Blog

#img_left_nostream# Як пише газета «Чайна дейлі», більше 70% респондентів заявили, що офіційні особи часто-густо «руйнують реліквії, виходячи з власної політичної вигоди». 93% опитаних висловилися за кращі заходи щодо збереження старовинних будівель, при цьому 72% переконані, що зносять їх «через прагнення чиновників до нарощування валового продукту в своєму районі».

Приводом до проведення подібного опитування, здійсненого на замовлення китайських журналістів, став ряд скандальних  руйнувань історичних кварталів, на місці яких тепер стоять або будуються хмарочоси. Тільки в Пекіні за останні двадцять років знесено третину садиб відомих діячів китайської історії. Серед втраченого – будівлі, що знаходилися під охороною держави. Хоча в масштабах країни така статистика не ведеться, численні китайці переконані, що цифри ці досить значні.

У квітні в місті Далі – туристичному центрі південно-західної провінції Юньнань – була зруйнована стародавня міська стіна, і тільки тому, що місцеве транспортне управління вирішило розширити дорогу. У тому ж місяці в Далі засипали мальовниче озеро в парку «Ерхан», щоб побудувати на його місці приватні вілли. Зовсім недавно в Нанкіні (адміністративний центр провінції Цзянсу) зник квартал стародавніх будинків, які «заважали» прокладці залізничних шляхів.

«Доля стародавніх архітектурних споруд знаходиться в руках урядових чиновників, які віддають перевагу цифрам економічного зростання збереженню старовини», – заявив 51-річний пекінец на прізвище Ван, традиційна садиба якого в стилі «сихеюань» була нещодавно знесена.

Майже всі опитані – 93,4% – висловилися за краще збереження архітектурної спадщини, більше половини вважають це «вкрай важливим». Багато з опитаних наполягають на посиленні відповідальності чиновників, які приймають рішення про знесення хутунів – вузьких пекінських провулків із забудовою, що походить від монгольської династії Юань (1270-1368) та інших історичних епох. На думку китайців, лаобайсін («сто поважних прізвищ»), тобто прості люди, повинні мати більше прав у вирішенні долі старовинних кварталів та історичних будівель, в яких протягом століть жили їхні предки.

Західна медицина з її нескінченним передовим технологічним чаклунством іноді забуває про прості поняття та методи, які як і раніше можуть ефективно впливати на наше здоров’я. Дихання – один із таких прикладів. Але, незважаючи на це, я все ж вдячна західній фізіології, оскільки вона дозволяє мені деталізувати всі тонкощі цього потужного методу.

Спочатку  трохи познайомимося з фізіологією дихання та нервової системи.

Вегетативна нервова система. У західній медицині вегетативна нервова система – центр контролю фізичних функцій. Ця нервова система складається з симпатичної та парасимпатичної систем. Ці дві протилежні системи нагадують тумблер. Коли симпатична нервова система працює, парасимпатична система не діє, і навпаки.

Як працює симпатика? Її дію можна охарактеризувати як "бий або втікай". Ця неймовірна система необхідна нам, коли ми повинні  бути фізично активними, повинні  подолати перешкоди, бути сконцентрованими при роздумах або розумово і фізично зібрані .

Наприклад, вона посилає кров і нервові імпульси до наших м’язів, коли нам потрібно бігти. У цьому випадку збільшується частота серцевих скорочень, артеріальний тиск і вентиляція легенів – все необхідне для того, щоб пробігти навколо кварталу. Одночасно обмежуються процеси травлення, релаксації та сну, а також сексуальна активність.

Що робить парасимпатична система? Парасимпатика відповідає за активацію наших "вегетативних функцій", таких, як травлення, сон, відпочинок і певні аспекти сексуальної активності. Під час її стимуляції артеріальний тиск, частота скорочень серця і легенева вентиляція знижуються. Проте природні відновлювальні та регенераторні механізми організму активні, якщо активна парасимпатика.
Черевне й  грудне дихання відразу впливають  на наше здоров’я. Те, як ми дихаємо безпосередньо впливає на наше здоров’я. Якщо ми починаємо дихати грудьми, а не животом, активізується симпатична нервова система.

Якщо ми дихаємо животом, використовуючи черевне  дихання, так, як я описала в попередній статті, активізується парасимпатична нервова система. Ці ефекти нервової системи здійснюються миттєво, з огляду на характер задіяних фізіологічних механізмів.

У наступних  частинах я повторно розповім про  зв’язок між диханням та емоціями, поясню, як грудне дихання може спричинити або погіршити перебіг хвороби, про переваги черевного типу дихання і запропоную поради для практики дихання животом.

