Blog

Живе в славному місті Іжевську звичайна дівчинка 11 років. Любить, як і всі діти, грати, побігати на вулиці, почитати дитячі книжки, пограти з ляльками.

#img_left#Звичайна? Тільки на перший погляд. Річ у тому, що ця дівчинка у свої 11 років випускає… повноцінний кольоровий журнал!

Я зустрілася з цією незвичайною людиною та узяла у неї інтерв’ю.

– Софа, скажи, будь ласка, із чого все почалося? Хто тобі підказав цю ідею?

– Я почала робити журнал із п’яти років. Правда, він виглядав не як справжній журнал. Я брала розгорнений альбомний аркуш, згортала його навпіл, малювала й наклеювала на нього різні цікаві картинки. І називався він “Кішка Доллі”. Потім я навчилася працювати з різними програмами і стала робити новий журнал на комп’ютері, а роздруковувати – на принтері. І назвала його “Планета “Дружба”. Але я його ще недовго випускаю. Усього лише рік.

– Чому у твого журналу така назва?

– У мене є розповідь “Планета “Дружба”. У ньому люди й тварини можуть розмовляти один з одним. Я так назвала свій журнал, тому що хочу, щоб люди й тварини  розуміли один одного і жили в дружбі.

– Кішка – постійний учасник будь-якого випуску твого журналу. Чому саме цей пухнастий звір?

– Так, без кішки не обходиться жоден номер. Я їх просто обожнюю! І тому деякі постійні рубрики ведуться від імені кішки Мурки.

– Однокласники допомагають тобі в створенні журналу?

– Ну, поки їм поясниш, як усе зробити…  я краще сама все зроблю. Правда, хлопці та  дівчата  іноді дають мені свої вірші й розповіді, а також допомагають знаходити кулінарні рецепти для рубрики “Кухня”.

– А як друзі ставляться до твого захоплення?

– Буквально вся школа читає мій журнал. Прямо-таки виривають із рук. Але вони не беруть ніякої участь у підготовці номера. Вони якісь пасивні.

– Багато часу йде на підготовку випуску?

– Так, багато. Цілий місяць! Я працюю вечорами, коли всі уроки зроблені. А уроків…

– У твоєму журналі є постійні рубрики, які переходять із номера в номер, або ти кожного разу придумуєш щось нове?

– Узагалі-то, практично всі номери – тематичні. Вони присвячені то Новому року, то Дню Святого Валентина, то Хеллоуїну. Але я прагну зберігати деякі рубрики, наприклад, “Поради”, “Конкурси”, “Головоломка”. Хлоп’ятам дуже подобається рубрика “Конкурси” і “Головоломка”, особливо “Головоломка”, тому що там можна зробити подарунок для мами своїми руками.

– Скажи, а звідки ти береш матеріали для наступного номера?

– Багато що я придумую сама. Цікаві фотографії я беру з Інтернету. Дуже люблю переробляти готові фотографії у програмі Photoshop. Це моя улюблена програма, вона дає дуже великі можливості.

– Чи беруть батьки участь у твоєму журналі?

– Так. Тато – головний спонсор проекту. А мама часто дає поради, як правильно побудувати композицію.

–Чим тебе більше за все приваблює робота над журналом?

– Я люблю працювати над дизайном, сама продумую його до дрібниць. У цій роботі відображається мій внутрішній світ, моє відчуття світу  .

– Софа, а навіщо ти взагалі займаєшся саме таким журналом? Адже є багато інших занять – подивитися телевізор, відпочити після школи.

– А я на цьому відпочиваю.

– В майбутньому продовжиш випуск журналу?

– Я хочу зробити його справжнім . На хорошому папері. Випускати тираж більше двох екземплярів. Але це залежить від тата. А ще я хочу зняти фільм. Звичайно, про кішок. І герої вже є. Це два моїх коти – Кузя і Шустрік.

Дарина Якушева. Велика Епоха

#img_right#Курди кажуть, що гори – їхні єдині друзі. Для багатьох курдів у цій приказці прихований набагато глибший сенс, ніж здається на перший погляд.

Вони відчувають, що решта світу відгородилася від них стіною безмовності, із того часу, як Саддам Хусейн провів серед курдів кампанію етнічної чистки.

Новий судовий процес над Саддамом Хусейном і його прибічниками дає курдам можливість привернути увагу до страждань і нещасть, пережитих ними у минулому, а також домогтися справедливості й законності в судовій системі Іраку.

Наприкінці серпня в Багдаді почався судовий процес над Хусейном і шістьма його соратниками, серед яких Алі Хасан аль-Маджід, відомий як "Хімічний Алі".

Саддама й Алі звинувачують у геноциді та інших злочинах, здійснених під час проведення військової операції в Анфалі в період з 27 березня до 6 вересня 1988 року.

У звіті Адалата Омер Салеха, консультанта з проблеми Анфали з Організації із захисту прав людини в Курдистані, мовиться: "Це жахливий злочин здійснювався … абсолютно відкрито на очах у світової спільноти, ООН і Організації із захисту прав людини.

