Blog

#img_right#Непросте з політичної точки зору поєднання безперервного економічного розвитку Китаю за рахунок США і підтримки Китаєм запеклих ворогів Америки – брязкаючої ядерною зброєю Північної Кореї та Ірану, що відверто має намір створити її в найближчому майбутньому, – напевно викличе зростання протекціоністських настроїв серед американських законодавців, лідерів профспілок, підприємців та пересічних громадян.

Новини на початку липня буквально схвилювали громадськість. Тоді як увага всього світу була прикута до провокаційних випробувальних запусків ракет Пхеньяном і цілком очевидного ігнорування Тегераном зусиль Заходу покласти край іранській ядерній програмі, Китай заявив про рекордне активне сальдо торговельного балансу: такої суми місячного перевищення доходів над витратами не досягала ще жодна країна за всю історію.

За іронією долі заява Китаю про величину активного сальдо у 14,5 млрд. доларів США – рекордну суму другий місяць поспіль – співпала з моментом приведення до присяги нового міністра фінансів США Генрі М. Паульсона. Як повідомлялося в газеті "Нью-Йорк Таймс", будучи свого часу головою ради директорів та президентом всесвітнього інвестиційного банку Уолл-стріта "Голдман Сакс", Паульсон відіграв "ключову роль" в розширенні бізнесу китайських фірм. Згідно із повідомленнями преси, під час перебування на посаді глави банку він понад 70 разів відвідав Китай.

Саме цим пояснюється та обставина, чому супротивники Китаю в США дуже вороже сприйняли призначення Паульсона. На їх думку, покласти на цього відомого поборника інтересів Китаю відповідальність за ділові стосунки між Китаєм та США – все одно що призначити Дракулу головою банку крові та плазми.

"Я б порадив йому (Паульсону) бути дуже, дуже жорстким в усіх питаннях, пов’язаних з китайською валютою", – заявив голова комітету з фінансів сенату США Чарльз Грасслі в інтерв’ю, що транслювалося по американській кабельній телемережі CNBC.

Із сенатором згодні й виробники США, які стверджують, що Китай недооцінює власну валюту, яка знаходиться в обігу, приблизно на 40 %, тим самим надаючи своїм компаніям несправедливу цінову перевагу в міжнародній торгівлі.

Закон про розширення торгівлі США від 2006 р., який підтримують та просувають сенатор-республіканець Грасслі спільно з сенатором-демократом Максом Бокусом, спрямований на те, щоб "скоригувати торгові диспропорції, які виникають або навмисно підтримуються, коли якась країна здійснює вторгнення на іноземні валютні ринки з метою захистити власну валюту від впливу чинників ринкової нестабільності". Хоча Китай  відкрито не згадується в тексті закону, але саме він має стати його основною мішенню – адже активне сальдо торгового балансу Китаю й США у 2005 році досягло 202 млрд. доларів США, зрісши на 24,5 % у порівнянні з попереднім роком.

Інший законопроект, запропонований сенатором-демократом Чарльзом Шумером та сенатором від республіканців Ліндсі Грехем, дозволяє ввести на китайські товари тимчасовий митний тариф у розмірі 27,5 %, який діятиме до того часу, поки Китай не усуне свою несправедливу торгову перевагу.

Сенатор від Республіканської партії і голова комітету з малого бізнесу та підприємництва сенату США Олімпія Сноуі у відповідь на заяву Китаю про перевищення в червні експорту над імпортом в розмірі 14,5 млрд. доларів США звинуватила китайську владу в "ганебній торговій практиці, зокрема – маніпулюванні курсом своєї валюти" і закликала уряд Китаю "привести курс юаня у відповідність із реальними ринковими умовами".

Сноуі заявила про свій намір і надалі вимагати від сенату США ратифікації Закону про добросовісну валютну практику, щоб "примусити інші країни виконувати свої договірні зобов’язання та припинити практику недооцінки своїх валют".

Запропонований законопроект містить три провідних положення. Згідно з першим із них, змінюються критерії ведення переговорів Міністерством фінансів США з тими зарубіжними країнами, які будуть визнані "валютними маніпуляторами". Друге положення додатково роз’яснює робоче визначення маніпулювання в рамках Закону про координування валютних курсів і міжнародної економічної політики від 1998 р. Третє положення наказує Міністерству фінансів США провести широкомасштабні дослідження причин виникнення такого великого активного сальдо торгівельного балансу Китаю з наданням письмового звіту. Особливу увагу слід приділити вивченню відомостей про торгівельні операції Китаю, які викликають підозру.

Двопартійний законопроект, запропонований членами Палати представників сенату США демократом Тімом Райаном та республіканцем Дунканом Хантером, повинен надати компаніям США право подавати прохання про запровадження імпортних мит для компенсації наслідків недооцінки країною-експортером своєї валюти. Цей законопроект підтримала найбільша в США Національна асоціація промисловців, незважаючи на заперечення тих транснаціональних кампаній, що ведуть бізнес із Китаєм.

Представники американських компаній, які виготовляють сталь, зажадали від Всесвітньої торгівельної організації (ВТО) ввести санкції проти Пекіна, що надає дуже великі субсидії своїй сталеливарній промисловості. Згідно з їх твердженнями, надмірно високі темпи зростання виробництва сталі в Китаї загрожують світовій економічній стабільності. Голова однієї з великих американських сталеливарних корпорацій заявив: "Починаючи з 2000 р., ми втратили понад три мільйони робочих місць в США, що безпосередньо пов’язано з цими субсидіями та з Китаєм зокрема".

Профспілки також активно виступають проти такої політики Китаю. Так, Американська федерація праці й Конгрес виробничих профспілок звернулися із клопотанням в торгове представництво США, згідно з яким китайський уряд звинувачується в значному порушенні елементарних прав трудящих, за рахунок чого, зокрема, систематично підтримується несправедлива торгова перевага Китаю на світовому ринку.

У даному клопотанні "_301" (номер якого не випадково співпадає з номером статті аналогічної тематики Правил торгівлі США) стверджується: небажання Китаєм дотримуватися прав трудящих призводить до виникнення несправедливої торгової практики, внаслідок чого в США був втрачений понад мільйон робочих місць. Подавці клопотання звертаються до президента Джорджа Буша з проханням – владою, наданою йому законом США, ввести економічні санкції проти Китаю і створити систему перевірки відповідності реального становища трудящих міжнародним нормам і правилам.

Такі настрої серйозно стурбували прокитайські сили у Вашингтоні. Вони закликають до обережності, стверджуючи, що різка і значна переоцінка китайської валюти може завдати збитку американським фінансовим ринкам і долару, оскільки в цьому випадку Китай неохоче купуватиме цінні папери США. Супротивники введення тарифів і мит називають опирання на іноземний капітал вразливим місцем Америки. Вони заявляють, що в результаті демпінгу казначейських векселів та інших деномінованих в доларах активів, Китай, що володіє набагато більшою кількістю боргових цінних паперів США, ніж будь-яка інша країна, може повалити долар і викликати тим самим в США важку економічну кризу.

Відомо, що зарубіжні центральні банки, які знаходяться під управлінням Китаю та Японії, володіють облігаціями та векселями казначейства США на суму близько 1 трлн. доларів США, що складає майже чверть державного боргу США. На думку більшості експертів-економістів, якщо Китай перестане купувати облігації казначейства США або ж виставить весь свій запас цінних паперів казначейства США на продаж, то вартість облігацій різко впаде, а їх прибутковість стрімко підвищуватиметься. Це призведе до зростання процентних ставок по заставах і, як наслідок, ринок купівлі-продажу квартир і будинків почне занепадати, що послабить економіку в цілому.

Проте не всі згодні з тим, що США такі вразливі. Згідно із твердженням колишнього голови Федеральної резервної системи Алана Грінспена, який чудово розбирається у фінансових питаннях, якими б величезними не були володіння цінними паперами в зарубіжних центральних банках, вони не йдуть ні в яке порівняння з сумарним об’ємом торгівлі на ринках боргових зобов’язань США. І якщо векселі та облігації США все ж таки будуть виставлені на продаж, то потрясіння не трапиться – боргові зобов’язання США будуть куплені без особливих проблем. Крім того, за словами Грінспена, в своїй більшості зарубіжні банки володіють короткостроковими облігаціями  терміни сплати яких не перевищують двох років. Такі векселі, на відміну від облігацій з терміном виплати до 10 років, мають тенденцію знецінюватися швидше завдяки кредитно-грошовій політиці центрального банку США, ніж в результаті повсякденних торгових операцій.

Деякі економісти стверджують, що побоювання "економічної диверсії" з боку Китаю занадто перебільшені, оскільки Пекін сам постраждає в результаті дестабілізації ринків США. Якщо Китай перестане купувати долари, то його власна валюта різко зміцниться, а це підірве експорт – головний інструмент економічного зростання Китаю.

Іншими словами, Китаю необхідно, щоб американські споживачі й надалі купували китайські товари – саме це забезпечує зростання зайнятості та соціальну стабільність в Китаї. Якщо станеться фінансова криза, то це може призвести до кризи політичної, що загрожує падінням правлячому режимові.

Разом із тим, якби американські споживачі поставили за мету оголосити бойкот китайським товарам, то вони могли б, так би мовити, "взяти владу в свої руки". В принципі, американські споживачі в змозі завдати чималого збитку Китаю, озброївшись всього лише проти однієї американської компанії, яка несе найбільшу відповідальність за зростання китайської економіки.

