Blog

  • Сміх має терапевтичний вплив на людину

    Сміх має терапевтичний вплив на людину

    #img_right#Усі знають давню приказку про те, що сміх – найкращі ліки. Незалежно від того, що його викликало – добрий жарт, мила дитина, улюблена тварина чи прилиплий до обличчя клоуна торт – сам незвичайний процес сміху має терапевтичний вплив на людину. Дослідження показують, що сміх може зменшити стрес і допомогти людям схуднути. Для літніх людей, схильних до самоти та сумних роздумів, він є особливим тонізуючим засобом.

    Насправді, у багатьох общинах у США та в усьому світі були навіть створені клуби, де люди можуть зібратися разом і посміятися від щирого серця! Серед назв таких американських клубів зустрічаються такі: «Сміх-о-голики», «Ха-ха Спа (курорт)», «Хихикання гранітного штату» («Гранітний штат» – жартівлива назва штату Нью-Гемпшир) або «Веселий клуб сміху Джуді».

    Ця ідея виникла в Індії, де сміх використовують як вправу для рота у різних видах йоги, він сприяє розвитку розуму; є також сміх животом.

    Сміх, звичайно ж, заразливий. Тільки безнадійний буркотун може стримати усмішку, коли інші навколо нього регочуть "до смерті". От чому члени клубів сміху не тільки збираються разом, щоб самим нестримно сміятися. Вони зустрічаються на розі вулиць, на залізничних станціях і в інших громадських місцях, де, сміючись до кольок у животі, запрошують кожного перехожого приєднатися до них.

    Клуби сміху стали настільки популярними, що з’явилися навіть курси навчання на «сертифікованого лідера сміху». І що є дипломом? Ви повинні дійсно вміти сміятися, тріумфувати, хихикати, вибухати сміхом, реготати, підсміюватися та давитися від сміху!

  • Сміх має терапевтичний вплив на людину

    Сміх має терапевтичний вплив на людину

    #img_right#Усі знають давню приказку про те, що сміх – найкращі ліки. Незалежно від того, що його викликало – добрий жарт, мила дитина, улюблена тварина чи прилиплий до обличчя клоуна торт – сам незвичайний процес сміху має терапевтичний вплив на людину. Дослідження показують, що сміх може зменшити стрес і допомогти людям схуднути. Для літніх людей, схильних до самоти та сумних роздумів, він є особливим тонізуючим засобом.

    Насправді, у багатьох общинах у США та в усьому світі були навіть створені клуби, де люди можуть зібратися разом і посміятися від щирого серця! Серед назв таких американських клубів зустрічаються такі: «Сміх-о-голики», «Ха-ха Спа (курорт)», «Хихикання гранітного штату» («Гранітний штат» – жартівлива назва штату Нью-Гемпшир) або «Веселий клуб сміху Джуді».

    Ця ідея виникла в Індії, де сміх використовують як вправу для рота у різних видах йоги, він сприяє розвитку розуму; є також сміх животом.

    Сміх, звичайно ж, заразливий. Тільки безнадійний буркотун може стримати усмішку, коли інші навколо нього регочуть "до смерті". От чому члени клубів сміху не тільки збираються разом, щоб самим нестримно сміятися. Вони зустрічаються на розі вулиць, на залізничних станціях і в інших громадських місцях, де, сміючись до кольок у животі, запрошують кожного перехожого приєднатися до них.

    Клуби сміху стали настільки популярними, що з’явилися навіть курси навчання на «сертифікованого лідера сміху». І що є дипломом? Ви повинні дійсно вміти сміятися, тріумфувати, хихикати, вибухати сміхом, реготати, підсміюватися та давитися від сміху!

  • «Апокаліпто» Молодий майя стикається зі страхом, але кінця світу не буде. Огляд фільму

    «Апокаліпто» Молодий майя стикається зі страхом, але кінця світу не буде. Огляд фільму

    #img_left_nostream#Режисер-продюсер Міл Гібсон знову робить велику ставку. Коли мова заходить про великобюджетний фільм, кіновиробникам доводиться покладатися на милість кіностудій, але тільки не у випадку з  Мілом Гібсоном… Після декількох невдач в пошуку кіностудії для зйомок фільму «Пристрасті Христові», Гібсон вирішив піти ва-банк і вкласти у виробництво свої власні гроші.

    Це виявилося доленосним рішенням: щоб отримати багато, потрібно багато вкласти! Після того, як його неоднозначний фільм про останні 12 годин життя Ісуса, зібрав 370 мільйонів доларів в одній Америці, Гібсон вирішив ще раз ризикнути з «Апокаліпто».

    Не варто загострювати особливу увагу на назві фільму.  Хоча хронологічно фільм сфокусований на захід цивілізації Майя, в центрі сюжету  – головний герой на ім’я Лапи Ягуара і його боротьба зі страхом.

    Посеред рутинних справ  страх захоплює Лапу Ягуара зненацька, так його батько Кам’яне Небо і декілька одноплемінників стикаються з іншим плем’ям Майя, яке вторглося на їхню територію. Кам’яне Небо помічає це почуття страху і радить синові перемогти його: «Страх – це хвороба. Усунь її з свого серця», – говорить Кам’яне Небо. Ясно, що ці слова не послужать йому уроком, який доведеться освоювати самостійно.

    Оскільки він спробує уникнути «простого пояснення», якого перед цим попросило вороже плем’я. Частину фільму, що залишилася, Лапа Ягуара  буде вимушений знову і знову боротися зі своїм страхом, щоб одного разу зрозуміти, що він в набагато більшій мірі  здатен управляти своїм життям, ніж вважав до цього.