При проведенні військової операції в Анфалі було знищено понад 182 тисячі мирних, ні в чому неповинних курдів, спустошено й спалено 4 500 сіл Курдистану, проте ніхто не сказав ні слова на їхній захист. У засобах масової інформації розповідалося лише про жорстокість і лютість цього злочину, але совість преси так і залишилася глухою".

"Важлива складова дискусії – усе ще існуюча завіса мовчання притому, що геноцид не припиняється", – заявив Борханедін Яссін, дослідник з університету міста Лунд, Швеція.

У січні 1989 року, вже після публікації новин про застосування в Іраку хімічної зброї, в Парижі відбулася конференція про заборону хімічної зброї, проте арабські країни, за словами пана Яссіна, "об’єдналися з наміром бойкотувати цю зустріч, якщо там буде згаданий Ірак".

"На початку 1990-х років робилися деякі спроби провести в ООН резолюцію про кампанію в Анфалі, але арабські держави були проти такого рішення ООН. В ті роки США також не підтримали ці спроби", – сказав пан Яссін.

"Ми дійсно відчуваємо, що гори – наші єдині друзі", – із сумом відмітив пан Хосро Забіхи. "Дуже довго ми були роз’єднані і затиснуті в лещата, в пастку між Іраком, Іраном і Туреччиною, і ніхто, окрім гір, не міг захистити нас". Забіхи – автор книги "Курдистан", ілюстрованого видання про землю, людей і культуру курдів.

У 1994-95 роках завершилася невдачею спроба міжнародної правозахисної організації Human Rights Watch переконати уряди кількох країн подати судовий позов проти Іраку за порушення Конвенції ог, ухваленої Міжнародним судом ООН.

Згідно з Human Rights Watch, Анфал – кульмінація спроб іракських правителів "арабізувати" курдське населення шляхом проведення етнічної чистки. Кодове найменування кампанії "Анфал" було узяте з Корану, що таким чином додало кампанії видимість законності.

Найближчими місяцями суд в Багдаді знайомитиметься зі свідченнями жертв трагедії, які вижили, досліджуватиме здобуті документи і вивчатиме матеріали свідків із місць масових поховань, зібрані під час судової експертизи.

Проте, міжнародні судові експерти і політичні діячі скептично ставляться до здатності судової системи Іраку грамотно розглянути цю справу.

Пан Борханедін Яссін сказав: "Це складна справа. Всі сходяться на думці, що судова система Іраку недостатньо компетентна, їй бракує досвіду з розгляду таких справ. Кращим рішенням було б розглянути цю справу в міжнародній інстанції, такій, як суд у Гаазі".

Іракці ж вважали за краще провести судовий процес у себе на батьківщині за підтримки іноземних експертів.

"Іракці хочуть показати всьому світові, зокрема, послідовникам Хусейна в Іраку й ісламському світові, що їхня країна достатньо компетентна, щоб розглядати такий громіздкий і складний процес", – сказав курдський соціолог пан Расул Ола. "У свою чергу, цей процес може підняти моральний рівень іракців і укріпити їхню впевненість у майбутньому".

Неможливо проігнорувати також значущість соціально-психологічних аспектів. Курди й араби живуть разом. І можливість сумісного вирішення такої серйозної проблеми в Іраку може стати частиною процесу взаємного примирення.

За словами Ола, Саддам Хусейн подав себе іракцям як “надістота”. Посадивши його за ґрати, і вимушуючи відповідати на питання про скоєні злочини, іракці тим самим хочуть показати, що Хусейн всього лише звичайний карний злочинець, і разом з тим вони хочуть звільнити народ Іраку від гніту заподіяних їм жахливих страждань.

"Якби справа над Саддамом Хусейном була збуджена в Гаазі, то, ймовірно, тисячам іракців – і арабів, і курдів – довелося б летіти до Голландії як свідки з цієї справи. Багато з них – безграмотні фермери із сільської місцевості .

Їм довелося б бути на слуханнях суду не один раз…, оскільки слухання іноді відкладаються. Можливо, вони відмовилися б надавати свідчення, просто щоб не обтяжувати себе поїздкою до Голландії", – сказав пан Ола.

Курди вимагають відновлення справедливості, визнання того, що був здійснений геноцид, компенсації страждань і повернення власності, втраченої під час кампанії "арабізації".

Велика Епоха

 

 

#img_right#Курди кажуть, що гори – їхні єдині друзі. Для багатьох курдів у цій приказці прихований набагато глибший сенс, ніж здається на перший погляд.

Вони відчувають, що решта світу відгородилася від них стіною безмовності, із того часу, як Саддам Хусейн провів серед курдів кампанію етнічної чистки.

Новий судовий процес над Саддамом Хусейном і його прибічниками дає курдам можливість привернути увагу до страждань і нещасть, пережитих ними у минулому, а також домогтися справедливості й законності в судовій системі Іраку.

Наприкінці серпня в Багдаді почався судовий процес над Хусейном і шістьма його соратниками, серед яких Алі Хасан аль-Маджід, відомий як "Хімічний Алі".

Саддама й Алі звинувачують у геноциді та інших злочинах, здійснених під час проведення військової операції в Анфалі в період з 27 березня до 6 вересня 1988 року.

