Blog

  • МВФ не дасть Україні четвертий транш поки політики не домовляться

    МВФ не дасть Україні четвертий транш поки політики не домовляться

    #img_left_nostream#Україна продовжує шукати компроміс із закону про соцстандарти, який хвилює Міжнародний валютний фонд. Цей закон, що  набув чинності 1 листопада, перешкоджає МВФ видати Україні решту кредиту.
    Минулого тижня в інтерв’ю, розміщеному на сайті Фонду, представник місії МВФ в Україні Джейла Пазарбазіолу сказала: «Неможливо занадто швидко підвищити зарплати і пенсії, оскільки це призведе до безробіття і високої інфляції. Це висока ціна, особливо для бідних».

    Голова МВФ Домінік Стросс-Кан повідомив, що Фонд відновить роботу з Україною тільки після призначених на 17 січня 2010 року президентських виборів.

     Організація ООН порекомендувала Україні знайти компроміс серед своїх політичних сил і виконувати свої зобов’язання перед Фондом.

    Консенсус українські чиновники шукали вчора на засіданні моніторингового комітету співпраці з МВФ у Києві.

     Проте згоди щодо пакету економічних заходів, покликаних відновити співпрацю з МВФ, не знайшли.

    Віце-прем’єр України Григорій Немиря назвав головну суперечність – це «різне бачення наслідків прийняття закону про мінімальні соціальні стандарти як для фінансової ситуації на кінець цього року, так і для бюджету 2010 року».

    У Секретаріаті президента України вважають, що закон про підвищення соціальних стандартів не є основною перешкодою для отримання траншу МВФ.

     У той же час в уряді відзначають, що реалізація закону про соціальні стандарти призведе до неприпустимого зростання дефіциту бюджету.

    За словами Немирі, за оцінками уряду, такі наслідки «мінімально можуть скласти до 2,5% додатково до дефіциту бюджету, а максимально – 7%».

     «Ні максимальні, ні мінімальні наслідки не прийнятні для МВФ», – сказав він.

    Проте, українські чиновники кажуть, що якщо вони домовляться найближчим часом, то МВФ зможе через два тижні розглянути прийняте рішення.

     У свою чергу експерти прогнозують, що 4 транш Україна отримає у березні-квітні наступного року.

  • Паління – не просто звичка

    Паління – не просто звичка

    #img_left_nostream#Всім відомо, що паління сигарет шкідливе і є чинником, що сприяє  виникненню безлічі хвороб. Проте з кожним роком армія курців збільшується. І хоча 90% курців бажають кинути палити, але лише десятій долі з них вдається цього досягти. В чому ж справа?

    Серед торакальних хірургів існує приказка про курців, яка свідчить «кожен курець вмирає від раку легенів, але не кожен до нього доживає». Вельми грубо, проте справа саме так і йде. Існує перелік захворювань, які виникають через певну кількість років у людей, які  викурюють пачку сигарет на день. Тут я його не приводитиму і також не хочу залякувати тих, хто палить, які і так добре ознають про це. Але чому ж ми все-таки не можемо відмовитися від паління? Виявляється паління – не лише шкідлива звичка, а справжнє захворювання. Тютюн містить нікотин, який і зумовлює залежність.

    Нікотинова пандемія

    Нікотин – це алкалоїд рослини Nicotiana tabacum. Алкалоїди є речовинами з гірким смаком, інколи отруйні й зазвичай використовуються рослинами для власного захисту. Виділяючи алкалоїди, рослини не дають тваринам їх поїдати. Назва «нікотин» утворилася від імені одного з винуватців нікотинової пандемії Жана Нікоти. Жан був французьким послом в Португалії  і  вважав тютюн  панацеєю від усіх видів захворювань, тому всіляко сприяв його поширенню. Як з’ясувалося пізніше, Жан сильно помилявся!