    Незважаючи на те, що «Апокаліпто», місцями кровопролитний  і жорстокий, безумовно не для людей із слабкими нервами, але  – це розважальний фільм. Історія головного персонажу Лапи Ягуара дійсно захоплює. Проте, головна тема – загибель цивілізації, яку фільм, судячи з назви,  повинен був порушити, не розкрита. Тому, коли пригоди закінчаться, ви можете відчути розчарування.

    Категорія C+

    Режисер: Міл Гібсон

    Сценарій: Міл Гібсон, Фархад Сафіна

    В ролях: Руді Янгблуд, Рауль Трухильо, Майра Сербульо

    Виробництво: Touchstone Pictures (USA), Icon Entertainment (non-USA)

    Амір Талай. Велика Епоха

  • «Апокаліпто» Молодий майя стикається зі страхом, але кінця світу не буде. Огляд фільму

    «Апокаліпто» Молодий майя стикається зі страхом, але кінця світу не буде. Огляд фільму

    #img_left_nostream#Режисер-продюсер Міл Гібсон знову робить велику ставку. Коли мова заходить про великобюджетний фільм, кіновиробникам доводиться покладатися на милість кіностудій, але тільки не у випадку з  Мілом Гібсоном… Після декількох невдач в пошуку кіностудії для зйомок фільму «Пристрасті Христові», Гібсон вирішив піти ва-банк і вкласти у виробництво свої власні гроші.

    Це виявилося доленосним рішенням: щоб отримати багато, потрібно багато вкласти! Після того, як його неоднозначний фільм про останні 12 годин життя Ісуса, зібрав 370 мільйонів доларів в одній Америці, Гібсон вирішив ще раз ризикнути з «Апокаліпто».

    Не варто загострювати особливу увагу на назві фільму.  Хоча хронологічно фільм сфокусований на захід цивілізації Майя, в центрі сюжету  – головний герой на ім’я Лапи Ягуара і його боротьба зі страхом.

    Посеред рутинних справ  страх захоплює Лапу Ягуара зненацька, так його батько Кам’яне Небо і декілька одноплемінників стикаються з іншим плем’ям Майя, яке вторглося на їхню територію. Кам’яне Небо помічає це почуття страху і радить синові перемогти його: «Страх – це хвороба. Усунь її з свого серця», – говорить Кам’яне Небо. Ясно, що ці слова не послужать йому уроком, який доведеться освоювати самостійно.

    Оскільки він спробує уникнути «простого пояснення», якого перед цим попросило вороже плем’я. Частину фільму, що залишилася, Лапа Ягуара  буде вимушений знову і знову боротися зі своїм страхом, щоб одного разу зрозуміти, що він в набагато більшій мірі  здатен управляти своїм життям, ніж вважав до цього.

    Незважаючи на те, що «Апокаліпто», місцями кровопролитний  і жорстокий, безумовно не для людей із слабкими нервами, але  – це розважальний фільм. Історія головного персонажу Лапи Ягуара дійсно захоплює. Проте, головна тема – загибель цивілізації, яку фільм, судячи з назви,  повинен був порушити, не розкрита. Тому, коли пригоди закінчаться, ви можете відчути розчарування.

    Категорія C+

    Режисер: Міл Гібсон

    Сценарій: Міл Гібсон, Фархад Сафіна

    В ролях: Руді Янгблуд, Рауль Трухильо, Майра Сербульо

    Виробництво: Touchstone Pictures (USA), Icon Entertainment (non-USA)

    Амір Талай. Велика Епоха

  • Джерело дитячого здоров’я

    Джерело дитячого здоров’я

    #img_left#Коли ми думаємо про найголовніше своєї сім’ї, своєї нації, своєї країни, у голову приходить частіше за все одне слово – діти. Які вони – наші діти, яке у них здоров’я, яке майбутнє чекає на них, а отже, і наше суспільство. Ми запрошуємо читачів до розмови, деколи непростої, але необхідної.

    Питання здоров’я тісно пов’язане з моральністю, традиціями, і нашим ставленням до них. Сьогодні бесіду про це ми починаємо з лікарем-педіатром із 25-літнім стажем, Наталією Ведмедевою. Її багатий досвід, допоможе нам дізнатися про істотні, але, часом, неочевидні причини нездоров’я дітей.

    – Не могли б Ви нам розповісти, чи змінилися діти за роки вашої практики?

    – Так, я б сказала, що змінилися не тільки діти, але і їхні батьки. З’явилося більше молодих матерів, психологічно не готових виховувати дитину. За останні 10 років з’явилося більше гіперактивних дітей, а також простежується інша протилежність – стали значно більше дітей інертних і пасивних, що, на мій погляд, пов’язане з багатьма проблемами».

    – А як проявляється ця гіперактивність, і чи не небезпечна вона для подальшого розвитку дитини?

    – У таких дітей дуже нестійка психіка, вони емоційно лабільні, не завжди адекватно реагують у різних ситуаціях, їм важче концентруватися на якійсь одній справі, вони непосидючі й важковиховувані. Ці діти часто потребують медично-педагогічної корекції.

    Синдром підвищеної збудливості або гіперактивності не є захворюванням. Але, якщо своєчасно не звертати увагу на нервово-психічний стан дитини, то згодом це може негативно вплинути на формування характеру, здатності адаптації до життя, появі агресивності й неврозів дитячого віку».

    – Як ви вважаєте, які причини цього явища?

    – Тут може бути кілька причин, в т.ч. пов’язаних із здоров’ям жінки, вагітністю і самими пологами. Тепер у більшості жінок вагітність протікає з ускладненнями. Це пов’язано з впливом екології, нераціональним харчуванням, гіподинамією, із курінням та іншими шкідливими звичками майбутньої матері, а також із її ослабленим здоров’ям.