Як ви здогадалися, це компанія "Уолл-Март" (найбільше в світі підприємство мережевої роздрібної торгівлі – прим. перек.), яка звикла з гордістю слідувати девізу свого засновника Сема Уолтона: "Купуйте американське!".

На сьогоднішній день принаймні 70 % непродовольчих товарів, які можна придбати в магазинах мережі "Уолл-Март", містять хоч яку-небудь деталь китайського виробництва.

За оцінками, компанія "Уолл-Март" щорічно імпортує з Китаю продукції на 18 млрд. доларів і є восьмим за величиною торговим партнером Китаю, перевершуючи за об’ємом закупівель цілі країни, наприклад, такі як Англія та Росія.

Заклик бойкотувати товари з маркою "Зроблено в Китаї" може видатися надуманим. Але ж можливість запуску ракет Північною Кореєю та її погрози "стерти в порох американський імперіалізм" за допомогою ядерної зброї колись теж здавалися сміхотворними.

Авторські права належать Андре Паште. Публікується з дозволу автора. З блогом Андре Паште China Confidential можна ознайомитися за адресою: http://chinaconfidential.blogspot.com/.

The Epoch Times (Велика Епоха)

 

#img_right#Непросте з політичної точки зору поєднання безперервного економічного розвитку Китаю за рахунок США і підтримки Китаєм запеклих ворогів Америки – брязкаючої ядерною зброєю Північної Кореї та Ірану, що відверто має намір створити її в найближчому майбутньому, – напевно викличе зростання протекціоністських настроїв серед американських законодавців, лідерів профспілок, підприємців та пересічних громадян.

Новини на початку липня буквально схвилювали громадськість. Тоді як увага всього світу була прикута до провокаційних випробувальних запусків ракет Пхеньяном і цілком очевидного ігнорування Тегераном зусиль Заходу покласти край іранській ядерній програмі, Китай заявив про рекордне активне сальдо торговельного балансу: такої суми місячного перевищення доходів над витратами не досягала ще жодна країна за всю історію.

За іронією долі заява Китаю про величину активного сальдо у 14,5 млрд. доларів США – рекордну суму другий місяць поспіль – співпала з моментом приведення до присяги нового міністра фінансів США Генрі М. Паульсона. Як повідомлялося в газеті "Нью-Йорк Таймс", будучи свого часу головою ради директорів та президентом всесвітнього інвестиційного банку Уолл-стріта "Голдман Сакс", Паульсон відіграв "ключову роль" в розширенні бізнесу китайських фірм. Згідно із повідомленнями преси, під час перебування на посаді глави банку він понад 70 разів відвідав Китай.

Саме цим пояснюється та обставина, чому супротивники Китаю в США дуже вороже сприйняли призначення Паульсона. На їх думку, покласти на цього відомого поборника інтересів Китаю відповідальність за ділові стосунки між Китаєм та США – все одно що призначити Дракулу головою банку крові та плазми.

"Я б порадив йому (Паульсону) бути дуже, дуже жорстким в усіх питаннях, пов’язаних з китайською валютою", – заявив голова комітету з фінансів сенату США Чарльз Грасслі в інтерв’ю, що транслювалося по американській кабельній телемережі CNBC.

Із сенатором згодні й виробники США, які стверджують, що Китай недооцінює власну валюту, яка знаходиться в обігу, приблизно на 40 %, тим самим надаючи своїм компаніям несправедливу цінову перевагу в міжнародній торгівлі.

Закон про розширення торгівлі США від 2006 р., який підтримують та просувають сенатор-республіканець Грасслі спільно з сенатором-демократом Максом Бокусом, спрямований на те, щоб "скоригувати торгові диспропорції, які виникають або навмисно підтримуються, коли якась країна здійснює вторгнення на іноземні валютні ринки з метою захистити власну валюту від впливу чинників ринкової нестабільності". Хоча Китай  відкрито не згадується в тексті закону, але саме він має стати його основною мішенню – адже активне сальдо торгового балансу Китаю й США у 2005 році досягло 202 млрд. доларів США, зрісши на 24,5 % у порівнянні з попереднім роком.

Інший законопроект, запропонований сенатором-демократом Чарльзом Шумером та сенатором від республіканців Ліндсі Грехем, дозволяє ввести на китайські товари тимчасовий митний тариф у розмірі 27,5 %, який діятиме до того часу, поки Китай не усуне свою несправедливу торгову перевагу.

Сенатор від Республіканської партії і голова комітету з малого бізнесу та підприємництва сенату США Олімпія Сноуі у відповідь на заяву Китаю про перевищення в червні експорту над імпортом в розмірі 14,5 млрд. доларів США звинуватила китайську владу в "ганебній торговій практиці, зокрема – маніпулюванні курсом своєї валюти" і закликала уряд Китаю "привести курс юаня у відповідність із реальними ринковими умовами".

Сноуі заявила про свій намір і надалі вимагати від сенату США ратифікації Закону про добросовісну валютну практику, щоб "примусити інші країни виконувати свої договірні зобов’язання та припинити практику недооцінки своїх валют".

Запропонований законопроект містить три провідних положення. Згідно з першим із них, змінюються критерії ведення переговорів Міністерством фінансів США з тими зарубіжними країнами, які будуть визнані "валютними маніпуляторами". Друге положення додатково роз’яснює робоче визначення маніпулювання в рамках Закону про координування валютних курсів і міжнародної економічної політики від 1998 р. Третє положення наказує Міністерству фінансів США провести широкомасштабні дослідження причин виникнення такого великого активного сальдо торгівельного балансу Китаю з наданням письмового звіту. Особливу увагу слід приділити вивченню відомостей про торгівельні операції Китаю, які викликають підозру.

Двопартійний законопроект, запропонований членами Палати представників сенату США демократом Тімом Райаном та республіканцем Дунканом Хантером, повинен надати компаніям США право подавати прохання про запровадження імпортних мит для компенсації наслідків недооцінки країною-експортером своєї валюти. Цей законопроект підтримала найбільша в США Національна асоціація промисловців, незважаючи на заперечення тих транснаціональних кампаній, що ведуть бізнес із Китаєм.

Представники американських компаній, які виготовляють сталь, зажадали від Всесвітньої торгівельної організації (ВТО) ввести санкції проти Пекіна, що надає дуже великі субсидії своїй сталеливарній промисловості. Згідно з їх твердженнями, надмірно високі темпи зростання виробництва сталі в Китаї загрожують світовій економічній стабільності. Голова однієї з великих американських сталеливарних корпорацій заявив: "Починаючи з 2000 р., ми втратили понад три мільйони робочих місць в США, що безпосередньо пов’язано з цими субсидіями та з Китаєм зокрема".

Профспілки також активно виступають проти такої політики Китаю. Так, Американська федерація праці й Конгрес виробничих профспілок звернулися із клопотанням в торгове представництво США, згідно з яким китайський уряд звинувачується в значному порушенні елементарних прав трудящих, за рахунок чого, зокрема, систематично підтримується несправедлива торгова перевага Китаю на світовому ринку.

У даному клопотанні "_301" (номер якого не випадково співпадає з номером статті аналогічної тематики Правил торгівлі США) стверджується: небажання Китаєм дотримуватися прав трудящих призводить до виникнення несправедливої торгової практики, внаслідок чого в США був втрачений понад мільйон робочих місць. Подавці клопотання звертаються до президента Джорджа Буша з проханням – владою, наданою йому законом США, ввести економічні санкції проти Китаю і створити систему перевірки відповідності реального становища трудящих міжнародним нормам і правилам.

Такі настрої серйозно стурбували прокитайські сили у Вашингтоні. Вони закликають до обережності, стверджуючи, що різка і значна переоцінка китайської валюти може завдати збитку американським фінансовим ринкам і долару, оскільки в цьому випадку Китай неохоче купуватиме цінні папери США. Супротивники введення тарифів і мит називають опирання на іноземний капітал вразливим місцем Америки. Вони заявляють, що в результаті демпінгу казначейських векселів та інших деномінованих в доларах активів, Китай, що володіє набагато більшою кількістю боргових цінних паперів США, ніж будь-яка інша країна, може повалити долар і викликати тим самим в США важку економічну кризу.

Відомо, що зарубіжні центральні банки, які знаходяться під управлінням Китаю та Японії, володіють облігаціями та векселями казначейства США на суму близько 1 трлн. доларів США, що складає майже чверть державного боргу США. На думку більшості експертів-економістів, якщо Китай перестане купувати облігації казначейства США або ж виставить весь свій запас цінних паперів казначейства США на продаж, то вартість облігацій різко впаде, а їх прибутковість стрімко підвищуватиметься. Це призведе до зростання процентних ставок по заставах і, як наслідок, ринок купівлі-продажу квартир і будинків почне занепадати, що послабить економіку в цілому.

Проте не всі згодні з тим, що США такі вразливі. Згідно із твердженням колишнього голови Федеральної резервної системи Алана Грінспена, який чудово розбирається у фінансових питаннях, якими б величезними не були володіння цінними паперами в зарубіжних центральних банках, вони не йдуть ні в яке порівняння з сумарним об’ємом торгівлі на ринках боргових зобов’язань США. І якщо векселі та облігації США все ж таки будуть виставлені на продаж, то потрясіння не трапиться – боргові зобов’язання США будуть куплені без особливих проблем. Крім того, за словами Грінспена, в своїй більшості зарубіжні банки володіють короткостроковими облігаціями  терміни сплати яких не перевищують двох років. Такі векселі, на відміну від облігацій з терміном виплати до 10 років, мають тенденцію знецінюватися швидше завдяки кредитно-грошовій політиці центрального банку США, ніж в результаті повсякденних торгових операцій.

