antonprima.pro

Blog

  • Шаолінь – колиска ушу і сучасна туристична мекка

    Шаолінь – колиска ушу і сучасна туристична мекка

    Шаолінь-Цюань або шаоліньське ушу — так називається вид бойової майстерності, який зародився в буддистському монастирі Шаолінь на горі Суншань у центрально-східному Китаї. Здавна місцеві ченці, зберігаючи душевний спокій та вклоняючись Будді, удосконалюють тут своє ушу. Сьогодні старовинний храм не знає спокою від туристів, які щедро залишають у стінах храму сотні доларів.

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#
    #img_center_nostream#

    Ушу Шаоліня широко практикується в Китаї та закордоном, і є однією з найбільш стародавніх гілок ушу. Сам Шаолінь, який нещодавно (1 серпня 2010 р.) був занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, був заснований в 495 р. індійським буддійським ченцем на ім’я Бато. Бато не випадково вибрав для будівництва монастиря гору Суншань — за формою вона нагадує лотос, що в буддизмі символізує чистоту і досконалість. Відтоді завдяки зусиллям Бато буддизм швидко розповсюдився по всій Піднебесній, а Шаолінь став буддійською святинею.

    Однак славу Шаолінь як колиски численних стилів ушу приніс індійський чернець Бодхідхарма — або Дамо як стали називати його китайці. Він приїхав у царство Північна Вей в 530-х роках для проповідування чань-буддизму. Однак його не зрозуміли, він не отримав визнання та усамітнився в печері неподалік від монастиря Шаолінь. Там він прийняв позу «лотоса» і просидів в медитації дев’ять років. Ця печера збереглася донині і сьогодні є одним з об’єктів відвідування туристами.

    Вийшовши з медитації і вирішивши, нарешті, піднятися, Дамо виявив, що його ноги не можуть рухатися. Проте за допомогою спеціальних вправ Бодхідхарма відновив їх активність. Ченці, які стали свідками дев’ятирічної медитації Дамо, відчули до нього повагу. Поширивши серед ченців Шаоліня вчення чань-буддизму, він наставив їх відтепер поєднувати медитацію в позі «лотоса» з фізичними вправами. Саме від Бодхідхарми, за переказами, ченці вивчили перший комплекс шаоліньського ушу — «вісімнадцять рук архата».

    Відповідно до легенд, в 620 році тринадцять ченців Шаоліня допомогли принцу Лі Шиміню (599–649), який в майбутньому став одним із найвидатніших імператорів династії Тан, втихомирити бунтівників. Під час битви із заколотником Ваном Шичуном війська Лі Шиміня потрапили в пастку і були оточені. Тоді принц, який начувся про навчених ушу ченців Шаоліня, що розташовувався неподалік, відправив їм послання-прохання про допомогу. Тринадцять ченців на чолі з Таньцзуном негайно прибули до місця бою і врятували майбутнього імператора. Вони допомогли спадкоємцеві престолу повалити переважаючого за силою ворога і змусили Вана Шичуна скоритися.

    Лі Шимінь, ставши імператором, щедро винагородив ченців Шаоліня. Таньцзун удостоївся звання «великий воєначальник», а настоятель Шаоліня Чжицао отримав імператорську подяку за надання допомоги в скрутну хвилину. Сам же монастир імператор охрестив «кращим монастирем в Піднебесній з бойової майстерності ушу». Государ також дозволив ченцям-воїнам харчуватися м’ясом для зміцнення сил. Більше того, з метою захисту від розбійників Шаолінь отримав дозвіл утримувати «сенбін» — тобто «чернече військо». Так Шаолінь став наріжним каменем у становленні династії Тан і прославився як колиска ушу.

    У 14 столітті, коли монастир Шаолінь досяг піку свого розквіту, за історичними хроніками, ченці організували загін із 40 чоловік для присмирення японських піратів. Останні безперервно здійснювали набіги на приморські райони Китаю. Шаоліньські майстри ушу ефективно стримували піратів деякий час, але одного разу потрапили в пастку і були вбиті в жорстокій бійні.

    Подібні історії про доблесть ченців Шаоліня зустрічаються в багатьох історичних хроніках. У стародавньому Китаї шаоліньські ченці не тільки активно брали участь у захисті країни від варварів, але й надавали допомогу слабким і безпритульним. У смутні часи це сприяло значному зростанню числа прихильників буддизму.

    Ласкаво просимо до Шаолінь

    #img_left_nostream#Славу на весь світ давній храм набув після виходу на екрани в 1982 році фільму «Монастир Шаолінь», де свою дебютну роль зіграв нині знаменитий Джет Лі. З того часу зі спокійного місця для самовдосконалення ченців Шаоліньський храм став справжньою туристичною меккою. Сьогодні, як заявляють китайські видання, останні 10 років близько 1,5 млн людей щорічно відвідують цей монастир, з яких близько 200 тисяч іноземців. Ціна вхідного квитка — 100 юанів (приблизно $15).