    Майже кожна вагітна жінка страждає на яке-небудь соматичне захворювання, або вагітність протікає із загрозою переривання і токсикозом. Однією з головних причин слабкості нинішнього дітородного покоління став у корені неуцький, протиприродний підхід до допомоги породіллі в радянські часи.

    – А в чому це проявлялося?

    – Наприклад, пуповина обрізалася відразу після народження. Природою передбачено, що для кращого проходження по родових шляхах у момент пологів дитина викидає в плаценту частину крові з гормонами, біологічно активними речовинами та іншими, корисними для життєдіяльності і здоров’я дитини, речовинами, і через деякий час після народження все це повертається в її організм через пуповину. З цього стає зрозуміло, чому така ефективна плацентарна косметологія. Дитина ж у результаті ставала ослабленою, і їй згодом було потрібно більше зусиль для відновлення.

    Більш того, дитину відразу відносили від матері, позбавляючи при цьому відчуття материнської аури захисту й любові. Так у дитини важче проходила адаптація до навколишнього, незнайомого для нього світу, формувався страх, який з віком часто породжував різні стійкі психологічні патології.

    Перший раз новонародженого прикладали до грудей матерів не раніше ніж через 6 годин, а то і пізніше. Таким чином, дитина була позбавлена можливості отримання повноцінного молозива, необхідного йому в перші години життя. Згодом ці діти самі стали батьками.

    – Так, виходить, що все покоління виявилося ослабленим?!

    – Так, випливає такий висновок. Наше сучасне покоління набагато менше пристосоване до виживання і адаптації у зовнішньому середовищі. З’явилося багато різних захворювань, як фізичних, так і психічних. Недаремно, зараз дуже затребувана професія психолога».

    – Не хочеться закінчувати на такій сумній ноті…

    – Нині змінився підхід до допомоги породіллі, з’явилося багато альтернативних методик прийняття пологів, виховання й навчання дітей, про які можна поговорити наступного разу.

    Ми також запрошуємо читачів до обговорення, чекаємо ваших листів і матеріалів, найцікавіші з яких представимо в наших майбутніх публікаціях.

     
  • Джерело дитячого здоров’я

    Джерело дитячого здоров’я

    #img_left#Коли ми думаємо про найголовніше своєї сім’ї, своєї нації, своєї країни, у голову приходить частіше за все одне слово – діти. Які вони – наші діти, яке у них здоров’я, яке майбутнє чекає на них, а отже, і наше суспільство. Ми запрошуємо читачів до розмови, деколи непростої, але необхідної.

    Питання здоров’я тісно пов’язане з моральністю, традиціями, і нашим ставленням до них. Сьогодні бесіду про це ми починаємо з лікарем-педіатром із 25-літнім стажем, Наталією Ведмедевою. Її багатий досвід, допоможе нам дізнатися про істотні, але, часом, неочевидні причини нездоров’я дітей.

    – Не могли б Ви нам розповісти, чи змінилися діти за роки вашої практики?

    – Так, я б сказала, що змінилися не тільки діти, але і їхні батьки. З’явилося більше молодих матерів, психологічно не готових виховувати дитину. За останні 10 років з’явилося більше гіперактивних дітей, а також простежується інша протилежність – стали значно більше дітей інертних і пасивних, що, на мій погляд, пов’язане з багатьма проблемами».

    – А як проявляється ця гіперактивність, і чи не небезпечна вона для подальшого розвитку дитини?

    – У таких дітей дуже нестійка психіка, вони емоційно лабільні, не завжди адекватно реагують у різних ситуаціях, їм важче концентруватися на якійсь одній справі, вони непосидючі й важковиховувані. Ці діти часто потребують медично-педагогічної корекції.

    Синдром підвищеної збудливості або гіперактивності не є захворюванням. Але, якщо своєчасно не звертати увагу на нервово-психічний стан дитини, то згодом це може негативно вплинути на формування характеру, здатності адаптації до життя, появі агресивності й неврозів дитячого віку».

    – Як ви вважаєте, які причини цього явища?

    – Тут може бути кілька причин, в т.ч. пов’язаних із здоров’ям жінки, вагітністю і самими пологами. Тепер у більшості жінок вагітність протікає з ускладненнями. Це пов’язано з впливом екології, нераціональним харчуванням, гіподинамією, із курінням та іншими шкідливими звичками майбутньої матері, а також із її ослабленим здоров’ям.

    Майже кожна вагітна жінка страждає на яке-небудь соматичне захворювання, або вагітність протікає із загрозою переривання і токсикозом. Однією з головних причин слабкості нинішнього дітородного покоління став у корені неуцький, протиприродний підхід до допомоги породіллі в радянські часи.

    – А в чому це проявлялося?

    – Наприклад, пуповина обрізалася відразу після народження. Природою передбачено, що для кращого проходження по родових шляхах у момент пологів дитина викидає в плаценту частину крові з гормонами, біологічно активними речовинами та іншими, корисними для життєдіяльності і здоров’я дитини, речовинами, і через деякий час після народження все це повертається в її організм через пуповину. З цього стає зрозуміло, чому така ефективна плацентарна косметологія. Дитина ж у результаті ставала ослабленою, і їй згодом було потрібно більше зусиль для відновлення.

    Більш того, дитину відразу відносили від матері, позбавляючи при цьому відчуття материнської аури захисту й любові. Так у дитини важче проходила адаптація до навколишнього, незнайомого для нього світу, формувався страх, який з віком часто породжував різні стійкі психологічні патології.

