Blog

Колишній дипломат КНР у Сіднеї – Чень Юнлінь (Chen Yong Lin), який проводить виїзні виступи в Канаді, 04.06. увечері в інтерв’ю журналісту Великої Епохи розкрив низку внутрішніх документів, які показують, як китайська компартія за межами Китаю управляє китайськими кварталами, зарубіжними китайськими ЗМІ, погрожує західним політикам та спокушає їх вигодами для того, щоб переслідувати Фалуньгун та інших неугодних для неї організацій та людей.

#img_left#Чень Юнлінь розповів, що в консульствах різних країн створено відділи, які займаються слідкуванням за деякими людьми й організаціями та пригнічують їх. Вони створюють проблеми послідовникам Фалуньгун, тайванським політикам, китайським демократам і т.д. Він заявив: „Переслідування Фалуньгун – це першочергова задача китайської компартії. Вона використовує 60% своїх фінансів для боротьби з Фалуньгун, 20-30% – для боротьби з Тайванем і ще 5-10% – на інші підривні цілі".

У показаному Чень Юнлінем „Графіку визначення роботи зарубіжної спеціальної групи по боротьбі з Фалуньгун" від 07.02.2001 р. відмічено, що ця група складається з начальників усіх відділів посольств та консульств. Вони мають конкретне завдання, вони діють для переслідування Фалуньгун. Він також відмітив, що посли та генеральні консули у всіх країнах є головними керівниками цієї групи.

Китайська компартія більше всього боїться закордонних юридичних процесів

Чень Юнлінь розповів, що на початку китайська компартія вважала, що за 2-3 роки можна знищити Фалуньгун, але вона не очікувала, що за 8 років пригноблення Фалуньгун навпаки розквітне по всьому світу, так що вона дуже ненавидить його. Китайська компартія більше всього побоюється юридичних процесів за кордоном, це змушує китайських чиновників, які брали участь у переслідуваннях Фалуньгун, при відвідуванні інших країн хвилюватися. Колишній дипломат сказав: „Китайська компартія, яка віддає перевагу насиллю та брехні, ніколи не розуміла ідеї послідовників Фалуньгун про прагнення до свободи віри".



Управляти китайськими кварталами

Чень Юнлінь стверджує, що управління китайськими кварталами – це послідовна закордонна політика китайської компартії, вона, не жаліючи сил, декілька десятків років займається цим, сформувавши цілу систему.

Він розповів, що в Австралії, Європі та інших країнах існують подібні організації, одну з них називають „Асоціація китайських організацій", іншу – „Генеральне зібрання китайських організацій". Також є, наприклад, „Китайська асоціація по активізації мирного об’єднання". Всі вони керуються директивами компартії Китаю.

Чень Юнлінь навів приклад: в травні 2001 року китайська організація в кількості більше 40 чоловік написала лист колишньому прем’єру Канади з метою зганьбити Фалуньгун, вони стверджували, що Фалуньгун погіршує стосунки між Китаєм та Канадою. Потім китайська компартія розповідає про це посольствам та консульствам інших країн, говорить, що в Канаді ось що відбувається і т.д.



Спокушувати західних чиновників

Чень Юнлінь сказав, що китайська компартія в основному 2 способами проникає в західні уряди. По-перше, давати чиновникам привілеї, наприклад, безплатно подорожувати по Китаю. По-друге, використовувати культурний обмін. Пропонувати канадським студентам квоти на отримання премій, давати дітям політиків шанс безплатно вчитися та жити в Китаї.

Чень Юнлінь відзначив спосіб „тиску" на західних чиновників. Він каже, що ті західні чиновники, які допомагали китайським дисидентам, всі контролюються компартією Китаю (КПК). Якщо вони захочуть поїхати в Китай, то потрібно мати особливий дозвіл, або їм взагалі можуть відмовити у наданні візи.

Управляти зарубіжними китайськими ЗМІ

Чень Юнлінь розкрив три способи управління компартією Китаю зарубіжними китайськими ЗМІ. Перший – це підтримувати та допомагати. Китайська компартія дає наказ вітчизняним компаніям, що працюють за кордоном, допомагати цим ЗМІ в рекламі і т.п.