У звіті Адалата Омер Салеха, консультанта з проблеми Анфали з Організації із захисту прав людини в Курдистані, мовиться: "Це жахливий злочин здійснювався … абсолютно відкрито на очах у світової спільноти, ООН і Організації із захисту прав людини.

При проведенні військової операції в Анфалі було знищено понад 182 тисячі мирних, ні в чому неповинних курдів, спустошено й спалено 4 500 сіл Курдистану, проте ніхто не сказав ні слова на їхній захист. У засобах масової інформації розповідалося лише про жорстокість і лютість цього злочину, але совість преси так і залишилася глухою".

"Важлива складова дискусії – усе ще існуюча завіса мовчання притому, що геноцид не припиняється", – заявив Борханедін Яссін, дослідник з університету міста Лунд, Швеція.

У січні 1989 року, вже після публікації новин про застосування в Іраку хімічної зброї, в Парижі відбулася конференція про заборону хімічної зброї, проте арабські країни, за словами пана Яссіна, "об’єдналися з наміром бойкотувати цю зустріч, якщо там буде згаданий Ірак".

"На початку 1990-х років робилися деякі спроби провести в ООН резолюцію про кампанію в Анфалі, але арабські держави були проти такого рішення ООН. В ті роки США також не підтримали ці спроби", – сказав пан Яссін.

"Ми дійсно відчуваємо, що гори – наші єдині друзі", – із сумом відмітив пан Хосро Забіхи. "Дуже довго ми були роз’єднані і затиснуті в лещата, в пастку між Іраком, Іраном і Туреччиною, і ніхто, окрім гір, не міг захистити нас". Забіхи – автор книги "Курдистан", ілюстрованого видання про землю, людей і культуру курдів.

У 1994-95 роках завершилася невдачею спроба міжнародної правозахисної організації Human Rights Watch переконати уряди кількох країн подати судовий позов проти Іраку за порушення Конвенції ог, ухваленої Міжнародним судом ООН.

Згідно з Human Rights Watch, Анфал – кульмінація спроб іракських правителів "арабізувати" курдське населення шляхом проведення етнічної чистки. Кодове найменування кампанії "Анфал" було узяте з Корану, що таким чином додало кампанії видимість законності.

Найближчими місяцями суд в Багдаді знайомитиметься зі свідченнями жертв трагедії, які вижили, досліджуватиме здобуті документи і вивчатиме матеріали свідків із місць масових поховань, зібрані під час судової експертизи.

Проте, міжнародні судові експерти і політичні діячі скептично ставляться до здатності судової системи Іраку грамотно розглянути цю справу.

Пан Борханедін Яссін сказав: "Це складна справа. Всі сходяться на думці, що судова система Іраку недостатньо компетентна, їй бракує досвіду з розгляду таких справ. Кращим рішенням було б розглянути цю справу в міжнародній інстанції, такій, як суд у Гаазі".

Іракці ж вважали за краще провести судовий процес у себе на батьківщині за підтримки іноземних експертів.

"Іракці хочуть показати всьому світові, зокрема, послідовникам Хусейна в Іраку й ісламському світові, що їхня країна достатньо компетентна, щоб розглядати такий громіздкий і складний процес", – сказав курдський соціолог пан Расул Ола. "У свою чергу, цей процес може підняти моральний рівень іракців і укріпити їхню впевненість у майбутньому".

Неможливо проігнорувати також значущість соціально-психологічних аспектів. Курди й араби живуть разом. І можливість сумісного вирішення такої серйозної проблеми в Іраку може стати частиною процесу взаємного примирення.

За словами Ола, Саддам Хусейн подав себе іракцям як “надістота”. Посадивши його за ґрати, і вимушуючи відповідати на питання про скоєні злочини, іракці тим самим хочуть показати, що Хусейн всього лише звичайний карний злочинець, і разом з тим вони хочуть звільнити народ Іраку від гніту заподіяних їм жахливих страждань.

"Якби справа над Саддамом Хусейном була збуджена в Гаазі, то, ймовірно, тисячам іракців – і арабів, і курдів – довелося б летіти до Голландії як свідки з цієї справи. Багато з них – безграмотні фермери із сільської місцевості .

Їм довелося б бути на слуханнях суду не один раз…, оскільки слухання іноді відкладаються. Можливо, вони відмовилися б надавати свідчення, просто щоб не обтяжувати себе поїздкою до Голландії", – сказав пан Ола.

Курди вимагають відновлення справедливості, визнання того, що був здійснений геноцид, компенсації страждань і повернення власності, втраченої під час кампанії "арабізації".

Велика Епоха

 

 

Новий завод у канадській провінції Онтаріо дасть робочі місця, але чи зменшить він викид парникових газів?

#img_right#Новий завод з виробництва етанолу* у містечку Ейлер канадської провінції Онтаріо, як стверджують інвестори проекту, підніме економіку регіону. Проте викликає питання вплив усе зростаючого виробництва палива на навколишнє середовище, адже воно є процесом, що вимагає енерговитрат.

Місцем під майбутній завод в Ейлмері з виробництва етанолу з кукурудзи, будівництво якого коштуватиме 87 мільйонів доларів, є ділянка площею близько 20 гектарів. Як очікується, завод матиме виробничий потенціал 150 мільйонів літрів.

