Blog

#img_left_nostream#«Бамбукові грати для варіння» або бамбукова пароварка є одним з найпоширеніших видів кухонного приладдя в Китаї. У одному з ресторанів міста Гуйчжоу з’явилися найбільші в Китаї грати для варіння на пару.

 

Діаметр грат досягає трьох метрів. На них можна готувати 70 блюд одночасно. У конструкції кришки пароварки використаний електромеханізм, який дозволяє піднімати її автоматично.

 

Пароварка ставиться на стіл у залі для клієнтів, діаметр такого столу 4,5 м. За одним столом може розміститися 30 чоловік одночасно. Перед кожним приладом ставлять декілька видів паличок, самі великі з них завдовжки  1,5 м., така сервіровка дозволяє дотягнутися до блюда, що знаходиться у центрі пароварки. Навколо столу протягом всієї трапези стоять офіціанти, готові у будь-який момент допомогти клієнтові.

 

«На виготовлення тільки однієї кришки пароварки пішло три місяці», – повідомив господар ресторану. На даний час ця бамбукова пароварка є найбільшою в Китаї. Господарі планують зареєструвати її в "Книзі рекордів Гіннеса".

#img_left_nostream#Правоохоронні органи міста Наньцзін оголосили, що розкрита найкрупніша справа продажу дітей, 47 чоловік з цього злочинного угрупування арештовані, врятовано 40 дітей.

 

У поїзді під номером K156 співробітники міліції помітили 4-х підозрілих жінок, які їхали з дитиною, – повідомляє газета «Вечірній Янцзи». Вони практично не годували дитину. Тільки коли вона сильно заплакала, жінки дали дитині трохи розчинного молока. Після допиту, з’ясувалося, що ці жінки займаються торгівлею немовлятами.

 

За цим слідом міліція виявила цілу банду, що займається викраданням і продажем дітей. На даний момент було арештовано 47 членів банди, решта знаходиться у розшуку. Група торговців дітьми промишляла з 2005 року, за цей час було викрадено або куплено більше 60 дітей з 16 провінцій, яких доставляли для перепродажу в інші провінції. Зараз 40 з них вже знайдені міліцією.

 

Як призналися арештовані жінки, вони купували дітей за 200 або 500 юанів, перепродавали і на цьому могли заробити від 2000 до 3000 юанів. Наступні перекупники вже за кожну продану дитину отримували дохід приблизно у 10 000 юанів.

 

На думку експертів, сприятливі умови для широкомасштабної торгівлі дітьми створила політика правлячої партії, яка ухвалила «одна дитина в одній сім’ї» і традиційна перевага народження хлопчика, а не дівчинки, що особливо сильно спостерігається в селах.

 

Збільшення активності міграції населення також сприяє зростанню кількості викрадань і продажу дітей.

#img_right#Глобальне опитування, здійснене дослідницьким центром Pew, показало, що зростаюча економічна та військова міць Китаю викликає хвилювання у деяких країн.

В межах дослідження громадської думки протягом 2-х місяців в 46 країнах та на палестинських територіях було проведено 45 239 інтерв’ю. Це найбільше опитування за останні 6 років. Воно виявило, що невдоволення Китаєм превалює в Західній Європі, зокрема в Іспанії (43%), Німеччині (54%), Франції (51%) та Італії (61%). Посилення економічної міці Китаю Західна Європа сприймає як загрозу економічній безпеці. Дві третіх італійців та французів вірять, що експансія Китаю негативна для їхніх країн. Ендрю Когут, президент дослідницького центру Pew, стверджує, що розвинені країні особливо бояться конкурентного тиску з боку Китаю.

Японія ставиться до Китаю ще гірше: 67% японців мають щодо нього негативну думку, 29% – позитивну. Це показує, що в настроях японців сталися значні зміни: в 2002 р. опитування «Настрої в світі» (Global Attitudes Survey) виявило, що до Китаю позитивно ставилися 55% японців. В Індії частково також посилилося негативне ставлення до Китаю – відсоток людей, які позитивно ставляться до країни, знизився з 56% в 2005 р. до 46% в 2007 р. У цілому, однак, в Азії імідж Китаю залишається позитивним, зокрема в Малайзії (83%), Пакистані (79%), Бангладеш (74%) та Індонезії (65%).