Він навів як приклад газету „Сіньбао Австралії". Коли компартія Китаю оплатила свою велику рекламу на першій сторінці, директор цієї газети здався, перестав публікувати об’єктивну інформацію про Фалуньгун, а став писати статті з наклепами на нього. Іншим китайським ЗМІ в різних країнах були запропоновані подібні статті з китайських офіціальних ЗМІ.

Другий спосіб, це прямо співпрацювати зі ЗМІ. Третій спосіб – пригнічувати місцеві ЗМІ, погрожувати родичам персоналу ЗМІ, спокушати їх вигодами і т.д.

 

Мета поїздки Чень Юнліня в тому, щоб Канада та її народ більше дізналися про серйозні порушення прав людини в Китаї. Він сподівається, що західне суспільство більше зверне уваги на порушення прав людей, які живуть під владою комуністичного режиму, та буде більш розумно та помірковано оцінювати китайську компартію.

Чень Юнлінь народився в 1968 році в провінції Чженцзян, працював політичним консулом Генерального консульства КНР в Сіднеї. 26 травня 2005 р. він залишив консульство, порвавши з КПК. 4 червня 2005 року Чень в перший раз відкрито з’явився на мітингу „Не забувати „04.06.", прощатися з китайською компартією, підтримати 2 мільйони людей, які вийшли з компартії" в місті Сіднеї. 8 липня 2005 року Австралія надала йому та членам його сім’ї посвідку на постійне проживання. Він зараз живе в передмісті Сіднею. 

Версія китайською

Китайські офіційні адміністративні витрати займають перше місце у світі.  За останні 25 років ця цифра збільшилась у 88 разів. Щорічно витрати на пригощання за рахунок держави досягли сотень мільярдів юанів.

#img_left#Серед кількох мільйонів службових машин тільки 30% використовуються у службових цілях.

Один бідний повіт у провінції Гуйчжоу щорічно витрачає щонайменше вантажівку горілки «Маонай» (найкраща горілка у Китаї) для частування. У суспільстві називають таку «розкіш за державні гроші» – «китайська розкіш».

 

Як повідомила «Щоденна газета – Законність», один державний службовець на прізвище У, який нещодавно влаштувався на роботу в деяке державне відомство, поїхав у відрядження на 4 дні. За цей час тільки на частування він витратив 7800 юанів. Це не враховуючи витрати на автомобілі та супроводжуючих, які забезпечувала інша сторона. Він сказав, що ці гроші дорівнюють пенсіям його батьків за півроку. За ці гроші він міг би існувати 3 місяці і, в то самий час, сплачувати за навчання у вищому навчальному закладі.

 

У газеті надруковано, що згідно з даними деякого центу опитування 98,3% з 17836 опитаних вважають, що марнотратство у адміністративних колах дуже розповсюджено: «Витрати значно перевищують норми», «Витрачають гроші так як заманеться, а держава сплачує за все», «Марнотратство суттєве, ефект від роботи низький», «Спричиняють шкоду державі, на свою користь».

Офіційні адміністративні витрати у Китаї займають перше місце у світі. Заступник начальника Управління статистики у провінції Хунань – Е Цінн навів такі данні: З 1978 року до 2003 року надходження до бюджету збільшились приблизно у 29 разів, проте витрати за цей період на адміністративне керування збільшились у 88 разів, при цьому частка витрат на адміністративне керування у загальному об’ємі витрат склала 19,03%. Згідно з початковими даними уряду, кожний рік витрачається сто мільярдів юанів на пригощання. Найбільші витрати йдуть на «об’єкти політичних успіхів» та будівництво службових будинків.

 

За даними відповідних органів, у кожному п’ятому селищі чи місті в Китаї існують «об’єкти політичних успіхів». Будівлі уряду й адміністрацій різних рівнів з кожним роком будують все розкішнішими. Як повідомляють ЗМІ, бюджет деякого повіту провінції Шансі, якому держава допомагає подолати бідність, 100 мільйонів юанів, проте деякі державні установи побудували собі службові будівлі вартістю більше 10 мільйонів юанів. У провінції Гуаньдун одна сільська адміністрація, яка складається з 7 службовців, витратила більше ніж 4 мільйонів юанів на будівництво службового будинку.