Канадський Об’єднаний кооператив із переробки зерна (ОКПЗ) – група постачальників зерна, яка реалізовує цей проект. ОКПЗ є однією з п’яти компаній, що отримали фінансування у рамках програми розширення використання етанолу. Ця програма є важливою частиною зусиль Канади з доведення виробництва бензину з десятивідсотковим вмістом етанолу до 2010 року до 35% від загального виробництва бензину у країні, – стверджують Природні ресурси Канади.

Підписавши у 1997 році Кіотський протокол, Канада зобов’язалася знизити викид парникових газів до 6% від рівня 1990 року. Розширення використання етанолу було частиною плану зміни клімату, створеного в 2002 р. урядом Канади для досягнення цієї мети.

Інтерес до етанолу зростав, оскільки розглядався як екологічно прийнятна альтернатива викопному паливу. Етанол – це є поновлювані ресурси, які отримують шляхом бродіння такої сировини, як кукурудза та пшениця. Він допомагає досягненню більш повного згорання і змішується із бензином для зменшення викидів чадного газу з вихлопних труб автомобілів.

Етилований бензин** з десятивідсотковим умістом етанолу (Е-10) нині є доступним на понад 1000 заправок по всій Канаді. Він може використовуватися у будь-яких автомобілях, випущених з 1980 року, повідомляють Природні ресурси Канади.

Проте деякі дослідження енергетичного балансу виявили, що на виробництво етанолу може витрачатися більше енергії, ніж він приносить. Це піднімає питання того, чи є вартою справою розширення заводів із виробництва етанолу.

Дослідники також дійшли висновку, що для виробництва етанолу необхідно більше енергії, ніж для бензину. Таким чином, користь від нижчого викиду газу під час згорання етанолу втрачається через більшу кількість викидів під час виробничого процесу.

«Етанол може створити більше парникових газів, ніж сам бензин», – каже Джеремі Браун, аналітик Інституту Фрейзера і менеджер Канадської служби статистики.

Турбує ще й те, що етанол містить менше енергії, ніж бензин. Дослідники стверджують, що витрати на паливо для вантажівок типу пікап, заправлених етанолом, можуть становити на 250 доларів на рік більше, ніж при заправці бензином. Департамент енергетики США відзначає, що транспортному засобові, щоб проїхати ту ж саму відстань, палива E85 (паливна суміш, що на 85% складається з етанолу) необхідно в 1,4 раза більше, ніж бензину.

У відповідь на критику голова ОКПЗ Том Кокс каже, що у вирощуванні кукурудзи зараз використовуються більш передові технології, внаслідок чого кількість енергії, необхідної для виробництва етанолу, знижується.

* Те ж саме, що й етиловий спирт.

** Етилований бензин – бензин, змішаний з етанолом.

Рорі Сюй. Велика Епоха

Новий завод у канадській провінції Онтаріо дасть робочі місця, але чи зменшить він викид парникових газів?

#img_right#Новий завод з виробництва етанолу* у містечку Ейлер канадської провінції Онтаріо, як стверджують інвестори проекту, підніме економіку регіону. Проте викликає питання вплив усе зростаючого виробництва палива на навколишнє середовище, адже воно є процесом, що вимагає енерговитрат.

Місцем під майбутній завод в Ейлмері з виробництва етанолу з кукурудзи, будівництво якого коштуватиме 87 мільйонів доларів, є ділянка площею близько 20 гектарів. Як очікується, завод матиме виробничий потенціал 150 мільйонів літрів.

Канадський Об’єднаний кооператив із переробки зерна (ОКПЗ) – група постачальників зерна, яка реалізовує цей проект. ОКПЗ є однією з п’яти компаній, що отримали фінансування у рамках програми розширення використання етанолу. Ця програма є важливою частиною зусиль Канади з доведення виробництва бензину з десятивідсотковим вмістом етанолу до 2010 року до 35% від загального виробництва бензину у країні, – стверджують Природні ресурси Канади.

Підписавши у 1997 році Кіотський протокол, Канада зобов’язалася знизити викид парникових газів до 6% від рівня 1990 року. Розширення використання етанолу було частиною плану зміни клімату, створеного в 2002 р. урядом Канади для досягнення цієї мети.

Інтерес до етанолу зростав, оскільки розглядався як екологічно прийнятна альтернатива викопному паливу. Етанол – це є поновлювані ресурси, які отримують шляхом бродіння такої сировини, як кукурудза та пшениця. Він допомагає досягненню більш повного згорання і змішується із бензином для зменшення викидів чадного газу з вихлопних труб автомобілів.

Етилований бензин** з десятивідсотковим умістом етанолу (Е-10) нині є доступним на понад 1000 заправок по всій Канаді. Він може використовуватися у будь-яких автомобілях, випущених з 1980 року, повідомляють Природні ресурси Канади.

Проте деякі дослідження енергетичного балансу виявили, що на виробництво етанолу може витрачатися більше енергії, ніж він приносить. Це піднімає питання того, чи є вартою справою розширення заводів із виробництва етанолу.

Дослідники також дійшли висновку, що для виробництва етанолу необхідно більше енергії, ніж для бензину. Таким чином, користь від нижчого викиду газу під час згорання етанолу втрачається через більшу кількість викидів під час виробничого процесу.