    Так тютюн від індійців і потрапив до Європи. З цієї миті почалося його швидке поширення по всьому світу: спочатку – Європа, потім – Азія, не перешкодили навіть жорсткі штрафи в Китаї, Японії і Росії. Інколи курцям навіть відрізували губи! Католиків в Європі відлучали від церкви, проте це справу не вирішило. Через деякий час іспанські солдати звернули увагу на той факт, що не можуть кинути палити, але момент вже був упущений – тютюн з’явився скрізь, де була «цивілізація».

    Коли в 1828 році з листя тютюну вдалося отримати нікотин, вчені приступили до його вивчення. Виявилось, що хоча тютюн і містить тисячі різних речовин, головним інгредієнтом, що обумовлює залежність, є нікотин. Причому, як свідчать останні дослідження, така залежність не поступається героїновою або кокаїновою.

    Механізм залежності

    Після попадання в кров через легені або слизову оболонку рота і носа, нікотин розноситься по всьому організму. Дія нікотину пов’язана з активацією холінергетичних рецепторів нервових кінцівок. Ці рецептори присутні в багатьох структурах мозку, м’язах та інших органах. Фізіологічно вони активуються медіатором ацетілхоліном і зумовлюють зміни різних функцій організму, включаючи дихання, сердечний ритм, розумові процеси, м’язове скорочення тощо.

    #img_right#Маючи схожу з ацетілхоліном хімічну структуру, нікотин викликає активацію рецепторів, приводячи до дисфункції фізіологічних процесів. А регулярне вживання нікотину є причиною збільшення числа рецепторів і підвищення їх чутливості до нікотину і ацетілхоліну. З цієї миті людина повинна регулярно забезпечувати мозок нікотином. Інакше вона буде мати неприємні наслідки абстиненції. Але це не єдиний механізм, існують й інші шляхи, що дозволяють нікотину викликати звикання, наприклад, за допомогою регуляції вмісту дофаміна або моноаміноксидази.

    До того ж,  нікотин перебуває  в нашому тілі дуже короткий час, тому курці часто палять. Через 40 хвилин після викуреної сигарети, кількість нікотину скорочується вдвічі, і виникає потреба в новій сигареті. Оскільки в пачці 20 сигарет, день поділяється на 40-хвилинні періоди прийому нікотину.

    У цьому і полягають  головні причини, чому багатьом людям не так легко відмовитися від цієї пристрасті. Але все-таки деякі кидають палити навіть після десятків років залежності. Тобто, насправді, те, наскільки ми  є залежними від власних  звичок –  не головне, а ключ до вирішення проблеми, як завжди, всередині нас.

  • Біль – чинник захисту

    Біль – чинник захисту

    #img_left_nostream#Звичайно, хворіти і відчувати біль нікому не подобається. Проте біль все ж є нашим помічником. Вона здатна попередити  про якесь неблагополуччя і перешкодити виникненню більш тяжких наслідків. Тому є важливим  розуміння того, про що говорить цей сигнал – з’ясувати причину болю і прийняти заходи для її усунення. Недостатньо просто прибрати відчуття болю!

    Згідно визначенню Міжнародної асоціації по вивченню болю (IASP), біль – це неприємне сенсорне і емоційне переживання, пов’язане з дійсним або потенційним пошкодженням тканини або переживання, що можна  описати в термінах такого пошкодження. Але біль, як відомо, супроводжує не лише існуюче пошкодження тканин або запальний процес. Зустрічаються, так звані, фантомні болі. Це види болів, які з’являються у людей з ампутованими кінцівками і відчуваються в тому місці, де раніше була кінцівка.

    На даний час існують дві теорії, що описують можливі механізми виникнення болю. За одною  з них,  не існує якихось спеціальних больових рецепторів, а кожна надмірна, руйнівна дія на рецептори може привести до відчуття болю. За іншою – біль сприймається ноцицепторами (больовими рецепторами), які присутні у вигляді вільних нервових закінчень. Розрізняють механічні, термічні та хімічні ноцицептори.

    Для проведення больових сигналів призначено два види нервових волокон: швидкі (A-міелінізовані волокона) і повільні (C-волоконні). Швидкість передачі сигналу в першому випадку змінюється від 5 до 30 метрів за секунду, а в другому –  від 0,5 до 2 метрів за секунду. Швидкі волокна, як правило, реагують на зовнішні подразники і допомагають уникнути небезпечних ситуацій. Повільні волокна створюють відчуття ниючого, пульсуючого, пекучого болю, в основному відображаючи неполадки всередині організму.