    Скориставшись «шаоліньським бумом» 1980-х, влада округу Денфен, де розташований Шаолінь, зробила цей монастир однією з головних визначних пам’яток Китаю. Гроші туристів були використані для підняття економіки відсталого повіту Денфен. Біля монастиря влаштувалося чимало шкіл ушу, які за кілька тижнів (і хорошу плату) були готові навчити «потаємним технікам» будь-якого іноземця. По закінченню курсу вони видавали сертифікат, який підтверджує, що його власник і справді освоїв таємниці шаоліньського ушу.

    Ця хвиля комерціалізації до 1990-х років фактично остаточно звела нанівець все, що було пов’язано з традиційним Шаолінєм і його мистецтвом ушу. Підростаюче покоління спортсменів у чернечих одежах вважало, що не має сенсу слідувати давнім традиціям, якщо можна, пристосувавшись до норм сучасності, і жити добре, і заробляти непогано.
     
    #img_right#На ще живих старих майстрів таких як Фу Цзицянь, що продовжували навчати учнів у традиційному стилі Шаоліня, дивилися як на божевільних людей похилого віку. А любителів ушу, які їздили до них учитися з-за кордону, розглядали як дивакуватих іноземців, які витрачають гроші на всяку нісенітницю. І в результаті таких змін уже в другій половині 1980-х майже всі справжні майстри залишили Шаолінь.

    На рубежі тисячоліть в історії Шаоліня наступив новий етап — у 1987 році настоятелем став Ши Юнсінь. Місцеві ченці тактовно ухиляються від питань про його компетентність у буддистському вченні або ушу, але зате всі як один хвалять його відмінне фінансове чуття і організаторські здібності. Скориставшись тим, що численні школи ушу, які розташувалися навколо Шаоліня, ухилялися від офіційних форм організації, він за підтримки влади зніс бульдозерами всі незаконні споруди. Не чіпали лише офіційний Шаоліньський інститут ушу. За законами бізнесу сьогодні монопольно користується славою давнього монастиря тільки корпорація під назвою «Шаолінь».

    Як повідомила нещодавно газета Oriental Morning Post, влада Денфен, де розташований храм Шаолінь, і туристична компанія China Travel Service (Holdings) Hong Kong Ltd, заснували спільне підприємство. Воно буде займатися організацією екскурсій у монастир і продажем квитків. Вже в 2011 році компанія планує зробити первинне розміщення акцій на біржі (IPO), — інформує видання. Влада міста Денфен в новій компанії отримає 49% акцій, а решту — China Travel Service.

    #img_left_nostream#Якщо врахувати, що за рік Шаолінь відвідують 1,5 мільйона людей, то річний дохід від продажу квитків при ціні 100 юанів за вхід — 150 мільйонів юанів (22 млн доларів). Деякі джерела стверджують, що влада віддає монастирю четверту частину прибутку від продажу квитків.

    Однак надходження від квиткових продажів є тільки невеликою частиною доходів Шаоліня. Так, дочірня компанія монастиря Shaolin Zhiye організовує демонстрації ушу, влаштовує реаліті-шоу і зйомки фільмів.

    Серед активів компанії також онлайн-магазин Shaolin Huanxidi, створений у 2008 році. За 1,5 тис. доларів в Інтернет-магазині можна купити комплект із 3-х брошур, де викладена «вся потаємна суть» шаоліньського ушу. «Інструкція кунг-фу» коштує 140 доларів. Крім цього, в наявності є спеціальні палички для їжі, майки, взуття, чай, свічки, ліки, меблі, коштовності з маркою «Шаолінь», а також «шаоліньські сигарети» і «шаоліньське вино».

    Гроші давай!

    Факт комерціалізації стародавнього буддійського храму підтверджує і кореспондент The Epoch Times в Китаї Хайтянь Луді, що пару років тому відвідав Шаолінь. «Тепер у Шаоліньському монастирі поклоняються грошам, а не Будді», – заявив він після відвідання храму. Він також написав у своїй подорожній замітці, що монахи «відверто» обдирають туристів на сотні доларів, і розповів випадок, як він сам потрапив у халепу.

    #img_right#Зайшовши в один із залів Шаоліня, він хотів запалити свічку. До нього підійшов чернець і сказав, що цей зал для відвідувачів, які хочуть загадати бажання. Чернець також попросив його вибрати мішечок з пахощами. На кожному мішечку було написано шість рядків з поеми, і кожен ряд починався з числа. Коли наш колега вибрав мішечок, чернець попросив вибрати одне з чисел на ньому.

    Хайтянь назвав число «6», після чого чернець заявив, що кожне число означає сто днів, тому ченці будуть протягом 600 днів читати молитви, щоб його бажання збулися. Потім чернець сказав, що кожен день коштує 1 юань, змусивши заплатити кореспондента 600 юанів (близько $90).