«Етанол може створити більше парникових газів, ніж сам бензин», – каже Джеремі Браун, аналітик Інституту Фрейзера і менеджер Канадської служби статистики.

Турбує ще й те, що етанол містить менше енергії, ніж бензин. Дослідники стверджують, що витрати на паливо для вантажівок типу пікап, заправлених етанолом, можуть становити на 250 доларів на рік більше, ніж при заправці бензином. Департамент енергетики США відзначає, що транспортному засобові, щоб проїхати ту ж саму відстань, палива E85 (паливна суміш, що на 85% складається з етанолу) необхідно в 1,4 раза більше, ніж бензину.

У відповідь на критику голова ОКПЗ Том Кокс каже, що у вирощуванні кукурудзи зараз використовуються більш передові технології, внаслідок чого кількість енергії, необхідної для виробництва етанолу, знижується.

* Те ж саме, що й етиловий спирт.

** Етилований бензин – бензин, змішаний з етанолом.

Рорі Сюй. Велика Епоха

#img_left#Чжан Меньє – послідовник системи духовного й фізичного самовдосконалення Фалуньгун.

Він працював висококваліфікованим викладачем в електро-промисловому інституті провінції Гуандун.

Зараз, щоб  уникнути переслідування, він оформив статус біженця ООН у Таїланді. Недавно The Epoch Times  взяла у нього спеціальне інтерв’ю.

Він розповів про знайомство з  Ху Цзінтао і його майбутньою дружиною Лю Юнчин, які були його однокурсниками в університеті Циньхуа, розповідав, що за останні роки він зазнав репресій у в’язниці, і сподівається, що  Ху Цзінтао більше піклуватиметься про майбутнє китайського народу, захищатиме принципи совісті й моралі. Нижче наведений зміст розповіді Чжана Меньє.

Підготовка до балетного спектаклю

“Я, Ху і його майбутня дружина Лю Юнчин разом училися 6-7 років в університеті Цинхуа. У 1959 році, коли політика “великого стрибка” закінчилася, ми разом вступили до університету Циньхуа на факультет гідротехніки. Цей факультет вважався  не ходовим, на нашому курсі було менше 150 чоловік, всього 5 груп, ми утрьох разом училися в одній групі.

Коли тільки вступили до університету, на нашому факультеті вирішили організовувати вечір на честь новачків. Студенти старших курсів хотіли, щоб ми, новачки, підготували два номери для виступу. Більшість учнів нашого курсу були з бідних соціальних шарів.

Я з села Гуандо,  Ху Цзіньтао з міста Тайчжо провінції Цзянсу, Лю Юнчин із Цуньцин провінції Сичуань. На той час ми були трохи боязкими, з нашої групи тільки одна дівчина могла співати соло, другий номер ніхто не хотів грати, і раптом хтось вказав пальцям на мене і сказав: “Маленький Гуадун, у тебе непогана фігура, ти неодмінно умієш танцювати”.

Мій зріст 165 см, рівна постава, виглядав я досить життєрадісним. Тому всі відразу сказали, що я повинен станцювати. Я не умів танцювати, і ніколи не виступав на сцені. Тоді я не знав, що робити, мені було важко зважитися, і раптом Ху Цзінтао сказав мені: “Чжан Меньє, нічого страшного, всі ми вибрали тебе, давай, погоджуйся”. Навіть не дослухавши моїх пояснень,  Ху упевнено сказав: “Я тобі допоможу придумати танець, ми знайдемо кількох учнів, разом виступимо, обов’язково вийде”.

Отже, Ху знайшов 6 учнів і узяв на себе відповідальність бути режисером балетного спектаклю. Він не тільки відповідав за режисуру рухів і музику, але і навчав кожного з нас як грати. У результаті, коли ми виступили, наш балетний спектакль дістав гаряче схвалення. Глибоке враження у мене залишилося від вчинку Ху, увесь номер виступу він придумав сам, але всі ці заслуги він віддав мені, і ще сказав мені грати головну роль, а сам грав другорядну.

З усіх цих дрібниць можна побачити його душевні якості, він ніколи не прагнув показати себе, за характером був дуже скромним. Потім ми разом жили в одному гуртожитку, разом жили і вчилися, разом проводили найбільш незабутні  студентські роки.

Поєднуючи в собі високі моральні якості та ерудицію, Ху Цзінтао закінчив університет в 1966 році, із кожного предмета у нього була оцінка “відмінно”. У нього був дуже закритий характер, він не любив багато говорити, робив справи дуже серйозно й уважно, але у нього було дуже живе і енергійне мислення, він міг розбиратися в справах і аналізувати. Він відноситься до дуже спокійних і добрих людей, ніколи ні з ким не сварився і не вступав у боротьбу, легко ладнав із людьми, він був таким, що з першого погляду подобався людям.

Після закінчення університету ми вперше зустрілися 30 років відтак в квітні 1995 року, ми пройшли всі знегоди “Культурної революції”, і колишні студенти, вік яких уже підходив до 60, знову зустрілися в рідному навчальному закладі, світ змінився, змінилося життя людей. З 150 студентів нашого курсу близько 10 чоловік уже пішли з цього світу. Наша зустріч була на кафедрі факультету гідротехніки, багато студентів прийшли зі своїми дружинами. Дружина Ху Цзінтао теж прийшла.