 

Існує ще більш дивовижні факти та цифри. Згідно зі статистикою відповідних органів: зараз у Китаї існує декілька мільйонів службових автомобілів. Витрати на них перевищують 200 мільярдів юанів на рік. Однак тільки кожна третя з них використовується для службових цілей. Попрете, собівартість службових машин у декілька разів вища за собівартість звичайного подібного транспорту.

 

Повіт Хеннань провінції Хунань бідний. Його борги досягли 700 мільйонів. Деякі вчителі отримують тільки 70% зарплатні. Іноді вираховуються гроші із зарплати держслужбовців на ремонт доріг та для допомоги бідним людям в селах. Однак немало місцевих чиновників у останні роки купують нові легкові автомобілі середньої та вищої категорії.

 

«Щоденна газета – Законність» повідомляє, що «китайська розкіш» – це «розкіш за державні кошти». Одна її особливість – чиновники на рівні повіту можуть легко придбати найдорожчі легкові автомобілі. Інша – витрачаються шалені гроші на так звані «політичні успіхи» та «імідж».

 

Версія китайською

Тисячі безземельних селян  в Китаї вимагають дотримання їхніх прав, стверджуючи, що китайський комуністичний режим вважає Олімпійські Ігри 2008 року в Пекіні набагато важливішими, ніж їхній добробут.

#img_right#Два представники з Туліня, міста Фуцзінь, провінції Хейлунцзян, виступили від імені 2913 чоловік, що підписали петицію з вимогою ставити на перше місце їхні права, а не Олімпійські Ігри, – йдеться в статті  «China Affairs» від 1 червня.

Голоси тисяч людей, які підписали петицію 

Селянин на ім’я  Сю з міста Чаньгань розповів, що від 5 до 6 тисяч селян підписали заяву, і що вона просто ще не опублікована в Інтернеті.

Сю вважає, що Олімпіада є дорогим заходом, якому приділяється набагато більше уваги, ніж життям простих людей. Він сказав: «Влада позбавила людей їхніх земель. Скажіть мені, яка користь від Олімпійських Ігор у Пекіні?».

Інший селянин пояснив, що вони не проти Олімпіади. Проте комуністична партія Китаю використовує Олімпійські Ігри для створення позитивного іміджу для себе, не піклуючись про добробут громадян.

Селяни з міста Фуцзінь, які позбулися своїх земель, витратили останні 11 років, намагаючись відстояти свої права.  Сільський житель на ім’я Цянь говорить: «11 років апеляцій і подачі позовів виявилися даремними. Жоден чиновник не займається цим і CCTV (китайський державний канал) відмовляється повідомляти про це, поки ми не отримаємо підпису від центрального уряду. Все це свідчить про те, наскільки корумпований цей режим. У Китаї, про права людини ніхто не піклується». 

Чиновники стягують із селян орендну плату 

Згідно із зверненням селян, чиновники з міста Фуцзінь захопили їхню землю в квітні 1995 року під приводом придбання землі для національного проекту за участю Південної Кореї, що інвестує гроші в спільну ділянку землі в області Тусін. Вони використовували 570 китайських акрів землі і змусили багато місцевих сільських жителів переселитися.

Селяни отримали лише невелике відшкодування в розмірі від 10 ($1,31) до 70 юанів (9,17) за акр.   У 1997 році, спільний китайсько-корейський проект був закритий, але місцева влада заснувала будівельну компанію, продовжуючи захоплення цих земель. Тепер вони здають ці землі селянам за дуже високими цінами. За словами селян, чиновники навіть наймають міліціонерів і кримінальні структури, щоб ті не давали їм займатися сільським господарством для виживання. Апеляції селян не принесли ніяких плодів.

Продовжуючи боротися за землю, сільські жителі також виразили обурення тим, що чиновники продають їхні землі іншим. За останніх 11 років лише в одному селі було захоплено понад 20 тисяч гектарів.  Один селянин заявив: «Це наша земля. Ми вимагаємо демократії! Зараз нам нікуди йти, і наші апеляції ніде не будуть прийняті». 

За повідомленнями, місцева влада переслідує представників селян. Їм загрожують в’язницею, якщо вони не припинять свої апеляції. Селяни, у свою чергу, збираються подати на чиновників до суду.  

Понад сотня чоловік із міста Туліня, сіл Сінхуа, Цінфен, Цінфу і Ляньфен подали адміністративний позов.

