Blog

Щорічно в цьому місці в День права проводять заходи з консультування громадян стосовно правових питань, і щорічно цього дня безліч людей арештовують. Цього року китайські апелянти проголосили це 4 грудня Днем апеляцій. Цього разу тут було особливо багато міліції та близько 500 співробітників органів у цивільному. Як каже пан Ло, як тільки апелянти наближалися до будівлі телебачення, до них відразу ж підходила група переодягнених співробітників правопорядку і силою затягували їх до автобуса, нічого не пояснюючи при цьому. Після того як заповнювався один автобус і виїжджав, приїжджав інший.

Пекінський апелянт Ван Цьянпін розповідає: «Міліціонери силою заштовхували апелянтів в автобуси. Багато хто чинив опір, але тоді їх били. Всюди було чути вигуки «Китаю потрібне законне управління! Потрібно, щоб закони управляли суспільством!» Була навіть схоплена жінка, яка не була апелянтом, а просто прийшла подивитися, що відбувається. Я бачив, що їй здавили горло так, що все її обличчя почервоніло».

Інший апелянт із Пекіна, пан Дун, сказав: «Влада консультує щодо прав людей, але все це не відіграє ніякої ролі, оскільки ті, хто створює закони, самі їх не дотримуються».

Пекінський адвокат пані Ер Юйлан сказала: «Китайський народ уже дуже довго терпить страждання спричинені владою, людям зовсім нікуди звернутися по допомогу, потрібно, щоб ще більше людей дізналося про цей День апеляцій і взяло в ньому участь. Зараз у Китаї закони абсолютно не захищають людей, просто чиновники, користуючись своєю владою, контролюють це суспільство».

Адвокат-правозахисник із Сіана пан Чжан Цьєнкан сказав: «Цей День права не що інше, як спроба влади примусити народ слухатись уряду, вони придумали безліч законів, і не дивно, що прості люди їх не знають. Якби Китай був країною, в якій закони відіграють керівну роль, то ключовим було б не те, як закони мають контролювати й управляти народом, а те, як вони мають контролювати чиновників. Потрібно в першу чергу навчити законам чиновників. Я працюю адвокатом уже багато років, можу впевнено сказати, що немає законів, які б могли контролювати чиновників. Вони можуть позбавити мене адвокатських прав, можуть посадити мене під домашній арешт, і мені нікуди буде апелювати на захист моїх прав. Доти, доки не припиниться тоталітарне однопартійне правління, закони завжди будуть нижчими за права можновладців».

Щоб завадити владі забрати ставок і зруйнувати прибережні споруди, Лі зі своєю сім’єю спорудили біля ставка невеликий навіс, під яким вони зараз постійно перебувають. За цей час місцеві чиновники кілька разів присилали туди найнятих робітників, щоб ті демонтували споруди, але Лі із сім’єю не давали їм це робити, в результаті багато разів виникали сутички. 1 грудня брат дружини Лі був поранений в одній з таких сутичок. Його дуже побили, від чого він отримав легкий струс мозку. 3 грудня Лі зі своєю сім’єю наділи на себе таблички, на яких вони висловили свій протест проти насильства, яке застосовується до них, і прийшли до будівлі місцевої адміністрації.

Увечері 3 грудня Лі передали через довіреного слова голови місцевого міськкому партії, який сказав, що якщо Лі зі своєю сім’єю і надалі чинитиме опір, то проти них будуть застосовані судові заходи. Вранці 4 грудня Лі Сяочуну зателефонували з відділу громадського порядку і сказали, щоб він прийшов до них на розмову. Лі, зрозумів, що його можуть схопити, і зараз він переховається то в одному місці, то в іншому.

Удень 4 грудня Лі зв’язався з редакцією «Міншенькуанча» і повідомив: «Сьогодні День права, але уряд абсолютно не діє законним шляхом. Сьогодні вранці кілька десятків чоловік із різних служб прийшли в наш парк, а також приганяли бульдозер і зрівняли всі прибережні споруди із землею. Моя дружина, мама і брат спробували перегородити дорогу бульдозерові, але їх силоміць завели в будиночок і замкнули. Мого брата дуже побили, важко поранили голову. Його знову відвезли в лікарню».

Біля моста Гуні було видно безліч саморобних транспарантів із написами «Святкування Першого дня подачі апеляцій», «Врятуємо батьківщину, врятуємо народ» і т. ін.

Один з апелянтів, пані Лі, розповіла: «Сьогодні для всіх нас дуже зворушливий день. Розгорнувши наші плакати й транспаранти, ми стали на коліна. Багато хто гірко плакав, співав пісню несправедливо скривджених людей. Багато хто, плачучи, волав до кореспондентів, щоб вони допомогли їм відновити справедливість».