    Перший раз новонародженого прикладали до грудей матерів не раніше ніж через 6 годин, а то і пізніше. Таким чином, дитина була позбавлена можливості отримання повноцінного молозива, необхідного йому в перші години життя. Згодом ці діти самі стали батьками.

    – Так, виходить, що все покоління виявилося ослабленим?!

    – Так, випливає такий висновок. Наше сучасне покоління набагато менше пристосоване до виживання і адаптації у зовнішньому середовищі. З’явилося багато різних захворювань, як фізичних, так і психічних. Недаремно, зараз дуже затребувана професія психолога».

    – Не хочеться закінчувати на такій сумній ноті…

    – Нині змінився підхід до допомоги породіллі, з’явилося багато альтернативних методик прийняття пологів, виховання й навчання дітей, про які можна поговорити наступного разу.

    Ми також запрошуємо читачів до обговорення, чекаємо ваших листів і матеріалів, найцікавіші з яких представимо в наших майбутніх публікаціях.

     
  • Мадрид: мистецтво і знамениті Тапас!

    Мадрид: мистецтво і знамениті Тапас!

    Жителі Мадрида не проявляють особливого інтересу до ресторанів швидкого приготування. І ви не побачите їх вдень з великою склянкою кави на винос. Столиці Іспанії – Мадриду – властивий особливий спосіб життя. Це виявляється в неквапливих походах до кав’ярні, де їжа, приготовлена за короткий час, подається згідно з необхідним етикетом.

    #img_right#Звичайно ж, я кажу про закуски, або тапас.

    От як це відбувається: відвідувач вибирає зручне місце, де він проведе декілька годин. Офіціант з’являється практично тут же, приймає замовлення на дуже смачні невеликі порції "раціон" (raciones) або "пінчос" (pinchos). Їжа подається відразу ж, і в наступні декілька годин відвідувач не поспішаючи насолоджується різними стравами.

    Але є одна особливість. Все це починається пізно увечері, не раніше дев’ятої години. Щоб звикнути до цього, знадобиться якийсь час, проте так дещо зручніше для іноземних туристів, які, без сумніву, в денний час відвідують численні знамениті мадридські музеї.

    Тут знаходиться всесвітньовідомий музей образотворчого мистецтва – Ель Прадо (El Prado). Після очікування в черзі, зайшовши всередину і відчувши благоговійний трепет, опиняєшся перед картинами "Лос Меньінас" (Las Meninas) Веласькеса, "Друге травня (1808 р.)" Гойі і "Свята трійця" Ель Греко. Тут же ви можете трохи відпочити за тарілкою зі всілякими тапас.

    Іберійський окіст (Jamуn Ibйrico), який дуже люблять мадридці, чимось схожий на копчену шинку. Він може бути поданий без гарніру, на шматочку тосту (пінчо) або з використанням інших способів, що вражають уяву, як, наприклад, в ресторані під помітною назвою «Музей шинки» (Museo de Jamуn). Музей шинки, здивуєтеся ви? Так, тільки в Мадриді є такий ресторан, де численна кількість окостів, підвішених за крюки до стелі, є його головним декором. Не помітити його нелегко, оскільки розташований він в Paseo del Prado, парку між музеєм Прадо і двома іншими відомими музеями образотворчого мистецтва – Центром мистецтва королеви Софії (Reina Sofнa) і Тісен-Борнеміса (Thyssen-Bornemisza). У Центрі мистецтва ви можете побачити "Герніку" (Guernica) Пікассо.

    Звикнути до розкладу роботи ресторанів Мадрида, так само як намагатися охопити все, що може запропонувати місто, це дуже важке завдання. У нас виникли дивні взаємини із закладом "Ботен" (Botнn) – одним з улюблених ресторанів Ернеста Хемінгуея. Історично склалося так, що Ботен дуже популярний. Великий художник Гойя працював тут помічником офіціанта. Він вважається найдавнішим рестораном світу. До того ж, це один з декількох мадридських ресторанів, в якому бував Хемінгуей.

    Річ у тому, що хоча ми часто проходили повз цей заклад і фактично вже бронювали місця, але з якихось причин так і не потрапили туди. По правді кажучи, в Мадриді дуже багато чарівних ресторанів, розкиданих по всьому місту, так що до знаменитого Ботен, розташованого на вулиці з інтригуючою назвою Calle de Cuchilleros (вулиця торговця ножами), черга не дійшла! Адже ще потрібно відвідати і численні музеї. Але повернемося до тапас.

    Коли ви побачите тапас-бар або район з вашими улюбленими закусочними, ви піддастеся спокусі повернутися сюди знову (можливо тому ми так і не зустріли примару Хемінгуея в Ботен).

    Ми гідно оцінили відкриті тераси на території і навколо мадридського Оперного театру, прекрасний вигляд на Королівський палац і навколишні його парки на площі Плаза де Орієнте (Plaza de Oriente). До 9 години вечора, коли спека спадає, люди виходять на вулиці, щоб насолодитися вечором, або, як сказав Хемінгуей (я дізналася про це з достовірного джерела) "вбити вечір". У Мадриді дуже багато ресторанів і кожен демонструє першокласне обслуговування. Це справжнє мистецтво, коли офіціант незворушно міняє скатертину і столові прилади на столі (незважаючи на те, були вони використані чи ні), ніяким чином не обтяжуючи відвідувача своєю присутністю під час обіду.

    #img_left#Ще південніше, в Латинському кварталі, де з’єднуються три вулиці Calle de la Cava Alta, Calle de Cava Baja і Calle del Almendro, також дуже багато вуличних ресторанчиків, деякі з них розташовані напроти церкви святого Андре (St. Andrйs Church).