Версія англійською

САН-ДІЄГО. Лише в одному окрузі Сан-Дієго по підрахунках проживають близько 11 тисяч чоловік, які перенесли катування.

#img_left#Катування – це питання, яке навряд чи має відношення до більшості, однак люди, які перенесли їх, знають, що це, можливо, одне із самих важких випробувань, яким може піддатися людина; їм також відомо й про психічний, і емоційний біль, викликаний перенесеними стражданнями.

На щастя, є люди, готові їм допомогти.

На території Старого міста (центральна історична частина м. Сан-Дієго з безліччю архітектурних і історичних визначних пам’яток) перебуває філія Міжнародної організації, тих хто переніс катування м. Сан-Дієго. Це незалежна, некомерційна організація, робота якої присвячена наданню допомоги людям, які були піддані катуванням.

«Я думаю, що коли вони знайдуть нашу організацію або інші подібні, вони зможуть прийти й відчути себе тут у безпеці, забути про відчуття розгубленості у цьому світі. Деякі наші клієнти навіть вважають нас своїм другим будинком», – сказала Марен Доерті, менеджер по зв’язках із громадськістю Міжнародної організаці, тих хто переніс катування.

Заснована у 1997 році Міжнародна організація, тих хто переніс катування працює над забезпеченням жертв катувань безкоштовними послугами й професійною допомогою, у яких вони бідують, щоб знову встати на ноги. Філії організації по усьому світі надали допомогу більше 650 постраждалим, що  стала жертвами катувань.

До людей, хто переніс катування, застосовується індивідуальний підхід, у надання допомоги може входити всі що завгодно: від забезпечення медичним і психіатричним лікуванням,  надання клієнтові нової пари окулярів, які можливо були загублені, і навіть до навчання їх тому, як одержати абонементну картку в бібліотеці.

Крім допомоги клієнтам оправитися  фізично, також організовується відвідування суспільних заходів і творчих програм, що сприяє емоційному видужанню. Після того, як їм вдалося вирватися з жахаючого середовища, де їх піддавали катуванням, багато потерпілих не мають родин або навіть звичайних  контактів з людьми.

«Ви можете собі представити, наскільки безнадійно людина почуває себе, випробувавши щось подібне, – сказала Елайза Кейн,  працівник організації. – Знову відчути довіру до  людей і видужати – можливо, це найбільший подарунок, що ми можемо  допомогти їм зробити собі».

Клієнти приходять із самих різних шарів суспільства, більшість із них – це біженці й люди, що шукають притулок у США.

Три працівники з Americorps, організації, схожої на американський «Корпус миру» (Peace Corps), допомагають у роботі  філії, тих хто Переніс катування м. Сан-Дієго.

Кейт Болус, один із працівників Americorps, сказала: «Вони були адвокатами, релігійними лідерами й учителями у своїй країні. Чим більше буде таких людей, як вони, навколо, тим краще. Я сподіваюся, що ми зможемо допомогти їм відновити їх  колишнє суспільне становище».

Марен Доерти розповіла, що коли вони один раз повели клієнтів на прогулянку в парк «Морський світ»,   вона побачила, що радість вертається до них,  і це її дуже вразила. «Деякі емоції вертаються. Вони пройшли через дуже сильну психологічну травму,  після чого можливість бути тут, на сонце, і пізнавати Сан-Дієго дійсно може допомогти їм залікувати  щиросердечні рани», –   сказала Даферті.

Версія англійською

Китайська газета звільнила трьох редакторів за нездатність запобігти публікації однорядкового рекламного оголошення, що з’явилося на честь матерів учасників протесту, убитих під час кровопролиття на площі Тяньаньмень у 1989 році.

#img_left#Порушивши одне із найсуворіших політичних табу країни, дещо зашифроване послання проникнуло в газету "Chengdu Evenіng News" 4 червня, на 18-ю річницю кривавого придушення. Ця публікація показує, як комерціалізація, байдужність і технологія проривають однопартійну державну інформаційну блокаду.

"Віддаючи данину поваги сильним матерям жертв 64", говорило невелике оголошення на 14-й сторінці газети. Шість-чотири (червень, 4) – це найбільш загальновідомий вислів стосовно кровопролиття в той день у 1989 році, коли сотні, а можливо, й тисячі демонстрантів, що виступали в підтримку демократії, та їхні прихильники були роздавлені танками та військами НОАК.