Ще один апелянт поділився враженнями: «Я просто не міг стримати сліз. Багато з тих, хто прийшов сюди, це літні люди, інваліди, апелянти, які вже багато років добиваються справедливості, яких не раз за це били й ув’язнювали в табори».

Інший апелянт сказав: «4 грудня в Китаї День знання права й законів, а ми зробимо його Днем незаконно скривджених громадян. КПК цього дня пропагуватиме свої закони, а ми звертатимемося з апеляціями. Ми вважаємо, що справедливість не має державних кордонів, тому ми сьогодні звертаємося по допомогу до наших закордонних друзів. Адже на площі Тянь-ань-мень все ще висить напис «Солідарність людей усього світу»».

Сьогодні на місце апеляції прибуло немало співробітників пекінської служби безпеки, які спостерігали за тим, що відбувається, але вони не втручалися і не перешкоджали.

Апелянти також провели прес-конференцію, на якій закликали місцеву владу якнайскоріше звільнити всіх ув’язнених апелянтів і правозахисників.

Можна сказати, що це був перший найуспішніший контакт іноземних кореспондентів із китайськими апелянтами за багато років, на якому вони більше години давали інтерв’ю, а також передали кореспондентам усі свої матеріали.

4 грудня в Китаї День знання права. Цього дня численні апелянти збираються провести великомасштабний захід у Пекіні.

В їхньому письмовому маніфесті мовиться: «Щороку 4 грудня в Китаї проводяться заходи з підвищення у людей рівня знання своїх прав і законів, які організовує влада. Цього дня юристи виходять на вулиці і проводять безкоштовні консультації із правових питань, тому ми пропонуємо цей день зробити Днем апеляцій громадян, адже у нас, у численних апелянтів, теж має бути свій день».

«Роблячи спроби захистити й відстояти свої законні права, ми пройшли через багато років негараздів і бід, але результат дуже незначний. Наші одиничні голоси дуже слабкі й нечутні, давайте об’єднаємо їх, вийдемо на вулиці у всій країні і розповімо всім у Китаї і за кордоном про свої біди і про все те, що ми пережили, намагаючись відновити справедливість, щоб нас почув увесь світ!»

Версія китайською: http://www.epochtimes.com/gb/7/12/3/n1923414.htm

Газета, що ви її читаєте, монітор вашого комп’ютера, ваша кредитна картка, пелюстки квітки, листя дерева, будівля на вулиці, – все це визначається одним принципом, однією пропорцією, однією гармонійною величиною. Всесвіт немов зашифрував для нас у кожному куточку природи код, – унікальний й естетично гармонійний: Божественну пропорцію, золотий поділ.

За видимим хаосом, що панує у Всесвіті, де кожна подія та величина, за логікою речей, йдуть за невизначеним сценарієм подій, однак, існує прихований порядок. Із часів Піфагора розгадку цієї послідовності, що інтригувала таку велику кількість математиків й учених різних галузей, ніколи так і не було повністю знайдено.

В одному зі сучасних експериментів, у якому брали участь люди різної етнічної належності, демонструвалося декілька прямокутних фігур. Майже всі учасники обрали одну й ту саму фігуру як найбільш гармонійну. У цієї фігури відношення між більшою і меншою сторонами дорівнювало 1,618 – числу, відомому у математиці як «золотому». Це співвідношення закладено в основі тисяч архітектурних споруд у всьому світі, а також присутнє в сірникових коробках, візитних картках, книгах і сотнях інших повсякденних предметів просто тому, що людям подобається ця пропорція. Велика піраміда Гізи, штаб-квартира ООН у Нью-Йорку та Собор Паризької Богоматері, – в усіх них є це співвідношення. Фактично, грецький Парфенон – це ода цій пропорції.

Впродовж століть досконале вираження краси та людської мудрості в образотворчому мистецтві (за винятком деяких сучасних тенденцій) ніколи не відхилялося від правила золотого поділу. Деякі художники епохи Відродження включали золотий поділ у свої твори, зокрема Леонардо да Вінчі, що використав цю пропорцію у своїх знаменитих роботах, таких як «Таємна вечеря» та «Вітрувіанська людина».

Музика також містить цей загадковий код. Мексиканський композитор Сільвестр Ревуельтас використав золотий поділ для аранжування частини своєї відомої композиції «Alcancías». Композитори Бела Барток й Олівьє Мессіан дотримувалися послідовності Фібоначчі (що містить золотий поділ) у деяких зі своїх робіт для визначення тривалості звучання нот.

