China News повідомив про те, що 14 травня поліцейські м. Ченду заарештували трьох молодих людей, звинувачуючи їх у порушенні громадського порядку. Ці молоді люди через Інтернет і sms-повідомлення поширювали інформацію наступного змісту: «У районі греблі Дуцзян вибухнув хімічний завод, джерела води заражені, трупи вже починають розкладатися, будь ласка, не використовуйте для пиття воду з природних джерел і колодязів. Фактична кількість загиблих у районах Сичуаня вже перевищила 100 тисяч чоловік».

    За словамих міліціонерів м. Ченду, ця інформація дуже швидко почала розповсюджуватися, люди почали панікувати, багато хто кинувся в магазини купувати мінеральну воду. Міліціонери стверджують, що це помилкова і не достовірна інформація.

  • У потерпілій провінції Сичуань не припиняються підземні поштовхи (фотоогляд)

    У потерпілій провінції Сичуань не припиняються підземні поштовхи (фотоогляд)

    Кількість загиблих від землетрусу в провінції Сичуань вже перевищила 22 тис. чоловік. У зоні лиха не припиняються залишкові поштовхи. Прем’єр Вень Цзябао сказав, що цей землетрус набагато руйнівніший, ніж землетрус у м. Таньшань, що стався 30 років тому.

    #img_right#За станом на 16 травня влада провінції Сичуань підтвердила, що від землетрусу, що стався 12 травня, загинуло 22 069 чоловік, з яких 364 людини загинули в провінції Ганьсу; 168 669 чоловік поранено, з них 7040 чоловік із провінції Ганьсу.

    Радіо Бі-Бі-Сі повідомило, що в провінції Сичуань на південному заході Китаю без даху над головою залишилося близько 5 млн. чоловік.  У повідомленні також мовиться, що в п’ятницю (16 травня) у тій же провінції стався ще один підземний поштовх силою 5,5 бали, його епіцентр знаходиться на глибині 10 км. В результаті нового поштовху сталися обвали і в деяких районах знову порушений тільки недавно відновлений зв’язок.

    За даними сейсмічного бюро провінції Сичуань, за станом на 12 годину ночі 16 травня, вже зафіксовано 4432 залишкових поштовхи, найсильніші з яких складають 6,5 бали; зафіксовано понад 10 поштовхів силою більше 5 балів за шкалою Ріхтера.

    Китайські ЗМІ повідомляють з посиланням на чиновників сейсмічного бюро, що ті будівлі, які встояли під час найсильнішого поштовху, що стався у понеділок, в результаті численних залишкових поштовхів повністю перетворилися на руїни.

    За словами прем’єр-міністра КНР Вень Цзябао, який прибув у потерпілі райони, цей землетрус за силою руйнувань перевищив землетрус, що стався в 1976 р. у м. Таньшань (тоді загинуло 240 тис. чоловік – прим. автора).

    Лікарі лікарні Хуаси кажуть, що зараз до них привозять поранених, які провели під розвалинами будівель довгий час, у них починається газова гангрена. Вже зафіксовано 4 таких випадки. Інформацію про це повідомило Центральне агентство новин.

    Влада провінції Сичуань припускає, що кількість загиблих від землетрусу може перевищити 50 тисяч чоловік.

    #img_gallery#

  • Нью-Йорк, осінь 2008: мода від Badgley Mischka (фотоогляд)

    Нью-Йорк, осінь 2008: мода від Badgley Mischka (фотоогляд)

    Показ осінньої колекції дизайнерського дуету Badgley Mishka пройшов 12 травня 2008 року в Нью-Йорку.

    Обидва дизайнери Mark Badgley і James Mischka ставлять спільні цілі, тому й шляхи їхніх творчих пошуків співпадають. У 1988 році вони разом створили бренд Badgley Mischka. У 1993 році вони представили глядачеві свої весільні колекції. У бренда Badgley Mischka також є духи, жіночі сумочки, взуття, окуляри та інші аксесуари.

    #img_gallery#

  • Китайська компартія приховала від людей попередження про землетрус

    Китайська компартія приховала від людей попередження про землетрус

    Після обіду 12 травня у повіті Веньчуань, бідному гірському районі провінції Сичуань, стався землетрус силою  7,8 балів. Але за чотири дні до цього місцева влада розпорядилася присікти «чутки про землетрус».

    #img_left#За даними, які були отримані до ранку 13 травня, від землетрусу загинуло 10 000 чоловік в його безпосередній зоні, і, щонайменше, 180 чоловік у сусідніх провінціях Ганьсу і Шеньсі. Поштовхи відчувалися за тисячі кілометрів від епіцентра – в Пекіні, Шанхаї, Бангкоку.