Уряд наполягає на тому, що ці дії були необхідні для відновлення порядку, однак заборонило будь-яке публічне обговорення цієї теми та продовжує тримати деяких учасників протесту у в’язниці. Незважаючи на цю заборону, деякі матері відважно закликають до проведення відкритого розслідування вбивств.

Але деякі молоді китайці про це кровопролиття знають мало або взагалі нічого. Як відзначає газета "South China Morning Post", молода співробітниця, відповідальна за контрольний перегляд рекламних оголошень у "Chengdu Evening News", дозволила цій рекламі з’явитися, оскільки не була інформована про значення 64. Коли вона подзвонила людині, що розмістила оголошення, та відповіла, що це дата катастрофи у шахті.

Це відважне послання було швидко помічене, отскановане і поширене в інтернеті, поки не втрутилися влада. Екземпляри газет забрали з кіосків, а в редакцію газети у столиці провінції Сичуань була спрямована група слідчих.

За інформацією Reuters, заступник головного редактора Лі Чжаоцзун (Li Zhaojun) був звільнений разом із двома іншими співробітниками. Співробітники 32-сторінкового таблоїду, що виходить тиражем 200 тис екземплярів, з якими зустрівся журналіст "Guardian", відмовилися від коментарів. Захисники свободи слова вважають, що редактори були покарані для того, щоб застерегти інших від втрати пильності на варті інформаційної сцени комуністичної партії. "Це показує те, що уряд піде на все задля того, аби знищити будь-які нагадування про це питання у печатці, – говорить Вінсент Броссель (Vincent Brossel) з організації "Репортери без меж". – Цензура настільки сильна, що молода співробіниця нічого не знала про історію подій у червні. Це показує те, як уряд намагається знищити пам’ять китайського народу".

Незважаючи на лібералізацію економіки та зростаючу комерціалізацію медіа, держава тримає пресу в своїх руках. Відділ пропаганди щотижня розсилає списки матеріалів, що не дозволено  публікувати або передавати в ефір. Висвітлення спірних питань – таких як Тяньаньмень, Тайвань, Тибет і заборонений духовний рух "Фалуньгун" – або табуіровано, або дається у відповідності до  лінії партії. Скандали за участю політичних лідерів та масових протестів найчастіше взагалі не з’являються у центральних медіа. Історичні спогади також вибіркові. Проблемні річниці, включаючи кровопролиття 1989 року, початок культурної  революції або кампанії проти реакціонерів, в основному проходять непомітно.

За даними організації "Commіttee to Protect Journalіsts", Китай запроторює до в’язниці більше журналістів, ніж будь-яка інша країна. "Репортери без меж" відносять країну до 10 найгірших у світі за  свободою преси.

Картина в цілому виявляється більш складною. Швидке поширення мобільних телефонів та інтернету поставило у скрутне становище блокування новин. Держава також послабила контроль за висвітленням природних катастроф, соціальної нерівності та аварій у шахтах. Раніше цього року  воно пом’якшило обмеження для поїздок їноземних журналістів.

Та цензори часом спотикаються на рівному місці. У 2004 році вебсайт "Женьмінь Жибао", рупор комуністичної партії, помістив статтю, що згадувала про "насильницьке придушення на площі Тяньаньмень у Пекіні" студентського руху в підтримку демократії. Ці рядки були наприкінці  некрологу, вирізаного із вставленого зі статті у печатці Гонконгу. Через чотири години їх помітили та видалили. У 1991 році "Женьминь Жибао" мимоволі пропагувала підсвідому відозву до заколоту, опублікувавши поему, що, якщо читати по діагоналі, містила зашифрований заклик до тодішнього прем’єр-міністра Лі Пену піти у відставку. Лі, якого його вороги називали "пекінський м’ясник", входить у число найбільш засуджуваних персонажів нової історії Китаю, оскільки саме він наказав ввести у 1989 році воєнний стан.

23 травня 2007 року Міжнародна Амністія (МА) опублікувала свій щорічний звіт по ситуації із правами людини в усьому світі. Не дивно, що звіт говорить про Китай як про країну із найсерйознішими порушеннями прав людини.