    Через два дні, проведених в Мадриді, ви після відвідин знаменитих художніх музеїв, починаєте бачити мистецтво в усьому, що вас оточує: у красивих районах, таких як Латинський квартал у Старому Мадриді або район Чуеко, в громадських будівлях, що вражають уяву, і навіть в одязі жителів.

    Люди в Мадриді одягнені елегантно, з консервативним ухилом. Зважаючи на вплив історії, що відчувається всюди в Мадриді, недивно, що тут відчувається боротьба між респектабельністю і відвертим викликом (до 1975 р. в Іспанії існував диктаторський режим).

    Навіть у такому загальновідомому районі гомосексуалістів Чуеко (Chueco), людям, як правило, властива консервативна елегантність. Хоча ще 31 рік тому Мадрид знаходився під владою фашизму, сьогодні це вірогідно найбільш прогресивне і вільне місто в Європі. Проте, уявіть, закон тут зобов’язує всіх чоловіків країни допомагати своїм дружинам у веденні домашнього господарства.

    У наш час Мадрид стає центром змішування різних культур, чого не було у минулому. Тут живуть люди зі всього іспаномовного світу, а також багато знаменитих співаків родом з Південної Америки. Відчувається особлива любов і зв’язок з Аргентиною. У Мадриді іноді відчуваєш, неначе ти знаходишся в Буенос-Айресі. А в Буенос-Айресі, цікаво, є відчуття Мадрида?

    Люди, що мають уявлення про Латинську Америку чекають побачити тут розмірений спосіб життя. Проте, Мадрид більш ділове місто, хоча іспанська "каріньо" (любов) завжди незмінна.

    Перехожі щосили прагнуть забезпечити туристів всією необхідною інформацією. Продавці магазинів, і навіть керівники банків, бажаючи допомогти, покидають свої заклади, щоб переконатися, що відвідувач зрозумів, куди йому йти. А коли хто-небудь з них не може пояснити, вони часто говорять: "Ось цей сеньйор знає".

    Мадрид – населення якого наближається до позначки п’яти мільйонів чоловік – місто не маленьке. Щоб краще орієнтуватися тут, бажано скористатися туристичним автобусом Madrid Vision. А інформацію про майбутні події можна знайти в журналах On Madrid і Taxi Driver’s magazine.

    Система мадридського метро дуже проста і, попри застереження, ми не зіткнулися з якими-небудь проблемами безпеки. Насправді, люди в метро дуже доброзичливі і балакучі.

    Що стосується ресторану Ботен, ми неодмінно насамперед відправимося на пошуки примари Хемінгуея під час наших наступних відвідин Мадрида. Тільки треба не забути, що в цьому місті багато ресторанів, які гордяться тим, що їх відвідував Хемінгуей. Їх так багато, що в ресторані Calle de Cuchilleros повісили оголошення "Хемінгуей тут не їв!"

    Прим:

    * Tapas (тапас) – різноманітні гарячі і холодні закуски, що сервіруються маленькими порціями. Їх їдять вилкою або руками, з шматочком хліба або без… Закуски тапас винайшли в Андалузії. До хереса безкоштовно додавалось декілька оливок або шматочок сиру. Бармени накривали склянку блюдцем, щоб у вино не потрапили мухи, а зверху клали закуску. Звідси і пішла назва тапас, адже «тапа» по-іспанськи «кришка».

    Pinchos – М’ясний або ковбасний (як правило, хоча теоретично може бути будь-який) міні-шашлик, наколотий на загострену дерев’яну паличку.

    Raciones – порція закуски вдвічі більша, ніж зазвичай.

    Брюс Саш. Велика Епоха
  • Мадрид: мистецтво і знамениті Тапас!

    Мадрид: мистецтво і знамениті Тапас!

    Жителі Мадрида не проявляють особливого інтересу до ресторанів швидкого приготування. І ви не побачите їх вдень з великою склянкою кави на винос. Столиці Іспанії – Мадриду – властивий особливий спосіб життя. Це виявляється в неквапливих походах до кав’ярні, де їжа, приготовлена за короткий час, подається згідно з необхідним етикетом.

    #img_right#Звичайно ж, я кажу про закуски, або тапас.

    От як це відбувається: відвідувач вибирає зручне місце, де він проведе декілька годин. Офіціант з’являється практично тут же, приймає замовлення на дуже смачні невеликі порції "раціон" (raciones) або "пінчос" (pinchos). Їжа подається відразу ж, і в наступні декілька годин відвідувач не поспішаючи насолоджується різними стравами.

    Але є одна особливість. Все це починається пізно увечері, не раніше дев’ятої години. Щоб звикнути до цього, знадобиться якийсь час, проте так дещо зручніше для іноземних туристів, які, без сумніву, в денний час відвідують численні знамениті мадридські музеї.

    Тут знаходиться всесвітньовідомий музей образотворчого мистецтва – Ель Прадо (El Prado). Після очікування в черзі, зайшовши всередину і відчувши благоговійний трепет, опиняєшся перед картинами "Лос Меньінас" (Las Meninas) Веласькеса, "Друге травня (1808 р.)" Гойі і "Свята трійця" Ель Греко. Тут же ви можете трохи відпочити за тарілкою зі всілякими тапас.