    За десять днів до цього деякі жителі провінції Сичуань дзвонили в місцеве сейсмологічне бюро провінції, щоб перевірити «чутки» про землетрус, що наближається.

    Бюро заперечувало можливість землетрусу, і 9 травня опублікувало повідомлення на офіційному сайті провінції, в якому засуджувалися ці «чутки».

    Крім того, багато китайських блоггерів кажуть, що комуністичний режим, навмисно приховав інформацію про землетрус заради підтримки соціальної стабільності.



    Попередження учених в Інтернеті

    Один із блоггерів, у якого, за його словами, родич працює у сейсмологічному бюро провінції, сказав: «Навіть коли з’явилися ознаки, що вказували на землетрус, сейсмологічне бюро провінції Сичуань продовжувало приховувати цю інформацію, не піклуючись про життя людей. Мій дядько подзвонив мені і дуже схвильовано розповів про ознаки землетрусу, що наближається, але бюро не дозволило обнародувати цю інформацію, підкресливши важливість підтримки стабільності перед Олімпійськими Іграми і недопущення паніки серед населення».

    Крім цього, новини почали розповсюджуватися в Інтернеті вже 7 травня, коли співробітник геологічного управління помістив повідомлення, яке провіщало великий землетрус біля м. Ухань провінції Сичуань. Цей співробітник опублікував і діаграми приладів, що вказували на місце і час землетрусу.

    Нижче наводиться переклад тексту його повідомлення:

    "У Китаї станеться землетрус 12 травня 2008 р.

    Я – геолог. Згідно з інформацією, яка є у мене і отримана від іноземних колег, 12 травня у Китаї станеться землетрус. Імовірне місце – провінції Сичуань і Хубей, хоча поштовхи можуть відчуватися по всьому Китаю.

    Мій прогноз не може бути обнародуваний відкрито, тому що немає реальних доказів, і це може викликати паніку. Я з м. Ухань, згідно з моїм прогнозом землетрус станеться неподалік від Уханя. Сподіваюся, мої земляки з Уханя попередять своїх родичів та друзів, щоб вони були готові".

    Влада провінції Сичуань не вжила ніяких заходів, щоб пом’якшити наслідки сейсмологічної катастрофи. 12 травня, коли землетрус щойно стався, китайське телебачення CCTV, що знаходиться під контролем уряду, під час вечірніх новин повідомило, що міністерство громадської безпеки випустило нове термінове повідомлення.

    У повідомленні мовилося, що проти чуток, які розповсюджуються, створюють хвилювання, будуть вжиті найжорсткіші заходи. Гу Юньсін, заступник директора пекінського сейсмологічного бюро заявив, що в найближчому майбутньому в Пекіні не очікується ніяких землетрусів, і такі твердження є чутками (на цей момент, не з’являлося наукових прогнозів про сейсмологічну активність у районі Пекіна).



    Повний текст повідомлення керівництва провінції Сичуань від 9 травня:

    "Відділ прогнозу землетрусів сейсмологічного бюро Аначжоу успішно розсіяв чутки.

    3 травня о 20:00 у відділ із прогнозуванняю землетрусів сейсмологічного бюро Аначжоу поступив дзвінок, у якому питали, чи правда те, що місцеві чиновники закликають жителів залишатися поза будинками, оскільки в м. Суомо повіту Маеркун очікується землетрус?

    Після цього дзвінка керівництво повіту негайно звернулося в сейсмологічне бюро повіту Маеркун, щоб виявити джерело цих чуток, усунути його, пояснити справжню ситуацію і запобігти розповсюдженню цих чуток надалі. Після отримання повідомлення, бюро в Маеркун негайно зв’язалося із керівництвом м. Суомо і проінструктувало їх.

    Керівництво повіту незабаром розслідувало джерело і з’ясувало, що воно був викликане телепередачею, присвяченою запобіганню геологічному лиху, люди і місцеві чиновники помилково зрозуміли «геологічне лихо» як «землетрус".

    Це офіційне повідомлення бюро Аначжоу і чиновників інших повітів і сіл притупило стурбованість сільських жителів, внаслідок чого не було вжито ніяких заходів для гарантування безпеки людей.

    Сайлан Форд. Велика Епоха

  • Найбезсоромніші пожертвування в історії (відео)

    Найбезсоромніші пожертвування в історії (відео)

    Студенти провінції Гуандун з вікна гуртожитку зняли на відео, як робився репортаж про, так звані, «масові пожертвування» потерпілим від землетрусу в провінції Сичуань людям.

    #img_left#Зараз усі ЗМІ в Китаї навперебій розповідають про те, як люди різних соціальних шарів по всій країні активно вносять пожертвування для допомоги потерпілим від недавнього землетрусу в провінції Сичуань.

