#img_left_nostream#
Споживчі ринки всього світу «підкорені» Китаєм шляхом облудних дій у сфері торгівлі, що включає експортні субсидії, широко розповсюджене виробництво підроблених і піратських товарів, маніпуляції з валютою при майже повній відсутності дотримання екологічних, санітарних і правових стандартів. Все це робить Китай дуже небезпечним місцем для роботи і небезпечним торговим партнером. Так як ми повинні вести відносини з Китаєм? Про це нижче… Протягом довгого часу я ставився з повагою і любов’ю до китайців за їх мовчазну критику влади. Я переконався в цьому під час моїх візитів до Китаю. Вони кажуть, що, принаймні, зараз не так, як було за режиму Мао Цзедуна, коли близько 35 мільйонів жителів померло від голоду під час його нелюдського «Великого стрибка» (1958—1961).
Китайці хочуть того ж, що й ми: освіти, хорошої роботи і чистого довкілля. Життєвий рівень підвищився на східному узбережжі Китаю, але переважна частина населення і далі експлуатується комуністичним режимом і місцевими промисловими фірмами. Ці фірми часто викуплені або працюють за контрактом з міжнародними компаніями, поширені зараз по всьому Китаю, як «барони-розбійники» в 19 столітті. Це частково пояснює, чому ціни на товари «made in China» (зроблено в Китаї) такі низькі — всі витрати лягають на робітників, їх сім’ї і навколишнє середовище.
Багато спостерігачів по всьому Китаю свідчать, що терпінню приходить кінець, це виражається в протестах та інших діях. У 2007 році опитування громадської думки UPI / Zogby показало, що 79% американців доброзичливо ставляться до китайців, але 87% мають негативну думку про керівництво Китаю. Таке ж дослідження, проведене в будь-якій демократичній країні, включаючи Канаду, показало б, швидше за все, такі ж результати. А що б сказала про комуністичну партію переважна частина населення Китаю без серйозного ризику бути схопленими і ув’язненими?
Все, про що я розповім далі, ділиться на чотири короткі частини: навколишнє середовище, економіка Китаю, дослідження Мейтаса-Кілгура, і як можна поліпшити ситуацію, змінивши дії торгових партнерів Китаю.
#img_right#1. Забруднення навколишнього середовища в Китаї
Річка Янцзи стала однією з найбільш забруднених річок у світі.
Три десятиліття політика «всі засоби добрі для розвитку економіки» завдала величезної шкоди людям і навколишньому середовищу Китаю. Судіть самі:
* Майже половині мільярда жителів Китаю не вистачає питної води, але, незважаючи на це, багато промислових підприємств продовжують скидати свої відходи в річки.
* Дослідження Світового Банку (World Bank), проведені за сприяння китайського товариства охорони природи, показали, що нинішнє забруднення навколишнього середовища призводить до смерті від 350 000 до 400 000 чоловік на рік, внутрішнє забруднення призвело до смерті ще 350 000 людей. Разом 750 000 передчасних смертей.
* Кам’яне вугілля забезпечує близько двох третин всієї споживаної енергії в Китаї, він спалює вугілля більше, ніж Європа, Японія і США разом узяті. Електростанції, що працюють на кам’яному вугіллі, виділяють сірчистий газ і оксиди азоту, який поширюється далеко за межі Китаю.
* Багато компаній погіршують і без того жахливу екологію, скидаючи відходи у ріки й забруднюючи повітря шкідливими промисловими викидами в атмосферу. З 2003 року китайська влада не зробила нічого суттєвого для очищення і захисту повітря, води та ґрунту. Багато експертів дійшли висновку, що Китай не стане «зеленим» без політичних змін.
Розглянемо приклад з озером Тай. Газета «Інтернешнл Геральд Трибюн» (International Herald Tribune) 15 жовтня 2007 року повідомила, що озеро померло внаслідок стічних вод, а вода його стала флуоресцентно-зеленою. Два мільйони людей, що живуть на його берегах, втратили єдине джерело води. Місцевий фермер У Ліхон більше десяти років протестував проти того, що хімічна індустрія, яка підтримується місцевою владою, знищувала одну з природних перлин Китаю.
Він був засуджений на три роки і поміщений у в’язницю, що «Інтернешнл Геральд Трибюн» назвала «алхімією звинувачень за свавіллям влади». На суді У заявив, що його примусили визнати свою провину, оскільки поліцейські не давали йому спати протягом п’яти днів і ночей. Але «суд» засудив його, пославшись на те, що У не міг довести, що його катували. Трагедія в тому, що озеро Тай — це тільки один приклад шкоди, завданої нерегульованим капіталізмом з 1978 року навколишньому середовищу в Китаї — воді, повітрю і землі. Замість того, щоб припинити забруднення, режим карає таких людей, як У, які героїчно захищають природу.
