Китайці чекають на зміни — на 8 вересня 2010 року вже понад 80 мільйонів представників цієї нації виявили бажання залишити ряди Комуністичної партії Китаю, піонерії і комсомолу.
#img_right#На китайськомовному сайті The Epoch Times, де можна опублікувати заяву про вихід із Комуністичної партії Китаю та її організацій, більшість китайців мотивує своє рішення тим, що нинішній уряд пригноблює свободу, руйнує традиційну культуру і тримає простий народ у бідності, тоді як вищі чиновники «казяться з жиру».
Все почалося з того, що в листопаді 2004 р. міжнародний інформаційний проект The Epoch Times опублікував серію статей під назвою «Дев’ять коментарів про комуністичну партію». У цьому розслідуванні, заснованому на історичних хроніках, розкриваються маловідомі сторінки історії Комуністичної партії Китаю і злочини, скоєні її режимом проти власного народу.
Після виходу книги «Дев’ять коментарів…» вона стала масово поширюватися по всьому Китаю. Не завадила цьому і заборона на видання книги з боку влади. Саме цей бестселер, який викриває темні сторони історії уряду, поклав початок масовому виходу людей з Комуністичної партії Китаю, піонерії і комсомолу, що самі китайці назвали рухом «Три виходи».
Книга «Дев’ять коментарів…» розповідає про численні вбивства, скоєні при комуністичному правлінні під час рухів «Проти правих елементів», «Ліквідація контрреволюції», «Велика культурна революція» та інших. Згідно з розслідуванням, за 61 рік правління Комуністичної партії Китаю насильницькою смертю загинули від 60 до 80 мільйонів китайців, що перевищує кількість загиблих під час Першої і Другої світової війни разом узятих.
#img_left#Через 10 днів після публікації «Дев’яти коментарів» — 29 листопада 2004 року — перший китаєць опублікував заяву про вихід із лав Комуністичної партії Китаю. Відтоді пройшло майже шість років, і на сьогодні вийшли з партії та її організацій (піонерії і комсомолу) — більше 80 млн чоловік. При цьому щодня близько 50 тис. людей реєструють свій «вихід». Причому ця динаміка має тенденцію зростання.
Китайські іммігранти в США, Австралії, Гонконгу та країнах Європи регулярно проводять марші підтримки цього руху. На транспарантах, які вони несуть, написано: «Небо знищить Комуністичну партію Китаю і захистить китайську націю», «Виходьте з Комуністичної партії Китаю», «Новий Китай без компартії». Ці акції звичайно проводяться, коли кількість людей, які вийшли з партії та її організацій досягає круглої суми — 40 млн, 50 млн, 70 млн і т.д.
У самому Китаї влада не дозволить проводити подібні акції. Проте мають місце активні дії окремих громадян, які тим чи іншим чином постраждали від політики уряду і почали переконувати своїх друзів і знайомих написати заяву про «три виходи». За словами кореспондентів The Epoch Times в Китаї, заклики вийти з Комуністичної партії Китаю починаючи з 2004 року масово з’являються на стінах будинків, електричних стовпах і навіть на паперових грошах — юанях.
#img_right#Крім ефекту від прочитання книги «Дев’ять коментарів», протистояти режиму Комуністичної партії Китаю китайців спонукає і ставлення влади до співгромадян. Приміром, як з’ясувалося, причиною руйнування багатьох шкіл і загибелі тисяч дітей в Сичуані, де в 2008 році відбувся землетрус, стали неякісно споруджені школи. Не менш резонансними останнім часом були і численні випадки отруєння китайських дітей молоком з вмістом меламіну, що пов’язано з корупцією у владі.
Підливають масло у вогонь також низькі зарплати на тлі зростання цін на продукти і поліцейський режим, що пригнічує будь-які соціальні рухи, які висловлюють невдоволення урядом.
Зрозуміло, офіційні китайські ЗМІ, такі як «Сіньхуа» і «Женьмінь жибао», замовчують про рух «три виходи». Комуністична партія Китаю, як і свого часу СРСР, усіма силами намагається створити собі позитивний образ у світі, і їй не вигідно, щоб подібна інформація просочувалася за межі країни. Незважаючи на те, що цей рух широко поширився, і центри допомоги по виходу з партії були створені в 30 країнах світу на 5 континентах, ЗМІ цих країн повідомляють про це мінімум інформації. Це пов’язано з тиском консульств і посольств КНР на місцеву владу з погрозами про розрив економічних відносин.
У Китаї зростає економіка і одночасно збільшується розрив між багатими і бідними, відзначає тайванська газета The Liberty Times. У 2009 році середній дохід городян за рік становив 19 тисяч юанів ($ 2,7 тис.), а селян — 5153 юанів ($ 736), що дорівнює приблизно по 2,1 долари на день. Різниця в доходах цих двох соціальних груп становить 3,6 рази. Проте це лише офіційна інформація, фактичний же розрив у багато разів більше, стверджується у повідомленні.
За інформацією статистичного бюро КНР, 150 млн. чоловік у країні знаходяться за межею бідності за критерієм ООН (з доходом менше долара на день), що складає більше 10% населення Китаю. Якщо взяти в середньому, то рівень життя селян, тобто як мінімум 65% населення, лише в 2 рази перевищує межу бідності.
#img_left#При цьому Китай має 130 мільярдерів, поступаючись за цим показником лише США, де таких — 359.
Згідно з офіційними даними, доходи багатих людей Китаю є вищими за доходи бідних у 11 разів, а як стверджують у Пекінському національному економічному дослідному інституті, — в 31 разів, причому цей розрив збільшується. У країні практично відсутній середній прошарок суспільства.
Економіст Ляо Чен вважає, що розрив між багатими і бідними збільшується як безпосередній результат монопольних прав компартии Комуністичної партії Китаю, завдяки чому чиновники використовують свою владу, щоб експлуатувати громадян. «Численні китайці розбагатіли подібним чином», — заявляє він.
Компартія не може дозволити собі втратити основне джерело доходів — дешеву робочу силу селян, тому при даному устрої ця категорія громадян має сумну долю вічно залишатися бідними.
Увесь світ сьогодні говорить про процвітаючу китайську економіку, однак соціальна криза, яка ретельно прикривається, очевидно, скоро стане явною. Збільшується розрив між бідними і багатими і посилюється корупція. Одночасно зростає і невдоволення, оскільки Комуністична партія Китаю посилює свій контроль над суспільством. Сьогодні всі ЗМІ усередині Китаю повинні звітувати перед урядом та дотримувати цензуру. Китайська мережа Інтернет також суворо контролюється, і доступ до сайтів, що «чутливі» для влади, закритий. Це включає сайти, що містять інформацію на такі теми, як демократія, репресії проти Фалуньгун, уйгури, Тибет, убивства студентів на площі Тяньаньмень у 1989 році та інші.
Судячи з настроїв усередині Китаю, країна сидить на пороховій бочці, готовій ось-ось вибухнути. Тільки за офіційною інформацією влади, в 2008 році в Китаї відбулися більше 80 тисяч демонстрацій та вуличних акцій протесту, що в десять разів перевищує даний показник за 1993 рік.
У першому році після виходу «Дев’яти коментарів…» заяву про «три виходи» опублікували 5 млн людей, у другому — 10, третьому — 13. У 2008 і 2009 роках таких було по 18 мільйонів. У першій половині 2010 року ця кількість вже досягла 16 мільйонів. Ця статистика показує, що тенденція лише посилюється.
Все більше китайців сходяться на думці, що тільки коли Комуністична партія Китаю буде розпущена, почнеться справжнє відродження стародавньої китайської нації.
