Blog

На Тижні високої моди Milan Fashion Week пройшов показ колекції італійского Дома моди La Perla "Осінь-зима 2007".

#img_gallery#

У давньогрецькій міфології слово «амброзія» означало «їжа або напій богів». У нашому дослідженні ми подорожуємо у глиб історії до втрачених цивілізацій світу для того, щоб зрозуміти величезну кількість зв’язків між їжею та духовністю.

#img_left#Мед, одержаний із солодкого золотого нектару квітів і дерев, завжди мав глибокі зв’язки із Богом та природою. Мед не може бути створений людиною, тому ми сподіваємося на бджіл, щоб вони застосували своє чарівництво для нас.

Бджільництво (наука розведення бджіл) виникло за 700 років до н.е. Найбільше розповсюдження воно знайшло у Стародавньому Єгипті; посудини з медом були знайдені у гробницях шанованих померлих як підношення, яке могло би стати їм у нагоді у потойбічному житті.

За стародавніми знахідками в храмі Ра у єгипетському Геліополі, «Бог Ра плакав, його сльози впали на землю і були перетворені на бджіл». Ця строфа говорить про віру у те, що боги дійсно створили бджіл, які у свою чергу створюють ці дорогоцінні ласощі. Згадка про мед у ті часи також часто зустрічалася по всій Північній Африці.

Про те, наскільки високо цінували мед у цих країнах, говорить той факт, що вулики зберігали у храмах, як підношення богам, а також використовували для виробництва ліків та мазей.

Знатні жінки Єгипту використовували мед у косметичних цілях; його також вживали як збуджуючий засіб. Із бджолиного воску єгиптяни вирізали священні статуетки і робили священні написи. Мед міг також використовуватися у процесі муміфікації тіла через його антибактеріальні, протигрибкові та противірусні властивості.

Деякі вважають, що згадка про мед у Старому Заповіті символізувала приємні та бажані сторони життя. Страва із дрібно нарізаних яблук із медом – єврейський звичай, що означав побажання приємного Нового року.

В індуїстській релігії вважається, що мед дарує добре здоров’я тілу та душі, і що він допомагає організму швидше впоратися із хворобою.

У старій буддійській казці розповідається про те, як мавпа принесла мед у подарунок Будді Шакьямуні, і ця сцена часто зображується у буддійському мистецтві. Використання меду має довгу історію у традиційній медицині всього світу. Його прикладали на відкриті рани, язви та опіки. І сьогодні ми використовуємо мед як болезаспокійливий засіб від ран, хворого горла в якості компоненту в натуральній мікстурі від кашлю.

Дізнавшись про таку довгу та вражаючу історію, ми можемо припустити, що люди завжди любили солодке, і сьогодні мед залишається таким самим популярним, як і колись.

Нещодавно, мед з мануки визнали одним із чудових натуральних продуктів для лікування отруйних ран та інфекцій. Його одержують із чайного дерева, що зустрічається, головним чином, у Новій Зеландії та Австралії. Деякі лікарі та вчені вважають, що здатність меду з мануки до зцілення може відіграти у майбутньому важливу роль у знищенні рідкісних вірусів, які часто заражають лікарні.

При купівлі меду рекомендується купувати, якщо є така можливість, місцевий необроблений мед. У кожній місцевості свій особливий смак, оскільки медоносні бджоли збирають нектар із різноманітних дерев і квітів. Загальне правило: чим темніший колір, тим більш насичений смак має мед.

Коли Ви приходите на пасіку, пам’ятайте, що у деяких людей алергія на пилкові білки у меді, бджолиний пилок і маткове молочко, тому розумно враховуйте це перед тим, як дарувати мед.

Варені медові груші

• 4 чашки води

• 1 чашка меду

• 8 смужок шкірки апельсину

• 4 груші – розрізати на дві частини і видалити серцевину

• півчашки вершків

• нарізаний мигдаль для прикраси

У каструлі середньої величини доведіть воду з медом і апельсиновими скориночками до кипіння.

Додайте груші, накрийте кришкою і варіть на повільному вогні протягом 10 хвилин, поки груші не стануть м’якими.

Перед тим, як порізати груші на шматочки, поставте їх у холодильник на три години, щоб вони увібрали рідину.

Груші перед подачею можна знову нагрівати або охолоджувати.

Зверху груші залийте вершками та прикрасьте нарізаним мигдалем.

Чейні Блу. Велика Епоха

На Тижні високою моди Milan Fashion Week пройшов показ дому моди Emilio Pucci "Осінь-зима 2007".

#img_gallery#

На Тижні високої моди Milan Fashion Week пройшов показ жіночої колекції ready-to-wear "Осінь-зима 2007" дизайнерів Dolce & Gabbana.