    За твердженнями багатьох китайських блогерів, справжніх ченців у монастирі Шаолінь вже давно немає, а його традиційну чистоту і благородство, які шанувалися китайцями не одну сотню років, замінили «мирська користь, гроші і вигода». Не скупі на критику в бік Шаоліня і західні ЗМІ, які дорікають настоятеля за перетворення стародавнього буддійського монастиря в комерційну компанію.

    Проте слава шаоліньських ченців як майстрів ушу все-таки досить висока в країні, особливо серед іноземців. Так, за даними китайської «Народної газети» («Женьміньбао»), деякі тайванські бізнесмени, які ведуть справу в провінції Гуандун, де спостерігається підвищений рівень злочинності, особисто їдуть у монастир Шаолінь і запрошують тамтешніх майстрів ушу працювати в їхніх організаціях.

  • Грейс Келлі – кінозірка і принцеса

    Грейс Келлі – кінозірка і принцеса

    #img_left_nostream#Світова зірка кіно 50-х років Грейс Келлі народилася 11 грудня 1929 року в Філадельфії. Перш ніж стати акторкою, до 1948 року Грей Келлі працювала фотомоделлю, щоб заробити гроші для навчання в театральному училищі Американської академії драматичного мистецтва в Нью-Йорку.

    У 1954 році, у віці 25 років вона стала володаркою премії «Оскар» як кращий виконавець головної ролі, за створений нею образ Джорджії Елгін, дружини алкоголіка, у фільмі «Сільська дівчина».

    Легендарною акторкою вона стала після низки ролей у фільмах Альфреда Хічкока («У випадку вбивства набирайте М», «Вікно у двір» і «Під дахами Ніцци») і ролі Емі Кейн в High Noon («Рівно опівдні»).

    Після весілля з князем Монако Реньє III, вона розлучилася зі своєю запаморочливою голівудською кар’єрою, прийнявши титул принцеси Грації Патриції, перебуваючи в центрі уваги засобів масової інформації.

    Рання смерть

    Продовження її акторської кар’єри після заміжжя, розглядалося сім’єю Грімальді як не відповідне до її статусу. Грація Патриція, як стали називати Грейс, зробила вплив на економіку князівства: незабаром після весілля потік туристів у Монако подвоївся. Після її ранньої смерті 14 вересня 1982 року – преса поповнює свої колонки описом життя її дітей.

    Фотографи Хауелл Конант, Мілтон Грін H., Філіп Халсман своїми фотографіями 50-х і 60-х років минулого століття показують процес від життя голівудської зірки до життя матері невеликого князівства на Лазурному березі.

    Версія німецькою

  • Таємниця популярності Дженніфер Еністон

    Таємниця популярності Дженніфер Еністон

    Дженніфер Еністон одна з основних улюблениць глядачів. Чарівна і харизматична голівудська акторка своєю грою наповнює фільми романтикою. А таємницею приголомшливого успіху можна сміливо назвати її природність. У житті вона полюбляє носити джинси та футболки, стиль її просякнутий акуратністю і жіночністю. Макіяж завжди в натуральних і м’яких тонах. Природність і простота – головний образ Еністон.

    Дженніфер Еністон каже, що виглядати їй «на всі сто» допомагають заняття йогою, а також тренажери і гантелі. Прекрасну фігуру вона має завдяки силовим навантаженням. Заняття йогою приносять їй душевну рівновагу, спокій і умиротворіння. Ставши на шлях духовної практики, націленої на управління психікою, заради досягнення піднесеного духовного стану, Еністон знайшла гармонію як у житті, так і в роботі. Маючи зірковий статус, акторка поводиться, як звичайна людина, природно, без манірності та блиску, чим і заслужила глядацьку любов.

    Вона ніколи сліпо не наслідує моду. Дженніфер кілька років харчується за низькокалорійною дієтою. Не палить, іноді п’є білі вина. Зовсім не любить шопінґ, але приділяє особливу увагу коштовностям. Іноді стильна прикраса на зап’ясті надає їй більше шарму, ніж все вбрання. У 2002 році, ставши почесною володаркою найгарнішого волосся Голівуду, вона продемонструвала еталон зачіски. Відтоді всі дівчата в перукарнях просили зробити зачіску «під Дженніфер Еністон».

    Наряди для акторки підбирає її стиліст і давній друг Кріс Макміллан. Саме він допоміг Дженніфер розвинути витончений і одночасно природний стиль. Макміллан підтримав Еністон після розриву з Бредом Піттом. І, за визнанням акторки, забути Бреда Пітта їй допомогли заняття йогою. У цей нелегкий час для акторки стиліст допоміг завоювати глядацькі симпатії, створивши образ героїні Рейчел у серіалі «Друзі».

    Чарівна природність Дженніфер Еністон властива не тільки їй самій, а й її героїням. Спочатку, в серіалі «Друзі», Еністон повинна була грати витончену Моніку, але віддала перевагу кумедній Рейчел, тому що героїня така ж проста, як і Дженніфер.

