Розповімо про ще одного з «Восьми Безсмертних» («Ба сянь») – Хань Сян Цзи. Він є наймолодший з усіх вісьмох і вважається покровителем музикантів і садівників.
#img_right#Хань Сян Цзи був племінником знаменитого Хань Юя, вченого, поета і міністра, який жив з 768 по 824 рр. н.е. у часи династії Тан.
Хань Юй був людиною глибоких знань, послідовником вчення Конфуція і раціоналістом, не верував ані в буддійську, ні в даоську релігію. Він вважав кар’єру єдиною метою у житті людини.
Однак його племінник був його повною протилежністю. Хань не звертав ніякої уваги на спокуси, які охоплюють молодь, а посилено осягав містику та інші абстрактні науки. Дядя переконував його зайнятися вивченням класичних книг, щоб здати державні іспити й піднятися службовими сходами, але юнак думав інакше. Оскільки вони не змогли домовитися, племінник залишив будинок дядька і роботу чиновника і вирішив зайнятися вивченням предметів, які його цікавлять.
Мандруючи по країні в пошуках вчителя, Хань Сян зустрів мудреця Люй Яня (Люй Дунбінь – один із «Восьми Безсмертних»), і під його керівництвом став осягати мудрість Дао.
Одного разу вони прийшли в країну, де в достатку росли «персики духів». Хань Сян Цзи хотів зірвати один персик і поліз на дерево. Раптом сук під ним обламався, він впав на землю і помер, і в ту ж мить душа його піднеслася на небо – він став безсмертним. З того часу він не відчуває ні страждань, ні болю.
Перші записи про Хань Сяна відносяться до династії Сун. Відповідно до легенд, Хань Сян Цзи особливо досяг успіху у вивченні магічних знань. До того ж, він відрізнявся веселою вдачею, що перетворювало його вчення на стиль життя. Він умів перетворювати воду на вино і вирощувати взимку квіти. Його зображують красивим юнаком, що грає на чарівній нефритовій флейті або сопілці, від чого все навколо розквітає. За красу Хань Сян Цзи на зображеннях йому часто додавали жіночі риси. Він також зображується з кошиком квітів чи фруктів і вважається покровителем садівників.
Всі основні легенди про Хань Сяня присвячені демонстрації переваги даосів над конфуціанцями. Ось деякі з них.
Хань Сян Цзи дуже хотів долучити до Дао свого дядька, і для цього вдався до допомоги чаклунства, оскільки знав, що на стару й уперту людину звичайні переконання не подіють.
Якось посуха охопила величезні райони Китаю, і імператор наказав міністрові Хань Юю здійснити урочисте всенародне моління Небу про дарування дощу. Хань Юй щиро молився, але небо залишалося безхмарним. Міністру стало загрожувати звільнення зі служби та позбавлення всіх титулів. Тоді Хань Сян прийняв образ даоського монаха, прийшов до міністра і сказав, що у нього є «великий запас дощу і снігу». Хань Юй надзвичайно зрадів такому повідомленню і відправив до ченця чиновника з проханням негайно викликати дощ.
Чернець піднявся на поміст, з якого міністр безуспішно молився про дощ, і виголосив магічне заклинання. Тут же заколихалось листя дерев, повіяло холодом і на південному сході з’явилася хмара, яка наближалася. Скоро все небо покрилося грозовими хмарами, і хлинула злива. Незабаром дощ перейшов у сніг, який товстим шаром покрив землю і всі будинки, крім садиби дядька. Цей випадок похитнув недовіру Хань Юя до даоських практик, але він все ще не готовий був розпочати вивчати дао.
Через деякий час Хань Юй святкував свій день народження. Бенкет був у повному розпалі, коли до хати увійшов Хань Сян в образі даоського ченця. Він привітав міністра, а потім став декламувати вірші про квіти, які миттєво розпускаються. «Хіба можуть квіти розпуститися миттєво, наперекір усім законам природи? Це дурниця!», – в обуренні вигукнув господар будинку.
Тоді Хань Сян Цзи взяв посудину і накрив її тазом. Через деякий час він зняв таз і всі побачили, як із землі з’явився паросток, він швидко збільшувався і незабаром перетворився на пишну рослину з двома бутонами, які розпустилися в дві прекрасні квітки, серед яких проступали золоті ієрогліфи, що утворюють двовірш:
«Хмари на хребті Ціньлін перегородили шлях, де ж будинок і сім’я?
Сніг замів прохід Ланьгуань, кінь не йде вперед…»
Сенс цих рядків Хань Юй зрозумів пізніше, коли за виступ проти буддизму його відправили у заслання на південь. Будучи засланим, Хань Юй дістався до хребта Ціньлін і потрапив у буревій. У цей час Хань Сян у вигляді даоса з’явився до нього і нагадав про пророчі вірші і всю ніч розповідав про даоські таїнства, доводячи перевагу свого вчення. На прощання Хань Сянь Цзи подарував дядькові фляжку з гарбуза-горлянки з пігулками від малярії і зник назавжди.
Зустріч в горах Ціньлін стала популярною темою картин у Сунських живописців.