Економічна міць Китаю викликає занепокоєння в Мексиці, Чехії, Південній Кореї та Індії. Значна більшість жителів цих країн вважає, що економічне зростання Китаю є негативним чинником: Мексика – 55%, Чехія – 56%, Південна Корея – 60%, Індія – 48%. Цілком протилежна точка зору спостерігається в Африці: серед опитаних африканських націй більшість вітає економічну міць Китаю. Наприклад, 80% нігерійців вважають, що економічне зростання Китаю – це хороше явище.

Військова експансія Китаю є більш серйознішою причиною для хвилювання, ніж економічне зростання. Приблизно дві третіх опитуваних у США (68%) та Канаді (66%) кажуть, що посилення військової влади в Китаї – погано для них. В інших країнах ставлення до цього питання ще більш негативне: Південна Корея – 89%, Франція – 84%, Японія – 80%, Німеччина – 77%,  Росія – 70%. Більшість індійців (59%) також розділяють цю думку.

Хвилювання стосовно військової експансії Китаю з боку його сусідів – Індії, Японії та Південної Кореї – цілком природне, якщо взяти до уваги гірку історію стосунків цих націй з комуністичним Китаєм. Інші нації, які межують з Китаєм, ця проблема абсолютно не бентежить. Більшість мешканців Пакистану (57%), Малайзії (57%) і Бангладеш (51%) вважають, що могутня китайська армія – це добре для їхніх країн.

Версія англійською

#img_left_nostream#Днями в черговий раз відклали розгляд справи в Бориспільському суді. У 200 тис. доларів оцінює моральний збиток глухоніма художниця Галина Інгула. Таку суму дівчині мають виплатити Міжнародні Авіалінії України.

Майже рік тому авіаперевізник не доставив до Франції половину робіт художниці. 25 листопада мала відбутися її персональна виставка. Дебют за кордоном було зірвано через відсутність повної колекції. Галина змогла забрати свої картини лише через півроку.
 

Говорить батько художниці, Валерій Нечипоренко: «Судовий процес протилежною стороною затягується навмисно. Якщо судовий розгляд затягнеться ще на півроку, ми збільшимо розмір судового позову до чотирьохсот тисяч гривень».

За його словами, Міжнародні авіалінії України навіть жодного разу не вибачились перед його донькою.

Пан Нечипоренко також додав, що у вересні Галина мала летіти зі своїми роботами в Мілан на виставку глухонімих художників. Ця подорож не відбулась через те, що жоден з авіаперевізників у Києві не погодився навіть за гроші надати глухонімій дівчині супроводжуючого, який би допоміг заповнити всі необхідні декларації та посадити її на літак.

Сама художниця-інвалід стверджує, що до таких як вона немає належного ставлення не тільки в аеропортах, але й у магазинах, лікарнях тощо.

Чому в Україні не поважаються права глухонімих громадян роз’яснила сурдоперекладачка Марина Ліферова: „Насправді глухонімій людині потрібен перекладач всюди: в міліції, у суді, в магазині. Але Українське товариство глухих не забезпечує необхідної кількості перекладачів відповідної категорії”.

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream# 

 

 

Приміром, під фото з зображенням каштану розповідається, що каштани – ідеальні природні фільтри. Вони буквально рятують місто від токсичних газів та пилу. В Києві нараховується приблизно 2 млн. каштанів.

 

З наступного фото можна дізнатись, що, для всіх такий звичний, пластмасовий жетон київського метро був введений у використання 19 березня 2000 року. До того в якості сплати за проїзд використовувались 5- та 15-копійочні монети, паперові білети та металеві жетони.

 

Під фото Подолу розповідається про жахливий пожар, який стався 9 липня 1811 року на вулиці Спаській. В результаті цього згоріли всі дерев‘яні будівлі, паркани та сади. Постраждали Петровський, Фролівський та Братський монастирі.

 

А ось про кіностудію ім. Довженка сказано, що вона була збудована у 1927 році. Першим фільмом знятим на її базі стала 54-хвилинна драма Акселя Лундіна «Ванька та месник». На честь Олександра Довженка кіностудія була названа у 1957 році після світового визнання картин «Земля» та «Щорс». По сьогодні на території студії розташовано найбільший знімальний павільйон в Європі. Його площа складає 2520 квадратних метрів.  