У зв’язку зі скандалом в наших ЗМІ з приводу китайської економіки, дозвольте мені запропонувати вам дві точки зору, які я розділяю. Одна з них — Джонатана Манторпа, опублікована в «Vancouver Sun»:
«Те, що ми бачимо в Китаї, можна тільки назвати схемою Понці. Місцеве керівництво, не маючи діючої системи збільшення доходів від податків, але повністю просочене корупцією, продає розроблені землі, щоб отримати готівку. Часто, спочатку їм треба позбутися від селян, що проживають там, але це вже інша історія. Земля потім продається муніципальній компанії. У Китаї, де ще діє командна економіка, муніципалітет може наказати банкам виділити гроші цієї компанії для придбання землі. Таким чином, місцеве керівництво отримує готівку, муніципальна компанія отримує землю для будівництва спекулятивного житлового або промислового комплексу, і всі задоволені».
А це витяг зі статті Девіда Полі в «Bloomberg News»:
«Нарешті, хоч хтось у США перестав йти на поводі в Китаю … Хоч і з запізненням, але Google виступив на захист свободи слова в Китаї. Компанія нещодавно заявила, що, всупереч вимогам комуністичного керівництва, має намір припинити цензуру свого китайського пошукового сервера і навіть свій бізнес у Китаї …
В уряду США є і економічні, і політичні причини не заперечувати китайському уряду, який затикає рот своїм громадянам і вбиває їх, якщо вони починають дуже докучати… Китай є власником державних облігацій на 800 мільярдів доларів США… Якщо Google, врешті-решт, піде на компроміс із Китаєм, це буде ганьбою для нього. Хтось повинен показати китайській диктатурі, що ми відстоюємо. Добре було б, якби Google грюкнув дверима, ідучи з Китаю».
#img_left_nostream#3. Вбивство послідовників Фалуньгун у Китаї
Ми з Девідом Мейтасом прийшли до жахливих висновків, що в Китаї вбивали і зараз убивають практикуючих Фалуньгун, з метою вилучення органів для трансплантації. Ми написали про це звіт, опублікований у липні 2006 року. Третій звіт у формі книги був опублікований під назвою «Кривава жнива».
Фалуньгун — це духовна практика, яка включає комплекс енергетичних вправ, почала поширюватися в Китаї в 1992 році. Спочатку влада підтримувала її, як корисну для здоров’я. До 1999 року Фалуньгун здобув велику популярність у народі, в якій компартія побачила загрозу для своєї ідеологічної монополії. Число послідовників цієї практики зросла з нуля в 1992 році до 70—100 млн. (за урядовими оцінками) у 1999 році. Практика була заборонена владою і оголошена культом без всяких на те підстав.
Послідовникам Фалуньгун пред’явили вимогу відмовитися від практики. Ті, хто не відмовився і протестував проти заборони, були заарештовані. Якщо вони відмовлялися від практики після арешту, їх відпускали, а якщо ні — піддавали тортурам. Тих, хто зрікся після тортур, відпускали, а ті, хто не зрікся, пропадали у в’язницях і таборах.
Що ж сталося зі зниклими? Ми прийшли до висновку, що багато хто з них був убитий з метою вилучення у них органів для продажу людям, які очікують операції з трансплантації. На це піде дуже багато часу, щоб розповісти, як ми прийшли до цього висновку. Ми радимо вам прочитати наш звіт, поміщений на сайті www.david-kilgour.com або нашу книгу. Я наведу тут тільки два переконливих докази:
1. Тільки послідовники Фалуньгун у примусових трудових таборах мають проходити медогляд за допомогою спеціального обладнання, наприклад, УЗД для обстеження їхніх органів та аналізів крові і тканин. Причиною цих медоглядів не може бути турбота про здоров’я в’язнів-практикуючих, бо вони систематично зазнають катувань. Аналізи проводяться, щоб гарантувати сумісність органів донора і одержувача.
2. Традиційні джерела органів — це ув’язнені, засуджені до смертної кари. Кількість добровільних донорів та пацієнтів із мертвим мозком ніяк не може пояснити збільшену кількість операцій з пересадки органів, згідно з китайською статистикою. У Китаї немає ніякої системи надання органів, також там немає закону, що дозволяє витягувати органи у хворих з мертвим мозком. Існує неприйняття пожертвування органів. Єдиним значним джерелом органів у Китаї до початку переслідування Фалуньгун були ув’язнені, засуджені до вищої міри покарання, після виконання вироку. Але кількість засуджених до смертної кари не збільшилася.