    Іберійський окіст (Jamуn Ibйrico), який дуже люблять мадридці, чимось схожий на копчену шинку. Він може бути поданий без гарніру, на шматочку тосту (пінчо) або з використанням інших способів, що вражають уяву, як, наприклад, в ресторані під помітною назвою «Музей шинки» (Museo de Jamуn). Музей шинки, здивуєтеся ви? Так, тільки в Мадриді є такий ресторан, де численна кількість окостів, підвішених за крюки до стелі, є його головним декором. Не помітити його нелегко, оскільки розташований він в Paseo del Prado, парку між музеєм Прадо і двома іншими відомими музеями образотворчого мистецтва – Центром мистецтва королеви Софії (Reina Sofнa) і Тісен-Борнеміса (Thyssen-Bornemisza). У Центрі мистецтва ви можете побачити "Герніку" (Guernica) Пікассо.

    Звикнути до розкладу роботи ресторанів Мадрида, так само як намагатися охопити все, що може запропонувати місто, це дуже важке завдання. У нас виникли дивні взаємини із закладом "Ботен" (Botнn) – одним з улюблених ресторанів Ернеста Хемінгуея. Історично склалося так, що Ботен дуже популярний. Великий художник Гойя працював тут помічником офіціанта. Він вважається найдавнішим рестораном світу. До того ж, це один з декількох мадридських ресторанів, в якому бував Хемінгуей.

    Річ у тому, що хоча ми часто проходили повз цей заклад і фактично вже бронювали місця, але з якихось причин так і не потрапили туди. По правді кажучи, в Мадриді дуже багато чарівних ресторанів, розкиданих по всьому місту, так що до знаменитого Ботен, розташованого на вулиці з інтригуючою назвою Calle de Cuchilleros (вулиця торговця ножами), черга не дійшла! Адже ще потрібно відвідати і численні музеї. Але повернемося до тапас.

    Коли ви побачите тапас-бар або район з вашими улюбленими закусочними, ви піддастеся спокусі повернутися сюди знову (можливо тому ми так і не зустріли примару Хемінгуея в Ботен).

    Ми гідно оцінили відкриті тераси на території і навколо мадридського Оперного театру, прекрасний вигляд на Королівський палац і навколишні його парки на площі Плаза де Орієнте (Plaza de Oriente). До 9 години вечора, коли спека спадає, люди виходять на вулиці, щоб насолодитися вечором, або, як сказав Хемінгуей (я дізналася про це з достовірного джерела) "вбити вечір". У Мадриді дуже багато ресторанів і кожен демонструє першокласне обслуговування. Це справжнє мистецтво, коли офіціант незворушно міняє скатертину і столові прилади на столі (незважаючи на те, були вони використані чи ні), ніяким чином не обтяжуючи відвідувача своєю присутністю під час обіду.

    #img_left#Ще південніше, в Латинському кварталі, де з’єднуються три вулиці Calle de la Cava Alta, Calle de Cava Baja і Calle del Almendro, також дуже багато вуличних ресторанчиків, деякі з них розташовані напроти церкви святого Андре (St. Andrйs Church).

    Через два дні, проведених в Мадриді, ви після відвідин знаменитих художніх музеїв, починаєте бачити мистецтво в усьому, що вас оточує: у красивих районах, таких як Латинський квартал у Старому Мадриді або район Чуеко, в громадських будівлях, що вражають уяву, і навіть в одязі жителів.

    Люди в Мадриді одягнені елегантно, з консервативним ухилом. Зважаючи на вплив історії, що відчувається всюди в Мадриді, недивно, що тут відчувається боротьба між респектабельністю і відвертим викликом (до 1975 р. в Іспанії існував диктаторський режим).

    Навіть у такому загальновідомому районі гомосексуалістів Чуеко (Chueco), людям, як правило, властива консервативна елегантність. Хоча ще 31 рік тому Мадрид знаходився під владою фашизму, сьогодні це вірогідно найбільш прогресивне і вільне місто в Європі. Проте, уявіть, закон тут зобов’язує всіх чоловіків країни допомагати своїм дружинам у веденні домашнього господарства.

    У наш час Мадрид стає центром змішування різних культур, чого не було у минулому. Тут живуть люди зі всього іспаномовного світу, а також багато знаменитих співаків родом з Південної Америки. Відчувається особлива любов і зв’язок з Аргентиною. У Мадриді іноді відчуваєш, неначе ти знаходишся в Буенос-Айресі. А в Буенос-Айресі, цікаво, є відчуття Мадрида?

    Люди, що мають уявлення про Латинську Америку чекають побачити тут розмірений спосіб життя. Проте, Мадрид більш ділове місто, хоча іспанська "каріньо" (любов) завжди незмінна.

    Перехожі щосили прагнуть забезпечити туристів всією необхідною інформацією. Продавці магазинів, і навіть керівники банків, бажаючи допомогти, покидають свої заклади, щоб переконатися, що відвідувач зрозумів, куди йому йти. А коли хто-небудь з них не може пояснити, вони часто говорять: "Ось цей сеньйор знає".

    Мадрид – населення якого наближається до позначки п’яти мільйонів чоловік – місто не маленьке. Щоб краще орієнтуватися тут, бажано скористатися туристичним автобусом Madrid Vision. А інформацію про майбутні події можна знайти в журналах On Madrid і Taxi Driver’s magazine.

    Система мадридського метро дуже проста і, попри застереження, ми не зіткнулися з якими-небудь проблемами безпеки. Насправді, люди в метро дуже доброзичливі і балакучі.

    Що стосується ресторану Ботен, ми неодмінно насамперед відправимося на пошуки примари Хемінгуея під час наших наступних відвідин Мадрида. Тільки треба не забути, що в цьому місті багато ресторанів, які гордяться тим, що їх відвідував Хемінгуей. Їх так багато, що в ресторані Calle de Cuchilleros повісили оголошення "Хемінгуей тут не їв!"