    Студенти одного з навчальних закладів провінції Гуандун з вікна гуртожитку зняли на відео, як знімали репортаж про  «масові пожертвування» в їхньому навчальному закладі.

    На відео відображено, як представник телебачення знімав на відео вчителів і студентів, що роблять «пожертвування». Після того, як вчителі поклали в ящик для пожертвувань гроші, двоє представників адміністрації навчального закладу витягнули ці гроші з ящика, розділили їх на дві частини і перед камерою демонстративно знову поклали їх в ящик. Потім гроші знову витягнули і роздали студентам, які потім знову перед камерою зробили «пожертвування».

    Студент, який прислав відеоролик на сайт, написав: «Це найбезсоромніші пожертвування в історії. Коли в країні біда, з усіх сторін надходить допомога, дуже хочеться, щоб ми давали не тільки банкноти, а більше вкладали в це своє серце».

  • Щоденники молодої мами. Народження дитини

    Щоденники молодої мами. Народження дитини

    Молоді жінки діляться на дві категорії: одні мріють і не бояться стати мамами, інші не хочуть народжувати і ростити дитину, побоюючись труднощів. На світі немає жодної жінки, яка упевнено б заявила: "Для мене бути матір’ю – виключно легко і необтяжливо!" Як немає і такої, яка сказала б, що материнство – це непосильна ноша! Найбільші страхи у дівчат викликають розповіді про жахи пологів.

    #img_left#Цією розповіддю я починаю цикл статей про власне материнство. Оскільки багатьох проблем мені вдалося уникнути, я розповідатиму про них, спираючись на досвід своїх знайомих і рекомендації медиків.

    Малюк народився!

    Я не описуватиму, як мені було під час вагітності. Це був час тиші перед бурею. Скажу лише, що на дев’ятому місяці я була упевнена, що так буде завжди, що все життя я проходжу з животом, що штовхається, товста і вічно охоча об’їстися морозива.

    Коли пройшли всі терміни, я, змучена безсонням, лежала і читала книжку. Раптом почав тягнути низ живота. "Мій Льовка знову штовхається!" – подумала я. Потім мене почали мучити гази, захотілося сходити в туалет. Тільки через півгодини я зрозуміла, що ці відчуття повторюються з періодичністю приблизно в 5-8 хвилин. Я ще раз сходила в туалет і там з мене вийшла слизиста пробка (у деяких вона кров’яна). Тут я усвідомила, що я ніби як вагітна на дев’ятому місяці і це напевно схватки.

    Знаходилася я в цей час в Петербурзі, а чоловік в Москві, тому я абсолютно спокійно сама набрала номер швидкої 03, сказала всі свої дані диспетчеру і через 15 хвилин лікар вже приїхав. Помивши руки і помацавши мій живіт, лікар записала симптоми в лист виклику. У який пологовий будинок їхати, вирішувала я сама: мені запропонували три на вибір. Я зупинилася на пологовому будинку при Інституті акушерства і гінекології ім. Д.О.Отта.

    У приймальному відділенні медсестра, що явно тільки що прокинулася, проте, досить привітно поспілкувалася зі мною.Зробивши очисну процедуру, обмившись і надівши лікарняну сорочку, я пройшла, періодично зупиняючись перечекати схватки, в пологове відділяння. Там мене розмістили в боксі з ще однією породіллею. Бідолаха народжувала вже 16 годин! Вона переносила дитину на 2 тижні. Йшли сутички, а шийка не відкривалася. Правда, до вечора вона народила дівчинку, достатньо здорову і крупну. В цілому її роди продовжувалися близько 32 годин!

    А я дуже легко народила. Після того, як мене уклали на кушетку, я відразу захотіла заснути (все-таки була п’ята година ранку, а я ще не спала). Та ба! Схватки пішли з перервою в 1-3 хвилини, і заснути я просто не встигала.

    Води не відходили, хоча шийка повністю розкрилася, тому лікар проколола міхур. Десь через 15-20 хвилин почалися потуги. Оскільки у мого Льовушки опинилася дуже міцна головка (кісточки не хотіли зрушуватися, як у всіх дітей під час пологів), лікарям довелося розтинати промежину. І відразу після цього мій син НАРОДИВСЯ! Порада всім, хто народжуватиме – дівчатка, дівчата і жінки, слухайтеся лікарів!

    Пологи тривали 6,5 годин. Хоча я відчула лише 4,5 з них, а лікар сказала, що якби я спала в ту ніч, то відчула б схватки вже на тій стадії, коли везти в пологовий будинок пізно!