#img_left#Правда, з організацією Олімпійських ігор уже через рік, у серпні 2008 р., китайські лідери пропонують ввести кілька реформ: судовий перегляд смертних вироків і пом’якшення обмежень для іноземних журналістів.

Однак згідно з даними МА, ці поліпшення є не тим, чим здаються. Їх затьмарює ще більша нетерпимість до політичних і релігійних непорозумінь, а також до адвокатів, які захищають незгодних. Контроль над місцевими журналістами та мережею Інтернет також посилюється.

Більше того, оцінивши прогрес Китаю в сфері поліпшення ситуації із правами людини, що було обіцяно перед організацією Олімпійських ігор-2008, МА виявила, що ці ігри виступають як каталізатор для посилення домашніх арештів активістів і утримання під арештом без суду та слідства, принаймні, у Пекіні. Таким чином, обмежується їхня особиста свобода, хоча в той же самий час комуністичний режим намагається не затримувати їх офіційно.

Міжнародна Амністія протистоїть китайському режиму

Коли Пекін був обраний Міжнародним Олімпійським комітетом (МОК) у липні 2001 року, він погодився досягти прогресу в сфері прав людини. Олімпійська Хартія говорить: «Олімпізм являє собою життєву філософію, що піднімає та поєднує в єдине ціле достоїнства тіла, волі й розуму. Поєднуючи спорт із культурою та освітою, Олімпізм прагне до створення способу життя, заснованого на радості від зусилля, на виховній цінності гарного прикладу й на повазі до загальних основних етичних принципів».

У вересні 2006 року, у своєму посланні до китайської влади й МОК, МА виразила розчарування повільним розвитком у Китаї поваги до прав людини. Режим ігнорував докладний звіт МА, і коли секретаря міністра закордонних справ Цін Гана запитали про це на прес-конференції, він обвинуватив МА в упередженості до Китаю й політичності Олімпійських ігор.

Міжнародна Амністія відповіла, що, по-перше, її діяльність не несе політичного характеру, і що єдина мета організації є захист прав людини в Китаї й в усьому світі. МА заявила, що, коли Пекіну була надана можливість проведення Олімпійських ігор, китайські офіційні представники самі неодноразово зв’язували їхнє проведення з поліпшенням прав людини.

МОК підтверджує, що сподівається на міжнародні правозахисні організації, такі, як Міжнародна Амністія, які будуть спостерігати за ситуацією із правами людини й сповіщати про це. Інакше кажучи, МА має законні підстави діяти тут, і це самі китайські чиновники автоматично визнали, коли в 2001 році Китай був вибраний місцем проведення Олімпіади.

«Зростаюче занепокоєння МА в період підготовки до Олімпійських ігор стосується питань прав людини, які мають прямий зв’язок з підготовкою до Олімпійських ігор у Пекіні або фундаментальних принципів Олімпійської Хартії, говориться у звіті МА (від 30 вересня 2006 р.).

«МОК не може організовувати Олімпійські ігри, які дискредитовані порушеннями прав людини – будь то родини, насильно виселені зі своїх будинків, щоб вести будівництво стадіонів, або зростаюча кількість мирних активістів, які потрапили під домашній арешт, щоб зупинити їх у справі привернення уваги до питань прав людини», – сказала Кетрін Бейкер, представник голови МА в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

МОК робив непереконливі повідомлення про те, наскільки серйозно Пекін поліпшує ситуацію із правами людини, щоб провести Олімпійські ігри-2008, повідомляє МА. Правозахисна організація визнає значний вплив, який МОК має на китайську владу, і закликає МОК привселюдно підняти питання про права людини, якщо необхідно, у міру наближення Олімпійських ігор.

З іншого боку, Китай був розкритикований адміністрацією Буша за його недостатні зусилля щодо тиску на уряд Судану в справі прийняття плану ООН з розміщення 20 тисяч солдат і поліцейських у Дарфурі для захисту населення.

Газета «Washington Post» повідомила 19 травня, що китайському режиму був відправлений лист, підписаний 108 членами палати представників США, в якому йдеться: «Олімпійські ігри в Пекіні можуть бути поставлені під загрозу, якщо Китай не змінить своєї політики в Судані». Міністр закордонних справ у Китаї Ян Цзечі заявив 18 травня, що зв’язувати Олімпійські ігри з китайською політикою в Дарфурі – суперечить «олімпійському духу», повідомляє газета.