    За роль Рейчел акторка удостоєна премій «Еммі» і «Золотий глобус». Вибираючи ролі в наступних фільмах, Еністон керувалася саме природністю і простотою героїнь. Так, у «Брюса Всемогутнього» вона зіграла роль чарівної вчительки молодших класів.

    Розлучення з Бредом Піттом дозволило їй по-новому поглянути на життєві дрібниці, які раніше не помічалися, і відчути пережите ще раз. З Вінсом Воном, який грав головну роль у «Розлучення по-американськи», Дженніфер зіграла саму себе. Акторка зустрічалася з Вінсом Воном кілька місяців, після чого він зробив їй пропозицію і вручив обручку з діамантом. Але пишного весілля шанувальники не дочекалися. Еністон і Вон розлучилися так само просто, як і герої фільму.

    За оцінками журналу People, Дженніфер Еністон стала володаркою першого місця серед найбільш стильних знаменитостей. І це вперше за всю історію журналу. Рейтинг був складений не знавцями моди і критиками, а читачами. Позаду залишилися Холлі Бері і Анджеліна Джолі. Займати перші місця акторка звикла.

    Цікавий факт, що в 1995 році Дженніфер Еністон разом з Квентіном Тарантіно знялася в незвичайній комп’ютерній грі. Гра – мрія для кінолюбителів з величезним польотом фантазії і тих, хто мріє про славу. А називалася вона ні багато ні мало «Режисерське крісло Стівена Спілберга».

    У 1998 році Дженніфер очолила десятку найсексуальніших акторок світу.

    У 2000 році стильна Еністон стала почесною володаркою ідеальних ніг акторок Голівуду.

    У 2005 році за особисті досягнення голівудська зірка одержала премію «Людина року». Вперше за всю історію цієї церемонії нагородження – перше місце зайняла жінка. Одна справа, коли виділяють красиві зовнішні дані, і зовсім інша справа, коли відзначають особисті досягнення акторської діяльності.

    У цьому році Дженніфер Еністон знімається в п’яти фільмах одночасно.

    «Я вдячна своїм шанувальникам за любов», – говорить Дженніфер. – «Тим же, хто хоче домогтися успіху, раджу керуватися одним правилом: будь простіше і до тебе потягнуться люди!»

    #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream#

  • Прогулянки абрикосовим лісом: Гранат

    Прогулянки абрикосовим лісом: Гранат

    #img_left_nostream#Гранат китайською –  Чи Лю, а спочатку – Ань Чи Лю. З історичних записів відомо, що близько 200 року до н.е. гранати зростали тільки в двох областях: Ань і Чи, що розташовані в Сі Ю.

    Сі Ю – загальна назва областей на захід від стародавнього міста Дуньхуан, який знаходиться в сьогоднішній китайської провінції Ганьсу, ці землі включають Бухару та Ташкент в Узбекистані. Гранати з’явились в Китаї за часів династії Хань, коли Чжан Цянь попрямував з дипломатичною місією в край, де росли гранатові дерева. Про це оповідає красива історія.

    Дівчина – гранат

    Як тільки Чжан Цянь оселився в області Чи, він помітив перед своїм будинком дерево з дивними полум’яними квітами. Чжан Цяну дуже полюбилося це дерево, і він часто підходив до нього, щоб помилуватися його красою. Потім він дізнався, що це було дерево гранату. Під час посухи листя гранату та квіти почали в’янути день за днем. Чжан Цянь поливав дерево і тим врятував його.

    Коли Чжан Цянь виконав свою місію і збирався повертатися в Китай, правитель Ань Чи запропонував йому у винагороду золото. Чжан Цянь відмовився і натомість попросив гранатове дерево, що росте перед його будинком. Правитель ласкаво погодився.

    На жаль, Чжан Цянь по дорозі додому потрапив у засідку ханьців і втратив дерево під час битви. Коли Чжан Цянь та його солдати досягли Чананю (сьогоднішній Сянь), імператор Ву династії Хань вийшов за міську стіну, щоб привітати його. У той момент красива молода дівчина в червоній спідниці та зеленій сорочці кинулася, задихаючись, до Чжан Цянєм зі сльозами на очах. Вчинок молодої жінки привів у здивування імператора Ву і всіх судових чиновників, які супроводжували його. Чжан Цянь був приголомшений, згадавши її обличчя.

    Перед від’їздом з Ань Чи, хтось постукав у двері Чжан Цяня. Він відкрив двері та побачив цю дівчину, яка, привітавши його, попросила дозволу поїхати з ним до Китаю. Чжан Цянь не запитував її про причину прохання, вважаючи, що вона служила в палаці імператора Чи і хотіла втекти до Китаю. Чжан Цянь, будучи послом, очолюючи дипломатичну місію, не міг дозволити собі учинити неприємності, пов’язані з викраденням служниці імператора, тому делікатно відмовив їй.