Тоді всі пам’ятали мене дуже хворобливим, я навіть брав академічну відпустку на рік для лікування, а зараз я повністю змінився, у мене був сяючий вигляд енергійної людини, це було для всіх великою несподіванкою. У мене була хвороба печінки. Коли я працював у Гуанчжоу, керівник хотів призначити мене директором управління електроенергією провінції  Гуандун, але у мене був сильний гепатит і цироз печінки, тому я не зміг обіймати цю посаду.

Під час нашої студентської зустрічі дружина Ху дуже здивувалася, дивлячись на мій сяючий вигляд, моя дружина дала їй одну “Чжуань Фалунь”, сказавши, щоб вона теж спробувала практикувати. Після тієї нашої зустрічі була ще одна зустріч, 24 квітня 1999 року, в день 40-річчя факультету гідротехніки університету Циньхуа. На зустрічі Ху сказав, що “не я, Ху Цзінтао, маю якісь здібності, а саме історія примусила мене зайняти цей пост”.

Того дня я теж виголосив промову. Усі були здивовані змінами в моїй зовнішності, тому я розповів свою історію. З початку 1984 року я вивчав більш ніж 10 видів цігун, але ніяк не міг вирішити корінне питання. Авторитетний лікар сказав, що цироз печінки не виліковний, потрібно звертати увагу на харчування й відпочинок, окрім того, ще приймати відповідні ліки, і якщо хвороба не розвиватиметься, то це вже буде чудово.

Тоді я вже майже втратив надію, в липні 1994 року, на щастя, я зустрівся з Фалуньгун, і з того часу я не вживав більше ніяких ліків, у тому числі й засобів для зміцнення. Через 8 місяців самовдосконалення моя хвороба печінки зовсім зникла.

Після мого виступу, Лю Юнчин, яка сиділа на першому ряді зааплодувала першою і спеціально обернулася до моєї дружини, щоб засвідчити пошану. Усі присутні тоді мої колишні однокурсники були дуже зворушені, усі гаряче аплодували, моя дружина зворушилась й заплакала.

Потім почалися репресії, я постійно писав листи Ху і його дружині. Мета написання цих листів була в тому, щоб, по-перше, від імені звичайного громадянина країни відобразити керівникові країни реальну ситуацію, по-друге, від імені друга порадити Ху і його дружині зробити правильний вибір і піти шляхом хорошої людини.

Насправді зло зовсім не страшне, в трудових таборах і класах з “промивання мізків” я пережив те, що звичайній людині й уявити буде важко, але через усе це я пройшов. Ніколи ще зло не перемагало добро, тільки якщо ми йтимемо шляхом совісті й справедливості, Небо оберігатиме нас.

Бажаю, щоб усі люди в Піднебесній під час боротьби праведного і єретичного зайняли правильну позицію. “Небо знищує КПК, вийти з партії означає зберегти для себе Благополуччя” – це зовсім не просте гасло, і також не якась порада людей, це те, що вирішили Боги, це критерій для відбору життів, які будуть у майбутньому”. 

The Epoch Times

 

#img_left#Чжан Меньє – послідовник системи духовного й фізичного самовдосконалення Фалуньгун.

Він працював висококваліфікованим викладачем в електро-промисловому інституті провінції Гуандун.

Зараз, щоб  уникнути переслідування, він оформив статус біженця ООН у Таїланді. Недавно The Epoch Times  взяла у нього спеціальне інтерв’ю.

Він розповів про знайомство з  Ху Цзінтао і його майбутньою дружиною Лю Юнчин, які були його однокурсниками в університеті Циньхуа, розповідав, що за останні роки він зазнав репресій у в’язниці, і сподівається, що  Ху Цзінтао більше піклуватиметься про майбутнє китайського народу, захищатиме принципи совісті й моралі. Нижче наведений зміст розповіді Чжана Меньє.

Підготовка до балетного спектаклю

“Я, Ху і його майбутня дружина Лю Юнчин разом училися 6-7 років в університеті Цинхуа. У 1959 році, коли політика “великого стрибка” закінчилася, ми разом вступили до університету Циньхуа на факультет гідротехніки. Цей факультет вважався  не ходовим, на нашому курсі було менше 150 чоловік, всього 5 груп, ми утрьох разом училися в одній групі.

Коли тільки вступили до університету, на нашому факультеті вирішили організовувати вечір на честь новачків. Студенти старших курсів хотіли, щоб ми, новачки, підготували два номери для виступу. Більшість учнів нашого курсу були з бідних соціальних шарів.

Я з села Гуандо,  Ху Цзіньтао з міста Тайчжо провінції Цзянсу, Лю Юнчин із Цуньцин провінції Сичуань. На той час ми були трохи боязкими, з нашої групи тільки одна дівчина могла співати соло, другий номер ніхто не хотів грати, і раптом хтось вказав пальцям на мене і сказав: “Маленький Гуадун, у тебе непогана фігура, ти неодмінно умієш танцювати”.