    Виявилось, що у мене високий больовий поріг і ємкий малий таз. Так що якби не Льовушкина тверда голова, то мені не довелося б нічого розрізати.

    А для сина все пройшло добре, не вважаючи обвивання пуповиною навколо шиї, але без задухи. Він у мене вийшов цілих 52 см і вагою 3 кг 650 р. Із самого початку він виявився спокійним хлопчиком: не кричав, а уважно все роздивлявся (хоча новонароджені розрізняють тільки плями світла і тіні).

    Смішно, але я боялася, що мені його підмінять! Тому постаралася запам’ятати дещо прикмет. Найяскравішим з них виявився кружок з крапочок на носику (носик – батьків! бачила ще під час УЗІ на 25 тижні). Потім мені пояснили, що це через спеку в нього з’явилися потнічки. Я довго дивувалася, що така реакція шкіри дитини в лоні матері!

    Тепер про помилки

    1. Я не підготувала сумку з одягом, гігієнічним приладдям для себе і дитини. Врятувало тільки те, що народжувала я рано вранці, а потім відсипалася, і мені вони не знадобилися до вечора, коли їх вже привезли.

    2. Не виспалася. З тих пір не можу доспать цих 4 години!

    Що необхідно узяти з собою в пологовий будинок:

    Якщо ви відразу відправляєтеся в пологове відділяння:

    • паспорт,
    • обмінну карту поліс,
    • обов’язкового медичного страхування,
    • контракт на роди, якщо ви народжуєте платно,
    • тапочки (не пухнасті, будь-які, що миються).

    У пологове відділення звичайно більше нічого не дозволяють брати. У деяких пологових будинках можна узяти з собою мобільний телефон (як в моєму випадку) і плеєр, фотоапарат і навіть відеокамеру, але це краще дізнатися наперед. Під час пологів приймати їжу не можна, тому їжу брати не треба.

    Все, що потрібне буде після пологів, родичі передадуть вам пізніше. Але ви можете приготувати наперед:

    • опрокладки гігієнічні (maxi);
    • одноразові труси (можна і багаторазові, але їх доведеться прати);
    • oупаковку памперсів для дитини від 3 до 6 кг;
    • окрем проти тріщин на сосках (я користувалася Бепантеном);
    • oпредмети туалету (зубна паста, щітка, гребінець, шампунь, мило в мильниці, крем для обличчя і тіла, необхідну косметику і т. д.);
    • oбагато пологових будинків дозволяють користуватися домашніми халатами, піжамами, рушниками;
    • oпапір і ручка, щоб писати записки або щоденники.

    Якщо ви лягаєте в пологовий будинок наперед – не забудьте те ж саме, що і на пологи. Крім того:

    • предмети туалету;
    • халат, нічну сорочку або піжаму;
    • щось почитати;
    • щось із їжі (оскільки в багатьох пологових будинках в день надходження не годують).

    Після народження і нашого "очного знайомства" Льовку понесли до педіатра, а мені прокапали крапельницю фізіологічного розчину, щоб заповнити втрату рідини і зашили розриви. Як тільки у мене пройшла післяродова "трясучка" (по іншому не можу це назвати) і я змогла потрапити по кнопках мобільника, я подзвонила нашому татові.

    Точно можу сказати, що ні за що не дозволила б чоловіку бути присутнім при пологах. У кого чоловіки стійки, ради бога. Але мій – це не варіант! Не хочеться відволікатися на його непритомність. Багато психологів стверджують, що у чоловіків перекручується відношення до дружини після того, як вони були присутні при пологах. Інші ж навпаки говорять про те, що сумісні роди ще більше об’єднують сім’ю. Моя думка: все залежить від Вас, милі пані, яких чоловіків собі вибрали, так і робіть! Але знайте, якщо ваш чоловік не може дивитися соціальну рекламу про п’яних водіїв і їх жертви, то в родовій кімнаті йому не місце!

    Ми з Левком відчували себе добре, не рахуючи того, що годувати мені його доводилося стоячи (через шви на промежині сидіти було не можна 2 тижні). Синулька тільки на третій день навчився правильно смоктати – не закидаючи язичок до піднебіння, тому ми тільки на четвертий день додали 20 г. Хоча моя подруга-медик, яка живе в Німеччині, сказала, що в Європі вважається нормальною втрата ваги новонародженим протягом півтора тижнів. Наша ж педіатр лякала нас тим, що не випише, поки не наберемо хоча б 100 грам.

    Що необхідно новонародженому:

    1. Пелюшки ситцеві легкі 15 шт.

    2. Пелюшки байкові теплі 10 шт.

    3. Сорочечки легкі 10 шт.

    4. Сорочечки теплі 8 шт.