 

Мало хто знає, що спочатку вулиця Б. Хмельницького мала назву Кадецька. Тут планували збудувати кадетський корпус, але  збудували Анатомічний театр. На перехресті з Володимирською з‘явився Міський театр, який згодом згорів. Сьогодні на його місці стоїть Національна Опера. Саму відому зі своїх минулих назв вулиця отримала на честь київського губернатора Івана Фундуклея. На згадку про нього на Хмельницький залишився гастроном «Фундуклеївський».  

 

Про це та багато чого іншого ви зможете дізнатись з самої виставки. Експозиція триватиме до 7 жовтня.

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream# 

#img_right#На  засіданні, що відбулося в Києві у приміщені Центру національного відродження ім. С. Бандери ініціатори суду утворили склад оргкомітету та обговорили проведення міжнародної конференції, яка сприятиме здійсненню суду.

 

«Створення такого Оргомітету та проведення міжнародної конференції направлені в першу чергу на те, щоб об‘єднати сили Європи, тим більше, що для цього є передумови. – Повідомив учасник Оргомітету Роман Круцик. – Ми знаємо що в Європарламенті засуджують комуністичні злочини. Опираючись на загальний погляд демократичних держав на комуністичні злочини, ми можемо зробити другий рішучий крок для того, щоб засудити комуністичну ідеологію. Відповідно це і є завданням нашого Оргомітету та майбутньої міжнародної конференції, яка має на меті, нарешті, здійснити суд над комуністичною ідеологією».

 

Про сьогоденні злочини компартії на прикладі влади КНР свідчатиме  колишній Держсекретар Канади з питань Азіатсько-тихоокеанського регіону Девід Кілгур. Минулого року він разом з міжнародним адвокатом з прав людини Девідом Мейтасом провів незалежне розслідування та доказав, що під керівництвом компартії Китаю відбувається масове видалення внутрішніх органів у послідовників духовної системи вдосконалення Фалуньгун. Результати проведеного розслідування, Кілгур та Мейтас  оприлюднили в Європейському Парламенті у Брюсселі та в ООН у Женеві. Про це повідомив представник Кілгура в Україні Денис Краснокуцький.

 

Девід Кілгур та Девід Мейтас разом чи окремо відвідали більше 32 країн Європи, Азії, Північної Америки та Австралії. Виступаючи в Парламентах країн, на прес-конференціях та перед лікарями й адвокатами, правозахисники закликали громадськість засудити на державному рівні геноцид в Китаї, що здійснює КПК.
Довідка: З лютого по вересень 2007 року працювала ініціативна група, завданням якої було створення оргкомітету з підготовки та проведення міжнародного суду над злочинами комунізму проти людства. Також ініціативна група готувала заходи які допоможуть діяльності Оргкомітету.

 

Довідка: З лютого по вересень 2007 року працювала ініціативна група, завданням якої було створення оргкомітету з підготовки та проведення міжнародного суду над злочинами комунізму проти людства. Також ініціативна група готувала заходи які допоможуть діяльності Оргкомітету.
 
22 квітня 2007 року, в День народження Леніна, відбувся  перший захід з підготовки міжнародного суду – круглий стіл на тему „Комуністична ідеологія – загроза людству”. На ньому розглядались теоретичні аспекти марксизму, а також наслідки втілення його ідеологічних засад. У доповідях науковці висвітлили  та аргументували постулати марксизму, як рушійну силу злочинів комуністичних режимів у світі й обґрунтували неминучість покарання за ці злочини.
 
22 червня, в день початку Другої світової війни пройшов другий захід щодо підготовки міжнародного суду – круглий стіл на тему „Від ідей за Світове панування – до Світової війни. Друга світова війна очима сучасного українця».  Одним з найважливіших моментів на круглому столі стало розкриття тісної співпраці між гітлерівською Німеччиною і СРСР з метою створення нового світового порядку – розподілу світу між ними.
 