Мій зріст 165 см, рівна постава, виглядав я досить життєрадісним. Тому всі відразу сказали, що я повинен станцювати. Я не умів танцювати, і ніколи не виступав на сцені. Тоді я не знав, що робити, мені було важко зважитися, і раптом Ху Цзінтао сказав мені: “Чжан Меньє, нічого страшного, всі ми вибрали тебе, давай, погоджуйся”. Навіть не дослухавши моїх пояснень,  Ху упевнено сказав: “Я тобі допоможу придумати танець, ми знайдемо кількох учнів, разом виступимо, обов’язково вийде”.

Отже, Ху знайшов 6 учнів і узяв на себе відповідальність бути режисером балетного спектаклю. Він не тільки відповідав за режисуру рухів і музику, але і навчав кожного з нас як грати. У результаті, коли ми виступили, наш балетний спектакль дістав гаряче схвалення. Глибоке враження у мене залишилося від вчинку Ху, увесь номер виступу він придумав сам, але всі ці заслуги він віддав мені, і ще сказав мені грати головну роль, а сам грав другорядну.

З усіх цих дрібниць можна побачити його душевні якості, він ніколи не прагнув показати себе, за характером був дуже скромним. Потім ми разом жили в одному гуртожитку, разом жили і вчилися, разом проводили найбільш незабутні  студентські роки.

Поєднуючи в собі високі моральні якості та ерудицію, Ху Цзінтао закінчив університет в 1966 році, із кожного предмета у нього була оцінка “відмінно”. У нього був дуже закритий характер, він не любив багато говорити, робив справи дуже серйозно й уважно, але у нього було дуже живе і енергійне мислення, він міг розбиратися в справах і аналізувати. Він відноситься до дуже спокійних і добрих людей, ніколи ні з ким не сварився і не вступав у боротьбу, легко ладнав із людьми, він був таким, що з першого погляду подобався людям.

Після закінчення університету ми вперше зустрілися 30 років відтак в квітні 1995 року, ми пройшли всі знегоди “Культурної революції”, і колишні студенти, вік яких уже підходив до 60, знову зустрілися в рідному навчальному закладі, світ змінився, змінилося життя людей. З 150 студентів нашого курсу близько 10 чоловік уже пішли з цього світу. Наша зустріч була на кафедрі факультету гідротехніки, багато студентів прийшли зі своїми дружинами. Дружина Ху Цзінтао теж прийшла.

Тоді всі пам’ятали мене дуже хворобливим, я навіть брав академічну відпустку на рік для лікування, а зараз я повністю змінився, у мене був сяючий вигляд енергійної людини, це було для всіх великою несподіванкою. У мене була хвороба печінки. Коли я працював у Гуанчжоу, керівник хотів призначити мене директором управління електроенергією провінції  Гуандун, але у мене був сильний гепатит і цироз печінки, тому я не зміг обіймати цю посаду.

Під час нашої студентської зустрічі дружина Ху дуже здивувалася, дивлячись на мій сяючий вигляд, моя дружина дала їй одну “Чжуань Фалунь”, сказавши, щоб вона теж спробувала практикувати. Після тієї нашої зустрічі була ще одна зустріч, 24 квітня 1999 року, в день 40-річчя факультету гідротехніки університету Циньхуа. На зустрічі Ху сказав, що “не я, Ху Цзінтао, маю якісь здібності, а саме історія примусила мене зайняти цей пост”.

Того дня я теж виголосив промову. Усі були здивовані змінами в моїй зовнішності, тому я розповів свою історію. З початку 1984 року я вивчав більш ніж 10 видів цігун, але ніяк не міг вирішити корінне питання. Авторитетний лікар сказав, що цироз печінки не виліковний, потрібно звертати увагу на харчування й відпочинок, окрім того, ще приймати відповідні ліки, і якщо хвороба не розвиватиметься, то це вже буде чудово.

Тоді я вже майже втратив надію, в липні 1994 року, на щастя, я зустрівся з Фалуньгун, і з того часу я не вживав більше ніяких ліків, у тому числі й засобів для зміцнення. Через 8 місяців самовдосконалення моя хвороба печінки зовсім зникла.

Після мого виступу, Лю Юнчин, яка сиділа на першому ряді зааплодувала першою і спеціально обернулася до моєї дружини, щоб засвідчити пошану. Усі присутні тоді мої колишні однокурсники були дуже зворушені, усі гаряче аплодували, моя дружина зворушилась й заплакала.

Потім почалися репресії, я постійно писав листи Ху і його дружині. Мета написання цих листів була в тому, щоб, по-перше, від імені звичайного громадянина країни відобразити керівникові країни реальну ситуацію, по-друге, від імені друга порадити Ху і його дружині зробити правильний вибір і піти шляхом хорошої людини.

Насправді зло зовсім не страшне, в трудових таборах і класах з “промивання мізків” я пережив те, що звичайній людині й уявити буде важко, але через усе це я пройшов. Ніколи ще зло не перемагало добро, тільки якщо ми йтимемо шляхом совісті й справедливості, Небо оберігатиме нас.