    5. Підгузники ганчіркові (марлеві) багаторазові ДУЖЕ БАГАТО шт.

    6. Ванна для купання на 50-80 л.

    7. Масло, присипка, дерматологічний крем.

    8. Клейонка 80/50 2 шт.

    9. Чіпці легкі 3-5 шт.

    10. Чіпці теплі 3 шт.

    11. Коляска з дощовиком по 1 шт.

    12. Підгузники одноразові типу "памперс" 1 упак.

    13. Пустушка 2 шт. (краще ортодонтичні).

    14. Пляшки 250 мл 6 шт. (для малюків на штучному вигодовуванні).

    15. Марганцівка або зеленка для обробки пупка.

    16. Ліжечко з матрацом 1шт.

    17. Ножички із закругленими кінцями для нігтів малюка.

    Ніби все. Ах, так!

    18. Мама 1 шт.

    19. Тато 1 шт.

    Наступного разу розповім про наші перші дні удома.

    Автор: Льовкина мама.

    Джерело інформації: Журнал сучасної жінки myjane

  • Тайваньська кухня. Фотоогляд

    Тайваньська кухня. Фотоогляд

    Тайваньська кухня головним чином являє собою кухню південно-східних провінцій Китаю зі значним впливом японської кулінарії. Тайваньці надають перевагу нежирній їжі, в міру приправленій імбиром, люблять морепродукти.

    Пропонуємо до Вашої уваги фотографії деяких страв тайваньської кухні.
    #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#

     

  • Світло, що виходить від посмішки

    Світло, що виходить від посмішки

    #img_left_nostream#В сьогоднішньому світі так рідко можна побачити щиру посмішку від людей, повну тепла й добра. Людина, у погоні за славою й вигодою, зовсім забуває про світ між людьми, і всі свої сили направляє на боротьбу з ними. Все це виходить через особисте бажання – одержувати матеріальні вигоди.

    Виходячи зі свого досвіду спілкування з людьми й подорожуючи по різних містах, я помітила одну характерну ознаку нинішнього суспільства. Люди, що мають статок і живуть у великих містах, рідко посміхаються або посміхаються нещиро.

    Зустрічаючись із таким типом людей, у мене рідко з’являється бажання відповідати їм посмішкою. Найчастіше, такі люди посміхаються тільки для того, щоб одержати яку-небудь вигоду. Іноді виникає таке відчуття, що спілкуєшся зі слизькими людьми.

    #img_right_nostream#Часом такі люди мають нещирість. Бувають і такі особистості, які зовсім не посміхаються – їх обличчя завжди мають похмурий і злий вираз. Вони увесь час перебувають у занепокоєнні, боячись за благополуччя своїх справ, вони дивляться на всіх як на своїх ворогів.

    Люди прості, що найчастіше живуть у провінційних містах, мають відкритий і щирий характер. З ними завжди легко спілкуватися, їхній сміх завжди щирий, від якого завжди стає легко й безтурботно, тепло й затишно. Такі люди вміють думати про інших, їхні голови не заповнені думками про особисті проблеми.

    Я можу привести свій приклад про те, наскільки різними можуть бути ці два типи людей. У Пекіні в мене є вчитель англійської мови, вона з Москви. На її обличчі завжди можна побачити воскову посмішку, від якої в багатьох учнів мурашки пробігають по спині.

    Коли я тільки надійшла в цю школу, я ще не знала про другу сторону її натури. Пізніше я побачила, наскільки вона може бути злісною й крикливою. У цей момент вона ставала просто потворною, від неї завжди віяло якоюсь напруженою злістю. Вона була дуже неврівноваженою – у будь-який момент могла й розлютитися, і раптом надягти маску дружелюбності.

    #img_left_nostream#Такі щоденні зустрічі з нею для мене не пройшли даром – у рідне місто я повернулася в розпатланих нервах і у вкрай напруженому стані. У рідному місті я теж навчалася в репетитора англійської мови, вона була повною протилежністю першого вчителя.

    З нею завжди було легко спілкуватися, хоча ми й зустрічалися тільки два рази на тиждень, але їй вдалося усунути мій напружений стан за місяць. За місяць я пройшла з нею стільки, скільки не проходила за весь навчальний рік у школі, у Пекіні. Від неї завжди віяло спокоєм і веселістю.

    Цей випадок наочно демонструє, наскільки важливі щира посмішка й добрий стан для сьогоднішнього суспільства. Чому ми не хочемо відчути легкість у своїй душі й позбутися своїх проблем? Одна світла посмішка, наповнена турботою й теплом, може розчинити всі злі думки людини. Потрібно тільки спробувати зробити це.