Оскільки архітектура, образотворче мистецтво, музика й інші види культури винайдені людиною, деякі можуть прийти до висновку, що золотий поділ обрано випадково, що це було зроблено у результаті загальної домовленості представників роду людського. Але це не пояснює наявності у природі незліченних органічних і неорганічних об’єктів, у якій ця особлива пропорція повторюється нескінченну кількість разів.

Від прямокутника до золотої спіралі (що утворена об’єднанням безлічі золотих прямокутників), – подібні приклади можна знайти всюди: у баранячому розі, кристалах мінералів, вихорах, торнадо, відбитках пальців, пелюстках троянди, концентричних візерунках цвітної капусти чи соняшнику. У птахів, комах, риб, у Чумацькому Шляху, в інших галактиках, таких як наш сусід M51 або навіть у… равлика. Ідеальна та красива раковина молюска, наприклад, наутилуса, фактично є символом золотого поділу. У багатьох деревах можна теж виявити золоту пропорцію.

#img_left#Естетика людського тіла також містить у собі число фі (золоте число). Відношення між відстанню від голови до стоп і від пупа до стоп підтверджує це досконале та гармонійне число 1,618 у нашому тілі. Ми можемо отримати відповідний результат, знайшовши відношення довжини голови до відстані між очима і підборіддям; або відношення відстані від носа до підборіддя до відстані між губами і підборіддям. Чим більше обличчя відповідає цим пропорціям, тим більш гармонійним воно здається. Таким чином, незважаючи на існування протилежних думок, виявляється, що наші смаки у якійсь мірі наперед визначені.

Число фі, подібно до свого кузена пі (відношення довжини кола до її діаметру), є вкрай складним. У наш час воно розраховане із точністю до трильйона цифр після коми, тим не менше, це ще не кінець.

Прихована причина існування цього коду, що немов панує над красою та гармонією, заворожувала вчених упродовж століть. Вона продовжує залишатися загадкою й досі.

Як таке можливо, щоб чітко визначена спіраль була спільним знаменником тисяч біологічних організмів, що, як припускається, еволюціонували виключно непередбачуваним чином?

Оскільки, як видається, золоте число є спільним кодом для всіх життєвих форм, – гармонійним тоном, у якому вібрує Всесвіт, – то невипадково, що ця Божественна пропорція здається нам гармонійною, оскільки ми зі Всесвіту з’явилися і йому належимо.

Версія англійською: The Epoch Times

Приблизно 320 мільйонів років тому невеликі членистоногі істоти почали заселяти моря Землі. Ці предки морських павукоподібних, схожі на лобстерів і крабів, свого часу були видом, що процвітав, проте повністю вимерли 280 мільйонів років тому. Ми говоримо про трилобіта. Людина, на думку більшості сучасних учених, з’явилася як вид не раніше 2-3 мільйонів років тому. А історія людини, яку ми знаємо сьогодні, не перевищує 10 000 років.

Маючи ці дані, ми можемо припустити, що історія про людину, котра наступила на трилобіта, належить до категорії наукової фантастики.

Але існує доказ, що кидає виклик історії, – неймовірна скам’янілість.

У червні 1968 року колекціонер-любитель скам’янілостей Уїльям Дж. Мейстер виявив камінь завтовшки 5 см у містечку Антілопа-Спрінг, штату Юта, США. Ударом молотка він оголив відбиток людського сліду. Відмінною рисою цього сліду був роздавлений трилобіт. Незабаром новина поширилася на весь світ, і декілька вчених приїхали до Антілопа-Спрінг. При найближчому розгляді вони у відбитку на геологічній породі, що відповідає вкрай стародавній епосі, виявили ознаки взуття сучасного стилю. Що за дивний жарт було зіграно з історією?

Відкриття, що цьому передували

У 1852 році у Дорчестері, штат Массачусетс, США, було підірвано гігантську скелю. На місці вибуху було виявлено дивний металевий артефакт, що розколовся на дві частини. При з’єднанні цих частин перед очевидцями постала посудина у формі дзвону з розмірами 16,5 см в основі й заввишки 11,4 см. Пізніше з’ясувалося, що він виготовлений зі сплаву срібла. Цікаво, що цей артефакт, котрий, вочевидь, було створено зі застосуванням високих технологій, виявився всередині скелі, яка сформувалася декілька мільйонів років тому, коли люди ще навіть не існували.

Відкриття такого роду не є одиничними

За 8 років до відкриття дорчестерської вази у гірській породі на кар’єрі у Кінгуді, Шотландія, було виявлено відмінний сталевий цвях. Кінчик цього цвяха стирчав зі скелі, тоді як 2,5 см його довжини, включаючи шляпку, знаходилися всередині каменя. За підрахунками, ця порода утворилася приблизно 60 мільйонів років тому.