Деякі економісти стверджують, що побоювання "економічної диверсії" з боку Китаю занадто перебільшені, оскільки Пекін сам постраждає в результаті дестабілізації ринків США. Якщо Китай перестане купувати долари, то його власна валюта різко зміцниться, а це підірве експорт – головний інструмент економічного зростання Китаю.

Іншими словами, Китаю необхідно, щоб американські споживачі й надалі купували китайські товари – саме це забезпечує зростання зайнятості та соціальну стабільність в Китаї. Якщо станеться фінансова криза, то це може призвести до кризи політичної, що загрожує падінням правлячому режимові.

Разом із тим, якби американські споживачі поставили за мету оголосити бойкот китайським товарам, то вони могли б, так би мовити, "взяти владу в свої руки". В принципі, американські споживачі в змозі завдати чималого збитку Китаю, озброївшись всього лише проти однієї американської компанії, яка несе найбільшу відповідальність за зростання китайської економіки.

Як ви здогадалися, це компанія "Уолл-Март" (найбільше в світі підприємство мережевої роздрібної торгівлі – прим. перек.), яка звикла з гордістю слідувати девізу свого засновника Сема Уолтона: "Купуйте американське!".

На сьогоднішній день принаймні 70 % непродовольчих товарів, які можна придбати в магазинах мережі "Уолл-Март", містять хоч яку-небудь деталь китайського виробництва.

За оцінками, компанія "Уолл-Март" щорічно імпортує з Китаю продукції на 18 млрд. доларів і є восьмим за величиною торговим партнером Китаю, перевершуючи за об’ємом закупівель цілі країни, наприклад, такі як Англія та Росія.

Заклик бойкотувати товари з маркою "Зроблено в Китаї" може видатися надуманим. Але ж можливість запуску ракет Північною Кореєю та її погрози "стерти в порох американський імперіалізм" за допомогою ядерної зброї колись теж здавалися сміхотворними.

Авторські права належать Андре Паште. Публікується з дозволу автора. З блогом Андре Паште China Confidential можна ознайомитися за адресою: http://chinaconfidential.blogspot.com/.

The Epoch Times (Велика Епоха)

 

Гарбуз – найдивніший фрукт. Жоден інший фрукт не вирощується, у першу чергу, як декоративний елемент, а вже потім як джерело їжі. До того ж, впродовж усього жовтня гарбуз став учасником чудернацьких змагань із найбільшої ваги та змагань із виготовлення гарбузових ліхтарів. Безумовно, гарбуз – не простий фрукт… чи овоч?

#img_left#Гарбуз вважається фруктом, оскільки має їстівне насіння, але зазвичай його все-таки зараховують до овочів. Сквош* і гарбуз, що належать до одного сімейства, ростуть від стебла, що стелеться по землі. Але, на відміну від сквоша, який зазвичай продається свіжим, більшість із нас вважатимуть за краще купити консервований гарбуз, ніж самим морочитися з його обробленням і приготуванням.

У колоніальні часи верх гарбуза зрізали, насіння видаляли, а сам гарбуз наповнювали молоком, спеціями, медом і ставили готуватися на відкритий вогонь. Зараз, не зважаючи на те, що через нашу щоденну зайнятість перехід до продажу обробленого і консервованого гарбуза має сенс, усе ж таки думка про те, щоб самому наповнити гарбуз і приготувати його на вогні, інтригує.

Використання гарбузів як ліхтарів під час Хеллоуїна (дня всіх святих) – стара кельтська традиція, завезена ірландцями до Америки. За стародавнім кельтським календарем, 31 жовтня знаменувало кінець року. Ірландці вирізували серцевини турнепсів, буряків і ріпи та ставили всередину свічки. Вважається, що ці мініатюрні ліхтарики, залишені на підвіконнях, вітають душі померлих і відлякують злий дух ”Скупого Джека”, звідси і назва ліхтарів: ”Jack-o-lantern”.

Заміна турнепсів і буряків гарбузами, ймовірно, була результатом довгого еволюційного процесу, протягом якого бідні фермери використовували дуже багато однин продукт (гарбуз) та дуже мало інші. Тепер виробництво цих ”живих свічників” перетворилося на багатомільйонний бізнес, оскільки Хеллоуїн є другим після Різдва святом за розкішністю костюмів, масок і декорацій.

Виготовлення ліхтарів ”Jack-o-lantern” з порожнистого гарбуза з прорізаними отворами у вигляді очей, носа й рота стало змаганням, в якому суперники за двадцять або менше хвилин перетворюють гарбуз на витвір мистецтва.

#img_right#Ентузіасти-садівники також змагаються у вирощуванні найбільших гарбузів. І вони дійсно великі. Використовуючи такі прийоми, як ручне запилення, видалення стебел у всіх гарбузів у зав’язі, окрім одного, підгодовування добривами та навіть ін’єкції молока безпосередньо під шкірку стебла – усі ці способи дозволили виростити гарбуз вагою 1469 фунтів.

До кінця серпня дні та ночі все холоднішають, і зелені гарбузи починають змінювати колір, подібно до осіннього листя. Коли фрукт дозріває, його стебла старіють, а листя опадає. І до середини жовтня безліч слідів від ніг співшукачів, починають з’являтися на полях, поцяткованих жовтогарячими крапками. Вони прийшли у пошуках найбільш підходящого гарбуза до Хеллоуїну, щоб вирізати той самий ”Jack-o-lantern”.

Гарбузовий хліб

Інгредієнти:

1) дві з квартою склянки пшеничного борошна вищого ґатунку;

2) 1,5 ст. л. спецій для гарбузового пирога;

3) 2 ст. л. засобу для підпушування;

4) 0,5 ч. л. солі;

5) 2 яйця;

6) 1 склянка цукру;

7) 0,5 склянки не рафінованого цукрового піску;

8) 0,5 кг гарбузового пюре (із печеного гарбуза);

9) 0,5 склянки олії;

10) 0,5 склянки мелених горіхів.

Спосіб приготування:

1. Розігрійте духовку до 350 градусів.

2. Змішайте у чашці борошно, спеції, засіб для підпушування і сіль.

3. В окремій чашці змішайте яйця, цукор, гарбузове пюре та масло.

4. Ретельно перемішайте сухі та рідкі інгредієнти.

5. Наповніть сумішшю дві форми для випічки хліба, змащені олією та обсипані мукою.

6. Запікайте протягом 55 хвилин або до готовності.

7. Ретельно охолодити перед витяганням із форм.

* Сквош – загальна назва численного сімейства гарбузових Cucurbita, до якого зараховані понад 900 видів. Батьківщина – Америка. Діляться на три основні групи: літні, осінні та зимові.

Луїза Марія Сургес. Велика Епоха

Гарбуз – найдивніший фрукт. Жоден інший фрукт не вирощується, у першу чергу, як декоративний елемент, а вже потім як джерело їжі. До того ж, впродовж усього жовтня гарбуз став учасником чудернацьких змагань із найбільшої ваги та змагань із виготовлення гарбузових ліхтарів. Безумовно, гарбуз – не простий фрукт… чи овоч?

#img_left#Гарбуз вважається фруктом, оскільки має їстівне насіння, але зазвичай його все-таки зараховують до овочів. Сквош* і гарбуз, що належать до одного сімейства, ростуть від стебла, що стелеться по землі. Але, на відміну від сквоша, який зазвичай продається свіжим, більшість із нас вважатимуть за краще купити консервований гарбуз, ніж самим морочитися з його обробленням і приготуванням.

У колоніальні часи верх гарбуза зрізали, насіння видаляли, а сам гарбуз наповнювали молоком, спеціями, медом і ставили готуватися на відкритий вогонь. Зараз, не зважаючи на те, що через нашу щоденну зайнятість перехід до продажу обробленого і консервованого гарбуза має сенс, усе ж таки думка про те, щоб самому наповнити гарбуз і приготувати його на вогні, інтригує.

Використання гарбузів як ліхтарів під час Хеллоуїна (дня всіх святих) – стара кельтська традиція, завезена ірландцями до Америки. За стародавнім кельтським календарем, 31 жовтня знаменувало кінець року. Ірландці вирізували серцевини турнепсів, буряків і ріпи та ставили всередину свічки. Вважається, що ці мініатюрні ліхтарики, залишені на підвіконнях, вітають душі померлих і відлякують злий дух ”Скупого Джека”, звідси і назва ліхтарів: ”Jack-o-lantern”.

Заміна турнепсів і буряків гарбузами, ймовірно, була результатом довгого еволюційного процесу, протягом якого бідні фермери використовували дуже багато однин продукт (гарбуз) та дуже мало інші. Тепер виробництво цих ”живих свічників” перетворилося на багатомільйонний бізнес, оскільки Хеллоуїн є другим після Різдва святом за розкішністю костюмів, масок і декорацій.

Виготовлення ліхтарів ”Jack-o-lantern” з порожнистого гарбуза з прорізаними отворами у вигляді очей, носа й рота стало змаганням, в якому суперники за двадцять або менше хвилин перетворюють гарбуз на витвір мистецтва.