     Міланова К. Іркутськ

     

  • Пропаганда ненависті, розпалювана КПК

    Пропаганда ненависті, розпалювана КПК

    Міжнародна Амністія у своєму спеціальному звіті по Китаю за 2005 рік робить висновок: «У деяких аспектах був прогрес убік реформ, але це не змогло зробити значного впливу, і по всій країні відбуваються серйозні порушення прав людини. Десятки тисяч людей продовжують перебувати в неволі або у в’язницях, в порушення їхніх фундаментальних прав людини, і для них існує високий ступінь ризику піддатися катуванням або поганому ставленню.

    #img_left#Тисячі людей були засуджені на смерть або страчені, причому, багато хто після несправедливих судів». Нічого із цієї інформації не можна знайти в офіційних газетах Китаю. Замість цього контрольована комуністами газета The People’s Daily продовжує прославляти «економічні досягнення» комунізму й публікує промови президента Ху Цзиньтао й прем’єра Вень Цзябао.

    Чи є цей феномен чимсь особливим для Китаю й китайської комуністичної Партії (КПК)? Хоча мій погляд заснований на свідченні й аналізі катастрофи європейських комуністичних режимів, незважаючи на культурні відмінності, не занадто важко побачити багато схожого з існуючим у комуністичній системі Китаю.

    Незважаючи на свою економічну гнучкість, китайський комуністичний режим має всі традиційні тоталітарні політичні характеристики. Всі інші великі комуністичні сили зникли, але одна усе ще приносить страждання людям великої країни з багатою культурою й духовними традиціями.

    Історія двадцятого сторіччя нагадує нам, що пропаганда розпалення ненависті може принести величезні нещастя мільйонам безневинних людей. Комуністична пропаганда розпалення ненависті вкорінена в антагоністичній догмі класової боротьби, і вона намагається виправдати розповсюджуване державою масове насильство проти уявлюваних «ворогів народу».

    Комуністичне керівництво Китаю переслідує багато груп людей протягом десятиліть свого диктаторського правління. Сьогодні вона переслідує людей, що мають незалежні думки, християн і інші релігії, а також етнічні меншостей. Протягом останніх п’яти років вона вибрала своїм ворогом духовний рух Фалуньгун.

    Я вірю, що Китай і його жителі одержать величезну користь, довідавшись не тільки про свою власну історичну трагедію комуністичного правління, але також про насильницьке тоталітарне минуле інших країн, і уникне помилок, які відбулися там. Уроки, отримані під час падіння комуністичних режимів у Європі, можуть бути застосовані до Китаю.

    Розкладання комуністичних режимів не завжди було мирним, і західним суспільствам був необхідний час, щоб розпізнати свої власні ілюзії й відреагувати силою на організоване масове насильство в колишній Югославії. Відсутність підходящої міжнародної відповіді сприяло дестабілізації в інших регіонах і створило поле можливостей для інших злочинців. В 1994 році події геноциду в Руанді й Бурунді є трагічним нагадуванням складності регіонального й міжнародного балансу сил.

    Давайте глянемо на три приклади з недавнього і трохи більш віддаленого минулого. Уже пройшло більше трьох років з тих пір, як Слободан Мілошевич, колишній президент Сербії, сидить у тюремній камері ООН у Гаазі (Голландія), і йому будуть пред’явлені нові докази масових жахливих злочинів, зроблених режимом під його керуванням. Вуковар, Сребриниця й багато інших страшних злочинів, а також знищені селища Косово будуть переслідувати скинутого диктатора до кінця його днів, найімовірніше, проведених у в’язниці.

    3 грудня 2003 року міжнародний карний Трибунал ООН у місті Танзанії Аруша, ув’язнив трьох журналістів з Руанди за їхню роль у розпаленні геноциду в 1994 році. Двоє з них – Фердинанд Нахимана, один із засновників радіо Libre des Mille Collines і Хасан Нгезе, власник і редактор екстремістської газети Хуту Kaguru, були ув’язнені довічно. Джин-Боско Бараягвиза, інший виконавчий директор радіо Libre des Mille Collines, одержав 35 років. За менш чим місяць до цього, 6 листопада, суд над чотирма міністрами Руанди, обвинуваченими в геноциді, відкрився в Аруші.

    1 травня 1945р. Йосип Геббельс, міністр пропаганди нацистів, і його дружина, щоб уникнути неминучого суду за військові злочини, зробили самогубство в підземному бункері їхнього лідера Адольфа Гітлера. Геббельс занадто добре знав про тяжкість своїх злочинів. Його пропаганда ненависті привела до загибелі шести мільйонів європейських євреїв.