Нова стратегія Китаю щодо активістів

Показна толерантність стосовно деяких дисидентів використовується як маска, щоб переслідувати величезну кількість інших, які повідомляють про порушення прав людини або організують кампанію в їхній захист. Наприклад, двом дисидентам-ветеранам, які брали участь у продемократичному русі 1989 року, вперше дозволили з’їздити в Гонконг. Однак у той же час, «набагато більша кількість активістів зіштовхується із залякуванням, довільною затримкою й стеженням за членами їхніх родин», – повідомляє Міжнародна Амністія.

Прикладом чого є Е Гочжу, якому винесли вирок до 4-літнього ув’язнення за організацію демонстрацій проти примусових виселень у Пекіні. Повідомляється, що наприкінці 2006 року він неодноразово зазнавав побиття електричними кийками у в’язниці Шаобай у Пекіні.

Інший наведений МА приклад – адвокат Гао Чжишен, який утримується під домашнім арештом. Гао заборонили займатися адвокатською практикою після того, як він написав відкритого листа Ху Цзинтао (лідерові комуністичної партії Китаю), закликаючи до свободи віросповідання, дотримання законів і закінчення «варварського» переслідування Фалуньгун. Під час нещодавнього ув’язнення, за словами Гао, з ним жорстоко поводилися, включаючи надягання наручників і примусове сидіння на залізному стільці або зі схрещеними ногами протягом довгого часу при яскравому освітленні. Він був обвинувачений у«підривній діяльності».

Огляд страти

Однією з реформ, рекламованих китайським режимом, є те, що в цей час «роль у схваленні всіх смертних вироків, що приводять у виконання на території Китаю», була знову передана Верховному народному суду, який на перший погляд, здається прогресом. Однак Міжнародна Амністія виражає побоювання, що страта буде застосовуватися в однорідній манері в різних сферах, замість того, щоб «ефективно розглядати помилки правосуддя в індивідуальних випадках».

МА заявила, що вона стурбована тим, що обмежена кількість оглядів не здатна відбити застосування катувань у поліцейських дільницях для вибивання визнання, у випадках, коли на суді не було представлено достатньо доказів про скоєний злочин.

МА наводить як приклад випадок із Сю Шіанфу, протестантським священиком, який разом з 11 іншими був страчений у листопаді минулого року. Сю повідомляв, що для одержання визнання його били важкими ланцюгами, ціпками й електричними кийками по пальцях ніг і рук, геніталіях і вливали йому через ніс розчин перцю, імбиру та бензин. Його адвокатам не дозволили навести ці свідчення під час його захисту, повідомляє МА.

Подвійні стандарти

Незважаючи на обіцянки «повної свободи ЗМІ» під час Олімпійських ігор, іноземні журналісти виявили, що на практиці китайський комуністичний режим часто її не дотримує. Нові правила, які введені 1 січня 2007 року, дозволяють іноземним журналістам брати інтерв’ю й проводити розслідування без дозволу з боку місцевої влади. Однак на ділі ця «реформа» не стосується таких областей, як Тибет і Сіньцзян. Крім того, ці зміни не є постійними – строк їхньої дії минає в жовтні цього року.

25 травня організація «Репортери без кордонів» повідомила: «Харальд Маас, кореспондент німецької газети «Frankfurter Rundschau» у Китаї, і Тім Джонсон, кореспондент американської газети «McClatchy» у Китаї, 15 травня були окремо викликані директором департаменту при міністерстві закордонних справ Чжан Лічжуном, щоб допитати їх про мету поїздки до Тибету, у квітні цього року».

Чжан попередив Мааса, що «його репортаж був помилковим», говориться у звіті «Репортерів без кордонів». Джонсонові він заявив, що частина його статей була «помилковою» і «неприйнятною».

Чжан також сказав Маасу, що хоча він і має право на поїздку до Тибету, відповідно до нових правил для іноземних журналістів, але однаково повинен одержати дозвіл у представників місцевого міністерства в Лхасі. За словами ж Джонсона, Чжан заявив, що нові правила не стосуються Тибету.