Бажаю, щоб усі люди в Піднебесній під час боротьби праведного і єретичного зайняли правильну позицію. “Небо знищує КПК, вийти з партії означає зберегти для себе Благополуччя” – це зовсім не просте гасло, і також не якась порада людей, це те, що вирішили Боги, це критерій для відбору життів, які будуть у майбутньому”. 

The Epoch Times

 

#img_right#КПК залякує всіх, хто намагається допомогти Гао

Впродовж двох тижнів китайського адвоката-правозахисника Гао Чжишена тримають під арештом без усяких на те законних підстав. 1 вересня поліція також затримала його племінника Гао Хуаньлуна за спробу передати дружині Гао довіреність, що дозволяє захистити й виправдати його. 

Аналітики-політологи вважають, що влада підсилює тиск на людей, що мають яке-небудь відношення до Гао, щоб повністю обеззброїти його.

Адвокат спробував відправити довіреність на підпис Ген Хе, дружині Гао, яка перебувала під домашнім арештом, і таким чином почати правовий захист Гао. Але спроба не вдалася, оскільки 16-річного племінника  затримав Відділ державної безпеки.

Гао Сянь, старший брат Гао Хуаньлуна, відзначив в інтерв’ю, що в п’ятницю вдень йому повідомили про  арешт  молодшого брата, але було незрозуміло, де і на якій підставі його затримала поліція.

Згідно з інформацією радіо "Вільна Азія", Гао Хуаньлун і його старший брат вирішили доставити документ того ж дня, але трохи пізніше, проте він не чекав, що незабаром його теж заарештують.

Адвокат із прав людини Ху Цзя, що також перебуває під домашнім арештом, сказав: "Вранці ми розраховували, що племінники Гао візьмуть документ, зустрінуться з  Ген Хе і зможуть  отримати її підпис".

Місцезнаходження Гао Хуаньлуна на сьогоднішні невідоме. Відділ державної безпеки постійно контролює  місцезнаходження родичів Гао,  крім того, він також перешкодив усім активістам-правозахисникам, які могли допомогти захистити Гао або звільнити його.

Ху Цзя вважає, що влада,  використовуючи величезну кількість людських ресурсів, зробили все можливе, щоб максимально обмежити поширення інформації про становище Гао.

Ху Цзя сказав: "Позавчора адвокат Сянь Лілі зателефонувала мені зі свого рідного міста Жібо провінції Шаньдун. Пекінський Відділ державної безпеки перевіз її в Шаньдун із Пекіна, де вона працювала.

Причина була досить  ясною: вона брала участь в естафеті голодовки,  яку почав Гао. Вони хочуть ліквідовувати  всі "нестійкі чинники", пов’язані з Гао. Для цієї операції була  виділена спеціальна  команда з місцевого й головного Відділів громадської  безпеки".

Dajiyuan

 

 

#img_right#КПК залякує всіх, хто намагається допомогти Гао

Впродовж двох тижнів китайського адвоката-правозахисника Гао Чжишена тримають під арештом без усяких на те законних підстав. 1 вересня поліція також затримала його племінника Гао Хуаньлуна за спробу передати дружині Гао довіреність, що дозволяє захистити й виправдати його. 

Аналітики-політологи вважають, що влада підсилює тиск на людей, що мають яке-небудь відношення до Гао, щоб повністю обеззброїти його.

Адвокат спробував відправити довіреність на підпис Ген Хе, дружині Гао, яка перебувала під домашнім арештом, і таким чином почати правовий захист Гао. Але спроба не вдалася, оскільки 16-річного племінника  затримав Відділ державної безпеки.

Гао Сянь, старший брат Гао Хуаньлуна, відзначив в інтерв’ю, що в п’ятницю вдень йому повідомили про  арешт  молодшого брата, але було незрозуміло, де і на якій підставі його затримала поліція.

Згідно з інформацією радіо "Вільна Азія", Гао Хуаньлун і його старший брат вирішили доставити документ того ж дня, але трохи пізніше, проте він не чекав, що незабаром його теж заарештують.

Адвокат із прав людини Ху Цзя, що також перебуває під домашнім арештом, сказав: "Вранці ми розраховували, що племінники Гао візьмуть документ, зустрінуться з  Ген Хе і зможуть  отримати її підпис".

Місцезнаходження Гао Хуаньлуна на сьогоднішні невідоме. Відділ державної безпеки постійно контролює  місцезнаходження родичів Гао,  крім того, він також перешкодив усім активістам-правозахисникам, які могли допомогти захистити Гао або звільнити його.

Ху Цзя вважає, що влада,  використовуючи величезну кількість людських ресурсів, зробили все можливе, щоб максимально обмежити поширення інформації про становище Гао.

Ху Цзя сказав: "Позавчора адвокат Сянь Лілі зателефонувала мені зі свого рідного міста Жібо провінції Шаньдун. Пекінський Відділ державної безпеки перевіз її в Шаньдун із Пекіна, де вона працювала.

Причина була досить  ясною: вона брала участь в естафеті голодовки,  яку почав Гао. Вони хочуть ліквідовувати  всі "нестійкі чинники", пов’язані з Гао. Для цієї операції була  виділена спеціальна  команда з місцевого й головного Відділів громадської  безпеки".

Dajiyuan