    Що означають ці три приклади загалом, і яке вони мають відношення до комуністичної партії Китаю? Всі ці люди відповідальні за вбивства й страждання тисяч і мільйонів безневинних людей. Одним із самих смертельних способів їхніх злочинів була пропаганда розпалення ненависті. Незважаючи на силу, що вони мали під час їхнього правління за допомогою терору, наприкінці всі вони повинні були стати перед лицем правди й справедливості. Хтось може подумати, що ці три приклади повинні служити досить сильним попередженням, щоб зупинити кожного, хто бере участь у пропаганді розпалення ненависті. Але ми бачимо, що історія, здається, повторює себе, і що лідери КПК не хочуть учитися на уроках минулого.

    Мілошевич, перед тим як прийти до абсолютної влади, був комуністичним функціонером, навченим методам пропаганди його радянськими наставниками. Він і злочинці Руанди відрізняються своїм минулим, але вони схожі у використаних ними методах і наслідках їхньої пропаганди розпалення ненависті. Підбурювачі із Сербії й Руанди використали техніку пропаганди, якою користувалися самі деструктивні елементи методів Геббельса й методів марксизму-ленінізму. Вони всі діяли за порадою, що Геббельс дав нацистським пропагандистам у своїй промові на мітингу в Нюрнберзі в1934 році, де він сказав, що пропаганда «повинна бути винахідливої» і використати «продуктивну фантазію».

    Давайте подивимося на деякі приклади. Деякі з них з недалекого минулого. З липня 1988 року по березень 1991 року сербська газета Politika, керована людьми, що підтримують Мілошевича, публікувала постійний стовпчик за назвою «Луна й реакція», звідки поширювалася необмежена ненависть проти тих, хто не був сербами. Масові злочини, що пішли за цим, відбувалися під ім’ям «етнічних чищень».

    В листопаді 2004 року газета «Велика Епоха» повідомила, що школярів у Китаю змушують проходити через процес розпалення ненависті проти Фалуньгун. Через те, що КПК застосовує інформаційну блокаду, можна тільки припускати про дійсний розмах репресій Фалуньгун.

    Наприкінці 1993 року й початку 1994 року радіостанції Руанди Libre des Mille Collines транслювали серію програм, що розпалюють ненависть, з метою розділити й розвести по протилежних сторонах населення країни. Хуту-більшість країни сказали, що Тутсі–меньшість таять містичні й демонічні плани проти них. «Убийте їх, або вони вб’ють вас», було внутрішнім змістом радіо Libre des Mille Collines.

    23 травня Агентство Франс Пресс повідомило з Уганди, що тисячі трупів жертв геноциду в Рунді були викинуті на берег озера Вікторія. У червні 2005 року багато з людей у США і Європі були здивовані тим, що вони одержували постійні телефонні дзвінки з китайською комуністичною пропагандою й висловленнями проти Фалуньгун.

    Інформаційний центр руху Фалуньгун відреагував на цей інцидент з великим занепокоєнням. Він вважає, що ця викликаюча хвилювання кампанія є просто елементом у більшій кампанії знищення Фалуньгун, що здійснює комуністичний режим.

    Ці занепокоєння можуть мати істотну підставу, якщо врахувати історію й методи попередніх комуністичних переслідувань у Китаю, і що контрольована державою газета The People’s Daily, що, звичайно уникає згадувань назви руху, у своєму випуску від 5 липня 2005 року припустила, що Фалуньгун блокував супутникові трансляції, що належать уряду.

    Параноя КПК у відношенні Фалуньгун нагадує мені мари Радянського Союзу у відношенні «західних ідеологічних диверсій», які змушували радянських комуністів підозрювати, що «Радіо вільної Європи» і інші західні передачі стояли за кожною незалежною думкою в СРСР і майже за кожною невдачею з багатьох невдач радянської системи. Комуністична система не може жити без ворога, з яким необхідно боротися й обвинувачувати у своїх власних недоліках, і без когось, кого можна було б переслідувати для того, щоб підтримувати своє правління за допомогою страху й терору.

    Комуністи мають тактичну перевагу використання пропаганди по їхньому вибору: вони застосовують або ігнорують загальноприйняті правила й міжнародні закони по власному вибору. Вони створюють образи нових ворогів, щоб відволікти увагу від їхніх власних невдач. Вони мають дві версії пропаганди. Одна призначена для внутрішнього використання, а інша – для іноземних потреб. КПК намагається впливати на уряди інших країн, використовуючи контакти урядового рівня, і діяти знизу, використовуючи партійні канали й канали розвідки. Недавня кампанія пропагандистських дзвінків у США і Європу явно відповідає останньому.