#img_right#Ентузіасти-садівники також змагаються у вирощуванні найбільших гарбузів. І вони дійсно великі. Використовуючи такі прийоми, як ручне запилення, видалення стебел у всіх гарбузів у зав’язі, окрім одного, підгодовування добривами та навіть ін’єкції молока безпосередньо під шкірку стебла – усі ці способи дозволили виростити гарбуз вагою 1469 фунтів.

До кінця серпня дні та ночі все холоднішають, і зелені гарбузи починають змінювати колір, подібно до осіннього листя. Коли фрукт дозріває, його стебла старіють, а листя опадає. І до середини жовтня безліч слідів від ніг співшукачів, починають з’являтися на полях, поцяткованих жовтогарячими крапками. Вони прийшли у пошуках найбільш підходящого гарбуза до Хеллоуїну, щоб вирізати той самий ”Jack-o-lantern”.

Гарбузовий хліб

Інгредієнти:

1) дві з квартою склянки пшеничного борошна вищого ґатунку;

2) 1,5 ст. л. спецій для гарбузового пирога;

3) 2 ст. л. засобу для підпушування;

4) 0,5 ч. л. солі;

5) 2 яйця;

6) 1 склянка цукру;

7) 0,5 склянки не рафінованого цукрового піску;

8) 0,5 кг гарбузового пюре (із печеного гарбуза);

9) 0,5 склянки олії;

10) 0,5 склянки мелених горіхів.

Спосіб приготування:

1. Розігрійте духовку до 350 градусів.

2. Змішайте у чашці борошно, спеції, засіб для підпушування і сіль.

3. В окремій чашці змішайте яйця, цукор, гарбузове пюре та масло.

4. Ретельно перемішайте сухі та рідкі інгредієнти.

5. Наповніть сумішшю дві форми для випічки хліба, змащені олією та обсипані мукою.

6. Запікайте протягом 55 хвилин або до готовності.

7. Ретельно охолодити перед витяганням із форм.

* Сквош – загальна назва численного сімейства гарбузових Cucurbita, до якого зараховані понад 900 видів. Батьківщина – Америка. Діляться на три основні групи: літні, осінні та зимові.

Луїза Марія Сургес. Велика Епоха

#img_left#Суспільство стрімко змінюється. Сучасну епоху не можна порівнювати з попередніми сторіччями. Для радикальних змін у всіх аспектах щоденного життя вистачає декількох десятиліть або навіть років.  Але чи стали ми завдяки цьому щасливими, ніж раніше? 

За повідомленнями Бі-Бі-Сі, сьогодні британці відчувають себе менш щасливими, ніж їхні співвітчизники у 50-х роках, незважаючи на те, що з того часу рівень добробуту зріс у три рази. У дослідженні, що проводилося в 1957 році, 52% людей, які брали участь в опитуванні, заявили, що вони «дуже щасливі». Сьогодні так вважають лише 36% опитаних. Схоже дослідження, проведене в Америці, оприлюднило такі ж результати.

Очевидно, що підвищення рівня добробуту автоматично не підвищує відчуття задоволеності життям. За останні 25 років XX століття в Америці, Великобританії та інших країнах рівень задоволення від життя поступово спадає. На початку 70-х років 34% британців вважали, що їхнє життя «дуже щасливе», у кінці 90-х – всього 30%. Хоча це і незначні зміни, та вони є відображенням загальних тенденцій.

Щасливіші чи заможніші?

Якби люди могли вибирати, то 81% вважали б за краще бути «щасливішими», тоді як лише 13% бажали б стати «заможнішими». Також, відповідно до опитуваннь, 43% вважають, що десять років тому люди були привітнішими/доброзичливішими, протилежної думки дотримуються 22%.

Які чинники впливають на відчуття людини себе щасливою чи нещасливою? 48% опитаних відзначили найважливішим чинником стосунки з рідними, тоді як 24% зауважили, що найбільш необхідна для щастя річ – це здоров’я.

Спокійне серце – істинне «я»

Коли людям, яких опитували, запропонували декількома словами описати, що є для них найбільішим щастям, більшість відповіла, що це – сім’я та друзі. Несподіваною виявилася друга за частотою відповідь – задоволеність тим, що маєш  і внутрішній спокій. Тенденція того, що багато людей шукають порятунку від стресу, викликана швидким темпом нашого сучасного життя.

На запитання дослідників: ”Чи хотіли б ви спробувати ліки, які зробили б вас щасливими без  побічних ефектів, якби такі існували?”  76% опитаних відповіли – ні, 24% – так. Судячи з усього, більшість  людей виступають за «справжнє» життя».

А що Ви думаєте про задоволеність життям у цьому галасливому та забрудненому світі? І, якби була можливість вибору, то який спосіб життя Ви хотіли б вести, які бажали б мати взаємини з людьми?

Чжоу Чен. Велика Епоха

#img_left#Суспільство стрімко змінюється. Сучасну епоху не можна порівнювати з попередніми сторіччями. Для радикальних змін у всіх аспектах щоденного життя вистачає декількох десятиліть або навіть років.  Але чи стали ми завдяки цьому щасливими, ніж раніше? 

За повідомленнями Бі-Бі-Сі, сьогодні британці відчувають себе менш щасливими, ніж їхні співвітчизники у 50-х роках, незважаючи на те, що з того часу рівень добробуту зріс у три рази. У дослідженні, що проводилося в 1957 році, 52% людей, які брали участь в опитуванні, заявили, що вони «дуже щасливі». Сьогодні так вважають лише 36% опитаних. Схоже дослідження, проведене в Америці, оприлюднило такі ж результати.

Очевидно, що підвищення рівня добробуту автоматично не підвищує відчуття задоволеності життям. За останні 25 років XX століття в Америці, Великобританії та інших країнах рівень задоволення від життя поступово спадає. На початку 70-х років 34% британців вважали, що їхнє життя «дуже щасливе», у кінці 90-х – всього 30%. Хоча це і незначні зміни, та вони є відображенням загальних тенденцій.

Щасливіші чи заможніші?

Якби люди могли вибирати, то 81% вважали б за краще бути «щасливішими», тоді як лише 13% бажали б стати «заможнішими». Також, відповідно до опитуваннь, 43% вважають, що десять років тому люди були привітнішими/доброзичливішими, протилежної думки дотримуються 22%.

Які чинники впливають на відчуття людини себе щасливою чи нещасливою? 48% опитаних відзначили найважливішим чинником стосунки з рідними, тоді як 24% зауважили, що найбільш необхідна для щастя річ – це здоров’я.

Спокійне серце – істинне «я»

Коли людям, яких опитували, запропонували декількома словами описати, що є для них найбільішим щастям, більшість відповіла, що це – сім’я та друзі. Несподіваною виявилася друга за частотою відповідь – задоволеність тим, що маєш  і внутрішній спокій. Тенденція того, що багато людей шукають порятунку від стресу, викликана швидким темпом нашого сучасного життя.

На запитання дослідників: ”Чи хотіли б ви спробувати ліки, які зробили б вас щасливими без  побічних ефектів, якби такі існували?”  76% опитаних відповіли – ні, 24% – так. Судячи з усього, більшість  людей виступають за «справжнє» життя».

А що Ви думаєте про задоволеність життям у цьому галасливому та забрудненому світі? І, якби була можливість вибору, то який спосіб життя Ви хотіли б вести, які бажали б мати взаємини з людьми?

Чжоу Чен. Велика Епоха

Терористи та екстремістські держави отримують дружню підтримку китайської влади. Чи дійсно Китай може бути таким надійним союзником у війні проти терору, яким себе подає? Або ж у цій війні Китай стоїть по той бік фронту?

#img_right#На зустрічі, що відбулася в лютому 2002 р. між президентом США Джорджем Бушем і колишнім головою Комуністичної партії Китаю Цзянь Цземінем, Цзянь визнав за потрібне ясно і конкретно повідомити про свою позицію протидії терору і підтримки глобальних зусиль, спрямованих на його викорінювання. На зустрічі у квітні 2006 р. між президентом Бушем і нинішнім головою КПК Ху Цзіньтао з уст Ху прозвучали аналогічні заяви. Проте, якщо поглянути на діяльність КПК уважніше, то проявиться зовсім інша картина.

Зроблено в Китаї

Не секрет, що бойовики Хезболлах озброєні ракетами "Фаджар", "Зільзаль" і "C-802/Нур", які поставляються їм Іраном. Проте, насправді багато іранських балістичних і крилатих ракет виготовлено в Китаї, або розроблено за його сприяння.

Як відомо, ракети "C-802" (або "Нур"), за допомогою яких бойовики Хезболлах атакували корвет військово-морських сил Ізраїлю "Ханіт" і корабель єгипетського флоту під час недавньої війни в Лівані, постачалися Іраном. Насправді ж "C-802" – це експортна назва китайської ракети "Ін Цзі 82" ("Ying Ji 82"). [1] Після закінчення війни в Персидській затоці в 1991 р. Іран придбав у Китаї протикорабельні крилаті ракети з турбореактивним двигуном "C-802", що мають дальність польоту 120 км. Як стверджують експерти Міжнародного центру аналізу й стратегії, в середині 90-х Іран за сприяння Китаю приступив до виготовлення ракет "C-802" під кодовою назвою "Нур".