    Чжан Цянь не очікував, що дівчина самостійно піде за ним до Китаю. Чжан Цянь запитав її: "Дівчина, чому ви не залишилися в Чи, а йшли за нами всю дорогу?" Молода особа відповіла у сльозах: "Я не шукаю багатства чи слави. Я просто бажаю віддячити вам за вашу доброту, коли Ви поливали мене. Я не змогла бути з Вами всю поїздку через засідки ханьців". Тут вона перетворилася на гранатове дерево з полум’яними суцвіттями та зеленим листям. Чжан Цянь раптово зрозумів що сталося, і описав імператору Ву гранатове дерево, яке він напоїв у Чи.

    Імператорові Ву дуже сподобалася ця історія, і він наказав садівникам посадити дерево в палацовий сад. З тих пір гранатові дерева з’явилися в Китаї.

    #img_right#Дерево – скарб

    Пан Ю написав поему, що звеличує гранати. У ній пишеться: "гранатове дерево – саме фантастичне дерево в світі. Гранати – найзнаменитіші плоди у всіх землях Китаю. Вони соковиті та ароматні".

    Гранатове дерево – справжній скарб. Квіти граната, листя, плоди, шкірка плодів і коріння – природні ліки. У традиційних китайських лікарських порадниках пишеться: "Якщо зібрати з землі засохлі квіти гранату, змішати їх з Тай Дан (китайської травою) і приймати протягом одного року – можна повернути посрібленому волоссю вугільну чорноту".

    Найбільш часто квіти граната використовуються для запобігання кровотечі. Стосовно листя гранату, люди часто їх заварюють і лікують ними синці та забої. Червоні гранати настільки ж червоні, як агат, а білі  – білі, мов кришталь.

    Шкірочка кореня гранату може використовуватися для боротьби з комахами. Шкірочка плодів граната кисла і суха на смак, але це хороші ліки проти діареї. При правильному використанні гранати – дуже ефективний рослинний засіб, що не вимагає припису лікаря.

     
     
    "Крихітні червоні квіти на кінчиках гілок дерева
    Чудово контрастують з листям латаття в червні.
    Їх коралові суцвіття серед зеленого листя
    я приймаю їх за червоне срібло серед зеленого нефриту "

    Автор імператор Кан Сі династії Цинь

    *****

    «Абрикосовий ліс» в китайській культурі – термін, що позначає медичне співтовариство. Лікарі часто називають себе «людьми абрикосового лісу». Докладніше можна дізнатися в статті: «Походження вислову «Абрикосовий ліс»».

     

    Джерело: www.pureinsight.ru

  • Бронхіальна астма та підступність жирів

    Бронхіальна астма та підступність жирів

    #img_left_nostream#Неправильне харчування може не тільки сприяти розвитку захворювань серцево-судинної системи, але й викликати прозапальний ефект у пацієнтів з бронхіальною астмою. Недавні дослідження австралійських вчених виявило, що їжа з високим вмістом жирів посилює перебіг бронхіальної астми, також при цьому частішають напади.

    Бронхіальна астма – це алергічне захворювання, що характеризується зміненою чутливістю бронхіального дерева на потрапляння якого-небудь алергену. Розвивається звуження просвіту бронхів, гіперсекреція слизу та набряк стінок призводить до дихальної недостатності.

    Людина відчуває ядуху, їй не вистачає повітря для дихання. У важких випадках без застосування преператів, що розширюють бронхи, не обійтися. Як повідомляє «WebMD Health News», вчені з Університету Ньюкасл в Австралії виявили, що їжа з високим вмістом жирів знижує позитивний ефект від преператів, що розширюють бронхи, і тим самим підсилює перебіг астми.

    Групу обстежуваних пацієнтів розділили на дві частини. Одна з них їла здорову їжу, а інша –  висококалорійну жирну, на зразок гамбургерів і оладок. За та через 4 години після досліджень в обох груп взяли мокротиння для аналізу на наявність маркерів запалення.

    У тих пацієнтів, які вживали жирну їжу, спостерігалося збільшення числа нейтрофілів (клітин запалення), а також збільшення активності рецепторів TLR4. Рецептори TLR4, що розташовуються на клітинній поверхні, активуються високою концентрацією насичених жирних кислот. В результаті їх стимуляції відбувається викид факторів запалення.

    Клінічно ж учені спостерігали тривалі напади ядухи в пацієнтів з другої групи, а також погану реакцію на терапію, що спрямована на розширення бронхів.

    "Це перше дослідження, яке доводить, що їжа з високим вмістом жирів посилює запалення дихальних шляхів, тому це дуже важливий висновок", – говорить автор дослідження Леслі Вуд.

    Ці нові дані, звичайно, вимагають подальшого вивчення та перевірки. Тому Вудс продовжив: "Якщо результати досліджень зможуть бути підтверджені при подальших дослідженнях, це означає, що стратегії, спрямовані на скорочення жирної їжі можуть бути корисні при контролі астми".

  • Емоційні травми зберігаються в генах імунітету

    Емоційні травми зберігаються в генах імунітету

    Існує дискусія про те, чи пов’язані  наше тіло та дух. Чи може наша психіка впливати на тіло і нашу генетику? Недавно було виявлено, що в тих людей, які перенесли серйозну психічну травму, «спогади» цієї трагедії зберігаються в генах.