«Коли Маас і Джонсон прибули до Лхаси, вони виявили, що за ними стежили одягнені в цивільне поліцейські. Тибетці, у яких вони взяли інтерв’ю були оштрафовані», стверджують «Репортери без кордонів».

У той час як нові правила для іноземних журналістів, навіть будучи тимчасовими, здаються кроком уперед, китайські журналісти як і раніше позбавлені навіть цього. На нові ЗМІ накладається велика цензура з боку державного агентства «Сіньхуа».

Так, на початку цього року відділ пропаганди китайської компартії (КПК) заборонив репортажі, що стосуються 20 специфічних тем, включаючи корупцію у сфері юриспруденції й кампанії в захист прав людини, повідомляє Міжнародна Амністія. Відповідно до іншої постанови КПК, для ЗМІ вводиться система штрафних балів. При перевищенні їхньої кількості ЗМІ будуть закриті.

Версія англійською

Як свідчать дані міжнародного дослідження, інтернет в Китаї зазнає найширшої державної цензури.

#img_left#Під час роботи над проектом OpenNet Initiative (ONI), організованої групами з Кембріджського університету, Гарвардської школи правознавства, Оксфордського університету і Університету Торонто, виявилося, що уряди 25 країн із 41, що стали об’єктами моніторингу, блокують або фільтрують зміст сайтів інтернету.

Це значне збільшення, відзначають дослідники, в порівнянні з декількома країнами, у яких Інтернет зазнавав цензури в 2002 році. "За п’ять років кількість держав, що практикують фільтрацію мережі, збільшилося з двох до 25", – наводить Бі-Бі-Сі слова Джона Палфрі (John Palfrey), професора і виконавчого директора центру «Berkman Center for Internet and Society» Гарвардської школи правознавства. Він також додав, що спостерігається збільшення масштабів, об’єму і витонченості цензури в Інтернеті. Згідно з висновком дослідників, в основі мережевої цензури лежать три основних приводи: політика влади, міркування безпеки і соціальні норми.

За даними OpenNet Initiative, Іран, Китай і Саудівська Аравія не тільки фільтрують широкий спектр тем, але забороняють і великий обсяг матеріалів, що належать до цих тем. Країни, які займаються по суті політично мотивованими заборонами, включають Мьянму, Китай, Сірію, Туніс і В’єтнам.  Корейське видання «Digital Chosunilbo» нагадує, що відповідно до вимог китайського уряду компанія Google цензурує пошук за такими словами, як Tibet, independence, Tiananmen Square, Falun Gong і democracy (Тибет, незалежність; площа Тяньаньмень, Фалуньгун і демократія).

У лютому в штаб-квартирі Google в Силіконовій долині пройшли бурхливі акції протесту – пікети з плакатами "Google! Don’t be Evil" («Google! Не заподіюй Зла»), що обігравали корпоративний девіз компанії «Don’t be evil». Проте, незважаючи на запеклі протести, Google виправдовує самоцензуру необхідністю підкорятися ухвалам влади КНР, щоб продовжувати бізнес у країні.

Як відзначає Бі-Бі-Сі, Пекін звів "велику віртуальну китайську стіну", яка обмежує з Китаю доступ до багатьох іноземних інтернет-сайтів. Не дивуйтеся, якщо ви побачите на екрані комп’ютера повідомлення "Error 404" після того, як спробуєте зайти на сайти новин ВВС, Reuters, CNN та інших інформаційних служб.

Якщо проглядання матеріалів порталу не санкціоноване китайським урядом, швидше за все, результатом пошуку новин в інтернеті стане повідомлення "сторінка не знайдена". Згідно з результатами дослідження, проведеного ученими Гарвардської школи правознавства Джонатаном Зіттрейном і Бенджаміном Едельманом, режим фільтрації інтернет-контенту, що вживається у Китаї, є найвитонченішим у світі.

Організатори дослідження відзначають, що кіберпростір став ареною стратегічної конкуренції між державами, а також між владою і простими громадянами. За їх словами, стурбованість також викликає той факт, що "фільтрація мережі майже завжди проводиться таємно, і громадяни не в змозі отримати від своєї влади відповіді на питання про те, як вона здійснюється і що саме фільтрується".