На думку експертів, ракети "Фаджар" і "Зільзаль", якими була атакована територія Ізраїлю під час війни в Лівані, розроблені в Ірані за сприяння військових фахівців Китаю і Північної Кореї і виготовлені завдяки застосуванню китайської технології – наприклад, використовувалася розроблена в Китаї технологія виробництва твердопаливного реактивного двигуна. [2]

На думку деяких експертів, ракета "Фаджар-5" – це насправді модифікація китайської ракети "WS-1", яку Іран імпортував із Китаю наприкінці 80-х – початку 90-х років. [3]

Також не буде незайвим згадати про сприяння китайського керівництва в реалізації намірів Ірану модернізувати ракети "Скад" [4], розроблені прихильником Китаю – Північною Кореєю. У ряді звітів експертів також повідомляється про надання Китаєм технічної й промислової допомоги Ірану в реалізації національних програм створення ракетної зброї. Відповідно до звіту ЦРУ, в серпні 1996 р. Китай і Іран підписали угоду на 3 млрд. доларів США, за одним із пунктів якого передбачається продаж Ірану китайських балістичних ракет, технології наведення ракет і устаткування для виробництва ракет. [5] У доповіді ЦРУ Конгресу США від 1997 р. також повідомляється про постійну підтримку Китаєм іранських програм створення ракетної зброї.

На думку Бейтс Джіл – керівника Проекту дослідження проблем нерозповсюдження  ядерної зброї у східно-азіатському регіоні, що проводиться  Монтерейським інститутом міжнародних досліджень (м. Монтерей, Каліфорнія), на початку 80-х Китай приступив до продажу зброї Ірану, реалізовуючи традиційне, ракетне, ядерне й хімічне озброєння. [6]

У статті, опублікованій газетою "Таймс", Стівен Поллард стверджує: "Китай також основний постачальник нетрадиційної зброї Ірану, і, разом із тим, Китай, як вважають практично всі спостерігачі, незаконно продає Ірану головні компоненти для створення хімічної та ядерної зброї". [7]

У публікаціях, розміщених на популярному блозі "China Confidential", повідомляється, що вертоліт ВПС Ізраїлю був збитий ракетою, яка, мабуть, виготовлена в Китаї. Також стверджується, що Іран забезпечив ліванських шиїтів ракетами "Цяньвей" ("Qianwei") китайського виробництва – дуже ефективними переносними зенітно-ракетними комплексами (ПЗРК) класу "земля-повітря". На думку експертів "Цяньвей-2" –  найефективніший у світі переносний комплекс класу "земля-повітря", що перевершує за тактико-технічними характеристиками американський "Стінгер" і французький "Містраль". Ракетні комплекси "Цяньвей" виготовляються китайською державною військово-промисловою компанією "Сіньшидай", проти якої США недавно ввели санкції, звинувативши цю компанію у продажі зброї Ірану. [8]

Застосування Хезболлах у 2004 р. виготовлених в Ірані безпілотних літальних апаратів для збору розвідданих на території Ізраїлю викликало у ізраїльтян серйозне замішання. Під час недавньої війни в Лівані ізраїльські військово-повітряні сили збили один такий безпілотний апарат Хезболлах за 10 км від м. Акко, розташованого на півночі Ізраїлю. Потужність вибуху апарату була настільки великою, що було висунуто припущення про наявність у пристрої апарату могутнього блоку самознищення, який цілеспрямовано був задіяний неподалік на території Ізраїлю.

Як не дивно, але Ізраїль сам багато в чому причетний до появи в Ірану безпілотних літальних апаратів. На початку 90-х Ізраїль продав Китаю свій протилокаційний безпілотний літальний апарат "Гарпія". У 2006 р. Іран продемонстрував новий безпілотний літальний апарат, багато в чому схожий з "Гарпією". Ніякої офіційної заяви про використання Китаєм ізраїльських розробок при конструюванні для Ірану нового безпілотного літального апарату немає, проте схожість форм указує на таку можливість. [9]

Теракт, здійснений терористом-смертником біля нічного ресторану "У Майка" у Тель-Авіві у 2003 р., вивів на арену війни нову, ще більш довершену й смертоносну вибухову речовину, що не використовувалася раніше терористичними організаціями. Згідно з повідомленням ізраїльської розвідувальної служби Моссад представникам британської служби безпеки, аналогічна вибухова речовина, мабуть, застосовувалася для здійснення теракту в лондонському метро в 2005 р. За відомостями Моссад, ця вибухова речовина виготовлена в китайській лабораторії неподалік від Пекіна. [10]

На відміну від США і країн Заходу, які розглядають ХАМАС як терористичну організацію, китайська влада дуже швидко визнала новий палестинський уряд ХАМАС і поспішила запросити лідерів ХАМАС відвідати Китай з офіційним візитом. Більш того, вашингтонський журнал "Таймс" повідомляє про таємне сприяння рухові ХАМАС представником китайської розвідки. [11]

На обіді в резиденції сірійського президента Башар Хафез аль-Асада Ху Цзіньтао заявив, що створення Ізраїлю – це реалізація "змови колонізаторів, спрямованої на відторгнення в арабів безцінної для них території, – Палестини".

Також існують свідчення підтримки Китаєм Аль-Каїди. Наприклад, у схованці Аль-Каїди, влаштованій у печерах гірського масиву Тора-Бору, був виявлений великий склад виготовлених у Китаї боєприпасів.

Крім того, відповідно до повідомлень преси, під час війни в Афганістані китайські збройні сили надавали безпосередню допомогу Аль-Каїді. Наприклад, у Кандагарі виявилася присутність 15-ти  китайських солдатів. Інтернет-ресурс "Debkafile" опублікував повідомлення про переміщення через північно-західний Китай до Афганістану конвоїв, що складаються з китайських військових-мусульман, чисельністю приблизно 5 000-15 000 чоловік для битви в рядах талібів і Аль-Каїди. [12]

У звіті міжнародної правозахисної організації "Міжнародна Амністія" за червень 2006 р. повідомляється про те, як за допомогою виготовленої у Китаї зброї підтримуються криваві конфлікти, реалізуються плани кримінальних угрупувань і здійснюються інші серйозні порушення прав людини в таких країнах, як Судан, Непал, М’янма (Бірма) і Південноафриканська республіка. У цьому звіті КПК серйозно засуджується як один із найзначніших у всьому світі і найбільш безвідповідальних експортерів зброї.

"Сторіччя Китаю"

У 1994 р. Цзянь Цземінь заявив про необхідність протистояти "гегемонії" США, наприклад, шляхом надання  допомоги таким країнам, як Іран, який уже залучений до такого протистояння. [13]

Одна з причин протистояння могутності Америки полягає у швидкорослому "нафтовому апетиті" Китаю. Влада Китаю хоче бути упевненою в тому, що нафтові інтереси США не зможуть гальмуюче вплинути на енергетичні потреби Китаю. От чому Китай прагне до співпраці й укладення торгових угод з Іраном, Суданом, Саудівською Аравією та іншими країнами, що мають багаті нафтові родовища.

На сьогодні країни Близькосхідного регіону – четвертий за величиною торговий партнер Китаю. Професор Баррі Рубін в інтерв’ю журналу "Близькосхідний огляд міжнародних питань" повідомляє: "Китай досить пізно почав освоювати цей регіон, до того ж, не в змозі запропонувати в економічній або технологічній сфері щось більш значуще, ніж Сполучені Штати, Росія, Японія та Європа.  А тому Китаю доводиться освоювати маргінальні або ризикові ринки, укладаючи угоди на надання послуг із тими клієнтами, із якими ніхто не бажає мати справу, і постачаючи такі товари, які ніхто інший не стане їм продавати".

Зрозуміло, ці послуги і товари – зброя й сприяння виробництву зброї. Наприклад, саме таким чином Китай став основним постачальником зброї Ірану.

Інший гідний уваги приклад – Судан. Рада безпеки ООН і міжнародне співтовариство з усіх зусиль намагається покінчити з лиходійствами, що чиняться в цій країні. Проте Китай в обмін на нафту й далі забезпечує правлячий режим Судану винищувачами, бомбардувальниками, вертольотами, кулеметами і реактивними снарядами, через що військові дії у Судані набули ще більшого розмаху. Відповідно до твердження колишнього міністра уряду Судану, Китай – найбільший постачальник зброї владі Судану. [14]

Проте зіткнення інтересів у сфері споживання нафти – не єдина причина протидії правлячого режиму Китаю Сполученим Штатам.

Лідери Китаю розглядають XXI століття як "Сторіччя Китаю" – сторіччя, в якому КПК правитиме світом. Така амбітна заява є фундаментом пропаганди КПК, яка націлена на пробудження сильних патріотичних настроїв, звичних для нинішньої освіченої молоді Китаю. [15]

Такі патріотичні настрої – запорука того, що КПК удасться вижити. Компартія стикається з безліччю складних кризових явищ усередині країни, і тому як ідеологічний лідер уже більше не в змозі управляти Китаєм. Проте компартія може заявити про себе як про єдину силу, яка відродить китайську національну гордість, коли займе місце переважаючої сили світу. Більш підходящої можливості з’єднати свою долю з майбутнім Китаю і залишитися на вершині правління для КПК просто немає.

Американський вплив, як кістка в горлі, заступає шлях утілення амбіцій правлячого китайського режиму.

Зв’язок патріотичних віянь і антиамериканського настрою Китаю стає вельми очевидним, коли мова заходить про Тайвань.

В інтерв’ю Бі-Бі-Сі від 17 серпня 2006 р. представник Китаю в ООН Ша Цзукан заявив: "Момент, коли Тайвань оголосить про свою незалежність, хто б її не визнав, не залишить Китаю ніякого вибору".