    Недавно в «New Scientist» була опублікована стаття, яка може декілька прояснити це питання. У ній розповідається про генетичне дослідження тих людей, які пережили трагедію. Експерименти проводилися в Колумбійському університеті Нью-Йорка під керівництвом Сандро Галеа.

    Гени все пам’ятають

    Деяким людям довелося пережити важкі життєві ситуації або психічну травму. Чому такі люди, які, наприклад, перенесли катастрофу, були згвалтовані, або солдати, через роки можуть мати проблеми зі здоров’ям або порушення пам’яті?

    Під час дослідження у звичайних людей і людей, страждаючих посттравматичними стресовими розладами, взяли зразки крові. Потім був проведений порівняльний аналіз активності генів.

    Активність генів може розрізнятися залежно від присутності в їх складі метильних груп. Ці групи визначають чи буде «включений» або «вимкнений» ген, чи буде він більш менш активний.

    Виявилось, що у людей з душевними травмами метилування генів було змінене в порівнянні з контрольною групою. Досліджувані гени якраз відповідали за діяльність імунної системи і розвиток головного мозку. Крім того, вираженість генетичних змін переважала в людей, які перенесли найбільш важкі переживання.

    Сандро Галеа з хвилюванням прокоментував результати дослідження: "Ми вважаємо, що трагічні події викликають зміни в метилуванні генів!"

    Що стоїть за генами?

    Виходить, наша психіка є визначальною. Вона може впливати на активність різних генів, а важкі емоційні переживання можуть і зовсім «відключити» генетичні механізми, відповідальні за якусь імунну відповідь.

    В даний час генетичний матеріал людини вважається «основою основ» саме там шукають причини всіх проблем із здоров’ям. Але виявляється, що за ним є щось більше – психіка. Пережиті нами сильні емоційні потрясіння можуть змінити генотип.

    Ймовірно, можливий і зворотний ефект, коли інтенсивні позитивні емоції можуть викликати відновлення генетичного апарату.

  • Пірсинг: це того варто?

    Пірсинг: це того варто?

    #img_left_nostream#Пірсинг – оригінальна прикраса чи засіб чимось відрізнятися від інших, а для деяких, можливо, спосіб залучитись до якоїсь культурної верстви? Ймовірно, цілі можуть бути різні. Але в будь-якому випадку, люди, які роблять собі пірсинг повинні знати про можливі наслідки такого захоплення.

    Термін «пірсинг» походить від англійського слова «piercing», що означає прокол. Любителі пірсинга проколюють різні ділянки свого тіла з метою носіння всякого роду прикрас. Згідно з останніми даними в загальній структурі населення кількість власників пірсингу складає від 7% до 14%.

    Оце так молодь!

    Проте особливу популярність пірсинг має серед підростаючого покоління. До 50% підлітків у віці від 14-24 років має проколи на своєму тілі, і частота їх на третину вище у представниць прекрасної статі, які мабуть таким способом хочуть підкреслити свою привабливість. Але чи це того варто?

    Як показує статистика, захоплення пірсингом може стати причиною звернення за медичною допомогою або привести до серйозних порушень здоров’я. Основними небажаними наслідками проколів стають інфікування, кровотеча або розвиток пухлин. Найбільша кількість ускладнень відбувається при пірсингу язику (50%) та інтимних місць (45%). До того ж високою залишається ймовірність інфікування гепатитами В і С.

    Особливо важко піддаються лікуванню запальні процеси після проколів губ, слизових та інтимних місць. Ці ділянки надзвичайно чутливі до різних компонентів і домішок металів, що входять до складу прикраси. Тривале носіння та травматизація цих ділянок призводить до виникнення алергічних реакцій, ускладнює гігієну і викликає рубцювання тканин.

    Обережно, пірсинг

    Захоплення пірсингом викликає стурбованість і в психологів, так як служить маркером девіантності. Носіння пірсингу і цілий ряд проявів антисоціальної поведінки – явища, як правило, йдуть пліч-о-пліч. Зловживання спиртним, схильність до агресивних дій, нецензурні вирази, імпульсивність і суїцидальні схильності частіше зустрічаються у молодих людей, що носять пірсинг.

    Зокрема в медичному журналі «Psychotherapy and Psychosomatics» опубліковані результати аналізу більше 20 досліджень груп людей, які носять пірсинг. Виявляється, для них більш характерні негативні емоції і тому вони вимагають додаткової уваги з боку психологів та медичних працівників.

    #img_right#Пірсинг і китайська медицина

    Принципи китайської медицини  також застерігають проти носіння в тілі різних металів, оскільки  тривалий вплив в певних точках якогось матеріалу приводить до стійкого зміни конкретних функцій організму. Людське тіло надзвичайно складне. На його поверхні існує велика кількість біологічно активних точок (кит. – Цяо, сюевей), які пов’язані в енергетичні меридіани і відносяться до певних органів.