    Больові сигнали поступають в головний мозок, викликаючи суб’єктивне відчуття болю. Вважається, що хворіти може будь-який орган, окрім головного мозку, бо в ньому немає больових рецепторів. А головний біль викликаний патологічними процесами, що відбуваються в його судинах або оболонках.

    Згідно уявленням китайської медицини, біль свідчить про закупорку Ці в каналі, що приводить до застою енергії та крові. Лікування в китайській медицині в першу чергу  спрямоване  на відновлення здоров’я людини, а не на усунення симптомів. У зв’язку з цим, лікар лише після встановлення причини болю, знімає її прояви, і після цього приступає до лікування людини. За допомогою сучасних методів дослідження встановлено, що китайські методи лікування лікарські або інші (акупунктура) є дуже ефективними і демонструють радикальніші зміни.

    Біль – кращі ліки

    Останнім часом завдяки комерціалізації медицини і фармакології, потужному потоку реклами у людей складається неправильне розуміння відносно принципів лікування запальних процесів. Як ми побачили вище, біль – складний захисний механізм. Це супутник запалення, а також може вказувати на наявність регенеративних процесів. В обох випадках біль нагадує нам приділити підвищену увагу ураженому органу або дати йому спокій для відновлення.

    Наприклад, Ви забили ногу. Як результат з’явився біль, що свідчить про травму. Проте час не чекає і у Вас багато справ, тому Ви заковтуєте пігулку анальгетика і мчитеся на роботу. Більшість сучасних ненаркотичних анальгетиків є інгібіторами ферменту циклооксегенази, що відповідає за вироблення простагландінів, лейкотренів та інших медіаторів запалення. Ці речовини зумовлюють  локалізацію  вогнища  запалення, виникнення набряку, появу клітин-захисників, регенерацію пошкоджених клітинних структур тощо. Звичайно, такі інтенсивні процеси в тканинах супроводяться і болем. Таким чином, прийнявши анальгетик, разом з болем ми послаблюємо й усі фізіологічні реакції. Нога перестала хворіти, але пошкодження нікуди не зникло. До того ж, не відчуваючи болю, Ви не піклуєтеся про свою уражену кінцівку, постійно травмуючи її. Тому не слід приймати анальгетики без розбору – легкий біль корисно й потерпіти!
    Біль допомагає нашому розумінню, зробивши висновки відносно причини виникнення болю можна стати мудріше. Це може допомогти змінити  спосіб  життя або підвищити  свідомість. Біль вказує нам межі наших помилок. І якщо ми вийдемо за них, то це приведе до тяжких наслідків. Закінчити оповідання, хотілося б словами Омара Хайяма, який говорив: «Не скаржся на біль —ось кращі ліки».

  • Фільм «Вовчок» одержав гран-прі на фестивалі «Кінотавр»

    Фільм «Вовчок» одержав гран-прі на фестивалі «Кінотавр»

    #img_left_nostream#Фільм дебютанта Василя Сігарєва «Вовчок» одержав гран-прі на фестивалі «Кінотавр» і був обласканий критикою. До «Вовчка» Сігарєв працював на театральних підмостках. Він перший не англогомовний драматург, відзначений нагородою «Evening Standard Theatre». Перехід до «найважливішого з мистецтв» вийшов, безсумнівно, вдалим. Тверда драма про складні стосунки матері й дочки бере своєю щирістю й блискучою грою всіх акторів («Кінотавр» за кращу жіночу роль Яні Трояновій).