Він також додав: "Розміри Тайваню не мають значення, тому що для Китаю навіть один дюйм власної території більш значущий, ніж життя всього населення країни. У цьому питанні поступок від нас не буде ніколи".

У липні 2005 р. професор Чжу Ченху з Університету національної оборони Народної визвольної армії Китаю роз’яснив на прес-конференції, організованій владою Китаю, до якої міри КПК готова ризикувати "життям свого населення" заради відстоювання прав на володіння Тайванем. Він заявив, що якщо США вплутаються у війну між Тайванем і материковим Китаєм, то Китай першим застосує ядерну зброю і зітре з лиця землі сотні міст США, навіть якщо доведеться втратити кожне місто на схід від м. Сіань.

У промові, авторство якої приписується Чи Хаотяню, колишньому міністрові оборони і заступникові голови Центральної військової ради Китаю, розміщеної на кількох веб-сайтах материкового Китаю (відзначимо, що в Китаї ЗМІ зазнають дуже жорсткої цензури, а тому така широкомасштабна публікація можлива лише за схвалення КПК), Чи Хаотянь заявляє таке: "Знищення сотні або навіть двох сотень мільйонів американців дійсно жорстокий учинок. Але це єдиний спосіб утілення в життя "китайського сторіччя"; сторіччя, коли КПК правитиме світом".

У цій промові Чи також стверджує, що при необхідності КПК пожертвує життями китайського населення, оскільки "чисельність населення можна відновити, навіть якщо загине більше половини китайців, які нині живуть. Але якщо загине КПК, то зруйнується все і назавжди!"

Китайське ядерне співтовариство

Ядерна загроза Ірану привернула увагу всього світу, проте мало хто розуміє, що без підтримки комуністичного режиму Китаю в Ірану не було б такої чудово розвиненої ядерної програми.

Згідно з повідомленням радіостанції "Вільна Азія", недавня заява Ірану про досягнення "значного успіху" у розробці технології збагачення урану насправді прикривала постачання до Ірану партії високоякісного урану з Китаю. [16]

У червні 2004 р. Бі-Бі-Сі, цитуючи звіт Ревізійної комісії з економіки й безпеки у відносинах США-КИТАЙ, повідомила таке: "Торгові операції Китаю спочатку полягали в продажі повністю укомплектованих ракетних комплексів, а згодом перетворилися, здебільшого, в експорт ядерних, хімічних і ракетних компонентів і технологій подвійного призначення". [17]

Іншими словами, іранська ядерна загроза розцвіла за активного сприяння китайського комуністичного режиму.

Блокування китайською владою обговорення ядерної програми Ірану в Раді безпеки ООН – ще одне підтвердження такого сприяння. А підтримка Китаю потрібна Ірану як повітря. У листопаді 2004 р. впливовий іранський чиновник наполягав на тому, щоб Китай "виступив проти обговорення іранського питання в Раді безпеки ООН".

10 серпня 2005 р., коли Іран знищив пломби, встановлені представниками МАГАТЕ на заводі з переробки урану, посол Китаю в ООН Ван Гуаньгуа заявив кореспондентам преси: "Я вважаю, запропонувати вирішення цього питання – прерогатива Відня [МАГАТЕ], а не Ради безпеки ООН". [18]

У квітні 2006 р. заступник міністра закордонних справ Китаю Цуй Танькай відвідав Тегеран із показною метою висловити занепокоєння з приводу заяв Ірану на тему збагачення урану і продемонструвати країнам Заходу позитивні заходи, що вживаються Китаєм у справі сприяння нерозповсюдженню ядерної зброї. Але, що ймовірніше, мета його місії полягала в зміцненні відносин між Китаєм та Іраном у галузі безпеки. [19]

Влада Китаю підтримує програму розробки Іраном ядерної зброї, тому що чудово розуміє – у КПК та Ірану спільний ворог. Китай підтримує уряди тих країн, які виступають проти США. Влада Китаю бачить в Ірані союзника, який виступить на стороні правлячого режиму Китаю у разі виникнення будь-якого конфлікту з США; неминучого за уявленнями КПК конфлікту.

Влада Китаю вживає заходи для створення співтовариства ядерних держав, здатних протистояти США. Коли Іран, нарешті, розробить ядерну зброю, то відбудеться об’єднання Ірану з північнокорейським режимом, який, уже маючи ядерною зброєю, терпіти не може США та підтримує Китай.

Влада Китаю говорить про протидію терору, але літопис подій за участі Китаю говорить абсолютно про інше.

Оскільки країни Заходу серйозно стурбовані ліквідацією терористичних організацій і угрупувань, що застосовують усе більш смертоносну зброю, то їм мимоволі доведеться поставити собі таке запитання: коли країни Заходу погоджуються на співпрацю з китайською владою в галузі удосконалення озброєння Китаю, то чи замислюються вони над тим, на кого згодом буде спрямовано цю високотехнологічну зброю?

---

[1] http://en.wikipedia.org/wiki/C-802

http://counterterrorismblog.org/2006/07/Hezbollahh_missile_strikes_uav_or_ground_based.php

http://www.fas.org/man/dod-101/sys/missile/row/c-802.htm

[2] http://www.globalsecurity.org/military/world/iran/mrl-iran.htm

http://www.iran.org/tib/public/4001.htm

http://www.meforum.org/article/806

http://www.nti.org/db/china/miranpos.htm

[3] http://vitalperspective.typepad.com/vital_perspective_clarity/2006/07/index.html

http://www.bloomberg.com/apps/news?pid=20601087&sid=asaKdKEgFBC8&refer=home

[4] http://www.globalsecurity.org/military/world/iran/mrl-iran.htm

[5] The Iran Brief, 1 October 1996, р. 4; and 5 December 1996, р. 6; Al-sharq Al-awsat (London), 29 August 1996; in Fbis-nes-96-169, 29 August 1996

[6] http://meria.biu.ac.il/journal/1998/issue2/jv2n2a7.html

[7] http://www.timesonline.co.uk/article/0,,6-2302757,00.html

[8] China Confidential, August 13, 2006. http://chinaconfidential.blogspot.com/2006/08/missile-that-downed-israeli-chopper.html

[9] China Sows The Whirlwind: Implications on Hezbollahh’s Iranian-chinese Weapons by Richard Fisher, Jr, July 26th, 2006, International Assessment and Strategy Center. (Ричард Фішер. Китай сіє розбрат: Ірано-китайська зброя Хезболлах.)

http://www.strategycenter.net/research/pubID.117/pub_detail.asp

[10] http://web.israelinsider.com/Articles/Security/5997.htm

http://www.ynetnews.com/articles/0,7340,L-3111121,00.html

[11] http://washingtontimes.com/national/20060615-111752-3841r_page2.htm

[12] China Moves Forces into Afghanistan, Debkafile, October 6, 2001

http://www.debka.com/article.php?aid=76 (Китай відправляє озброєні сили до Афганістану.)

[13] http://www.timesonline.co.uk/article/0,,6-2302757,00.html

[14] http://www.sudantribune.com/article.php3?id_article=7165

[15] See Losing the New China: а Story of American Commerce, Desire and Betrayal, p 1-18 for а powerful description of how the Chinese regime cynically manufactures such patriotism. (Ethan Gutmann, Encounter Books: 2004) (Див. Етан Гутман. Втрачений новий Китай: історія американської торгівлі, намірів і зради, ч. 1-18 – яскравий опис того, наскільки цинічно правлячий режим Китаю продукує такі патріотичні настрої.)

[16] China Exporting Weapons to ‘Rogue’ Countries, Chen Jingsong, Radio Free Asia, July 3, 2006

http://www.theepochtimes.com/news/6-7-3/43493.html (Китай постачає зброю екстремістським державам. Чень Цзіньсун, радіо ”Вільна Азія”, 3 липня 2006 р.)

[17] US accuses China of weapons trade

http://news.bbc.co.uk/2/hi/asia-pacific/3809067.stm (США звинувачують Китай в торгівлі зброєю.)

[18] Confront China’s Support for Iran’s Nuclear Weapons, John J. Tkacik, Jr., April 18, 2006

http://www.heritage.org/Research/AsiaandthePacific/wm1042.cfm (Джон Дж. Ткасик. Протидія підтримці Китаєм ядерних програм Ірану.)

[19] Ibid.

Бен Камінський. Велика Епоха

Терористи та екстремістські держави отримують дружню підтримку китайської влади. Чи дійсно Китай може бути таким надійним союзником у війні проти терору, яким себе подає? Або ж у цій війні Китай стоїть по той бік фронту?

#img_right#На зустрічі, що відбулася в лютому 2002 р. між президентом США Джорджем Бушем і колишнім головою Комуністичної партії Китаю Цзянь Цземінем, Цзянь визнав за потрібне ясно і конкретно повідомити про свою позицію протидії терору і підтримки глобальних зусиль, спрямованих на його викорінювання. На зустрічі у квітні 2006 р. між президентом Бушем і нинішнім головою КПК Ху Цзіньтао з уст Ху прозвучали аналогічні заяви. Проте, якщо поглянути на діяльність КПК уважніше, то проявиться зовсім інша картина.

Зроблено в Китаї

Не секрет, що бойовики Хезболлах озброєні ракетами "Фаджар", "Зільзаль" і "C-802/Нур", які поставляються їм Іраном. Проте, насправді багато іранських балістичних і крилатих ракет виготовлено в Китаї, або розроблено за його сприяння.