Доктор Мюезам – лікарка, музикант і автор книг – проживає в Нью-Йорку. Її електронна пошта: transformationalmedicine@gmail.com.

Версія англійською

У цій статті мова піде про легіонельоз. Це захворювання не таке поширене, і його не порівняти з пандеміями грипу, однак щороку в різних країнах виникає кілька епідемічних спалахів легіонельозу. Наприклад, у Великобританії в середньому хворіє до 200 осіб на рік. Причому близько третини з постраждалих заражається під час подорожей.

Статистика  показує, що частіше за інших захворюють люди, які змінюють своє місце знаходження. Можливо, це пов’язано зі зміною кліматичних умов, ослабленням захисних властивостей організму, а також з використанням різних водних систем. У них створюються оптимальні умови для розмноження збудника. Відомо, що хворі мандрівники у 83% випадків зупинялися в готелях, в 10% у кемпінгах, а в 7% випадків знаходилися на пасажирських суднах.

Американський легіон несе втрати

Легіонельоз, також називають «хворобою легіонерів», і ось чому. У липні 1976 року в Філадельфії було зафіксовано спалах невідомої пневмонії, яка привернула до себе увагу громадськості. У той час близько 4000 представників організації «Американський легіон» з’їхалися на свої регулярні збори. Після їх успішного проведення, вони разом зі своїми родинами роз’їхалися в різні куточки Америки.

Через три  дні потому, після закінчення заходу, один із учасників захворів на запалення легенів і незабаром помер. Ще через три дні один спостережливий лікар відзначив, що троє з його пацієнтів, які страждають на пневмонію, також відвідали «нещасливий» з’їзд Американського легіону. Випадки такого захворювання, також були зафіксовані й в інших місцях.

#img_right#До того часу, коли медичні служби визначилися  з джерелом спалаху, зв’язавши воєдино  всі випадки, 18 легіонерів вже померло. Всього було зафіксовано 221 випадок захворювання, і 34 з них закінчилися летально. Після ретельного розслідування було встановлено, що причиною смерті легіонерів стала бактерія роду Legionella, (вибачте за тавтологію). Колонії цих мікроорганізмів були знайдені в рідині вентиляційної системи, встановленої в готелі, де проживали учасники з’їзду …

Проте незабаром  з’ясувалося, що це не перший такий випадок групових захворювань. Піднявши архіви, медикам вдалося відновити картину деяких попередніх спалахів і визначитися з клінічними особливостями. Виявилося, що захворювання може протікати в трьох варіантах. Найбільш сприятливим вважається, так звана лихоманка «Форт-Брагг», яка проходить за 3-7 днів і проявляється висипаннями на шкірі.

Летальних випадків не помічено й при другому варіанті легіонельозу – «Понтіакській лихоманці», але її протікання вже більше важке. В цьому випадку пошкоджуються трахея та великі бронхи. Власне «Хвороба легіонерів» являє собою третю клінічну форму і протікає у вигляді важкого запалення легенів, що супроводжується кровохарканням, м’язовими болями, зростанням температури до 40 ° C і порушеннями функцій печінки та нирок. Як показав спалах 1976 року, цей варіант перебігу може закінчитися вельми несприятливо.

П’ятизіркові готелі

Один випадок допоміг більш ретельному вивченню особливостей життєдіяльності цих мікроорганізмів. Стало добре відомо, що в природних умовах легіонелли прекрасно себе почувають у прісних водоймах, де вони створюють симбіози з синьо-зеленими водоростями або паразитують у деяких інших організмах. Оптимальною температурою для їх розмноження є 40-60 ° C.

#img_left_nostream#Людина ж  захворює під час роботи кондиціонерів повітря, ультразвукових розпилювачів води, зволожувачів систем вентиляції легенів або у банальних душах, ваннах, фонтанах і подібних акведуках. Крім того, легіонелли часто обживають гумові шланги водопровідного, медичного і промислового устаткування.

Мабуть, ці пристрої становлять для легіонелл штучні ніші для проживання або «п’ятизіркові готелі». У результаті легіонельоз став справжнісінькою техногенною інфекцією, яка поширена повсюдно, де є відповідні технічні умови. 

На практиці боротьба з поширенням мікроорганізмів у системах водопостачання досягається за рахунок помірного нагрівання й посиленої циркуляції води. Нагрівання перешкоджає розмноженню легіонелл, а циркуляція запобігає застою та охолодженню води.