    «Вовчок» взагалі місцями нагадує страшну версію «Аліси в країні чудес» (до речі, маленька Поліна Плучек навіть зовні схожа на Алісу зі старого радянського мультфільму), або більше – «Країну припливів» Террі Гіліама, яка також наповнена досить страшними іграми, потойбічними друзями і відчайдушною самотністю. Однак «казкова» частина «Вовчка» швидко обривається. У своєму сценарії Сігарєв концентрується винятково на стосунках двох людей, прихильності покинутої дитини до горе-матері та їхньому безперервному бігу один за одним. Акторки Яна Троянова й маленька Поліна Плучек разом становлять своєрідний «тандем бігунів»: мати втікає від дочки, дочка біжить за матір’ю. При цьому абсолютно ясно, що, якщо хтось не зупиниться, усе закінчиться жалюгідно: можна зрозуміти, чому ніяк не хоче зупинитися оманлива мати, але от чому не зупиняється її дочка, так і залишається питанням.

    В історії нелюбої доньки й улюбленої нею матері є дещо практично казкове, як з візуального боку, так і з сюжетного: на початку картини мама розповідає дівчинці страшну казку; нібито раніше та була вовчком, якого знайшли на цвинтарі. Дитина цьому вірить і робить із найближчого цвинтаря ігровий дворик: гуляє серед могил, їсть цукерки й заводить собі друга в особі недавно померлого хлопчика (дикі штучки нібито розмов і поцілунків з фотографією мертвого друга також додаються).

    Не можна не сказати, що саме тут у сценарії проявляється деяка концептуальна діра. Дівчинка вкрай болісно переживає наплювацьке ставлення матері, але продовжує любити й нудьгувати за нею протягом багатьох років. Незрозуміло тільки, які нитки так міцно притягли одну до одної – дочірньої любові тут ще не досить, щоб виправдати цю прихильність. Дитина жила з матір’ю: бачила її запої, зриви, жорстоке ставлення до оточуючих людей, відчувала на собі одне за іншим її зрадництво – і за весь цей час жодного разу не зненавиділа її, не засумнівалася в її авторитеті. Не відбувається цього навіть тоді, коли дівчинка стає дорослою, і, живучи з тіткою, починає пізнавати світ, а значить і переборювати свою зацикленість. Кутастий підліток-донька, незважаючи на те, що повернулася мати, все ж таки приймає її, хоча, за логікою, скоріше повинна була б відмовитись. 

    «Білий олеандр» режисера Пітера Космінски, дуже схожий на «Вовчка» за фабулою, розповідає про настільки ж непрості стосунки дочки-матері все-таки тонше й психологічно цікавіше, хоча й не так чарівливо похмуро. За чудесну операторську роботу, яка зробила фільм Сігарєва однаково гарним й страшним, глядачі можуть сказати спасибі операторові Олексію Арсентієву. Найважча ноша, безумовно, дісталася семирічній Поліні Плучек: маленька акторка зуміла повністю увійти в темний, лякаючий світ дівчинки-вовчка.

    Картина Сігарєва практично ідеальна за своєю формою, сценарні ж недомовки відіграються за рахунок блискучих акторських робіт. У «Вовчка» є й ще одна, як виявляється, значима перевага перед деякими іншими російськими кінофільмами, що також виходять на екран цієї осені: на виході з кінозалу глядач може відповісти собі на дуже важливі й потрібні питання – про що він дивився фільм, і навіщо, на його глядацьку думку, цей фільм зняли. Основна думка «Вовчка» проста, як божий день, але вся чарівність фільму полягає саме в тому, як ця, по суті, банальна історія розказана й показана. Іншими словами – бере за душу, годі й  говорити.

    Джерело:    Наш Фільм – журнал про російське кіно

  • Конкурс фотографії серед китайців представлений у Нью-Йорку

    Конкурс фотографії серед китайців представлений у Нью-Йорку

    #img_left_nostream#У Нью-Йорку проходить щорічний Міжнародний конкурс фотографії, в якому беруть участь китайці, що живуть у різних куточках світу.

    Фотоконкурс організований телеканалом NTD в рамках щорічної серії конкурсів, присвячених традиційній китайській культурі.

    На виставці представлено понад п’ять тисяч робіт. На них зображені різні країни, люди, їхня культура і традиції.

    Учасники конкурсу приїхали із понад 39 країн.Журі відібрало зовсім невелику кількість робіт, які найкраще відображають культуру, життя і рух.