У 80-х рр. XIX століття власник ранчо у Колорадо витягнув зі шматка породи дивний на вигляд залізний наперсток, що отримав згодом назву «Наперсток Єви». Новина про це відкриття швидко поширилася, але через корозію та неакуратне обходження з боку людей наперсток зруйнувався. Порода, у якій його було знайдено, утворилася 70 мільйонів років тому між крейдяним періодом і початком кайнозойської ери. За сучасним науковим пізнанням, людські предки у той час навіть не були мавпами, а являли собою невеликих, таких, що жили на деревах, ссавців з опуклими очима.

«Зальцбургський куб» – це інший виклик історії. Він постав перед публікою у 1885 році. Австрійський металург розколов шматок породи та виявив артефакт кубічної форми. «Краї цього дивного предмету були ідеально правильними; чотири його грані були прямими, тоді як дві інші, розташовані паралельно один одному, – опуклими. Посередині була присутня глибока щілина», – писав Рене Норбержен, фахівець із таких питань. Пізніше хімічний аналіз виявив, що об’єкт не містив хрому, нікелю чи кобальту, а був виготовлений зі свого роду кованого заліза. Такий склад виключав гіпотезу про те, що «куб» був метеоритом, як вважали деякі.

Іншу археологічну знахідку, заховану у покладі вуглецевої породи, було виявлено С.У. Кальп, жінкою з Ілінойсу у 1891 р. Вона випадково відколола шматочок і побачила дуже тонкий золотий ланцюжок. Вона знаходилася у напівкруглій порожнечі всередині породи.

В іншому випадку, який було описано в «American Journal of Science» у 1831 році, мова йде про мармурову глибу, що її витягли із глибини 18 м, котру пізніше розкололи на шматочки. На мармурі, що, за припущеннями, утворився мільйони років тому, були вигравійовані два символи, розміром 1,25-5 см, дуже схожі за формою на сучасні букви «u» та «i» Правильність форми символів створює враження, що вони були вигравійовані людською рукою.

Схожий випадок трапився у китайській провінції Гуічжоу, коли на відколеному камені було виявлено чіткі китайські ієрогліфи невідомого змісту. За припущеннями, вік каменя складає 200 мільйонів років! Цей релікт відомий як «Камінь таємних слів».

Сучасні скам’янілості

У 1976 році на загальний огляд вперше було виставлено ложку, виявлену у Пенсільванії у шматку м’якого вугілля у 1937 році.

Щоб виключити випадковість цієї знахідки, слід розглянути відкриття, яке було зроблено у срібній копальні у Колорадо: людські кістки поряд зі стрілою завдовжки 25,40 см із мідним наконечником. За загальними оцінками, мінеральна порода, у якій вони були виявлені, є на мільйони років старішою за рід людський.

Усі ці знахідки роблять свій внесок у розуміння того, що походження людини більш стародавнє, ніж це прийнято наразі вважати.

Мабуть, найбільш суперечливу за останні роки скам’янілість було виявлено геологом з Джадайпурського університету у Калькутті (Індія). Червонувата скеля, віком в 1,1 млрд. років, що її було знайдено у Мадх’я Прадеші, Хорхат, уразила вчених. На ній є зигзагоподібні відмітки, немов зроблені черв’яком.

Якнайдавніші скам’янілості такого роду раніше були виявлені у Китаї та Намібії. Сліди, знайдені на них, були зроблені багатоклітинними організмами, що виникли у результаті еволюції близько 600 мільйонів років тому. Якщо знахідка в Індії буде відповідним чином вивчена, то це може дати поштовх для серйозного перегляду теорії еволюції, зважаючи на гігантську різницю (у 400 чи 500 мільйонів років) між цією скам’янілістю і знайденими у Китаї та Намібії.

«Коли ви бачите сантиметрові організми, а потім не бачите їх 400 мільйонів років, то потрібно багато пояснень», – зазначив палеонтолог Гарвардського університету Ендрю Нолл.

Після того, як нові сліди було знайдено у схожих шарах породи, багато недовірливих учених були вимушені знову проаналізувати їх вік.

Палеонтолог із Йельського університету Адольф Сейлачер вважає, що, за загальноприйнятими теоріями, знайдені сліди не можуть бути зроблені живими організмами. Проте він додає: «Водночас я вимушений визнати факти. Я не знайшов, не почув від інших учених іншого пояснення. Чи існує доказ небіологічного походження цих слідів?» Це дослідження було опубліковано у журналі «Science» 2 жовтня 1998 року.

Насправді, існує безліч скам’янілостей, які змінили наше сучасне розуміння історії. «Очевидна» логічність сьогоднішніх теорій зазнає удару кожного разу, коли виявляється нова «неймовірна скам’янілість».

Версія статті англійською