Після опублікування нашого першого звіту, міністр охорони здоров’я Китаю заявив, що з червня 2007 року жителям Китаю органи будуть надаватися в першу чергу, а вже потім іноземцям. Також заборонялося всім медичним установам робити операції з пересадки іноземцям. Уряд заявив у серпні 2009 р., що Товариство Червоного Хреста створило програму надання органів. Незважаючи на ці зміни, хижацька торгівля органами триває. Одержувачами органів стали китайці, а джерело органів залишилося тим же. Влада заперечує, що органи для пересадки вилучені у практикуючих Фалуньгун, але вони зізнаються у тому, що джерелом органів є ув’язнені. Єдине питання до уряду Китаю з цього приводу: яка саме категорія ув’язнених є джерелом органів для пересадки?
#img_right#Нелегальні джерела
Вилучення органів в ув’язнених проводиться незаконно. Заступник міністра охорони здоров’я Китаю Хуан Цзефу на конференції хірургів у Гуанчжоу сказав: «Дуже часто органи надходять з нелегальних джерел». Китайський закон про пересадку органів, прийнятий у 1984 році, передбачає примусове вилучення органів з «незатребуваних трупів». Уряд Китаю згідний із тим, що вилучення органів у в’язнів неправомірне. Хуан, говорячи про експериментальну програму щодо встановлення джерел органів, заявив, що ув’язнені «безумовно не є прийнятним джерелом органів для трансплантації». Те ж саме стверджує Всесвітня асоціація медичних працівників і Товариство хірургів, що спеціалізуються на пересадці органів.
Питання в тому, що нам робити з китайською владою, яка злісно порушує міжнародні етичні норми з пересадки органів? У нашому звіті і нашій книзі дається довгий перелік рекомендацій. Через брак часу я наведу тут тільки два з них.
Перша — екстериторіальне законодавство. Органи, отримані з нелегальних джерел, що використовуються в Китаї для пересадки, повинні бути нелегальні скрізь, в будь-якій іншій країні світу. Але цілком легально для іноземців поїхати до Китаю, отримати орган, який був би нелегальним на батьківщині, і повернутися назад. У всіх інших країнах закони по трансплантації є територіальними, вони не діють за межами цих країн. Багато інших законів є екстериторіальними.
Наприклад, сексуальна наруга туристів над малолітніми переслідується незалежно від того, де воно було вчинено. Але немає такого закону для туристів, які платять за органи для пересадки, не турбуючись, чи отримані вони законним шляхом.
Друга рекомендація: всякому, про кого відомо, що він замішаний у торгівлі органами ув’язнених у Китаї, повинен бути заборонений в’їзд в будь-яку іншу країну. Міжнародне Товариство на захист прав людини в Європі нещодавно приєдналося до нас із Мейтасом у боротьбі з китайською владою, яка жорстоко переслідує послідовників Фалуньгун і витягує в них органи для продажу.
#img_left_nostream#Гао Чжишен — хоробрий адвокат Китаю
Одним із найбільш мужніх критиків переслідування Фалуньгун у Китаї є Гао Чжишен, висунутий на здобуття Нобелівської премії. Це він запросив мене і Мейтаса приїхати до Китаю, щоб розслідувати, чи правильні твердження, що у практикуючих Фалуньгун насильно витягають органи. Гао не міг вступити до університету, тому що його родина була бідною, але, незважаючи на це, він склав іспити до адвокатури і в 2001 році був визнаний міністерством юстиції Китаю одним із десяти кращих адвокатів країни.
Партійна влада спрямувала на нього весь свій гнів, коли він став на захист послідовників Фалуньгун. Вони позбавили його ліцензії на юридичну практику, робили замах на його життя, залишили його родину без джерела доходу. Поліція ображала його дружину, сина і дочку сексуальними домаганнями. Напади на Гао посилилися, коли він ініціював голодування в масштабах усієї країни, закликаючи до поваги людської гідності кожного китайця. Трохи більше року тому Гао Чжишен написав про кілька тижнів тортур, яким піддавали його у в’язниці. Після чого поліція увірвалася в будинок і забрала його. Дружина з дітьми втекла з Китаю, зараз вони знайшли притулок у США. Вони дуже хвилюються за нього.