     
    Фотографії, що беруть участь у конкурсі, представлені на виставці, яка триватиме до кінця листопада.
     
    Карен Фукс, відвідувач виставки і фотограф за професією, сказала, що перегляд фотографій дозволив їй відчути суть іншої культури.
     
    «Розглядаючи всі ці пейзажі і портрети, мені захотілося відвідати Китай», – сказала вона.
     
    «З’являється тепле відчуття, ніби ви бачите світло.Червоні, рожеві кольори, і кольори осені – дають теплі відчуття. Також можна побачити моменти життя людей, їхній досвід, більшість із них щасливі. Це чудово», – висловив своє враження Девід Ешнаур, банкір,фотолюбитель.

    Кожна фотографія має свою історію,пов’язану з тією чи іншою подією в світі. Деяким фотографам непросто було стати учасниками конкурсу.

    За словами організаторів, важкою справою виявилася доставка робіт з Китаю, де існує інформаційна блокада. 

     
    #img_right#«Ми отримали величезну кількість творчих робіт з Китаю. Китайським фотографам складно, оскільки їм доводиться проривати блокаду Інтернету», – говорить Серін Лі, організатор конкурсу.
     
    Деякі з представлених робіт торкаються, так званих, «чутливих» питань. Вони стосуються проблем прав людини, природних катаклізмів та інших схожих на них, про які замовчує комуністичний режим КНР.
     
    Однак, незважаючи на перешкоди, фотографам з Китаю все-таки вдалося представити свої фотографії на конкурс.
     
    «Їхня творчість приголомшує.Для цих китайських фотографів, що живуть при тоталітарному режимі, дуже складно мати власне мислення. Іноді їм доводиться дотримуватися лінії партії … Тут вони можуть бути самими собою і проявити власне мислення », – сказала Серін Лі.

    Хоча ці фотографії відображають різноманітність людської культури, вони показують нам, що ми однаково сміємося, посміхаємося і плачемо.

    Переможці конкурсу цього року будуть оголошені лише наприкінці місяця.

    за матеріалами NTD
     
    #img_left_nostream#
    #img_right# 
     
  • Традиційна китайська музика та її позитивний вплив на людину

    Традиційна китайська музика та її позитивний вплив на людину

    Традиційна китайська музика спочатку призначалася для лікування організму людини. Лише пізніше з’ясувалося, що і певні трави можуть лікувати хвороби. Таким чином, виник ієрогліф, що позначає ліки (yào), коли слово «трави» було поміщене на верхівку ієрогліфа «музика» (yuè).

    #img_left#Не лише медицина може позбавляти людину від хвороб. Досить часто спорт, якщо займатися їм помірно, прослухування музики або споглядання витвору мистецтва можуть позбавити людину від хвороби.

    Наприклад, під час перегляду хорошої концертної вистави наш організм опиняється в найбільш сприятливому стані, музика і танці допомогають відпочинку тіла і активізації процесу самовідновлення і самолікування.

    Дослідні китайські лікарі добросовісно підбирали до кожного захворювання особливу композицію. Класична китайська музика підрозділяється на «ясну музику» і «ортодоксальну музику». «Ясна музика» наповнена глибоким вмістом, кожен звук несе прояв гармонії Неба та Землі.

    Вона будить у людини позитивні емоції і, тим самим, корисно впливає на здоров’я. «Ортодоксальна музика» лунала під час церемоній і святкувань. Музика може змінити наші відчуття, очистити нашу душу і подарувати нам прекрасні моменти.

    Науковими дослідженнями вже доведений той факт, що сучасна музика, така як рок-ролл і диско, «важкий метал» шкодять здоров’ю людей. Молоді люди, які захоплені нею, частіше гірше вчаться, у них нижче концентрація уваги, вони найчастіше схильні до захворювань і депресії.

    Ті ж, хто любить класичну музику, зазвичай мають стійку психіку, концентровану увагу і високий рівень етичної поведінки.