    Прим:

    * Tapas (тапас) – різноманітні гарячі і холодні закуски, що сервіруються маленькими порціями. Їх їдять вилкою або руками, з шматочком хліба або без… Закуски тапас винайшли в Андалузії. До хереса безкоштовно додавалось декілька оливок або шматочок сиру. Бармени накривали склянку блюдцем, щоб у вино не потрапили мухи, а зверху клали закуску. Звідси і пішла назва тапас, адже «тапа» по-іспанськи «кришка».

    Pinchos – М’ясний або ковбасний (як правило, хоча теоретично може бути будь-який) міні-шашлик, наколотий на загострену дерев’яну паличку.

    Raciones – порція закуски вдвічі більша, ніж зазвичай.

    Брюс Саш. Велика Епоха
  • Мадрид: мистецтво і знамениті Тапас!

    Мадрид: мистецтво і знамениті Тапас!

    Жителі Мадрида не проявляють особливого інтересу до ресторанів швидкого приготування. І ви не побачите їх вдень з великою склянкою кави на винос. Столиці Іспанії – Мадриду – властивий особливий спосіб життя. Це виявляється в неквапливих походах до кав’ярні, де їжа, приготовлена за короткий час, подається згідно з необхідним етикетом.

    #img_right#Звичайно ж, я кажу про закуски, або тапас.

    От як це відбувається: відвідувач вибирає зручне місце, де він проведе декілька годин. Офіціант з’являється практично тут же, приймає замовлення на дуже смачні невеликі порції "раціон" (raciones) або "пінчос" (pinchos). Їжа подається відразу ж, і в наступні декілька годин відвідувач не поспішаючи насолоджується різними стравами.

    Але є одна особливість. Все це починається пізно увечері, не раніше дев’ятої години. Щоб звикнути до цього, знадобиться якийсь час, проте так дещо зручніше для іноземних туристів, які, без сумніву, в денний час відвідують численні знамениті мадридські музеї.

    Тут знаходиться всесвітньовідомий музей образотворчого мистецтва – Ель Прадо (El Prado). Після очікування в черзі, зайшовши всередину і відчувши благоговійний трепет, опиняєшся перед картинами "Лос Меньінас" (Las Meninas) Веласькеса, "Друге травня (1808 р.)" Гойі і "Свята трійця" Ель Греко. Тут же ви можете трохи відпочити за тарілкою зі всілякими тапас.

    Іберійський окіст (Jamуn Ibйrico), який дуже люблять мадридці, чимось схожий на копчену шинку. Він може бути поданий без гарніру, на шматочку тосту (пінчо) або з використанням інших способів, що вражають уяву, як, наприклад, в ресторані під помітною назвою «Музей шинки» (Museo de Jamуn). Музей шинки, здивуєтеся ви? Так, тільки в Мадриді є такий ресторан, де численна кількість окостів, підвішених за крюки до стелі, є його головним декором. Не помітити його нелегко, оскільки розташований він в Paseo del Prado, парку між музеєм Прадо і двома іншими відомими музеями образотворчого мистецтва – Центром мистецтва королеви Софії (Reina Sofнa) і Тісен-Борнеміса (Thyssen-Bornemisza). У Центрі мистецтва ви можете побачити "Герніку" (Guernica) Пікассо.

    Звикнути до розкладу роботи ресторанів Мадрида, так само як намагатися охопити все, що може запропонувати місто, це дуже важке завдання. У нас виникли дивні взаємини із закладом "Ботен" (Botнn) – одним з улюблених ресторанів Ернеста Хемінгуея. Історично склалося так, що Ботен дуже популярний. Великий художник Гойя працював тут помічником офіціанта. Він вважається найдавнішим рестораном світу. До того ж, це один з декількох мадридських ресторанів, в якому бував Хемінгуей.

    Річ у тому, що хоча ми часто проходили повз цей заклад і фактично вже бронювали місця, але з якихось причин так і не потрапили туди. По правді кажучи, в Мадриді дуже багато чарівних ресторанів, розкиданих по всьому місту, так що до знаменитого Ботен, розташованого на вулиці з інтригуючою назвою Calle de Cuchilleros (вулиця торговця ножами), черга не дійшла! Адже ще потрібно відвідати і численні музеї. Але повернемося до тапас.

    Коли ви побачите тапас-бар або район з вашими улюбленими закусочними, ви піддастеся спокусі повернутися сюди знову (можливо тому ми так і не зустріли примару Хемінгуея в Ботен).

    Ми гідно оцінили відкриті тераси на території і навколо мадридського Оперного театру, прекрасний вигляд на Королівський палац і навколишні його парки на площі Плаза де Орієнте (Plaza de Oriente). До 9 години вечора, коли спека спадає, люди виходять на вулиці, щоб насолодитися вечором, або, як сказав Хемінгуей (я дізналася про це з достовірного джерела) "вбити вечір". У Мадриді дуже багато ресторанів і кожен демонструє першокласне обслуговування. Це справжнє мистецтво, коли офіціант незворушно міняє скатертину і столові прилади на столі (незважаючи на те, були вони використані чи ні), ніяким чином не обтяжуючи відвідувача своєю присутністю під час обіду.

    #img_left#Ще південніше, в Латинському кварталі, де з’єднуються три вулиці Calle de la Cava Alta, Calle de Cava Baja і Calle del Almendro, також дуже багато вуличних ресторанчиків, деякі з них розташовані напроти церкви святого Андре (St. Andrйs Church).

    Через два дні, проведених в Мадриді, ви після відвідин знаменитих художніх музеїв, починаєте бачити мистецтво в усьому, що вас оточує: у красивих районах, таких як Латинський квартал у Старому Мадриді або район Чуеко, в громадських будівлях, що вражають уяву, і навіть в одязі жителів.