#img_gallery#

На Тижні високої моди Milan Fashion Week пройшов показ колекції "Осінь-зима 2007" італійського модельєра Джорджіо Армані (Giorgio Armani).

#img_gallery#

Засуджений до страти за державну зраду, роздягнений і, як дикий звір, поміщений в клітку військовими американської армії Езра Паунд написав знамениті «Pisan Cantos» («Пізанські пісні»). Сповнений відчаю, поет засмучувався: «Мані! Мані обдурений і заколотий, так само, як Бен і Ла Клара… біля пагорбів Мілана» (Пісня LXXIV).

#img_left#Бен і Клара символізують диктатора Беніто Муссоліні і його кохану Кларетту Петаччі. У 1945 році їх схопили італійські партизани-комуністи і відразу ж убили. Коли їхні тіла висіли вверх ногами на міланській базарній площі, мстивий натовп жорстоко і цинічно поглумився над ними.

А Мані був перським вчителем, з його ім’ям пов’язують назву маніхейської релігії. Дуалістична релігія, заснована на космічному протиборстві світла і темряви, добра і зла, – не гірша з вір, сам великий Св. Августин якийсь час був маніхєєм. Мані вбили, живцем здерши з нього шкіру, напхали її і виставили на загальний огляд. Темне начало його постулатів, мабуть, посміхалося, вишкіривши зуби, побачивши це жахливе видовище.

Саддам Хуссейн виявився більш везучим. В порівнянні з описаними приниженнями, його смерть, незважаючи на неприємні глузування на ешафоті, виглядала менш жорстокою. І на відміну від Муссоліні і Мані, вирок був ухвалений судом.

Не так, щоб все це було наперед визначеною справою. «Ах, Саддаме, нерозумний лис, жалюгідна, жалюгідна людина! Твої вороги поливатимуть тебе брудом. Зроблять з тебе посміховисько…, зжеруть тебе, як сарана», – так передбачав священик в статті 2002 року, коли Хусейн все ще управляв Іраком. Правда, над Саддамом висіло прокляття: погибель від меча. «Тепер меч ніколи не покине твій будинок, тому що ти нехтував мною…», – сказав Бог Давиду в Старому Завіті. Повчання Христа також спливає у пам’яті: «Хто з мечем прийде, той від меча і загине». І так воно й було.

#img_left#Правильно чи ні?

Проте давайте обговоримо головне питання. Саддам був повішений. Правильно це чи ні? Незалежно від того, був суд справедливим чи ні, чи є, в принципі, допустимим смертний вирок?

Існують три логічних обгрунтування для будь-якого виду покарання: виправлення, відплата і залякування. Виправлення, в даному випадку, виключено – доля мертвого лежить за межами людського впливу.

Залякування? Ті, хто виступають проти смертних вироків, стверджують, що страта не утримає від злочинів, тому що вбивства і усілякі злочини як і раніше відбуваються і в тих суспільствах, де страта узаконена.

Не кажучи про спірну статистику (а статистичні аргументи сумно відомі можливими спотвореннями), ніхто не стверджує, що страта, безумовно, утримує від скоєння злочинів. Але розумно припустити, що, до деякої міри, це справедливо. Принаймні, це стримує більше, ніж гуманітарні лекції і проповіді.

Сер Генрі Блан, відомий мандрівник XVI століття, відмовляв своїх слуг ходити в церкву, де вони дізнавалися тільки про «пивні і розпусту». Натомість він наполягав на тому, щоб вони відвідували місця страт у Лондоні, що, як він вважав, здійснить більший моральний вплив на них, ніж «все красномовство проповідей». Я вважаю, що сер Генрі був сильною людиною.

Відплата. Не слід плутати з помстою – за умови, що відплата юридично обгрунтована або виправдана, – це старий закон воздаяння. Покарання, яке схоже на здійснений злочин. Ось класичний приклад з книги Левіта (третьої книги Старого Заповіту): «Око за око, зуб за зуб», – досить справедливий принцип старовини, проголошений Богом. Покарання повинно відповідати злочину. Правда, бувають ускладнення. Чим могла б розплатитися беззуба людина за вибитий кому-небудь зуб? І яке покарання підходить для насильника? Або палія? Проте такі питання не виникають у разі вбивства. Все просто: життя за життя.

Для християн, звичайно ж, закон відплати офіційно відмінений. У Євангелії від Матвія Ісус непохитний: «Вам говорили: «око за око, і зуб за зуб», а я кажу вам: не опирайтеся злу. І хто вдарить тебе по правій щоці, підстав йому й ліву». (Від Матвія, 5:39).

Важко, чи не так? Навіть якщо ви вважаєте, що слова Ісуса стосуються тільки особистої образи, а не серйозної травми, – навіть якщо він наставляв декількох, ним обраних, а не багатьох, все одно, дуже важко цього дотримуватися. Середньовічна церква використовувала прийом вседозволеності «цивільної влади», держави проливати кров. Іншими словами, кесар вбиває – а Бог прощає. Духівництво не бруднить своїх рук. Так, межує з безумством, але зрозуміти все-таки можна. Суспільство потрібно охороняти від бандитів і вбивць. Без страти суспільствам минулого важко було б вижити. Dura lex, sed lex: Закон суворий, але такий закон.

Церква сьогодні

А що ж сьогодні? Англіканські ієрархи розділилися. Єпископ Ліхфільд стверджував, що вбивця «відразу ж позбавляється свого права на життя». Проте потім він продовжив звичайну порожню балаканину про демократію в Іраку, міжнародному співтоваристві, мир, молитву та інші нісенітниці – неначе жорстоке повішення Саддама могло хоча б на йоту сприяти успіху іракської демократії.

Джон Гледвін, єпископ Челмсфорда, назвав смертний вирок «огидним і морально неприйнятним».

Наш верховний архієпископ Кентерберійський заявив, що Саддам заслужив «суворе і визначене» покарання, в той же час, в принципі, заперечуючи проти смертного вироку, тому що «він не сприяє покаянню».

Бенедикт, Папа Римський, у свою чергу, вибрав нейтральну кантіанську позицію і читав повчання про те, що людей не слід розглядати як «речі». Бог зна, що він мав на увазі.



Ганьба, що мої англіканські священнослужителі не процитували жодного біблійного тексту. Хіба доктрина англійської церкви не тримається на Слові Божому, Біблії? І, врешті-решт, якими доказами можуть керуватися наші єпископи, члени палати лордів, якщо вони не засновані на Священному Писанні? Але я думаю, що священик наївний. Біблія? Що це? Якби єпископи стали серйозно дотримуватися Священного Писання, вони цілком могли б навернутися в іншу віру – стати справжніми християнами. Якою б це могло стати загрозою для суспільства! Боже!

Що стосується мене, то, насправді, я не проти страти. Чому? Коли-небудь, я розповім про це.

Ох, Саддаме. Бідна людина, де він тепер, йому за багато що доведеться відповісти. Так само, як і його катам.

Френк Джуліан Геллі – англіканський пастор. Його діяльність включає сприяння мусульмансько-християнській дружбі і примиренню. Коментарі можна направляти авторові на numapomp@talk21.com

З 11 по 18 лютого в Мадриді пройшов Тиждень високої моди – The 45th Cibeles Fashion Week Show.

Представляємо вашій увазі показ колекції одягу для чоловіків "Зима 2007".

#img_gallery#

Серед всіх учнів Будди Махакасьяпа був визнаним аскетом (людиною, яка відмовилася від матеріального комфорту, і живе суворо дисциплінуючи себе). З дитинства він віддавав перевагу самотності і тримався осторонь від великої кількості людей. Він був на диво розумним і мудрим. Хоча він народився у багатій сім’ї, він ніколи не жив у розкоші.

#img_left#Час минав. Махакасьяпа виріс красивим молодим чоловіком. Завдяки його видатним талантам і красі багато дівчат захоплювалися ним. Його батьки любили його до безтями і хотіли йому знайти пристойну і красиву наречену. Але коли Махакасьяпа дізнався про це, він знову і знову відкладав одруження. Тому що насправді  хотів удосконалюватися, а дружина могла б перешкоджати реалізації його мрії.

Але його батьки не погоджувалися з цим. Вони весь час просили його одружитися, і почали шукати йому дружину, незважаючи на його небажання. Махакасьяпа не міг суперечити батькам. У нього з’явилася ідея. Він намалював портрет із зображенням дівчини, що медитувала. Вона була такою красивою, милосердною і урочистою.

Він віддав картину своїм батькам і сказав: «Якщо ви хочете, щоб я одружився, знайдіть жінку, зображену на цій картині. Інакше я вічно житиму сам». Його батьки вирішили, що виконати його прохання дуже важко, тому вони обговорили це зі своїми друзями. Потім вони розповсюдили новину серед інших родичів, так що, якщо хтось знав або чув про красиву дівчину, змогли поглянути на портрет.

Випадково одна багата сім’я, що жила в сусідньому місті, мала дочку на ім’я Мяосянь. Коли батько дівчини побачив, що дівчина на картині виглядала майже так само, як і його дочка, він послав повідомлення батькам Махакасьяпа, що дівчина на портреті – його дочка. Дві сім’ї відразу ж провели заручини.

Наречену привезли в будинок жениха як тільки була визначена дата весілля. Проте в ніч весілля красива наречена, в парчі та вбранні, прикрашеному нефритом, сиділа похмура. Махакасьяпа був спантеличений і також мовчав. Врешті-решт, удосвіта, він перервав мовчання:

– Ти чимось спантеличена?

– Ти зруйнував моє щастя, – відповіла Мяосянь.

Махакасьяпа був здивований:

– Ти закохана в когось іншого?

– Ні, ти зламав мої мрії, – заплакала Мяосянь.

– Що я зробив? Будь ласка, поясни, – запитав Махакасьяпа.

– Я хотіла займатися вдосконаленням, відкинути п’ять бажань, і відокремити себе від джерела всіх страждань. Але мої батьки були зацікавлені багатством твоєї сім’ї. Вони хотіли зруйнувати мою долю всупереч моїй волі, – сказала із сумом Мяосянь.

Махакасьяпа був дуже радий. Це воля Небес. Він так само не хотів одружуватися, але його батьки примушували його. Він так само зрозумів, що джерелом усіх людських страждань є бажання, тому він не любив бажання і хотів займатися вдосконаленням без відволікань. Тому вони вирішили дотримуватися своєї волі. Їх вважали чоловіком і дружиною, але насправді вони були людьми, що присвятили себе вдосконаленню.

Його батьки незабаром виявили ще одне ліжко в його кімнаті. Вони наказали слугам прибрати його. Махакасьяпа сказав Мяосянь: «Не турбуйся. Давай по черзі спати і медитувати. Хіба так ще не краще для вдосконалення? Насправді вони просять нас удосконалюватися старанніше!»

Мяосянь була дуже рада, почувши це, і вони послухалися поради Махакасьяпа. Однієї ночі Мяосянь спала в ліжку. Коли Махакасьяпа тільки закінчив медитувати він побачив отруйну змію біля ліжка, де дуже близько до змії лежала рука Мяосянь. Махакасьяпа дуже розхвилювався, він швидко обгорнув свою руку ганчіркою, м’яко прибрав руку Мяосянь і поклав її на ліжко. Мяосянь прокинулася. Вона була роздратована і запитала: «У чому справа?».

Після того, як Махакасьяпа пояснив їй, у чому справа, вона заспокоїлася і вибачилася перед Махакасьяпа за своє неправильне розуміння. Вони провели так разом 12 років, поки не померли батьки Махакасьяпа. Після того, як його батьки померли, Махакасьяпа сказав Мяосянь: «Тепер я вирішив піти з дому і стати ченцем. Чекай на мене тут. Я повернуся за тобою, як тільки знайду мудрого і здібного вчителя».

Після того, як Махакасьяпа пішов з будинку, він наполегливо шукав вчителя, поки не зустрів Будду Шакьямуні. Натхненний чеснотою Будди він прийняв доктрину Будди і віддав себе під заступництво Будди. Але серед учнів-початківців Будди не могло бути жінок. Тому Махакасьяпа не повертався додому, щоб привезти Мяосянь.

Мяосянь чекала вдома новин від свого чоловіка, але вони не надходили протягом декількох років. Вона твердо віддала їхнє багатство іншим, пішла до берегів річки Ганг, і стала послідовницею іншого, не буддійського вчителя. Пізніше Будда дозволив жінкам стати своїми послідовницями, і тому з’явилися черниці-буддистки. Махакасьяпа отримав дозвіл Будди і знайшов Мяосянь.

Проте її незвичайна краса викликала в інших заздрість і плітки. Мяосянь зітхала, тому що вона була жінкою, і завжди уникала людей, коли йшла просити подаяння. Навіть у такому разі вона не могла уникнути того, щоб інші говорили й розпускали чутки про неї. Вона відчувала провину і тому перестала просити подаяння. Махакасьяпа дуже симпатизував їй і отримав дозвіл від Будди, щодня ділитися з нею їжею.

Це викликало іншу хвилю чуток: «Кажуть, що вони ніколи не спали разом протягом 12 років їх шлюбу, але зараз, після того, як вони стали ченцем і черницею, у них все ще зберігаються особисті стосунки, хоча вони займаються вдосконаленням». Махакасьяпа почув це. Це не зачепило його, але для того, щоб надихнути Мяосянь підвищитися у вдосконаленні, він перестав ділити з нею їжу і бачитися з нею.

Після цієї затримки Мяосянь стала дуже уважною у своїй практиці вдосконалення. Вона відмовилася спасти протягом багатьох днів і ночей і вдосконалювалася з праведною свідомістю. Вона підвищувалася все старанніше і старанніше, і в кінці досягла просвітління. Пізніше Будда похвалив її, сказавши: «Серед всіх черниць здатність пробудження Мяосянь найкраща».

Люди думають, що щастя настає із задоволенням людських бажань. Насправді в очах мудрих людей, той, хто думає так, страждає більше за всіх людей, тому що бажання є джерелом страждань. Позбутися таких бажань є єдиним шляхом для того, щоб по-справжньому стати вільним.