    Досвідчений китайський лікар може вилікувати захворювання або нормалізувати емоційний стан шляхом дії на функцію органу через акупунктурні точки. Але до яких результатів призведе прокол у деяких точках і носіння прикраси певного металу навряд чи відомо тим, хто робить пірсинг.

  • Секрети стопи

    Секрети стопи

    #img_left_nostream#Стопа – це не просто частина тіла, яка використовується при ходьбі та бігу. Стопа є основою стійкості нашого тіла. Вона напряму пов’язана з нашою поставою та іншими частинами тіла.

    У фізіотерапії та спорті добре відомо, що проблеми зі стопою можуть позначитися на суглобах та інших частинах тіла, можуть привести до болів в колінах, стегнах, спині. В альтернативній медицині відзначають важливість стану стопи, наприклад, в акупунктурі, що використовує стопу для діагностики та лікування.

    Люди все більше вірять в альтернативні способи лікування – за допомогою тиску на певні точки стопи, прогрівання та певних рухів можна вилікувати деякі хвороби.

    Крім аспекту альтернативного лікування з використанням стопи, існує ще кілька важливих моментів у нашому реальному повсякденному житті. Наприклад, багато жінок, які звикли носити туфлі на підборах впродовж цілого дня, скаржаться на болі в ногах після того як їх знімають.

    Тривале перебування стопи в подібному стані може призвести до скорочення м’язів стопи та литок, а потім до відчуття дискомфорту й навіть викликати біль. Багато людей не в змозі опустити п’яти до підлоги, коли сидять навпочіпки, що також свідчить про те, що м’язи стопи та литок скорочені. А значить, стопа знаходиться в напрузі.

    Ось деякі поради відносно того, яким чином можна працювати над стопою в домашніх умовах, щоб поліпшити гнучкість та рухову здатність.

    1. Вправу можна виконувати як сидячи, так і лежачи. Зосередьтеся на дуже повільному виконанні колоподібний рухів стопи. Уявіть, що ви малюєте циркулем рівне коло, не загубивши жодного кута. "Намалюйте" 4 кола в один бік, а потім 4 в протилежний.

    2. Наступну вправу можна виконувати сидячи. У професійній термінології це рух називається point – flex. Point-пальці ніг витягуються вперед, flex-пальці ніг піднімаються вгору. Як і в попередній вправі, намагайтеся виконувати цей рух повільно, максимально використовуючи кожне положення ноги до її крайньої точки, яка буде різною у всіх. Можна виконати цей рух 8 разів.

    3. Наступна вправа нагадує попередню, виконуйте її, так само, сидячи. Стопи складені у формі англійської букви «V». Коли п’яти близькі одна до одної, а пальці дивляться в протилежну сторону (наприклад, як положення ніг у Чарлі Чапліна). Виконайте 8 разів рoint і flex.

    4. Наступна вправа виконується стоячи. У професійній танцювальній термінології її назва – «ре лє ве». Необхідно підняти п’яти якомога вище, і затриматися на подушечках і пальцях ніг, а потім повільно опуститися. Виконайте це 10 разів. Для тих, хто хоче виконати цю вправу в ускладненій формі, можна виконати це на одній нозі, спираючись руками на стілець або стіну.

    5. Нарешті, остання вправа. Стоячи на двох ногах і не відриваючи п’яток від підлоги, трохи перенести вагу тіла вперед у напрямі пальців і повернутися назад  також, не відриваючи пальців ніг від підлоги. Повинно бути враження, ніби тіло гойдається вперед і назад.

    Потім робіть колоподібний рух (ніби тіло рухається навколо стопи), зверніть увагу на те, що в процесі цього руху стопа не відривається від підлоги, і тільки тіло знаходиться в русі. Зробіть 4 кола в один бік і 4 в протилежний.

    Наостанок нам хочеться підкреслити, що будь-яка свідома робота над тілом вимагає часу та терпіння. Зміни в самопочутті не будуть відчутні відразу, і тільки тривала та ретельна робота принесе справжні результати.

    Катерина Бар-Ілан. Велика Епоха

  • Китайська чубата — диво-пес

    Китайська чубата — диво-пес

    Китайська чубата — це маленька, активна, красива собачка. Китайські чубаті можуть бути голими і пуховими, тобто з голим гладким тілом або покриті довгою густою шерстю.
    #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#
    У Китаї чубату собаку вважають символом благополуччя сім’ї. До 1966 року ця стародавня порода, яка за різними легендами з’явилася чи то в Мексиці, чи то Африці, чи то Китаї, практично була на межі зникнення. Залишалося лише кілька особин, яких завезли до Англії. Сьогодні китайська чубата здобула велике поширення в усьому світі, і нею займаються численні клуби як у Великобританії, так і в інших країнах. Саме англійські собакознавці розробили перший стандарт цієї породи.