В установчих зборах Оргкомітету Міжнародного суду над злочинами комунізму проти людства, що відбулися 25 вересня, приймали участь представники близько 20 організацій, а саме: Київського товариства «Меморіал»,Всеукраїнського товариства політичних в‘язнів та репресованих, Асоціації дослідників голодоморів, УРП Лук‘яненка, Всеукраїнського товариства «Просвіта», Організації Українських Націоналістів, Всеукраїнського об‘єднання «Свобода», Конгресу Українських Націоналістів, Української Народної Партії, Народного Руху України, Центру національного відродження ім. С. Бандери, Студентського братства, Всеукраїнської ліги українських жінок, Української партії, представники Девіда Кілгура на Україні, а також інші партії та громадські організації.

#img_left_nostream#Муніципальний уряд Пекіна повинен негайно відмовитися від планів зносу району, де проживають близько 4 тисяч громадян, які чекають офіційної реакції у відповідь на свою незадоволеність діями влади, заявила 6 вересня правозахисна організація Human Rights Watch.

 

Район Фентай (Fengtai) у південній частині Пекіна служить будинком для десятків тисяч чоловік, які щорічно прибувають у столицю, щоб подати скарги центральним властям в надії усунути корупцію та здирство на місцях. З 30 серпня на стінах будинків у районі Фентай розклеєні офіційні оголошення про знос будівель, в яких повідомляється, що всі жителі району повинні звільнити територію до 19 вересня. Про можливу компенсацію або сприяння у переселенні у цих оголошеннях не згадується.

 

Китайський закон вимагає від девелоперів, що займаються будівництвом нерухомості, або від державних управлінь, що діють в їх інтересах, зустрічатися з жителями кожного району – не має значення, власниками будинків або мешканцями, щоб роз’яснити їм причини їх виселення і обговорити умови  компенсації. «Скаржники – одні з самих уразливих громадян Китаю; у них повинне бути право проживати десь, поки вони добиваються задоволення своїх законних вимог, – відзначила директор юридичної служби Human Rights Watch по Азії Софі Річардсон (Sophie Richardson). – Знос будинків Фентай тільки додасть їм страждань».

 

Система подачі петицій в Китаї, або синьфан (xinfang), йде у глибину тисячоліть і призначена для того, щоб дозволити пересічним людям формально виразити незадоволеність з різних питаннь, починаючи від міліційної жорстокості і незаконного захоплення землі до корупції. Офіційні правила вимагають від урядових чиновників, які розглядають петиції, особисто розмовляти зі всіма авторами звернень, реєструвати їх заяви та давати відповіді протягом 60 днів.

 

На практиці автори звернень, активісти і представники громадян, які намагаються надати їм допомогу, постійно піддаються нападам, биттю, погрозам, викраданням із боку міліції і бандитів, що діють за дорученням місцевої влади, для якої небажано псувати свою звітність в очах центрального уряду. Заявників також не допускають в урядові будівлі у Пекіні, а тим, кому вдається озвучити свою незадоволеність, часто доводиться чекати відповіді тривалі місяці, а бо навіть роки. Human Rights Watch детально виклала ці порушення у 87-сторінковій доповіді ‘We Could Disappear at Any Time’: Retaliation and Abuses Against Chinese Petitioners’ («Ми можемо зникнути у будь-який момент: реакція і агресія проти китайських скаржників»).

 

Заявникам загрожують також напади і затримання з боку діючих муніципальних сил безпеки, яким наказано видаляти їх з вулиць на передодні та під час важливих політичних подій. Під час 5-ої сесії Всекитайських зборів народних представників у Пекіні, що тривала у березні, було затримано більше 700 подавців скарг, багато кого з них примусово відправили до своїх провінцій.

 

Китайські фахівці зафіксували в системі подачі петицій серйозні недоліки, встановивши, що положення про листи і відвідини 2005 року, призначене для посилення відповідальності місцевих керівників у випадках незадоволеності на місцях і скорочення числа скаржників, які приїжджають до Пекіна, не працює. Результати опиту подавців петицій в Пекіні, проведеного в 2007 році академією суспільних наук КНР, одним з найбільш впливових мозкових центрів уряду, показали, що 71 відсоток скаржників стали жертвами підвищеного тиску та залякувань; 64 відсотки піддавалися затриманням; і лише 5 відсотків опитаних відзначили, що з введенням в дію положення 2005 року місцеві уряди почали уважніше відноситися до вирішення конфліктів.