Як відомо, ракети "C-802" (або "Нур"), за допомогою яких бойовики Хезболлах атакували корвет військово-морських сил Ізраїлю "Ханіт" і корабель єгипетського флоту під час недавньої війни в Лівані, постачалися Іраном. Насправді ж "C-802" – це експортна назва китайської ракети "Ін Цзі 82" ("Ying Ji 82"). [1] Після закінчення війни в Персидській затоці в 1991 р. Іран придбав у Китаї протикорабельні крилаті ракети з турбореактивним двигуном "C-802", що мають дальність польоту 120 км. Як стверджують експерти Міжнародного центру аналізу й стратегії, в середині 90-х Іран за сприяння Китаю приступив до виготовлення ракет "C-802" під кодовою назвою "Нур".

На думку експертів, ракети "Фаджар" і "Зільзаль", якими була атакована територія Ізраїлю під час війни в Лівані, розроблені в Ірані за сприяння військових фахівців Китаю і Північної Кореї і виготовлені завдяки застосуванню китайської технології – наприклад, використовувалася розроблена в Китаї технологія виробництва твердопаливного реактивного двигуна. [2]

На думку деяких експертів, ракета "Фаджар-5" – це насправді модифікація китайської ракети "WS-1", яку Іран імпортував із Китаю наприкінці 80-х – початку 90-х років. [3]

Також не буде незайвим згадати про сприяння китайського керівництва в реалізації намірів Ірану модернізувати ракети "Скад" [4], розроблені прихильником Китаю – Північною Кореєю. У ряді звітів експертів також повідомляється про надання Китаєм технічної й промислової допомоги Ірану в реалізації національних програм створення ракетної зброї. Відповідно до звіту ЦРУ, в серпні 1996 р. Китай і Іран підписали угоду на 3 млрд. доларів США, за одним із пунктів якого передбачається продаж Ірану китайських балістичних ракет, технології наведення ракет і устаткування для виробництва ракет. [5] У доповіді ЦРУ Конгресу США від 1997 р. також повідомляється про постійну підтримку Китаєм іранських програм створення ракетної зброї.

На думку Бейтс Джіл – керівника Проекту дослідження проблем нерозповсюдження  ядерної зброї у східно-азіатському регіоні, що проводиться  Монтерейським інститутом міжнародних досліджень (м. Монтерей, Каліфорнія), на початку 80-х Китай приступив до продажу зброї Ірану, реалізовуючи традиційне, ракетне, ядерне й хімічне озброєння. [6]

У статті, опублікованій газетою "Таймс", Стівен Поллард стверджує: "Китай також основний постачальник нетрадиційної зброї Ірану, і, разом із тим, Китай, як вважають практично всі спостерігачі, незаконно продає Ірану головні компоненти для створення хімічної та ядерної зброї". [7]

У публікаціях, розміщених на популярному блозі "China Confidential", повідомляється, що вертоліт ВПС Ізраїлю був збитий ракетою, яка, мабуть, виготовлена в Китаї. Також стверджується, що Іран забезпечив ліванських шиїтів ракетами "Цяньвей" ("Qianwei") китайського виробництва – дуже ефективними переносними зенітно-ракетними комплексами (ПЗРК) класу "земля-повітря". На думку експертів "Цяньвей-2" –  найефективніший у світі переносний комплекс класу "земля-повітря", що перевершує за тактико-технічними характеристиками американський "Стінгер" і французький "Містраль". Ракетні комплекси "Цяньвей" виготовляються китайською державною військово-промисловою компанією "Сіньшидай", проти якої США недавно ввели санкції, звинувативши цю компанію у продажі зброї Ірану. [8]

Застосування Хезболлах у 2004 р. виготовлених в Ірані безпілотних літальних апаратів для збору розвідданих на території Ізраїлю викликало у ізраїльтян серйозне замішання. Під час недавньої війни в Лівані ізраїльські військово-повітряні сили збили один такий безпілотний апарат Хезболлах за 10 км від м. Акко, розташованого на півночі Ізраїлю. Потужність вибуху апарату була настільки великою, що було висунуто припущення про наявність у пристрої апарату могутнього блоку самознищення, який цілеспрямовано був задіяний неподалік на території Ізраїлю.

Як не дивно, але Ізраїль сам багато в чому причетний до появи в Ірану безпілотних літальних апаратів. На початку 90-х Ізраїль продав Китаю свій протилокаційний безпілотний літальний апарат "Гарпія". У 2006 р. Іран продемонстрував новий безпілотний літальний апарат, багато в чому схожий з "Гарпією". Ніякої офіційної заяви про використання Китаєм ізраїльських розробок при конструюванні для Ірану нового безпілотного літального апарату немає, проте схожість форм указує на таку можливість. [9]

Теракт, здійснений терористом-смертником біля нічного ресторану "У Майка" у Тель-Авіві у 2003 р., вивів на арену війни нову, ще більш довершену й смертоносну вибухову речовину, що не використовувалася раніше терористичними організаціями. Згідно з повідомленням ізраїльської розвідувальної служби Моссад представникам британської служби безпеки, аналогічна вибухова речовина, мабуть, застосовувалася для здійснення теракту в лондонському метро в 2005 р. За відомостями Моссад, ця вибухова речовина виготовлена в китайській лабораторії неподалік від Пекіна. [10]

На відміну від США і країн Заходу, які розглядають ХАМАС як терористичну організацію, китайська влада дуже швидко визнала новий палестинський уряд ХАМАС і поспішила запросити лідерів ХАМАС відвідати Китай з офіційним візитом. Більш того, вашингтонський журнал "Таймс" повідомляє про таємне сприяння рухові ХАМАС представником китайської розвідки. [11]

На обіді в резиденції сірійського президента Башар Хафез аль-Асада Ху Цзіньтао заявив, що створення Ізраїлю – це реалізація "змови колонізаторів, спрямованої на відторгнення в арабів безцінної для них території, – Палестини".

Також існують свідчення підтримки Китаєм Аль-Каїди. Наприклад, у схованці Аль-Каїди, влаштованій у печерах гірського масиву Тора-Бору, був виявлений великий склад виготовлених у Китаї боєприпасів.

Крім того, відповідно до повідомлень преси, під час війни в Афганістані китайські збройні сили надавали безпосередню допомогу Аль-Каїді. Наприклад, у Кандагарі виявилася присутність 15-ти  китайських солдатів. Інтернет-ресурс "Debkafile" опублікував повідомлення про переміщення через північно-західний Китай до Афганістану конвоїв, що складаються з китайських військових-мусульман, чисельністю приблизно 5 000-15 000 чоловік для битви в рядах талібів і Аль-Каїди. [12]

У звіті міжнародної правозахисної організації "Міжнародна Амністія" за червень 2006 р. повідомляється про те, як за допомогою виготовленої у Китаї зброї підтримуються криваві конфлікти, реалізуються плани кримінальних угрупувань і здійснюються інші серйозні порушення прав людини в таких країнах, як Судан, Непал, М’янма (Бірма) і Південноафриканська республіка. У цьому звіті КПК серйозно засуджується як один із найзначніших у всьому світі і найбільш безвідповідальних експортерів зброї.

"Сторіччя Китаю"

У 1994 р. Цзянь Цземінь заявив про необхідність протистояти "гегемонії" США, наприклад, шляхом надання  допомоги таким країнам, як Іран, який уже залучений до такого протистояння. [13]

Одна з причин протистояння могутності Америки полягає у швидкорослому "нафтовому апетиті" Китаю. Влада Китаю хоче бути упевненою в тому, що нафтові інтереси США не зможуть гальмуюче вплинути на енергетичні потреби Китаю. От чому Китай прагне до співпраці й укладення торгових угод з Іраном, Суданом, Саудівською Аравією та іншими країнами, що мають багаті нафтові родовища.

На сьогодні країни Близькосхідного регіону – четвертий за величиною торговий партнер Китаю. Професор Баррі Рубін в інтерв’ю журналу "Близькосхідний огляд міжнародних питань" повідомляє: "Китай досить пізно почав освоювати цей регіон, до того ж, не в змозі запропонувати в економічній або технологічній сфері щось більш значуще, ніж Сполучені Штати, Росія, Японія та Європа.  А тому Китаю доводиться освоювати маргінальні або ризикові ринки, укладаючи угоди на надання послуг із тими клієнтами, із якими ніхто не бажає мати справу, і постачаючи такі товари, які ніхто інший не стане їм продавати".

Зрозуміло, ці послуги і товари – зброя й сприяння виробництву зброї. Наприклад, саме таким чином Китай став основним постачальником зброї Ірану.

Інший гідний уваги приклад – Судан. Рада безпеки ООН і міжнародне співтовариство з усіх зусиль намагається покінчити з лиходійствами, що чиняться в цій країні. Проте Китай в обмін на нафту й далі забезпечує правлячий режим Судану винищувачами, бомбардувальниками, вертольотами, кулеметами і реактивними снарядами, через що військові дії у Судані набули ще більшого розмаху. Відповідно до твердження колишнього міністра уряду Судану, Китай – найбільший постачальник зброї владі Судану. [14]

Проте зіткнення інтересів у сфері споживання нафти – не єдина причина протидії правлячого режиму Китаю Сполученим Штатам.