    В 50-х роках спільно здійснювалася китайська й радянська комуністична пропаганда. Ці добре керовані й відносно успішні кампанії фальшиво обвинувачували ООН і американців у застосуванні бактеріологічної зброї у війні з Кореєю. Навіть Міжнародний Червоний Хрест і Всесвітня організація охорони здоров’я не щадились і були зображені як шпигунські агентства, контрольовані США.

    Пропагандисти описували, що американська біологічна зброя викликала спалаху віспи в деяких корейських провінціях. Постійне повторення неправди, об’єднаної з повторюваними заявами офіційних представників комуністичного уряду, мала свій ефект на інтелектуалів у західних країнах, що дотримуються лівих поглядів. Навіть деякі західні політики почали задавати питання про дії піхотинців ООН під час корейського конфлікту.

    Постійна дегуманізація обраної жертви є головними техніками пропаганди розпалення ненависті. Режим Слободана Милошевича називав кожну опозиційну думку «терористичною дією» і продовжував боротися проти «тероризму» міжнародного суспільства, а також шукати «терористів» усередині країни.

    Злочинці Руанди називали своїх жертв із національних меншостей Тутсі «тарганами». Міністр нацистської пропаганди Йосип Геббельс розпалював ненависть проти євреїв. Страшні масові злочини вищезгаданих режимів добре відомі. Нацистські злочинці постали перед Нюрнберзьким судом, негідники з Руанди й Сербії усе ще переслідуються судами ООН. Єдина велика тоталітарна влада, що переслідує безневинних людей, і чиї злочини усе ще не були повністю викриті, – це комуністичний Китай.

    Ім’я «ворога» може варіюватися в різних країнах, але правила гри – ті ж. Через те, що комуністична пропаганда не цілком відповідає реальності, їй необхідні «цапи відбувайли», щоб виправдувати свої невдачі. В ідеалі, вони вибирають уявлюваного ворога за межами країни й починають кампанію або «полювання на відьом»: пошук передбачуваних шпигунів цього уявлюваного ворога усередині країни. У ході своєї історії КПК мала багато жертв, яких називала «ворогами». Сьогоднішньою жертвою й, сподіваюся останньої, є Фалуньгун.

    Кампанія КПК проти Фалуньгун, у деякому сенсі, схожа на такі ж кампанії в Радянському Союзі. Однієї із самих тривалих кампаній боротьби Кремля, була боротьба проти «західних ідеологічних диверсій». Коли в 60-х роках радянське керівництво усвідомило, що кожний громадянин може бачити, що їхні гасла про будівництво процвітаючого соціалістичного суспільства не відповідають реальності, воно швидко скинуло провину на «імперіалістичну змову».

    Юрій Андропов, начальник КДБ у той час, в 1967 році створив «п’яте Управління», щоб боротися з «ідеологічними диверсіями». Західні ЗМІ, загалом, і Радіо Вільна Європа, зокрема, саботувалися. Величезні бюрократичні апарати повинні були доводити свою корисність. Контрольовані державою ЗМІ здійснювали кампанії чорніння представників західних радіомовних компаній і аналітиків. Служби безпеки переслідували слухачів західних радіостанцій.

    Міф про зовнішню змову був таким «зручним» для комуністичного режиму, що тривав майже до кінця існування цієї системи. Але доля цього міфу є іронічною. Люди, що підсилюють цей міф, з одного боку, вірили в силу свого методу конспірації, а з іншого боку – вірили, що інформація, що виходить із західних джерел, була на 99% правдивій. Пізніше, деякі члени партійної еліти й представники служб безпеки зізналися, що вони таємно використали західні трансляції як свої джерела інформації.

    Бачучи катастрофу радянської комуністичної системи й кінець європейських комуністичних режимів, що схоже на завершення гри в доміно, можна впевнено сказати, що кінець правління КПК у Китаю є недалеким майбутнім. Зміни йдуть із прискорюваним кроком. Я сподіваюся, що в інтересах щасливого майбутнього китайців ці зміни наступлять незабаром. Чим довше буде дозволено КПК грати в її брудні ігри, тим більше буде рости розрив між її ідеологією й реальністю. І навпаки, чим коротше буде життя комуністичної партії Китаю, тим менше буде ризик, що трагедії, такі як у Югославії й Руанді, повторяться в Азії.

    Якщо свідомість людей занадто довго відділено й заховано від реальності, пробудження може бути хворобливим. Поширення правдивої й незалежної інформації допомагає людям пробудитися й повернутися до реальності. Хвиля виходів з рядів КПК, що відбувається останнім часом, є явною ознакою пробудження. Як тільки цей феномен досягне достатньої сили, ми почнемо згадувати про КПК у минулому часі.

    Пітер Звагуліс, спеціально для Великої Епохи