 

«Якщо опит китайського уряду констатує, що з подавцями петицій звертаються погано, що місцеві власті покликані сприяти дозволу їх проблем, то дії муніципальної влади Пекіна, поступають в точності навпаки, та позбавлені всякого сенсу», – говорить Річардсон.

 

Активні скаржники, які живуть в районі Фентай, указують, що знос, який наближається, визначить останню стадію руйнування цієї території, де проживало до 10 тисяч чоловік, поки муніципальні власті не почали зносити її незабаром після того, як Пекін виграв право проведення Олімпійських ігор 2008 року. За їх словами, місце знаходиться під спостереженням 200 міліціонерів у формі і штатському, а більшість скаржників, що живуть тут, не зможуть сплатити інше житло після виселення. Міліція, порушуючи прийняті до Олімпійських ігор тимчасові правила, що гарантують велику свободу преси з 1 січня 2007 року, постійно переслідує, затримує і допитує іноземних журналістів, які відвідують цей район.

 

Пекінська влада в офіційних повідомленнях пов’язуює виселення цього південного району столиці з запланованим будівництвом Тайваньської торгової вулиці, яка займе площу 30 га. Як повідомила 10 вересня Женьмінь жібао, тут «передбачається звести оптовий центр тайваньських товарів, ресторани тайваньських делікатесів, чай-бари, музей тайваньської літератури, п’ятизірковий готель і офісні будівлі». Місту явно вигідно відрапортувати 17-у з’їзду компартії Китаю, який відкриється 15 жовтня, про запуск у районі Фентай ідеологічно правильного проекту, символізуючого єднання з тайваньським бізнесом, чим демонструвати іноземним журналістам, що комуністичне керівництво країни не може позбавитися від проявів незадоволеності.

 

Як повідомила в серпні газета South China Morning Post, міністерство суспільної безпеки КНР зажадало від пекінської міліції «мобілізувати всі ресурси», щоб запобігти появі скаржників поблизу будівель центрального уряду, а скаржників із провінції Хубей особливо попередили про необхідність покинути місто до початку роботи з’їзду. «Плани муніципального уряду Пекіна , щодо зносу жител з виселенням тисяч подавців петицій без компенсації або надання іншого житла є неприйнятним порушенням основного права людини на притулок, – говорить Софі Річардсон. – Місцеві власті повинні зосередити свої зусилля на тому, щоб вирішити проблеми цих людей, а не ускладнювати їх».

#img_left_nostream#Біля полудня 15 серпня 2006 року 30 головорізів, найнятих комуністичною партією Китаю (КПК) увірвалися в будинок моєї сестри у провінції Шаньдун та силоміць викрали мене.

У цей же час, близько 40 чоловік в цивільному одязі увірвалися в мій будинок у Пекіні та обшукували всю квартиру протягом декількох годин. Вони вкрали все моє майно, залишивши лише 300 юанів. Хулігани, що увірвалися, не пред’явили ніяких документів і не представилися. Вони весь час зберігали мовчання. Візитери також обшукали мою дружину та двох неповнолітніх дітей, після чого, в перебігу тривалого часу вони продовжували знаходитися у квартирі і нікого не випускали.

Таким чином 11 бандитів залишалися у моєму будинку протягом 11 днів без нашої згоди. Вони дивилися телевізор 24 години на добу, за своїм бажанням користувалися кухнею та ванною. Вони працювали по змінах, проте, у вітальні завжди знаходилося від 7 до 11 чоловік, які тримали мою сім’ю під спостереженням. При цьому злочинці грали в карти, їли та голосно розмовляли. Загарбники порушили всі основні права людини. Навіть спальня мого дворічного сина Гао Тяньюя знаходилася під спостереженням двох чоловік.

Моїй дружині і дітям не дозволяли вимикати світло і закривати двері у спальню, навіть коли вони лягали спати. Нікому з моєї сім’ї не дозволяли закривати двері у ванну, коли вони приймали душ. Кожен крок моєї дружини і дітей пильно контролювався. Через 11 днів найманці перенесли свій штаб на перший поверх, продовжуючи тримати під наглядом мою сім’ю.