    Традиційна китайська музика поєднує розум, тіло і дух людини зі Всесвітом

    Музична терапія йде корінням в давню божественну культуру. Китайці завжди використовували музику для лікування хвороб, і вони раніше говорили: «Музика – хороші ліки. Музика випереджає медицину». Китайський ієрогліф, що означає «медицина», утворився від ієрогліфа «музика», до якого ще додали частину, що позначає «трава». Так і вийшов ієрогліф «медицина». Небесна музика і земна трава – криниця здоров’я для людини.

    Традиційна китайська музика, особливо музика імператорського палацу, вимагає балансування інь і ян та гармонії п’яти елементів. Вона заснована на принципі Всесвіту, що говорить про єдність Неба, землі і людини. П’ять елементів, які є першоосновою всього сущого (метал, дерево, вода, земля і вогонь) і п’ять нот, якими записувалася традиційна китайська музика, відповідають п’яти органам і п’яти емоціям.

    Класична китайська музика, насправді, – музика Небес. На думку фахівців, що займаються дослідженням дії музики на людський організм і на його здоров’я, західна класична музика також має високу художню цінність і може підняти рівень духовності людей.

    Раніше західна класична музика лунала в церквах, щоб вихваляти Бога. І сучасні люди, коли слухають її, відчувають благоговіння і відчувають прямий зв’язок з Богом.

    У останні декілька років особливою популярністю в багатьох країнах світу користуються концерти традиційної китайської музики і традиційного китайського танцю, поставлені відомою трупою Shen Yun. Глядачі, які відвідали концерт, відзначали, що геть забували про свої хвороби, поринувши в світ піднесеного, прекрасного мистецтва.

    Хороший концерт – унікальна фізична терапія і духовне підзаряджання. Людина, захоплюючись яскравими образами, забуває про свої проблеми і страждання, у цей момент тіло і розум її відпочивають, зникає напруга, невпевненість в собі, і в такому стані людський організм може впоратися з недугами.

    Валентина Ватенко, Велика Епоха

  • Колекція Phillip Lim сезону весна-літо 2010. Фоторепортаж

    Колекція Phillip Lim сезону весна-літо 2010. Фоторепортаж

    Мода. Представляємо вашій увазі колекції від Phillip Lim сезону весна-літо 2010, які були представлені на Mercedes-benz Fashion Week в Нью-Йорку 16 вересня.

    Phillip Lim як азіатський дизайнер в США добився великого успіху. Дизайн його виробів знайшов визнання не лише у пані, але і у чоловіків майже різного віку. У 2007 році Phillip Lim отримав приз як найбільш перспективний модельєр від американської асоціації моди.

    Влітку 2004 роки 31-річний Phillip Lim приїхав до Нью-Йорка. Разом з друзями він інвестував 750 000 доларів в створення свого модного бренду.

    #img_gallery#

  • Головний мозок і гормони щастя

    Головний мозок і гормони щастя

    #img_left_nostream#Завдяки бурхливому розвитку науки і техніки в останнє століття природа трохи відкрила деякі з сокровенних таємниць головного мозку людини.  Дослідження механізмів наркотичної залежності дозволило медикам дізнатися про опіатні рецептори і, так звані, «гормони щастя», що виробляються гіпофізом і надають людині відчуття радості.

    А почалося все в 1803 році. Так, саме тоді Сетюрнер, молодий німецький аптекар, розклав опій і отримав білий, гіркий порошок. При подальших експериментах з’ясувалося, що він викликає міцний сон. Тому речовина отримала назву морфін, на честь Морфея – грецького бога сну. Через століття, в 1904 році дослідження головного мозку наштовхнули вчених на думку про передачу сигналу в нервових синапсах за допомогою хімічних речовин, а трохи пізніше були відкриті два нейромедіатори (речовини-передавачі) адреналін та ацетілхолін. Проте серйозний інтерес до гормонів, що регулюють діяльність головного мозку і організму, зформувався в другій половині XX століття.

    1976 рік опинився для біохіміків вельми вдалим. Тоді з головного мозку тварин було отримано декілька внутрішніх (ендогенних) медіаторів. Лікар Хьюз відкрив речовину енкефалін, що по-грецьки означає «з мозку», а професор Чо Хао Лі отримав ендорфін (внутрішній морфін). Останній опинився в 50 разів сильніший за морфій.