Лідери Китаю розглядають XXI століття як "Сторіччя Китаю" – сторіччя, в якому КПК правитиме світом. Така амбітна заява є фундаментом пропаганди КПК, яка націлена на пробудження сильних патріотичних настроїв, звичних для нинішньої освіченої молоді Китаю. [15]

Такі патріотичні настрої – запорука того, що КПК удасться вижити. Компартія стикається з безліччю складних кризових явищ усередині країни, і тому як ідеологічний лідер уже більше не в змозі управляти Китаєм. Проте компартія може заявити про себе як про єдину силу, яка відродить китайську національну гордість, коли займе місце переважаючої сили світу. Більш підходящої можливості з’єднати свою долю з майбутнім Китаю і залишитися на вершині правління для КПК просто немає.

Американський вплив, як кістка в горлі, заступає шлях утілення амбіцій правлячого китайського режиму.

Зв’язок патріотичних віянь і антиамериканського настрою Китаю стає вельми очевидним, коли мова заходить про Тайвань.

В інтерв’ю Бі-Бі-Сі від 17 серпня 2006 р. представник Китаю в ООН Ша Цзукан заявив: "Момент, коли Тайвань оголосить про свою незалежність, хто б її не визнав, не залишить Китаю ніякого вибору".

Він також додав: "Розміри Тайваню не мають значення, тому що для Китаю навіть один дюйм власної території більш значущий, ніж життя всього населення країни. У цьому питанні поступок від нас не буде ніколи".

У липні 2005 р. професор Чжу Ченху з Університету національної оборони Народної визвольної армії Китаю роз’яснив на прес-конференції, організованій владою Китаю, до якої міри КПК готова ризикувати "життям свого населення" заради відстоювання прав на володіння Тайванем. Він заявив, що якщо США вплутаються у війну між Тайванем і материковим Китаєм, то Китай першим застосує ядерну зброю і зітре з лиця землі сотні міст США, навіть якщо доведеться втратити кожне місто на схід від м. Сіань.

У промові, авторство якої приписується Чи Хаотяню, колишньому міністрові оборони і заступникові голови Центральної військової ради Китаю, розміщеної на кількох веб-сайтах материкового Китаю (відзначимо, що в Китаї ЗМІ зазнають дуже жорсткої цензури, а тому така широкомасштабна публікація можлива лише за схвалення КПК), Чи Хаотянь заявляє таке: "Знищення сотні або навіть двох сотень мільйонів американців дійсно жорстокий учинок. Але це єдиний спосіб утілення в життя "китайського сторіччя"; сторіччя, коли КПК правитиме світом".

У цій промові Чи також стверджує, що при необхідності КПК пожертвує життями китайського населення, оскільки "чисельність населення можна відновити, навіть якщо загине більше половини китайців, які нині живуть. Але якщо загине КПК, то зруйнується все і назавжди!"

Китайське ядерне співтовариство

Ядерна загроза Ірану привернула увагу всього світу, проте мало хто розуміє, що без підтримки комуністичного режиму Китаю в Ірану не було б такої чудово розвиненої ядерної програми.

Згідно з повідомленням радіостанції "Вільна Азія", недавня заява Ірану про досягнення "значного успіху" у розробці технології збагачення урану насправді прикривала постачання до Ірану партії високоякісного урану з Китаю. [16]

У червні 2004 р. Бі-Бі-Сі, цитуючи звіт Ревізійної комісії з економіки й безпеки у відносинах США-КИТАЙ, повідомила таке: "Торгові операції Китаю спочатку полягали в продажі повністю укомплектованих ракетних комплексів, а згодом перетворилися, здебільшого, в експорт ядерних, хімічних і ракетних компонентів і технологій подвійного призначення". [17]

Іншими словами, іранська ядерна загроза розцвіла за активного сприяння китайського комуністичного режиму.

Блокування китайською владою обговорення ядерної програми Ірану в Раді безпеки ООН – ще одне підтвердження такого сприяння. А підтримка Китаю потрібна Ірану як повітря. У листопаді 2004 р. впливовий іранський чиновник наполягав на тому, щоб Китай "виступив проти обговорення іранського питання в Раді безпеки ООН".

10 серпня 2005 р., коли Іран знищив пломби, встановлені представниками МАГАТЕ на заводі з переробки урану, посол Китаю в ООН Ван Гуаньгуа заявив кореспондентам преси: "Я вважаю, запропонувати вирішення цього питання – прерогатива Відня [МАГАТЕ], а не Ради безпеки ООН". [18]

У квітні 2006 р. заступник міністра закордонних справ Китаю Цуй Танькай відвідав Тегеран із показною метою висловити занепокоєння з приводу заяв Ірану на тему збагачення урану і продемонструвати країнам Заходу позитивні заходи, що вживаються Китаєм у справі сприяння нерозповсюдженню ядерної зброї. Але, що ймовірніше, мета його місії полягала в зміцненні відносин між Китаєм та Іраном у галузі безпеки. [19]

Влада Китаю підтримує програму розробки Іраном ядерної зброї, тому що чудово розуміє – у КПК та Ірану спільний ворог. Китай підтримує уряди тих країн, які виступають проти США. Влада Китаю бачить в Ірані союзника, який виступить на стороні правлячого режиму Китаю у разі виникнення будь-якого конфлікту з США; неминучого за уявленнями КПК конфлікту.

Влада Китаю вживає заходи для створення співтовариства ядерних держав, здатних протистояти США. Коли Іран, нарешті, розробить ядерну зброю, то відбудеться об’єднання Ірану з північнокорейським режимом, який, уже маючи ядерною зброєю, терпіти не може США та підтримує Китай.

Влада Китаю говорить про протидію терору, але літопис подій за участі Китаю говорить абсолютно про інше.

Оскільки країни Заходу серйозно стурбовані ліквідацією терористичних організацій і угрупувань, що застосовують усе більш смертоносну зброю, то їм мимоволі доведеться поставити собі таке запитання: коли країни Заходу погоджуються на співпрацю з китайською владою в галузі удосконалення озброєння Китаю, то чи замислюються вони над тим, на кого згодом буде спрямовано цю високотехнологічну зброю?

---

[1] http://en.wikipedia.org/wiki/C-802

http://counterterrorismblog.org/2006/07/Hezbollahh_missile_strikes_uav_or_ground_based.php

http://www.fas.org/man/dod-101/sys/missile/row/c-802.htm

[2] http://www.globalsecurity.org/military/world/iran/mrl-iran.htm

http://www.iran.org/tib/public/4001.htm

http://www.meforum.org/article/806

http://www.nti.org/db/china/miranpos.htm

[3] http://vitalperspective.typepad.com/vital_perspective_clarity/2006/07/index.html

http://www.bloomberg.com/apps/news?pid=20601087&sid=asaKdKEgFBC8&refer=home

[4] http://www.globalsecurity.org/military/world/iran/mrl-iran.htm

[5] The Iran Brief, 1 October 1996, р. 4; and 5 December 1996, р. 6; Al-sharq Al-awsat (London), 29 August 1996; in Fbis-nes-96-169, 29 August 1996

[6] http://meria.biu.ac.il/journal/1998/issue2/jv2n2a7.html

[7] http://www.timesonline.co.uk/article/0,,6-2302757,00.html

[8] China Confidential, August 13, 2006. http://chinaconfidential.blogspot.com/2006/08/missile-that-downed-israeli-chopper.html

[9] China Sows The Whirlwind: Implications on Hezbollahh’s Iranian-chinese Weapons by Richard Fisher, Jr, July 26th, 2006, International Assessment and Strategy Center. (Ричард Фішер. Китай сіє розбрат: Ірано-китайська зброя Хезболлах.)

http://www.strategycenter.net/research/pubID.117/pub_detail.asp

[10] http://web.israelinsider.com/Articles/Security/5997.htm

http://www.ynetnews.com/articles/0,7340,L-3111121,00.html

[11] http://washingtontimes.com/national/20060615-111752-3841r_page2.htm

[12] China Moves Forces into Afghanistan, Debkafile, October 6, 2001

http://www.debka.com/article.php?aid=76 (Китай відправляє озброєні сили до Афганістану.)

[13] http://www.timesonline.co.uk/article/0,,6-2302757,00.html

[14] http://www.sudantribune.com/article.php3?id_article=7165

[15] See Losing the New China: а Story of American Commerce, Desire and Betrayal, p 1-18 for а powerful description of how the Chinese regime cynically manufactures such patriotism. (Ethan Gutmann, Encounter Books: 2004) (Див. Етан Гутман. Втрачений новий Китай: історія американської торгівлі, намірів і зради, ч. 1-18 – яскравий опис того, наскільки цинічно правлячий режим Китаю продукує такі патріотичні настрої.)

[16] China Exporting Weapons to ‘Rogue’ Countries, Chen Jingsong, Radio Free Asia, July 3, 2006

http://www.theepochtimes.com/news/6-7-3/43493.html (Китай постачає зброю екстремістським державам. Чень Цзіньсун, радіо ”Вільна Азія”, 3 липня 2006 р.)

[17] US accuses China of weapons trade

http://news.bbc.co.uk/2/hi/asia-pacific/3809067.stm (США звинувачують Китай в торгівлі зброєю.)

[18] Confront China’s Support for Iran’s Nuclear Weapons, John J. Tkacik, Jr., April 18, 2006

http://www.heritage.org/Research/AsiaandthePacific/wm1042.cfm (Джон Дж. Ткасик. Протидія підтримці Китаєм ядерних програм Ірану.)

[19] Ibid.

Бен Камінський. Велика Епоха