    Люди в Мадриді одягнені елегантно, з консервативним ухилом. Зважаючи на вплив історії, що відчувається всюди в Мадриді, недивно, що тут відчувається боротьба між респектабельністю і відвертим викликом (до 1975 р. в Іспанії існував диктаторський режим).

    Навіть у такому загальновідомому районі гомосексуалістів Чуеко (Chueco), людям, як правило, властива консервативна елегантність. Хоча ще 31 рік тому Мадрид знаходився під владою фашизму, сьогодні це вірогідно найбільш прогресивне і вільне місто в Європі. Проте, уявіть, закон тут зобов’язує всіх чоловіків країни допомагати своїм дружинам у веденні домашнього господарства.

    У наш час Мадрид стає центром змішування різних культур, чого не було у минулому. Тут живуть люди зі всього іспаномовного світу, а також багато знаменитих співаків родом з Південної Америки. Відчувається особлива любов і зв’язок з Аргентиною. У Мадриді іноді відчуваєш, неначе ти знаходишся в Буенос-Айресі. А в Буенос-Айресі, цікаво, є відчуття Мадрида?

    Люди, що мають уявлення про Латинську Америку чекають побачити тут розмірений спосіб життя. Проте, Мадрид більш ділове місто, хоча іспанська "каріньо" (любов) завжди незмінна.

    Перехожі щосили прагнуть забезпечити туристів всією необхідною інформацією. Продавці магазинів, і навіть керівники банків, бажаючи допомогти, покидають свої заклади, щоб переконатися, що відвідувач зрозумів, куди йому йти. А коли хто-небудь з них не може пояснити, вони часто говорять: "Ось цей сеньйор знає".

    Мадрид – населення якого наближається до позначки п’яти мільйонів чоловік – місто не маленьке. Щоб краще орієнтуватися тут, бажано скористатися туристичним автобусом Madrid Vision. А інформацію про майбутні події можна знайти в журналах On Madrid і Taxi Driver’s magazine.

    Система мадридського метро дуже проста і, попри застереження, ми не зіткнулися з якими-небудь проблемами безпеки. Насправді, люди в метро дуже доброзичливі і балакучі.

    Що стосується ресторану Ботен, ми неодмінно насамперед відправимося на пошуки примари Хемінгуея під час наших наступних відвідин Мадрида. Тільки треба не забути, що в цьому місті багато ресторанів, які гордяться тим, що їх відвідував Хемінгуей. Їх так багато, що в ресторані Calle de Cuchilleros повісили оголошення "Хемінгуей тут не їв!"

    Прим:

    * Tapas (тапас) – різноманітні гарячі і холодні закуски, що сервіруються маленькими порціями. Їх їдять вилкою або руками, з шматочком хліба або без… Закуски тапас винайшли в Андалузії. До хереса безкоштовно додавалось декілька оливок або шматочок сиру. Бармени накривали склянку блюдцем, щоб у вино не потрапили мухи, а зверху клали закуску. Звідси і пішла назва тапас, адже «тапа» по-іспанськи «кришка».

    Pinchos – М’ясний або ковбасний (як правило, хоча теоретично може бути будь-який) міні-шашлик, наколотий на загострену дерев’яну паличку.

    Raciones – порція закуски вдвічі більша, ніж зазвичай.

    Брюс Саш. Велика Епоха
  • Традиційна культура: Не роби того, про що б ти не хотів, щоб дізналися інші

    Традиційна культура: Не роби того, про що б ти не хотів, щоб дізналися інші

    #img_left_nostream#Традиційна культура Китаю підкреслює важливість самодисципліни, власного вдосконалення для того, щоб стати благородною і гідною особистістю, і навіть в темній кімнаті, наодинці з собою, в думках зберігати мир і спокій, щоб не було про що жалкувати.

    Відомий мислитель Су Ші (1037-1101) північної династії Сун (960-1127) одного разу почув історію від свого молодшого брата. У цій історії одного чоловіка повинні були воскресити. Поки він все ще був "мертвим", він запитав підземних служителів, як вдосконалюватися, щоб уникнути гріха.


    Служителі веліли йому приготувати папір і записати все, що він зробив протягом дня. Якщо зустрінеться що-небудь, що він сказав або зробив протягом дня, і що буде дуже соромно записати, це й будуть ті слова, які він не повинен говорити і вчинки, які він не повинен здійснювати.

    Підземні служителі також радили йому часто медитувати, щоб продовжити своє життя. Він відзначив, що ніяка медицина в людському світі не може бути ефективнішою за медитацію, яка не має ніякого поганого стороннього впливу, і за яку не потрібно платити. Але, на жаль, практично ніхто не займається медитацією.

    Су Ші назвав цю історію "Як удосконалюватися", щоб надихати себе ніколи не зупинятися на шляху повернення до своєї істинної природи.

    Су Ші сказав, що в цій історії наші предки вчили нас: "Не намагайся робити те, про що б ти не хотів, щоб дізналися інші". Сіма Гуан (1019-1086 рр., відомий королівський літописець північної династії Сун) сказав: "У мене немає особливих талантів, але мені не соромно розповісти іншим про те, що я робив в житті". Су Ші захоплювався цим праведним висловом і вважав, що цьому варто навчатися.

    Відомий суддя Фань Чжуньянь (969-1052 рр., також з північної династії Сун) кожного вечора здійснював церемонію "покаяння", щоб переконатися, що те, що він щодня вкладав, було того варте. Якщо він відчував спокій і ні про що не жалкував, він спав добре. Інакше, він взагалі не міг заснути і повинен був виправити все наступного дня.

    Сінь Янь. Велика Епоха