    Знайдені «гормони щастя»!

    З цих пір піднявся сильний ажіотаж в кругах учених довкола ендорфінів – ендогенних медіаторів, що формуються в гіпофізі та активують опіатні рецептори. Через опіатні рецептори головного мозку  здійснюється регуляція безлічі процесів,  що протікають в організмі. Таким чином ендорфіни безпосередньо регулюють метаболізм і гомеостаз (постійність внутрішнього середовища), механізми пам’яті, вчення, сну, впливають на імунні процеси, а також  зумовлюють  позитивний емоційний фон і відчуття радості. Тому з легкої руки журналістів вони були названі «гормонами щастя».

    «Гормони щастя» є внутрішніми чинниками підсилення, дають людині можливість отримати задоволення від досконалої справи, досягнення успіху або просто відчуття радості. Тобто ендорфіни є біохімічною винагородою, що стимулюють позитивні психічні процеси і емоційний фон. Професор Чо Хао Лі так сказав про ендорфіни: «Ендорфіни мають відношення до щастя. Я відчуваю, що ці молекули визначають відмінність між щасливими і нещасливими людьми».

    Проте існує і зворотний бік медалі – при недоліку «гормонів щастя» людину чекає весь набір негативних емоцій і переживань. Медики-наркологи вважають ендорфінний голод головним механізмом, що зумовлює розвиток алкоголізму і наркоманії. При недостатньому виробленні «гормонів щастя» гіпофізом деякі люди починають  вживати алкоголь і наркотики, що можуть тимчасово вгамувати опіатний голод. Проте такий шлях тупиковий і приводить до подальшої атрофії гіпофізу.

    Стимулювати ж вироблення ендорфінів натуральними методами допомагає смачна їжа, шоколад, фізичне навантаження та  інші приємні Вам види діяльності. Емоційно це виявляється в поліпшенні настрою, підвищенні  тонусу і психічної активності.

    #img_left_nostream#Де ж щастя?

     
    Вчені-хіміки постійно прагнуть синтезувати ендорфін в його натуральному вигляді. Проте спроби такого роду, швидше за все, виявляться малоефективними. Синтезованому ендорфіну,  як і всякому наркотику, буде супроводити  звикання і залежність. Окрім цього, також  як  і  у випадках відторгнення пересаджених органів, чужі хімічні речовини не надаватимуть такого ефекту, як власні гормони людини, що мають унікальні межі та властивості.

    Чи буде людина щасливою чи ні, на мій погляд, ні в якому разі не залежить від того, скільки вона з’їсть шоколаду, потренується в спортзалі або споживе «гормонів щастя».  Пошук щастя ззовні ніколи не приведе людину до успіху і лише нагадає багаточисельні варіанти наркозалежності (опіум, алкоголь).

    Навчиться радіти життю, це важка праця, що вимагає від людини вдосконалення. Процесу зречення від чогось дрібного, матеріального з тим, щоб знайти щось більше – головне. Мабуть, те, що не подобається людині в навколишньому житті якраз і вимагає власної зміни, а вже потім зміни обставин. Ось тоді «гормони щастя» безперервним потоком поступатимуть до опіатним рецепторів, завіряючи Вас, що Ви на вірному шляху.

  • Звідки беруться лідери?

    Звідки беруться лідери?

    Звідки беруться сильні лідери? Лідерами народжуються чи лідерами стають? Навіть якщо у когось є здібності стати великим лідером, ці здібності потрібно ще розвивати. Ви запитаєте: «Яка риса визначає лідерство?» Отже:

    Далекоглядність

    #img_left#Лідери ясно бачать те, в якому напрямі вони рухаються, особливо, що стосується організації, як їхня компанія переросте в добре відомий бізнес з впізнанним брендом, що відрізняє її від конкурентів. Проте однієї тільки далекоглядності ще не досить. Лідери володіють не тільки здатністю бачити перспективу, але можуть розробити і реалізувати успішний план. Пристрасть і драйв завершують картину. Лідери також здатні ділитися своїми ідеями і знаходити підтримку у інших для досягнення результату.