    Китайська чубата наділена низкою унікальних для собачого світу особливостей. Екзотичний зовнішній вигляд, витонченість і краса, простота в утриманні не залишають байдужими любителів собак. «Китайці» дуже рухливі, хоч і не так, як тер’єри або пуделі. Ці собаки не агресивні (що зазначено в стандарті породи), правда, іноді можуть сахатися незнайомих, обожнюють господарів і чудово вживаються з іншими тваринами.

    Незважаючи на темпераментність, вони не стануть гавкати даремно. Китайські чубаті собаки легко піддаються навчанню, інтелігентні і люблять ласку. Вони виражають симпатію не тільки до господаря або господині, але і до решти членів сім’ї. Більше того, як порівняти з іншими східними породами, вони дуже вразливі. Незвичайні собачки славляться «людськими» якостями: вміють усміхатися, морщачи при цьому мордочку і виставляючи передні зубки. Примітно, що «китайці» люблять дивитися на себе в дзеркало. Напевно, вони вважають себе чарівними красенями або красунями, дивлячись на яких у всіх без винятку виникають позитивні емоції.

    Живуть китайські чубаті близько 11–14 років. Незважаючи на оголеність, собачки не хворобливі. Порода відома своїм здоров’ям і витривалістю. Хоча у голяка шкіра тепла і ніжна, вона, тим не менш, дуже міцна і стійка до травм. Голі собаки добре переносять спеку. З першими променями весняного сонця вони, як люди, засмагають. До середини літа можна спостерігати «засмагу» — потемніння їхньої шкіри, що гарно поєднується з білим волосом. Однак у разі тривалих прогулянок у холодну пору року бажано одягнути на китайську чубату теплий комбінезон.

    Серед китайських чубатих собак виділяють два види — голі й пухові. Другі, своєю чергою, розрізняються за типом конституції. У «оленя» більш тонкий і легкий кістяк, і такі собаки більш елегантні. Серед них часто бувають надмірно емоційні. Різновиди типу «поні» кремезні, у них більш важкий кістяк. «Поні» більш спокійні і впевнені в собі, що нерідко допомагає їм перемагати на виставках.

    #img_right#Вага китайської чубатої теж визначається типом. Собачка «олень» зростом 30 см важить приблизно 3–3,5 кг, тоді як більш міцний «поні» з таким самим зростом має вагу 4–4,5 кг.

    Пухові китайської чубатої собаки вирізняються густою і довгою шерстю. Є два види: перший — з довгою густою спадаючою шерстю і в більшості випадків з висячими під її вагою вухами. У другого типу — більш коротка шерсть і стоячі вуха. Пухові, зрозуміло, потребують спеціального догляду за шерстю.

    Ще одна специфічність породи — це діапазон забарвлення: від однотонних до плямистих та мармурових.

    Китайська чубата також має цікаву зубну систему. Прикус — ножицеподібний. У голого різновиду нерідко зустрічається неповнозубість, що вважається нормою. Іноді деякі молочні зуби не замінюються постійними — один або два можуть бути відсутніми, однак це зовсім не заважає їм під час їди. Неповнозубість генетично пов’язана з геном безшерстності, і з цієї причини на виставках не бракується. Пухівки ж через відсутність цього гена мають повний комплект зубів.

    #img_right#Здавна голі китайські чубаті собаки славляться як цілителі, що допомагають при ревматизмі, астмі, безсонні і різних болях. Досі думку щодо їх лікувальних властивостей не доведено, але й не спростовано. Напевно, старовинні легенди виникли не на порожньому місці. Але ця особливість має стосунок лише до голого різновиду китайської чубатої.

    Ці собачки не вегетаріанці. Вони люблять м’ясо так само, як і інші породи. Однак те, що їх дійсно відрізняє, — це особлива пристрасть до овочів і фруктів. Яблука, виноград, апельсини, персики, огірки, капуста або помідори (всі овочі і фрукти — перевірено власницею китайської чубатої) досить порадують вашу пухову або голяка.

  • Є ще одне ‘золото’ Юнацьких Ігор!

    Є ще одне ‘золото’ Юнацьких Ігор!

    #img_left_nostream# У Сінгапурі проходить шостий день Юнацьких Олімпійських Ігор.

    Українець Олександр Сатін вирвав золото у стрибках на батуті, отримавши від суддів 41 бал. Всього 0,3 бала йому поступився китаєць Хе Юсянь. Трійку призерів замкнув японець Гінга Мунемото.

    У змаганнях дівчат наша Діана Ключник стала 9-й.

    Таким чином, в активі української збірної в Сінгапурі 13 медалей – 4 золотих, 5 срібних і 4 бронзових.

    I літні юнацькі Олімпійські ігри. Сінгапур (Сінгапур), 20 серпня

    Стрибки на батуті. Юнаки.

    1. Олександр Сатін (Україна) – 41,000 бал.
    2. Хе Юсянь (Китай) – 40,700.
    3. Гінга Мунемото (Японія) – 40,000.

    За матеріалами: allsportinfo