«Ассошіейтед прес» у Пекіні повідомила, що брат Гао заявив про те, як поліцейський, який віз Гао в лютому, сказав йому, що адвокат «пропав» у вересні 2009 року. Представник міністерства закордонних справ Китаю відповів на це: «Судова влада вирішувала цю справу, і Гао, згідно з китайським законодавством, перебуває там, де він повинен бути». На питання, чи знає він, де саме перебуває Гао, чиновник відповів: «Я не знаю. Запитайте у судової влади». Лі Фанпін, адвокат Гао, назвав ці коментарі «дуже нещирими» і додав, що, минув рік, а ніхто з родини Гао так і не знає, де він, а також про те, чи було пред’явлено обвинувачення і чи був судовий розгляд. «Справа Гао — це показник становища з дотримання прав людини в Китаї», — сказав Лі.
4. Зміна торгових відносин із Китаєм
Нобелівський лауреат, економіст Поль Кругман, попереджає, що відмова китайської влади від прийняття плаваючого курсу юаня призведе до високого рівня безробіття, викликаного частково внаслідок надлишкових виробничих потужностей. Комуністичний режим Китаю продовжує експортувати споживчі товари (багато з них зроблені, без сумніву, практикуючими Фалуньгун у примусових трудових таборах) за цінами нижче собівартості на іноземні ринки. Регульований юань дає великі переваги Китаю, але призводить до зростання безробіття в Канаді і в усьому світі. Кругман також говорить, що витісняючи іноземних виробників і наповняючи світовий ринок своїми дешевими товарами, Китай, можливо, є головним винуватцем у стримуванні стійкого поліпшення світової економіки.
Пітер Наварро, автор книги «Прийдешні китайські війни», отримав докторський ступінь з економіки в Гарвардському університеті, тепер він професор Університету Каліфорнії. Він стверджує, що споживчі ринки всього світу «підкорені» Китаєм шляхом облудних дій у сфері торгівлі, що включає експортні субсидії, широко розповсюджене виробництво підроблених і піратських товарів, маніпуляції з валютою при майже повній відсутності дотримання екологічних, санітарних і правових стандартів. Все це робить Китай дуже небезпечним місцем для роботи.
Наварро дає комплексні рекомендації для всіх країн, що мають торгові відносини з Китаєм, щоб зробити їх чесними.
А саме, він говорить, що всі торговельні партнери Китаю повинні:
1. утримуватися від нелегальних експортних субсидій, від регулювання грошового обігу та дотримувати норми СОТ;
2. визначати регулювання валюти як нелегальну експортну субсидію і додавати це до інших субсидій при підрахунку антидемпінгових та компенсаційних штрафів;
3. поважати інтелектуальну власність, приймати і виконувати медичні, правові та екологічні норми, які відповідають міжнародним нормам;
4. забороняти примусову працю і забезпечувати прожитковий мінімум і умови праці;
5. виявляти «нульову терпимість» до тих, хто продає або розповсюджує піратські або підроблені товари;
6. блокувати зіпсовані та забруднені продукти і ліки, що допоможе закликати до відповідальності імпортерів за продаж продукції, яка завдає шкоди або вбиває людей чи домашніх тварин;
7. суворо забезпечувати захист навколишнього середовища у всіх двосторонніх і багатосторонніх торговельних угодах.
Висновок
Зроблені в останні роки спроби розгрому Фалуньгун, демократичного руху, чесних журналістів, буддистів, християн, мусульман та інших релігійних течій, правозахисників та інших законних товариств у Китаї показують, що контактувати з комуністичним режимом потрібно з обережністю. Я впевнений, що якщо Китай відродить традиційні цінності, відмовиться від політичного терору і встановить законопорядок, свободу слова й демократичне управління з національними особливостями, тоді в новому столітті буде досягнута гармонія і для Китаю, і для його торговельних партнерів.
Великий китайський народ володіє стійкістю, самодисципліною, підприємливістю, високим рівнем інтелекту, культурою та патріотизмом, щоб зробити нове століття кращим і більш спокійним для всього людства. Китайці були б раді бути членами Rotary Club (Ротарі-клуб). Міжнародний Ротарі-клуб коли-небудь розгорне свою діяльність у Китаї.
Кожен із вас міг би допомогти досягти цього, обговорюючи ці питання з вашими депутатами у Парламенті і інших державних установах, з вашими друзями в засобах масової інформації, в наукових, ділових та дипломатичних колах і т.д.
Успіху вам. Дякую.
Вище наведена промова Девіда Кілгура в Rotary Club (клуб-Ротарі) в Оттаві 25 січня 2010.
Більш детальна інформація на www.david-kilgour.com.
Девід Кілгур був державним секретарем Канади по Азіатсько-Тихоокеанському регіону у 2002—2003 роках., по Латинській Америці та Африці у 1997—2002 рр. і членом Парламенту Канади з 1979 по 2006 рр.