    Концентрація і дисципліна

    Сильні лідери дисципліновані. Вони розставляють пріоритети і цілеспрямовано виконують ряд дій, які самі намітили. Концентрація дозволяє їм управляти процесом і досягати результатів. Ви можете відмітити хорошого лідера по його зосередженості на меті при натхненні і спонуці інших до участі.

    Довіра і цінності

    Ядро кожного справжнього лідера – довіра і система цінностей, яка базується на чесності. Лідер демонструє справжній характер і ніколи не відходить від істинного шляху. Лідер не вибере легкий шлях, якщо потенційно це може заподіяти збитки бізнесу. Сумнівним діям вони вважають за краще вибирати трохи довший, але гарантовано чистий і результативний шлях. Вони чесні, прямолінійні і підтримують самоконтроль, що забезпечує їхню відкритість до нових інформацій та ідей. Ця здатність вибудовувати довіру наближає до нього відданих людей.

    Спільна радість успіхам і переживання невдач

    Хороші лідери вміють розділяти успіх з іншими, так само як і невдачі. Вони здатні пов’язувати успіхи з діями інших, і брати на себе відповідальність за невдачі. Здатність сприймати хороше разом з поганим і ділитися всім цим є знак лідера.

    Стриманість

    «Увсі ми люди» – лідери усвідомлюють і приймають це. Вони не ставлять себе на п’єдестали, але поводяться так, як чекають цього від інших і працюють, для підтримки зусиль всієї групи. Вони сприйнятливі до нових ідей і усвідомлюють, що не тільки вони можуть сприяти змінам. Хороший лідер слухає і вміє погодитися з тим, що інший спосіб може виявитися кращим, ніж той, що реалізується у цей момент. Він не судить, але відкритий, вселяє довіру і взаємну повагу.

    Гумор

    Лідери, перш за все, уміють використовувати гумор для створення команди і підтримки. Немає кращого способу розрядити складну обстановку, ніж доречний жарт.

    Не дивно, що деякі люди народжуються лідерами. Але ці риси вдачі потрібно виховувати в собі, для реалізації всього їх потенціалу. Як відомо, «без труда нема плода», і тому необхідно прикласти ряд зусиль, щоб стати людиною, здатною надихати, спонукати і вести за собою інших для досягнення результатів.

    Дебра Уїтман, член CPRW і CPCC, є головним консультантом з профорієнтації.

  • Інтер вдома зіграв внічию з Ромою. Фотоогляд

    Інтер вдома зіграв внічию з Ромою. Фотоогляд

    У центральному поєдинку 12 туру італійської Серії А в черговий раз проявив характер "Інтер", який, програючи на своєму полі після першого тайму "Ромі" 0:1, зумів звести матч до нічиєї.

    Рятівний гол для підопічних Моуріньо забив камерунець Ето’О. Завдяки такій нічиэї "Інтер" як і раніше займає перше місце в турнірній таблиці, випереджаючи найближчого переслідувача – "Ювентуса" – на п’ять очок.

    Чемпіонат Італії. 12 тур

    "Інтер" – "Рома" – 1:1

    Голи: 0:1 – Вучініч (13), 1:1 – Ето’О (48).

    "ІНТЕР": Жуліо Сезар, Майкон, Лусіо, Самуель, Дзанетті, Вієйра (Балотеллі, 46), Т. Мотта (Камбьяссо, 64), Мунтарі (Снейдер, 46), Станкович, Ето’О, Міліто.

    "РОМА": Жуліо Сержіо, Мотта, Мексес, Андреоллі, Ріісе, Пісарро, Перротта, Брігі, де Россі (Фаті, 34), Вучинич (Окака, 68), Менез (Тонетто, 75).

    Попередження: Мунтарі (40), Менез (45), Т. Мотта (54), Станкович (62), Пісарро (78).

    Джерело: turnir.com.ua

    #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream#

    #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# 

    #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream#