Вперше інформацію про вилучення органів із живих людей у Китаї, яке було поставлено на конвеєр опублікувала The Epoch Times в 2006 році. Потім відбулося незалежне розслідування колишнього держсекретаря Канади по Азіатсько-Тихоокеанському регіону, Девіда Кілгура та міжнародного адвокат-правозахисника Девіда Мейтаса.
#img_left#В результаті чого з’явився звіт «Кривава жнива», в якому було використано 18 типів доказів: опитування свідків, аналіз статистики трансплантацій органів у Китаї, звіти лікарень по трансплантації та ін. Автори звіту зробили однозначний висновок: у Китаї військові госпіталі, поряд з цивільними лікарнями, здійснюють незаконне вилучення органів у послідовників духовної практики Фалуньгун.
У відповідь на міжнародний протест проти цих злочинів, китайська компартія зробила спробу дати роз’яснення щодо головних непрямих доказів – залучення великої кількості ув’язнених послідовників Фалуньгун, як резерву внутрішніх органів, стрімке зростання кількості трансплантацій органів за останні роки на тлі дуже короткого періоду очікування органів. Це при тому, що в китайській культурі люди не схильні до донорства органів. Компартія стверджує, що вони витягали органи у страчених ув’язнених після їх смерті. Перед лицем незаперечних доказів, зізнавшись в менших злочинах, партія намагається уникнути того, щоб бути визнаною винною в набагато більш жахливому. У цьому звіті ми представимо свідоцтва, які безпосередньо суперечать заяві лідерів КНР і є підтвердженням обґрунтованості звинувачень, висунутих на адресу правлячої партії Китаю.
Глава 1. Яка кількість органів може бути отримана за рахунок ув’язнених, засуджених до страти?
1. Статистичні дані
Ймовірно, неможливо точно порахувати кількість трансплантацій органів, витягнутих у страчених в’язнів у період між 2000 р. і 2008 р. Проте можна звернутися до статистики. Для нашого дослідження ми розділили період з 2000 р. по 2008 р. на три частини: до 2003 р., між 2003 р. і 2006 р. і після 2006 р. Ми вважаємо, що між 2003 р. і 2006 р. велика кількість практикуючих Фалуньгун стало жертвами видаляння органів, причому органи витягували в той час, коли практикуючі були ще живі. Однак давайте спочатку розглянемо періоди до 2003 р. і після 2006 року, щоб проаналізувати кількість органів, витягнутих у страчених ув’язнених. Якщо припустити, що в періоди до 2003 р. і після 2006 р. вилучення органів у страчених ув’язнених здійснювалося стабільно, то з цього можна припущення про загальну кількість органів, обумовлену кількістю страчених ув’язнених між 2003 і 2006 рр. Тоді будь-яке значне збільшення кількості витягнутих органів в період між 2003 р. і 2006 р. породжує питання про джерело цих органів у цей період.
За офіційними даними з 2000 р. по 2008 р. відсоток органів, наданих донорами, що були родичами пацієнтів, зростав щороку. У той же час відсоток органів, що доводилися на долю страчених ув’язнених, зменшувався. Кількість органів, витягнутих у померлих нерідних донорів, залишався весь цей час незначним. У 1999 р. органи від донорів-родичів склали 2% від усієї кількості органів. У 2004 р. ця кількість склала 4%. [1] У 2006 р. воно піднялося до 6%. Як повідомляють авторитетні джерела, яких цитує газета «China Daily», до 2008 і 2009 рр. сумісні донори склали 40% від усіх органів для трансплантації, і близько 60% – органів, взятих у страчених ув’язнених, в той час як кількість органів, узятих у померлих нерідних донорів, склала всього лише 130 випадків. [2] Китайська журнал «Caijing» (№ 24, 2005 р.) повідомляє, що «95% органів було вилучено з трупів, з яких майже всі були тілами страчених ув’язнених». [3] У журналі «Life Week» у 2006 р. повідомлялося наступне: «У Китаї контроль над 98% джерел органів для трансплантації знаходиться поза системою міністерства охорони здоров’я». [4] Китайський вебсайт Liver Transplant Registration опублікував неповну статистику в галузі трансплантації печінки в період з 1999 р. по 2006 р. Хоча зазначена там кількість була далекою від фактичної кількості трансплантацій, здійснених по всьому Китаю, воно може стати в нагоді для обчислення процентного співвідношення органів, взятих у живих людей, до всіх органів для трансплантації, і це співвідношення підтверджує, що до 2006 р. органи, взяті у живих людей, складали дуже маленький відсоток. [5]
На представленій нижче схемі показані джерела органів для трансплантації.
Ці дані були представлені китайськими чиновниками (кількість органів, витягнутих у страчених ув’язнених після їх смерті до 2003 р. і після 2006 року):
#img_center_nostream#
Наведені вище дані говорять про те, що між 2000 і 2002 рр.. 95% органів були витягнуті у страчених ув’язнених. До 2008 р. кількість таких органів впала приблизно до 60%. Якщо ми, як приклад, візьмемо тільки трансплантацію нирок і печінки, то згідно з даними, представленими Хуан Цзефу, заступником міністра Міністерства охорони здоров’я Китаю, в період між 2000 р. і 2003 р. було здійснено від 6 000 до 6 500 операцій з трансплантації. [6] Ши Бін-і, директор центру трансплантації органів Народно-визвольної армії (НВА), представив дані за 2008 р., коли у вересні 2009 р. він відповідав на питання для веб-сайту Xinhuanet.com. Він заявив, що в 2008 р. «було зроблено від 3 000 до 4 000 операцій з трансплантації печінки і більше 6 000 операцій з трансплантації нирок». [7] Іншими словами, разом виходить, що кількість операцій з пересадки печінки і нирок коливається від 9 000 до 10 000. Ґрунтуючись на офіційній заяві, опублікованій в газеті «China Daily», що 65% органів були взяті у страчених в’язнів, одержуємо, що кількість органів, витягнутих у страчених в’язнів, це 65% від 9 000 до 10 000, тобто коливається від 5 850 до 6 500.
[…]
Однак у період між 2003 і 2006 рр.. значно зросла загальна кількість операцій з трансплантації. За цей період щорічно виконували від 12 000 до 13 000 таких операцій (подробиці викладені в главі 5 цього звіту). Це неможливо пояснити, якщо джерелом органів були б тільки страчені в’язні.
Економіст Томас Равський з Піттсбурзького університету в 2000 р. займався вивченням статистики ВВП Китаю. За офіційними даними, опублікованими комуністичною партією Китаю, за три роки, з 1998 по 2000 р., китайський ВВП виріс на 24,7%. Проте за той же період споживання енергії зменшилося на 12,8%. Равський вважає, що це неможливо. Він зробив висновок, що компартія фальсифікувала цифри ВВП. Отже, якщо ми будемо вивчати офіційні дані, це дасть можливість побачити приховані в них суперечності.
2. Кількість органів, отримана на основі застосування «формули обчислення»
Фактична кількість органів, витягнутих у страчених в’язнів, може бути обчислено на основі даних, представлених іншими джерелами. Статистичні дані відображають приблизну кількість органів, які щорічно вилучаються у страчених в’язнів, і це приблизно 6 000 органів. Ми використовували формулу, щоб вирахувати, скільки органів може бути вилучено у страчених ув’язнених.
Нижче наведена формула обчислення:
Загальна кількість органів (печінка і нирки), узятих у страчених ув’язнених дорівнює кількості ув’язнених, які щорічно піддаються страті помножене на відсоток страчених ув’язнених з органами, що відповідають трансплантаційним вимогам та помножена на кількість органів, які можуть бути вилучені у страченого ув’язненого та помножене на відсоток органів, які підходять для пересадки.
У наших обчисленнях ми ґрунтувалися на даних з трансплантації нирок і печінки, оскільки китайські експерти з трансплантації часто розглядають тільки ці органи, коли представляють дані. Насправді, операції з трансплантації інших органів проводяться порівняно рідко. Тому нирки і печінка є найбільш зручними показниками для наших цілей.
У нашій формулі значення змінних величин відповідають тому, що представлено в офіційно опублікованій інформації. З самого початку ми зробили деякі припущення з приводу кількості органів, які щорічно вилучаються у страчених ув’язнених.
Ми припустили, що щорічна загальна кількість страт складає 10 000. Якщо кількість страчених в’язнів, чиї органи можуть бути використані для трансплантації, становить 30%, максимальна кількість органів, які може надати страчений в’язень, дорівнює трьом (обидві нирки й одна печінка), і частка органів людини, придатних для пересадки складає 75%. Ми надаємо цим змінним значення, що наближаються до верхньої межі їх діапазонів, що може призвести до дещо завищеними результатами обчислень кількості органів, що витягають щорічно у страчених ув’язнених. Результат наших обчислень наведено нижче.
#img_center_nostream#
Результат говорить про те, що щорічна максимальна кількість органів (нирки і печінка), одержуваних у страчених ув’язнених приблизно дорівнює 6 750. Це значення добре співвідноситься зі статистичними даними. Як згадувалося раніше, в період з 2000 р. по 2002 р. і знову в 2008 р. ця кількість коливалася від 6 000 до 6 500. Оскільки для обчислень ми брали верхні межі значень змінних, наш результат вельми хороший.
Роз’яснення щодо змінних, що використовуються у формулі обчислення
1) «Відсоток органів, які підходять для пересадки людині»
У страченого ув’язненого можна витягнути обидві нирки і одну печінку (у цих наших обчисленнях ми не розглядаємо інші органи). Однак не завжди використовуються всі три органи. Будучи особливим джерелом поставок органів, ув’язнені, засуджені до смертної кари, зазнають кари в різних місцях і в різний час. Якщо відсутня мережева база даних про наявність органів, навіть якщо в ув’язненого є кілька органів для пересадки, можуть бути використані не всі органи. У статті «Establish an organ transplant registration network", опублікованій у газеті «China Medicine» говориться, що за відсутності такої мережі іноді використовуються лише нирки донора, а інші органи пропадають. [8]
Незважаючи на це обмеження, ми використовуємо у вищезгаданій формулі значення 75%, щоб наш подальший аналіз був більш переконливим.
2) «Кількість ув’язнених, які щорічно піддаються страті» і «відсоток страчених ув’язнених з відповідними органами»
Хтось може запитати, чому ми використовуємо саме число 10 000 ув’язнених, які щорічно піддаються страти, а не 20 000, і чому ми вважаємо, що частка страчених ув’язнених з відповідними органами становить 30%, а не 50% або 80%. Це питання більш детально буде розглянуто пізніше.
Далі буде
Джерела:
[1] Центр трансплантації нирок провінції Хенань, стаття «Science enhances family ties – an overview of family and relative organ donors» китайською мовою знаходиться на: http://www.china-kidney.com/shownews.asp?id=819
[2] У статті «Public Call for Organ Donations», опублікованій в газеті «China Daily», повідомляється про те, що в 2006 р. було здійснено 15% від загальної кількості операцій з трансплантацій живих органів. У цей час частка таких операцій досягла 40%, з яких 65% становлять операції з пересадки органів, витягнутих у страчених ув’язнених. (Стаття англійською знаходиться на: http://www.chinadaily.com.cn/china/2009-08/26/content_8616938.htm)
[3] Журнал «Caijin», № 24, 2005 р., стаття «Трансплантація органів – сфера підвищеної уваги» китайською перебуває на: http://magazine.caijing.com.cn/2005-11-28/110062607.html
[4] Журнал «Life Week», стаття «Труднощі в регулюванні проблеми трансплантації органів» китайською перебуває на: http://www.lifeweek.com.cn/2006-04-17/0005314976.shtml
[5] Китайська вебсайт China Liver Transplant Registration, «Звіт за 2006 р. по реєстрації трансплантацій печінки в Китаї» (Звіт китайською перебуває на: https://www.cltr.org/view.jsp?id=76)
[6] Хуан Цзефу, Мао Ілей, Дж. Майкл Мілліс, стаття китайською «Політика уряду і трансплантація органів» знаходиться на: http://download.thelancet.com/flatcontentassets/series/china/comment11.pdf
[7] Вебсайт Xinhuanet.com, стаття «Інтерв’ю з Ши Біньі – Пильний погляд на трансплантацію органів» (стаття китайською перебуває на:
http://news.xinhuanet.com/mil/2009-09/11/content_12035251_2.htm)
[8] Газета «China Medicine», випуск № 2887, стаття «Створення мережі реєстрації трансплантації органів з урахуванням закону про загибель мозку – вирішення проблеми постачання органів» (стаття китайською перебуває на: http://www.100md.com)