Протягом 4-х наступних місяців за моєю дружиною стежили четверо чоловіків, якщо вона кудись виходила. Коли моя дочка йшла у школу, а син – у дитячий садочок, за ними спостерігали від чотирьох до шести чоловік. Вони спостерігали за моїми дітьми, знаходячись зовні класів. За ці чотири місяці вони одного разу навіть ударили мою дружину у всіх на очах, а також штовхали та ображали її незліченну кількість разів. Навіть три моїх племінника, які працюють на півставки у Пекіні, були незаконно затримані протягом 21 доби.

15 серпня 2006 року бюро суспільної безпеки провінції Шаньсі найняло близько 40 місцевих головорізів, які увірвались в будинок моїх батьків у Шаньсі. Вони тримали під наглядом і тероризували їх протягом 4 місяців.

Того ж дня декілька десятків невідомих чоловіків почали спостерігати за батьками та сестрою моєї дружини в Урумчі (Синьцзянський автономний район). Місцева поліція наказала їм не покидати будинок і силою забрала у всіх посвідчення особи.

Моя теща, у свої 60 із гаком роки, ризикнула поїхати вночі до Пекіна. Проте холоднокровні бандити, що контролювали мій будинок у Пекіні, не дозволили їй навіть увійти всередину, знаючи, що старенька провела дві доби в дорозі. У неї не було іншого виходу, як переночувати на вулиці біля дому.

Наступного дня вона дочекалася мою дружину на шляху до універмагу, і вони нарешті змогли зустрітися. Мати і дочка обійняли одна одну та розридалися. Але агенти пішли за ними та допитали мою тещу. Коли вона знаходилася в Пекіні, за нею стежили від 4 до 6 чоловік.

У провінції Шаньдун, дитину моєї старшої сестри заарештували на 24 години до рішення суду. А протримали його до тих пір, поки не помер мій шуряк. Поліція у провінції Шаньдун навіть заборонила моєму племінникові відвідати похорони батька.  Цей обурливий вчинок порушає всі  китайські традиції. Поліція заявила, що вони лише виконують наказ бюро суспільної безпеки.

Після того, як мене викрали, я почав голодовку на знак протесту проти незаконного арешту. Після 36 годин голодовки, я дізнався, що мою дружину і дітей позбавили води і їжі, тому я був вимушений припинити цей протест. Під час незаконного затримання компартія Китаю (КПК) піддавала мене жорстоким фізичним тортурам і психологічному тиску.

Зневірившись зломити мене, агенти компартії погрозили позбавити мою сім’ю засобів  існування. «Ми не просимо багато від тебе: перше – визнай себе винним; друге – припини боротися за права людини. Ти – дуже особливий випадок, 815-й  (мій кодовий номер під час затримання). Ми маємо право порушити всі правила і норми відносно тебе, щоб змусити тебе здасться. Ми не поколиваємося перед застосуванням будь-яких засобів, якщо це виявиться дієвим. 815-й, ми придумали безліч методів. Ми можемо привести сюди твого старшого брата і змусити його благати тебе на колінах визнати себе винним. Ми використовуємо будь-які засоби, незалежно від того, скільки часу на це буде потрібно».

Внаслідок цих нелюдяних тортур і тиску я був вимушений визнати себе «винним» і «дати гарантію» нічого не писати на захист прав людини. Після безлічі варіантів «розкаяння у своїй провині» і «гарантій» поліція вирішила написати їх за мене і змусила мене переписати їх. Це і стало заявою мого покаяння, яку згодом обнародували.

 

Таким чином, я роблю урочисту заяву

По-перше: я повністю заперечую помилкові звинувачення, в яких КПК змусила мене зізнатися за допомогою жорстоких тортур і тиску.

По-друге: я повністю заперечую заяву з моїм покаянням. І КПК і я знаємо про те, що вона була сфальсифікованою із самого початку, але я хочу оголосити про те, що вона недійсна.

По-третє: це було моїм щирим бажанням опублікувати у грудні 2005 року заяву про вихід із КПК (і двох інших споріднених їй організацій), і я знову підтверджують цю заяву.

Четверте: я підтверджую три відкриті листи, написані мною до 15 серпня 2006 року.

П’яте: я як і раніше боротимуся проти тоталітарного і жорстокого керівництва, яке пригнічує свободу людини.

Гао Чжішен